Anabantidae is 'n visfamilie van die orde Perciformes. Die familie staan ook as die labirinte bekend omrede hulle ekstra asemhalingsorgane het (die labirint), wat die visse in staat stel om in moerasse en strome te leef wat lae suurstofvlakke het. Die sylyn bestaan uit twee gedeeltes. Die familie bevat vier genera; drie kom voor in Suider-Afrika en die ander in Asië.
Die volgende genera en gepaardgaande spesies is deel van die familie:
Anabantidae is 'n visfamilie van die orde Perciformes. Die familie staan ook as die labirinte bekend omrede hulle ekstra asemhalingsorgane het (die labirint), wat die visse in staat stel om in moerasse en strome te leef wat lae suurstofvlakke het. Die sylyn bestaan uit twee gedeeltes. Die familie bevat vier genera; drie kom voor in Suider-Afrika en die ander in Asië.
Els anabàntids (Anabantidae) són una família de peixos, pertanyent al subordre Anabantoidei. Classificacions prèvies no consideren aquest subordre, sinó que incloïen a totes les espècies del mateix dins dels Anabantidae. Són peixos de petit a mitja grandària, que habiten en l'Est d'Àsia (Sandelia i Anabas) i a Àfrica (Ctenopoma i Microctenopoma). La seva importància econòmica es vincula a l'aquari, encara que el gènere Anabas és pescat per al consum humà.
Lezounovití (Anabantidae) je čeleď labyrintních ostnoploutvých paprskoploutvých ryb ze sladkých vod subsaharské Afriky a jižní Asie. Čeleď zahrnuje čtyři rody – Anabas (lezoun), Ctenopoma (ostnovec), Microctenopoma (ostnovec nebo ostnoveček) a Sandelia (sandélie).
Lezouni rodu Anabas pochází z Asie, od Indie až po Wallaceovu linii v Indonésii. Lidmi byli rozšířeni i mimo oblast svého přirozeného výskytu. Ostatní ryby čeledi lezounovití pochází z Afriky. Ostnovci a ostnovečci se vyskytují v rovníkové Africe, především západní. Sandélie pochází z Jihoafrické republiky.
Lezounovití (Anabantidae) je čeleď labyrintních ostnoploutvých paprskoploutvých ryb ze sladkých vod subsaharské Afriky a jižní Asie. Čeleď zahrnuje čtyři rody – Anabas (lezoun), Ctenopoma (ostnovec), Microctenopoma (ostnovec nebo ostnoveček) a Sandelia (sandélie).
Die Kletterfische und Buschfische (Anabantidae; griechisch „anabas“ = Aorist von „anabainein“ = klettern) sind eine Familie der Labyrinthfische (Anabantoidei) aus der Ordnung der Anabantiformes.
Die mäßig langgestreckten bis leicht hochrückigen Fische werden 3,5 bis 30 Zentimeter lang. Ihr Maul ist relativ groß, Kiefer, Prävomer und Parasphenoid sind mit konischen Zähnen besetzt. Der Oberkiefer ist nur leicht protraktil (vorstülpbar). Das Präoperculum ist zum Teil mit feinen Dornenfeldern besetzt. Kletter- und Buschfische haben auffallend lange Rücken- und Afterflossen und sind meist einfarbig braun gefärbt. Die Rückenflosse beginnt kurz hinter dem Brustflossenansatz, die Afterflosse ist ein wenig kürzer. Letztere wird von 10 bis 20 Hart- und gleich viele oder weniger Weichstrahlen gestützt. Die Schwanzflosse ist abgerundet oder endet gerade. Sind Rücken-, Schwanz- und Afterflosse gespreizt, so bilden sie einen fast lückenlosen Flossensaum. Einige Buschfische haben Flecken bzw. Streifen in unterschiedlichen Brauntönen. Sie besitzen nur wenige Kiemenreusenstrahlen.
Kletter- und Buschfische bewohnen vor allem stehende oder langsam fließende, mit viel Vegetation bewachsene Gewässer. Sie sind standorttreu und bilden Kleinreviere. Anabas-Arten sind in der Lage das Wasser zu verlassen und mit Hilfe ihrer Bauchflossen und der Kiemendeckel über Land zu kriechen oder schräg in das Wasser ragende Äste zu erklimmen. Buschfische ernähren sich für gewöhnlich carnivor.
Die meisten Kletterfische und Buschfische sind Freilaicher, die Eier sind leichter als das Wasser und treiben an der Oberfläche. Die Arten der Gattung Microctenopoma bauen wie viele andere Labyrinthfische ein Schaumnest an der Wasseroberfläche, in das die Eier gelegt und anschließend, bis zum Schlupf der Fischlarven, vom Männchen bewacht werden.
Die 34 Arten gehören zu vier Gattungen, von denen die beiden Arten der Kletterfische (Anabas) in Indien, Südostasien und China, die als Buschfische bezeichneten Arten der Gattungen Ctenopoma und Microctenopoma im tropischen Afrika südlich der Sahara leben und die beiden Sandelia-Arten in Südafrika zu Hause sind.
Die Kletterfische und Buschfische (Anabantidae; griechisch „anabas“ = Aorist von „anabainein“ = klettern) sind eine Familie der Labyrinthfische (Anabantoidei) aus der Ordnung der Anabantiformes.
The Anabantidae are a family of ray-finned fish within the order Anabantiformes commonly called the climbing gouramies or climbing perches.[2] The family includes about 34 species. As labyrinth fishes, they possess a labyrinth organ, a structure in the fish's head which allows it to breathe atmospheric oxygen. Fish of this family are commonly seen gulping at air at the surface of the water. The air is held in a structure called the suprabranchial chamber, where oxygen diffuses into the bloodstream via the respiratory epithelium covering the labyrinth organ. This therefore allows the fish to move small distances across land.
There are four extant genera within the family Anabantidae:[2]
There is also at least one extinct genus known:[3]
Of the four genera, Anabas is found from South Asia (they are called (Tamil: பனையேறி கெண்டை (Panaieri Kendai) chemballi (Malayalam: urulan sugu/Karippidi) in Kerala, kau (odia : କଉ ମାଛ) in Odisha, India, Kawoi maas(কাৱৈ মাছ) in Assamese, kawaiya in Sri Lanka, Bangla: কই মাছ (koi mach), east to China and Southeast Asia. The remaining three genera are all restricted to Africa. They are primarily freshwater fishes and only very rarely are found in brackish water. Parental care is varied; Anabas and Ctenopoma simply abandon their eggs, Microctenopoma species produce bubble nests like their relatives in the Osphronemidae, and Sandelia lays their eggs on the substrate.
Climbing gouramis are so named due to their ability to "climb" out of water and "walk" short distances. Even though it has not been reliably observed, some authors have mentioned about them having a tree climbing ability. Their method of terrestrial locomotion uses the gill plates as supports, and the fish pushes itself using its fins and tail.
The Anabantidae are a family of ray-finned fish within the order Anabantiformes commonly called the climbing gouramies or climbing perches. The family includes about 34 species. As labyrinth fishes, they possess a labyrinth organ, a structure in the fish's head which allows it to breathe atmospheric oxygen. Fish of this family are commonly seen gulping at air at the surface of the water. The air is held in a structure called the suprabranchial chamber, where oxygen diffuses into the bloodstream via the respiratory epithelium covering the labyrinth organ. This therefore allows the fish to move small distances across land.
Climbing perch (Anabas testudineus) on land
Los anabántidos (Anabantidae) son una familia de peces de río perteneciente al orden Perciformes.[1] Clasificaciones antiguas consideraban esta familia más grande, pues incluían a todas las especies del suborden Anabantoidei dentro de Anabantidae.
Su nombre procede del griego anabas, que significa escalar.[2] Aparecen por primera vez en el registro fósil durante el Terciario.[3]
Habitan tanto en ríos y lagos, más raramente en estuarios de agua salobre. Se distribuyen por las cuencas fluviales de todo el océano Índico, desde el este de África (Ctenopoma y Microctenopoma), pasando por la India hasta Filipinas (Sandelia y Anabas).[1]
Son peces de pequeño a mediano tamaño, con dientes cónicos en la mandíbula, con una boca relativamente grande y una mandíbula superior ligeramente protráctil.[1]
Varias especies presentan un comportamiento peculiar, pues son capaces de arrastrarse largas distancias sobre tierra, respirando del aire mediante un órgano especial de este grupo de peces, llamado órgano laberinto.[4][5]
Su importancia económica se vincula al acuarismo, aunque el género Anabas es pescado para el consumo humano.[1]
Existen unas 33 especies agrupadas en cuatro géneros:[6][7]
Los anabántidos (Anabantidae) son una familia de peces de río perteneciente al orden Perciformes. Clasificaciones antiguas consideraban esta familia más grande, pues incluían a todas las especies del suborden Anabantoidei dentro de Anabantidae.
Su nombre procede del griego anabas, que significa escalar. Aparecen por primera vez en el registro fósil durante el Terciario.
Anabantido (Anabantidae) Perciformes ordenako izen bereko familiako arrainez esaten da. Gorputz-estuak oxigeno eta bizkar-hegal bikoak dira.
Anabantido (Anabantidae) Perciformes ordenako izen bereko familiako arrainez esaten da. Gorputz-estuak oxigeno eta bizkar-hegal bikoak dira.
Kiipijäkalat (Anabantidae) on ahvenkalojen lahkoon kuuluva kalaheimo, josta tunnetaan yli kolmekymmentä lajia.
Heimon eri lajit ovat 3,5–30 senttimetrin pituisia. Niiden selkä- ja peräevät ovat huomattavan pitkät, ja kalat ovat yleensä joko yksivärisen ruskeita tai eri ruskean sävyin kirjottuja.
Kiipijäkalat ovat makeiden ja joskus murtovesien kaloja, jotka ovat sopeutuneet elämään vähähappisissa vesissä. Niillä on päässään labyrinttielin, jonka avulla ne voivat hengittää happea ilmasta. Kaloja nähdään haukkomassa ilmaa veden pinnalla. Ne voivat myös kavuta rannalle ja liikkua maalla lyhyitä matkoja.
Heimon neljästä suvusta Anabas on levittäytynyt Itä- ja Etelä-Aasiaan, Ctenopoma ja Microctenopoma puolestaan elävät trooppisessa Afrikassa, ja kaksilajinen Sandelia on eteläafrikkalainen suku.
Kiipijäkalat (Anabantidae) on ahvenkalojen lahkoon kuuluva kalaheimo, josta tunnetaan yli kolmekymmentä lajia.
Heimon eri lajit ovat 3,5–30 senttimetrin pituisia. Niiden selkä- ja peräevät ovat huomattavan pitkät, ja kalat ovat yleensä joko yksivärisen ruskeita tai eri ruskean sävyin kirjottuja.
Kiipijäkalat ovat makeiden ja joskus murtovesien kaloja, jotka ovat sopeutuneet elämään vähähappisissa vesissä. Niillä on päässään labyrinttielin, jonka avulla ne voivat hengittää happea ilmasta. Kaloja nähdään haukkomassa ilmaa veden pinnalla. Ne voivat myös kavuta rannalle ja liikkua maalla lyhyitä matkoja.
Heimon neljästä suvusta Anabas on levittäytynyt Itä- ja Etelä-Aasiaan, Ctenopoma ja Microctenopoma puolestaan elävät trooppisessa Afrikassa, ja kaksilajinen Sandelia on eteläafrikkalainen suku.
Les Anabantidae (Anabantidés) sont une famille de poissons d'eau douce adaptés à des milieux aquatiques pauvres en oxygène.
Pour compenser la pauvreté en oxygène, ou anoxie partielle, de l'eau dans laquelle ils vivent, les Anabantidae ont développé un organe situé dans la tête, appelé labyrinthe. Il s'agit d'une structure richement vascularisée captant l'oxygène de l'air et le faisant passer dans le sang. Cet organe ne remplace pas les branchies, qui sont pleinement fonctionnelles, mais les complète.
La plupart des espèces vivent en Afrique, jusqu'en Inde et aux Philippines, en eau douce, rarement en eau saumâtre. Certaines, comme les Gouramis ou les poissons combattants, sont populaires en aquariophilie.
Selon Catalogue of Life (10 juillet 2014)[1], FishBase (10 juillet 2014)[2], ITIS (10 juillet 2014)[3] et World Register of Marine Species (10 juillet 2014)[4] :
Deux genres proches sont classés dans la famille des Osphronemidae :
Les Anabantidae (Anabantidés) sont une famille de poissons d'eau douce adaptés à des milieux aquatiques pauvres en oxygène.
Gli Anabantidi, conosciuti anche con il nome di Labirintidi per via dell'organo respiratorio che permette loro di respirare anche aria, sono un gruppo di pesci d'acqua dolce dell'ordine dei Perciformes diffusi principalmente in Asia (qualche decina di specie in Africa).
Per molto tempo i biologi hanno suddiviso le specie in sottordini, ma da alcuni anni sono stati divisi in famiglie diverse, in base ad alcune microdifferenze biologiche e ambientali. Per le altre specie, un tempo conosciute come Anabantidi, vedi Osfronemidi.
Gli anabantidi vivono in risaie, stagni, torrenti e meandri calmi dei fiumi.
Sono pesci ovipari, con una durata della vita che varia da 2 a 5 anni, che presentano particolari comportamenti interessanti. Ma la loro caratteristica principale è il labirinto, un organo respiratorio aggiuntivo alle branchie che permette loro di respirare completamente o parzialmente l'aria e la capacità di spostarsi fuori dall'acqua a "balzi" per cambiare pozza, fiume o risaia.
La riproduzione delle specie della famiglia è molto interessante: il corteggiamento è piuttosto aggressivo, durante il quale il maschio costruisce un nido di bolle minute di parecchi cm di diametro (fino a 16). Dopo alcune ore o addirittura giorni, il maschio convince la femmina a riprodursi e la coppia si dispone in una particolarissima posizione nella quale verranno deposte e fecondate le uova. Il maschio quindi provvede a recuperarle e a disporle tra le bolle, mentre la femmina si riprende dallo sforzo stando immobile. Una volta deposte le uova, il maschio allontana la femmina e si dedica alla cura delle uova e degli avannotti per circa 3 giorni, rifiutando il cibo, dopodiché si allontana quando i piccoli raggiungono l'indipendenza.
Gli Anabantidi, conosciuti anche con il nome di Labirintidi per via dell'organo respiratorio che permette loro di respirare anche aria, sono un gruppo di pesci d'acqua dolce dell'ordine dei Perciformes diffusi principalmente in Asia (qualche decina di specie in Africa).
Šliaužikinės, arba labirintinės žuvys (lot. Anabantidae, angl. Climbing gouramies, Climbing gourami, vok. Labyrinthfische) – ešeržuvių (Perciformes) gėlavandenių žuvų šeima, kurios atstovai papildomai kvėpuoja atmosferos oru, panaudodami savotišką porinį labirintinį organą. Šis labirintinis oraganas yra po žiaunadangčiais, virš žiaunų lankų. Aptinkamos Azijos ir Afrikos vandenyse.
Šeimoje 4 gentys, apie 36 rūšys.
Šliaužikinės, arba labirintinės žuvys (lot. Anabantidae, angl. Climbing gouramies, Climbing gourami, vok. Labyrinthfische) – ešeržuvių (Perciformes) gėlavandenių žuvų šeima, kurios atstovai papildomai kvėpuoja atmosferos oru, panaudodami savotišką porinį labirintinį organą. Šis labirintinis oraganas yra po žiaunadangčiais, virš žiaunų lankų. Aptinkamos Azijos ir Afrikos vandenyse.
Šeimoje 4 gentys, apie 36 rūšys.
Klimbaarzen of labyrintvissen (Anabantidae) zijn een familie van vissen uit de orde baarsachtigen.
Ze hebben door het gebrek aan voldoende zuurstof in de wateren waarin ze leven een speciaal orgaan ontwikkeld om lucht van het wateroppervlak te kunnen opnemen en daaraan zuurstof te onttrekken. Dit labyrintorgaan bevindt zich bij deze vissen boven op de kop tussen de ogen. De meeste Klimbaarzen bouwen schuimnesten met de lucht die zij in hun labyrintorgaan hebben opgenomen.
Er worden 4 geslachten[1] en 36 soorten onderscheiden.
Klimbaarzen of labyrintvissen (Anabantidae) zijn een familie van vissen uit de orde baarsachtigen.
Klatreguramier er en gruppe labyrintfisker beslektet med guramier. De fleste artene pleier egg og yngel.
Navnet på gruppen kommer av dyrenes evne til å klatre ut av vannet og «gå» korte strekninger. De bruker gjellelokkene som støtter mens de dytter seg fremover med finnene og halen.
Den siamesiske kampfisken ble tidligere regnet til klatreguramiene, men er nå plassert blant guramiene.
Klatreguramier er en gruppe labyrintfisker beslektet med guramier. De fleste artene pleier egg og yngel.
Navnet på gruppen kommer av dyrenes evne til å klatre ut av vannet og «gå» korte strekninger. De bruker gjellelokkene som støtter mens de dytter seg fremover med finnene og halen.
Den siamesiske kampfisken ble tidligere regnet til klatreguramiene, men er nå plassert blant guramiene.
Multimedia w Wikimedia Commons Błędnikowate[2], łaźcowate[3], labiryntowate[3] (Anabantidae) – rodzina słodkowodnych ryb okoniokształtnych zaliczana do błędnikowców. Ze względu na atrakcyjne ubarwienie i ciekawą biologię często spotykane w akwarystyce.
Południowo-wschodnia i centralna Afryka oraz południowa Azja. Występują w wodach słodkich i – rzadziej – w słonawych.
Ryby z tej rodziny mają narząd błędnikowy zwany labiryntem umożliwiający im oddychanie powietrzem atmosferycznym. Najbardziej rozwinięty labirynt posiada łaziec indyjski (Anabas testudineus), u ryb z rodzaju Sandelia i Ctenopoma ma znacznie prostszą postać. Łaźcowate pływają w pobliżu lustra wody. Mogą przebywać w wodach ubogich w tlen. Potrafią przemieszczać się po wilgotnym lądzie. Niektóre gatunki budują gniazda i opiekują się potomstwem.
Rodzaje zaliczane do tej rodziny[4]:
Anabas — Ctenopoma — Microctenopoma — Sandelia
Błędnikowate, łaźcowate, labiryntowate (Anabantidae) – rodzina słodkowodnych ryb okoniokształtnych zaliczana do błędnikowców. Ze względu na atrakcyjne ubarwienie i ciekawą biologię często spotykane w akwarystyce.
Anabantidae é uma família de peixes da subordem Anabantoidei.[1]
A família é composta por cerca de 36 espécies, classificadas em 4 géneros (3 géneros de acordo com alguns autores).
Anabantidae é uma família de peixes da subordem Anabantoidei.
Klätterfiskar (Anabantidae) är en familj i underordningen labyrintfiskar (Anabantoidei) som tillhör ordningen abborrartade fiskar (Perciformes).
Klätterfiskar är smala med en jämförelsevis hög rygg och når en längd mellan 3,5 och 30 centimeter. De har tydligt långa rygg- och stjärtfenor och har oftast brun kroppsfärg. Några arter av släktena Ctenopoma och Microctenopoma har fläckar eller strimmor i andra varianter av brunt.
Familjen består av fyra släkten med tillsammans 33 arter. Arterna av släktet Anabas förekommer i Indien, Sydostasien och Kina. Släktena Ctenopoma och Microctenopoma lever i tropiska delar av Afrika söder om Sahara och de två arterna av släktet Sandelia finns i Sydafrika.
De flesta klätterfiskar utstöter sina ägg i det öppna vattnet och vårdar inte rommen. På grund av att äggen är lättare än vattnet simmar de på vattenytan. Bara arterna av släktet Microctenopoma skapar liksom andra labyrintfiskar ett skumliknande näste vid vattenytan där de lägger sina ägg. Äggen vaktas av en hanne tills larverna kläcks.
Wikimedia Commons har media som rör Klätterfiskar.
Klätterfiskar (Anabantidae) är en familj i underordningen labyrintfiskar (Anabantoidei) som tillhör ordningen abborrartade fiskar (Perciformes).
Представники родини є переважно прісноводними рибами, рідко трапляються в солонуватих водах. Вони мають два окремих ареали поширення, розташовані в різних частинах світу. Риби з роду Anabas водяться в Південній та Південно-Східній Азії, представники інших родів — у Західній, Центральній і Південній Африці.
Як окремий підрозділ, лабіринтові були виділені ще на початку ХІХ століття. Характерною ознакою, що об'єднує цих риб, є наявність специфічного додаткового органу дихання, що розташований в порожнині над зябрами і називається лабіринтовим органом. Цей орган дозволяє рибам дихати не лише киснем, розчиненим у воді, але й киснем з атмосферного повітря. Завдяки йому лабіринтові риби можуть виживати в тропічних водоймах з низьким вмістом кисню. Відомо, що риба-повзун (Anabas testudineus) може навіть пересуватися суходолом на доволі значні відстані й перебиратися таким чином з однієї водойми до іншої.
Зовні азійські та африканські види дуже схожі між собою, проте тривалий роздільний розвиток призвів до виникнення певних розбіжностей у способі життя цих двох груп. Здатністю пересуватись суходолом володіють лише представники роду Anabas. Африканські ж повзунові не повзають. Більше того, вони взагалі не можуть довго витримати без води й швидко гинуть. На противагу азійським повзунам, африканських анабасових називають ще «чагарниковими рибами».
Анабасові ведуть прихований спосіб життя серед густої рослинності, коріння, у печерах та інших схованках. Анабаси зустрічаються в болотистих водоймах, затоплених ділянках лісів або лугів, у заводях та бокових відгалуженнях річок, стоячих або із млявою течією, іноді в меліораційних канавах та на рисових полях. Африканські види водяться переважно в проточних водоймах, іноді навіть у річках зі швидкою течією; деякі види знаходили навіть під водоспадами. Проте й серед «африканців» є мешканці тимчасових та заболочених водойм.
Анабасові харчуються переважно ракоподібними, комахами та їх личинками. Більші види полюють дрібну рибу. Поводять себе як хижаки. Причаївшись у схованці, вони чатують на потенційну здобич.
Представники роду Anabas є об'єктом рибальства.
Родина включає 4 роди і 31 вид[1]:
В Азії зустрічаються лише представники роду Anabas, решта є африканськими видами. Два види Sandelia водяться на крайньому півдні Африки, в зоні помірного клімату, представники родів Ctenopoma і Microctenopoma зустрічаються по всій тропічній Африці на південь від Сахари, найбільше в зоні вологих тропічних лісів в центральній частині басейну річки Конго.
Анабасові мають видовжене, приземкувате тіло. В одних видів воно майже круглясте в перетині, у інших стиснуте з боків. Спинний і анальний плавці складаються з твердопроменевої та м'якопроменевої частин. Тіло повністю вкрите лускою, очі великі, рот кінцевий, відносно великий, верхня щелепа трохи витягнута вперед. Щелепи мають нерухомі конічні зуби. Найбільшими представниками родини є Sandelia bainsii і Anabas cobojius, що виростають до 30-31 см завдовжки. Максимальна довжина найменшого представника анабасових Microctenopoma pekkolai становить лише 3,6 см.
Представники роду Microctenopoma помітно менші за розмірами за своїх родичів, до того ж у них спостерігається сильний статевий диморфізм. Самці у них більші за самок, яскравіше забарвлені і мають подовжені кінці спинного й анального плавців. У інших видів розрізнити стать можна лише за малопомітними ознаками або за поведінкою в нерестову добу.
Лише деякі представники родини мають яскраве забарвлення. Цим значною мірою пояснюється той факт, що широкого поширення в акваріумах ці риби не отримали. До акваріумних видів риб можна віднести лише окремі види з родів Ctenopoma і Microctenopoma.
Ступінь розвитку лабіринтового органу у різних видів може сильно відрізнятися. Найбільш розвиненим він є у представників роду Anabas, які взагалі не можуть обходитись без атмосферного повітря. Добре розвинений лабіринтовий орган мають також ктенопоми. Натомість у санделій лабіринтовий орган, хоча й функціює, але сильно редукований. Такі відмінності пов'язані з екологією місць проживання, а також з філогенезом кожного конкретного виду. Наприклад, представники роду Sandelia живуть у достатньо прохолодних водоймах, добре насичених киснем.
Різним є також спосіб розмноження різних представників родини анабасових. Розрізняють 3 основні типи розмноження. Для родів Anabas і Ctenopoma характерним є вільний нерест, коли риби викидають плавучу ікру у відкритій воді за повної відсутності батьківського піклування. Санделії відкладають ікру на дні. Це відбувається після коротких залицянь на попередньо почищене для кладки місце. Ікра у них тоне, а самець охороняє місце кладки після нересту. Найкращими батьками є представники роду Microctenopoma. За своїм способом розмноження вони дуже схожі на гурамі з родів трихогастер і трихопод та інших популярних акваріумних риб з родини осфронемових. Самець в період нересту займає певну територію й будує в її межах гніздо з піни на поверхні води. В процесі шлюбних ігор він заманює самку до своїх володінь, й відбувається нерест. Ікра має жирову оболонку й вільно спливає до гнізда, а після закінчення нересту самець перебирає на себе турботу про потомство, доглядає за гніздом і піклується про ікру.
Уважається, що Anabantidae є найбільш примітивною родиною серед лабіринтових риб. В першу чергу це стосується представників родів Anabas і Ctenopoma. Від інших лабіринтових анабасові відрізняються, зокрема, простішою будовою лабіринтового органу. На підставі остеологічних даних К. Лім[2] висунув гіпотезу, що перші анабантиди виникли в Азії. Розрахунки часу дивергенції азійських та африканських видів коливаються від 87,30 до 30,83 млн років тому, тобто на території Африки анабасові з'явилися десь в період еоцену (56,0-33,9 млн років тому). Згодом південні популяції географічно відкололися від роду Ctenopoma й утворили окремий рід Sandelia.
Традиційно в складі родини Anabantidae виділялося 3 роди: Anabas, Sandelia і Ctenopoma. М. Елсен[3]) на підставі особливостей будови плавального міхура і лабіринтового органу розділив у 1976 році рід Ctenopoma на 3 групи видів C. petherici, C. multispine і C. congicum. Монофілія цих трьох груп (клад) була згодом підтверджена на основі порівняльного аналізу додаткових морфологічних ознак, а у 1995 році С. Норріс[4] виділив групу C. congicum як новий рід Microctenopoma.
С. Норріс[5] також рекомендував виділяти в складі родини анабасових дві підродини: Anabantinae (власне анабасові, рід анабас) і Ctenopominae (ктенопомові, всі африканські анабантиди). Такий поділ збігається з географічним поширенням риб.
Молекулярні філогенетичні дослідження[6] лабіринтових риб, проведені на зразках їх ДНК, показали, що родина Anabantidae дійсно поділяється на дві підродини: азійську Anabantinae з родом Anabas та африканську Ctenopominae з родами Ctenopoma, Microctenopoma і Sandelia. Крім того, рід Ctenopoma не був визначений як монофілетична група, так само не підтвердилась монофілія групи видів C. petherici. Рід Sandelia був визначений як сестринський таксон по відношенню до групи видів C. multispine Елсена, але різниця між двома видами санделій виявилася настільки сильною, що монофілія самого роду викликає сумніви. Зі складу групи C. petherici випадає вид Ctenopoma muriei, який займає проміжну позицію між родом Microctenopoma і групою C. petherici.
Họ Cá rô đồng hay họ Cá rô (danh pháp khoa học: Anabantidae) là một họ cá trong bộ Anabantiformes[1], trước đây xếp trong bộ Perciformes (bộ Cá vược)[2], trong tiếng Việt được gọi chung là cá rô. Là các loài cá tai trong, chúng có cơ quan tai trong, một cấu trúc ở đầu cá, cho phép chúng "hít thở" ôxy trong không khí. Các loài cá trong họ này nói chung hay được quan sát thấy hít thở không khí tại bề mặt nước; sau đó chuyển qua mang hay miệng của chúng khi lặn sâu xuống dưới mặt nước.
Các loài cá rô đồng có nguồn gốc từ châu Phi tới khu vực Nam Á và Đông Nam Á (kể cả Philippines). Chúng chủ yếu là các loài cá nước ngọt và rất ít loài sống trong các vùng nước lợ. Là các loài cá đẻ trứng, thông thường chúng bảo vệ cả trứng lẫn cá bột.
Các loài cá rô có khả năng "trườn" ra khỏi mặt nước và "rạch" trên cạn đi xa với một khoảng cách ngắn. Phương pháp di chuyển trên mặt đất của chúng là sử dụng các mảng xương chắn mang để hỗ trợ trong việc di chuyển bằng các vây và đuôi. Cá rô đồng còn gọi là cá rô ron.
Có khoảng 33 loài trong họ này, được phân ra làm 4 chi (một số tác giả chỉ chia thành 3 chi).
Một loài cá nuôi trong bể cảnh khá giống ở bề ngoài, là cá chọi Xiêm (Betta splendens) đã từng được phân loại trong họ này, nhưng hiện nay được đặt trong họ Cá tai tượng (Osphronemidae).
Họ Cá rô đồng hay họ Cá rô (danh pháp khoa học: Anabantidae) là một họ cá trong bộ Anabantiformes, trước đây xếp trong bộ Perciformes (bộ Cá vược), trong tiếng Việt được gọi chung là cá rô. Là các loài cá tai trong, chúng có cơ quan tai trong, một cấu trúc ở đầu cá, cho phép chúng "hít thở" ôxy trong không khí. Các loài cá trong họ này nói chung hay được quan sát thấy hít thở không khí tại bề mặt nước; sau đó chuyển qua mang hay miệng của chúng khi lặn sâu xuống dưới mặt nước.
Các loài cá rô đồng có nguồn gốc từ châu Phi tới khu vực Nam Á và Đông Nam Á (kể cả Philippines). Chúng chủ yếu là các loài cá nước ngọt và rất ít loài sống trong các vùng nước lợ. Là các loài cá đẻ trứng, thông thường chúng bảo vệ cả trứng lẫn cá bột.
Các loài cá rô có khả năng "trườn" ra khỏi mặt nước và "rạch" trên cạn đi xa với một khoảng cách ngắn. Phương pháp di chuyển trên mặt đất của chúng là sử dụng các mảng xương chắn mang để hỗ trợ trong việc di chuyển bằng các vây và đuôi. Cá rô đồng còn gọi là cá rô ron.
Anabantidae Bonaparte, 1831
Ползуновые[1][2][3], или лабиринтовые[1][2], или анаба́совые[1] (лат. Anabantidae) — семейство лучепёрых рыб подотряда лабиринтовых отряда ползунообразных. Как и все лабиринтовые рыбы имеют лабиринтовый орган — особый орган в голове рыбы, позволяющий дышать атмосферным кислородом. Получили распространение от Африки до Индии и Филиппин. Являются пресноводными икромечущими рыбами, для которых характерна забота об икре и потомстве. Анабасовые известны своей способностью выпрыгивать из воды и передвигаться на небольшие дистанции по суше.
В состав семейства включают 4 рода с 33 видами[4]:
Ползуновые, или лабиринтовые, или анаба́совые (лат. Anabantidae) — семейство лучепёрых рыб подотряда лабиринтовых отряда ползунообразных. Как и все лабиринтовые рыбы имеют лабиринтовый орган — особый орган в голове рыбы, позволяющий дышать атмосферным кислородом. Получили распространение от Африки до Индии и Филиппин. Являются пресноводными икромечущими рыбами, для которых характерна забота об икре и потомстве. Анабасовые известны своей способностью выпрыгивать из воды и передвигаться на небольшие дистанции по суше.
В состав семейства включают 4 рода с 33 видами:
Anabas — Анабасы, или рыбы-ползуны — 2 вида Ctenopoma — Ктенопомы — 17 видов Ctenopoma acutirostre — Ктенопома леопардовая Microctenopoma — 12 видов Sandelia — 2 вида攀爐科下分4個屬，如下：
등목어과(Anabantidae)는 등목어목에 속하는 조기어류 과의 하나이다.[1] 등목어아목(Anabantoidei)에 속하는 물고기로 아가미에 미로 모양의 부호흡기를 갖고 있다. 이전에는 농어목의 등목어아목으로 분류했으나 현재는 등목어목에 포함시킨다.[2] 4개 속으로 이루어져 있으며, 등목어속(Anabas)은 남아시아(인도의 케랄라 주)와 동아시아 그리고 동남아시아에서 발견된다. 나머지 3개 속은 아프리카에 제한적으로 서식한다.
등목어과는 다음과 같이 분류한다.[1]
다음은 베탕쿠르(Betancur) 등의 연구에 기초한 계통 분류이다.[2][3]
등목어류 등목어목 등목어아목 가물치아목 아시아낙엽고기아목 드렁허리목 걸장어아목 드렁허리아목 인도스토무스아목
