Rhinelepis is a genus of South American armored catfish.
There are currently two recognized species in this genus:[1]
Rhinelepis species are large and heavily plated, though the plates on the abdomen (belly) develop later than in Pseudorinelepis. They are generally charcoal gray without any markings. The head is long and fat. The fins are short and the adipose fin is entirely absent. The gill opening is much larger than that of most loricariids. The cheeks lack elongate odontodes.[2]
Rhinelepis is a genus of South American armored catfish.
Rhinelepis es un género de peces de agua dulce de la familia Loricariidae en el orden Siluriformes. Sus 2 especies habitan en aguas cálidas y templado-cálidas del este de América del Sur, y son denominadas comúnmente viejas, acaríes o cascudos. Alcanza una longitud total que ronda los 50 cm.[1]
Spatuloricaria habita en aguas cálidas y templado-cálidas del este de América del Sur, especialmente en la región noroeste del subcontinente, en cursos fluviales de pendiente atlántica del oriente brasileño, y en las cuencas del São Francisco, y del Plata, en Paraguay, Brasil, Uruguay y el nordeste de la Argentina.[2]
Este género fue descrito originalmente en el año 1829 por el ictiólogo suizo Louis Agassiz.
Rhinelepis agrupa loricáridos de tamaño grande y con abundantes placas, aunque las del abdomen se desarrollan más tardíamente que en Pseudorinelepis. Por lo general su color general es gris oscuro, sin marcas. La cabeza es larga y rechoncha. Las aletas son cortas y la aleta adiposa está totalmente ausente. La abertura branquial es mucho más grande que la de la mayoría de los loricáridos. Las mejillas carecen de alargados odontoides.[3]
Este género se subdivide en sólo 2 especies:[1]
Rhinelepis es un género de peces de agua dulce de la familia Loricariidae en el orden Siluriformes. Sus 2 especies habitan en aguas cálidas y templado-cálidas del este de América del Sur, y son denominadas comúnmente viejas, acaríes o cascudos. Alcanza una longitud total que ronda los 50 cm.
Rhinelepis is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Rhinelepis is een geslacht van straalvinnige vissen uit de familie van de harnasmeervallen (Loricariidae).
Rhinelepis – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae), typ nomenklatoryczny podrodziny Rhinelepinae. Spotykane w hodowlach akwariowych.
Dorzecza São Francisco, Parany i Urugwaju[2].
Gatunki zaliczane do tego rodzaju[2][3]:
Gatunkiem typowym jest Rhinelepis aspera.
Rhinelepis – rodzaj słodkowodnych ryb sumokształtnych z rodziny zbrojnikowatych (Loricariidae), typ nomenklatoryczny podrodziny Rhinelepinae. Spotykane w hodowlach akwariowych.
O gênero Rhinelepis pertence à família Loricariidae que é uma das mais numerosas entre os peixes da região neotropical, sendo composta por cem gêneros. Sua distribuição geográfica engloba desde a Costa Rica até a Argentina em riachos com corredeiras até 3000 m de altitude. A família Loricariidae é uma das mais representativas em cabeceiras de rios, sendo que uma das subfamílias características de zonas encachoeiradas é a Hypostominae.
Os Loricaríideos são caracterizados pelas placas ósseas que recobrem seu corpo (por essa razão, denominados popularmente como “cascudos”), boca inferior com ou sem barbos, nadadeira adiposa ausente ou com espinha na borda cranial e intestino longo, característico de uma dieta vegetariana. Muitas espécies de Loricaríideos possuem respiração acessória por meio do estômago, o que permite que sobrevivam em condições de pouco oxigênio ou mesmo fora d’água. A maioria dos Loricaríideos de águas límpidas possuem hábito noturno, põe um número reduzido de ovos que ficam sob os cuidados dos machos que os protegem sob as rochas ou buracos que cavam no leito arenoso, em algumas espécies o macho pode manter as ovas aderidas ao seu corpo.
O gênero Rhinelepis possui, atualmente, duas espécies: Rhinelepis strigosa e Rhinelepis aspera. Rhinelepis aspera é nativa da bacia do Rio São Francisco e do Rio Prata enquanto Rhinelepis strigosa apresenta-se como nativa dos rios Paraná e Uruguai. A Rhinelepis aspera é popularmente conhecida como cascudo-preto e o encontra-se na lista das espécies presumivelmente ameaçadas em Minas Gerais. Na lista-vermelha da IUCN, consta como “não-avaliado”. Trata-se de uma espécie cuja carne é apreciada e, por isso apresenta potencial para a piscicultura .
O gênero Rhinelepis pertence à família Loricariidae que é uma das mais numerosas entre os peixes da região neotropical, sendo composta por cem gêneros. Sua distribuição geográfica engloba desde a Costa Rica até a Argentina em riachos com corredeiras até 3000 m de altitude. A família Loricariidae é uma das mais representativas em cabeceiras de rios, sendo que uma das subfamílias características de zonas encachoeiradas é a Hypostominae.
Os Loricaríideos são caracterizados pelas placas ósseas que recobrem seu corpo (por essa razão, denominados popularmente como “cascudos”), boca inferior com ou sem barbos, nadadeira adiposa ausente ou com espinha na borda cranial e intestino longo, característico de uma dieta vegetariana. Muitas espécies de Loricaríideos possuem respiração acessória por meio do estômago, o que permite que sobrevivam em condições de pouco oxigênio ou mesmo fora d’água. A maioria dos Loricaríideos de águas límpidas possuem hábito noturno, põe um número reduzido de ovos que ficam sob os cuidados dos machos que os protegem sob as rochas ou buracos que cavam no leito arenoso, em algumas espécies o macho pode manter as ovas aderidas ao seu corpo.
O gênero Rhinelepis possui, atualmente, duas espécies: Rhinelepis strigosa e Rhinelepis aspera. Rhinelepis aspera é nativa da bacia do Rio São Francisco e do Rio Prata enquanto Rhinelepis strigosa apresenta-se como nativa dos rios Paraná e Uruguai. A Rhinelepis aspera é popularmente conhecida como cascudo-preto e o encontra-se na lista das espécies presumivelmente ameaçadas em Minas Gerais. Na lista-vermelha da IUCN, consta como “não-avaliado”. Trata-se de uma espécie cuja carne é apreciada e, por isso apresenta potencial para a piscicultura .
Загальна довжина представників цього роду коливається від 33 до 40 см. Голова довга й кремезна з великими кістковими пластинками. На щоках одонтоди (шкіряні зубчики) відсутні. Зяброві отвори доволі великі. Очі невеличкі. розташовані з боків у верхній частині голови. Рот широкий, з короткими вусами. Тулуб циліндричний, вкритий великими і щільними кістковими пластинами, на череві в меншій мірі. Ребра короткі. Жировий плавець відсутній. Грудні плавці подовжені, черевні плавці короткі й широкі. Анальний плавець широкий, з короткою основою. Хвостовий плавець короткий та дуже широкий.
Забарвлення спини однотонне — темно-сіре. Черево має білий колір.
Біологія вивчена недостатньо. Це демерсальні риби. Воліють до прісних й прозорих водойм. Вдень ховаються серед каміння, корчів та печерок. Активні у присмерку та вночі. Живляться переважно водоростями, а також водними організмами, рідше безхребетними.
Самиця не відкладає кладку з ікри, а відпускає останню у швидкому потоці. Батьки не піклуються за ікру й мальків.
Мешкають у басейнах річок Уругвай, Сан-Франсіско і Парана.
Rhinelepis (лат.) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от греч. rhinos — «нос» и греч. lepis — «чешуя».
Общая длина представителей этого рода колеблется от 33 до 40 см. Голова длинная и мощная с крупными костными пластинками. На щеках одонтоды (кожаные зубчики) отсутствуют. Жаберные отверстия довольно большие. Глаза не крупные, расположенные по бокам в верхней части головы. Рот широкий, с короткими усами. Туловище цилиндрическое, покрытый крупными и плотными костными пластинами, на брюхе в меньшей степени. Рёбра короткие. Жировой плавник отсутствует. Грудные плавники удлинены, брюшные плавники короткие и широкие. Анальный плавник широкий, с короткой основой. Хвостовой плавник короткий и очень широкий.
Окраска спины однотонная — тёмно-серая, брюхо белого цвета.
Биология изучена недостаточно. Это донные рыбы. Предпочитают жить в пресных и прозрачных водоёмах. Днём прячутся среди камней, коряг или в пещерках. Активны в сумерках и ночью. Питаются преимущественно водорослями, а также водными организмами, реже беспозвоночными.
Самка не делает кладку из икры, а выпускает её в быстрый поток. Родители не заботятся об икре и мальках.
Обитают в бассейнах рек Уругвай, Сан-Франсиску и Парана.
На май 2018 года в род включают 2 вида[1]:
Rhinelepis (лат.) — род лучепёрых рыб из семейства кольчужных сомов, обитающий в Южной Америке. Научное название происходит от греч. rhinos — «нос» и греч. lepis — «чешуя».
