Aloe arenicola ist eine Pflanzenart der Gattung der Aloen in der Unterfamilie der Affodillgewächse (Asphodeloideae). Das Artepitheton thionanthum leitet sich von den lateinischen Worten arena für ‚Sand‘ sowie -cola für ‚bewohnend‘ ab und verweist auf das bevorzugte Habitat der Art.[1]
Aloe arenicola wächst einzeln und/oder verzweigend und bildet niedrige Klumpen. Der niederliegende Stamm wird bis zu 1 Meter lang. Sein spitzennaher, 20 bis 30 Zentimeter langer Bereich ist aufsteigend und beblättert. Die etwa 20 lanzettlich-verschmälerten Laubblätter bilden eine ziemlich dichte Rosette. Die bläulich grüne Blattspreite ist 18 Zentimeter lang und 5,5 Zentimeter breit. Auf der Blattoberfläche befinden sich unregelmäßig verstreut längliche weißliche Flecken. An der Spitze befindet sich meist ein weißlicher Enddorn. Die Zähne am weißlich hornigen Blattrand sind 0,5 Millimeter lang und stehen 5 bis 8 Millimeter voneinander entfernt.
Der Blütenstand ist einfach oder besteht aus ein bis zwei Zweigen und erreicht eine Höhe von 50 Zentimetern. Die dicht kopfigen Trauben sind 6 Zentimeter lang und 9 Zentimeter breit. Die Brakteen weisen eine Länge von 10 Millimetern auf und sind 3 bis 4 Millimeter breit. Die pfirsichroten Blüte stehen an 35 Millimeter langen Blütenstielen. Die Blüten sind 40 Millimeter lang, an ihrer Basis gerundet und an der Mündung heller. Ihre äußeren Perigonblätter sind auf einer Länge von 20 Millimetern nicht miteinander verwachsen. Die Staubblätter und der Griffel ragen etwa 3 Millimeter aus der Blüte heraus.
Aloe arenicola in den südafrikanischen Provinzen Nordkap und Westkap auf sandigen Küstenebenen verbreitet.
Die Erstbeschreibung durch Gilbert Westacott Reynolds wurde 1938 veröffentlicht.[2]
Aloe arenicola ist eine Pflanzenart der Gattung der Aloen in der Unterfamilie der Affodillgewächse (Asphodeloideae). Das Artepitheton thionanthum leitet sich von den lateinischen Worten arena für ‚Sand‘ sowie -cola für ‚bewohnend‘ ab und verweist auf das bevorzugte Habitat der Art.
Aloe arenicola (the sand aloe or Bont-Ot'korrie) is a spotted creeping aloe, indigenous to the arid west coast of South Africa.[1]
The name "arenicola" means "inhabitant of sands" in Latin, as this tough aloe is naturally restricted to the sandy dune areas that run in a narrow strip along the South African west coast, from Lamberts Bay in the south, up to the Namibian border in the north. This coastal strip lies within the Namaqualand, an arid winter-rainfall area. During the severest droughts, the plants get all the moisture they require from the mists that sweep up from the sea.
Adapted as they are for arid, sandy, winter-rainfall desert, their roots and stems tend to rot when they are propagated in wet climates. Nonetheless, the distinctive colour and markings of this aloe have made it a popular ornamental in xeriscaping and it is widely grown for dry gardens.
This aloe is a dark blue-green colour with narrow leaves that are covered in small white spots and rimmed with white teeth. Like most aloes, they turn a reddish colour when they are under stress from drought. The plant tends to ramble along the ground, never growing higher than about 70 cm. Orange-red flowers appear on multi-branched racemes in the mid-summer.
Like many aloes, Aloe arenicola changes its growth form as it ages. Young plants produce long, slender stems with small, widely spaced leaves. Older plants develop thicker, wider rosettes, with densely packed leaves clustered around the rosette. The rest of the stem then tends to lose its leaves.[2]
A young plant, showing its elongated stem and widely spaced leaves.
Older plant, showing its densely formed rosettes.
The Sand Aloe is part of a group of very closely related "Creeping Aloes" (Mitriformes), including the widespread and variable Aloe perfoliata, as well as rarer species such as the unusual Aloe pearsonii and the rock-hanging Aloe meyeri and Aloe dabernorisana.[3]
Aloe arenicola (the sand aloe or Bont-Ot'korrie) is a spotted creeping aloe, indigenous to the arid west coast of South Africa.
Aloe arenicola es una especie del género Aloe de la familia Asphodelaceae.
Su hábitat natural son zonas de Sudáfrica. Aloe arenicola se produce en las zonas áridas en el norte del Cabo de Sudáfrica. Este aloe se puede encontrar en la franja costera arenosa de Lamberts Bay en la boca del río Orange. Crece en el invierno con unas precipitaciones anuales de entre 105 mm - 250 mm. En tiempos de sequía Aloe arenicola es capaz de sobrevivir a partir de la humedad obtenida a partir de las nieblas que viene del océano.[1]
Numerosos rosetas se forman en los tallos procumbentes que puede alcanzar hasta 70 cm de altura. Las hojas son suculentas y de forma triangular, hoja superficiales están marcadas con manchas blancas con entrenudos en las plantas jóvenes, estrechas y retorcidas arriba, tiene 200 mm de longitud, son de superficies lisas y marcados con numerosas manchas blancas. Los márgenes están armados con diminutos dientes blancos.
Las flores son un color pálido rojo con la boca de color amarillo. La floración se produce entre julio y diciembre.[1]
Aloe arenicola fue descrita por Gilbert Westacott Reynolds y publicado en J. S. African Bot. 1938, iv. 21.[2]
Ver: Aloe
arenicola: epíteto latino que significa "que vive en la arena".[3]
Aloe arenicola Aloe generoko landare loreduna da, Xanthorrhoeaceae familiakoa.
Aloe arenicola é uma espécie de liliopsida do gênero Aloe, pertencente à família Asphodelaceae.
Aloe arenicola é uma espécie de liliopsida do gênero Aloe, pertencente à família Asphodelaceae.
Видова назва походить від лат. arena — пісок і лат. cola — мешкати, що вказує на переважно піщані місця, де зростає цей вид алое[2]
Одиночне або розгалужене стебло до 1 м у довжину і синьо-зеленим вузьким листям 18х5,5 см, які вкриті білими плямами на обох поверхнях, з білими зубціми по краях. У важких умовах листя приймають червоно-помаранчевий відтінок, а влітку з'являються кілька розгалужених китиць з густо розташованими блідо-оранжево-червоними квітками.
Він належить до групи повзучих алое, які включають Aloe distans, Aloe comptonii, Aloe mitriformis, а також більш чагарникове Aloe pearsonii і Aloe meyeri, що зростає на підвісних скелях.
Зростає у прибережних піщаних рівнинах уздовж західного узбережжя Північної Капської провінції Південно-Африканської Республіки, починаючи від затоки Ламбертс на півдні до гирла річки Оранжевої на кордоні з Намібією.
Рослини утримують на повному сонці в добре дренованому ґрунті при помірному поливі, особливо в літні місяці, так як це алое схильне до гниття при надлишку вологи.
Це незавершена стаття про Ксантореєві.Aloe arenicola là một loài thực vật có hoa trong họ Măng tây. Loài này được Reynolds mô tả khoa học đầu tiên năm 1938.[1]
Bài viết chủ đề Họ Thích diệp thụ này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Aloe arenicola là một loài thực vật có hoa trong họ Măng tây. Loài này được Reynolds mô tả khoa học đầu tiên năm 1938.
