Smrk Maximowičův (Picea maximowiczii) je druh jehličnatého stromu původem z Japonska.
Jedná se o strom, který dorůstá až 30 m výšky a průměru kmene až 1 m.[2].[3] Borka je šedohnědá. Větvičky jsou světle šedohnědé, lysé a rýhované. Jehlice jsou na průřezu čtyřhranné, asi 1−2 cm dlouhé a 1 mm široké na průřezu, na vrcholu špičaté, temně zelené barvy.[2] Samčí šištice jsou válcovité, bledě hnědé. Samičí šišky jsou za zralosti hnědé, převislé, podlouhlé až válcovitě podlouhlé, asi 4–7 cm dlouhé a asi 1,5–2 cm široké.[3] Šupiny samičích šišek jsou za zralosti okrouhlé až obvejčité, celokrajoné, asi 7–13 mm dlouhé a široké. Semena jsou šedohnědá, asi 4 mm dlouhá a 2 mm široká, křídla jsou obvejčitá, bledě hnědá, asi 6–8 m dlouhá a 3–4 mm široká.[2]
Endemit hor ostrova Honšú v Japonsku, znám z pohoří okolo Chichibu, pohoří Yatsugatake a hory Senjogatake, kde roste v nadmořských výškách 1100-2000 m. Také udáván z horských lesů hory Fudži.[2] Ve volné přírodě to je ohrožený druh stromu. Druh byl pojmenován po Karlu Maximovičovi (rusky: Карл Иванович Максимович), což byl kurátor herbáře v Petrohradu.[2]
Pěstován jako okrasný strom. Ve střední Evropě se s ním setkáme jen výjimečně, především v dendrologických sbírkách. V České republice je udáván z Průhonic.[4]
Obrázky, zvuky či videa k tématu smrk Maximowičův ve Wikimedia Commons
Smrk Maximowičův (Picea maximowiczii) je druh jehličnatého stromu původem z Japonska.
Maximowiczs Fichte (Picea maximowiczii) ist eine Art aus der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist auf der japanischen Insel Honshū heimisch.
Maximowiczs Fichte wächst als immergrüner Baum, der Wuchshöhen von bis zu 30 Metern und Brusthöhendurchmesser von bis zu 1 Meter erreichen kann. Die graubraune Borke ist rissig und blättert in dicken Schuppen ab. Die blassgräulich braune, gerillte Zweigrinde ist unbehaart.[1]
Die dunkelgrünen Nadeln stehen an 0,2 bis 0,3 Millimeter langen Pulvini. Die ledrigen Nadeln sind bei einer Länge von 1 bis 2 Zentimeter und einer Breite von etwa 0,1 Zentimeter linear bis viereckig geformt. Ihre Spitze ist spizt zulaufend. Auf beiden Nadelseiten befindet sich eine Stomatafurche. Jede Nadel weist zwei Harzkanäle auf.[1]
Maximowiczs Fichte ist einhäusig-getrenntgeschlechtig (monözisch) und die Blütezeit erstreckt sich von Mai bis Juni. Die blassbraunen männlichen Blütenzapfen stehen in Gruppen von zwei bis drei und sind zylindrisch geformt. Die hängenden Zapfen sind bei einer Länge von 4 bis 7 Zentimetern und einer Dicke von 1,5 bis 2 Zentimetern länglich bis länglich-zylindrisch geformt. Sie verfärben sich zur Reife im Oktober hin braun. Die dünnen, holzigen Samenschuppen sind kugel- bis verkehrt-eiförmig und werden 0,7 bis 1,3 Zentimeter lang und ebenso breit. Ihre Basis läuft keilförmig zu. Die länglichen, zugespitzten Zapfenschuppen werden etwa 0,3 Zentimeter groß. Die graubraunen, verkehrt-eiförmigen Samen werden etwa 4 Millimeter lang und rund 2 Millimeter breit. Sie haben einen verkehrt-eiförmigen, hellbraunen Flügel, welcher 6 bis 8 Millimeter lang und 3 bis 4 Millimeter breit ist.[1]
Das natürliche, zerklüftete Verbreitungsgebiet von Maximowiczs Fichte liegt in Japan im zentralen Honshū. Es umfasst dort das Chichibu-Gebirge, das Bergmassiv Yatsugatake sowie die Berge Fuji und Senjōgatake.[1][2]
Maximowiczs Fichte gedeiht in Höhenlagen von 1100 bis 2000 Metern. Die Art wächst vor allem in Bergwäldern, häufig zusammen mit dem Igel-Wacholder (Juniperus rigida) und der Japanischen Rot-Kiefer (Pinus densiflora).[1]
Beide Varietäten der Art werden in der Roten Liste der IUCN als „gefährdet“ eingestuft. Es wird jedoch darauf hingewiesen, dass eine erneute Überprüfung der Gefährdung notwendig ist. Als Hauptgefährdungsgründe werden die frühere Übernutzung der Wälder und die Lebensraumzerstörung zusammen mit einer geringen Verjüngungsrate genannt.[2]
Maximowiczs Fichte wird in Japan als Ziergehölz, vor allem in Tempelanlagen gepflanzt.[1]
Picea maximowiczii wird innerhalb der Gattung der Fichten (Picea) der Untergattung Picea, der Sektion Picea, der Untersektion Picea und der Serie Politae zugeordnet.
Die Erstbeschreibung als Picea maximowiczii erfolgte 1880 durch Maxwell Tylden Masters in The Gardeners' Chronicle, new series, Band 13, Seite 363.[3] Er schrieb den Namen Eduard August von Regel zu. Das Artepitheton maximowiczii ehrt den deutsch-russischen Botaniker Karl Johann Maximowicz.[1]
Die Art wird in bis zu zwei Varietäten unterteilt:[3]
Maximowiczs Fichte (Picea maximowiczii) ist eine Art aus der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist auf der japanischen Insel Honshū heimisch.
Picea maximowiczii, the Japanese bush spruce, is a species of conifer in the pine family. It is endemic to Japan; its range is limited to Akaishi Mountains, Okuchichibu Mountains and the Yatsugatake Mountains on Honshu.
Picea maximowiczii, the Japanese bush spruce, is a species of conifer in the pine family. It is endemic to Japan; its range is limited to Akaishi Mountains, Okuchichibu Mountains and the Yatsugatake Mountains on Honshu.
Picea maximowiczii es una especie de conífera perteneciente a la familia Pinaceae. Es endémica de Japón.
Es un árbol que alcanza los 30 metros de altura con un tronco de 100 cm de diámetro. La corteza de color gris-marrón con fisuras. Las hojas coriáceas, lineales y cuadrangulares de 10-20 mm de longitud y 1 mm de ancho son de color verde profundo. Las semillas en piñas cilíndricas colgantes que al madurar son de color marrón y tienen 4-7 cm de longitud y 1.5-2 cm de ancho.
Picea maximowiczii fue descrita por Regel ex Mast. y publicado en The Gardeners' Chronicle, new series 11: 363. 1879.[2]
Picea; nombre genérico que es tomado directamente del Latín pix = "brea", nombre clásico dado a un pino que producía esta sustancia[3]
maximowiczii: epíteto otorgado en honor del botánico Carl Johann Maximowicz.
Picea maximowiczii es una especie de conífera perteneciente a la familia Pinaceae. Es endémica de Japón.
Picea maximowiczii, er tegund af greni frá Japan; útbreiðsla þess takmarkast af Akaishi-fjöllum, Okuchichibu-fjöllum og Yatsugatake-fjöllum á Honshu.
Picea maximowiczii, er tegund af greni frá Japan; útbreiðsla þess takmarkast af Akaishi-fjöllum, Okuchichibu-fjöllum og Yatsugatake-fjöllum á Honshu.
Picea maximowiczii Regel ex Mast., 1879, è una specie di peccio, appartenente alla famiglia delle Pinaceae, endemica del Fuji e dei monti Yatsugatake, nell'isola di Honshū, in Giappone.[1]
Il nome generico Picea, utilizzato già dai latini, potrebbe, secondo un'interpretazione etimologica, derivare da Pix picis = pece, in riferimento all'abbondante produzione di resina.[2] Il nome specifico maximowiczii fu assegnato in onore del botanico ed esploratore russo Karl Maksimovič che, durante le sue spedizioni in Giappone, collezionò numerose piante e semi, spedendole in Europa.[3]
Albero alto 20-25 metri (talvolta cespuglioso) con tronco monopodiale diritto o biforcato, che può raggiungere 50–60 cm di diametro; i rami del primo ordine sono lunghi e slanciati, sviluppati orizzontalmente o ascendenti. I rami del secondo ordine sono corti, numerosi e pendenti negli esemplari anziani. La chioma è fitta, largamente conica. I virgulti sono snelli, flessibili, di colore marrone-giallastro o arancione-marrone, scanalati e rugosi, glabri o puberolenti; i pulvini sono numerosi, piccoli e più scuri.[3]
Le foglie sono aghiformi, lineari, dritte o leggermente ricurve, di colore verde scuro lucido con bande stomatiche biancastre, lunghe 1-1,3 cm, di sezione trasversalmente rombica e con punte acute o ottuse; hanno stomi su entrambe le pagine disposti su 2-4 linee. Le gemme vegetative sono ovoidali-coniche o ovoidali-globose, lunghe 2,5-4,5 mm, lievemente resinose; hanno perule ovate o arrotondate, ottuse, di colore rosso-marrone o porpora-marrone, persistenti per anni.[3]
Sono strobili maschili giallastri, ascellari, spesso numerosi, lunghi 1-1,5 cm, eretti da immaturi e pendenti a maturazione.[3]
I coni femminili hanno un corto peduncolo obliquo e sono ovali-cilindrici o ovoidali-oblunghi, inizialmente eretti, poi pendenti a maturazione, lunghi 4-6,5 cm e larghi 2,5-3,5 cm, inizialmente verdi, poi marroni-rossi, con apice ottuso. I macrosporofilli sono obovati-cuneati, lunghi 1,3-1,8 cm, con superficie striata o solcata longitudinalmente, glabra e spesso resinosa. Le brattee sono rudimentali, ligulate, ottuse, lunghe 2–3 mm, totalmente incluse. I semi, di color marrone scuro o marrone-grigio, sono ovoidali-oblunghi e lunghi 3-4,5 mm, con parte alata ovata-oblunga, lunga 7–10 mm, marrone-giallastra o arancione-marrone.[3]
La corteccia è rugosa, scanalata, di colore marrone o marrone-grigio.[3]
Vegeta dai 1100 ai 2000 m di quota, su suoli di origine vulcanica, usualmente podzolici; il clima dell'habitat è umido, con precipitazioni annue comprese tra 1000 e 2000 mm, caratterizzato da estati fresche e inverni freddi. Si ritrova in piccole formazioni sparse, usualmente in associazione con Juniperus rigida, Pinus densiflora, e specie caducifoglie. La varietà senanensis anche con Picea alcoquiana e Picea koyamae.[1]
Viene accettata una varietà:[4]
Il suo legno non è di grande valore e nonostante questo in passato è stato sovra-sfruttato. In Giappone questa specie è molto apprezzata come albero ornamentale per la sua densa chioma e la crescita lenta, ritrovandosi frequentemente in giardini, soprattutto quelli dei templi buddisti; in commercio esiste anche una forma di bonsai. In Europa e Nordamerica non è molto comune, ritrovandosi solo in orti e giardini botanici specializzati, in particolare con la varietà senanensis.[1]
Specie sottoposta a sovra-sfruttamento in passato con deforestazione intensa e sostituzione con altre specie forestali a più rapida crescita e maggiormente sfruttabili economicamente. Le popolazioni dell'areale primario, vasto solo 100 km², sono sparpagliate in gruppi poco numerosi, con carenza di individui maturi, e rigenerazione difficoltosa (si stima che la popolazione si sia dimezzata). Per questi motivi è classificata come specie in pericolo dalla Lista rossa IUCN.[1]
Picea maximowiczii Regel ex Mast., 1879, è una specie di peccio, appartenente alla famiglia delle Pinaceae, endemica del Fuji e dei monti Yatsugatake, nell'isola di Honshū, in Giappone.
Picea maximowiczii é uma espécie de conífera da família Pinaceae.
Apenas pode ser encontrada no Japão.
Picea maximowiczii é uma espécie de conífera da família Pinaceae.
Apenas pode ser encontrada no Japão.
Країни проживання: Японія (Хонсю). Picea maximowiczii є рідкісним видом високих гір у центральній частині Хонсю, де зустрічається на висотах від 1100 м і 2000 м над рівнем моря. Ґрунти є похідними від вулканічної породи і, як правило, підзолисті. Клімат вологий, з прохолодним літом і холодною зимою, річна кількість опадів коливається від 1000 мм і 2000 мм. Живе в маленьких, розсіяних групах, як правило, пов'язаних з Juniperus rigida, іноді з Pinus densiflora і різними широколистяними деревами, в основному в дуже відкритій, трав'янистій місцевості. Picea maximowiczii var. senanensis був знайдений з Picea alcoquiana і Picea koyamae.
Однодомне, вічнозелене дерево до 30 м заввишки, і 100 см діаметром. Кора сіро-коричнева, потріскана. Листки довжиною 10-20 мм, бл. 1 мм в поперечнику, на вершині гострі, темно-зелені. Квітне з травня по червень. Пилкові шишки циліндричні, світло-коричневі, з багатьма тичинками. Насіннєві шишки відвислі, коричневі при дозріванні (жовтень), довгасті або циліндрично-довгасті, 4-7 см завдовжки, 1,5-2 см в поперечнику. Насіння сіро-коричневе, оберненояйцевидне, бл. 4 мм у довжину, шириною 2 мм; крила оберненояйцевидні, світло-коричневі, 6-8 мм завдовжки, 3-4 мм шириною.
Виділяють два різновиди:
Це невелике пухнасте дерево має мало значення для деревини і тепер захищене від подальшої експлуатації. У Японії його зазвичай висаджують в садах, особливо на територіях буддійських храмів, де вид цінується за щільність і повільне зростання; ці риси також зробили його гарним, але незвичайним видом для бонсай. Введенний в Європу та Північну Америку в основному var. senanensis, або, можливо гібриди між двома різновидами. У європейському садівництві вид в основному обмежується дендраріями і аналогічними об'єктами колекцій посаджених дерев.
Надмірна експлуатація дерева і місця існування відбулося в минулому й населення її розкидане й мале. Цей вид зустрічається в основному в державному лісі.
Це незавершена стаття про родину Соснові.Picea maximowiczii là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Regel ex Mast. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1879.[2] Nó là loài đặc hữu của Nhật Bản; phạm vi phân bố được giới hạn các núi Akaishi, núi Okuchichibu núi và dãy núi Yatsugatake trên Honshu.
Picea maximowiczii là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Regel ex Mast. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1879. Nó là loài đặc hữu của Nhật Bản; phạm vi phân bố được giới hạn các núi Akaishi, núi Okuchichibu núi và dãy núi Yatsugatake trên Honshu.
Picea maximowiczii Regel ex Mast.
Охранный статус
Ель Максимо́вича (лат. Pícea maximówiczii) — вечнозелёное дерево; вид рода Ель семейства Сосновые.
Обнаружена в диком виде в 1865 году на склонах Фудзиямы Сугавой Тёносукэ, японским помощником русского ботаника Карла Максимовича (который был ограничен властями в передвижениях по Японии). Названа в честь последнего.
Эндемик Японии. Растёт в горах Яцугатакэ[en], на горе Сэндзёгатакэ[en] в центре острова Хонсю, на высоте 1100—2000 м над уровнем моря[1].
Вечнозелёное дерево до 30 м высотой и диаметром ствола до 100 см, с узкой, но густой кроной.
Кора серо-коричневая, трещиноватая.
Ветви светло-серовато-коричневые, голые.
Хвоя 10—20 мм длиной и около 1 мм шириной, тёмно-зелёная, кожистая, прямая, в сечении ромбовидная, на верхушке затупленная, с двумя — пятью устьичными линиями на всех сторонах, мягкая на ощупь.
Почки очень мелкие (до 5 мм длиной), яйцеобразные, с острым верхом, довольно смолистые, с прижатыми чешуйками, пурпурно-коричневые. Цветение с мая по июнь.
Шишки 3—7 см длиной, 1,4—2,7 см толщиной, яйцевидно-веретенообразные, их чешуи по верхнему краю слегка обрубленные, немного волнистые. Семена около 4 мм длиной и 2 мм толщиной, яйцеобразно-продолговатые, серо-коричневые со светло-коричневыми крыльями, которые в 2 раза их длиннее[1].
Несмотря на ограниченность ареала, иногда разделяется на две разновидности
На основе базы данных The Plant List[2]:
分類 界 : 植物界 Plantae 門 : 裸子植物門 Pinophyta 亜門 : マツ亜門 Pinophytina 綱 : マツ綱 Pinopsida 亜綱 : マツ亜綱 Pinidae 目 : マツ目 Pinales 科 : マツ科 Pinaceae 属 : トウヒ属 Picea 種 : ヒメバラモミ P. maximowiczii 学名 Picea maximowiczii Masters シノニム Picea maximowiczii var. senanensis[2]
和名 ヒメバラモミ、アズサバラモミヒメバラモミ（学名：Picea maximowiczii）は、マツ科トウヒ属の常緑針葉樹である。
日本特産種で、八ヶ岳と南アルプス北部・秩父山地の海抜1000mから2000mにかけての冷温帯から亜高山帯に分布しているが、現在はその数は1000本足らずと推定され、きわめて少ない。しかし、最終氷期の地層からは数多くの化石が見つかっており、その当時は冷涼・乾燥気候の下で、日本の広い範囲で繁栄していたと考えられる。
いわゆるクリスマスツリー型の樹形で、大きいものでは樹高45m、直径1.5mにも達する場合がある。樹皮は灰褐色。葉は太く短く、長さ6-13mm程度、断面は菱形である。球果は長さ2.5-4.5cmほどである。
奥秩父甲武信岳北方の梓山（長野県川上村）に自生する集団は、変種アズサバラモミ Picea maximowiczii var. senanensis として扱われていたが、現在はシノニムとされている[2]。
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。 ヒメバラモミ（学名：Picea maximowiczii）は、マツ科トウヒ属の常緑針葉樹である。
