Сухоцвіт лісовий (G, sylvaticum L.) Відрізняється від попереднього виду більшими розмірами, прямим негалузистим стеблом, темно-зеленими зверху листками, циліндричними кошиками, зібраними в колосоподібні або волотисті суцвіття. Росте на вирубках, лісових полянах, згарищах. Світлолюбна рослина. Поширена y лісових і лісостепових районах, дуже рідко в Степу.
Лікарська рослина. У науковій медицині використовують надземну частину сухоцвіту багнового — Herba Gnaphalii uliginosi. Препарати з неї рекомендують при гіпертонії, виразках шлунка, для лікування опіків, наривів і відкритих ран. Сухоцвіт використовують для лікування ран, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, при кавернах і абсцесах легень, при ерозіях і виразках шийки матки, при гангрені у вигляді ванн для ніг. У траві сухоцвіту містяться сліди ефірної олії, алкалоїд інсифалін, дубильні речовини, смола, фітостерин, жирна олія, вітамін С і В, а також мікроелементи.
У народній медицині траву сухоцвіту здавна використовують при гастритах, кровотечах (маткових, гемороїдальних), проносі, цинзі, як заспокійливий і протитуберкульозний засіб, при гіпертонії, астмі, діабеті. Зовнішньо відвар рослина застосовують при лікуванні ран, опіків, виразок, екзем. Сухоцвіт лісовий у народній медицині застосовують від епілепсії, паралічу, при грипі, а порошок трави — від опіків. У ветеринарії цю рослину використовують при лікуванні ран і наривів у рогатої худоби. Вважається непоганою кормовою рослиною.
Збирають рослину в період цвітіння, вириваючи її всю, струшуючи пісок. У зібраних рослин відрізують корінь вище кореневої шийки. Сушать рослина на підстилці на горищах, у приміщенні, на відкритому повітрі або в сушарках при температурі 30-40°. Висушену сировину пресують, пакують у тюки вагою по 20, 40-60 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.
