Planhigyn blodeuol sydd i'w ganfod yn hemisffer y Gogledd yw Clychlys Caer-gaint sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Campanulaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Campanula medium a'r enw Saesneg yw Canterbury bells.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Clychlys Caergaint.
Mae'r dail yn syml a bob yn ail; ceir blodau deuryw ar ffurf siap clychau hirion o liw glas. Ceir euron hefyd yn eu tymor.
Planhigyn blodeuol sydd i'w ganfod yn hemisffer y Gogledd yw Clychlys Caer-gaint sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Campanulaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Campanula medium a'r enw Saesneg yw Canterbury bells. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Clychlys Caergaint.
Mae'r dail yn syml a bob yn ail; ceir blodau deuryw ar ffurf siap clychau hirion o liw glas. Ceir euron hefyd yn eu tymor.
Die Marien-Glockenblume (Campanula medium) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Glockenblumen (Campanula) innerhalb der Familie Glockenblumengewächse (Campanulaceae).
Es handelt sich um eine zweijährige krautige Pflanze, die im ersten Jahr Blattrosetten bildet und dann im zweiten Stängel und Blüten. Sie erreicht Wuchshöhen etwa 60 bis 80 Zentimetern. Die Grundblätter sind bei einer Länge von 12 bis 15 Zentimetern lanzettlich bis elliptisch mit gezähnten Blattrand.
Die Blütezeit reicht von Mai bis Juli. Die Blüten stehen in einem lockeren traubigen Blütenstand zusammen. Die kurz gestielte, große, zwittrige Blüte ist 2,5 bis 4 Zentimeter groß und fünfzählig. Die fünf Kelchblätter sind nur an ihrer Basis verwachsen. Die fünf Kronblätter sind glockenförmig verwachsen; ihre Farben sind je nach Sorte verschiedene Blautöne, seltener weiß oder rosa. Die Kronzipfel sind umgebogen. Es ist nur ein Kreis mit fünf fertilen Staubblättern vorhanden. Der Griffel hat meist fünf Narben.
Es wird eine Kapselfrucht gebildet.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 34.[1]
Die Marien-Glockenblume stammt aus dem südöstlichen Frankreich[2] und dem nördlichen sowie mittleren Italien (in den Regionen Piemont, Lombardei, Ligurien, Emilia-Romagna, Toskana, Marken, Kampanien)[3].
Die Marien-Glockenblume gedeiht am besten auf frischen, lockeren, nährstoffreichen Böden ohne Staunässe.
Für die Marien-Glockenblume (lateinisch früher auch Viola mariana und Medium genannt[4]) bestehen bzw. bestanden, zum Teil auch nur regional, auch die weiteren deutschsprachigen Trivialnamen: Marienglöcklein (Schlesien), Marienglocken, Marienveilchen, Marietten und Tschokoladibechercher (Siebenbürgen).[5]
Die Sorten der Marien-Glockenblume werden in den gemäßigten Gebieten in Gärten als Zierpflanzen verwendet. Seit dem 16. Jahrhundert gehört sie zum deutschen Bauerngarten.
Die Marien-Glockenblume (Campanula medium) ist eine Pflanzenart aus der Gattung der Glockenblumen (Campanula) innerhalb der Familie Glockenblumengewächse (Campanulaceae).
Campanula medium, common name Canterbury bells, is an annual or biennial flowering plant of the genus Campanula, belonging to the family Campanulaceae. In floriography, it represents gratitude, or faith and constancy.
The specific epithet medium means that this plant has intermediate characteristics in respect of other species of the genus Campanula. In Persian, it is called گل استکانی (gol-e estekani) meaning "glass flower", because the flower resembles a drinking glass.
Campanula medium reaches approximately 60–80 cm (24–31 in) in height. This biennial herbaceous plant forms rosettes of leaves in the first year, stems and flowers in the second one. The stem is erect, robust, reddish-brown and bristly hairy. The basal leaves are stalked and lanceolate to elliptical and 12–15 cm (5–6 in) long with serrated leaf edge. The upper leaves are smaller, lanceolate and sessile, almost embracing the stem.
The flowers are arranged in a racemose inflorescence of extremely long-lasting blooms. These attractive bell-shaped flowers are short-stalked, large and hermaphroditic, with different shades of violet-blue or rarely white. The corolla has five fused petals with lightly bent lobes (known as a coronate flower type).
The flowering period extends from May to July in the Northern Hemisphere. The flowers are either self-fertilized (autogamy) or pollinated by insects such as bees and butterflies (entomogamy).[1] The seeds ripen from August to September and are dispersed by gravity alone (barochory).
Campanula medium originates in southern Europe. It is naturalized in most of European countries and in North America and it is widely cultivated for its beautiful flowers.
It grows on stony, rocky and bushy slopes, at an altitude of 0–1,500 metres (0–4,921 ft) above sea level.
In gardens, they are best in massed planting in borders or among shrubs. It prefers cool or warm zones; not suitable for the tropics or hot, dry regions. Seeds take 14–21 days to germinate. The plant thrives in lightly shaded to sunny locations in well-drained soil. Canterbury bells grows nicely in flower beds, borders, and containers. Keep well watered.
This flower works well cut in floral arrangements. Beekeepers sometimes use the Canterbury Bell for making potently sweet honey.
Flowers of Campanula medium
Close up of a flower of Campanula medium
Close up of a flowers of Campanula medium
Blossom of Campanula medium
Blossom of Campanula medium
Campanula medium var. alba
Campanula medium, common name Canterbury bells, is an annual or biennial flowering plant of the genus Campanula, belonging to the family Campanulaceae. In floriography, it represents gratitude, or faith and constancy.
Campanula medium es una planta de la familia de las campanuláceas.
Planta bienal, erecta, más o menos ramificada de hasta 60 cm de largo, ciliada. Hojas basales o alternas, incisas hasta dentadas, las basales ovales y pecioladas, las superiores sésiles lanceoladas. Flores solitarias, terminales o pedunculadas (pedúnculo de 2-10 cm) en las axilas superiores, inclinadas hasta colgantes. 5 dientes calicinos lanceolados hasta ovales, de hasta 1,5 cm de largo, entre los que se encuentran 5 apéndices ovales, revueltos. Corola acampanada-abultada, azul-violeta o blanca, con 5 lóbulos cortos, de hasta 5 cm de largo. 5 estambres con anteras unidas y filamentos ensanchados. Estilo trífilo. Ovario ínfero, que se convierte en una cápsula.[1]
Pendientes soleadas y roquedales
Mediterráneo occidental, y cultivada en otros lugares
Campanula medium fue descrita por Carolus Linnaeus y publicado en Species Plantarum 1: 167. 1753.[2]
Campanula: nombre genérico diminutivo del término latíno campana, que significa "pequeña campana", aludiendo a la forma de las flores.[3]
medium: epíteto latino que significa "de tamaño intermedio".[4]
Campanula medium es una planta de la familia de las campanuláceas.
La Campanule carillon (Campanula medium) est une espèce de campanule à grandes fleurs commune dans le sud de l'Europe (endémique de France et Italie).
Haute de 30 à 65 cm, son pistil est muni de 5 stigmates (3 chez les autres espèces de Campanules).
Bisannuelle, elle est aussi cultivée dans les jardins. Elle fleurit de mai à août.
La Campanule carillon (Campanula medium) est une espèce de campanule à grandes fleurs commune dans le sud de l'Europe (endémique de France et Italie).
Planda débhliantúil giobach, dúchasach don Iodáil, tugtha isteach i dtíortha eile. Na bláthanna 4-5 cm ar leithead, clogchruthach dúghorm, le spící fada. An-choitianta mar mhaisiúchán. Na foirmeacha do ghairdíní in an-chuid dathanna.
La campanula toscana (nome scientifico Campanula medium L., 1753) è una pianta erbacea dai fiori blu a forma di campanella appartenente alla famiglia delle Campanulaceae.[1][2]
Il nome generico (campanula) deriva dalla forma a campana del fiore; in particolare il vocabolo deriva dal latino e significa: piccola campana.
Dalle documentazioni risulta che il primo ad usare il nome botanico di “Campanula” sia stato il naturalista belga Rembert Dodoens, vissuto fra il 1517 e il 1585. Tale nome comunque era in uso già da tempo, anche se modificato, in molte lingue europee. Infatti nel francese arcaico queste piante venivano chiamate “Campanelles” (oggi si dicono “Campanules” o “Clochettes”), mentre in tedesco vengono dette “Glockenblumen” e in inglese “Bell-flower” o “Blue-bell”. In italiano vengono chiamare “Campanelle”. Tutte forme queste che derivano ovviamente dalla lingua latina.[3] L'epiteto specifico (medium) deriva dall'omonima parola latina e indica una pianta di medie dimensioni.[4][5]
Il binomio scientifico della pianta di questa voce è stato proposto da Carl von Linné (1707 – 1778) biologo e scrittore svedese, considerato il padre della moderna classificazione scientifica degli organismi viventi, nella pubblicazione "Species Plantarum - 1: 167. 1753"[6] del 1753.[7]
Queste piante possono arrivare fino a 2 - 8 dm di altezza. La forma biologica è emicriptofita bienne (H bienn), ossia in generale sono piante erbacee con gemme svernanti al livello del suolo e protette dalla lettiera o dalla neve e si distinguono dalle altre per il ciclo vitale biennale. Nel primo anno si forma una rosetta basale di foglie, mentre nel secondo si formano gli steli e i fiori. Contengono lattice lattescente e accumulano inulina.[8][9][10]
Le radici sono secondarie da rizoma.
La parte aerea del fusto è eretta, ispida, semplice o poco ramosa.
Le foglie si dividono in basali e cauline; sono fittamente setolose con bordi crenati o dentati. Quella basali sono oblanceolato-spatolate, le superiori sono lanceolate e sessili.
Le infiorescenze sono formate da pochi fiori peduncolati isolati o raccolti in racemo. Il portamento è pendulo o inclinato. Lunghezza del peduncolo: 2 – 10 cm.
I fiori sono tetra-ciclici, ossia sono presenti 4 verticilli: calice – corolla – androceo – gineceo (in questo caso il perianzio è ben distinto tra calice e corolla) e pentameri (ogni verticillo ha 5 elementi). I fiori sono gamopetali, ermafroditi e attinomorfi.
I frutti sono delle capsule poricide 5-loculare, ossia deiscenti mediante pori laterali; i semi sono molto minuti.
Dal punto di vista fitosociologico la specie di questa voce appartiene alla seguente comunità vegetale:[12]
La famiglia di appartenenza della Campanula medium (Campanulaceae) è relativamente numerosa con 89 generi per oltre 2000 specie (sul territorio italiano si contano una dozzina di generi per un totale di circa 100 specie); comprende erbacee ma anche arbusti, distribuiti in tutto il mondo, ma soprattutto nelle zone temperate. Il genere di questa voce appartiene alla sottofamiglia Campanuloideae (una delle cinque sottofamiglie nella quale è stata suddivisa la famiglia Campanulaceae) comprendente circa 50 generi (Campanula è uno di questi). Il genere Campanula a sua volta comprende 449 specie (circa 50 nella flora italiana) a distribuzione soprattutto circumboreale.[11][13][14]
Questa entità ha avuto nel tempo diverse nomenclature. L'elenco seguente indica alcuni tra i sinonimi più frequenti:[15]
La campanula toscana in altre lingue è chiamata nei seguenti modi:
La campanula toscana (nome scientifico Campanula medium L., 1753) è una pianta erbacea dai fiori blu a forma di campanella appartenente alla famiglia delle Campanulaceae.
Darželinis katilėlis (lot. Campanula medium, angl. Canterbury Bells, vok. Marienglockenblume) – katilėlinių (Campanulaceae) šeimos daugiametis augalas.
Het mariëtteklokje (Campanula medium) is een tweejarige, kruidachtige plant uit de klokjesfamilie (Campanulaceae). In Midden-Europa is het een van de meest voorkomende soorten uit zijn geslacht.
De plant wordt ongeveer 70 cm hoog. De grote klokjesvormige bloemen staan dicht aan de steel en bedekken een groot deel van de plant.
In het eerste jaar vormt de plant een bladrozet, in het tweede jaar groeit hieruit de stengel met de bloemen. De bloeitijd loopt van mei tot juli.
De plant komt van oorsprong voor in Italië en het zuidoosten van Frankrijk. Heden ten dage komt de plant in grote delen van Midden- en Zuid-Europa algemeen voor. In België en Nederland komt de plant als adventiefsoort voor. De plant geeft de voorkeur aan een voedingsrijke bodem.
Economisch is deze soort niet onbelangrijk door haar populariteit onder tuinliefhebbers en de kweek als snijbloem. Er is dan ook relatief veel onderzoek naar groeibevorderende maatregelen geweest. Zo is er een onderzoek door J.S. Song, C.S. Bang, Y.D. Chang, H.T. Jang, J.S. Lee over de invloed van temperatuur, licht en voedingsstoffen op de groei van Campanula medium F1 hybriden, 'Champion Blue' en 'Champion Pink'.
Een aantal van deze cultivars kunnen problemen hebben met botrytis.
Het mariëtteklokje (Campanula medium) is een tweejarige, kruidachtige plant uit de klokjesfamilie (Campanulaceae). In Midden-Europa is het een van de meest voorkomende soorten uit zijn geslacht.
De plant wordt ongeveer 70 cm hoog. De grote klokjesvormige bloemen staan dicht aan de steel en bedekken een groot deel van de plant.
In het eerste jaar vormt de plant een bladrozet, in het tweede jaar groeit hieruit de stengel met de bloemen. De bloeitijd loopt van mei tot juli.
Multimedia w Wikimedia Commons Dzwonek ogrodowy (Campanula medium L.) – gatunek rocznej lub dwuletniej rośliny z rodziny dzwonkowatych. Występuje w krajach śródziemnomorskich (południowo-wschodnia Francja, Włochy)[2].
Jest uprawiany w ogrodach jako roślina ozdobna. Nadaje się na rabaty. Najlepiej rośnie w półcieniu. Rozmnaża się go z nasion lub przez podział kęp. w Polsce nie jest całkowicie mrozoodporny (strefy mrozoodporności 6-10[3]). W związku z tym na zimę należy go okryć (po ścięciu nadziemnych pędów), lub uprawiać jako roślinę jednoroczną z sadzonek wyhodowanych pod osłonami. Po przekwitnięciu kwiatostany usuwa się.
Dzwonek ogrodowy (Campanula medium L.) – gatunek rocznej lub dwuletniej rośliny z rodziny dzwonkowatych. Występuje w krajach śródziemnomorskich (południowo-wschodnia Francja, Włochy).
Дзвоники середні — дворічна рослина, висотою 50-100 см. У південних країнах зацвітає в рік посіву. В умовах України, Білорусі та середньої смуги Росії в рік посіву утворює товстий корінь циліндричної форми і листову розетку, а на другий рік квітконосне пагіння з яйцевидно-ланцетним листям. Великі квіти до 7 см в діаметрі ніжно- і темно-блакитного, синього, бордового, фіолетового, рожевого чи білого кольору, зібрані в суцвіття. Цвіте з червня по серпень. Весь цей час кущ рясніє простими, махровими або напівмахрових квітками. Насіння дрібне (в 1 г — 4500 шт.), сіро-буре, дозріває у серпні — вересні. Дає самосів. Зазвичай на другому році рослина завершує життєвий цикл, утворюючи насіння. Іноді у деяких рослин від кореневої шийки на другий рік розвиваються молоді пагони, які зацвітають на третій рік, але тільки за умови м'якої зими. Цвітіння в цьому випадку не таке рясне.
Має численні різновиди і форми.
Віддає перевагу легкому ґрунту з високим вмістом поживних речовин, досить зволожену, з нейтральною кислотністю. У місцях, де застоюється вода, рослини в зимовий період випрівають. Під перекопування на 1 м2 вносять 3 кг перепрілого гною і 40 г золи. Після першого року розетку листя бажано вкривати на зиму шаром торфу завтовшки 3-5 см або опавшим листям — 10 см. Наступної весни рослини можна підживити азотними добривами (сечовина, аміачна селітра з розрахунку 20-30 г/м2), а в період «бутонізації — початку цвітіння» також внести комплексне мінеральне добриво (нітрофоска, дженджик Універсал −2 тощо) у кількості 30-40 г/м3.
Догляд полягає в своєчасній прополці і розпушуванні, забезпеченні поливу в суху і жарку погоду. Зів'ялі квіти слід видаляти. Насіння на розсаду висівають в кінці квітня — травні в розсадні ящики або міні-парники. Ґрунт складають з дернової, листової землі і піску (6:3:1), добре вимішують, щоб не було грудок. Насіння не закладають, розкладають їх поверхнево, злегка придавлюють їх до ґрунту. Посіви вкривають плівкою. При температурі ґрунту 18-22 °C сходи з'являються через 20-30 днів. Через 15-20 днів після сходів дзвоник середній висаджують у ґрунт на відстані 10-15 см. Допускається висівання безпосередньо у ґрунт. За відсутності дощів необхідний полив.
Дзвоники середні дуже красиво і ефектно виглядають в букетах, зберігаючи свою декоративність у воді до 10 днів.
Дзвоники середні — дворічна рослина, висотою 50-100 см. У південних країнах зацвітає в рік посіву. В умовах України, Білорусі та середньої смуги Росії в рік посіву утворює товстий корінь циліндричної форми і листову розетку, а на другий рік квітконосне пагіння з яйцевидно-ланцетним листям. Великі квіти до 7 см в діаметрі ніжно- і темно-блакитного, синього, бордового, фіолетового, рожевого чи білого кольору, зібрані в суцвіття. Цвіте з червня по серпень. Весь цей час кущ рясніє простими, махровими або напівмахрових квітками. Насіння дрібне (в 1 г — 4500 шт.), сіро-буре, дозріває у серпні — вересні. Дає самосів. Зазвичай на другому році рослина завершує життєвий цикл, утворюючи насіння. Іноді у деяких рослин від кореневої шийки на другий рік розвиваються молоді пагони, які зацвітають на третій рік, але тільки за умови м'якої зими. Цвітіння в цьому випадку не таке рясне.
Має численні різновиди і форми.
Campanula medium là loài thực vật có hoa trong họ Hoa chuông. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.[1]
Campanula medium là loài thực vật có hoa trong họ Hoa chuông. Loài này được L. mô tả khoa học đầu tiên năm 1753.
Campanula medium L.
Колоко́льчик сре́дний (лат. Campánula médium) — травянистое двулетнее растение; вид рода Колокольчик.
Достигает в высоту 50—100 см. Стебель — прямостоячий, жёстковолосистый.
Листья — прикорневые — сидячие, овально-ланцетовидные, стеблевые — широколанцетные.
Цветки синего, белого, голубого или розового цвета, крупные, до 7 см.
Плод — коробочка. Семена мелкие, серо-бурые.
В культуре с 1578 года.
Иногда выращивается как многолетнее за счёт естественного обновления.
Цветёт с июня по сентябрь. Плодоносит в августе — сентябре.
Имеет многочисленные садовые разновидности и формы, различающиеся окраской венчика, степенью махровости цветков и рассечённостью зубцов разросшейся, ярко окрашенной чашечки (Campanula medium f. calycanthema).
Некоторые сорта:
Светолюбивое, холодостойкое и влаголюбивое растение. Не выносит кислых почв и застоя воды. На сырых участках зимой растения выпревают.
Образовавшиеся к осени первого года розетки листьев на зиму укрывают торфом слоем 3—5 см или опавшими листьями слоем 10 см. На следующий год отрастающие цветоносные побеги подвязывают к кольям. В сухую погоду обеспечивают полив, так как в противном случае растения мельчают и цветение прекращается.
Посев осуществляют в открытый грунт в конце мая. Норма посева — 0,05—0,07 г/м2. Семена слегка присыпают сухим мелким песком, натягивают над грядкой укрывной материал и притеняют. Через 2—3 недели всходы рассаживают на расстоянии 10—15 см.
Размножается также черенками. На черенки срезают отрастающие молодые побеги весной второго года.
В августе растения высаживают на постоянное место. Расстояние между растениями при посадке 30—35 см. В сухую погоду требуются поливы. При недоразвитии розеток прикорневых листьев цветение наступает на третий год. На зиму требуется укрытие торфом или сухими листьями слоем 15—20 см[2].
Удаление отцветающих соцветий продлевает цветение.
Колоко́льчик сре́дний (лат. Campánula médium) — травянистое двулетнее растение; вид рода Колокольчик.
彩钟花（学名：Campanula medium），又名风铃草，为桔梗科桔梗属下的一个种。
.jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助) 
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 