Thelocactus és una planta suculenta de la família dels cactus. Són originals de les terres àrides del centre i del nord de Mèxic i de l'altre costat de Río Bravo en Texas. Thelocactus té forma de globus, curt i cilíndric. És un petit cactus que té 15 cm d'altura, encara que hi ha dues espècies que aconsegueixen els 25 cm. Són solitaris però en algunes espècies s'agrupen en raïms. Les costelles estan clarament marcades i de vegades es torcen en espiral. Poden tenir de 8 a 20 costelles, són baixos i normalment marcats els tubercles aixecats, angulars o hexagonals. Aquests tubercles són de vegades difícils de distingir. Les arèoles es presenten en un solc directament on creixen les espines dorsals i pot haver-hi fins a 20 espines radials. Les espines poden se de color blanc, gris, groc o vermell-marró. Les flors, diürnes, creixen de les noves arèoles formant embuts de fins a 7,5 cm de diàmetre. Els fruits són petits.
Thelocactus és una planta suculenta de la família dels cactus. Són originals de les terres àrides del centre i del nord de Mèxic i de l'altre costat de Río Bravo en Texas. Thelocactus té forma de globus, curt i cilíndric. És un petit cactus que té 15 cm d'altura, encara que hi ha dues espècies que aconsegueixen els 25 cm. Són solitaris però en algunes espècies s'agrupen en raïms. Les costelles estan clarament marcades i de vegades es torcen en espiral. Poden tenir de 8 a 20 costelles, són baixos i normalment marcats els tubercles aixecats, angulars o hexagonals. Aquests tubercles són de vegades difícils de distingir. Les arèoles es presenten en un solc directament on creixen les espines dorsals i pot haver-hi fins a 20 espines radials. Les espines poden se de color blanc, gris, groc o vermell-marró. Les flors, diürnes, creixen de les noves arèoles formant embuts de fins a 7,5 cm de diàmetre. Els fruits són petits.
Thelocactus je rod kaktusů z čeledi kaktusovité (Cactaceae). Botanický název rodu je odvozen z řeckého slova („θηλή“ =thyles) což značí "výstupek, bradavka" a poukazuje na stavbu žeber uspořádaných v řadu hrbolů - bradavic. Typovým druhem rodu je Thelocactus hexaedrophorus.
Tělo rostlin rodu Thelocactus je ploše kulovité až sloupovité a dorůstá výšky až 25 cm (ojediněle do 40 cm) a průměru až 20 cm. Rostliny zůstávají většinou solitérni, vzácně odnožují, pouze bazálně, výjimečně tvoří i vícehlavé trsy. Žebra jsou zaoblená a rozdělená do bradavčitých hrbolů, na kterých jsou umístěny oválné až podélně protáhlé areoly. Kořeny jsou většinou řepovité.
Trny jsou často velmi výrazné, dlouhé a silné, většinou oválného průřezu, ale mohou být i silně zploštělé. V mládí jsou často pestře zbarvené - červené, žluté, bělavé, rohovinově hnědé až černé, později obvykle šedohnědé. Středové a okrajové trny jsou většinou dobře odlišitelné.
Květy v celém rodě jsou široce nálevkovité, vespod vně šupinaté a objevují se od jara do podzimu na nejmladších areolách, v blízkosti temene. Barva okvětních lístků se pohybuje od bílé přes růžovou a žlutou až k sytě purpurové.
Po opylení se tvoří zelené nebo nahnědlé plody, které neobsahují dužinu a po vyzrání se otevírají v bazální části značně velkým vejčitým otvorem, kterým se postupně vysypávají středně velká, většinou černá nebo tmavě hnědá, hruškovitá semena. Thelocactus setispinus má plody značně odlišné - po dosažení zralosti mají jasně červenou barvu, obsahují dužinu a zůstávají delší dobu přichyceny k areolám.
Oblast rozšíření druhů Thelocactus se rozprostírá od Texasu v USA až po střední Mexiko. Nejvíce se jich vyskytuje v mexických státech Coahuila, Nuevo León a San Luis Potosí, na jihu zasahují až do státu Querétaro. Kaktusy tohoto rodu rostou většinou jednotlivě (s výjimkou T. leucacanthus) na slunných vyprahlých a skalnatých místech, v řídkých porostech a křovinových pásmech.
Zemina velmi propustná, písčitohlinitá, dostatečně výživná. Slunečné a vzdušné stanoviště a dostatečná, spíše občasná zálivka v letním růstovém období. Chladné, světlé a suché přezimování je podmínkou pravidelného kvetení.
Druhy uznané v klasifikaci kaktusů podle International Cactaceae Systematics Group. V závorce jsou častěji užívaná synonyma. (lit.: Anderson E. F., 2001)
Thelocactus bicolor (Galeotti ex Pfeiffer) Britton & Rose 1922
Thelocactus conothelos (Regel & Klein) Backeberg and F. M. Knuth 1935
Thelocactus garciae Glass & M. Mendoza 1998
Thelocactus hastifer Werdermann & Boedeker) F. M. Knuth 1935
Thelocactus heterochromus (F. A. C. Weber) Oosten 1940
Thelocactus hexaedrophorus (Lemaire) Britton & Rose 1922
Thelocactus lausseri Riha & Busek 1986
Thelocactus leucacanthus (Zuccarini) Britton & Rose 1923
Thelocactus macdowellii (Rebut ex Quehl) Glass 1969
Thelocactus rinconensis (Poselger) Britton & Rose 1923
Thelocactus setispinus (Engelmann) E. F. Anderson 1987
Thelocactus tulensis (Poselger) Britton & Rose 1923
Thelocactus bicolor subsp. schwarzii
Thelocactus conothelos
Thelocactus hexaedrophorus
Thelocactus leucacanthus
Thelocactus macdowellii
Thelocactus rinconensis (ssp. freunderbergii)
Thelocactus rinconensis (ssp. freunderbergii)
Thelocactus setispinus
V tomto článku byl použit překlad textu z článku Thelocactus na německé Wikipedii.
Obrázky, zvuky či videa k tématu Thelocactus ve Wikimedia Commons
Thelocactus je rod kaktusů z čeledi kaktusovité (Cactaceae). Botanický název rodu je odvozen z řeckého slova („θηλή“ =thyles) což značí "výstupek, bradavka" a poukazuje na stavbu žeber uspořádaných v řadu hrbolů - bradavic. Typovým druhem rodu je Thelocactus hexaedrophorus.
Thelocactus ist eine Pflanzengattung aus der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Der botanische Name der Gattung leitet sich vom griechischen Wort „θηλή“ (thele) für Warze ab und weist auf in Warzen aufgelösten Rippen der Arten hin.
Thelokakteen sind flachkugelige bis schwach säulenförmige Stammsukkulenten von bis 25 (vereinzelt bis 40) cm Höhe und 20 cm Durchmesser. Die Pflanzen bleiben meist unverzweigt, verzweigen manchmal gering basal oder bilden selten durch starke Verzweigung Polster. Ihre Rippen sind in gerundet höckrige, an den Basen kantige Warzen aufgelöst. Die auf den Höckern stehenden Areolen sind rund oder in Längsrichtung verlängert. Die ihnen entsprießenden Dornen sind häufig bunt (rot, braun, gelb), manchmal auch abgeflacht oder stark aufgeraut und meist deutlich in Rand- und Mitteldornen gegliedert.
Die trichterförmigen, außen beschuppten Blüten erscheinen einzeln aus den jüngsten Areolen. Die Farbe der Blütenhüllblätter reicht von weiß über gelb und rötlich bis magenta und purpur. Nach Befruchtung werden grüne oder rote Früchte gebildet, die bei Reife austrocknen, sich basal öffnen und schwarze, birnenförmige Samen entlassen.
Das Verbreitungsgebiet der Gattung Thelocactus erstreckt sich von Texas in den Vereinigten Staaten bis nach Zentralmexiko. Ihr Verbreitungsschwerpunkt ist der Norden von Mexiko.
Karl Moritz Schumann stellte Thelocactus 1898 als Untergattung von Echinocactus (Echinocactus subg. Thelocactus) auf.[1] Nathaniel Lord Britton und Joseph Nelson Rose erhoben die Untergattung 1922 in den Rang einer Gattung.[2] Die Typusart der Gattung ist Thelocactus hexaedrophorus.
Zur Gattung Thelocactus gehören die folgenden Arten:[3]
Mit ×Thelobergia Hirao existiert eine künstlich erzeugte Gattungshybride Thelocactus heterochromus × Leuchtenbergia principis.
Synonyme für die Gattung sind Hamatocactus Britton & Rose (1922), Thelomastus Frič (1935, nom. inval. ICBN-Artikel 36.1) und Torreyocactus Doweld (1998).
Die Gattung umfasst die folgenden Arten:[4]
Thelocactus ist eine Pflanzengattung aus der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Der botanische Name der Gattung leitet sich vom griechischen Wort „θηλή“ (thele) für Warze ab und weist auf in Warzen aufgelösten Rippen der Arten hin.
Thelocactus is a genus of flowering plants in the cactus family Cactaceae. Members of the genus are native to the arid lands of Central and Northern Mexico.
Thelocactus species are globe-shaped, short and cylindrical. They are small cacti, although there are one or two species which, while only about 15 cm high, can be 25 cm in diameter; for example, T. nidulans. Thelocactus species are generally solitary, but some varieties will cluster in groups.
The ribs on Thelocactus species are very clearly marked and are sometimes twisted in a spiral. There can be from 8 to 20 ribs, which are rather low and normally marked with raised, angular or hexagonal tubercles. These tubercles can sometimes be difficult to distinguish. Areoles sit in a furrow directly above where the spines grow and there can be up to twenty radial/radiating spines. They are often needle-like, spread out and can be from 1.3 – 1.5 cm long. The central spines are mostly coarser, number up to six, stand vertically out from the plant and can be 2.5 – 7.5 cm long. Colours of all of the spines vary and include white, gray, golden-yellow and red-brown.
Flowers grow from the new areoles at the very top of the plant. They are funnel-shaped, have a diameter of 2.5 – 7.5 cm and their colours vary from white to shades of yellow, red or purple. They are diurnal. Fruits are small, globe-shaped and plain. They are dehiscent through the large basal pore, green to brownish purple [to magenta], spherical to short cylindrical, 5 - 18 x 6 – 17 mm, not juicy, drying immediately after ripening, scaly, spineless, hairless and with floral remnant persistent.
Thelocactus species grow in the wild in central and North Mexico and in the US in Texas. In Mexico, the species are generally concentrated along and to the west of the Sierra Madre Oriental beginning with T. hastifer in Querétaro State, about 150 km NNW of Mexico City. One subspecies (T. bicolor ssp. flavidispinus) grows on the other (northern) side of the Rio Grande, well distributed in the Big Bend area of Texas. Other occurrences of T. bicolor in Texas have been reported but cited verification is sketchy although it would be odd if they did not occur there. Some species are distributed over a wide area of many Mexican states (T. bicolor and its subspecies and T. hexaedrophorus) with T. bicolor and its current (2013) botanically accepted subspecies bolaensis, flavidispinus, heterochromus and schwarzii having the widest distribution. In contrast, one species, T. lausseri, only occurs in one known remote locality in central Coahuila state. Species are distributed in mountainous stony/rocky places or grassy territory with clay soil.
Thelocactus species are generally easy to cultivate, even if many species fail to flower until they are five years old. Soils should be composed of equal proportions of sand and humus. Water normally from Spring to Autumn. In Winter, keep most species at a minimum temperature of 8 °C. They can survive at lower temperatures but the roots then must be kept dry. The dark brown or black seeds can be relatively large for the size of cactus and they germinate readily.
Reproduction is nearly always from seed, since the plant rarely produces plantlets. The seed should be put in a sand and compost mixture, kept moist, maintained at a temperature of 21 °C and placed in a shady position.
Thelocactus bicolor has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.[2]
The following genera have been brought to synonymy with Thelocactus:
This genus contained 8 species and was known from the Southwest United States and in northern Mexico. The name Hamatocactus means "hooked cactus" in Latin.
Species recognized by International Cactaceae Systematics Group. (Anderson E. F., 2001)
Thelocactus leucacanthus Thelocactus hexaedrophorus, by Charles Antoine Lemaire, circa 1845. Thelocactus is a genus of flowering plants in the cactus family Cactaceae. Members of the genus are native to the arid lands of Central and Northern Mexico.
Thelocactus es un género de la familia de los cactus. Son originales de las tierras áridas del centro y del norte de México y del otro lado de río Grande en Texas.
Thelocactus tiene forma de globo, corto y cilíndrico. Es un pequeño cacto que tiene 15 cm de altura, aunque hay dos especies que alcanzan los 25 cm. Son solitarios pero en algunas especies se agrupan en racimos.
Las costillas están claramente marcadas y a veces se tuercen en espiral. Pueden tener de 8 a 20 costillas, son bajos y normalmente marcados los tubérculos levantados, angulares o hexagonales. Estos tubérculos son a veces difíciles de distinguir. Las areolas se presentan en un surco directamente donde crecen las espinas dorsales y puede haber hasta 20 espinas radiales. Las espinas pueden ser de color blanco, gris, amarillo o rojo-marrón. Las flores, diurnas, crecen de las nuevas areolas formando embudos de hasta 7,5 cm de diámetro. Los frutos son pequeños.
El género fue descrito por (K.Schum.) Britton & Rose y publicado en Bulletin of the Torrey Botanical Club 49(8): 251. 1922.[1] La especie tipo es: Thelocactus hexaedrophorus.
Thelocactus: nombre genérico que deriva de las palabras griegas: thele que significa "pezón" y el sufijo "cactus" - haciendo referencia a los tubérculos de la planta.
A continuación se brinda un listado de las especies del género Thelocactus aceptadas hasta mayo de 2015, ordenadas alfabéticamente. Para cada una se indica el nombre binomial seguido del autor, abreviado según las convenciones y usos.
Thelocactus es un género de la familia de los cactus. Son originales de las tierras áridas del centro y del norte de México y del otro lado de río Grande en Texas.
Thelocactus on pienehkö kaktuskasvisuku. Tieteellinen nimi tulee kreikankielen nänniä tarkoittavasta sanasta.[1]
Kasvit ovat yksi- tai monivartisia, pallomaisia tai lieriömäisiä, 3-25 cm korkeiksi kasvavia, ja niillä on tavallisesti selvät kyhmyt varressaan. Areoleissa eli kääpiöversoissa on toisinaan osittain kehittyneet uurteet, joskus myös mesirauhasia. Piikit ovat äärimmäisen vaihtelevia, keskipiikkejä on enintään viisi, joskus ei yhtään, säteittäispiikkejä 0-25 Kukat sijaitsevat varsikyhmyjen päissä ja ovat avoinna päivisin keväällä ja kesällä. Hedelmä on vihreä tai kirkkaanpunainen, enimmäkseen kuiva, ja avautuu tyvessä olevilla rei'illä. Siemenet ovat mustia, päärynänmuotoisia, pintakuvioisia.[2]
Suku kasvaa enimmäkseen Chihuahuan aavikon kalkkikivialueilla ja Teksasin kuivilla heinä- ja pensastoalueilla. Lisäksi lajeja on Meksikon pohjois- ja keskiosissa yli 2200 m:n korkeudella merenpinnasta.[3]
Suvussa on 12 lajia:[4]
Thelocactus on pienehkö kaktuskasvisuku. Tieteellinen nimi tulee kreikankielen nänniä tarkoittavasta sanasta.
Thelocactus est un genre de la famille des cactus. Il a été séparé du genre Echinocactus.
Le nom vient du grec "Thelo" (=mamelon ou verrue) en raison de la forme des cotes constituées de mamelons rapprochées.
Le genre est originaire des zones arides allant du sud du Texas au centre du Mexique.
Plante de forme sphérique dans sa jeunesse et colonnaire ou cylindrique jusqu'à 25 cm avec l'âge.
C'est souvent une plante solitaire, mais elle produit des rejets chez certaines espèces et dans ce cas buissonne.
Les plantes sont de couleur vert glauque.
Les cotes sont bien marquées et parfois en spirale. Il y a de 8 à 20 cotes, portant des tubercules angulaires ou hexagonaux, parfois difficiles à distinguer. Elles portent des aréoles arrondies portant jusqu'à une vingtaine d'épines rayonnantes et arquées blanches, jaunes et rougeâtres. Les épines font en général 1,5 cm de long, mais l'épine centrale est plus forte et atteint de 2,5 à 7,5 cm de long.
Fleurs diurnes de grande taille (jusqu'à 7,5 cm) apparaissant sur les aréoles près du sommet de la plante au bout d'un court tube. Couleur rouge, rose, blanc ou jaune.
Exposition ensoleillée et sol bien drainé.
En hiver, un repos est nécessaire pour les futures floraisons. Garder au sec et au frais mais avec une température ne descendant pas en dessous de 8 °C
Supporte les sols calcaires. Culture difficile en raison des risques de pourriture.
Multiplication par semis ou séparations de rejets chez certaines espèces.
Thelocactus est un genre de la famille des cactus. Il a été séparé du genre Echinocactus.
Le nom vient du grec "Thelo" (=mamelon ou verrue) en raison de la forme des cotes constituées de mamelons rapprochées.
Le genre est originaire des zones arides allant du sud du Texas au centre du Mexique.
Thelocactus (K.Schum.) Britton & Rose è un genere di piante succulente della famiglia delle Cactacee, diffuso in Messico e nel Texas.[1]
Il nome del genere è formato dal greco "thelè", che vuol dire "capezzolo", e da cactus, e si riferisce ai grossi tubercoli posti sulle costolature della pianta.
Queste cactacee hanno forma arrotondata o leggermente ovoidale con costolature appiattite e ricoperte da tubercoli molto evidenziati le cui cime sono munite di grosse spine aureolari.
Il genere comprende le seguenti specie:[1]
La coltivazione di queste piante (come quella di tutte le cactacee), vuole un terriccio molto drenante, composto da terra concimata e da sabbia grossolana in modo da permettere un buon drenaggio e impedire il ristagno dell'acqua che causerebbe il marciume del fusto.
Le Thelocactus devono essere piantate in vasi non molto grandi, di una misura appena superiore alla pianta, ma siccome la loro crescita è abbastanza rapida, necessiterà di un rinvaso che avverrà in primavera, almeno ogni due anni. La sua esposizione richiede piena luce e pieno sole, le innaffiature andranno fatte solo quando la terra apparirà asciutta; in inverno dovrà essere conservata a una temperatura che non scenda sotto i 4 °C e le innaffiature sospese.
La sua riproduzione avviene quasi sempre per seme, siccome la pianta difficilmente produce polloni, il seme va posto in una composizione di terriccio e sabbia molto fini e umidi e conservati ad una temperatura di 21 °C in posizione ombreggiata.
Thelocactus (K.Schum.) Britton & Rose è un genere di piante succulente della famiglia delle Cactacee, diffuso in Messico e nel Texas.
Il nome del genere è formato dal greco "thelè", che vuol dire "capezzolo", e da cactus, e si riferisce ai grossi tubercoli posti sulle costolature della pianta.
Ežinėlis (Thelocactus) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalų gentis.
Rūšys:
ir kt. Vikiteka
Thelocactus is een geslacht van cactussen. De soorten komen voor in midden en noordelijk Mexico en Texas.
Thelocactus is een geslacht van cactussen. De soorten komen voor in midden en noordelijk Mexico en Texas.
Multimedia w Wikimedia Commons Thelocactus (K.Schum.) Britton & Rose – rodzaj sukulentów z rodziny kaktusowatych (Cactaceae).
Hamatocactus Britton & Rose, Thelomastus Fric (nom. inval.)[2].
Należy do rodziny kaktusowatych (Cactaceae) Juss., która jest jednym z kladów w obrębie rzędu goździkowców (Caryophyllales) i klasy roślin okrytonasiennych[1]. W obrębie kaktusowatych należy do plemienia Cacteae, podrodziny Cactoideae.
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa goździkowe (Caryophyllidae Takht.), nadrząd Caryophyllanae Takht., rząd goździkowce (Caryophyllales Perleb), podrząd Cactineae Bessey in C.K. Adams, rodzina kaktusowate (Cactaceae Juss.), rodzaj Thelocactus (K.Schum.) Britton & Rose[3].
Do rodzaju zaliczone zostały także niektóre gatunki przeniesione z rodzajów Neolloydia, Ferocactus, Pediocactus i Echinomastus (włączonego do Sclerocactus Britton & Rose[2]). Badania chloroplastowego DNA umiejscawiają określone gatunki Thelocactusa blisko rodzajów Ferocactus, Glandulicactus (włączanego do Sclerocactus Britton & Rose[2]) i Leuchtenbergia. Przypuszcza się, że rodzaj jest parafiletyczny lub polifiletyczny, dlatego potrzebne są dalsze badania pokrewieństwa jego gatunków[4].
Thelocactus (K.Schum.) Britton & Rose – rodzaj sukulentów z rodziny kaktusowatych (Cactaceae).
Brokkaktussläktet[källa behövs] (Thelocactus) är ett suckulent växtsläkte inom familjen kaktusväxter.
Arter inom brokkaktussläktet är klotformade eller korta och cylindriska. De är ganska dvärgväxande, men det finns en eller två arter som, medan de bara är cirka 15 centimeter höga, kan vara 25 centimeter i diameter; exempelvis T. nidulans. En del arter är solitära och andra är något tuvbildande. Åsarna är mycket tydligt markerade och är ibland vridna i en spiral. De kan ha från 8 till 20 åsar som i regel är ganska låga och normalt indelade i upphöjda, kantiga eller sexsidiga vårtor. Ibland kan vårtorna vara svåra att urskilja. Areolerna sitter i en fåra strax ovanför den plats som taggarna växer, och det kan bli upp till tjugo radiära taggar. De är oftast nållika, sitter spridda och blir från 1,3 till 1,5 centimeter långa. Centraltaggarna är mestadels tjockare, är upp till sex stycken, står rakt ut från plantan och blir från 2,5 till 7,5 centimeter långa. Färgen hos samtliga taggar varierar från vitt eller grått, gyllengult till rödbrunt. Blommorna kommer i de nya areolerna längst uppe i toppen på plantan. Dessa är trattformade, har en diameter från 2,5 till 7,5 centimeter och dess färg varierar från vitt till gula nyanser, rosa och purpur. Frukterna är små, klotformade och torra.
Brokkaktussläktet växer naturligt i centrala och norra Mexiko, men också på andra sidan Rio Grande i södra Texas. Växtplatserna kan skilja sig mycket mellan de olika arterna, bergiga steniga ställen såväl som gräsklädda områden med sandig lerjord.
Arter inom brokkaktussläktet är i allmänhet lätta att odla, även om många arter inte blommar förrän efter att de är fem år gamla. Jorden bör bestå av lika delar sand och humus. De vattnas normalt från vår till höst. De arter som har tätsittande taggar och de med klargrön färg kan stå i direkt solljus så fort de har passerat fröplantstadiet. På vintern klarar de flesta arter en minimitemperatur på 8 grader, ibland även lägre, men då måste de hållas helt torra. Frön från dessa växter är mycket stora för att vara kaktusar, och det är lätt att få dem att gro.[källa behövs]
Thelocactus macdowellii
Thelocactus rinconensis
Brokkaktussläktet[källa behövs] (Thelocactus) är ett suckulent växtsläkte inom familjen kaktusväxter.
Родова назава походить від грец. thele — «сосок», що пов'язано з тим, що всі види телокактуса мають чітко виражені туберекули.
Наприкінці XIX століття Карл Шуман описав цей Телокактус, зарахувавши його як підрід до роду Ехінокактус (Echinocactus). За його систематикою цей підрід містив 22 види. У 1922 році Натаніель Бріттон і Джозеф Роуз виділили цей таксон в окремий рід Thelocactus, залишивши в ньому 12, описаних Шуманом видів (тільки п'ять з них (Thelocactus hexaedrophorus, Thelocactus rinconensis, Thelocactus leucacanthus, Thelocactus tulensis, Thelocactus bicolor) залишаються на рівні виду після перегляду в 1987 році Андерсоном роду Thelocactus). Курт Бакеберг у своїй основній праці «Die Cactaceae» (томи 5 і 6) визначив 17 видів, і 8 різновидів цього роду. Чарльз Гласс і Роберт Фостер зараховували до телокактусів 10 видів і 7 різновидів. У 1978 році Едвард Андерсон і Барбара Ролстон публікують монографію про рід Thelocactus (в «Cactus & Succulent Journal»), в якій спробували включити види цього роду до роду Гімнокактус (Gymnocactus). Але це припущення пізніше було спростовано, і підрід Gymnocactus був віднесений Андерсоном до роду Neolloydia. У 1987 році Андерсон знову звернув свою увагу на рід Thelocactus і зробив повний перегляд роду (Bradleya 5: 49-76, огляд роду Thelocactus) за допомогою сучасних технологій, використовуючи скануючий електронний мікроскоп для того, щоб ретельно вивчити форму і структуру таких майже невидимих частин рослини, як частинки пилку, структуру насінної шкірки і епідермісу. В результаті цих досліджень він повернув Телокактусу статус роду, включивши до нього 12 видів і 9 підвидів (див. розділ Види).
Рослини середньої величини, ростуть поодиноко або утворюють кущики з декількох пагонів. Стебло приплюснуто-кулясте, шаровидне, яйцеподібние, до більш-менш циліндричного, в діаметрі 3-30 (40) см, висота близько 5-35 см, 8-25 ребер, частіше 8 і 13, низьких і горбкуватих, часто повністю розділених на спірально розташовані пагорбки, більш-менш конусоподібні або пірамідальні. Ареоли круглі або овальні, спочатку з короткою білуватою шерстю, пізніше голі; квіткоутворюючі ареоли розташовані у верхній частині більш-менш витягнуті, або подовжені до щілиноподібного жолобка або борозенки. У верхній частині ареоли між колючками і жолобком у деяких видів утворюються одна дві гландули (нектарника) — залози, що виділяють чисту віскозну рідину, солодку на смак. Колючки часто дуже густі і кольорові. Радіальних колючок в ареолі 0-25, вони прямі, або вигнуті 0,5-7,5 см завдовжки, голковидні або шиловидні, до дуже приплющених. Центральних колючок в ареолі 0-4, прямі або зігнуті, міцні голковидні або шиловидні, близько 1-10 см завдовжки. Колір всіх колючок спочатку білий, жовтий, коричневий до коричнево-червоного, червоний, пізніше сіро-коричневий; колючки гладкі або більш-менш закручені, в старості іноді розпадаються на волокна. Квіти виростають від жолобка, над ареолою на дуже молодих горбках поблизу середини верхівки, денні, дзвонові до тарілчастоподібні, завдовжки 2-7 см, в діаметрі від 2,5 до 10 см, білі, рожеві, червоні або жовті з різними відтінками, з шовковистим блиском. Зовнішні пелюстки оцвітини зазвичай з темнішою коричневою смужкою по середині тонкими зубчастими обідками, що плавно переходять в пофарбовані лусочки на квітковій трубці і насінники. Плід сухий більш-менш кулястий, в діаметрі 1-1,5 см, на ньому 5-30 тонких лусочок і завжди суха оцвітина, в зрілому стані околоплодник твердий, але соковитий, відкривається отвором біля основи, нахил якого до осі плоду близько 45 градусів. Насіння темно-коричневе до коричнево-чорного, більш-менш несиметричної форми і не постійної величини, яйцеподібне або грушоподібне по середині більш-менш здавлене, завдовжки 1-3 мм.
Батьківщиною телокактусів є гірські райони і плоскогір'я Мексики і півдня США. Більшість цих рослин виростає на вапняних схилах пустелі Чіуауа в Центральній і Північній Мексиці, від північного кордону до Керетаро. Ростуть на кам'янистому ґрунті, як на відкритих просторах, так і під притіненням трави, ксерофітних дерев і чагарників. Телокактуси найчастіше зустрічаються на південних схилах пагорбів у сусідстві з багатьма кактусами інших родів, на наносних ґрунтах, дренованих роздрібненими вапняними породами та продуктами вивітрювання лавового походження.
Ареал:
Телокактуси добре ростуть у мінералізованому субстраті, що складається наполовину з глинисто-дернової землі, до 30 % гравійних складових з домішкою дробленого гіпсу або мармурової крихти, а решта — наповнювачі. pH — близько 6. При достатку тепла і сонячного світла в період вегетації рослини розвиваються порівняно швидко і вже в 3-4-х річному віці готові, у своїй більшості, до цвітіння. При поливі потрібно враховувати, що період вегетації телокактусов в природі короткий, тому після рясних поливань в кінці весни — початку літа їх обсяг різко обмежують до настання осені, потім дешо збільшують і зводять до нуля до початку зимівлі. Рослини дуже чутливі до перезволоження. Внаслідок застоювання води в горщиках загниває коренева шийка, яку потрібно обкладати промитим щебенем або керамзитом.
Зимують телокактуси всуху при температурі 6-10 °C. Найкращим способом вважається розмноження посівом насіння, хоча «дітки», зняті з пеньків маточних рослин, вкорінюються порівняно легко і вегетативний спосіб розмноження телокактусів також заслуговує на увагу. Але якщо з покоління в покоління ці кактуси розмножувати вегетативно, вони довго не входять у фазу цвітіння. Сіянці і маленькі пагони рекомендовано спочатку тимчасово щепити.
Thelocactus (K.Schum.) Britton et Rose (1922)
Телокактус (лат. Thelocactus) — род растений семейства Кактусовые (Cactaceae) из Северной Америки.
Название происходит от греческого слова "тело" - бугорок, сосок.
Кактусы средних размеров, шаровидные или несколько приплюснутые, часто хорошо околюченные; с небольшим количеством рёбер, которые слабо или вообще не выражены, разделены на крупные бугорки, часто располагающиеся спирально; цветоносные бугорки сверху имеют более или менее выраженную бороздку; цветки появляются практически из центра растения, на очень молодых бугорках, довольно крупные, колокольчатые, дневные; рыльца на завязи обычно немногочисленные, их пазухи беспокровные, плод, насколько известно, сухой, растрескивающийся от базального отверстия; семена чёрные, слегка бугорчатые, с большим базальным хилумом.[2]
Родина - горные районы и плоскогорья Мексики и штата Техас (США). Большинство видов произрастает на каменистой известковой почве, среди травы и кустарников.
Телокактусы представляют интерес с точки зрения коллекционирования, чему способствуют небольшие размеры.
В культуре не представляют больших сложностей. Необходимо хорошее солнечное освещение, хорошо дренированная каменистая почва. Зимовка сухая и прохладная. Прививка не требуется.
Изначально название Телокактус было введено Карлом М. Шуманом в 1898 году для обозначения подрода рода Эхинокактус. До оформления в самостоятельный род виды в разное время относили к родам Эхинокактус, Ферокактус, Гимнокактус, Гаматокактус. Н. Л. Бриттон и Дж. Н. Роуз в 1922 году сделали Телокактус самостоятельным родом (Bull. Toreu Club, 49, 451, 1922).
Представители рода отличаются высоким полиморфизмом; разные авторы по-разному смотрят на ранг некоторых таксонов, входящих в состав рода. Для некоторых видов не существует общепринятых русских названий.
Научное название Русское название Thelocactus bicolor (Galeotti ex Pfeiff.) Britton & Rose Телокактус двухцветный Thelocactus bicolor subsp. bicolor Телокактус двухцветный подвид двухцветный Thelocactus bicolor subsp. flavidispinus (Backeb.) N.P.Taylor Телокактус двухцветный подвид жёлтоколючковый Thelocactus bicolor subsp. schwarzii (Backeb.) N.P.Taylor Телокактус двухцветный подвид Шварца Thelocactus conothelos (Regel & Klein) Backeb. & F.M.Knuth Телокактус конусобугорковый Thelocactus conothelos subsp. conothelos Телокактус конусобугорковый подвид конусобугорковый Thelocactus conothelos subsp. aurantiacus (Glass & Foster) Glass Телокактус конусобугорковый подвид оранжевый Thelocactus garciae Glass & Mend.-Garc. Телокактус Гарсии Thelocactus hastifer (Werderm. & Boed.) F.M.Knuth Телокактус копьеносный Thelocactus heterochromus (F.A.C.Weber) Oosten Телокактус разноцветный Thelocactus hexaedrophorus (Lem.) Britton & Rose Телокактус шестигранниконосный Thelocactus hexaedrophorus subsp. hexaedrophorus Телокактус шестигранниконосный подвид шестигранниконосный Thelocactus hexaedrophorus subsp. lloydii (Britton & Rose) N.P.Taylor Телокактус шестигранниконосный подвид Ллойда Thelocactus lausseri Říha & Busek Телокактус Лауссера Thelocactus leucacanthus (Zucc. ex Pfeiff.) Britton & Rose Телокактус белоколючковый Thelocactus leucacanthus subsp. leucacanthus Телокактус белоколючковый подвид белоколючковый Thelocactus leucacanthus subsp. schmollii (Werderm.) Mosco & Zanov. Телокактус белоколючковый подвид Шмолля Thelocactus macdowellii (Rebut ex Quehl) Glass Телокактус Макдауэлла Thelocactus rinconensis (Poselg.) Britton & Rose Телокактус ринконский Thelocactus rinconensis subsp. rinconensis Телокактус ринконский подвид ринконский Thelocactus rinconensis subsp. hintonii Lüthy Телокактус ринконский подвид Хинтона Thelocactus setispinus (Engelm.) E.F.Anderson Телокактус щетинкоколючковый Thelocactus tulensis (Poselg.) Britton & Rose Телокактус тульский Thelocactus tulensis subsp. tulensis Телокактус тульский подвид тульский Thelocactus tulensis subsp. bueckii (Klein) N.P.Taylor Телокактус тульский подвид Бюка Thelocactus tulensis subsp. matudae (Sánchez-Mej. & A.B.Lau) N.P.Taylor Телокактус тульский подвид МатудаТелокактус (лат. Thelocactus) — род растений семейства Кактусовые (Cactaceae) из Северной Америки.
_1.JPG)
_1.JPG)
