Amphiprion és un gènere de peixos de la família dels pomacèntrids i de l'ordre dels perciformes.[2] Són coneguts, popularment, com a peixos pallasso.
Depenent de l'espècie, poden pondre centenars o milers d'ous en qualsevol superfície plana a prop de l'anemone que els hostatja. En estat salvatge, els peixos pallasso fresen en l'època de la lluna plena i el mascle protegeix els ous fins que es desclouen entre 6 i 10 dies més tard (generalment, dues hores després del capvespre).[3]
Són omnívors: a la natura mengen aliments vius com a algues, plàncton, mol·luscs, crustacis (copèpodes i misidacis) i aliment no digerit per les anemones que els serveixen d'amfitrions. En captivitat, es nodreixen d'escates de peix, musclos i calamars trossejats, bledes, espinacs i, fins i tot, fruites com el kiwi.[3][4]
Es troben a les aigües càlides dels oceans Índic i Pacífic, incloent-hi la Gran Barrera de Corall i la Mar Roja.[3]
En llurs hàbitats naturals, tenen relacions simbiòtiques amb anemones de mar: el peix es nodreix de matèria sense digerir que, altrament, podria danyar l'anemone de mar, mentre que els excrements del peix pallasso proporcionen nutrients a l'anemone de mar. A més, l'activitat natatòria del peix es tradueix en una major circulació d'aigua al voltant de l'anemone de mar i aquesta proporciona seguretat al peix a causa del seu verí que actua de manera dissuasiva davant dels atacs potencials dels depredadors.[3]
Els peixos pallasso van ésser el primer tipus de peixos ornamentals marins a ser criats en captivitat amb un èxit total.[3]
Amphiprion és un gènere de peixos de la família dels pomacèntrids i de l'ordre dels perciformes. Són coneguts, popularment, com a peixos pallasso.
Die Anemonenfische (Amphiprion) – nach den beiden bekanntesten Arten häufig auch Clownfische genannt – sind eine in den Korallenriffen des tropischen Indopazifik vorkommende Gattung der Riffbarsche (Pomacentridae), die in enger Symbiose mit Seeanemonen lebt. Dabei leben die einzelnen Arten nur mit bestimmten Arten von Symbioseanemonen zusammen. Die Symbioseanemonen bieten den Anemonenfischen, die alle schlechte Schwimmer sind, Schutz vor Raubfischen. Auch die Anemonenfische schützen ihre Symbiosepartner vor Fressfeinden, z. B. Falterfische. Annahmen, die Fische würden ihre Partner füttern, konnten nicht bestätigt werden, dagegen werden Symbioseanemonen, deren Fischpartner weggefangen wurden, bald von Falter- oder Feilenfischen gefressen.
Anemonenfische ernähren sich von Zooplankton, einige auch von Algen.
Anemonenfische werden zwischen acht und 16 Zentimeter lang. Die Körperlänge beträgt das 1,7- bis 2,5fache der Körperhöhe. Ihre Rückenflosse wird von 8 bis 11 Hart- und 14 bis 20 Weichstrahlen gestützt, bei der Afterflosse sind es 2 Hart- und 12 bis 15 Weichstrahlen. Die Anzahl der Brustflossenstrahlen beträgt 16 bis 21, die der Schuppen entlang der Seitenlinie 31 bis 59, die der Branchiostegalstrahlen 17 bis 22.[1]
Alle Arten leben in den tropischen Bereichen des Indopazifik und dort, wo tropisch warme Meeresströmungen weit nach Norden oder Süden reichen, z. B. an der Ostküste Japans, in Tiefen von einem bis 15 Metern. Amphiprion bicinctus kommt im Roten Meer vor. Die meisten Arten haben ein relativ enges Verbreitungsgebiet, nur Clarks Anemonenfisch (Amphiprion clarkii) ist fast über den gesamten tropischen Indopazifik verbreitet. Als ökologischer Generalist akzeptiert er auch alle Anemonen als Symbiosepartner. Am artenreichsten ist die Region um Neuguinea, bei Madang leben 10, bei den D’Entrecasteaux-Inseln acht Arten. Andere westpazifische Gebiete, wie Guam oder die Lizard Island im Great Barrier Reef sind die Heimat von fünf Arten. Im Roten Meer gibt es zwei Arten, bei den Komoren nur noch eine und die Küsten Hawaiis sind ohne Anemonenfische.[1]
Anemonenfische sind nach Erreichen der Geschlechtsreife zunächst männlich. Sie leben in Polyandrie, ein Weibchen mit mehreren Männchen, in einer oder einer kleinen Gruppe von Anemonen. Das dominierende, größte Tier in einer Anemone ist immer das einzige Weibchen. Stirbt das Weibchen, wandelt sich das stärkste Männchen in ein Weibchen um.[2] Der Umwandlungsprozess beginnt sofort, dauert aber bis zur Vollendung insgesamt 1 Jahr und mehr. Nach neueren Forschungsergebnissen sind Anemonenfische das erste Tier-Beispiel, bei dem die Umwandlung zuerst im Gehirn und danach in den Geschlechtsorganen stattfindet.[3]
Die Eier werden in der Nähe des Fußes der Anemone abgelegt. Das Männchen säubert vor dem Ablaichen am Fuß der Anemone das Substrat. Nach der Eiablage wird das Gelege sieben bis acht Tage lang vom Männchen mit dem Maul gesäubert und mit den Brustflossen befächelt. Ein Gelege umfasst etwa 250 Eier.
Nach einer Woche schlüpfen die Larven, die zunächst eine planktonische Lebensweise, aber das Bestreben haben, möglichst in der Nähe des Geburtsortes zu bleiben. Das Larvenstadium dauert zwei bis drei Wochen. Danach streben die Jungfische auf der Suche nach einer Anemone zum nächsten Korallenriff und orientieren sich dabei mit Hilfe ihres Geruchsinns.[4]
Die Anemonenfische haben innerhalb der Familie der Riffbarsche (Pomacentridae) keine so herausgehobene Stellung, dass sie eine eigene Unterfamilie bilden können, wie bei Allen, 1991. Sie werden heute zur Tribus Amphiprionini in die Unterfamilie Pomacentrinae gestellt.[5][6]
Neben diesen „echten“ Arten wurden noch zwei Hybriden als eigenständige Arten beschrieben, der Weisskäppchen-Anemonenfisch (A. leucokranos) und Thielles Anemonenfisch (A. thiellei). Bei beiden handelt es sich wahrscheinlich um Hybriden zwischen A. chrysopterus und A. sandaracinos.[7]
Der australische Ichtyloge Gerald R. Allen unterteilte die Gattung Amphiprion in vier Untergattungen, wobei er sich vor allem auf ihre Zeichnung stützte. Diese Untergattungen haben sich aber nur zum Teil als monophyletische Gruppen herausgestellt. Die beiden Clownfische (Allens Untergattung Actinicola) sind Schwesterarten oder bilden einen Schwarm mehrerer, nah verwandter Arten. Die Schwestergruppe der Clownfische ist der Samtanemonenfisch (Amphiprion biaculeatus), der sich durch einen Stachel am Kiemendeckel von allen anderen Anemonenfischen unterscheidet und deshalb früher einer eigenständigen Gattung (Premnas) zugeordnet wurde. Er ist aber so nah mit den Clownfischen verwandt, dass man ihn erfolgreich mit Amphiprion ocellaris gekreuzt hat.[8] Zusammen bilden die Clownfische und A. biaculeatus die Schwestergruppe aller anderen Amphiprion-Arten.[9] Amphiprion latezonatus ist die Schwesterart zu allen weiteren Anemonenfischen, die sich in fünf Kladen unterteilen lassen, darunter der clarkii-Komplex (A. clarkii u. A. tricinctus), der akallopisos-Komplex (A. akallopisos, A. pacificus, A. perideraion u. A. sandaracinos), der ephippium-Komplex (A. barberi, A. ephippium, A. frenatus, A. melanopus u. A. rubrocinctus), eine Klade aus dem Indischen Ozean (A. allardi, A. bicinctus, A. chagosensis, A. chrysogaster, A. latifasciatus, A. nigripes u. A. omanensis), sowie eine Klade bestehend aus den Schwesterarten A. sebae und A. polymnus.[6]
Anemonenfische sind beliebte Pfleglinge in Meerwasseraquarien. Sie zählen zu den wenigen Meerwasser-Zierfischen, die gezüchtet werden können, und einige kommerziell interessante Arten werden in großen Fischfarmen professionell vermehrt.[10]
Die Anemonenfische (Amphiprion) – nach den beiden bekanntesten Arten häufig auch Clownfische genannt – sind eine in den Korallenriffen des tropischen Indopazifik vorkommende Gattung der Riffbarsche (Pomacentridae), die in enger Symbiose mit Seeanemonen lebt. Dabei leben die einzelnen Arten nur mit bestimmten Arten von Symbioseanemonen zusammen. Die Symbioseanemonen bieten den Anemonenfischen, die alle schlechte Schwimmer sind, Schutz vor Raubfischen. Auch die Anemonenfische schützen ihre Symbiosepartner vor Fressfeinden, z. B. Falterfische. Annahmen, die Fische würden ihre Partner füttern, konnten nicht bestätigt werden, dagegen werden Symbioseanemonen, deren Fischpartner weggefangen wurden, bald von Falter- oder Feilenfischen gefressen.
Anemonenfische ernähren sich von Zooplankton, einige auch von Algen.
Amphiprion is a genus of ray-finned fish which comprises all but one of the species of clownfish or anemonefish in the subfamily Amphiprioninae of the family Pomacentridae.
The following species are classified in the genus Amphiprion:[1]
Amphiprion is a genus of ray-finned fish which comprises all but one of the species of clownfish or anemonefish in the subfamily Amphiprioninae of the family Pomacentridae.
Amphiprion es un género de peces de la familia Pomacentridae en el orden de los Perciformes.
Se reconocen las siguientes:
Omnívoros, se alimentan de los parásitos y bacterias de otros peces, y también, de restos orgánicos y detritos vegetales, algas o larvas. También aceptan toda clase de alimentos, tanto mysis y artemia, como disecado, macroalgas, etc.
Amphiprion es un género de peces de la familia Pomacentridae en el orden de los Perciformes.
Vuokkokalat (Amphiprion) on koralliahventen heimoon kuuluva meressä elävien kalojen suku. Siihen kuuluu noin kolmekymmentä lajia,[1] joista monia pidetään meriakvaarioissa. Akvaarioharrastuksessa vuokkokalat ryhmitellään värityksen mukaan.[2]
Vuokkokalat ovat pyöreämuotoisia, pystysuuntaan leveäraitaisia. Niiden väreissä on oranssia, valkoista ja mustaa, joskus sinistä ja punaistakin.
Vuokkokalat ovat saaneet nimensä siitä, että ne elävät symbioosissa merivuokon kanssa. Jollakin tavalla vuokkokala on immuuni isäntävuokkonsa polttaville lonkeroille - suojausmenetelmän biologian yksityiskohdat ovat vielä selvittämättä, mutta ne liittynevät vuokon ihoa suojaavaan limakerrokseen. On ehdotettu kahta päähypoteesia: joko vuokkokala saa aineita siirtymään vuokon suojalimasta omaan limakerroksensa hankaamalla itseään vuokon lonkeroita vastaan, tai kalan biokemia on sellainen, että se tuottaa suoja-aineita. On todennäköistä, että molemmilla mekanismeilla on osuutensa asiaan, ehkä jopa siten, että sellaiset lajit, jotka sopeutuvat vain yhteen merivuokkolajiin (esimerkiksi punavuokkokala kuplavuokkoon, käyttävät eri mekanismia kuin sellaiset, jotka voivat valita monesta isäntävuokkolajista (kuten seepravuokkokala)[3]
Vuokkokalat tunnetaan myös siitä, että ne voivat vaihtaa sukupuolta. Vastakuoriutuneet pikkukalat ovat kaikki koiraita. Yhdessä vuokossa elää hallitseva naaras ja koiras ja mahdollisesti joukko pienempiä koiraita. Naaras on kooltaan suurin ja hallitsee kaikkia muita, vahvin koiras rökittää puolestaan nuorempiaan. Jos naaras kuolee, suurin koiras muuttuu naaraaksi.[4]
Akvaarioissa yleisesti pidettyjä lajeja ovat[5]
Muita lajeja ovat
Samettivuokkokala (Premnas biaculeatus) muodostaa oman sukunsa Premnas. Molemmat suvut ovat kuitenkin samassa alaheimossa Amphiprionae.[6]
Vuokkokalat (Amphiprion) on koralliahventen heimoon kuuluva meressä elävien kalojen suku. Siihen kuuluu noin kolmekymmentä lajia, joista monia pidetään meriakvaarioissa. Akvaarioharrastuksessa vuokkokalat ryhmitellään värityksen mukaan.
Vuokkokalat ovat pyöreämuotoisia, pystysuuntaan leveäraitaisia. Niiden väreissä on oranssia, valkoista ja mustaa, joskus sinistä ja punaistakin.
Vuokkokalat ovat saaneet nimensä siitä, että ne elävät symbioosissa merivuokon kanssa. Jollakin tavalla vuokkokala on immuuni isäntävuokkonsa polttaville lonkeroille - suojausmenetelmän biologian yksityiskohdat ovat vielä selvittämättä, mutta ne liittynevät vuokon ihoa suojaavaan limakerrokseen. On ehdotettu kahta päähypoteesia: joko vuokkokala saa aineita siirtymään vuokon suojalimasta omaan limakerroksensa hankaamalla itseään vuokon lonkeroita vastaan, tai kalan biokemia on sellainen, että se tuottaa suoja-aineita. On todennäköistä, että molemmilla mekanismeilla on osuutensa asiaan, ehkä jopa siten, että sellaiset lajit, jotka sopeutuvat vain yhteen merivuokkolajiin (esimerkiksi punavuokkokala kuplavuokkoon, käyttävät eri mekanismia kuin sellaiset, jotka voivat valita monesta isäntävuokkolajista (kuten seepravuokkokala)
Vuokkokalat tunnetaan myös siitä, että ne voivat vaihtaa sukupuolta. Vastakuoriutuneet pikkukalat ovat kaikki koiraita. Yhdessä vuokossa elää hallitseva naaras ja koiras ja mahdollisesti joukko pienempiä koiraita. Naaras on kooltaan suurin ja hallitsee kaikkia muita, vahvin koiras rökittää puolestaan nuorempiaan. Jos naaras kuolee, suurin koiras muuttuu naaraaksi.
Akvaarioissa yleisesti pidettyjä lajeja ovat
vuokkokala Amphiprion ocellaris naamiovuokkokala Amphiprion chrysopterus, seepravuokkokala Amphiprion clarkii, punavuokkokala Amphiprion frenatus, valko-otsavuokkokala Amphiprion leucokranos kiilavuokkokala Amphiprion percula nauhavuokkokala Amphiprion sandaracinosMuita lajeja ovat
kaarivuokkokala Amphiprion akallopisos tummavuokkokala Amphiprion allardi riuttavuokkokala Amphiprion akindynos keltavuokkokala Amphiprion bicinctus suruvuokkokala Amphiprion melanopus sitruunavuokkokala eli malediivienvuokkokala Amphiprion nigripes kaulusvuokkokala Amphiprion perideraion satulavuokkokala Amphiprion polymnus keltapyrstövuokkokala Amphiprion sebaeSamettivuokkokala (Premnas biaculeatus) muodostaa oman sukunsa Premnas. Molemmat suvut ovat kuitenkin samassa alaheimossa Amphiprionae.
Amphiprion est un genre de poissons, dont le nom vernaculaire est poisson clown, qui contient une trentaine d'espèces. Ces poissons vivent la plupart du temps en relation mutualiste avec des anémones de mer.
Selon FishBase (21 janv. 2013)[1] :
L'espèce australienne Amphiprion ocellaris a servi de modèle au personnage éponyme du film Le Monde de Némo.
Amphiprion est un genre de poissons, dont le nom vernaculaire est poisson clown, qui contient une trentaine d'espèces. Ces poissons vivent la plupart du temps en relation mutualiste avec des anémones de mer.
Amphiprion Bloch & Schneider, 1801 è un genere di pesci ossei marini appartenenti alla famiglia Pomacentridae[1].
Le specie del genere sono diffuse nell'Indo-Pacifico, principalmente nelle aree tropicali. Sono tipici abitatori delle barriere coralline. Sono noti per il rapporto di simbiosi che sviluppano con le grandi attinie tropicali al cui veleno sono immuni. Per maggiori informazioni vedere la voce Amphiprioninae.
Molte specie si adattano facilmente all'allevamento in acquario dove si possono anche riprodurre.
In questo genere sono riconosciute 29 specie[2]:
Amphiprion Bloch & Schneider, 1801 è un genere di pesci ossei marini appartenenti alla famiglia Pomacentridae.
Jūrų klounai (lot. Amphiprion, angl. Clownfish, vok. Clownfische) – vienuolžuvinių (Pomacentridae) šeimos žuvų gentis, kuriai priklauso labai spalvingos, judrios, dygliuotais nugaros pelekais žuvys. Labai populiarios jūrų akvariumų žuvys. Gyvena simbiozeje kartu su aktinijomis, kurios užtikrina jūrų klounams saugumą. Minta kitomis smulkiomis žuvelėmis, bestuburiais. Išneršia apie 200 didelių ikrų.
Gentyje yra 26 rūšys:
ir kt.
Ugninis jūrų klounas (Amphiprion melanopus)
Maldyvinis jūrų klounas (Amphiprion nigripes)
Netikrasis jūrų klounas (Amphiprion ocellaris)
Paprastasis jūrų klounas (Amphiprion percula)
Rausvasis skunkinis jūrų klounas (Amphiprion perideraion)
Dvijuostis jūrų klounas (Amphiprion bicinctus)
Jūrų klounai (lot. Amphiprion, angl. Clownfish, vok. Clownfische) – vienuolžuvinių (Pomacentridae) šeimos žuvų gentis, kuriai priklauso labai spalvingos, judrios, dygliuotais nugaros pelekais žuvys. Labai populiarios jūrų akvariumų žuvys. Gyvena simbiozeje kartu su aktinijomis, kurios užtikrina jūrų klounams saugumą. Minta kitomis smulkiomis žuvelėmis, bestuburiais. Išneršia apie 200 didelių ikrų.
Gentyje yra 26 rūšys:
Alardo jūrų klounas (Amphiprion allardi) Margasnukis jūrų klounas (Amphiprion akallopisos) Dvijuostis jūrų klounas (Amphiprion bicinctus) Rausvapelekis jūrų klounas (Amphiprion chrysopterus) Klarko jūrų klounas (Amphiprion clarkii) Raudonasis balnanugaris jūrų klounas (Amphiprion ephippium) Raudonasis jūrų klounas (Amphiprion frenatus) Ugninis jūrų klounas (Amphiprion melanopus) Maldyvinis jūrų klounas (Amphiprion nigripes) Netikrasis jūrų klounas (Amphiprion ocellaris) Paprastasis jūrų klounas (Amphiprion percula) Rausvasis skunkinis jūrų klounas (Amphiprion perideraion) Balnanugaris jūrų klounas (Amphiprion polymnus) Australinis jūrų klounas (Amphiprion rubacinctus) Oranžinis skunkinis jūrų klounas (Amphiprion sandaracinos) Sebės jūrų klounas (Amphiprion sebae) Trijuostis jūrų klounas (Amphiprion tricinctus)ir kt.
Amphiprion is een geslacht van vissen die bekendstaan als de anemoonvissen. Ze behoren tot de familie Pomacentridae van de orde baarsachtigen (Perciformes).
Alle soorten leven in de tentakels van de grote zeeanemonen (Actinia). Zij ondervinden geen hinder van het netelgif van deze anemonen. Er bestaan diverse soorten anemoonvissen. De vis hult zich in een slijmlaag die als anemoon wordt herkend. De vis voedt zich met parasieten die de anemoon bedreigen, voedselresten van de anemoon en kreeftjes. Daarnaast beschermt de vis de anemoon ook tegen zijn natuurlijke vijanden, zoals koraalvlinders, door ze te verjagen als ze te dichtbij komen. Soms wordt ook gezegd dat de anemoonvis andere vissen de anemoon in lokt zodat deze gevangen worden door de anemoon. De bekendste soorten zijn de eenbandanemoonvis (Amphiprion melanopus), de tweebandanemoonvis (Amphiprion bicinctus) en de driebandanemoonvis (Amphiprion ocellaris). Bij aanval of verdediging produceren zij een knappend 'tak, tak'-geluid. Zij vormen monogame paren en bewaken gezamenlijk het broed op een steen.
De vissen komen voor in de Indische en Stille Oceaan.
Er zijn volgens Fishbase 29 soorten.[1]
Eenbandanemoonvis, (Amphiprion melanopus)
Tweebandanemoonvis (Amphiprion bicinctus)
Driebandanemoonvis (Amphiprion ocellaris)
Driebandanemoonvis (Amphiprion ocellaris)
Amphiprion is een geslacht van vissen die bekendstaan als de anemoonvissen. Ze behoren tot de familie Pomacentridae van de orde baarsachtigen (Perciformes).
Amphiprion er en gruppe klovnefisker som lever blant sjøanemoner på korallrev.
Denne iktyologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den.
Amphiprion er en gruppe klovnefisker som lever blant sjøanemoner på korallrev.
Multimedia w Wikimedia Commons Amphiprion – rodzaj małych, morskich ryb okoniokształtnych z rodziny garbikowatych (Pomacentridae). Często hodowane w akwariach morskich. Znane pod nazwą błazenki, ryby klowny, ryby ukwiałowe (mianem błazenki określane są również gatunki z rodzaju Premnas).
Wody przybrzeżne, rafy koralowe mórz tropikalnych, Ocean Indyjski i Ocean Spokojny.
W warunkach naturalnych błazenki żyją w symbiozie z niektórymi gatunkami ukwiałów, chroniąc się wśród ich macek. Macki te mają parzące właściwości. W zamian za ochronę, ryba broni ukwiał przed drapieżnikami, których pokarmem są właśnie te koralowce, a także zwabia inne ryby stanowiące pokarm ukwiałów. Błazenki usuwają nagromadzone resztki pokarmowe z całego ciała ukwiału. Do dziś do końca nie ma pewności dlaczego błazenki nie reagują na parzące koralowce. Badania wykazały, że wydzielając specjalny śluz, ryby te nabywają odporność na parzydełka ukwiałów. Choroba lub poranienie ciała błazenka może wpłynąć na utratę śluzu, co finalnie często kończy się tym, że ukwiał, który do tej pory był schronieniem dla ryby, atakuje ją i zjada. W warunkach sztucznych tzn. akwariach błazenki często są trzymane bez ukwiała. Wówczas żyją bez schronienia albo w symbiozie z innymi koralowcami np. Euphylią czy Sarcopythonem.
Błazenki rodzą się jako obojnaki (hermafrodyty) tzn posiadają równocześnie narządy płciowe męskie i żeńskie. W obrębie jednej kolonii zamieszkującej jeden ukwiał największy, najbardziej dominujący osobnik zawsze staje się dojrzałą płciowo samicą, a drugi co do wielkości samcem. Pozostałe mniejsze i podporządkowane pozostają w postaci bezpłciowej. Jeśli z jakiegoś powodu samica zginie dojrzały samiec zmienia płeć i staje się samicą, a następna co do wielkości ryba dojrzewa płciowo i staje się samcem [3].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju [4]:
Amphiprion – rodzaj małych, morskich ryb okoniokształtnych z rodziny garbikowatych (Pomacentridae). Często hodowane w akwariach morskich. Znane pod nazwą błazenki, ryby klowny, ryby ukwiałowe (mianem błazenki określane są również gatunki z rodzaju Premnas).
Amphiprion é um género de pequenos peixes com intensa coloração corporal pertencente à subfamília Amphiprioninae da família Pomacentridae, conhecidos e comercializados para aquariofilia sob os nomes comuns de peixe-palhaço e peixe-das-anémonas. O género inclui 30 espécies, todas com distribuição natural nos recifes coralinos dos oceanos tropicais.
As espécies assim designadas são nativas de uma vasta região compreendida em águas tépidas do Pacífico, coexistindo algumas espécies em algumas dessas regiões. São famosos devido à relação ecológica de protocooperação que estabelecem com as anémonas-do-mar ou, em alguns casos, com corais. As anémonas providenciam-lhes abrigo, apesar dos tentáculos urticantes aos quais são imunes, devido à camada de muco que os reveste. O peixe-palhaço esconde-se dos predadores nas anémona. Na base das mesmas, botam seus ovos, assegurando a proteção de sua prole. Em retorno, os restos do alimento do peixe-palhaço são utilizados pela anémona. Uma associação que beneficia os dois parceiros.
As populações de peixe-palhaço vivem entre grupos de anémonas-do-mar onde formam pequenas colónias. Em geral, em cada anémona existe um "harém" que consiste em uma fêmea grande, um macho menor e outros machos não reprodutivos ainda menores. Caso a fêmea seja removida, o macho reprodutor muda de sexo, num processo dito protandria, e o maior dos machos não reprodutivos torna-se reprodutivo.[1]
Esta reversão sexual é uma transformação hormonal e ocorre em resposta à necessidade reprodutora da colónia ou do local onde se encontre o grupo.
O colorido corporal da espécie chama a atenção, tornando-a num dos peixes exóticos com maior procura para aquários. A cor laranja e as tiras brancas ou azuladas, bem como a maneira aparentemente desalinhada e desajeitada de nadar, dão sentido ao nome de peixe-palhaço.
O habitat natural da espécie são as águas das regiões pouco profundas dos mares tropicais e subtropicais, principalmente os recifes de coral do Indo-Pacífico, mas podem ser encontrados, em menor quantidade, no Mar Vermelho.
Na subfamília Amphiprioninae existe 2 gêneros e 30 espécies conhecidas.[2]
Peixe-palhaço de Allard (Amphiprion allardi).
Peixe-palhaço maldivano (Amphiprion nigripes).
Peixe-palhaço rosa (Amphiprion perideraion).
Peixe-palhaço de sela (Amphiprion polymnus) em Sulawesi, Indonesia.
Peixe-palhaço amarelo (Amphiprion sandaracinos) e anêmona em Sulawesi, Indonesia.
Peixe-palhaço de cauda amarela (Amphiprion clarkii) próximo á uma anêmona.
Peixe-palhaço de barbatana laranja (Amphiprion chrysopterus) a espécie se assemelha ao peixe-palhaço de cauda amarela, mas é possível identificar olhando a cauda branca.
Peixe-palhaço do Mar Vermelho (Amphiprion bicinctus).
Peixe-palhaço comum (Amphiprion ocellaris) Pode ser encontrado em sua coloração laranja normal e na variação do melanismo.
Peixe-palhaço fogo (Amphiprion melanopus) em uma anêmona na Grande Barreira de Corais.
Peixe-palhaço de espinhos (Premnas biaculeatus), única espécie que pertence ao gênero Premnas.
Peixe-palhaço mauriciano (Amphiprion chrysogaster) em aquário.
Amphiprioninae
+Jack T. Moyer et Roger C. Steene, "Nesting Behavior of the Anemonefish Amphiprion polymnus", Japanese Journal of Ichtyology, vol. 26, no 2, 1979, p. 209-213
Amphiprion é um género de pequenos peixes com intensa coloração corporal pertencente à subfamília Amphiprioninae da família Pomacentridae, conhecidos e comercializados para aquariofilia sob os nomes comuns de peixe-palhaço e peixe-das-anémonas. O género inclui 30 espécies, todas com distribuição natural nos recifes coralinos dos oceanos tropicais.
Мирне співіснування риби-клоуна і актинії перетворює лагуни з кораловими рифами в арену іскрометного уявлення.
Коли Ендрю Стентон задумав дитячий мультфільм про життя мешканців океану, він довго ламав голову над образом головного героя — режисеру хотілося показати справжній, а не вигаданий світ морських тварин. І для цього йому були необхідні реальні персонажі. Стентон переглянув безліч фотографій, перш ніж йому попався знімок, який відразу привернув його увагу.
«Я не знав, що це за риби, але не міг відірвати від них очей», — згадує Ендрю Стентон. Фотографія незвичайних рибок, визирають з актиній, точно відповідала його уявленню про героїв майбутнього фільму. «А оскільки я збирався робити комедію, їх назва — риба-клоун — мені була дуже симпатична», — говорить режисер.
Так народився хіт сезону. Мультфільм «У пошуках Немо», випущений студією Pixar, отримав премію «Оскар» за кращий анімаційний повнометражний фільм 2003 року. Він до цих пір залишається одним з найприбутковіших за всю історію кінематографа. Рибка-клоун виду Amphiprion percula по імені Немо познайомила мільйони дітей по всьому світу з дивовижною тропічної екосистемою: кораловим рифом і його мешканцями.
Риба-клоун отримала свою назву через феєричний вигляд. Забарвлення даного виду варіюється від насиченого пурпурового до вогненно-оранжевого, червоного та жовтого. Різкі білі і чорні смуги, які як би розсікають тулуб рибки, в поєднанні з основного забарвленням нагадують вигадливий грим циркового клоуна.
Близько трьох десятків видів риб-клоунів мешкають в рифах Індійського і Тихого океанів — від Східної Африки до Французької Полінезії і від Японії до Східної Австралії. Однак самі яскраві враження натуралістові обіцяє море Бісмарка біля північного узбережжя Нової Гвінеї: якщо пощастить, тут можна зустріти сім видів на одному рифі.
Науковий співробітник Західноавстралійского музею Джералд Аллен, один із найавторитетніших фахівців по рибам-клоунам, що відкрив сім видів цієї підродини (і всього близько 500 видів рифових риб), здійснив підводну експедицію на Фіджі і виявив там Amphiprion barberi, вид. «Я досі відчуваю колосальне задоволення, якщо знаходжу щось новеньке, — говорить Аллен. — Amphiprion barberi схожі на вуглинки, тліючі на рифі».
Риби-клоуни не можуть існувати без актинії (за зовнішню схожість з квіткою цей кораловий поліп називають морською анемоною). Її небезпечні щупальця захищають риб і їх ікринки від хижаків. До цих пір залишається загадкою, чому актинії не жалять своїх мешканців, яких в честь домовласниці прозвали анемоновимі рибками. Є припущення, що риби покриті особливим слизом, що не дозволяє актинії пустити в хід жалкі клітини. Цю гіпотезу поділяє і Джералд Аллен: «Вся справа в слизі: вона виникає при першому зіткненні рибки зі щупальцями і надалі захищає її. Якщо поспостерігати за знайомством маленького квартиранта з анемоною, то можна помітити, як обережно рибка торкається до неї».
У свою чергу, риби-клоуни очищають актинію від сміття і відганяють від неї хижаків, наприклад крабів і риб-метеликів, які не проти поласувати щупальцями цих нерухомих істот.
Тільки зрідка риби-клоуни віддаляються від анемони, але не більше ніж на кілька метрів. Два рази на місяць вони відкладають ікру на твердій поверхні, прихованої під м’ясистою підошвою актинії. І надалі активно захищають своє майбутнє потомство. Через тиждень або два після появи на світ мальки піднімаються до поверхні води. Незабаром вони перетворюються в мініатюрних рибок, завдовжки близько сантиметра, і опустяться до рифу. Тепер їм потрібно подружитися з актинією, інакше юна рибка приречена на загибель.
На актинії може мешкати більше дюжини риб-клоунів одного виду, починаючи з молодих особин і закінчуючи дорослими, виростають до 15 сантиметрів. Аллену одного разу пощастило спостерігати 30 особин на актинії Stichodactyla haddoni. Рибки плавають навколо свого житла і поїдають планктон, водорості і дрібних тварин, наприклад веслоногих рачків. А щоб зловити здобич побільше, часто використовують свою господиню як напарницю, яка своїми численними щупальцями жалить жертву.
Риби-клоуни рідко живуть більше семи — десяти років в природі, де їм загрожують хижі морські окуні і мурени. В безпечних умовах їх вік набагато довше.
У сім’ях анемонових рибок існує сувора ієрархія. Самкою стає найбільша особина, після неї йде самець і підлітки. На одній актинії може жити тільки одна домінантна (батьківська) пара. Вона тривалий час зберігає своє панування, муштруючи молодь. «Під час залицянь самець і самка невпинно ганяються один за одним», — говорить Аллен. Самка кусає самця за плавники, нагадуючи йому, хто в домі головний.
Більшість з них, наприклад губани і риби-папуги із загону окунеподібних, з самок перетворюються в самців. А ось риби-клоуни — одні з небагатьох, хто робить навпаки: якщо домінантна самка помирає, нової самкою стає самець, а роль самця починає виконувати найбільший з решти підлітків. Тільки так риби-клоуни можуть досягти успіху в житті і підвищити свій соціальний статус. Поки ще не встановлено, які гормони відповідають за таку статеву пристосованість. Але Джералд Аллен говорить, що це «дуже хороша адаптивна стратегія, яка гарантує збереження виду».
Після виходу фільму «У пошуках Немо» інтерес публіки до кумедних рибок-клоунів виріс в рази. Правда, спочатку в акваріумній галузі занепокоїлися, що сюжет викличе зворотну реакцію: фільм починається з того, що маленького Немо ловлять люди і поміщають в акваріум з безліччю інших мешканців. Все інше екранний час батько намагається його врятувати. «Я повинен сказати, що вийшло якраз навпаки», — говорить Вінс Радо з організації «Океани, рифи і акваріуми», розташованої у Форт-Пірсі (Флорида) і займається розведенням акваріумних риб і оптовою торгівлею ними. Дійсно, продажу рибок-клоунів, які зовні нагадують Немо, зросли на 25 відсотків.
Варварські методи лову (наприклад, використання ціаніду) і масштаби видобутку призводять до знищення рифів і їх мешканців. Так, значно скоротилися популяції риб-клоунів на Філіппінах і в Індонезії. Це, в свою чергу, позначилося на житті актиній, які стають абсолютно безпорадними без своїх квартирантів. Саме морські анемони зникають першими, коли риф починає вмирати. Актинія і рибка-клоун в деякому розумінні служать індикатором, за яким можна визначити стан рифів.
Завдяки фільму «У пошуках Немо» з’явилося величезне число сайтів і чатів, присвячених розведенню рифових рибок. Організація «Океани, рифи і акваріуми» розводить 13 видів риб-клоунів. За словами Вінса Радо, вони продають понад 300 тисяч таких рибок в рік, що «багато в чому рятує їх від зникнення».
Незважаючи на загибель багатьох рифів, яку Джералд Аллен спостерігає впродовж 40 років своєї діяльності, вчений налаштований оптимістично. «Є привід сподіватися на краще: багато рифів таких як Кінгмен залишаються абсолютно недоторканими і абсолютно здоровими», — говорить Аллен. Зараз він працює консультантом природоохоронної організації Conservation International і займається пошуком рифів, щоб допомогти їх зберегти.
Яскравий персонаж, створений Ендрю Стентон, не залишив байдужими тих, хто любить природу і прагне зберегти рифи і їх мешканців. Стентон сподівається, що «нинішній небезпечний стан підводної флори і фауни зміниться на краще».
Amphiprion Bloch et Schneider, 1801
Синонимы
Рыбы-клоуны, или амфиприоны (лат. Amphiprion) — род морских рыб из семейства помацентровые. Чаще всего под этим названием фигурирует аквариумная рыбка оранжевый амфиприон (Amphiprion percula).
Для рыб-клоунов характерен симбиоз с различными видами актиний. Вначале рыба слегка касается актинии, позволяя ей ужалить себя и выясняя точный состав слизи, которым покрыта актиния, — эта слизь нужна актинии, чтобы она сама себя не жалила. Затем рыба-клоун воспроизводит этот состав и после этого может прятаться от врагов среди щупалец актинии. Рыба-клоун заботится об актинии — вентилирует воду и уносит непереваренные остатки пищи. Рыбки никогда не удаляются далеко от «своей» актинии. Самцы прогоняют от неё самцов, самки — самок. Территориальное поведение, видимо, стало причиной контрастной окраски. Протандрические гермафродиты: все молодые особи — самцы, однако в течение жизни рыба меняет пол. Стимул, запускающий смену пола, — гибель самки.
Окраска рыб варьирует от насыщенно пурпурного до огненно-оранжевого, красного и жёлтого.
28 видов обитают в рифах Индийского и Тихого океанов — от Восточной Африки до Французской Полинезии и от Японии до Восточной Австралии[1].
Рыбы-клоуны, или амфиприоны (лат. Amphiprion) — род морских рыб из семейства помацентровые. Чаще всего под этим названием фигурирует аквариумная рыбка оранжевый амфиприон (Amphiprion percula).
Для рыб-клоунов характерен симбиоз с различными видами актиний. Вначале рыба слегка касается актинии, позволяя ей ужалить себя и выясняя точный состав слизи, которым покрыта актиния, — эта слизь нужна актинии, чтобы она сама себя не жалила. Затем рыба-клоун воспроизводит этот состав и после этого может прятаться от врагов среди щупалец актинии. Рыба-клоун заботится об актинии — вентилирует воду и уносит непереваренные остатки пищи. Рыбки никогда не удаляются далеко от «своей» актинии. Самцы прогоняют от неё самцов, самки — самок. Территориальное поведение, видимо, стало причиной контрастной окраски. Протандрические гермафродиты: все молодые особи — самцы, однако в течение жизни рыба меняет пол. Стимул, запускающий смену пола, — гибель самки.
Окраска рыб варьирует от насыщенно пурпурного до огненно-оранжевого, красного и жёлтого.
28 видов обитают в рифах Индийского и Тихого океанов — от Восточной Африки до Французской Полинезии и от Японии до Восточной Австралии.
_in_Heteractis_magnifica_(Magnificent_anemone).jpg)
_Nemo.jpg)
_by_Nick_Hobgood.jpg)
_in_Entacmaea_quadricolor_(Bubble_sea_anemones).jpg)
.jpg)
