Aesculus californica, la falsa castañal de California,[1] ye una especie fanerógama perteneciente a la familia de les sapindacees.
Ye un parrotal o pequeñu árbol qu'algama ente 4 y 12 metros d'altor. El so corteza ye gris y alcuéntrase cubierta de cutiu con liquen. Les fueyes son verde escuru en xunto de cinco (raramente siete), tienen de 6 a 17 cm. de llargu, son finalmente dentaes y cola superficie nidia. Les flores son arumaes de color blancu o rosa pálidu, alcuéntrase en panícules irguíes de 15-20 cm. de llargu y 5-7 cm. d'anchu. El frutu ye una cápsula de 5-8 cm. de llargu conteniendo una grana redonda y anaranxada que ye venenosa. Esta planta ta afecha al clima grebu y dexa cayer les sos fueyes pel branu pa caltener l'agua.
Ye natural de California. Pueden atopase en California a lo llargo de la so mariña y en montes hasta 1700 metros d'altitú en Sierra Nevada. Crez n'arbolees de carbayos y apodera en hábitats de chaparral. L'árbol actúa como fijador del suelu y evita la erosión en rexones montascoses.
Les tribus natives locales utilizaben les sos granes venenoses p'amoriar a los pexes en pequeñes corrientes d'agua y dar na so pesca más fácilmente. El néctar de les flores pueden envelenar a les abeyes y otros inseutos que nun tean inmunizaos.
Aesculus californica describióse por (Spach.) Nutt. y espublizóse en A Flora of North America: containing . . . 1(2): 251, nel añu 1838.[2]
Aesculus: nome xenéricu llatín dáu por Linneo en 1753 y 1754, a partir del Llatín antiguu aesculus, -i, el carbayu, lo que ye sorprendente, anque nos numberosos autores de l'antigüedá que la usaron, Pliniu'l Vieyu precisa na so Historia naturalis (16, 11) que ye unu de los árboles que producen abiyotes ("Glandem, quae proprie intellegitur, ferunt robur, quercus, aesculus, ..." -L'abiyota puramente dicha felicidá vien del carbayu, del aesculus, ...) y, quiciabes d'ellí provién el tracamundiu, pos les castañes d'india tienen un llonxanu y superficial paecíu cola abiyotes pola so piel dura y la so carne firme y amarellentao.
californica: epítetu xeográficu qu'alude al so localización en California.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Aesculus californica, la falsa castañal de California, ye una especie fanerógama perteneciente a la familia de les sapindacees.
Aesculus californica, conegut popularment com a castanyer de Califòrnia, és una espècie fanerògama de la família de les sapindàcies.
És un arbust o petit arbre que arriba a fer de 4 a 12 m d'alçada. La seva escorça és gris coberta sovint amb líquens. Les fulles són de color verd fosc en conjunts de cinc fulles (rarament set), fan de 6 a 17 cm de longitud, són finalment dentades i amb la superfície suau. Les flors són perfumades de color blanc o rosa pàl·lid, es troben formant panícules dretes de 15-20 cm de llarg i 5-7 cm d'ample. El fruit és una càpsula d'uns 5-8 cm de longitud que conté una llavor arrodonida i ataronjada, que és verinosa. Aquesta planta es troba adaptada al clima àrid i deixa caure les fulles a l'estiu per tal de conservar l'aigua.
És natural de Califòrnia, on es poden trobar al llarg de la costa i en muntanyes fins als 1.700 m d'altitud, a Sierra Nevada (Estats Units). Creix en arboredes de roures i és dominant en hàbitats de garriga. L'arbre actua com a fixador del sòl i evita l'erosió en regions muntanyoses.
Les tribus nadiues locals utilitzaven les llavors verinoses per a atordir els peixos en petits corrents d'aigua i procedir a la pesca més fàcilment. El nèctar de les flors pot enverinar les abelles i altres insectes que no hi estiguin immunitzats.
Aesculus californica va ser descrita per (Spach.) Nutt. i publicada a A Flora of North America: containing 1(2): 251, l'any 1838.[1]
Aesculus californica, conegut popularment com a castanyer de Califòrnia, és una espècie fanerògama de la família de les sapindàcies.
Die Kalifornische Rosskastanie (Aesculus californica) ist ein nur in Kalifornien heimischer Vertreter der Rosskastanien (Aesculus).
Die Kalifornische Rosskastanie wächst als Baum oder als breiter Strauch, der häufig dichte Gebüsche bildet. Sie erreicht Wuchshöhen von 12 m und einen (Kronen-)Durchmesser von drei, selten auch bis zu 15 m. Die Borke ist hellgrau bis fast weiß und glatt. Die Zweige sind jung rötlich-braun und kahl. Die Knospen sind spitz und harzig.
Die Laubblätter sind handförmig gefiedert und bestehen aus fünf, selten vier bis sieben, Fiederblättchen. Der Blattstiel ist 1 bis 12 cm lang. Die Blättchen sind 7 bis 17 cm lang, 2 bis 6 cm breit, eiförmig-lanzettlich, elliptisch-länglich oder länglich-lanzettlich. Das Blattende ist zugespitzt, der Blattgrund leicht herzförmig, abgerundet, stumpf bis zugespitzt. Der Blattrand ist scharf gesägt. Die Blattunterseite ist kahl, leicht blaugrün, an den Nerven sitzen kurze weiße Haare. Die Oberseite ist kahl und dunkelgrün. Die Blättchenstiele sind 0,5 bis 3 cm lang und zerstreut weiß behaart.
Der Blütenstand ist schmal säulenförmig, 8 bis 20 cm lang und dicht behaart. Der Blütenstiel ist behaart und 3 bis 10 mm lang. Der Kelch ist 5 bis 8 mm lang, glockig bis röhrig, lavendel-grau bis rosafarben oder purpurn. Die fünf Kelchblätter bilden – in unterschiedlicher Zusammensetzung – ein oder zwei Lippen. Die vier oder fünf Kronblätter sind fast weiß bis hellrosa. Die oberen und die seitlichen Kronblätter sind 12 bis 18 mm lang, fast gleich und leicht abspreizend. Die Nägel sind kürzer als der Kelch und behaart. Die Platten sind verkehrt-eiförmig, stumpf, Oberfläche und Rand sind behaart und drüsenlos. Das fünfte Kronblatt ist klein oder fehlt. Die fünf bis sieben Staubblätter sind ungleich, 18 bis 30 mm lang, in männlichen Blüten länger. Die Staubfäden sind gebogen, purpurn bis weiß und kahl, die Staubbeutel sind leuchtend orangefarben, kahl, an der Spitze und der Basis der Loculi drüsig. Fruchtbare Stempel sind mit Griffel länger als die Staubblätter.
Die Kapselfrucht ist verkehrt eiförmig und hat einen Durchmesser von 5 bis 8 cm. Das Perikarp ist dünn und hellbraun. Sie enthält meist einen Samen, der blass orange-braun ist und einen Durchmesser von 4 bis 5 cm hat.
Die Kalifornische Rosskastanie ist ein Endemit Kaliforniens und geographisch von den anderen Arten der Gattung isoliert. Sie wächst entlang der Küstenkette und an den Westhängen der Sierra Nevada. Selten ist sie im Central Valley zu finden. Sie steigt von Meeresniveau bis in 1500 m Seehöhe. Sie wächst häufig entlang von Bächen und in Schluchten, auf lehmigen oder trockenen Schotter-Böden.
Der Blattaustrieb erfolgt im Februar, der Blattfall im Spätsommer. Die Blüte erfolgt von Mai bis Juli.
Alle Pflanzenteile sind giftig. Amerikanische Ureinwohner verwendeten gemahlene Samen als Fischgift. Nektar und Pollen sind für Honigbienen giftig.[1]
Die Kalifornische Rosskastanie wurde zunächst 1834 von Édouard Spach als Calothyrsus californica beschrieben, jedoch 1838 von Thomas Nuttall in die Gattung Aesculus gestellt. Aesculus californica ist der einzige amerikanische Vertreter der Sektion Calothyrsus, deren übrige Vertreter in Asien heimisch sind.
Die Kalifornische Rosskastanie (Aesculus californica) ist ein nur in Kalifornien heimischer Vertreter der Rosskastanien (Aesculus).
Aesculus californica, commonly known as the California buckeye or California horse-chestnut, is a species of buckeye native to California and southwestern Oregon.
Aesculus californica is a large deciduous shrub or small tree, up to 4–12 m (13–39 ft) tall, with gray bark often coated with lichens and mosses. It typically is multi-trunked, with a crown as broad as it is high. Trees are long lived, with an estimated lifespan between 250–280 (300 maximum) years. The leaves are dark green, palmately compound with five (rarely seven) leaflets. Each leaflet is 6–17 cm (2.4–6.7 in) long, with a finely toothed margin and (particularly in spring) downy surfaces. The leaves are tender and prone to damage from both spring freezing or snow and summer heat and desiccation.
The flowers are sweet-scented, white to pale pink, borne on erect panicles 15–20 cm (6–8 in) long and 5–8 cm (2–3 in) broad. The fruit is a fig-shaped capsule 5–8 cm (2–3 in) long, containing a large, round, orange-brown seed, measuring 2–7 cm (0.8–2.8 in). The seeds are poisonous[1] and are the largest known of any temperate (non-tropical) plant species.
A. californica has adapted to its native Mediterranean climate by growing during the wet late winter and spring months and entering dormancy in the dry summer months, though those growing in coastal regions tend to hold on to their leaves until mid-autumn.[2]
The only Aesculus variety native to the West,[3] A. californica is widely distributed in California, growing along the central coast and in the lower elevations of the Sierra Nevada and Cascade Range. Its range extends to the foothills of the Siskiyou Mountains in the Rogue Valley in Oregon. A small disjunct population is found in the Chino Hills near Chino, California.
It is found growing in a wide range of conditions from crowded, moist, semi-shaded canyon bottoms to dry south-facing slopes and hilltops. In the coastal ranges north of Big Sur it is found growing alone on slopes, or intermingled with valley oak (Quercus lobata), Oregon oak (Q. garryana), coast live oak (Q. agrifolia) and California bay laurel (Umbellularia californica). In the foothills of the Sierra Nevada, A. californica can be found standing alone in grassland at the lowest elevations, intermingled in blue oak woodlands at intermediate elevations, and in mixed evergreen forests of black oak (Q. kelloggii), gray pine (Pinus sabiniana), ponderosa pine (P. ponderosa) and interior live oak (Q. wislizeni) as it nears the limit of its range.
Native American tribes, including the Pomo, Yokuts, and Luiseño, used the poisonous nuts and seeds to stupefy schools of fish in small streams to make them easier to catch.[4] The bark, leaves, and fruits contain the neurotoxic glycoside aesculin, which causes hemolysis of red blood cells. Buckeye also makes a good fireboard for a bow drill or hand drill.
Native groups occasionally used the plant as a food supply; after boiling and leaching the toxin out of the seeds or nut meats for several days, they could be ground into a flour or meal similar to that made from acorns.[3] The nectar and pollen of the flowers is toxic to honeybees,[3] so the trees should not be planted near apiaries.[5] When the shoots are small and leaves are new, they are lower in toxins and are grazed by livestock and wildlife.[6] The flowers are a rich nectar source for many species of butterflies,[7] and squirrels and chipmunks consume the seeds.[3]
It is used as an ornamental plant for its striking leaf buds, lime green foliage, fragrant white flowers, red-brown foliage in mid to late summer, and architectural silver branches through fall. The tree also acts as a soil binder, which prevents erosion in hilly regions.
'Aesculus' is Linnaeus' name for horse chestnuts. It is derived from the old Roman name for a different species, Quercus petraea.[8]
'Californica' means 'native to California'.[8]
Aesculus californica, commonly known as the California buckeye or California horse-chestnut, is a species of buckeye native to California and southwestern Oregon.
Aesculus californica, el falso castaño de California,[1] es una especie fanerógama perteneciente a la familia de las sapindáceas.
Es un arbusto o pequeño árbol que alcanza entre 4 y 12 metros de altura. Su corteza es gris y se encuentra cubierta a menudo con líquenes. Las hojas son verde oscuro en conjunto de cinco (raramente siete), tienen de 6 a 17 cm. de largo, son finalmente dentadas y con la superficie suave. Las flores son perfumadas de color blanco o rosa pálido, se encuentran en panículas erguidas de 15-20 cm. de largo y 5-7 cm. de ancho. El fruto es una cápsula de 5-8 cm. de largo conteniendo una semilla redonda y anaranjada que es venenosa. Esta planta está adaptada al clima árido y deja caer sus hojas en verano para conservar el agua.
Es natural de California. Se pueden encontrar en California a lo largo de su costa y en montañas hasta 1700 metros de altitud en Sierra Nevada. Crece en arboledas de robles y domina en hábitats de chaparral. El árbol actúa como fijador del suelo y evita la erosión en regiones montañosas.
Las tribus nativas locales utilizaban sus semillas venenosas para aturdir a los peces en pequeñas corrientes de agua y proceder a su pesca más fácilmente. El néctar de las flores pueden envenenar a las abejas y otros insectos que no estén inmunizados.
Aesculus californica fue descrita por (Spach.) Nutt. y publicado en A Flora of North America: containing . . . 1(2): 251, en el año 1838.[2]
Aesculus: nombre genérico latino dado por Linneo en 1753 y 1754, a partir del Latín antiguo aesculus, -i, el roble, lo que es sorprendente, aunque en los numerosos autores de la antigüedad que lo usaron, Plinio el Viejo precisa en su Historia naturalis (16, 11) que es uno de los árboles que producen bellotas ("Glandem, quae proprie intellegitur, ferunt robur, quercus, aesculus, ..." -La bellota propiamente dicha viene del roble, del aesculus, ...) y, quizás de allí proviene la confusión, pues las castañas de india tienen un lejano y superficial parecido con la bellotas por su piel dura y su carne firme y amarillenta.
californica: epíteto geográfico que alude a su localización en California.
Aesculus californica, el falso castaño de California, es una especie fanerógama perteneciente a la familia de las sapindáceas.
Aesculus californica
Le pavier de Californie, ou marronnier de Californie, est une espèce de la famille des Sapindacées, endémique de la Californie.
Le pavier de Californie est un petit arbre, ou un grand arbuste, de 4 à 12 mètres de haut, à l'écorce grise souvent recouverte de lichens.
Les feuilles de couleur vert foncé sont composées-palmées et comptent cinq (plus rarement sept) folioles de 10 à 20 cm de long, aux bords finement dentés et aux faces duveteuses (en particulier au printemps).
Les fleurs, blanches à rose pâle, sont regroupées en panicules dressés de 15 à 20 cm de long sur 5 à 8 cm de large. Elles exalent une odeur douceâtre.
Le fruit est une capsule ovoïde de 5 à 8 cm de long, contenant une seule graine grande (2 à 5 cm de diamètre), ronde, orange ; les graines sont toxiques.
Cette espèce est originaire de Californie. On peut la trouver dans la région de la Côte centrale et sur les parties les plus basses de la Sierra Nevada, jusqu'à 1700 mètres d'altitude.
Elle pousse dans les bois de chênes, devenant l'espèce dominante dans certaines formations végétales du type chaparral. Ces arbres font office de stabilisateurs des sols, limitant l'érosion dans les régions accidentées.
Le pavier de Californie est parfois cultivé comme plante ornementale.
Les tribus locales amérindiennes, dont les Pomo, Yokuts et Luiseño, utilisent les graines toxiques de cette plante pour endormir des bancs de poissons dans de petits cours d'eau et faciliter ainsi leur capture.
L'écorce, les feuilles et les fruits contiennent des hétérosides neurotoxiques qui provoquent l'hémolyse des globules rouges. Les groupes amérindiens utilisaient à l'occasion les graines comme source de nourriture, après en avoir fait bouillir la pulpe et en avoir filtré les toxines pendant plusieurs jours. Même le nectar des fleurs est toxique et peut tuer les abeilles et d'autres insectes non adaptés à cette plante. Les jeunes pousses et les feuilles encore nouvelles ont un faible taux de toxines et peuvent être pâturés par le bétail et la faune sauvage.
Aesculus californica
Le pavier de Californie, ou marronnier de Californie, est une espèce de la famille des Sapindacées, endémique de la Californie.
Гіркокаштан каліфорнійський вперше був описаний в 1834 році ботаніком Едуардом Спашем під назвою Calothyrsus californica. В 1838 році Томас Наттолл відніс його до роду Aesculus. Українська назва вказує на зону поширення цього виду і його важливу ознаку — гіркуватий смак плодів, що відрізняє цю рослину від їстівного справжнього каштана.
Кущ або невелике дерево заввишки 4-12 м, часто зростає у багатостовбурній формі. Крона розлога, завширшки 3-15 м. Кора гладка, блідо-сіра, майже біла, на молодих пагонах — червонувато-коричнева. Бруньки загострені і смолисті. Листки темно-зелені, гладкі, пальчасті, зазвичай складені з 5 листочків (рідше — з 7). Кожен листочок еліптично-довгастої, яйцеподібно-ланцетної або довгасто-ланцетної форми, біля основи серцеподібний, з дрібнозубчастим краєм, завдовжки 7-17 см і завширшки 2-6 см. Черешки завдовжки 1-12 см, опушені.
Суцвіття — волоть 8-20 см завдовжки та 5-8 см завширшки. Квітконіжки волохаті, завдовжки 3-10 мм. Квітки білі або блідо-рожеві, запашні. Чашечка квітки 5-8 мм завдовжки, дзвоникувата або трубчаста, лавандового, рожевого або фіолетового кольору. Чашолистків п'ять. Оцвітина складається з 4-5 пелюсток, їх довжина коливається від 12 до 18 мм. Тичинки нерівні (18-30 мм), зігнуті, голі, білого або фіолетового кольору. Пиляки голі, яскраво-помаранчеві, на кінчику залозисті. Плід — обернено-яйцеподібна коробочка завширшки 5-8 см. Оболонка плоду тонка, світло-бура. Всередині він містить кілька блідо-помаранчевих насінин завширшки 4-5 см.
Кора, листя і насіння отруйні. Вони містять нейротоксичний глікозид ескулін, який спричинює гемоліз еритроцитів у хребетних, а також є смертельною отрутою для бджіл. Квітне у травні-липні.
Бруньки
Молоде листя
Листя у повному розвої
Квітучі гілки
Надає перевагу суглинистим або сухим гравійним ґрунтам. В залежності від місця зростання може бути вічнозеленим або листопадним. Вічнозелені особини зростають у місцинах з достатньою вологістю, листопадні форми утворилися як пристосування до нестачі вологи у посушливий сезон. Такі рослини вкриваються листям наприкінці зими або ранньою весною, а скидають його в середині осені. Квіти запилюються метеликами.
Ареал цього виду відокремлений від центру розповсюдження більшості гіркокаштанів секції Calothyrsus — Азії. Рослина зростає у центральній Каліфорнії, південно-західному Орегоні та в нижньому поясі гір Сьєрра-Невада, де підіймається до висоти 1500 м. Зрідка трапляється у Центральній долині. Біотопи, в яких поширений каліфорнійський гіркокаштан, доволі різноманітні: цю рослину можна зустріти в напівзатінку на дні вологих каньйонів, на сухих південних схилах, в угрупованнях з каліфорнійським чорним та лопатевим дубом, каліфорнійською умбелюларією, жовтою сосною та сосною Сабіна.
В США гіркокаштан каліфорнійський високо цінують як декоративну та лісомеліоративну породу. Серед інших дерев він вирізняється яскравим листям, великими суцвіттями, запашними квітками. Окрім парків цей вид висаджують на еродованих ділянках для закріплення схилів. Втім його не можна вирощувати біля пасік, щоб запобігти загибелі бджіл.
Молоді гілочки та листя гіркокаштану каліфорнійського не насичені токсинами, тому вони придатні на корм худобі, також ними живляться дикі тварини.
Індіанські племена помо та йокут використовували плоди цього виду для риболовлі: вони кидали їх у невеликі струмки, що викликало запаморочення риби. В роки, коли був неврожай жолудів, насіння гіркокаштану деяким чином виступало замінником цього традиційного продукту. Щоб звільнити плоди від отрути, їх протягом кількох діб варили або вимочували у воді.
Гілки з плодами
Стиглі нерозкриті плоди
Насіння
Aesculus californica là một loài thực vật có hoa trong họ Bồ hòn. Loài này được (Spach) Nutt. mô tả khoa học đầu tiên năm 1838.[1]
_001.jpg)
Aesculus californica là một loài thực vật có hoa trong họ Bồ hòn. Loài này được (Spach) Nutt. mô tả khoa học đầu tiên năm 1838.
_001.jpg)
_001.jpg)
