Існує кілька різних українських назв роду і виду Rupicapra rupicapra. У «Російсько-українсько-латинському словнику зоологічної термінології і номенклатури» (Маркевич і Татарко) назва виду подається як «сарна гірська, скельниця». Інколи вид іменують як «чорна коза»; на Кавказі вид називають серною (рос.), на Балканах — «дивокозою» (mk., sr.). Використання назви «Сарна» тепер обмежується родом Capreolus (інша родина — Cervidae, оленеві), і вважати козицю (скельницю) гірською формою сарни (козулі) не має підстав, оскільки у всій доступній зоологічній і мисливській літературі козиць розглядають як окремий від сарни рід окремої родини. Те саме стосується назви «коза», яка відноситься до окремого роду Capra з тієї ж підродини козлових (Caprinae), що і козиця. Видові назви (означення при родовій назві) — чорна, скельна, звичайна, гірська, північна, альпійська — є синонімами.
Довжина тіла 102–140 см (хвоста до 14 см), висота в холці 65—86 см, вага 15—45 кг (подібна до сарн). Для козиць характерне темне забарвлення і не схожі на інших прямовисні роги з різко загнутими назад вершинами.
Живе невеличкими табунами в горах Європи та Малої Азії і на Кавказі.
В Україні до 19 ст. популяція козиць існувала в межах Карпат, зокрема на Буковині. В музеях України (зокрема й у Чернівцях) збереглися трофейні зразки козиць з Буковини.
