Mastigophora

Els flagel·lats (Flagellata) o mastigòfors (Mastigophora) (del grec mastix, fuet (arma) i phoros, portar) són un grup heterogeni de protozous caracteritzats per la presència d'un o més flagels llargs en una o en totes les fases del seu cicle vital. Aquest grup no té presència en les classificacions modernes.

Els de vida lliure abunden en les aigües dolces i en les salades i junt amb les diatomees alimenten alguns petits animals aquàtics. Algunes espècies viuen als sòls.

Altres moltes espècies són paràsits com el Trypanosoma cruzi

La reproducció acostuma a ser per escissió múltiple i com a mínim dos grups presenten reproducció sexual.

Antigament els mastigòfors es consideraven una classe del fílum dels protozous i junt els ameboides dins del subfílum Sarcomastigophora.^[1] Aquesta classificació no té cap sentit en l'actualitat.

Referències

Bičíkovci čili flageláti (Mastigophora, Flagellata) je polyfyletická skupina eukaryotických jednobuněčných organismů. Společným znakem je jeden nebo více (až několik tisíc) bičíků, speciálních buněčných struktur úzce souvisejících s cytoskeletem. Bičíky slouží k několika účelům, zejména k pohybu organismu, k jeho ukotvení v substrátu nebo k zachycování a přísunu potravy. Nalézáme je v nejrůznějších prostředích, žijí prakticky všude (včetně těl mnohobuněčných organismů). Vyskytují se jednotlivě nebo v koloniích. Někdy tvoří schránky.

Taxonomické zařazení

Taxon popsal jako první Karl Moritz Diesing v r. 1866 a dal mu název Mastigophora. Bičíkovci se od té doby se pod různým vymezením a názvy drželi v biologických systémech až do 20. století, kdy se zjistilo, že se jedná o polyfyletickou skupinu. Bičíkovci jsou tedy historickým, v současnosti nepoužívaným taxonem.

Vymezení taxonu se měnilo, v nejširším smyslu zahrnovalo jednobuněčné eukaryotické bičíkaté organismy ze skupin Excavata (krásnoočka, bičivky, bičenky...), houby (chytridie), rostliny (jednobuněčné zelené řasy), živočichům blízká Choanozoa (trubénky), Alveolata (obrněnky), Stramenopila (zlativky) a dalších. Je tomu tak proto, že bičík je organela vlastní mnoha vzájemně nepříbuzným jednobuněčným eukaryotům a vyskytuje se i u některých buněk či jednobuněčných stadií mnohobuněčných organismů. Některá užší vymezení taxonu (pod názvy Flagellata či Zooflagellata) vybírala pouze heterotrofní bičíkaté organismy, dnes řazené mezi Excavata a Choanozoa.

Související články

• Bičík
• Protisté
• Klasifikace eukaryot

Tento článek je příliš stručný nebo postrádá důležité informace.
Pomozte Wikipedii tím, že jej vhodně rozšíříte. Nevkládejte však bez oprávnění cizí texty.

Flagellata (Mastigophora of zweepdiertjes) behoren tot de kleinsten van de protozoa, die flagellen (zweepstaartjes) gebruiken om zich voort te bewegen.

Verspreiding en leefgebied

Zoals alle protozoa hebben ze water nodig om zich te verplaatsen, maar dit kan zelfs een heel dun laagje zijn rond bodemdeeltjes. Flagellata worden zelfs gevonden in woestijngebieden. Ze concentreren zich vooral rond wortels, omdat bacteriën en organisch afval er veel voorkomt.

Predatie

De flagellaten worden door veel verschillende micro-organismen, zoals de ciliaten, als voedselbron gebruikt.

Dit artikel is een beginnetje over biologie. U wordt uitgenodigd om op bewerken te klikken om uw kennis aan dit artikel toe te voegen.

Ernst Haeckel – Flagellata
(Artforms of Nature, 1904) Systematyka Domena eukarionty Królestwo protisty Typ wiciowce Nazwa systematyczna Flagellata

Wiciowce (Flagellata) – typ protistów, posiadających wić (lub wici) jako organellum ruchu. Ich systematyka jest niespójna. Organizmy te występują we wszystkich wodach na kuli ziemskiej, a także wewnątrz organizmów roślinnych i zwierzęcych (symbionty). Większość z nich to heterotrofy, niektóre dodatkowo posiadają zdolności autotroficzne (miksotrofy). Ich ciało pokrywa pellikula (usztywniona błona komórkowa), niektóre posiadają także ścianę komórkową. Rozmnażają się bezpłciowo przez podział podłużny. Niektóre z nich są patogenne.

Zobacz też

• świdrowiec gambijski – wiciowiec wywołujący śpiączkę afrykańską
• rzęsistek pochwowy – wiciowiec wywołujący zapalenie układu moczowo-płciowego
• ogoniastek jelitowy – wiciowiec wywołujący schorzenia przewodu pokarmowego
• euglena zielona

Bibliografia

• Encyklopedia Biologia. Agnieszka Nawrot (red.). Kraków: Wydawnictwo GREG, s. 563. ISBN 978-83-7327-756-4.

Mastigofore (de asemenea Flagelate; Mastigophora) sunt organismele cu una sau mai multe organite dotate cu niște bice denumite flagele. Unele celule de la animale pot fi flagelate, de exemplu spermatozoizii. Plantele cu flori nu produc celule flagelare, pe când ferigile, mușchii, algele verzi, unele gimnosperme și alte plante înrudite fac. De asemenea, cele mai multe ciuperci nu produc celule cu flagele, dar produc chytridiomycota fungice primitive. Multe protiste i-au forma unor flagelate unicelulare.

Cuvântul „flagel” descrie o anumită caracteristică a construcției din mai multe organisme eucariote și a mijloacele lor de mișcare. Termenul nu implică nici o relație specifică sau de clasificare a organismelor care posedă flagele. Cu toate acestea, termenul „flagelate” este inclus în alți termeni (cum ar fi „dinoflagelate” și „zooflagelate”), care de multe ori sunt caracterizate mai formal^[1].

Referințe

Legături externe

• The Flagellates. Unity, diversity and evolution. Ed.: Barry S. C. Leadbeater and J. C. Green Taylor and Francis, London 2000.

Flagellater, även benämnda gisselorganismer^[1] eller gisseldjur, är encelliga protister. De har flageller – gissel – det vill säga piskliknande organeller som ofta används för förflyttning. Flagellerna hos dessa organismer är oftast färre än fyra i antal. Över 7 000 arter räknas till flagellaterna.^[1] Förut grupperades de i Mastigophora, men de olika linjerna verkar inte vara närmare besläktade.

Det är möjligt att ur-eukaryoten var en flagellat, och om inte, så uppstod flagellaterna tidigt. Djur, svampar, och växter härstammar alla från flagellater.

Många flagellater är parasitiska former som framkallar (allvarliga) sjukdomar, exempelvis afrikansk sömnsjuka.

Bland flagellaterna finns dinoflagellaterna som är vanliga i både salt- och sötvatten. Noctiluca är ett släkte inom dinoflagellaterna som kan orsaka mareld.^[2] Dinoflagellaterna utgör en viktig bas i näringskedjan men är också orsaken till giftiga algblomningar.^[3] Ett annat exempel på flagellater är släktet giardia, med omkring 40 arter som kan hittas i tarmkanalen hos olika ryggradsdjur. Trypanosoma är ett släkte zooflagellater som lever som parasiter och orsakar sjukdomar inom gruppen trypanosomiasis. Arten Trypanosoma evansi orsakar sjukdomen surra hos hästar och kameler.^[1]

Referenser

1. ^ [a b c] http://www.ne.se/flagellater & http://www.ne.se/giardia & http://www.ne.se/dinoflagellater & http://www.ne.se/trypanosoma & http://www.ne.se/trypanosomiasis & http://www.ne.se/surra - från Nationalencyklopedin på nätet - http://www.ne.se - läst datum: 27 mars 2014
2. ^ http://www.ne.se/noctiluca läst datum:28 mars 2014 - från Nationalencyklopedin på nätet - http://www.ne.se
3. ^ http://www.havet.nu/dokument/HU20021dinoflagellat.pdf - läst datum:27 mars 2014 - från http://www.havet.nu

Kamçılılar, Flagellata ya da Mastigophora, Kamçı taşıyan anlamına gelen "Mastigophora"dan türemiş, kamçı taşıyan heterotrof tek hücreli canlılar sınıfı (bazı kaynaklara göre şubesi)dir.

Kamçılılar, hayvanlar alemi ile bitkiler arasında bulunan canlıları içerir. Fotosentez yapabilenlerine Phytoflagellata, hetetrotrof beslenenlerine Zooflagellata denir, ve yaklaşık 1500 türü bulunan Protista aleminin bir sınıfı olarak incelenirler. Büyük birçoğunluğu simbiyotik olarak yaşar. Genellikle geviş getiren hayvanların işkembesinde görülürler. Bazı hastalıklara neden olurlar (uyku hastalığı vs.). Bazıları serbest olarak yaşar. Çoğalmaları genellikle eşeysiz ve boyuna bölünerek gerçekleşir. Kemosentez yapan türleri de bulunur.^[

Цю статтю потрібно повністю переписати, аби привести до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть привести цю статтю до бажаного вигляду. Можливо, сторінка обговорення містить обговорення потрібних змін. (березень 2018) Джгутикові - клас найпростіших тварин типу саркомастігофори, який об'єднує 13 рядів і більше 7000 видів. Характерною особливістю всіх цих тварин є наявність хлистоподібних органів руху - джгутиків. Завдяки руху джгутиків, ці мікроорганізми здатні не тільки пересуватися, але і створювати струми води, які приносять їжу. Всі джгутикові організми поділяються на дві основні групи: фітоджгутикові (відносяться до рослин) і зооджгутикові (подібні тваринам). Схожість двох груп мікроорганізмів із рослинами і тваринами визначається будовою клітин і типом харчування. Так, фітоджгутикові отримують енергію завдяки фотосинтезу, а зооджгутикові - через готову їжу. У клітинах рослинних джгутиконосців є хлорофіл для здійснення фотосинтезу. Деякі джгутиконосці, як наприклад, евглена зелена на світлі синтезують живильні речовини самостійно в процесі фотосинтезу, а в темряві харчуються як тварини готовими органічними речовинами.

Всі рослинні джгутикові організми живуть вільно в водному середовищі. Зооджгутикові мікроорганізми позбавлені хлоропластів, рідко зустрічаються серед них вільноживучі види, а переважна їх більшість перейшли до паразитування в рослинних і тваринних організмах. Зустрічаються симбіонти тварин.

Джгутиконосці включають поліенергідні та моноенергідні форми, зустрічаються колоніальні й багатоклітинні організми. Більшість видів джгутикових мають мікроскопічні розміри клітин (від 2-4 мкм до 1 мм), для них характерно осмотрофне харчування. Рідко зустрічаються більші фаготрофні особини певних видів. Клітка джгутиконосців може бути сферичної, циліндричної, веретеноподібної форми, тощо. Кількість джгутиків варіює від одиничних до декількох тисяч, вони можуть покривати все тіло особини. Джгутики відрізняються по довжині (від кількох до десятків мікрометрів). Тіло джгутиконосця покрите тонкою зовнішньою оболонкою - пеллікулою, іноді суцільним панциром із хітину або оболонкою з клітчаткових пластин. У більшості видів особини мають по одному ядру в клітині, але у деяких може бути кілька десятків ядер. Пристосуванням для регуляції осмотичного тиску є скоротливі вакуолі, які також здійснюють видільну функцію. У джгутикових з хроматофорами є світлочутливий органоїд, для них характерний позитивний фототаксис.

Більшість джгутикових розмножуються безстатевим способом поздовжнім поділом клітини навпіл. Особини деяких видів при розмноженні трансформуються в цисти і послідовно діляться кілька разів. Колоніальні форми джгутикових після здійснення розмноження залишаються разом і формують колонії. Статевий спосіб розмноження зустрічається у джгутиконосців вкрай рідко.

Багато представників цього класу є біологічними індикаторами забруднення водойм. Масове розмноження джгутиконосців спостерігається в брудній воді. Так, евглена зелена та інші жгутикові викликають «цвітіння» води. Паразитичні форми джгутиконосців мешкають в тілі людини і деяких тварин, провокуючи небезпечні інфекційні захворювання, такі як лейшманіоз, лямбліоз, трипаносомоз, тощо.

Приклади

Дуже гарним прикладом джгутикових є євглена зелена. Вона вкрита пелікулою, тому її форма може змінюватися лише в певних межах. Рухається за допомогою джгутика-виросту цитоплазми. У цитоплазмі є хроматофори, що містять хлорофіл,тому на світлі фотосинтезує. У темряві живиться гетеротрофно. Наявність таких ознак, як пелікула, джгутик, хроматофори, утруднює належність організму до якогось царства (Рослини, Тварини, Гриби). Розмножується поздовжнім поділом.

• Excavata
• Евглена зелена

Джерела

• УСЕ

Це незавершена стаття про найпростіших.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Bài viết này cần thêm chú thích nguồn gốc để kiểm chứng thông tin. Mời bạn giúp hoàn thiện bài viết này bằng cách bổ sung chú thích tới các nguồn đáng tin cậy. Các nội dung không có nguồn có thể bị nghi ngờ và xóa bỏ.

Lớp Trùng roi (Flagellata) bao gồm trùng roi xanh, tập đoàn trùng roi cùng khoảng hơn 8 nghìn loài động vật nguyên sinh nguyên thủy khác sống trong nước ngọt, nước biển, đất ẩm,..., một số sống ký sinh, có các đặc điểm chung sau: di chuyển nhờ roi (một hay nhiều roi), vừa tự dưỡng vừa dị dưỡng (ở các trùng roi thực vật) hoặc chỉ dị dưỡng (ở các trùng roi động vật), hô hấp qua màng cơ thể, đường lấy thức ăn ổn định nhưng đường tiêu hóa thức ăn không ổn định, bài tiết và điều chỉnh áp suất thẩm thấu nhờ không bào co bóp, sinh sản vô tính theo cách phân đôi. Lớp Trùng roi có vai trò rất quan trọng trong thiên nhiên và đối với con người. Về mặt có lợi, chúng chỉ thị về độ sạch của môi trường nước, là thức ăn của một số động vật thủy sinh,... Một số trùng roi ký sinh gây hại không nhỏ cho con người (truyền các bệnh nguy hiểm như trùng roi âm đạo, bệnh ngủ châu Phi ở con người,...).

Trùng roi xanh

Trùng roi xanh (Euglena viridis) sống ở nước, chúng tạo nên các mảng váng xanh trên bề mặt ao, hồ. Trùng roi xanh là một cơ thể động vật đơn bào cỡ nhỏ (≈ 0,05mm). Cơ thể hình thoi, đuôi nhọn, đầu tù và có một roi dài xoáy vào nước giúp cơ thể vừa tiến vừa xoay. Cấu tạo gồm nhân và chất nguyên sinh chứa các hạt diệp lục như thực vật, các hạt dự trữ, điểm mắt và không bào co bóp. Ở nơi có ánh sáng, nhờ các hạt dự trữ mà trùng roi dinh dưỡng kiểu tự dưỡng như thực vật, còn ở chỗ tối trùng roi vẫn sống nhờ đồng hóa các chất dinh dưỡng có trong nước (dị dưỡng). Hô hấp nhờ sự trao đổi khí qua màng tế bào, bài tiết và điều chỉnh áp suất thẩm thấu nhờ không bào co bóp. Sinh sản vô tính theo cách phân đôi theo chiều dọc cơ thể: nhân phía sau cơ thể phân đôi trước, chất nguyên sinh và các bào quan lần lượt phân chia, cuối cùng cá thể phân đôi theo chiều dọc cơ thể tạo thành 2 trùng roi mới. Trùng roi có tính hướng sáng, cảm nhận ánh sáng nhờ điểm mắt và bơi về chỗ sáng nhờ roi bơi.

Tập đoàn trùng roi

Trên mảng xanh ở ao, hồ hoặc ở vài giếng ta thường gặp các hạt hình cầu có đối xứng mặt trời, đường kính khoảng 1mm bơi lơ lửng, xoay tròn. Đó là các tập đoàn trùng roi (hay còn gọi là tập đoàn Vôn-vốc (Vonvox). Mỗi tập đoàn có hàng nghìn cá thể trùng roi hình quả lê có 2 roi xếp thành một lớp bề mặt, roi hướng ra ngoài giúp tập đoàn di chuyển. Tập đoàn trùng roi sinh sản vừa vô tính vừa hữu tính:

• Sinh sản vô tính ở tập đoàn trùng roi chỉ có một số cá thể chìm vào trong rồi phân chia để cho ra tập đoàn mới nằm trong tập đoàn mẹ. Tập đoàn con muốn thoát ra ngoài phải đợi tập đoàn mẹ chết đi.
• Sinh sản hữu tính thì một số cá thể rụng roi chuyển trực tiếp thành giao tử cái. Một số cá thể khác biến thành tế bào đực, mỗi tế bào đực phân chia để cho hàng trăm giao tử đực có roi bơi. Giao tử đực sau khi được tung vào nước tìm đến giao tử cái thành hợp tử. Hợp tử phân cắt cho ra tập đoàn mới bên ngoài tập đoàn mẹ.

Tập đoàn trùng roi dù có nhiều tế bào nhưng chỉ được coi là một nhóm động vật đơn bào vì mỗi tế bào vẫn vận động và dinh dưỡng độc lập. Tập đoàn trùng roi được coi là hình ảnh của mối quan hệ về nguồn gốc giữa động vật đơn bào và động vật đa bào.

Dinh dưỡng

Ở nơi có ánh sáng trùng roi dinh dưỡng như thực vật (tự dưỡng). Nếu cho chúng vào chỗ tối lâu ngày chúng sẽ mất dần màu xanh và sẽ chuyển sang dị dưỡng. Chúng vẫn sống được nhờ đồng hoá những chất hữu cơ có sẵn hoà tan do các sinh vật khác chết phân huỷ ra (dị dưỡng). Hô hấp của trùng roi nhờ sự trao đổi khí qua màng tế bào. Không bào co bóp tập trung nước thừa cùng sản phẩm tiết rồi thải ra ngoài, góp phần điều chỉnh áp xuất thẩm thấu của cơ thể.

Sinh sản

Trùng roi sinh sản vào khoảng cuối xuân, đầu mùa hạ, thường là sinh sản vô tính rất nhanh. Khi sinh sản, nhân phía sau cơ thể phân đôi trước, sau đó chất nguyên sinh và các bào quan lần lượt phân chia. Cuối cùng, cá thể phân đôi theo chiếu dọc cơ thể tạo thành 2 trùng roi mới. Gọi tắt là sinh sản vô tính theo cách phân đôi theo chiều dọc cơ thể.

Hình ảnh

• Parasitic excavate (Giardia lamblia)

• Green alga (Chlamydomonas)

Tham khảo

Жгутиковые — жизненная форма протистов. Используют жгутики для локомоции или создания токов воды, приносящих пищу. Среди жгутиконосцев много как свободноживущих форм, так и паразитов и симбионтов животных. Среди них есть одноклеточные моноэнергидные и полиэнергидные формы, а также колониальные (например, Eudorina) и многоклеточные (Volvox) формы. В целом для жгутиконосцев характерна тенденция к мелким размерам клеток и осмотрофному питанию, хотя среди них встречаются также очень крупные фаготрофные формы.

Описание

До выделения простейших в самостоятельное царство , ботаники включали жгутиконосцев в состав царства Растений, как «низшие зелёные водоросли», а зоологи относили их к царству Животных как класс в составе типа Простейших с разделением на подкласс растительных жгутиконосцев (имеющих хлоропласты) и подкласс животных жгутиконосцев (утративших хлоропласты). В определённый период развития протистологии рассматривались как тип царства Протисты (лат. Mastigophora), затем как подтип типа Sarcomastigophora. Впоследствии с помощью ультраструктурных и молекулярно-генетических исследований было доказано, что жгутиконосцы — полифилетическая группа.

Простейшие этой группы имеют один, два или много жгутиков. Известны не только одноклеточные жгутиконосцы, но и колониальные виды, состоящие из 4, 8, 16, 32 и даже 20 тыс. клеток.

Жгутиковые размножаются делением. У одноклеточных видов сначала делится ядро, а остальные органоиды растут и восстанавливаются в процессе деления. Затем клетка перетягивается. При благоприятных условиях уже на следующий день дочерние жгутиконосцы могут делиться.

Выделение происходит при помощи сократительных вакуолей.

Все растительные жгутиконосцы могут фотосинтезировать и питаться, как растения, поскольку в их клетках имеется зелёный пигмент — хлорофилл. Некоторые из жгутиконосцев, например, эвглена зелёная, на свету питаются как растения, а в темноте как животные — готовыми органическими веществами. Все растительные жгутиконосцы ведут свободный образ жизни в водной среде.

Другие жгутиконосцы не имеют хлоропластов. Среди них есть свободноживущие особи, но основные представители их перешли к паразитическому образу жизни (в растительных и животных организмах).

При неблагоприятных условиях жгутиконосцы образуют цисты, служащие так же для расселения. Например, лямблии.

Возможно, от воротничковых жгутиконосцев произошли животные.

Литература

• Жизнь животных. Т.1. — М.: Просвещение.
• Биология. Животные. 7 класс. — Владос.
• Биченосцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

Это заготовка статьи по биологии. Вы можете помочь проекту, дополнив её.
Это примечание по возможности следует заменить более точным.

Источник — https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=Жгутиконосцы&oldid=97900877

鞭毛蟲（英语：Flagellate），指身上具備一根或多根鞭毛的微生物。在動物組織中，也有類似鞭毛蟲的細胞，如精蟲。它通常被用來當作具備鞭毛器官的原生動物的統稱。

这是一篇與生物學相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。

取自“https://zh.wikipedia.org/w/index.php?title=鞭毛蟲&oldid=28266455”

鞭毛虫（べんもうちゅう）とは、原生動物の中で鞭毛で運動する生物を総称する呼び方である。以前は分類群の名称として用いられた事もあったが、21世紀初頭現在では専ら「鞭毛を持つ原生生物」の意味で用いられ、自然分類群としての要素は無い。

提唱と解体の経緯[編集]

現在でこそ「鞭毛虫類」は人為分類群である事が一般に認知されているが、古くは二界説における原生動物門や、三界説や五界説で言う原生生物界の中に設置され、自然分類群であるかのように扱われてきた。鞭毛虫類は「鞭毛で運動する単細胞生物」である事を分類形質とし、該当する生物全てをまとめた群であった。従って、単細胞又は群体を形成する生物で、一本以上の鞭毛を備えるものは悉く鞭毛虫類に含まれた。鞭毛虫類の内部分類としては、葉緑体を持つ有色鞭毛虫（＝植物性鞭毛虫、藻鞭毛虫、鞭毛藻）類と、持たない無色鞭毛虫（＝動物性鞭毛虫）類とに区分された。分子系統分類という手法が存在しなかった当時、分類形質たり得る形態情報が著しく限定される単細胞生物にあって、鞭毛や色素体という明瞭な細胞構造は格好の分類基準であった。

一方アメーバ様の生物に対しては、鞭毛虫類と対比させる形で根足虫類という群が設立され、仮足を持つもの、変形運動を行うものはここに集められた。しかしながら、アメーバ様の特徴を備えながらも鞭毛を持つ生物も多く存在し、それらは「有鞭根足虫類」などと呼ばれたり、或いは鞭毛虫と根足虫をまとめて「肉質鞭毛虫類」なる分類群が設けられるなどした為、鞭毛虫類を取り巻く分類体系は混乱を極めた。

また、有色鞭毛虫類は鞭毛虫類であると同時に藻類として扱われ、そこではむしろ色素体に含まれる同化色素が重要な特徴とされる。その部分の特徴が異なるものが複数含まれるため、動物としては鞭毛虫綱の下の目の異なるものとの扱いであるのに、それらが植物としては異なった門に入ることが珍しくなかった。

原生生物の研究が進むにつれ、鞭毛は真核生物の先祖的形質である事が明らかとなってきた。繊毛もまた、鞭毛と根本的に異なるものとは見なされなくなった。そして単に鞭毛の有無ではなく、鞭毛の根元にある鞭毛装置や、鞭毛に付随する修飾構造こそが系統を反映するものであるという認識が広まった。その経過の中で、鞭毛虫をまとめて一つの分類群とする扱いは衰退した。

また、原生生物の分類に大きな変革をもたらした概念として細胞内共生説が挙げられる。この説の提唱とその検証に伴う細胞内共生関係に関する知見の蓄積により、有色鞭毛藻類と無色鞭毛虫類とは単純に隔たった分類群ではなく、複数回に渡る葉緑体の獲得と欠失とを十分考慮して互いに位置付けるべきものであるとの考えが浸透した。例えば、光合成を行う独立栄養生物であるミドリムシ類と、寄生性の病原虫であるトリパノソーマ類とは非常に近縁であるが、前者のみが葉緑体を獲得したがゆえに異なった外見と生活様式をとるようになったのである。一方、葉緑体を持つ種を含む渦鞭毛藻と、寄生性のマラリア原虫も同じアルベオラータに属していながら異なる生活様式を見せるが、この場合は後者が二次的に光合成能を失っている（Lang-Unnasch et al. 1998 参照）。このような例は他の分類群でも枚挙されるものであり、表面的な有色無色の区別は系統的に無意味である事を知らしめた。

現在では、かつて有色鞭毛虫類とされた目の多くが、それぞれ独立した門として扱いを受けている。無色鞭毛虫類についても、同様にそれぞれの群が独立したものと見なされる傾向がある。しかし、前者が古くから色素の種類などを基礎にある程度確立した分類体系を持っていたのに比べ、後者では分類の上で重要な形態形質について十分に把握されていなかった。その為、近年では電子顕微鏡レベルの微細構造観察と、1980年代以降急激に発展した分子系統解析の結果を受けて分類群編成の大局が変化しており、しかも多くの説があって研究者の間でも未だにコンセンサスがとられていない。その上、近年は和語で分類群の名を付けない傾向があり、それぞれの分類群に対応する馴染みやすい名前がほとんど無い。

特徴[編集]

上記の経緯で用いられる呼称ゆえ、ここに含まれた生物の性質は極めて様々で、生活環の主要な部分が単細胞（ないしは群体）で鞭毛運動をするものである、という点以外の共通点を見いだすことは難しい。

体制[編集]

基本的には鞭毛を持つ単細胞生物であるが、それに類する細胞からなる集団を構成するものも含める。それらは群体、あるいは細胞群体と呼ばれる。群体を形成するものはいくつもの群に散見される。また、基本的には運動性の生物だが、類似の構造を持ちながら固着性のものもある。これも様々な群に見られる。

鞭毛の本数と生物の代表例[編集]

• 単鞭毛：オピストコンタ
• 二本鞭毛（等長）：緑藻類クラミドモナス、ボルボックスなど
• 二本鞭毛（不等長）：ミドリムシ、ハプト藻類、渦鞭毛藻類など
• 二本鞭毛（不等長、明瞭な修飾構造を持つもの）：ストラメノパイル、クリプト藻類など
• 多鞭毛（2^n本）：プラシノ藻類（n＝2-5）、ディプロモナス類（ランブル鞭毛虫）
• 多鞭毛（それ以上）：オパリナ類、超鞭毛虫類

鞭毛の修飾構造としては、鱗片、管状小毛、波動膜などがある。上記は非常に大雑把な例示で、多分に例外を含むものである。

栄養様式[編集]

• 独立栄養：酸素発生型光合成
• 従属栄養：捕食性、吸収栄養性、寄生性

従属栄養の鞭毛虫には、通常の好気的な環境下で生育するものから、通性嫌気性から偏性嫌気性（絶対嫌気性）の生物までが含まれる。嫌気性のものは、特に寄生性のパラバサリアやディプロモナス類に多い。

古の分類[編集]

前述の通り、有色鞭毛虫類は分類体系の上で二重戸籍を持っていた。例えばボルボックスは「日本淡水生物学」において緑藻植物門のボルボックス目と、原生動物門鞭毛虫類の藻鞭毛虫目とでそれぞれ解説されている。これはもちろん異様なことであり、現在では前者の判断が認められている。つまり鞭毛虫は分類群としては成立しない。しかしながら、運動性で鞭毛を持つ単細胞生物を鞭毛虫としてまとめるのは、人為的ではあるが便利な分類であるから、この類型を使った書籍は現在も見ることがある。参考文献を元に、以下にかつての鞭毛虫類の分類体系の例を挙げる。各群の最後尾のカッコの中は独立群とした場合の名称である。

有色鞭毛虫綱　Chromonadea

• 黄緑鞭毛虫目　Chrysomonadida：Mallomonas（ミノヒゲムシ）･Synura（モトヨセヒゲムシ）・Dinobryon（サヤツナギ）･Distephanus^[1]（シリカヒゲムシ）：（→黄金色藻類）・Rhizochrysis（アメーバモドキ）：（→黄緑藻類）
• 鱗鞭毛虫目　Coccolithophorida：Coccolithus･Syracophaera（ココリソヒゲムシ）（→ハプト藻類）
• 暗色鞭毛虫目　Cryptomonadida：Cryptomonas･Chilomonas（→クリプト藻類）
• 渦鞭毛虫目　Dinoflagellida：Noctiluca（ヤコウチュウ）･Peridinium（ウミウズオビムシ）･Ceratium（ツノオビムシ）:（→渦鞭毛藻類）

• 緑虫目　Euglenoida：Euglena（ミドリムシ）･Trachelomonas（カラヒゲムシ）:（→ミドリムシ類）
• 緑色鞭毛虫目　Chloromonadida：Vaculoaria（ミドリヒラムシ）（→ラフィド藻類）
• 藻鞭毛虫目　Phytomonadida：Chlamydomonas（クラミドモナス・コナヒゲムシ）Volvox（ボルボックス・オオヒゲマワリ）：（→緑藻類）

無色鞭毛虫綱　Leucomonadida

• 無色珪質鞭毛虫目　Ebriacida：Ebira
• 襟鞭毛虫目　Choanoflagellida：Salpingoeca
• 有運動核目　Kinetoplastida
  • ボド亜目　Bodonina：Bodo（ボドヒゲムシ）
  • 波動膜亜目　Tripanosomatina：Trypanosoma（トリパノソーマ・マクムシ）
• 根足鞭毛虫目　Rhizomastigida：Mastigamoeba（カワリヒゲムシ）
• 有判鞭毛虫目　Retortomonadida：Retortomonas（ハラヒゲムシ）
• 双子鞭毛虫目　Diplomonadida：Giardia（ヤツヒゲハラムシ）（→ディプロモナス類）
• 骨膜鞭毛虫目　Trichomonadida：Trichomonas（トリコモナス・ホネマクムシ）（→パラバサリア類）
• 多鞭毛虫目　Hypermastigida：Trichonympha（ケカムリ）･Teratonympha（ナガケカムリ）（→超鞭毛虫類、パラバサリア類）

関係不詳

• オパリナ目　Opalinata：Opalina（オパリナ）

脚注[編集]

1. ^ キク科植物にDistephanus属が先んじて存在していた為、後にDictyocha属に統合された。

参考文献[編集]

• 日本淡水生物学；上野益三監修(1973)
• 新日本動物図鑑（上）：岡田要編著(1965)
• Lang-Unnasch N, Reith ME, Munholland J, Barta JR (1998). “Plastids are widespread and ancient in parasites of the phylum Apicomplexa.”. Int J Parasitol. 28 (11): 1743-54.

「https://ja.wikipedia.org/w/index.php?title=鞭毛虫&oldid=67437658」から取得