Barrakudinas (Paralepididae), auch Lachsspierlinge genannt, sind eine Familie schlanker, weltweit in den tieferen Schichten der Ozeane lebender kleiner Raubfische aus der Ordnung der Eidechsenfischverwandten (Aulopiformes). Der Name ist ein Diminutiv von Barrakuda.
Mit ihrem pfeilförmigen, langgestreckten, seitlich leicht abgeflachten Körper ähneln sie in ihrem äußeren Erscheinungsbild den Barracudas, mit denen sie aber nicht näher verwandt sind. Barrakudinas werden 2,5 bis 55 Zentimeter lang und besitzen, soweit bekannt, 65 bis 102 Wirbel. Ihr Kopf ist zugespitzt, das Maul groß. Die Augen sind relativ groß und haben Fettlider. Das Prämaxillare ist eng an das Maxillare gebunden und nicht vorstreckbar (nicht protraktil). Es hat an seiner Hinterkante eine einzelne Reihe zurücklegbarer Zähne. Vorne befindet sich eine Zahnreihe festsitzender Zähne. Die Supramaxillare, ein weiterer Knochen des Oberkiefers, ist klein und hat etwa die Hälfte der Länge der Maxillare. Das Pflugscharbein ist zahnlos oder hat ein oder zwei dünne Zähne. Das Gaumenbein ist lang und schlank und vorne am Mesethmoid und am Pflugscharbein befestigt. Auf dem Gaumenbein stehen die Zähne in einer oder zwei Reihen. Die Unterkiefersymphyse ist mehr oder weniger erhöht und greift in eine bogenförmige, zahnlose Aussparung des Oberkiefers an der Maulspitze. Der gesamte Unterkiefer wird bei geschlossenem Maul vom Oberkiefer umschlossen. Er hat eine bis drei Zahnreihen, von denen die innerste aus zurücklegbaren, nach hinten gebogenen Fangzähnen besteht, die äußerste aus festsitzenden Zähnen ähnlicher Form. Bei beschuppten Gattungen können die Zähne auch verkümmert sein. Die Zunge ist ungezahnt oder verfügt über winzige Zähne.
Der in den meisten Fällen sehr schmale Bauch bildet eine Kante an der Körperunterseite. Der Anus befindet sich in der Nähe der Bauchflossen, er wandert im Laufe der Ontogenese nach vorne. Der Körper kann beschuppt oder schuppenlos sein. Wenn vorhanden, sind es Cycloidschuppen, die leicht abfallen. Die Poren der Seitenlinie sind groß und sind von charakteristischen, teilweise verknöcherten Strukturen umgeben, die wahrscheinlich stark modifizierte Schuppen darstellen. Bei beschuppten Gattungen sind diese verknöcherten Strukturen noch von Schuppen überlagert. Eine Schwimmblase ist nicht vorhanden. Hochseeformen haben dünne, fragile Knochen. Ein Sexualdimorphismus ist nicht vorhanden.
Die Rückenflosse ist klein und befindet sich etwa über der Körpermitte. Eine gut entwickelte Fettflosse ist vorhanden. Sie liegt über dem hinteren Ende der weit hinten stehenden, langbasigen Afterflosse. Die Brustflossen stehen unterhalb der Mittelachse des Körpers. Die Bauchflossen sind klein und stehen eng zusammen, hinter dem Körpermittelpunkt, vor oder hinter der Rückenflosse. Die Schwanzflosse ist sehr klein und gegabelt.
Flossenformel: Dorsale 7–16, Anale 20–50, Pectorale 11–17, Pectorale 8–12, Caudale 18–20.
Ausgewachsene Barrakudinas sind schwärzlich oder fast transparent, die beschuppten Arten sind meist silbrig.
Barrakudinas kommen in allen gemäßigten und tropischen Meeren vor, aber auch im Nord- und Südpolarmeer. Es sind in den meisten Fällen Hochseefische, die sich von Zooplankton (z. B. von Krill) ernähren und selber von Raubfischen, z. B. von Lachsen, Makrelen, Thunfischen, Marlinen, Haien und von Walen gefressen werden. Die bathypelagischen Formen sollen nach Beobachtungen aus dem Bathyscaph mit dem Kopf nach oben schwimmen.
Es gibt etwa 30 Arten in 6 Gattungen.
Die Gattung Sudis, die ursprünglich zu den Barrakudinas gehörte, bildet heute die eigenständige Familie Sudidae, Magnisudis gehört zu den Alepisauridae und die ventrale Leuchtorgane besitzenden Gattungen Lestidiops, Lestidium, Lestrolepis und Macroparalepis bilden heute die Familie Lestidiidae (Nelson, 2016).
Die Familie der Barrakudinas wird innerhalb der Eidechsenfischverwandten der Unterordnung Alepisauroidei und der Überfamilie Alepisauroidea zugeordnet. Das folgende Kladogramm zeigt die systematische Stellung der Barrakudinas mit den Lestidiidae als Schwestergruppe einer gemeinsamen Klade der Barrakudinas und der Alepisauridae und Magnisudis als Schwestergattung von Anotopterus[1][2]:
Überfamilie AlepisauroideaPerlaugen (Scopelarchidae)
Säbelzahnfische (Evermannellidae)
Barrakudinas (Paralepididae)
Als Zeitraum für die Entstehung der Familie der Barrakudinas wurde mit Hilfe der Molekularen Uhr die mittlere Kreidezeit vor 110 bis 75 Millionen Jahren ermittelt. Das älteste der Familie zugeordnete Fossil wurde als Lestidiops ypresiensis beschrieben. Es stammt aus dem Ypresium, einer Stufe des Eozän.[3]
Barrakudinas (Paralepididae), auch Lachsspierlinge genannt, sind eine Familie schlanker, weltweit in den tieferen Schichten der Ozeane lebender kleiner Raubfische aus der Ordnung der Eidechsenfischverwandten (Aulopiformes). Der Name ist ein Diminutiv von Barrakuda.
Barracudinas are any member of the marine mesopelagic fish family Paralepididae: 50 or so extant species are found almost worldwide in deep waters. Several genera are known only from fossils dating back to the Ypresian epoch.
The generic name Paralepis (for which the family is named) is from Greek - para meaning "somewhat", lepis meaning "scaled".
Barracudinas are elongated, slender fish with large eyes, and a pointed snout containing fang-like teeth. This gives them some superficial resemblance to barracudas (family Sphyraenidae), although the two groups are not closely related. Barracudinas are actually related to lizardfish (order Aulopiformes; suborder Alepisauroidei) and are most closely aligned with lancetfish (family Alepisauridae), hammerjaws (family Omosudidae) and daggertooths (family Anotopteridae). Like their close relatives, barracudinas lack swim bladders and are simultaneous hermaphrodites, a reproductive mode which is rare among vertebrates. The largest species of barracudina grow up to 100 cm (3.3 ft) in length.[1]
Barracudinas have some unique adaptations to life in the deep pelagic that are thought to help with camouflage: most barracudina species have a subdermal layer of guanine that imparts a kaleidoscopic color to their appearance in life and it is thought this refracts the dim light of mesophotic waters around their bodies. The smaller, more derived species of barracudinas in the genera Lestidiops, Lestidium, Lestrolepis and Stemonosudis possess very few scales and their skin is almost completely transparent, making it difficult for them to be seen underwater. Barracudinas, like many other deep-sea fishes, have darkly pigmented gut linings which are thought to help conceal bioluminescent prey such as lanternfish (family Myctophidae). Species in the genus Lestrolepis have a bioluminescent organ located ventrally along their stomachs which likely helps in countershading against downwelling light, camouflaging their silhouettes to would be predators below.[2]
Barracudinas are known to inhabit mesopelagic depths throughout the world's oceans, and are predators of fish, shrimps, and squids. While many barracudina species can be found at depths of 2000 m, their highest abundances tend to occur between 200 and 1000 m. Barracudinas are not thought to participate in diel vertical migration. While they are rarely caught by fisheries, they are frequently documented in the guts of pelagic predators such as tuna, swordfish, lancetfish, Cuvier's beaked whales, and blue sharks.[2]
First-hand accounts from the Bathyscaphe Trieste reported behavioral observations of Lestrolepis intermedia rapidly swimming vertically through the water column like "silvery javelins" glowing "a brilliant yellow" from their bioluminescent organs. They were also observed hovering in the water and rapidly reorienting themselves from facing upwards to facing downwards as if scanning for predators and/or prey. If this behavior is common to all species of barracudina is not known, as it has not been observed since.[2]
Very little is known of the spawning habits of these fish. While both sperm and eggs are present in gonads, spawning has never been observed. Planktonic disposition and transmission of their early larva indicate that the eggs are fertilized and dispersed in the plankton. While specific life histories differ among species and genera, postlarval barracudina size classes are found more frequently within proximity to continental shelf escarpments at certain times of the year.[2] However, this could also be a sampling artifact, since barracudina are only rarely caught by fisheries-independent sampling.
Barracudinas are any member of the marine mesopelagic fish family Paralepididae: 50 or so extant species are found almost worldwide in deep waters. Several genera are known only from fossils dating back to the Ypresian epoch.
The generic name Paralepis (for which the family is named) is from Greek - para meaning "somewhat", lepis meaning "scaled".
Las barracudinas son la familia Paralepididae de peces marinos incluida en el orden Aulopiformes, distribuidos por mares de todo el mundo.[1] Su nombre procede del griego: parallelos (paralelo) + lepis (escamas).[2]
Aparecen por primera vez en el registro fósil en el Mioceno, durante el Terciario superior.[3]
Cuerpo similar al de los Sphyraenidae, la aleta dorsal comienza en la mitad del tronco y tiene de 7 a 16 radios, la aleta anal con una base muy larga tiene de 20 a 50 radios, mientras que las aletas pectorales tienen de 11 a 17 radios.[1] Pueden alcanzar hasta 1 m de longitud, con o sin escamas en el cuerpo y vejiga natatoria ausente.[1]
Existen 59 especies agrupadas en 12 géneros:
Las barracudinas son la familia Paralepididae de peces marinos incluida en el orden Aulopiformes, distribuidos por mares de todo el mundo. Su nombre procede del griego: parallelos (paralelo) + lepis (escamas).
Aparecen por primera vez en el registro fósil en el Mioceno, durante el Terciario superior.
Cuerpo similar al de los Sphyraenidae, la aleta dorsal comienza en la mitad del tronco y tiene de 7 a 16 radios, la aleta anal con una base muy larga tiene de 20 a 50 radios, mientras que las aletas pectorales tienen de 11 a 17 radios. Pueden alcanzar hasta 1 m de longitud, con o sin escamas en el cuerpo y vejiga natatoria ausente.
Paralepididae arrain aulopiformeen familia da, mundu osoko itsasoetan bizi dena.[1]
Familiak 58 espezie ditu 12 generotan banaturik:[2]
Artikulu hau biologiari buruzko zirriborroa da. Wikipedia lagun dezakezu edukia osatuz. Paralepididae arrain aulopiformeen familia da, mundu osoko itsasoetan bizi dena.
Familiak 58 espezie ditu 12 generotan banaturik:
Arctozenus Dolichosudis Lestidiops Lestidium Lestrolepis Macroparalepis Magnisudis Notolepis Paralepis Stemonosudis Sudis UncisudisBarrakudinat (Paralepididae) on auloppikaloihin kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan kaikista valtameristä.
Barrakudinojen heimoon kuuluu 12 sukua ja 56 lajia.[1] Eräissä lähteissä myös keihäskalat (Anotopteridae) katsutaan kuuluvaksi barrakudinoihin[2]. Ruumiinrakenteeltaan barrakusinat ovat solakoita ja pitkänomaisia kaloja ja muistuttavat ulkonäöltään barrakudia. Suurimmat lajit voivat saavuttaa noin metrin pituuden, mutta tyypillisesti ne kasvavat 6–56 cm pitkiksi. Tyypillisiä piirteitä ovat pitkä kuono, ruumiin takaosassa sijaitsevat lyhyet selkä- ja rintaevät, sekä pitkähkö peräevä. Rasvaevä sijaitsee lähellä haarautunutta pyrstöä. Suu on suuri ja hampaat pienikokoiset. Barrakudinoilla ei ole uimarakkoa. Suurin osa heimon kaloista on hermafrodiitteja, mutta osalla lajeista on erilliset koiras- ja naarasyksilöt. Väriltään barrakudinalajit ovat hopeanharmaita ja ruumiissa voi olla ruskeita tai mustia raitoja tai laikkuja.[1][2][3][4]
Barrakudinoja tavataan niin kylmistä kuin lämpimistäkin valtameristä. Yleisimpiä ne ovat kuitenkin trooppisilla ja subtrooppisilla alueilla. Ne elävät niin lähellä pintaa kuin syvissäkin vesissä, aina noin 2 000 metrin syvyyteen. Heimon kaloille on tyypillistä uida pystyasennossa pää ylöspäin. Barrakudinojen ravintoa ovat pienet kalat, äyriäiset ja eläinplankton.[1][2][3][4]
Barrakudinat (Paralepididae) on auloppikaloihin kuuluva heimo. Heimon lajeja tavataan kaikista valtameristä.
Les lussions (Paralepididae) forment une famille de poissons abyssaux.
Il y a 63 espèces dans 13 genres:
Les lussions (Paralepididae) forment une famille de poissons abyssaux.
I Paralepididae, comunemente noti come barracudina, sono una famiglia di pesci di mare appartenenti all'ordine Aulopiformes.
Questa famiglia ha membri in tutti i mari e gli oceani del mondo.
Le abitudini di tutti i pesci di questa famiglia sono pelagiche di mare profondo e possono essere rinvenuti a profondità ingenti.
Questi pesci hanno un aspetto piuttosto uniforme, allungato, compresso lateralmente, con muso lungo e bocca ampia, armata di denti acuti e forti, di varia misura anche nell'ambito di un singolo individuo. Gli occhi sono grandi e sono protetti da palpebre adipose. squame presenti o assenti (rimane comunque una striscia di squame lungo la linea laterale). Non ci sono fotofori. Tutte le pinne hanno modesto sviluppo. La pinna adiposa è presente, molto arretrata; la pinna anale è molto più lunga rispetto alla pinna dorsale. Pinne ventrali inserite molto indietro. Lo scheletro è in gran parte cartilagineo. La vescica natatoria è assente.
Il colore è roseo nelle specie nude ed argenteo brillante in quelle squamate anche se i pesci pescati di solito sono completamente desquamati e di aspetto simile ai precedenti. In quasi tutte le specie sono presenti nella parte inferiore dei fianchi una serie di macchie scure più grandi verso la testa e via via sempre più piccole spostandosi verso la coda. Queste macchie in molte specie scompaiono negli adulti, in altre permangono.
Le dimensioni sono piccole, quasi mai superiori ai 50 cm.
La grande maggioranza delle specie è planctofaga.
Il modo di vita di questi pesci è in gran parte ignoto. Sono gregari e da osservazioni fatte da un batiscafo sembra che nuotino in posizione verticale con la testa in alto. I banchi hanno un'eccellente coordinazione e tutti i pesci che lo compongono cambiano direzione all'unisono. I giovanili frequentano profondità inferiori rispetto agli adulti.
Occasionale. Le carni sono ottime ma non hanno nessuna importanza commerciale. Talvolta spiaggiano sulle coste dello Stretto di Messina.
Sono una fonte di cibo per i cetacei e per pesci come i tonni e pesci spada.
La famiglia contiene 8 generi:
Negli anni 2010 è stata scorporata la famiglia Lestidiidae a cui sono passati i generi:
Uno studio del 2010 indicherebbe che la famiglia Anotopteridae (con l'unico genere Anotopterus) dovrebbe essere integrata nei Paralepididae[1].
I Paralepididae, comunemente noti come barracudina, sono una famiglia di pesci di mare appartenenti all'ordine Aulopiformes.
Šeivakūninės (Paralepididae) – gelmiažuvių (Aulopiformes) šeima. Kūnas plonas ir ilgas, iki 90 cm ilgio. Akys didelės. Kai kurios rūšys turi šviesą skleidžiančius organus. Gyvena iki 1,5 km gylyje.
Šeimoje yra 12 genčių, 55 rūšys.
Šeivakūninės (Paralepididae) – gelmiažuvių (Aulopiformes) šeima. Kūnas plonas ir ilgas, iki 90 cm ilgio. Akys didelės. Kai kurios rūšys turi šviesą skleidžiančius organus. Gyvena iki 1,5 km gylyje.
Šeimoje yra 12 genčių, 55 rūšys.
Barracudinas (Paralepididae) zijn een familie van straalvinnige vissen uit de orde van Draadzeilvissen (Aulopiformes).[1]
Barracudinas (Paralepididae) zijn een familie van straalvinnige vissen uit de orde van Draadzeilvissen (Aulopiformes).
Laxtobisfiskar (Paralepididae)[1] är en familj av fiskar. Laxtobisfiskar ingår i ordningen laxtobisartade fiskar (Aulopiformes).[1][2] Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Paralepididae 58 arter[1].
Familjens medlemmar förekommer i havsområden över hela världen. Deras ryggfena ligger bakom kroppens mitt. Arterna saknar fjäll och simblåsa. Kroppslängden går upp till cirka 1 meter.[3]
Släkten enligt Catalogue of Life[1], Dyntaxa[2] och Fishbase[3]:
Wikimedia Commons har media som rör Laxtobisfiskar.
Wikispecies har information om Paralepididae.
Denna fiskrelaterade artikel saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Laxtobisfiskar (Paralepididae) är en familj av fiskar. Laxtobisfiskar ingår i ordningen laxtobisartade fiskar (Aulopiformes). Enligt Catalogue of Life omfattar familjen Paralepididae 58 arter.
Familjens medlemmar förekommer i havsområden över hela världen. Deras ryggfena ligger bakom kroppens mitt. Arterna saknar fjäll och simblåsa. Kroppslängden går upp till cirka 1 meter.
Släkten enligt Catalogue of Life, Dyntaxa och Fishbase:
Arctozenus Dolichosudis Lestidiops Lestidium Lestrolepis Macroparalepis Magnisudis Notolepis Paralepis Stemonosudis Sudis UncisudisПоширені Paralepididae надзвичайно широко й зустрічаються від Арктики до Антарктики, але найбільш звичайні у тропіках. Серед них є види із циркумтропічним і навіть всесвітнім поширенням (Paralepis atlantica), але є й такі, поширення яких обмежено певними районами. Так, наприклад, нотолепіс антарктичний (Notolepis coatsi) мешкає тільки в Антарктиці, а паралепіс середземноморський (Paralepis speciosa) — тільки у Середземному морі. Деякі види дуже звичайні над шельфом й у закритих морях, таких, як Середземне, Мексиканська затока, внутрішні індонезійські моря.
Багато видів родини звичайні біля поверхні, інші живуть глибше, але нижче 1000–1500 м вони не зустрічаються.
Всі представники родини — справжні океанічні риби; деякі з них досягають довжини майже 90 см. Тіло цих риб сильно подовжене, у деяких майже вугреподібне, попереду стисле, у задній частині овальне або циліндричне. Голова велика, сплющена. Очі нормальної будови, круглі, розташовані з боків голови. Щелепи витягнуті, загостренні. Довжина їх може досягати половини довжини голови. Зуби, рухливі й нерухомі, на щелепах, піднебінних костях і зябрових дугах. Найдовші зуби перебувають на нижній щелепі й (рухливі) на передній частині піднебіння. Спинний плавець маленький, розташований, так само як і черевний, приблизно на середині довжини тіла. Анальний плавець відсунутий у задню частину тіла; основа його довга, приблизно дорівнює довжині голови. Жировий плавець завжди є, розвинений добре й перебуває над задньою частиною анального.
Примітивні форми родини, наприклад рід Паралепіс (Paralepis), мають луску, у більш спеціалізованих родів (Lestidium, Lestrolepis й ін.) луска відсутня. Плавального міхура у всіх веретенникових немає.
Світні органи є тільки в представників родів Lestidium і Lestrolepis. По своїй будові вони різко відрізняються від того, що є у світних анчоусів або гоностомових. Світні органи паралепідід являють собою внутрім'язові канали, розташовані в черевній мускулатурі, уздовж середньої лінії тіла між горлом і основою черевних плавців. У Lestrolepis таких каналів два, у Lestidium — один.
Забарвлення Paralepididae буває двох типів. Всі лускаті види мають досить товстий шар сріблистого гуаніну, що покриває луску, під якою лежить шар темних пігментних клітин. При житті тіло цих риб блищить сріблом або відливає металевою міддю й дуже сильно рефлектує. У безлускових видів тіло дзеркально гладке й переливається всіма кольорами веселки. У личинок і молоді деяких видів крізь стінки тіла просвічують темно забарвленні ділянки черевної порожнини, і передня частина їхнього тулуба здається розділеною на темні сегменти числом до тридцяти.
Paralepididae відомі головним чином по молодих, статево незрілих екземплярах; деякі роди відомі тільки по молоді. Причина цього складається, як і для деяких інших глибоководних пелагічних риб, в тім, що великі риби, які здатні до стрімких кидків, легко уникають повільних сіток і тралів, якими працюють із науково-дослідних судів. Досить сказати, що тільки один з відомих науці великих дорослих екземплярів паралепідід був пійманий сіткою, а інші знайдені мертвими або виявлені в шлунках більших хижаків.
Найдивніша риса біології паралепідід — їхній незвичайний спосіб плавання. Під час одного із занурень батискафа FNRS-3 спостерігали на глибині від 600 до 1000 м безліч цих риб, що пливли у вертикальному положенні. При цьому окремі риби могли майже миттєво перевертатися, зависаючи то вгору, то вниз головою. Є думка, що всі безлускові види плавають у вертикальному положенні, а всі покриті лускою — горизонтально. Відомо при цьому, що у лускатих, примітивних видів спина трішки горбата, а голова опущена донизу, тобто є такі особливості в будові тіла, які полегшують перехід з горизонтального положення у вертикальне, головою вниз.
Тропічні паралепідіди розмножуються, очевидно, цілий рік, а риби, що мешкають в середніх і високих широтах — навесні й на початку літа. Личинки й мальки тримаються на менших глибинах, ніж дорослі особини тих же видів.
За характером живлення всі паралепідіди — хижаки, що поїдають дрібних риб, креветок й інших безхребетних тварин.
Будучи дуже численними, паралепідіди у свою чергу служать їжею більшим хижакам. Ними харчуються дельфіни, тюлень гренландський, тунці, алепізаври, тріска й інші великі риби. Один раз у шлунку сайди (Pollachius virens) було виявлено 40 досить великих екземплярів нотолепіса (Notolepis rissoi).
Серед видів цієї родини є й такі, які безпосередньо використаються людиною, — випадок для глибоководних пелагічних риб поки що надзвичайно рідкісний. Навесні біля берегів Південно-Західної Гренландії місцеві жителі збирають досить багато плаваючих на поверхні напівживих і вже загиблих паралепісів (Paralepis coregonoides) і нотолепісів (Notolepis rissoi), яких вони називають «великий піщаний вугор» («піщаним вугром» вони називають піщанку, Ammodytes). Ці риби виносяться за межі свого ареалу відгалуженнями Північно-Атлантичної течії й, потрапивши в холодні води, гинуть.
Описано 59 видів у 12 родах:
身體細長，缺乏膘。吻尖，具有犬齒[1]。大眼睛，上下頷絞合處位於眼睛前緣下端或之前。背鰭9-15，坐落在身體中間。背脂鰭存在，位於臀鰭末端。臀鰭21-50。尾鰭小，並分叉。胸鰭低於眼睛一半以下，9-17根。腹鰭短小，位於標準體長一半之後，8-12根。脊椎65-102。[2]
與本屬最接近的類群為劍齒魚屬Anotopterus與帆蜥魚科Alepisauridae並共同屬於帆蜥魚亞目Alepisauroidei.
柱蜥魚屬Sudis因為骨骼，牙齒及仔稚魚的發育過程與其他裸蜥魚科的成員有許多差異[2]，因此有些學者將其獨立成一科Sudidae[3]但大多數學者還是維持原分類關係。
裸蜥魚科可以分成 1.鱗片分布全身與 2.鱗片只分布於側線這兩個群：
魣蜥魚科其下12個屬，如下:
이빨꼬치고기과(Paralepididae)는 홍메치목에 속하는 조기어류 과의 하나이다.[1] 거의 전세계의 심해에서 서식하며, 약 50여 종의 바다 물고기로 이루어져 있다. 몸길이는 최대 100cm에 이른다. 남극조안이빨꼬치와 남방점화살치, 점화살치, 화살치, 남방이빨꼬치 등을 포함하고 있다.
이빨꼬치고기과는 다음과 같이 분류한다.[1]
다음은 데이비스(Matthew P. Davis)의 연구에 기초한 계통 분류이다.[2]
홍메치목 홍메치아목 파라울로푸스아목 란도어아목 긴촉수매퉁이상과 파랑눈매퉁이상과 노토수디스상과 란도어상과
.jpg)
