Anacamptis laxiflora (lat. Anacamptis laxiflora) — səhləbkimilər fəsiləsinin bağ səhləbi cinsinə aid bitki növü.
Anacamptis laxiflora (lat. Anacamptis laxiflora) — səhləbkimilər fəsiləsinin bağ səhləbi cinsinə aid bitki növü.
Tegeirian yw Tegeirian Llacflodyn sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Orchidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Orchis laxiflora a'r enw Saesneg yw Loose-flowered orchid.[1]
Mae'n blanhigyn blodeuol nodedig ac fel eraill o deulu'r Orchidaceae, mae'r blodau'n hynod liwgar mae'n cynhyrchu arogl da. Enw'r genws yw Orchis, sy'n tarddu o Hen Roeg ὄρχις (órkhis), sy'n golygu caill; mae hyn yn cyfeirio at gloron deuol rhai tegeirianau.[2]
Tegeirian yw Tegeirian Llacflodyn sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Orchidaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Orchis laxiflora a'r enw Saesneg yw Loose-flowered orchid.
Mae'n blanhigyn blodeuol nodedig ac fel eraill o deulu'r Orchidaceae, mae'r blodau'n hynod liwgar mae'n cynhyrchu arogl da. Enw'r genws yw Orchis, sy'n tarddu o Hen Roeg ὄρχις (órkhis), sy'n golygu caill; mae hyn yn cyfeirio at gloron deuol rhai tegeirianau.
Anacamptis laxiflora hè una pianta chì face partita di a famiglia di l'orchidaceae.
Anacamptis laxiflora hè una pianta chì face partita di a famiglia di l'orchidaceae.
Anacamptis laxiflora (lax-flowered orchid, loose-flowered orchid, or green-winged meadow orchid) is a species of orchid. It has a wide distribution in Europe and Asia as far north as in Germany, and is found in wet meadows with alkaline soil. It grows up to 60 cm high.[1] A. laxiflora is common in Normandy and Brittany (France), but in the United Kingdom it is represented only on the Channel Islands, where in Jersey it is called Jersey orchid and in Guernsey it is called Loose Flowered orchid . Notable localities in the Channel Islands include Le Noir Pré meadow in Jersey and several fields at Les Vicheries in Guernsey, where mass blooms of these orchids can be observed from late May to early June.[2]
Anacamptis laxiflora, Mount DiktiAnacamptis laxiflora (lax-flowered orchid, loose-flowered orchid, or green-winged meadow orchid) is a species of orchid. It has a wide distribution in Europe and Asia as far north as in Germany, and is found in wet meadows with alkaline soil. It grows up to 60 cm high. A. laxiflora is common in Normandy and Brittany (France), but in the United Kingdom it is represented only on the Channel Islands, where in Jersey it is called Jersey orchid and in Guernsey it is called Loose Flowered orchid . Notable localities in the Channel Islands include Le Noir Pré meadow in Jersey and several fields at Les Vicheries in Guernsey, where mass blooms of these orchids can be observed from late May to early June.
La orquídea de flores laxas (Anacamptis laxiflora) es una especie de orquídea originaria de Eurasia.[1][2][3]
Es una orquídea de hábito terrestre con flores de color rojo púrpura y violeta. Está en invernación durante el otoño y el invierno , sobreviviendo como un tubéreculo subterráneo. Alcanza un tamaño de hasta 1 m (pero más comúnmente 30-80 cm) de altura. Las hojas son verdes, sin manchas, de 10-15 cm de largo y 1-2 cm de ancho. La flores aparecen en marzo en el sur de Europa, y mayo-junio más al norte. Comprende 6-20 flores individuales que son de hasta unos 2,5 cm de ancho. Los sépalos se llevan a cabo hacia arriba y hacia atrás, mientras que los dos pétalos forman un pequeño casco sobre la columna .
El labio tiene tres lóbulos, el central suele ser mucho más corto, y los lóbulos laterales se pliegan hacia atrás. La mitad del labio es de color blanco o rosa pálido y a veces tiene algunos puntos de color rosa oscuro. La semillas son numerosas, pequeñas, como polvo, dispersadas por el viento.
Es similar en apariencia a Anacamptis palustris, y los dos pueden hibridar donde crecen juntas. Sin embargo, esto es poco frecuente, ya que por lo general crecen en diferentes hábitats.[4]
Anacamptis laxiflora fue descrito por (Lam.) R.M.Bateman, Pridgeon & M.W.Chase y publicado en Lindleyana 12(3): 120. 1997.[5]
La palabra Anacamptis deriva del griego ανακάμτειν (anakámpto) cuyo significado, 'doblado hacia dentro'. El vocablo hace referencia a la forma de la flor, con un espolón recurvado hacia atrás.[6] Anteriormente el nombre genérico era Orchis, también de origen griego a través de la combinación de ὄρχις (órjis ‘testículo’) e ἰδέα (idéa ‘forma’). Este último vocablo se usó por primera vez en los manuscritos de la obra De causis plantarum del filósofo griego Teofrasto, que datan aproximadamente del año 375 a.c.[7]
Por su parte, el epíteto laxiflora es la composición de dos vocablos latinos: laxa y flos-floris que vienen a decir que las flores cuelgan laxamente, espaciada o separadamente.[8]
Datos: Q266732
Multimedia:
Especies: Anacamptis laxiflora
La orquídea de flores laxas (Anacamptis laxiflora) es una especie de orquídea originaria de Eurasia.
Anacamptis laxiflora
L'orchis à fleurs lâches, Anacamptis laxiflora (synonyme ancien : Orchis laxifolia Lam.), est une plante herbacée de la famille des Orchidacées.
Cet Anacamptis a été nommé laxiflora, du latin laxus, lâche, car les fleurs sont espacées, ce qui forme un épi floral lâche.
La plante mesure entre 50 et 60 cm, les feuilles sont réparties le long de la tige, les fleurs sont rouge-violet, le labelle, fortement plié, comprend une partie centrale blanc pur.
Anacamptis laxiflora est présente en Europe et en Asie Mineure. Elle réside dans les prairies humides et c'est en France l'espèce inféodée aux prairies humides la plus commune. Cette plante pousse également dans les îles anglo-normandes, notamment sur l'île de Jersey, dans les marais de la paroisse de Saint-Ouen sous le nom local de "Le Noir Pré"[2].
Elle est présente dans tous les départements de France métropolitaine excepté ceux du Nord-Pas-de-Calais, de l'Île-de-France et du nord-est de la France[3].
Si elle a pratiquement disparu en Île-de-France, elle reste bien présente et protégée en région Centre. On trouve des stations sur les cordons dunaires du golfe du Morbihan et dans les prairies humides de Poitou-Charentes.
Parmi les Anacamptis, l'orchis des marais, (Anacamptis palustris), très rare est de couleur plus claire[4].
Anacamptis laxiflora s'hybride avec Anacamptis morio, l'orchis bouffon, ce qui donne Orchis × alata qui présente la hauteur et l'aspect lâche de l'orchis à fleurs lâches et les sépales nervurés de vert de l'orchis bouffon[4].
Anacamptis laxiflora s'hybride aussi avec Anacamptis palustris qui est très rare[4].
Cette espèce est protégée au niveau régional dans les régions Champagne-Ardenne (par l'Arrêté du 8 février 1988[5]), Provence-Alpes-Côte d'Azur (par l'Arrêté du 9 mai 1994[6]), Rhône-Alpes (par l'Arrêté du 4 décembre 1990) et Franche-Comté (par l'Arrêté du 22 juin 1992[7]).
Anacamptis laxiflora
L'orchis à fleurs lâches, Anacamptis laxiflora (synonyme ancien : Orchis laxifolia Lam.), est une plante herbacée de la famille des Orchidacées.
L'orchidea acquatica (Anacamptis laxiflora (Lam.) R.M.Bateman, Pridgeon & M.W.Chase, 1977 è una pianta appartenente alla famiglia delle Orchidacee[1], tipica degli ambienti umidi, da cui il nome comune di galletto di palude.
È una pianta erbacea geofita bulbosa, alta da 20 a 80 cm, con fusto di colore verde alla base, violaceo alla sommità.
L'apparato radicale è costituito da due rizotuberi tondeggianti.
Le foglie lanceolate, sono strette e inguainanti il fusto alla base. Le brattee sono lanceolate, di colore verdastro con sfumature violacee.
I fiori sono riuniti in infiorescenze ovate o cilindriche, alquanto lasse; i sepali sono oblunghi, i laterali riflessi ed il mediano rivolto in avanti, di colore purpureo-violaceo; i petali, più brevi e più stretti dei sepali, sono arcuati in avanti. Il labello è largo, con lobatura appena accennata e lobi mediani ripiegati verso il basso, di colore porpora ai margini, più chiaro, tendente al bianco, nella parte centrale. Lo sperone è ascendente, dritto o appena arcuato. Il ginostemio corto, con antera violacea e masse polliniche verdastre.
Sono stati descritti esemplari con fiori completamente bianchi (forme apocromatiche).
Fiorisce da aprile a giugno.
Si riproduce per impollinazione entomofila ad opera di imenotteri dei generi Bombus e Xylocopa (Apidae).
È una specie con areale mediterraneo-atlantico, che si estende dalla penisola iberica all'Asia minore.
In Italia è presente in tutto il territorio nazionale, isole comprese.
Cresce in zone ricche di acqua quali i prati umidi e gli acquitrini, da 0 a 1350 m sul livello del mare.
In passato attribuita al genere Orchis la specie è stata recentemente assegnata, sulla base di analisi filogenetiche del DNA mitocondriale al genere Anacamptis[2].
Il numero cromosomico di Anacamptis laxiflora è 2n=36.
Sono stati descritti ibridi con altre specie di Anacamptis:
Può dar luogo inoltre ad ibridi intergenerici con altri generi di Orchidinae tra cui:
Può essere confusa con Anacamptis palustris, con cui condivide l'habitat.
Si distingue per il colore più scuro dei fiori, per la netta piegatura dei lobi laterali del labello e per le dimensioni del lobo mediano, più corto.
È una specie minacciata dalla progressiva scomparsa del suo habitat naturale.
In Italia la sua presenza si è andata rarefacendo negli anni ed in alcune regioni è considerata estinta[4].
L'orchidea acquatica (Anacamptis laxiflora (Lam.) R.M.Bateman, Pridgeon & M.W.Chase, 1977 è una pianta appartenente alla famiglia delle Orchidacee, tipica degli ambienti umidi, da cui il nome comune di galletto di palude.
De ijle moerasorchis, ook wel ijle orchis (Anacamptis laxiflora), is een Europese orchidee van het geslacht Anacamptis. Het is een soort die vochtige, voedselarme graslanden verkiest, en daardoor sterk achteruit gaat.
De ijle moerasorchis is ooit in België en Nederland voorgekomen, maar is daar verdwenen.
De botanische naam Anacamptis is afkomstig van het Oudgriekse ἀνακάμπτειν, anakamptein, achterover leunen, wat slaat op de naar achter gebogen pollinia. De soortaanduiding laxiflora is afkomstig van het Latijnse laxus (los) en flos (bloem), wat, net als de Nederlandstalige naam, slaat op de ijle bloeiwijze.
De ijle moerasorchis is een overblijvende, niet-winterharde geofyt. Het is een middelgrote (maximaal 60 cm), slanke plant met een naar boven toe violet aangelopen bloemstengel, verspreid staande ongevlekte bladeren en een smalle, tot 25 cm lange, ijle aar met tot 40 violet-witte bloemen.
De 3 tot 8 bladeren staan verspreid langs de stengel, zijn lichtgroen, ongevlekt, lijnlancetvormig, in de lengte tot een gootje geplooid, aan de bovenzijde duidelijk generfd, en naar boven toe kleiner wordend en overgaand in rood-paarse schutbladen.
De bloemen zijn tot 2,5 cm groot, afstaand, tweekleurig violet-wit, met donkerder nerven. De langwerpige zijdelingse kelkbladen staan schuin omhoog, soms bijna verticaal. De bovenste kroonbladen zijn kleiner en vormen samen met het bovenste kelkblad een helm boven het gynostemium.
De lip is veel groter dan de andere bloembladen, vaag drielobbig, bepaald breder dan lang maar met de zijlobben teruggeslagen, zodat de bloem een smalle indruk maakt. De middelste lob is korter dan de zijdelingse, en evenals deze met een gegolfde rand. Het centrale gedeelte van de lip is zuiver helwit, en steekt duidelijk af tegen de roodviolette zijkanten. Het fijne spoor heeft ongeveer twee derde van de lengte van het vruchtbeginsel maar is naar boven gebogen.
De bloeitijd is van april tot juni.
De ijle moerasorchis wordt bestoven door twee soorten hommels uit het geslacht Bombus.
De ijle moerasorchis geeft de voorkeur aan natte of vochtige graslanden met een neutrale tot licht zure bodem, vaak in kwelzones, in volle zon. In middelgebergtes komt de soort voor tot op hoogtes van 1.000 m.
De ijle moerasorchis komt voor in praktisch alle landen van het Middellandse Zeegebied, van Spanje in het westen tot Turkije in het oosten. Ook langs de Franse Atlantische kust tot in Bretagne.
In België kwam de soort ooit (zeldzaam) voor in het kustgebied en in de provincie Henegouwen.
In Nederland zou de ijle moerasorchis in 1980 eenmaal gevonden zijn in in een rietveld in Zeeuws-Vlaanderen.
De ijle moerasorchis behoort samen met enkele sterk gelijkende zustersoorten A. elegans, de moerasorchis (A. palustris), A. pseudolaxiflora, A. robusta en A. dinsmorei tot een groep binnen het geslacht Anacamptis, de sectie Laxiflorae. Alle soorten van deze sectie verkiezen vochtige plaatsen.
De ijle moerasorchis heeft een overlappend verspreidingsgebied en hetzelfde habitat als de gewone moerasorchis, maar kan daarvan onderscheiden worden door zijn bloemlip, die breder dan lang is, met naar achter geplooide zijlobben, een kortere middenlob en een ongevlekt centrum.
Buiten deze vijf soorten is er door de ijle bloeiwijze en specifieke bloemkleur nauwelijks verwarring met andere orchideeën mogelijk.
De ijle moerasorchis is sterk bedreigd, op vele plaatsen op het punt van verdwijnen. De wijzigende landbouwmethodes, waarbij natte weilanden nauwelijks nog getolereerd worden, is de belangrijkste oorzaak van deze achteruitgang.
De plant is in België volledig en in Frankrijk in verschillende regio's beschermd.
In België staat hij op de lijst van wettelijk beschermde planten in België als onzeker voorkomend.
Bronnen, noten en/of referentiesDe ijle moerasorchis, ook wel ijle orchis (Anacamptis laxiflora), is een Europese orchidee van het geslacht Anacamptis. Het is een soort die vochtige, voedselarme graslanden verkiest, en daardoor sterk achteruit gaat.
De ijle moerasorchis is ooit in België en Nederland voorgekomen, maar is daar verdwenen.
Трав'яниста рослина 15-80 см заввишки, геофіт. Бульби яйцеподібні або довгастояйцеподібні, парні. Стебло прямостояче, знизу темно-зелене, зверху темно-пурпурове, улиснене 3-8 стеблеосяжними, спрямованими вгору, лінійно-ланцетними листками із загостреними верхівками.
Суцвіття — колос, що складається з 5-22 (зазвичай до 10) квіток. Квіти у суцвітті розташовані на відстані одна від одної, через що ця орхідея й отримала свою видову назву. Приквітки завдовжки дорівнюють зав'язі, вони ланцетні, зелені з пурпуровим відтінком. Чашолистки видовжені, пурпурово-фіолетові. Квітки великі, пурпурові або фіолетові із світло-рожевою, майже білою смужкою посередині губи. Губа широко оберненояйцеподібна, звужена до основи, дволопатева. Пиляки фіолетові, натомість полінії зеленкуваті.
Плід — коробочка.
Число хромосом 2n = 36.
Рослина світло- та вологолюбна, віддає перевагу лужним і плодючим ґрунтам. Зростає на вологих та заболочених луках, вологих піщаних дюнах, узліссях, галявинах, уздовж канав, у лісостепових районах України росте по краях боліт, на Кримському півострові — у зволожених улоговинах. У горах підіймається до висоти 1350 м над рівнем моря.
Розмножується насінням, виду властивий складний цикл розвитку. Цвітіння відбувається у південній частині ареалу в березні-квітні, в північних областях, в тому числі й на теренах України, — у травні-липні. Квіти запилюються джмелями та ксилокопами. Плодоносить у липні-серпні. В природі плодоріжка рідкоквіткова запилюється плодоріжкою салеповою, утворюючи новий гібридний вид Orchis × alata. Значно рідше ця рослина утворює гібриди із плодоріжкою болотною.
Плодоріжка рідкоквіткова належить до європейсько-середземноморських рослин. Її ареал доволі широкий: на південному заході його межа пролягає через Алгарве — історичний регіон Португалії; далі простягається на північ через Францію до південної частини Швеції; східна межа ареалу перетинає Україну і далі простягається до Кавказьких гір, Малої Азії, Ірану та Центральної Азії; на півдні межі поширення цієї рослини обмежуються узбережжям Середземного моря, включно із італійськими островами. Слід зазначити, що західна межа ареалу не надто чітко окреслена. Так, у минулому плодоріжка рідкоквіткова зростала у французькій провінції Іль-де-Франс, проте зараз вид в цьому регіоні майже щез. Плодоріжка рідкоквіткова не знайдена на теренах Великої Британії, але відомо про її зростання на Нормандських островах.
В межах України цей вид поширений у Карпатах і Закарпатті, окремі осередки знайдені у степовій та лісостеповій зонах і в Криму. Українські популяції нечисленні, до того ж поступово зникають. Природне відтворення цієї орхідеї в межах України незадовільне.
Головну загрозу для цього виду становить перетворення біотопів, зокрема, через осушення. Також сильний вплив спричинює безпосереднє винищення рослин під час випасання худоби, сінокосу, збирання квітів для букетів та бульб для лікарських потреб. З метою збереження виду його занесено до Вашингтонської конвенції (CITES), Червоної книги України, охоронних списків французьких провінцій Шампань-Арденни (з 1988 року), Рона-Альпи (з 1990), Франш-Конте (з 1992), Прованс-Альпи-Лазурний берег (з 1994).
В Україні дієвими засобами охорони було б створення заказників у лісостепових осередках, оскільки станом на 2016 рік плодоріжка рідкоквіткова охороняється лише у Чорноморському біосферному заповіднику та Ужанському національному природному парку. В ботанічних садах вид культивується рідко, оскільки декоративні якості його посередні. Бульби рідкоквіткової плодоріжки, які в минулому використовували для виробництва салепу, через рідкісність виду зараз втратили своє сировинне значення.
Anacamptis laxiflora là một loài lan.
_laxiflora_-_habitat_-_France._Normandie,_Pirou.jpg)
[[Thể loại:Anacamptis|Anacamptis_laxiflora}}
