dcsimg

Anystidae ( englanti )

tarjonnut wikipedia EN

Anystidae is a family of mites, based on the genus Anystis. The family has a cosmopolitan distribution, and contains "generalist predators found on a variety of habitats".[2]

References

  1. ^ "Family ANYSTIDAE Oudemans, 1936". Australian Faunal Directory. Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts. May 7, 2013. Archived from the original on May 18, 2014. Retrieved May 10, 2013.
  2. ^ Carlo Duso; Alberto Pozzebon; Serge Kreiter; Marie-Stéphane Tixier; Marco Candolfi (2012). "Management of phytophagous mites in European greenhouses". In Noubar J. Bostanian; Charles Vincent; Rufus Isaacs (eds.). Arthropod Management in Vineyards: Pests, Approaches, and Future Directions. Springer. pp. 191–218. ISBN 9789400740327.

lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Wikipedia authors and editors
alkuperäinen
käy lähteessä
kumppanisivusto
wikipedia EN

Anystidae: Brief Summary ( englanti )

tarjonnut wikipedia EN

Anystidae is a family of mites, based on the genus Anystis. The family has a cosmopolitan distribution, and contains "generalist predators found on a variety of habitats".

lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Wikipedia authors and editors
alkuperäinen
käy lähteessä
kumppanisivusto
wikipedia EN

Anystidae ( ranska )

tarjonnut wikipedia FR

Les Anystidae sont une des nombreuses famille d'acariens.

Liste des genres

Selon WRMS :

Description

Les Anystidae sont des animaux minuscules.

Habitat, Modes de vie et alimentation

Reproduction et développement

Impact économique

Voir aussi

Notes et références

lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
alkuperäinen
käy lähteessä
kumppanisivusto
wikipedia FR

Anystidae: Brief Summary ( ranska )

tarjonnut wikipedia FR

Les Anystidae sont une des nombreuses famille d'acariens.

lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Auteurs et éditeurs de Wikipedia
alkuperäinen
käy lähteessä
kumppanisivusto
wikipedia FR

Anystidae ( flaami )

tarjonnut wikipedia NL

Anystidae zijn een familie van mijten. Bij de familie zijn 18 geslachten met circa 110 soorten ingedeeld.

Bronnen, noten en/of referenties
Geplaatst op:
30-11-2018
Dit artikel is een beginnetje over biologie. U wordt uitgenodigd om op bewerken te klikken om uw kennis aan dit artikel toe te voegen. Beginnetje
lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Wikipedia-auteurs en -editors
alkuperäinen
käy lähteessä
kumppanisivusto
wikipedia NL

Аністиди ( ukraina )

tarjonnut wikipedia UK

Опис

Колір аністид варіює від білуватого чи жовтуватого у майже прозорих організмів, через варіанти помаранчевого та червоного — до інтенсивно−пурпурового і визначається комбінацією двох факторів — відкладенням в організмі барвників каротинової природи та заповненням кишечника їжею і продуктами травлення. Форма тіла представників підродини Anystinae округла настільки, що ширина може бути більша за довжину, щодо видів з підродини Erythracarinae, то вони овальні, деякі досить видовжені. Загальним для всіх аністид є м'який покрив з характерною полінованою поверхнею, схожею на папілярні лінії на кінчиках пальців. Передня частина спинної поверхні деяких видів вкрита нетовстим, але ясно виявленим продорсальним щитом. Специфічний невеликий виріст передньої частини тіла (naso) несе пару особливих щетинок — сенсил, ще одна пара сенсил розташована на продорсумі разом з двома парами типових щетинок тіла, позаду від яких наявні дві пари плечових типових щетинок тіла. Також на продорсумі розташована пара очей. Деякі види мають ще заочні тіла, що нагадують пару очей однакового зі справжніми або більшого розміру. Хеліцери озброєні міцним гачкуватим рухливим пальцем, нерухливий палець редукований. Термінальна частина гомілки пальп озброєна кігтеподібними видозміненими щетинками, трьома або двома, різними за формою у представників різних підродин та родів аністид. Лапки ніг закінчуються двома кігтиками, які можуть бути додатково зазубреними, гребне- чи щіткоподібними, та центральним кігтеподібним емподіумом. Генітальний отвір розташований у передній черевній частині опістосоми, анальний отвір — позаду від генітального, у представників підродини Erythracarinae — термінально позаду. Для більшості видів аністид відомий статевий диморфізм, для одного виду (Anystis baccarum[sv]) характерний партеногенетичний спосіб розмноження та відсутність самців.

Різноманіття

Фауна кліщів родини Anystidae в Україні вивчена вкрай фрагментарно (Погребняк, 2009)[1]. Однак саме з території України описані два нові види: Lacteoscytis arenaria та Tarsolarkus praeceps.

Кліщі-аністиди згадуються у багатьох публікаціях із систематики кінця XIX — початку XX ст., але лише велика ревізія А. Удеманса (Oudemans, 1936) дала назву родині та двом її підродинам, а головне — суттєвіші за обсягом діагнози родів, на які можна спиратися в подальших дослідженнях. Іншим суттєвим доробком виявився огляд кліщів цієї родини дослідників з Південно-Африканської Республіки (Meyer, Ueckermann, 1987), в якому описані нові види з Африки, а також згадані деякі види з інших територій. Нарешті, найсуттєвішими публікаціями останніх років XX століття стали ревізії родів аністид Ю. Отто на базі роботи з європейськими колекціями кліщів і значних фауністичних, систематичних досліджень цього автора в Європі та Австралії (Otto, 1999)[2].

Див. також

Примітки

  1. Погребняк С. Г. Поширення хижих кліщів-аністид (Trombidiformes, Prostigmata, Anystidae) в Україні (pdf). Збірник праць Зоологічного музею, 2008 – 2009, No 40.
  2. J. C. Otto (1999). The taxonomy of Tarsotomus Berlese and Paratarsotomus Kuznetsov (Acarina : Anystidae : Erythracarinae) with observations on the natural history of Tarsotomus (html). Invertebrate Taxonomy 13(5) 749 - 803.
lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Автори та редактори Вікіпедії
alkuperäinen
käy lähteessä
kumppanisivusto
wikipedia UK

Anystidae ( venäjä )

tarjonnut wikipedia русскую Википедию

 src=
Клещ Anystis

Anystidae (лат.) — семейство хищных тромбидиформных клещей из подотряда Prostigmata. Космополитная группа. В мире известно около 20 родов и более 100 видов быстробегающих клещей обычно желто-оранжевого цвета[1][2].

Описание

Встречаются всесветно (космополитно). Длина красноватого тела от 0,55 мм до 1,35 мм[3]. Хищники, живущие в разнообразных условиях (на почве, растениях, камнях), очень быстро передвигаются. Используются в качестве биологических агентов для контроля численности вредителей сельского хозяйства[4]. Вид Anystis wallacei был специально интродуцирован в Австралию для борьбы с вредителями (Wallace 1981[5]; Otto & Halliday 1991[6]). Наиболее изученная фауна Австралии включает 33 вида из 6 родов (Otto 1999)[2][7][8].

Включает самое быстрое животное в мире, вид Paratarsotomus macropalpis (эндемик Южной Калифорнии). Если считать скорость передвижения этого клеща по отношению к размерам своего тела, то она составляет до 322 длин тела в секунду (что эквивалентно 2092 км/ч в пересчёте для человека). При этом клещ способен мгновенно останавливаться и бежать в другом направлении[9][10]. У самого быстрого насекомого в мире (австралийского жука Cicindela eburneola, предыдущего рекордсмена) скорость передвижения составляет 1,86 метра в секунду или 171 длин тела в секунду[11]. Самое быстрое сухопутное животное гепард бегает в момент охоты со скоростью 103 км/ч[12], что составляет только 16 длин тела в секунду[9].

Систематика

Около 100 видов, 20 родов и 2 подсемейства, включая ископаемый род †Mesoanystis Zacharda, in Zacharda & Krivoluckij, 1985 (M. taymirensis). Вместе с тремя небольшими семействами Adamystidae, Pseudocheylidae и Teneriffiidae входит в состав надсемейства Anystoidea[1][13]. Таксон был впервые выделен в 1936 году голландским зоологом Антоном Корнелиусом Одумансом (Anthonie Antoon Cornelis Oudemans Jzn; 1858—1943)[14].

Примечания

  1. 1 2 Acari (Joel Hallan, insects.tamu.edu) Архивировано 23 октября 2009 года.
  2. 1 2 Family ANYSTIDAE Oudemans, 1936 (неопр.) (недоступная ссылка). Australian Faunal Directory. Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts (May 7, 2013). Проверено 10 мая 2013. Архивировано 18 мая 2014 года.
  3. Edward Baker, G. W. Wharton. An Introduction to Acarology. — New York: The MacMillan Company, 1952. — P. 1-465.
  4. Carlo Duso, Alberto Pozzebon, Serge Kreiter, Marie-Stéphane Tixier & Marco Candolfi. Management of phytophagous mites in European greenhouses // Arthropod Management in Vineyards: Pests, Approaches, and Future Directions / Noubar J. Bostanian, Charles Vincent & Rufus Isaacs. — Springer, 2012. — P. 191–218. — ISBN 9789400740327.
  5. Wallace, M. M. H. 1981. Tackling the lucerne flea and the red-legged earth mite. Journal of Agriculture, Western Australia 22: 72-74.
  6. Otto, J. C. & Halliday, R. B. 1991. Systematics and biology of a predatory mite (Anystis sp.) introduced into Australia for biological control of redlegged earth mite. Plant Protection Quarterly 6: 181—185.
  7. 1 2 Otto, J.C. 1999: The taxonomy of Tarsotomus Berlese and Paratarsotomus Kuznetsov (Acarina: Anystidae: Erythracarinae) with observations on the natural history of Tarsotomus. Invertebrate taxonomy, 13(5): 749—803. doi: 10.1071/IT97035
  8. 1 2 Otto, J. C. 2000: A cladistic analysis of Erythracarinae (Acarina: Prostigmata: Anystidae), with the description of a new genus. Systematic entomology, 25(4): 447—484. doi: 10.1046/j.1365-3113.2000.00122.x
  9. 1 2 PTI. Mite runs faster than cheetah, sets record as world's fastest land animal (неопр.). Hindustan Tmes (28 April 2014). Проверено 28 апреля 2014. Архивировано 28 апреля 2014 года.
  10. Federation of American Societies for Experimental Biology (FASEB). Mite sets new record as world's fastest land animal (неопр.). Featured Research. ScienceDaily (27 April 2014). Проверено 28 апреля 2014.
  11. Merritt, Thomas M. Chapter 39: Fastest Runner (неопр.). Book of Insect Records. University of Florida (31 July 1999). Проверено 28 апреля 2014. Архивировано 10 ноября 2013 года.
  12. N. C. C. Sharp. Timed running speed of a cheetah (Acinonyx jubatus) (неопр.). Journal of Zoology. Brunel University (March 1997). Проверено 29 апреля 2014.
  13. Zhang, Z.-Q. et al. «Order Trombidiformes Reuter, 1909». — In: Zhang, Z.-Q. (Ed.) «Animal biodiversity: An outline of higher-level classification and survey of taxonomic richness». (англ.) // Zootaxa / Zhang, Z.-Q. (Chief Editor & Founder). — Auckland: Magnolia Press, 2011. — Vol. 3148. — P. 157-158. — ISBN 978-1-86977-849-1 (paperback) ISBN 978-1-86977-850-7 (online edition).
  14. Otto, J. C. (1999). “The taxonomy of Tarsotomus Berlese and Paratarsotomus Kuznetsov (Acarina : Anystidae : Erythracarinae) with observations on the natural history of Tarsotomus. Invertebrate Taxonomy. CSIRO. 13 (5): 749—803. DOI:10.1071/IT97035. Проверено 28 April 2014.
  15. Otto, J. C. 1999: Revision of the genus Erythracarus Berlese (Acarina: Anystidae: Erythracarinae). Journal of natural history, 33(6): 825—909. doi: 10.1080/002229399300146
lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Авторы и редакторы Википедии

Anystidae: Brief Summary ( venäjä )

tarjonnut wikipedia русскую Википедию

 src= Клещ Anystis

Anystidae (лат.) — семейство хищных тромбидиформных клещей из подотряда Prostigmata. Космополитная группа. В мире известно около 20 родов и более 100 видов быстробегающих клещей обычно желто-оранжевого цвета.

lisenssi
cc-by-sa-3.0
tekijänoikeus
Авторы и редакторы Википедии