Smrk Wilsonův (Picea wilsonii) je druh jehličnatého stromu původem z Číny.
Jedná se o strom, který dorůstá až 50 m výšky a průměru kmene až 130 cm.[2][3] Borka je šedavá, v dospělosti nepravidelně rozpraskaná do šupin. Větvičky mají žluto zelenou až žluto šedou barvu, později jsou světle šedé až hnědošedé, lysé, vzácně zpočátku pýřité.[2] Jehlice jsou na průřezu široce kosočtverečné, asi 0,8−1,3 cm dlouhé a asi 1,2-1,7 mm široké, na vrcholu špičaté.[2][3] Samičí šišky jsou jako nezralé zelené, za zralosti bledě hnědé až žlutohnědé, vejčitě podlouhlé, za zralosti asi 5–8 cm dlouhé a asi 2,5–4 cm široké. Šupiny samičích šišek jsou za zralosti obvejčité, asi 14–17 mm dlouhé a asi 10–14 mm široké, horní okraj zaokrouhlený, špičatý nebo uťatý. Semena mají křídla asi 8–11 mm dlouhá.[2][3]
Picea wilsonii je přirozeně rozšířen v Číně, a to v provinciích Kan-su, Che-pej, Chu-pej, Vnitřní Mongolsko, Čching-chaj, Šen-si, Šan-si, S’-čchuan.[2][3]
Roste v horských lesích v nadmořských výškách 1400-2800 m n. m.[3]
Obrázky, zvuky či videa k tématu smrk Wilsonův ve Wikimedia Commons
Smrk Wilsonův (Picea wilsonii) je druh jehličnatého stromu původem z Číny.
Wilsons Fichte (Picea wilsonii) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist in China heimisch.
Wilsons Fichte wächst als immergrüner Baum, der Wuchshöhen von bis zu 50 Metern und Brusthöhendurchmesser von bis zu 1,3 Meter erreichen kann. Die Krone ist pyramidenförmig. Die graue Stammborke blättert in unregelmäßig geformten Stücken ab. Die unbehaarte, selten auch anfangs behaarte Zweigrinde ist anfangs gelblich-grün bis gelblich-grau und verfärbt sich mit der Zeit hellgrau bis bräunlich-grau.[1][2]
Die gelblich-braunen bis braunen Winterknospen sind eiförmig und nicht harzig. Die geraden oder leicht gebogenen Nadeln sind bei einer Länge von 0,8 bis 1,3 Zentimeter und einer Breite von 0,12 bis 0,17 Zentimeter linear-viereckig geformt und haben einen breit-viereckigen Querschnitt. Ihre Spitze ist spitz zulaufend. Auf jeder Seite der Nadeln befinden sich vier oder fünf Stomatalinien.[1][2]
Wilsons Fichte ist einhäusig-getrenntgeschlechtig (monözisch) und die Blütezeit liegt im April. Die Zapfen sind bei einer Länge von 5 bis 8 Zentimetern und einer Dicke von 2,5 bis 4 Zentimetern länglich-eiförmig geformt. Sie sind anfangs grün gefärbt und verfärben sich zur Reife im Oktober hin gelbbraun bis hellbraun. Die Samenschuppen sind verkehrt-eiförmig und werden 1,4 bis 1,7 Zentimeter lang und 1 bis 1,4 Zentimeter breit. Ihre Basis läuft keilförmig zu und ihre Spitze ist spitz zulaufend, abgerundet oder gestutzt. Die verkehrt-eiförmigen Samen werden etwa 3 bis 4 Millimeter lang und haben einen verkehrt-lanzettförmigen, hellbraunen Flügel, welcher 8 bis 11 Millimeter lang ist.[1][2]
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[3]
Das natürliche Verbreitungsgebiet von Wilsons Fichte liegt in China. Es reicht vom nordöstlichen Qinghai bis zur Inneren Mongolei.[4] Es umfasst dort die Provinzen Gansu, Hebei, Hubei, Nei Mongol, Qinghai, Shaanxi, Shanxi und Sichuan.[1]
Wilsons Fichte gedeiht in Höhenlagen von 1400 bis 2800 Metern. Die Art wächst vor allem in Gebirgen und in Flusstälern.[1]
Picea wilsonii wird in der Roten Liste der IUCN als „nicht gefährdet“ eingestuft. Es wird jedoch darauf hingewiesen, dass eine erneute Überprüfung der Gefährdung notwendig ist.[5]
Wilsons Fichte wird in China als Ziergehölz gepflanzt und wird auch für Wiederaufforstungen genutzt. Das Holz wird als Konstruktionsholz, zur Fertigung von Masten und Möbeln sowie zur Gewinnung von Zellstoff verwendet.[2]
Picea wilsonii wird innerhalb der Gattung der Fichten (Picea) der Untergattung Picea, der Sektion Picea, der Untersektion Picea und der Serie Smithianae zugeordnet.
Die Erstbeschreibung als Picea wilsonii erfolgte 1903 durch Maxwell Tylden Masters in The Gardeners' Chronicle, Serie 3, Band 33, Seite 56. Synonyme für Picea wilsonii Mast. sind Picea mastersii Mayr und Picea watsoniana Mast.[3]
Wilsons Fichte (Picea wilsonii) ist eine Pflanzenart aus der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist in China heimisch.
Picea wilsonii is a species of conifer in the family Pinaceae. It is found only in China.[2]
_(34071357450).jpg)
Cultivated Picea wilsonii Picea wilsonii is a species of conifer in the family Pinaceae. It is found only in China.
Picea wilsonii, la pícea de Wilson, es una especie arbórea de la familia de las Pináceas. Se trata de una conífera que se encuentra solamente en China.
Son árboles que alcanzan un tamaño de hasta 50 m de altura y 130 cm de ciámetro, con una corona piramidal. La corteza es de color gris, con descamación irregular. Las ramitas verde amarillentas o gris amarillentas, volviéndose gris pálido o gris parduzco; glabras. Las hojas de 8-13 × 1.2 a 1.7 mm, con 4-5 líneas de estomas lo largo de cada superficie; ápice acuminado. Conos de semillas de maduración amarillo-marrón, ovoides, de 5-8 × 2,5-4 cm. Semillas obovoides.[2]
Se encuentra en China, en Gansu, Hebei, Hubei, Mongolia Interior, Qinghai, Shaanxi, Shanxi, Sichuan; a una altitud de 1400-2800 metros, resistiendo temperaturas de entre -28,8 ° C y -23,3 ° C.
Se utiliza para la forestación y como planta ornamental. La madera se utiliza para los muebles, la construcción, y la pulpa.
Picea wilsonii fue descrita por Maxwell Tylden Masters y publicado en The Gardeners' Chronicle: a weekly illustrated journal of horticulture and allied subjects. ser. 3 33: 133, f. 55, 56. 1903.[3]
Picea; nombre genérico que es tomado directamente del Latín pix = "brea", nombre clásico dado a un pino que producía esta sustancia[4]
wilsonii: epíteto
Picea wilsonii, la pícea de Wilson, es una especie arbórea de la familia de las Pináceas. Se trata de una conífera que se encuentra solamente en China.
Picea wilsonii, l'épicéa de Wilson, est un arbre natif du Sikkim et du Bhoutan. C'est une espèce himalayenne. En culture, les arbres atteignent 20 m à 25 m ; les cônes sont assez lourds et tombants (7-8 cm).
Picea wilsonii[1][2][3] er grenitegund sem finnst í Kína.[4] Því var lýst af Maxwell Tylden Masters.
Picea wilsonii er grenitegund sem finnst í Kína. Því var lýst af Maxwell Tylden Masters.
Picea wilsonii (Mast., 1903) è una specie di peccio appartenente alla famiglia delle Pinaceae, originaria della Cina (Gansu, Shanxi, Hebei, Hubei, Shaanxi, Sichuan, Qinghai e Mongolia Interna).[1]
Il nome generico Picea, utilizzato già dai latini, potrebbe, secondo un'interpretazione etimologica, derivare da Pix picis = pece, in riferimento all'abbondante produzione di resina.[2] Il nome specifico wilsonii fu assegnato in onore del botanico americano Ernest Henry Wilson che collezionò i semi di molti alberi e arbusti della Cina centrale per l'Arnold Arboretum di Boston.[3]
Albero alto 50 metri con tronco monopodiale diritto di diametro fino a 1,3 metri, dalla chioma piramidale; i virgulti sono glabri, inizialmente di colore verde-giallastro o grigio-giallastro, poi di colore grigio pallido o grigio-marrone.[4]
Le foglie sono aghiformi, dritte o ricurve, con sezione trasversale largamente quadrangolare, di colore verde scuro, lunghe 8–13 mm e con punte acuminate; hanno stomi disposti in 4-5 linee su ogni faccia.[3]
L'impollinazione avviene nel mese di aprile.[4]
I coni femminili, di colore giallo-marrone a maturazione, sono ovoidali, lunghi 5–8 cm e larghi 2,5–4 cm. I macrosporofilli sono obovati, lunghi 1,4-1,7 cm e larghi 1-1,4 cm, con apice di forma variabile e le parti esposte non striate. I semi sono obovoidali, lunghi 3–4 mm, con parte alata lunga 8–11 mm, di colore marrone pallido; maturano in ottobre.[4]
La corteccia è grigia, divisa in scaglie irregolari.[3]
Strobili maschili
Strobili
Germogli
Vegeta a quote di alta montagna comprese tra i 1400 e i 3000 m (con limite superiore di 2100 m nella parte settentrionale dell'areale), su suoli podzolici montani, prevalentemente non calcarei; il clima di riferimento è continentale montano o subalpino con scarse precipitazioni e inverni lunghi e freddi. Normalmente si ritrova in foreste miste con Picea asperata, Picea purpurea e Picea meyeri. Tra le caducifoglie la specie più comune è Betula albosinensis.[1]
Sono riportati i seguenti sinonimi:[5]
Il peccio di Wilson fornisce un legno di grande importanza per l'edilizia e la carpenteria, la realizzazione di traversine ferroviarie e di mobili, e per l'industria cartaria. In orticoltura viene utilizzato come albero ornamentale nel nord della Cina e in Russia, sviluppandosi bene nelle zone con inverni lunghi e rigidi, mentre è intollerante nei confronti delle gelate tardive degli inverni più marittimi europei, per cui è raramente presente negli arboreti americani e europei.[1]
Nonostante la lieve diminuzione di popolazione, l'areale rimane relativamente vasto; per questo motivo viene classificata come specie a rischio minimo nella Lista rossa IUCN.[1]
Picea wilsonii (Mast., 1903) è una specie di peccio appartenente alla famiglia delle Pinaceae, originaria della Cina (Gansu, Shanxi, Hebei, Hubei, Shaanxi, Sichuan, Qinghai e Mongolia Interna).
Picea wilsonii é uma espécie de conífera da família Pinaceae.
Apenas pode ser encontrada na China.
Країни проживання: Китай (Ганьсу, Хебей, Хубей, Шаньсі, Шеньсі, Сичуань, Внутрішня Монголія, Цинхай). Це високогірний вид, що зустрічається на висотах від 1400 до 3000 м над рівнем моря. Ґрунти, в основному, не вапняні, підзолисті гірські. Клімат континентальний, від гірського до субальпійського, з малою кількістю опадів і холодними, довгими зимами. Зазвичай зростає з Picea asperata and P. purpurea, також з P. meyeri. Betula albosinensis є найбільш поширеним широколистим деревом цих ялинових лісів.
Росте як вічнозелене дерево до 50 м у висоту і 130 см діаметром на рівні грудей, з пірамідальною кроною. Кора сіра, нерегулярно лущена. Голки прямі або злегка зігнуті, розміром 8-13 × 1,2-1,7 мм, на вершині загострені. Насіннєві шишки спочатку зелені, а коли зрілі жовто-коричневі, яйцевидні, розміром 5-8 × 2,5-4 см. Насіння оберненояйцевидне, довжиною 3-4 мм, з 8-11 мм світло-коричневими крилами. Запилення відбувається в квітні; насіння дозріває в жовтні.
Є важливим джерелом деревини в Китаї служачи деревиною для будівництва, гірничодобувного реквізиту, столярних виробів та меблів, а також для целюлози, що використовується в паперовій (газетній) промисловості. У садівництві зазвичай висаджують як побутове дерево на півночі Китаю і Росії. Вид добре росте в регіонах з довгими, сталими зимами, але страждає від 'пізніх' морозів у більш морському кліматі, особливо в Західній Європі. У Європі та США цю ялину рідко можна побачити за межами дендраріїв та ботанічних садів.
Вирубка, що продовжується в деяких місцях є основною загрозою для цього виду.
Це незавершена стаття про родину Соснові.Picea wilsonii là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Mast. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1903.[1]
Picea wilsonii là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Mast. miêu tả khoa học đầu tiên năm 1903.
Picea wilsonii Masters, 1903
Охранный статус
Ель Вильсона (лат. Picea wilsonii) — вид рода Ель (Picea) семейства Сосновые (Pinaceae). Эндемик Китая.
Ель Вильсона растёт в Китае на территории таких провинций Ганьсу, Хэбей, Хубей, Шаньси, Шэньси, Сычуань, Цинхай и автономного района Внутренняя Монголия. Это высокогорный вид (на высотах 1400-3000 м), произрастающий на известняковых и подзолистых горных почвах в континентальном (от горного до субальпийского) климате. Обычно растёт в сообществе с елью шероховатой (Picea asperata), елью пурпурной (P. purpurea), елью Мейера (P. meyeri).
Ель Вильсона — вечнозелёное дерево до 50 метров высотой и 130 см диаметров (на высоте 1,5 м) с пирамидальной кроной. Кора серая, нерегулярно лущенная. Иголки прямые и слегка согнутые размером 8-13 × 1,2-1,7 мм, на вершине заострённые. Семенные шишки изначально зелёные, при созревании — жёлто-коричневые, яйцевидные, размером 5-8 × 2,5-4 см. Семена оборотнояйцевидные длиной 3-4 мм, с 8-11 мм светло-коричневыми крыльями. Опыляется в апреле, семена созревают в октябре.
В Китае ель является источником древесины для ряда промышленностей. В садоводстве выращивается на севере Китая и в России, а также встречается в Европе и США.
Невзирая на продолжение вырубки в некоторых местах, Международный союз охраны природы присвоил виду статус «Least Concern» (LC, «наименьший риск»).
Ель Вильсона (лат. Picea wilsonii) — вид рода Ель (Picea) семейства Сосновые (Pinaceae). Эндемик Китая.
青扦（学名：Picea wilsonii）是松科云杉属的植物，为中国的特有植物。分布在中国大陆的雾灵山、河北：小五台山、关帝山、青海、四川、大青山、甘肃、管涔山、霍山、内蒙古：多伦、湖北、江西、山西：五台山、陕西等地，生长于海拔600米至3,600米的地区，多生长于山坡、山坡云杉林中、阴坡及阴湿山谷，目前尚未由人工引种栽培。
刺儿松、黑扦松（河北），白扦松（河北东陵），细叶松、方叶杉（中国裸子植物志），白扦云杉（中国东北木本植物图志），细叶云杉（经济植物手册），华北云杉（中国东北裸子植物研究资料），紫木树（陕西佛坪），红毛杉（湖北神农架）
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
_(34071357390).jpg)
_(34414570336).jpg)
_(34071357320).jpg)
