Monarda is a genus in the mint family (Lamiaceae).It contains 16 species, all endemic to eastern North America, and closely related to the pagoda plants (genus Blephilia) and the mountain mints (genus Pycnanthemum). Commonly known as the bee balms, Oswego Tea, Monarda, Bergamot, and Horsemint, the genus is named for 16th century Spanish horticulturalist Nicolas Monardes. The red, pink, purple tubular flowers attract bee, butterfly and hummingbird pollinators, and the genus is commonly cultivated for gardens and landscapes; most cultivars are crosses between M. didyma and M. fistulosa.Native American tribes used Monarda species (especially didyma and fistulosa) for a variety of medicinal properties, notably as antiseptics, and for seasoning food.
Monarda species are fast growers, typically reaching up to 2.5-3 feet (75-90 cm) tall.Some species are perennial, some annual. Like most mints, Monarda species have four-sided stems with sides separated by discrete angles. Though popular garden plants, Monarda species can be invasive and most are highly susceptible to powdery mildew, although some varieties have been bred for resistance to this pest.
(Hawk 1998; Perry, date unknown; Prather et al. 2002; Wikipedia 2014)
Monarda (lat. Monarda) — dalamazkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Monarda (Monarda) dekorativ-ədviyyalı aromatik bitki olub acı nanə və melissa (ballı nanə, limonotu, bad-rənc) bitkilərinə qohum bitki hesab edilir. Vətəni Şimali Ameri- kadır. Burada o yabanı halda bitir. Avropa ölkələrində bu bitki haqqında məlumatı İspan həkimi Nikolas Monardesin kitabından əldə etmişlər. XIX əsrin əvvəllərində mo- narda bitkisini sitrus bitkisi olan berqamotun ətrinə oxşar ətir verdiyinə görə efiryağlı bitki kimi becərməyə başlamışlar.[1]
Tədqiqatlar göstərmişdir ki, monardanın tərkibində müalicəvi təsirə malik olan, çox mürəkkəb tərkibli çoxlu (yüksək faizli) efir yağı vardır. Bu bitkinin yarpaqlarında, çiçək- lərində həmçinin gövdəsində də efiryağları tapılmışdır. Bu yağlar kəskin limon, sedra və başqa təravətli çalarlara malik ətir verir. Bunlar bitkini xəstəlik və zərərvericilər- dən qoruyur, ətri isə həşəratları cəlb edir ki, onlarda tozlanmanı təmin edirlər. Efir yağları bir çox xəstəliklərin müalicəsində istifadə edilir. Yaltada alimlər müəyyən etmiş- lər ki, monarda yağı, bronxial asma, xroniki bronxit, traxeit və s. xəstəliklərin müalicəsində tətbiq edilir. O, yad hüceyrələri sıxışdırır, qanı mühafizə edir, güclü antiseptik təsir göstərir. Yarpaq və çiçək qruplarından alınmış yağ, sıyıq (horra) və cövhər (şok) sağalmayan yaraları, ekzemanı, çapıqları, cırmaq yerlərini sağaldır, saçda kəpəyin əmələ gəlməsinin, qabıq soyulmasının qarsısını almağa kömək edir. Yaraları sağaltmaq və ağrıları aradan qaldırmaq üçün monarda yarpağından hazırlanmış cövhər daxilə qəbul edilir, tünd (qatı) cövhərlə yaralar yuyulur.Yaralara təzə yarpaqların şirəsini sürtdükdə daha yaxşı effekt alınır. Monarda sidikqovucu təsir göstərir, kapillyar qan damarlarının divarlarını bərkidir, ürək damarlarını genişləndirir. O yüksək arterial təzyiq zamanı qəbul edilir. O, qidaların mənimsənilməsini və mədə-bağırsaq traktını yaxşılaşdırır.[1]
Vikianbarda Monarda ilə əlaqəli mediafayllar var.
Monarda (lat. Monarda) — dalamazkimilər fəsiləsinə aid bitki cinsi.
Hestemynte eller Monarda er er en slægt med ca. 20 arter, der er udbredt i Nordamerika. De har opret vækst, modsatte blade og kransstillede eller endestillede blomster. Alle dele af planten dufter af bergamotteolie.
Beskrevne arter
Monarda ist eine Pflanzengattung in der Unterfamilie der Nepetoideae innerhalb der Familie der Lippenblütler (Lamiaceae). Die Heimat ist Nordamerika. Der spanische Arzt Nicolas Monardes (1493–1578) hat im Jahr 1569 die heilende Wirkung einiger „Neuer-Welt-Pflanzen“ beschrieben, darunter auch diese Gattung.
Monarda-Arten wachsen als einjährige bis ausdauernde krautige Pflanzen. Oft enthalten sie ätherische Öle und duften aromatisch. Die meist gegenständigen Laubblätter sind gestielt. Die einfache Blattspreite ist gezähnt. Nebenblätter fehlen.
Die Blüten stehen in Scheinquirlen zusammen. Im Bereich der Blüten sind die Blätter kleiner, aber auffällig gefärbt. Die Tragblätter sind klein. Die zwittrigen Blüten sind zygomorph und meist fünfzählig. Die fünf Kelchblätter sind röhrig verwachsen, mit fünf ungleichen Kelchzähnen. Die fünf roten, purpurfarbenen, weißen, grauen oder gelben, gepunkteten Kronblätter sind verwachsen. Diese „Lippenblüte“ besteht aus einer „Oberlippe“ und einer „Unterlippe“. Die schmale Oberlippe besteht aus zwei und die Unterlippe aus drei Kronblättern, die als Kronlappen erkennbar sind. Es sind nur zwei fertile Staubblätter vorhanden, die mit dem Grund der Kronröhre verwachsen sind; die anderen sind reduziert oder zwei sind noch rudimentär vorhanden. Zwei Fruchtblätter sind zu einem oberständigen Fruchtknoten verwachsen; er ist durch falsche Scheidewände in vier Kammern gegliedert. Der Griffel endet in zwei Narben.
Es werden glatte Klausenfrüchte gebildet.
Die Gattung Monarda beinhaltet etwa 19 Arten[1][2]:
Als Zierpflanzen für Parks und Gärten werden die Sorten aus der Kreuzung von Monarda didyma und Monarda fistulosa verwendet.
Pflanzenteile einiger Arten werden als Heilpflanzen und zum Aufgießen von Tee genutzt[3].
Monarda ist eine Pflanzengattung in der Unterfamilie der Nepetoideae innerhalb der Familie der Lippenblütler (Lamiaceae). Die Heimat ist Nordamerika. Der spanische Arzt Nicolas Monardes (1493–1578) hat im Jahr 1569 die heilende Wirkung einiger „Neuer-Welt-Pflanzen“ beschrieben, darunter auch diese Gattung.
Monarda is a genus of flowering plants in the mint family, Lamiaceae.[3] The genus is endemic to North America.[2][4] Common names include bergamot, bee balm, horsemint, and oswego tea, the first being inspired by the fragrance of the leaves, which is reminiscent of bergamot orange (Citrus bergamia). The genus was named for the Spanish botanist Nicolás Monardes, who wrote a book in 1574 describing plants of the New World.
Monarda species include annual and perennial herbaceous plants. They grow erect to heights of 20–90 cm (8–35 in). The slender, serrated, lanceolate leaves are oppositely arranged on the square stem, hairless or sparsely hairy, and about 7–14 cm (2.8–5.5 in) long.
The flowers are tubular and bilaterally symmetric, with a narrow upper lip and a wider lower lip. The wild flowers are single, but some cultivated forms have double flowers. They are monoecious, with male and female structures in each flower. There are two stamens. Inflorescences occur at the top of the stem or emerge from the axils. They are typically crowded head-like clusters of flowers with leafy bracts. Flower color varies, with wild species bearing red, pink, and light purple flowers. M. didyma has bright carmine red flowers, M. fistulosa has pink, and M. citriodora and M. pectinata have pale purple. Hybrids occur in the wild, and they are common in cultivation. Seed collected from hybrids does not yield plants identical to the parent.[5][6]
The crushed leaves of all species exude a spicy, fragrant essential oil. Of the species examined in one study, M. didyma contained the highest concentration of oil.[7]
Several species, including Monarda fistulosa and M. didyma, have a long history of use as medicinal plants by many Native Americans, such as the Blackfoot, Menominee, Ojibwa and Winnebago. The Blackfoot recognized the strong antiseptic action of the plants, and used them in poultices for skin infections and minor wounds. Native Americans and later settlers also used it to alleviate stomach and bronchial ailments. A tisane made from the plant was also used to treat mouth and throat infections caused by dental caries and gingivitis. Bee balm is a natural source of the antiseptic compound thymol, the primary active ingredient in some modern commercial mouthwash formulas. The Winnebago used a bee balm tisane as a general stimulant. Bee balm was also used as a carminative herb by Native Americans to prevent excessive flatulence.[8]
Although somewhat bitter due to the thymol content in the leaves and buds, the plant tastes like a mix of spearmint and peppermint with oregano. Bee balm was traditionally used by Native Americans as a seasoning for wild game, particularly birds. The plants are widespread across North America and can be found in moist meadows, hillsides, and forest clearings up to 5,000 feet (1,500 m) in elevation.[8]
Monarda plants thrive in sun and moist but well-drained soil. Plants growing in partial shade spread horizontally and produce fewer flowers. Monarda are used in beds and borders to attract hummingbirds, pollinating insects, and insects that control garden pests. They are prone to developing powdery mildew in high humidity, especially if planted in a place without good air circulation.[9]
There are over 50 commercial cultivars whose hybrid colors range from dark red mahogany to bluish lilac to multiple shades of pink. These are generally not as robust as wild species. Some hybrids have been developed to produce high levels of essential oil for use as flavoring or medicine.[10]
The following cultivars have gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit:[11]
The UK National Collection of Monardas is held at Glyn Bach Gardens at Pont Hywel, Efailwen, near Llandissilio in Pembrokeshire.[17]
Monarda species are used as food plants by the larvae of some Lepidoptera species, including case-bearers of the genus Coleophora. Coleophora monardae feeds only on Monarda plants, and C. heinrichella and C. monardella only feed on the species M. fistulosa.
Monarda is in the tribe Mentheae of the subfamily Nepetoideae in the mint family. Molecular phylogenetic studies of this tribe have been poorly sampled, and relationships within it remain unclear.[18] The genera Blephilia and Pycnanthemum are close relatives of Monarda, but they might not be the closest.[6] Monarda is divided into two distinct subgenera, Monarda and Cheilyctis.[19] These are easily distinguished by several characteristics.[3]
Species in the genus include:
.jpg)
.jpg)
.jpg)
{{citation}}: CS1 maint: DOI inactive as of December 2022 (link) Monarda is a genus of flowering plants in the mint family, Lamiaceae. The genus is endemic to North America. Common names include bergamot, bee balm, horsemint, and oswego tea, the first being inspired by the fragrance of the leaves, which is reminiscent of bergamot orange (Citrus bergamia). The genus was named for the Spanish botanist Nicolás Monardes, who wrote a book in 1574 describing plants of the New World.
Monarda es un género con 16 especies de plantas de la familia Lamiaceae. Recibió este nombre en honor al médico y botánico sevillano Nicolás Monardes.
Son plantas erectas, herbáceas, anuales o perennes de 20 a 90 cm de altura. Las hojas son opuestas en el tallo; delgadas, lanceoladas, con bordes ligeramente aserrados; pueden ser desde lisas a ligeramente vellosas; miden de 7 a 14 cm. En todas las especies de este género, cuando se aprietan las hojas dan un fuerte aroma mentolado. La especie M. didyma contiene la mayor concentración del aceite aromático responsable por ese olor.[2]
Para su cultivo prefieren mucho sol y buen drenaje.
Los indios americanos las usaban con fines medicinales.[3]
Algunas especies de Monarda son consideradas buenas plantas acompañantes para los tomates, mejorando la salud de estos. En general son buena plantas acompañantes de cultivos porque atraen polinizadores y también algunos insectos predadores y parásitos o parasitoides que contribuyen al control biológico de plagas.
Datos: Q157665
Multimedia:
Especies: Monarda (Lamiaceae)
Monarda es un género con 16 especies de plantas de la familia Lamiaceae. Recibió este nombre en honor al médico y botánico sevillano Nicolás Monardes.
Värimintut (Monarda) on huulikukkaiskasvien heimoon kuuluva kasvisuku. Sukuun kuuluu maailmanlaajuisesti 6–12 lajia. Varsi on kulmikas. Kukilla on huomattavat verholehdet. Kukkien värejä ovat valkoinen, vaaleanpunainen, punainen ja violetti.[2]
Värimintut (Monarda) on huulikukkaiskasvien heimoon kuuluva kasvisuku. Sukuun kuuluu maailmanlaajuisesti 6–12 lajia. Varsi on kulmikas. Kukilla on huomattavat verholehdet. Kukkien värejä ovat valkoinen, vaaleanpunainen, punainen ja violetti.
Le genre Monarda regroupe 16 espèces de plantes herbacées de la famille des Lamiacées, originaires surtout d'Amérique du Nord. Certaines sont classés comme plantes annuelles, mais la plupart sont considérées comme des plantes vivaces. Ce sont aussi majoritairement des espèces aromatiques, dont le feuillage dégage différentes odeurs mentholées selon l'espèce.
Ce genre fut attribué par Nicolas Monardes qui décrivit dans son livre en 1574 plusieurs espèces de monardes.
Cultivées pour leur côté aromatique et médicinal, elles sont très prisées pour leur floraison spectaculaire et intéressante. Les monardes sont des plantes atteignant en général lors du stade adulte une taille comprise en 1,5 à 2 mètres, avec un port buissonnant et érigé. Les feuilles sont opposées, pointues, simples, caduques, et souvent aromatiques. La floraison a lieu dès le début de l'été jusqu'en automne. Les fleurs assez étranges, sont regroupés en ombelle le long du pédoncule, tubulaires avec une symétrie.
Le genre Monarda a des préférences pour un sol bien drainé et riche en éléments minéraux. Ce genre de plante apprécie et tolère sans problème une exposition ensoleillée. Cependant il faut surveiller les premières pousses qui sont très appréciées par les mollusques rampants. Sinon les monardes peuvent être touchées par la mosaïque du tabac, qui peut s'avérer à long terme fatal pour la plante. Niveau entretien, la plante demande juste à être rabattue complètement après les premiers froids ou à la fin de l'hiver. Quant à la multiplication, elle s'effectue facilement par bouturage, comme la majorité des espèces de cette famille. La division de touffe durant la mauvaise saison est aussi une bonne solution. Le semis est également pratiqué pour les espèces dites botaniques.
Selon World Checklist of Selected Plant Families (WCSP) (27 janv. 2012)[1] :
Des monardes d'Amérique du nord (horsemint) sont utilisées en infusion par les tribus Winnebago et Dakota comme stimulant cardiaque[2].
Les espèces M. didyma et M. fistulosa furent pendant longtemps utilisées comme plante médicinale au cours des temps anciens. Bien utilisées, elles peuvent s'avérer efficaces contre les infections et les légères blessures, elles sont un puissant antiseptique. Ces deux espèces peuvent être utilisées sous forme de thé. Cette utilisation est aussi un très bon stimulant[réf. nécessaire].
Les effets de la monarde sont très proche de l'origan. Ils furent utilisés traditionnellement et principalement en Amérique du Nord, dans leur pays d'origine. Aujourd'hui, on retrouve les monardes répandues dans toute l'Amérique du Nord dans les près, les collines et montagnes, jusqu'à 5 000 pieds (1 600 m) d'altitude[réf. nécessaire].
Certaines personnes utilisent aussi les feuilles de monarde sèches pour parfumer leur plats, dans la cuisine. En effet, elles sont considérées comme plante aromatique, en raison du parfum et des odeurs que le feuillage émet lorsqu'on le froisse avec ses doigts plusieurs fois[réf. nécessaire].
Monarda sp.
Le genre Monarda regroupe 16 espèces de plantes herbacées de la famille des Lamiacées, originaires surtout d'Amérique du Nord. Certaines sont classés comme plantes annuelles, mais la plupart sont considérées comme des plantes vivaces. Ce sont aussi majoritairement des espèces aromatiques, dont le feuillage dégage différentes odeurs mentholées selon l'espèce.
Ce genre fut attribué par Nicolas Monardes qui décrivit dans son livre en 1574 plusieurs espèces de monardes.
Planda cumhra ilbhliantúil atá dúchasach do Mheiriceá Thuaidh is Meicsiceo. An gas cearnach; na duilleoga ubhchruthach fiaclach, i bpéirí urchomhaireacha; na bláthanna déliopach, corcra nó dearg, i bhfáinní go tiubh timpeall ar an ngas. Tarraingteach do bheacha is dordéin. Déantar an tae íochshláinteach Oswego leis na duilleoga.
Metvulja (monarda, indijanska kopriva, bergamot; lat. Monarda), biljni rod jednogodišnjeg raslinja i trajnica iz porodice usnača. Porijeklom je iz Sjeverne Amerike, a najpoznatija je među njima indijanska kopriva, bergamot, monarda ili konjska metvica, koja raste po rubovima šuma i po svjetlim šumama, i koju su Indijanci koristili kao lijek protiv prehlade
Rod je dobio ime po španjolskom botaničaru N. Monardesu, a opisao ga je još 1753 Carl Linné. Pripada joj preko 20 vrsta.[1]
Metvulja (monarda, indijanska kopriva, bergamot; lat. Monarda), biljni rod jednogodišnjeg raslinja i trajnica iz porodice usnača. Porijeklom je iz Sjeverne Amerike, a najpoznatija je među njima indijanska kopriva, bergamot, monarda ili konjska metvica, koja raste po rubovima šuma i po svjetlim šumama, i koju su Indijanci koristili kao lijek protiv prehlade
Rod je dobio ime po španjolskom botaničaru N. Monardesu, a opisao ga je još 1753 Carl Linné. Pripada joj preko 20 vrsta.
Zawobalenka[1] (Monarda) je ród ze swójby cycawkowych rostlinow (Lamiaceae).
Ród Monarda wobsahuje něhdźe šěsć hač dwanaće družinow [2]:
Zawobalenka (Monarda) je ród ze swójby cycawkowych rostlinow (Lamiaceae).
Monarda L., 1753 è un genere di piante annuali o perenni della famiglia delle Lamiaceae, indigene del Nord America.[1]
Il nome del genere è un omaggio al medico e naturalista spagnolo Nicolás Monardes (1493-1578).
Comprende le seguenti specie:[1]
Le foglie di M. didyma e M. citriodora hanno un aroma simile al bergamotto e vengono usate, essiccate, nelle bibite, nel tè e nei sacchetti profumati. Dalla Monarda didyma si ricava, infatti, il tè Oswego, il cui nome deriva dalla tribù degli Oswego che fece uso delle foglie di tale pianta, simile al tè cinese e ampiamente utilizzato in Gran Bretagna.
Dai fiori della monarda si ricava un'essenza odorosa denominata monardina, largamente impiegata nei settori della medicina e della profumeria. In medicina omeopatica è usata come antipiretico e digestivo.
Attualmente è coltivata in Italia nel territorio Alto Sebino. La pianta preferisce terreni ricchi di humus e particolarmente profondi.
Monarda L., 1753 è un genere di piante annuali o perenni della famiglia delle Lamiaceae, indigene del Nord America.
Il nome del genere è un omaggio al medico e naturalista spagnolo Nicolás Monardes (1493-1578).
Monarda (lot. Monarda) – notrelinių (Lamiaceae) šeimos augalų gentis, kuriai priklauso daugiametės arba vienmetės žolės su stačiu stiebu ir kiaušiniškais arba lancetiškais lapais. Žiedai sukrauti galvutės pavidalo žiedyne stiebo ir šakų viršūnėse.
Gentyje apie 16 rūšių. Lietuvoje kaip dekoratyviniai augalai auginamos dvi rūšys:
Bergamotkruid of Monarda is een van oorsprong Amerikaans plantengeslacht uit de familie van de lipbloemigen. Tot het geslacht Monarda horen zeker 17 verschillende soorten, waaronder Monarda citriodora, Monarda didyma, Monarda fistulosa en Monarda menthilofia. Het blad is sterk aromatisch, en vooral bij Monarda fistulosa doet de geur denken aan de citrusvrucht bergamot. De wetenschappelijke benaming is een verwijzing naar Nicolas Monardes, een Spaanse arts die in de 16e eeuw een boek publiceerde over geneeskrachtige planten uit de Nieuwe Wereld.
Het kruid kent verschillende culinaire en medicinale toepassingen en is in Europa winterhard.
Monarda er ei planteslekt i leppeblomfamilien som er utbreidd i Nord-Amerika. Den inneheld arter med opprett vekst, motsette blad og kransstilte eller endestilte blomstrar. Alle delane av planta duftar av bergamottolje.
Monarda er klassifisert i tribusen Mentheae i underfamilien Nepetoideae. Fylogenetiske molekylærstudiar av denne tribusen har nytta eit dårleg utval av planter slik at samanhengen mellom artane i tribusen er framleis uklar.[1] Blephilia og Pycnanthemum er nære slektningar av Monarda, men dei treng ikkje vere dei næraste.[2] Monarda er delt i to separate underslekter: Monarda og Cheilyctis.[3] Desse er lette å skilja ved hjelp av fleire karaktertrekk.[4]
Ingen av artane i slekta har offisielle namn. Fleire av artane har mange variantar. Nokre artar med engelske namn er:
Desse artane var tidlegare klassifisert i Monarda:
Monarda er ei planteslekt i leppeblomfamilien som er utbreidd i Nord-Amerika. Den inneheld arter med opprett vekst, motsette blad og kransstilte eller endestilte blomstrar. Alle delane av planta duftar av bergamottolje.
Pysznogłówka (Monarda L.) – rodzaj roślin należących do rodziny jasnotowatych. Obejmuje w zależności od źródła od ok. 12[3][4], 16[5] do 22[6] gatunków. Wszystkie te rośliny rosną dziko w Ameryce Północnej na obszarze od Kanady po Meksyk. Zasiedlają lasy prerie i suche pola[3]. Szereg gatunków zostało rozprzestrzenionych jako uprawne[4][7], także spotykane w uprawie w Polsce[8][9].
Niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny ozdobne, zwłaszcza spotykana w licznych odmianach pysznogłówka szkarłatna M. didyma[3]. Są to rośliny miododajne, licznie odwiedzane przez pszczoły. Są też wykorzystywane do przyrządzania aromatycznych herbatek i potpourri[7]. Wykorzystywane są ze względu na silny aromat jako przyprawa w kuchni (zwłaszcza pysznogłówka szkarłatna, cytrynowa M. citriodora i dęta M. fistulosa. Wykorzystywane są także w ziołolecznictwie[5].
Rodzaj z rodziny jasnotowatych (Lamiaceae Lindl.) w obrębie której zaliczany jest do podrodziny Nepetoideae, plemienia Mentheae i podplemienia Menthinae[10].
Pysznogłówka (Monarda L.) – rodzaj roślin należących do rodziny jasnotowatych. Obejmuje w zależności od źródła od ok. 12, 16 do 22 gatunków. Wszystkie te rośliny rosną dziko w Ameryce Północnej na obszarze od Kanady po Meksyk. Zasiedlają lasy prerie i suche pola. Szereg gatunków zostało rozprzestrzenionych jako uprawne, także spotykane w uprawie w Polsce.
Niektóre gatunki są uprawiane jako rośliny ozdobne, zwłaszcza spotykana w licznych odmianach pysznogłówka szkarłatna M. didyma. Są to rośliny miododajne, licznie odwiedzane przez pszczoły. Są też wykorzystywane do przyrządzania aromatycznych herbatek i potpourri. Wykorzystywane są ze względu na silny aromat jako przyprawa w kuchni (zwłaszcza pysznogłówka szkarłatna, cytrynowa M. citriodora i dęta M. fistulosa. Wykorzystywane są także w ziołolecznictwie.
Monarda L. é um gênero botânico da família Lamiaceae, espécies originárias da América do Norte.[1]
Monarda affinis Monarda albiflora Monarda allophylla Monarda altissima Monarda amplexicaulis Monarda aristata Monarda austromontana Monarda barbata Monarda bartlettii Monarda beckii Monarda bradburiana Monarda chinensis Monarda ciliata Monarda citriodora Monarda clinopodia Monarda clinopodifolia Monarda clinopodioides Monarda coccinea Monarda comata Monarda commutata Monarda contorta Monarda coerulea Monarda cristata Monarda didyma Monarda didynama Monarda dispersa Monarda dressleri Monarda dubia Monarda elongata Monarda eplingiana Monarda fistulosa Monarda fistulosa Monarda fistulosa-hybr.
Monarda Fistulosa-Hybride Monarda Fistulosa-H. Monarda fruticulosa Monarda glabra Monarda gracilis Monarda H.
Monarda hirsuta Monarda hirsutissima Monarda Hybride Monarda hybrida Monarda hybride Monarda involucrata Monarda kalmiana Monarda lasiodonta Monarda lilacina Monarda lindheimeri Monarda longifolia Monarda lutea Monarda malloryi Monarda maritima Monarda media Monarda menthaefolia Monarda menthifolia Monarda mexicana Monarda mollis Monarda nuttallii Monarda oblongata Monarda oswegoensis Monarda pectinata Monarda penicillata Monarda pratensis Monarda pringlei Monarda puctata Monarda punctata Monarda purpurascens Monarda purpurea Monarda ramaleyi Monarda rigida Monarda russeliana Monarda scabra Monarda stanfieldii Monarda stipitatoglandulosa Monarda stipitatoglandulosus Monarda stricta Monarda tenuiaristata Monarda undulata Monarda varians Monarda villosa Monarda violacea Monarda virgata Monarda virginalis Monarda viridissima Monarda zeylanica Monarda Hybriden
Monarda L. é um gênero botânico da família Lamiaceae, espécies originárias da América do Norte.
Монарда (лат. Monarda L.) (Червона рута) — рід рослин родини губоцвіті. Включає близько 20[3] видів. Батьківщина — Північна Америка. Використовується як декоративна рослина. Карл Лінней назвав рід на честь ботаніка Ніколаса Монардеса.
Однорічні та кореневищні багаторічні рослини. Однорічні стебла жорсткі, прямі, гілчасті, з зубчастим продовгувато-яйцевидним або ланцетними листками, суцвіття - головки або китиці білих, червоних, лілових чи жовтуватих квітів, що пахнуть м'ятою. Квітують літом, рясно плодоносять.
Добре ростуть на сонячних місцях та у затінку (на півдні - напівтінь створює оптимальні умови для росту і накопичення ефірних олій); віддає перевагу легким вапняковим ґрунтам, на важких, кислих, чи болотистих розвивається слабо. Потрібно вибирати ділянки, захищені від холодних північних вітрів та з достатньою кількістю вологи. Добре реагують на органічні та мінеральні добрива. В посушливих умовах культивують зі зрошенням. У середній смузі зимують без накриття.
Розмножують, в основному, діленням, зрідка насінням, так як при цьому можливе розщеплення, особливо у сортів. Ділення найкраще проводити весною. Багаторічні рослини дають 15 саджанців і більше з 2-3 стеблами. Насіння висівають весною в рядки чи холодні парники nf пікірують. Цвітіння спостерігається на 2-й рік вегетації. На постійне місwе розсаду висаджують на півдні через 45-50 днів після пікірування (зазвичай у травні), у середній смузі - восени. На одному місці культивують до 5 років. Висаджують групами у міксбордерах, кам'янистих садах, використовують на зріз.
Рід налічує близько 20 видів:[2]
Монарда (лат. Monarda L.) (Червона рута) — рід рослин родини губоцвіті. Включає близько 20 видів. Батьківщина — Північна Америка. Використовується як декоративна рослина. Карл Лінней назвав рід на честь ботаніка Ніколаса Монардеса.
Monarda là một chi thực vật có hoa trong họ Hoa môi (Lamiaceae).[3]
Chi Monarda gồm các loài:
Monarda là một chi thực vật có hoa trong họ Hoa môi (Lamiaceae).
Monarda L. (1753)
Виды
Мона́рда (лат. Monárda) — род однолетних или многолетних травянистых растений семейства Яснотковые (Яснотковые), происходящих из Северной Америки.
Род назван Карлом Линнеем в честь испанского ботаника и врача Николаса Монардеса (1493—1588), который в 1574 году издал книгу, в которой описывал новые растения, найденные в Америке.
Стебель у видов монарды прямой, ветвистый (высотой до метра и более).
Листья зубчатые, продолговато-ланцетные.
Цветки мелкие трубчато-воронковидные, собраны в одно или несколько головчатых соцветий диаметром 6-7 см, располагающихся одно над другим по стеблю цветоноса.
По информации базы данных The Plant List, род включает 22 вида[2]:
Мона́рда (лат. Monárda) — род однолетних или многолетних травянистых растений семейства Яснотковые (Яснотковые), происходящих из Северной Америки.
美國薄荷屬，又名馬薄荷屬，是唇形科的一個屬，大約有16種，原產於北美洲。直立性一年生或多年生草本植物，植株高度約0.2至0.9公尺。葉披針形，葉片基部靠近葉柄的地方較寬大，葉片尖端則較狹小，葉對生，葉片光滑或有毛，葉緣為輕微的鋸齒狀，葉長約7至14公分。本屬植物的葉子內含有芳香油，將葉子揉碎時，會散發出香味，其中以美國薄荷所含有的芳香油濃度最高。[1]
屬名Monarda是紀念十六世紀的西班牙醫生與植物學家尼古拉斯·蒙納德斯（Nicolas Monardes）對植物學的貢獻而命名的。
美國薄荷屬植物的花為管狀花，花瓣為單瓣或是重瓣，通常為兩性花，在夏季的中期至晚期開花。花5至10公分大。花有很多種顏色，野生種的花色有緋紅色至紅色，粉紅色及淡紫色。美國薄荷的花為亮胭脂紅色，擬美國薄荷的花為煙粉紅色（smokey pink）。檸檬馬薄荷與草原馬薄荷的花色由淡薰衣草色至紫丁香色，這兩種植物因為葉子有檸檬的味道，因此常被稱為「檸檬薄荷」。市面上有超過50個商業品種或雜交種，這些品種的花色更加豐富多變，色彩由蘋果紅（candy-apple red）、純白色至深藍色，這些品種的高度通常比野生種矮小，而且更能適應生長環境與具有抗蟲害的特性。
美國薄荷屬植物在陽光充足的全日照環境下，會生長的較健壯，在半日照或無直射陽光的環境下，會使得開花數減少。喜歡生長在土壤潮濕且排水良好的地方。植株抗病性高，對於萎凋病及毒素病具有高抗病性，這些病害較不會造成植株的重大損傷，只是偶而會感染白粉病、銹病、極少數的情況下會感染到煙草嵌紋病毒，而造成植株的死亡。種子在播種前，需先用層積法層積一段時間。當土壤溫度接近華氏70度時（攝氏21度左右），即可以開始播種，播種時可以直接撒播在苗床上，或是先在溫室內育苗。除了使用種子做有性繁殖外，也可以使用扦插、根插、壓條及分株等方法來作無性繁殖。扦插時使用的插穗可以用嫩枝或是老熟的枝條，使用幼嫩枝條作插穗的稱為綠枝插，使用老熟枝條作插穗的稱為硬木插。分株法是最常使用的繁殖方法，每隔三至五年分株一次，將生長成一大叢的植株，分割成數個小叢再重新種植，定期的分株可以維護母株的健康，防止根腐病的發生，及促進葉子間空氣的流通，降低病蟲害的發生。
某些鱗翅目昆蟲的幼蟲會以美國薄荷屬植物做為食物，例如：鞘蛾科鞘蛾屬的Coleophora heinrichella及Coleophora monardella，幼蟲會以擬美國薄荷做為食草，Coleophora monardae的幼蟲以美國薄荷屬植物做為食草。
乾燥的美國薄荷葉子可以用來泡茶，及做為芳香療法時用的藥草，香味和香檸檬的味道很像，只有些微的不同。美國薄荷又名佛手柑草（bergamot herb），與香檸檬（bergamot orange）是兩種不同的植物，香檸檬是一種產於地中海地區的柑橘屬植物，加入伯爵茶中調味用的香檸檬油（市場上稱為佛手柑油），是由芸香科的香檸檬所提煉出來的，而不是來自芸香科的佛手柑或是唇形科的佛手柑草。
已知本屬植物的葉子可以做藥用，先將葉子揉碎後，再加入熱開水浸泡當茶喝，可以治療頭痛和發燒。也可以做為觀賞植物、誘鳥植物及蜜源植物，常被種植在花壇上供觀賞用，同時也會吸引蜂鳥及授粉昆蟲前來覓食。由於根內含有芳香油，這些油可以防止地底害蟲的侵襲，有時也被間植在一些小型蔬菜作物的周圍，來減少蟲害。
美國薄荷屬，又名馬薄荷屬，是唇形科的一個屬，大約有16種，原產於北美洲。直立性一年生或多年生草本植物，植株高度約0.2至0.9公尺。葉披針形，葉片基部靠近葉柄的地方較寬大，葉片尖端則較狹小，葉對生，葉片光滑或有毛，葉緣為輕微的鋸齒狀，葉長約7至14公分。本屬植物的葉子內含有芳香油，將葉子揉碎時，會散發出香味，其中以美國薄荷所含有的芳香油濃度最高。
屬名Monarda是紀念十六世紀的西班牙醫生與植物學家尼古拉斯·蒙納德斯（Nicolas Monardes）對植物學的貢獻而命名的。
.jpg)
