Der Zierliche Widderbock oder Antilopenbock (Xylotrechus antilope) ist ein Käfer aus der Familie der Bockkäfer (Cerambycidae). Die Art gehört zur Unterfamilie Cerambycinae und innerhalb dieser Gruppe zur Tribus Clytini.
Der Käfer wird sieben bis fünfzehn Millimeter lang. Wegen der sehr ähnlichen gelben Zeichnung der Flügeldecken kann Xylotrechus antilope leicht mit Xylotrechus ibex, Xylotrechus capricornis, Xylotrechus arvicola und einigen Arten der Gattung Clytus, insbesondere Clytus lama und Clytus rhamni verwechselt werden.
Der Kopf (Abb. 1) ist ziemlich fein lederartig gerunzelt (chagriniert). Vor den Einlenkungsstellen der Fühler befindet sich zur Stirn gewendet ein Kiel, der sich vor den Augen zu den Mundwerkzeugen hin fortsetzt. Mitten auf der Stirn verlaufen parallel zueinander zwei weitere Längskiele, die sich am Vorder- und Hinterende miteinander vereinen. Diese sind im Unterschied zu Xylotrechus arvicola nur schwach ausgebildet, oft nur angedeutet, bei der Gattung Clytus fehlen sie. Zwischen den mittleren und den äußern äußeren Kielen ist der Kopf spärlich hellgelb – nicht wie bei Xylotrechus arvicola dicht gelb –, kurz und nach außen gerichtet behaart. In der Aussparung der Augen neben der Fühlereinlenkung ist die Behaarung dichter. Die elfgliedrigen Fühler sind in der ersten Hälfte fadenförmig, in der zweiten Hälfte etwas dicker.
Der Halsschild (Abb. 2) ist vorn und an der Basis gerandet. Er ist nicht wie bei den Clytus-Arten lang abstehend behaart. Anders als bei Xylotrechus antilope liegt die größte Breite des Halsschilds nur wenig hinter der Mitte, nicht deutlich hinter der Mitte. Bei Aufsicht ist der Halsschild im Umriss gleichmäßig gerundet, nicht die breiteste Stelle etwas eckig vorstehend. Die Punktierung auf dem Rücken des Halsschilds erzeugt anders als bei Xylotrechus ibex, Xylotrechus capricornis und bei den Clytus-Arten in den ersten zwei Dritteln deutliche Querrunzeln, während weiter hinten und zu den Seiten hin die Punktierung wesentlich weniger grob ausgebildet ist. An der Basis trägt der Halsschild seitlich zwei gelbe Flecken, am Vorderrand eine in der Mitte breit unterbrochene Querbinde, von oben sieht man häufig nur in jeder Ecke des Halsschilds einen etwa gleich großen Fleck.
Das Schildchen (Abb. 5) ist etwa halbkreisförmig und hinten gelb behaart.
Die Flügeldecken sind an den Schultern etwas breiter als der Halsschild und etwas weniger als dreimal so lang wie dieser. Nach hinten verschmälern sie sich stärker als bei Xylotrechus arvicola. Sie enden schräg abgeschnitten, wobei der Winkel an der Naht größer ist als der Winkel am Außenrand der Flügeldecke (Abb. 3, die Scheitel der Winkel durch grüne Pfeile angedeutet). Das Ende des Hinterleibs bleibt durch die Flügeldecken meist teilweise unbedeckt. Die Flügeldecken tragen zwei ausgedehnte gelbe Binden und weitere gelbe Stellen. Die vordere Binde beginnt wenig hinter dem Schildchen nahe der Flügeldeckennaht, entfernt sich nach hinten zunehmen von der Naht, biegt dann weniger abrupt als bei Xylotrechus arvicola nach außen ab und endet senkrecht zur Körperachse am Außenrand der Flügeldecke. Die hintere Binde verläuft nach innen leicht nach vorn, trifft an der Naht auf die entsprechenden Binde der anderen Flügeldecke und verbreitert sich dabei etwas nach vorn laufend. Außerdem sind die Spitzen der Flügeldecken gelb behaart (Abb. 3), seitlich an das Schildchen anschließend befindet sich ein querliegender kleiner gelber Fleck (Abb. 5), und auf der Schulter verläuft von vorn außen nach hinten innen ein kurzer strichförmiger gelber Fleck.
Auf der Unterseite besitzt der Käfer ebenfalls eine Wespenzeichnung (Abb. 4).[1][2][3]
Der Zierliche Widderbock gilt als selten und kommt deshalb auch nur lückig in Deutschland vor, ist aber außer in Schleswig-Holstein in allen Bundesländern verbreitet.[4] Man findet die Art an sonnigen Waldrändern von Laubwäldern mit Eichen. Außerhalb Europas ist er auch in Nordafrika (hier in der Unterart Xylotrechus antilope obliquefasciatus (Pic, 1890)), im Nahen Osten, in Kaukasien und Transkaukasien verbreitet.
Die Larven entwickeln sich in geschädigten oder toten Ästen von Eichen. Im ersten Jahr fressen sie Gänge unter der Rinde, dringen aber später auch ins Splintholz ein, wo sie sich verpuppen. Die tagaktiven Imagines schlüpfen im Mai. Paarung und Eiablage erfolgen im Juni/Juli, zu dieser Zeit sind sie besonders aktiv. Der Zierliche Widderbock fliegt an heißen Tagen umher und besucht gelegentlich Blüten oder sonnt sich auf gefällten Eichenstämmen. Die Käfer sind bis August aktiv, danach überwintern sie und sind im darauf folgenden Sommer ein zweites Mal aktiv.
Der Zierliche Widderbock oder Antilopenbock (Xylotrechus antilope) ist ein Käfer aus der Familie der Bockkäfer (Cerambycidae). Die Art gehört zur Unterfamilie Cerambycinae und innerhalb dieser Gruppe zur Tribus Clytini.
Xylotrechus antilope adalah spesies kumbang tanduk panjang yang berasal dari famili Cerambycidae. Spesies ini juga merupakan bagian dari genus Xylotrechus, ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang.
Xylotrechus antilope adalah spesies kumbang tanduk panjang yang berasal dari famili Cerambycidae. Spesies ini juga merupakan bagian dari genus Xylotrechus, ordo Coleoptera, kelas Insecta, filum Arthropoda, dan kingdom Animalia.
Larva kumbang ini biasanya mengebor ke dalam kayu dan dapat menyebabkan kerusakan pada batang kayu hidup atau kayu yang telah ditebang.
Artikel batopik biologi ko baru babantuak rancangan. Sanak dapek mambantu Wikipedia mangambangannyo.
De eikenwespenboktor (Xylotrechus antilope) is een keversoort uit de familie van de boktorren (Cerambycidae). De wetenschappelijke naam van de soort werd voor het eerst geldig gepubliceerd in 1817 door Schönherr.[1]
Bronnen, noten en/of referenties
Antilopebukk (Xylotrechus antilope) er en bille som tilhører familien trebukker (Cerambycidae). Denne tilhører gruppen av trebukker som etterligner veps, og er funnet langs kysten av Øst- og Sørlandet i Norge.
En middelsstor (7-14 mm), slank, svart og gul trebukk som er en grov etterligning av en veps. Den ligner mest på vepsebukk (Clytus arietis), men skiller seg fra denne på at beina er mørke og at de gule stripene er smalere. Antennene er mørke og litt under halvparten så lange som kroppen. Pronotum er stort og hvelvet, nærmest sirkelrundt sett ovenfra, matt svart med små, gule flekker på sidene foran og bak. Dekkvingene er mattsvarte med fire smale tverrbånd av gule hår, dessuten et par skrå flekker mellom det første og andre tverrbåndet. Det andre tverrbåndet er det lengste og forlenget framover i midten. Hos hunnen stikker det bakerste bakkroppsleddet ut bak dekkvingene. Lårene er svarte, leggene og føttene brunlige.
Larvene utvikler seg i middels grove, nylig døde greiner av eik, både slike som ligger på bakken og slike som henger på treet. Larvene lever først under barken men gnager seg senere inn i veden. Utviklingen tar ett eller to år. De voksne billene, som har en viss vernelikhet med veps, finnes i juni-juli, av og til på blomster.
Arten finnes over det meste av Europa, men mangler i mesteparten av Norden og i Storbritannia. Videre finnes den i Nord-Afrika og i Asia østover til Iran. I Norge finnes den bare i et smalt belte langs kysten av Sør- og Østlandet.
Antilopebukk (Xylotrechus antilope) er en bille som tilhører familien trebukker (Cerambycidae). Denne tilhører gruppen av trebukker som etterligner veps, og er funnet langs kysten av Øst- og Sørlandet i Norge.
Multimedia w Wikimedia Commons Drzeworadek dębowy (Xylotrechus antilope) – gatunek chrząszcza z rodziny kózkowatych, podrodziny kózkowych (Cerambycinae) i plemienia Clytini.
Gatunek ten opisany został w 1817 roku przez Carla Johana Schönherra jako Clytus antilope. W rodzaju Xylotrechus umieścił go w 1860 roku Louis Alexandre Auguste Chevrolat, a w podrodzaju nominatywnym Xylotrechus s. str. J. Sudre w 1999 roku[1].
Drzeworadek ten osiąga od 7[2] lub 8[3] do 14 mm długości ciała[2][3]. Ciało w obrysie smukłe i ostro z tyłu zakończone. Grzbietowa strona ciała owłosiona brązowo-czarno z żółtymi pasami i plamkami, zaś spód owłosiony szaro. Głowa mała, zaokrąglona, o czole z wyniesieniem środkowym i ostrymi brzegami bocznymi, a ciemieniu grubo punktowanym. Raczej grube, rudobrązowe czułki sięgają u samic nieco za nabrzmiałości barkowe, a u samców połowy długości pokryw. Przedplecze silnie sklepione, u samców nieco dłuższe niż szerokie, a u samic prawie poprzeczne. Dysk przedplecza szorstki, poprzecznie pomarszczony, zaś jego brzegi drobno granulowane. Na przedpleczu obecne 4 małe, żółte plamki. Pokrywy około dwukrotnie dłuższe niż szerokie na wysokości barków, wyraźnie się ku tyłowi zwężające. Wierzchołek pokryw zakrzywiony do wewnątrz, opatrzony dobrze zaznaczonymi kolcami przyszwowymi i zewnętrznymi. Powierzchnia pokryw z trzema skośnymi, żółtymi pasami i tejże barwy plamkami barkowymi i przytarczkowymi. Stopy ubarwione rudobrązowo, a sternity odwłoka żółto z tyłu obrzeżone[2].
Chrząszcz ten zasiedla drzewostany liściaste i mieszane z dębem. Owady dorosłe spotykane są w Polsce od czerwca do połowy sierpnia i przesiadują głównie na pniach dębów, które są rośliną żywicielską larw, lub na kwiatach z rodziny baldaszkowatych, a latają w dni słoneczne. Dorosłe składają jaja w szczeliny kory cienkich pniaków i usychających gałęzi położonych w koronie drzewa lub od niedawna leżących na ziemi. Larwy drążą chodniki pod korą, najpierw przebiegające częściowo w bielu, a potem wnikające głębiej. Pod korą tworzona jest też komora poczwarkowa, a przepoczwarczenie odbywa się w czerwcu[3][4].
W Egipcie gatunek ten opanowuje drzewa mango, zarówno pnie i konary, jak i suche gałęzie. W warunkach laboratoryjnych samice składały 33 do 178 jaj, których wylęg następował po 9 do 14 dniach. Stadium larwy trwało 686–744 dni, przedpoczwarki 10–14 dni, a poczwarki 17–22 dni. Dorosłe przeżywały od 7 do 22 dni. W warunkach Egiptu występuje jedno pokolenie na dwa lata[5].
Gatunek o chorotypie zachodniopalearktycznym[6]. W Europie wykazany został z Albanii, Austrii, Białorusi, Belgii, Bośni i Hercegowiny, Bułgarii, Chorwacji, Cypru, Czech, europejskiej Turcji, Francji, Grecji, Hiszpanii, byłej Jugosławii (w tym Serbii[7]), Korsyki[8], Krymu[6], Mołdawii, Niemiec, Norwegii, Polski, Portugalii, Rosji, Słowacji, Słowenii, Sycylii, Szwecji, Szwajcarii, Ukrainy, Węgier, Wielkiej Brytanii i Włoch[8]. W Azji znany z azjatyckiej części Turcji, Uralu Południowego, Kaukazu, Armenii, Azerbejdżanu, Gruzji[6], Turkmenistanu i północnego Iranu[4] (ostan Ardabil[9]). Ponadto znany z Afryki Północnej z Egiptu[5], Algierii, Tunezji i Maroka. Z Turcji podawany z prowincji Stambuł, Bursa, Manisa i Kırklareli[6]. W Polsce znany z nielicznych stanowisk[4]. Nowsze doniesienia pochodzą m.in. z Załęczańskiego P.K.[10]
Drzeworadek dębowy (Xylotrechus antilope) – gatunek chrząszcza z rodziny kózkowatych, podrodziny kózkowych (Cerambycinae) i plemienia Clytini.
Xylotrechus antilope é uma espécie de insetos coleópteros polífagos pertencente à família Cerambycidae.[1]
A autoridade científica da espécie é Schonherr, tendo sido descrita no ano de 1817.
Trata-se de uma espécie presente no território português.
Xylotrechus antilope é uma espécie de insetos coleópteros polífagos pertencente à família Cerambycidae.
A autoridade científica da espécie é Schonherr, tendo sido descrita no ano de 1817.
Trata-se de uma espécie presente no território português.
Xylotrechus antilope належить до пан'європейської групи видів, що входять у європейський зооґеографічний комплекс. Ареал охоплює Європу, Кавказ, Закавказзя, Малу Азію, Північний Іран, Близький Схід. У Карпатському Єврорегіоні України зустрічається переважно в передгірних районах, вид є звичайним для Закарпатської області.
Трапляється в зоні передгірних дубових лісів. Як і більшість видів роду Ксилотрех, зустрічається на зрубах та вітровалах, у купах дров й на пилорамах тощо, квітів не відвідує. Літ триває впродовж травня-серпня. Личинка розвивається в різних видах дуба.
Диск передньоспинки в дуже грубій і зморшкуватій скульптурі. Передньоспинка зі слабкими, облямовуючими, жовтими волосяними плямами. Забарвлення тіла чорне, іноді буре. Надкрила з жовтим волосяним візерунком, загалом схожим на такий же як у X. capricornis.
У личинки з кожної сторони голови по 1 вічку. Гіпостом з поперечними борозенками. Верхня губа поперечна. Мандибули з неглибокою поперечною борозною. Основна частина пронотуму, терґіти і стерніти середньо- і задньогрудей, а також сегменти черевця покриті мікроскопічними шипиками. Ноги рудиментарні у вигляді маленького нечленистого горбика. Мозолі черевця з 4-а поздовжніми борозенками. Дихальця великі, овальні.
Генерація – дворічна.
Підвид Xylotrechus antilope obliquefasciatus Pic.
Xylotrechus antilope là một loài bọ cánh cứng trong họ Cerambycidae.[1]
Bài viết tông bọ cánh cứng Clytini này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn.
Xylotrechus antilope là một loài bọ cánh cứng trong họ Cerambycidae.
Xylotrechus antilope Schönherr, 1817
Синонимы
Xylotrechus antilope — вид жуков-усачей из подсемейства настоящих усачей.
Xylotrechus antelope относится к панъевропейской группе видов, входящих в европейский зоогеографический комплекс. Ареал охватывает Европу, Кавказ, Закавказье, Малую Азию, Северный Иран, Ближний Восток. В Карпатском регионе Украины встречается преимущественно в предгорных районах, вид является обычным для Закарпатской области.
Встречается в зоне предгорных дубовых лесов. Как и большинство видов рода Xylotrechus, встречается на срубах и валежнике, в кучах дров и на пилорамах т.д., цветки не посещает. Лёт длится в течение мая-августа. Личинка развивается в различных видах дуба.
Жук длиной 7—15 мм. Диск переднеспинки в очень грубой и морщинистой скульптуре. Переднеспинки со слабыми, обрамляющими жёлтыми волосяными пятнами. Окраска тела чёрного, иногда бурого цвета. Надкрылья с жёлтым волосяным узором, в общем похож на такие же у Xylotrechus capricornis.
У личинки с каждой стороны головы по 1 ячейке. Гипостом с поперечными бороздками. Верхняя губа поперечная. Мандибулы с неглубокой поперечной бороздой. Основная часть пронотума, тергиты и стерниты средне- и заднегруди, а также сегменты брюшка покрыты микроскопическими шипиками. Ноги рудиментарные в виде маленького нечленистого бугорка. Мозоли брюшка с четырьмя продольными бороздками. Дыхальца крупные, овальные.
Генерация — двухлетняя.
Xylotrechus antilope — вид жуков-усачей из подсемейства настоящих усачей.
Xylotrechus antelope относится к панъевропейской группе видов, входящих в европейский зоогеографический комплекс. Ареал охватывает Европу, Кавказ, Закавказье, Малую Азию, Северный Иран, Ближний Восток. В Карпатском регионе Украины встречается преимущественно в предгорных районах, вид является обычным для Закарпатской области.
Встречается в зоне предгорных дубовых лесов. Как и большинство видов рода Xylotrechus, встречается на срубах и валежнике, в кучах дров и на пилорамах т.д., цветки не посещает. Лёт длится в течение мая-августа. Личинка развивается в различных видах дуба.
Жук длиной 7—15 мм. Диск переднеспинки в очень грубой и морщинистой скульптуре. Переднеспинки со слабыми, обрамляющими жёлтыми волосяными пятнами. Окраска тела чёрного, иногда бурого цвета. Надкрылья с жёлтым волосяным узором, в общем похож на такие же у Xylotrechus capricornis.
У личинки с каждой стороны головы по 1 ячейке. Гипостом с поперечными бороздками. Верхняя губа поперечная. Мандибулы с неглубокой поперечной бороздой. Основная часть пронотума, тергиты и стерниты средне- и заднегруди, а также сегменты брюшка покрыты микроскопическими шипиками. Ноги рудиментарные в виде маленького нечленистого бугорка. Мозоли брюшка с четырьмя продольными бороздками. Дыхальца крупные, овальные.
Генерация — двухлетняя.
