Burseraceae is die mirre-familie wat hoort tot die orde Sapindales. Twee genera van die familie lewer produkte wat onder vroeë handelaars om die Middellandse See gewild was. Die Boswellia genus lewer wierook en die Commiphora genus lewer die welriekende harpuis waarvan mirre, wierook en Balsem van Gilead verkry word. Die Suid-Afrikaanse Commiphora-spesies lewer egter nie die harpuis nie. Daar is 540 spesies wat hoort tot die familie wêreldwyd waarvan 34 in Suider-Afrika voorkom en daarvan is 25 bome.
Van die Suid-Afrikaanse spesies is:
Burseraceae is die mirre-familie wat hoort tot die orde Sapindales. Twee genera van die familie lewer produkte wat onder vroeë handelaars om die Middellandse See gewild was. Die Boswellia genus lewer wierook en die Commiphora genus lewer die welriekende harpuis waarvan mirre, wierook en Balsem van Gilead verkry word. Die Suid-Afrikaanse Commiphora-spesies lewer egter nie die harpuis nie. Daar is 540 spesies wat hoort tot die familie wêreldwyd waarvan 34 in Suider-Afrika voorkom en daarvan is 25 bome.
Burseraceae ye una familia de plantes del orde Sapindales. Les Burseracees tienen fueyes compuestes, alternes, inparipinnaes y, con poques esceiciones, un látex goliosu. Esti látex alcuéntrase nes cañes, les fueyes y nel fuste. Cuando ta presente usualmente ye d'un color claro y pegañoso qu'ensuga nun polvu blanco, o ye un látex blancu, como lleche.
Les Burseraceae son una familia de plantes maderices, con conductos balsaminíferos nes capes corticales. Fueyes espardíes, trifoliaes o imparipartidas. Flores xeneralmente unisexuales, actinomorfes, de cutiu con discu manifiestu, de pentámeras a dímeras, androcéu obdiplostemono o haplostémono. Frutos drupáceos o dehiscentes. Unes 600 especies intertropicales.
Son árboles o parrotales, con conductos laticíferos presentes na corteza interior, arumosos; plantes xeneralmente dioiques. Fueyes alternes, xeneralmente imparipinnaes, dacuando bipinnaes, trifoliaes o amenorgaes a un foliolu, decidues o persistentes; foliolus llaterales opuestos; estípules xeneralmente ausentes. Inflorescencies panículas cimosas, de cutiu racemiformes, dacuando pseudoespigaes, o les flores en fascículos o solitaries, axilares o terminales, flores pequeñes, regulares, hipóginas, 3–5 (6)-meres, polo xeneral funcionalmente unisexuales; sépalos los 3–5 (6), connaos siquier na base, valvaos; pétalos 3–5 (6), llibres o raramente connaos nun tubu, induplicaos o valvaos; estames (3–) 6–10, en 1 ó 2 verticilos, xeneralmente maneros nes flores pistilaes, filamentos xeneralmente llibres y insertos embaxo del discu nectarífero o raramente enriba; ovariu súperu, 2–5-locular, xeneralmente rudimentariu nes flores estaminaes, óvulos 2 por lóculo, anátropos, placentación axial, estilu 1 y xeneralmente curtiu, estigma 2–5-lobáu. Frutos más o menos drupáceos, pericarpios coriáceos a carnosos, indehiscentes o finalmente dehiscentes por 2–5 cáscares; pirenos 1–5, de cutiu con un pseudoarilo o cubierta carnosa, cada unu xeneralmente con 1 grana, o escasamente los pirenos multiloculares y cada lóculo con 1 grana; endosperma ausente, embrión xeneralmente rectu, cotiledones contortuplicaos o planos y xeneralmente lobaos, radícula súpera.[1]
Burseraceae describióse por Carl Sigismund Kunth y espublizóse en Annales des Sciences Naturelles (Paris) 2: 346. 1824.[1] El xéneru tipu ye: Bursera Jacq. ex L.
.
Esta páxina forma parte del wikiproyeutu Botánica, un esfuerciu collaborativu col fin d'ameyorar y organizar tolos conteníos rellacionaos con esti tema. Visita la páxina d'alderique del proyeutu pa collaborar y facer entrugues o suxerencies. Burseraceae ye una familia de plantes del orde Sapindales. Les Burseracees tienen fueyes compuestes, alternes, inparipinnaes y, con poques esceiciones, un látex goliosu. Esti látex alcuéntrase nes cañes, les fueyes y nel fuste. Cuando ta presente usualmente ye d'un color claro y pegañoso qu'ensuga nun polvu blanco, o ye un látex blancu, como lleche.
Burserkimilər (lat. Burseraceae) — ikiləpəlilər sinfinin sabunağacıçiçəklilər sırasına aid bitki fəsiləsi.
Bursereae (Burserinae yarımtribası)
Bursereae (Boswelliinae yarımtribası)
Canarieae
Protieae
Burserkimilər (lat. Burseraceae) — ikiləpəlilər sinfinin sabunağacıçiçəklilər sırasına aid bitki fəsiləsi.
Burseràcia (Burseraceae) és una família de plantes amb flor i dicotiledònies amb unes 600 espècies de distribució intertropicals.
Dacryodes excelsa és un arbre dominant a Puerto Rico i altres parts del Carib i la seva fusta és comparable a la de caoba i bedoll. A més a més, espècie com Canarium littorale, Dacryodes costata, Santiria laevigata, i Santiria tomentosa de Malàisia així com Aucoumea kleineana i Canarium schweinfurthii de l'Àfrica també produeix fustes valuoses per a la construcció i fusteria.
Les espècies de Bursera (conegut com a l'arbre elefant) poden ser trobades principalment en Mèxic on són força utilitzats. Els maies també havien utilitzat Bursera sp. per fer encens. Tanmateix, el Bursera també pot ser considerat un gènere ornamental i un representant comú de la família dins els Estats Units, especialment a Florida. Aquesta espècie en particular, Bursera simaruba, és trobat a Florida, Mèxic, el Carib, Veneçuela, i Brasil, àrees tropicals on molts turistes blancs van en vacances i motiu pel qual se'l coneix com l'"arbre del turista" pel seu distintiu color vermell;. La resina d'aquest arbre pot ser utilitzada per fer vernís i aiguarràs. A més a més, la resina també pot ser utilitzada en la mateixa forma que la càmfora (Cinnamomum camphora) per alleugerir esquinços i distensions musculars. També s'ha utilitzat com antiinflamatori i com a antídot per dermatitis causades per Metopium toxiferum (també conegut com a "arbre del verí") de les Anacardiàcies. Bursera simaruba té un creixement ràpid i pot ser utilitzat per fer tanques i tallafocs i és especialment utilitzat en projectes de restauració com a espècie pionera. Tanmateix, aquest arbre és altament tolerant al vent huracanat i és per això sovint plantat en àrees on els huracans són freqüents com Florida i el Carib.
L'encens (Boswellia carterii) i la mirra (Commiphora abyssinica) són arbres que cal associar amb les resines aromàtiques que produeixen. Aquestes resines són extretes tallant el tronc per tal que alliberi aquestes resines. Aquestes resines es venen un cop barrejades amb espècies per tal de produir diverses olors. La dues espècie són natives del NE d'Àfrica (Somàlia, encens; Somàlia i Etiòpia, mirra) i Aràbia (Oman i Iemen, encens), però la seva distribució i la utilitat s'estén més enllà d'aquestes regions fins a Índia i Xina. El millor encens es troba a Oman. Els antics egipcis embalsamaven els seus faraons amb mirra fet pel qual el seu preu era comparable amb el de l'or. Les resines d'aquests arbres són també freqüentment utilitzats en la medicina tradicional xinesa i en la medicina Ayurvédica per tractar diverses patologies. La ingestió d'encens en quantitats petites, normalment en la forma d'una píndola barrejada amb altres ingredients, promou segons aquestes medicines alternatives, qi (pronunciat "chi") que pot ser traduït com la "força de vida" o "energia espiritual"). La mirra actua com estimulant, digestiu antidiabètic, emmenagog, antiasmàtic i antiartrític.
Aquesta és una llista dels 18 gèneres de la família Burseràcies segons la seva pertinença a tribus i subtribus[1]
Bursereae subtribu Burserinae
Bursereae subtribu Boswelliinae
Canarieae
Protieae
Burseràcia (Burseraceae) és una família de plantes amb flor i dicotiledònies amb unes 600 espècies de distribució intertropicals.
Březulovité (Burseraceae) je čeleď tropických rostlin z řádu mýdelníkotvarých.
Březulovité rostou převážně v tropických a subtropických oblastech celé Ameriky, Afriky včetně Madagaskaru, jižní a Jihovýchodní Asie, Austrálie a také Melanésie. Některé rody rostou i v sušších oblastech severní Afriky a Blízkého východu, ty mnohdy můžeme řadit mezi sukulenty.[2]
Jsou to obvykle stromy se zbytnělým kmenem, méně častěji keře, které mají ve svém dřevě nebo kůře kanálky s nealergenními éterickými oleji, balzámy a pryskyřicemi. Rostliny bývají převážně dvoudomé, někdy mnohomanželné. Některé druhy jsou opadavé. Střídavé listy mívají palisty, nejčastěji jsou lichozpeřené, vzácně jednoduché, někdy trojčetné, bývají nahloučené na konci větviček.
Květy bývají uspořádány do úžlabních nebo terminálních květenství, která mívají formu lat nebo hroznů. Tří až pětičetné cyklické květy střechovitého nebo miskovitého tvaru jsou jednopohlavné, vzácně oboupohlavné. Kališní lístky jsou nejčastěji spojeny, korunní plátky zase volné, někdy jedny nebo druhé chybí. Volných nebo srostlých tyčinek bývá stejně nebo dvojnásobně než korunních lístků. Některé rody mají dobře vyvinuty češule.
Plody tvoří peckovice, některé hodně dužnaté, s 1 až 5 jednosemennými peckami nebo s jednou vícesemennou. Semena nemají endosperm.[3][4]
Většina rodů této čeledě produkuje pryskyřice (na vzduchu tuhnou) a balzámy (zůstávají měkké). Např. ze stromů rodu kadidlovník (Boswellia) se získává kadidlo, z rodu myrhovník (Commiphora) zase myrha. Obé se dostává nařezáním kůry, z jejichž kanálků vytéká pryskyřičná tekutina. Kadidlo se používalo a stále ještě používá k náboženským obřadům a k léčení různých nemocí. Myrha byla ve středověku vzácná a velice drahá, používala se a používá společně s kadidlem, dnes se přidává do některých parfémů, zubních past a tinktur léčící dásně a menší rány. Pryskyřice ze stromu rodu kanárnik (Canarium) se také používá v kosmetice, potravinářství i zdravotnictví. Rod procium (Protium) zase poskytuje kvalitní natěračskou pryskyřicí kopál.[5][6]
Stromy rostoucí v západní Africe, např. rod Aucoumea, jsou pod obchodním názvem gaboon mahagon, těženy a vyváženy pro kvalitní dřevo a dále zpracovávané na dýhy a překližky. Ke stavebním nebo řezbářským účelům se používá také dřeva některých druhů rodu kanárníku a dále rodů Dacryodes a Santiria. Plody a semena mnoha druhů jsou vhodnou potravou pro různé živočichy. Z plodů kanárníků pěstovaných v Austrálii se lisuje potravinářský olej stejně jako z oliv.[2]
Obrázky, zvuky či videa k tématu březulovité ve Wikimedia Commons
Březulovité (Burseraceae) je čeleď tropických rostlin z řádu mýdelníkotvarých.
Balsam-familien (Burseraceae) er kendetegnet ved, at arterne indeholder behageligt duftende (men ildesmagende), flygtige stoffer. De beskytter planterne mod skadedyr, men har også været indsamlet som kostbart røgelse (jf. Bibelens beretning om gaverne fra de hellige tre konger). Arterne er tropiske eller subtropiske.
Beskrevne slægter
Die Balsambaumgewächse (Burseraceae) sind eine Pflanzenfamilie innerhalb der Ordnung der Seifenbaumartigen (Sapindales). Es sind harzreiche, verholzte Pflanzen mit pantropischer Verbreitung. Auch der Myrrhenstrauch (Commiphora myrrha) oder der Weihrauchbaum (Boswellia sacra) gehört zu den Balsambaumgewächsen. – Sie sind nicht zu verwechseln mit der Gattung Balsambäume (Myroxylon) aus der Familie der Hülsenfrüchtler (Fabaceae).
Diese harzführenden, verholzten Pflanzen wachsen als Bäume oder Sträucher.[1]
Die wechselständig oder seltener gegenständig an den Zweigen angeordneten Laubblätter sind unpaarig gefiedert, manchmal dreiteilig oder selten bis auf ein Blatt reduziert. Die Stomata sind anomocytisch.[2] Nebenblätter können vorhanden sein oder fehlen.[1]
Die Blüten stehen in traubigen oder ährigen Blütenständen zusammen.[1]
Die eingeschlechtigen oder zwittrigen Blüten sind klein und radiärsymmetrisch. Der drei bis sechs Kelchblätter sind imbricat oder valvat. Die drei bis sechs Kronblätter sind frei oder seltener verwachsen und ebenfalls imbricat oder valvat. Meist ist ein auffälliger, ring- oder becherförmiger Diskus vorhanden. Es sind gleich viele oder doppelt so viele Staubblätter wie Kronblätter vorhanden; sie setzen an der Basis oder am Rand des Diskus an. Die Staubfäden sind frei oder selten an ihrer Basis verwachsen. Die Staubbeutel sind dorsifix, seltener adnat, besitzen zwei Theken und öffnen sich mit einem Längsschlitz. Der oberständige Fruchtknoten ist und meist zwei- bis fünfkammerig. Pro Fruchtknotenkammer sind meist zwei, seltener eine meist anatrope Samenanlage gebildet. Der einfache Griffel endet in einer ungeteilten oder zwei- bis fünflappigen Narbe.[1]
Die Früchte sind meist Steinfrüchte, die zwei bis fünf Steinkerne enthalten, selten sind es sich öffnende Pseudo-Kapselfrüchte. Die Samen besitzen eine häutige Testa, und der Embryo besitzt zwei meist häutige, seltener fleischige Keimblätter und einer oberständigen Radicula.[1]
Die Chromosomengrundzahlen betragen x = 11, 13 oder 23.[2]
Die Familie Balsameaceae wurde 1824 durch Karl Sigismund Kunth in Annales des Sciences Naturelles (Paris), 2, S. 346 aufgestellt. Typusgattung ist Bursera Jacq. ex L.[3] Der Gattungsname Bursera ehrt den deutsch-dänischen Arzt und Botaniker Joachim Burser.[4] Ein Synonym für Burseraceae Kunth nom. cons. ist Balsameaceae Dumort.[5]
Eine Monographie wurde 1883 durch Adolf Engler: Burseraceae in Alphonse de Candolles Monographiæ phanerogamarum, Band 4, 1, Verlag G. Masson veröffentlicht.
Innerhalb der Ordnung Sapindales ist die Familie Burseraceae am nächsten mit den Familien Anacardiaceae und Kirkiaceae verwandt.[6] Die Familie Burseraceae wird bei Harley et al. 1995 in drei Triben gegliedert, die Tribus Bursereae wiederum in zwei Subtriben. Nicht vollständig klar innerhalb der Familie war 1995 und 2002 die genaue Position der Gattung Garuga.[7] Molekulargenetische Untersuchungen bestätigten bei Clarkson et al. 2002 die hier wiedergegebene Systematik weitgehend, allerdings weisen die Ergebnisse darauf hin, dass die beiden Subtriben keine Schwestertaxa sind.[8]
Die Arten der Familie Burseraceae gedeihen in den tropischen Regionen beider Hemisphären.[1]
Zur Familie Burseraceae gehören etwa 18 Gattungen mit etwa 550 Arten:
Die Informationen dieses Artikels entstammen zum größten Teil den unter Nachweise angegebenen Quellen, darüber hinaus werden folgende Quellen zitiert:
Die Balsambaumgewächse (Burseraceae) sind eine Pflanzenfamilie innerhalb der Ordnung der Seifenbaumartigen (Sapindales). Es sind harzreiche, verholzte Pflanzen mit pantropischer Verbreitung. Auch der Myrrhenstrauch (Commiphora myrrha) oder der Weihrauchbaum (Boswellia sacra) gehört zu den Balsambaumgewächsen. – Sie sind nicht zu verwechseln mit der Gattung Balsambäume (Myroxylon) aus der Familie der Hülsenfrüchtler (Fabaceae).
Burseracéae nyaéta kulawarga tutuwuhan tina ordo Sapindales nu mangrupa anggota kelompok utama Angiospermae (tutuwuhan kembangan).[1][2] Kulawarga ieu asli utamana ti Amerika tropis, ngan sababaraha spésiés aya di Afrika jeung Asia.[1] Anggota kulawarga ieu miboga daun nu pagenti sapanjang batang jeung diwangun ku loba salembaran, kembang tunggal atawa majemuk, jeung miboga buah nu dagingan.[2] Burseracéae diwangun ku antara 18 genus jeung 540 spésiés tutuwuhan kai nu kadang-kadang ngawangun batang pachycaul nu kaasup anggota nu ngahasilkeun résin seungit tina minyak kulitna (misalna menyan atawa mur).[3] Produk éta penting di zaman kuna pikeun dipaké dina dupa, minyak seungit jeung salaku pangaét.[3]
Burseracéae nyaéta kulawarga tutuwuhan tina ordo Sapindales nu mangrupa anggota kelompok utama Angiospermae (tutuwuhan kembangan). Kulawarga ieu asli utamana ti Amerika tropis, ngan sababaraha spésiés aya di Afrika jeung Asia. Anggota kulawarga ieu miboga daun nu pagenti sapanjang batang jeung diwangun ku loba salembaran, kembang tunggal atawa majemuk, jeung miboga buah nu dagingan. Burseracéae diwangun ku antara 18 genus jeung 540 spésiés tutuwuhan kai nu kadang-kadang ngawangun batang pachycaul nu kaasup anggota nu ngahasilkeun résin seungit tina minyak kulitna (misalna menyan atawa mur). Produk éta penting di zaman kuna pikeun dipaké dina dupa, minyak seungit jeung salaku pangaét.
బర్సెరసి (లాటిన్ Burseraceae) పుష్పించే మొక్కలకు చెందిన కుటుంబం.
This is a list of the 18 genera of the Burseraceae with placement in tribe and subtribe (where applicable)[1]
Bursereae subtribe Burserinae
Bursereae subtribe Boswelliinae
Canarieae
Protieae
The Burseraceae are a moderate-sized family of 17-19 genera and about 540 species of woody flowering plants. The actual numbers given in taxonomic sources differ according to taxonomic revision at the time of writing. The Burseraceae are also known as the torchwood family,[2] the frankincense and myrrh family, or simply the incense tree family. The family includes both trees and shrubs; its species are native to tropical regions of Africa, Asia, Australasia, and the Americas.
Because of taxonomic revision, as the family size (in terms of genera and species) differs according to the time period of study; so, too, does the family's higher-level relationships, including order. Burseraceae is a genetically-supported monophyletic group since APG III and is frequently cited within the Sapindales. It is recognized as a sister group to the Anacardiaceae.
The Burseraceae are characterized by the generally non-allergenic resin they produce in virtually all plant tissue and their distinctive smooth, yet flaking, aromatic bark.[3][4] The origins of the family can be traced to the Paleocene (about 65 Mya) when Beiselia mexicana first diverged in Mexico.[5] The subsequent divergences in the family lineage and migration of species in the Eocene (53 Mya) out of North America have led to the current distribution of the species being primarily associated with the tropics.[5] Though the family likely originated in North America, the greatest genetic diversity presently is found in the Southern Hemisphere.[5] Tabonuco (Dacryodes excelsa) and gumbo limbo (Bursera simaruba) represent the economic, ethnobotanical, and ecological significance of the Burseraceae in the Western Hemisphere, while frankincense (Boswellia sacra) and myrrh (Commiphora myrrha) represent the same in the Eastern Hemisphere.
The Burseraceae trees or shrubs are characterized by resins (having triterpenoids and ethereal oils)[6] that are present within the plant tissue from the vertical resin canals and ducts in the bark to the leaf veins.[3][4][7][8][9] In fact, the synapomorphy of the Burseraceae is the smooth yet peeling or flaking aromatic bark.[3][4] The clear, nonallergenic [3] resins may smell like almonds,[4] but at least the most well known resins, frankincense and myrrh, have an odor that is distinct from almonds, smelling like incense. The leaves are generally alternate, spiral, and odd-pinnately compound with opposite, frequently long-petiolulate, entire to serrate, pinnately veined leaflets whose symmetry is distinctive in some genera.[3][4] However, some members are known to have trifoliate or unifoliate leaves.[3] The leaf and leaflet stalks and axis may be brown and scurfy, while the leaf base is swollen and may be concave adaxially.[4] The family members tend to be without stipules.[3][8] The determinate, axillary inflorescences carry small, radial, unisexual flowers.[3][8] The plants tend to be dioecious.[3][8] The flowers may have four or five faintly connate but imbricate sepals with an equal number of distinct, imbricate petals.[3][8] Also, the stamens, that may contain nectar discs, have distinct glabrous filaments that occur in one or two whorls and in numbers equaling or twice the number of petals; the tricolporate pollen is contained within two locules of the anthers that open longitudinally along slits.[3] The gynoecium contains 3–5 connate carpels, one style, and one stigma that is head-like to lobed.[3] Each locule of the superior ovary has two ovules with axile placentation that are anatropous to campylotropous.[3] The one- to five-pitted fruit is a drupe that opens at maturity.[3] The endosperm is usually lacking in the embryo.[3]
Some discrepancy exists in the literature about the size of the Burseraceae. Records say that the family has 17 [3][8][9] to 18 [5][7] genera and 500 [3][8] to 540 [9] to 726 species.[5] Other authors cite different numbers: 16–20 genera and 600 species;[6] 20 genera and 500–600 species;[10] According to a pollen studies and molecular data, the family is split into three tribes: the Protieae, Bursereae, and Canarieae. The Protieae are composed of Protium (147 species and largest in this tribe), Crepidospermum, Garuga, and Tetragastris.[7] The Bursereae, which are further split into subtribes Boswelliinae and Burserinae, contain Commiphora (nearly 200 species and largest in the family), Aucoumea, Beiselia, Boswellia, Bursera, and Triomma.[7] Finally, the Canarieae are composed of Canarium (75 species and largest in this tribe), Dacryodes, Haplolobus, Pseudodacryodes, Rosselia, Santiria, Scutinanthe, and Trattinnickia.[7] The morphology of the fruit, which is a drupe, helps to distinguish between the three tribes.[8][9] Though the groupings have slightly changed since the 1990s, the Protieae are described as having a two- to five-parted drupe [9] with either ‘free or adhering parts’ which are ‘not fused in the endocarp’;[8] The Bursereae are described as having a drupe with parts that are fused in the endocarp, but an exocarp with dehiscing valves;[8][9] and the Canarieae as simply having a drupe with parts that are fused in the endocarp.[8][9]
This is a list of the 19 genera of the Burseraceae with placement in three tribes (and subtribes where applicable):[5]
According to the literature, the Burseraceae have not been lumped with other families nor split up into several others. However, they have "jumped" orders several times. For example, in the early 19th century, the family seems to have been placed in the Burserales, with the Anacardiaceae and Podoaceae.[12] In the mid-19th century and early 20th century, the family was placed in the Geraniales.[7][10] Then, by the mid- and late-20th century, the family was moved to the Rutales.[7] Finally, in the late 20th century, the family was (and today still is) located within the Sapindales.[7] Families that are consistently found in the same order as the Burseraceae (except when in the Burserales) include the Rutaceae, Meliaceae, and Simaroubaceae.[7] Only in recent studies were the Burseraceae and the Anacardiaceae seen as sister groups.[7]
The Sapindales are contained within the malvids of the rosid clade within the eudicotyledons.[3] The order contains nine [3][4] to 15 families,[13] 460 genera,[4] and from 5,400 [13] to 5,670 [4] to 5,800 species.[3] The currently recognized families include Aceraceae, Anacardiaceae, Burseraceae, Hippocastanaceae, Julianaceae, Meliaceae, Rutaceae, Sapindaceae, and Simaroubaceae. The Sapindales are a clade supported by DNA-based analyses on rbcL, atpB, and 18S sequences.[3] Within the Sapindales are two clades that contain gum and resin: the Rutaceae-Meliaceae-Simaroubaceae clade and the Burseraceae-Anacardiaceae clade.[4] The Burseraceae are thus not the only family in the Sapindales with this characteristic. The synapomorphies of the clade include pinnately compound alternately- or spirally-arranged leaves that may be palmately compound, trifoliate, or unifoliate, and small four- or five-merous flowers having a characteristic nectar disk and imbricate petals and sepals.[3] Some of these characteristics also occur in the Rosales.[13] However, the Sapindales and Rutales may actually form a complex, since many families "jump" between them. Indeed, rbcL sequence studies seem to indicate that a sapindalean/rutalean complex exists and may better represent the relationships of the families than the separate orders would.[13] A study based on the chloroplast-encoded gene rbcL reconstructed cladograms that include families within both the Sapindales and Rutales. One such cladogram indicated that the Sapindales are robust and that the Burseraceae (and Anacardiaceae) are within a single clade of their own.[13] This grouping seems to make sense, as both the Burseraceae and Anacardiaceae have secretory canals in the phloem and resin canals in the leaves, and are unique in the Sapindales for having biflavones in the leaf tissue.[3][13][14] However, the two families have several distinguishing characteristics. The resin of the Burseraceae is nonallergenic and two ovules per carpel occur, whereas the resin of the Anacardiaceae can be allergenic or poisonous and one ovule per carpel is found.[5][6] The Burseraceae-Anacardiaceae clade is sister to a robust cluster of three other families, the Sapindaceae-Aceraceae-Hippocastanaceae clade.[13] The Rutaceae-Meliaceae-Simaroubaceae clade is sister to the Burseraceae-Anacardiaceae and Sapindaceae-Aceraceae-Hippocastanaceae clade.[13] The rbcL technique is supported and considered acceptable until such time as other analytical methods become better developed.[13]
The Burseraceae are distributed throughout the world and primarily in the tropics, especially Malesia, Africa, and Central and South America.[7][8] The three tribes can be linked to a specific region of the world, although this is not obligatory. For example, members of the tribe Protieae are generally found in South America, those of the Bursereae are found in Africa and Mesoamerica, while members of the Canarieae are found in Malesia.[7] However, each tribe has a representative genus present in all the tropical regions: Dacryodes (Canarieae), Protium (Protieae), and Commiphora (Bursereae).[5] The Burseraceae are found in a variety of habitats, including hot, dry desert and savannah, as well as in coastal mangrove forest and rain forest habitats.[8] One study found that the family originated in North America during the Paleocene (about 65 Mya), when the earliest fossils of the Sapindales are found.[5] During the Early to Middle Eocene (about 53 Mya), family members dispersed to eastern Laurasia (i.e. Europe and Asia) via the Boreotropical Land Bridge and the continents in the Southern Hemisphere, which is now the area of the greatest generic diversity of this family.[5]
More specifically, the earliest diverging genus was Beiselia (of the Bursereae subtribe Boswelliinae) in either North America, Mexico, or the Caribbean in the Paleocene. Similar results from other studies [5][15] find that Beiselia mexicana, a native of Mexico, is basal to the remaining Burseraceae. These results may indicate that the family originated in Mexico. The next divergence was in the Early Eocene when the Burserinae (i.e. Commiphora) diverged and emigrated from North America into Africa, Madagascar, and India.[5] Commiphora dispersed throughout Africa during the Middle Eocene (about 44 Mya) and from Africa to Madagascar during the Oligocene (about 30 Mya) via the Mozambique Channel Land Bridge; the spread to India was more recent (about 5 Mya).[5] The Canarieae and Boswelliinae (subtribes of Bursereae) dispersed from western Laurasia and spread eastward during the Eocene; fossils of Canarium, for example, from the Czech Republic date to the Late Oligocene (23 Mya).[5] Finally, the Protieae originated in North America like the rest of the family, then migrated to Africa and Asia through the Tethys seaway in the Late Eocene (about 37 Mya), but then made its way back to South America via long-distance dispersal.[5] By the late Oligocene (about 23Mya), all three Burseraceae tribes were extant and dispersed throughout the Northern Hemisphere.[5]
The mechanism of seed dispersal via animal link vectors (endozoochoric dispersal) may explain how most Burseraceae were able to expand their range so efficiently across the globe.[5] Beiselia, Boswellia, and Triomma have dry fruits better suited for wind dispersal, but most Burseraceae have fleshy, edible fruit that is eaten by many animal dispersers.[5] The seeds may provide a high reward in fat (24–73%) and protein (2.7–25.9%) if digested, but many animals eat just the fleshy part of the fruit and either discard the endocarp right away or excrete it some time later.[5] Some known Burseraceae fruit consumers include hornbills (Buceros bicornis, Ceratogyma atrata, C. cylindricus, Penelopides panini), oilbirds (Steatnoris caripensis), fruit pigeons, warblers, vireos, orioles, flycatchers, tanagers, woodpeckers, loeries, primates (Cercopithecus spp., Lophocebus albigena), lemurs (Varecia variegate subsp. variegate), and sun bears (Helarctos malayanus).[5] The fruits may also have been water dispersed.[5]
Several representative species within the Burseraceae typify the economic and ethnobotanic significance of the family. First, Dacryodes excelsa of the Canarieae is an important old-growth species found in the Caribbean. Second, Bursera simaruba of the Burserinae is a fast-growing ornamental that is one of a few representatives of the primarily tropical family in the United States. Finally, the namesakes of the family Boswellia carterii (frankincense) and Commiphora abyssinica (myrrh) are important economically and medicinally in several parts of the world. Though this is a small subset of the large number of potentially important species, these four members exemplify the wide use and importance of the Burseraceae. The latter three are frequently cited in the literature for their renowned importance.
Commonly known as tabonuco (or gommier, also candlewood), Dacryodes excelsa is a large, dominant tree found in Puerto Rico and other parts of the Caribbean.[16] The seeds of the tree are a source of food for birds. Like all members, the tree releases sap from the bark when wounded. The clear sap oozes from the tree and hardens to a white, aromatic waxy resin that can be used to make candles and incense.[16] Before the arrival of the Spaniards to Puerto Rico, the native Taínos used the resin to make torches. The wood itself is useful for constructing housing, furniture, boxes, small boats, and a variety of other wood-based products; the utility of the wood is comparable to that of mahogany and birch.[16] In addition, species like Canarium littorale, Dacryodes costata, Santiria laevigata, and Santiria tomentosa from Malaysia, as well as Aucoumea klaineana and Canarium schweinfurthii from Africa, also produce valuable wood for construction projects and carpentry.[8]
Several species in the genus Canarium are used as edible fruits (for example, Canarium album, the Chinese olive) and nuts (pili nuts, Canarium ovatum).
Species in the genus Bursera, especially the so-called elephant tree, grow primarily in Mexico, where their secretions are a raw material in making varnish.[8][10] The Maya also used a Bursera sp. to make incense.[9] However, the Bursera may also be considered an ornamental genus and a common representative of the family in the United States, especially in Florida (B. simaruba) and the Southwest (B. odorata, B. microphylla).[3][10]
Naked Indian (also known as gumbo limbo), or Bursera simaruba, in particular, is found in Florida, Mexico, the Caribbean, Venezuela, and Brazil. The tree is also named the ‘tourist tree’ for its very distinctive flaking red bark; apparently, the tree occurs in tropical areas where many white tourists go on vacation.[17] The resin from this tree can be used to make varnish and turpentine.[17] In addition, the resin may also be used similarly to tiger balm (containing Cinnamomum camphora of the Lauraceae) to relieve sprains and muscle aches.[17] The leaves are used to brew a tea to relieve inflammation.[18] The bark serves as an antidote to skin irritation caused by Metopium toxiferum (also known as poisonwood, Florida poison tree, and hog gum) of the Anacardiaceae. The gumbo limbo grows quickly and can be used to make a living fence especially out of cut limbs that are placed straight into the ground or for restoration projects as a pioneer species.[17] The tree is highly tolerant of high-intensity wind such as hurricane-force winds, so is planted in areas where hurricanes occur frequently, such as Florida and the Caribbean. The seeds of this species are also a source of food for birds.
Frankincense, or olibanum, (Boswellia carterii) and myrrh (Commiphora abyssinica) have long been valued for the aromatic resins they produce. These resins are extracted via tapping, or cutting of the bark to make it release sap. The liquid sap hardens and is gathered, sold as is or further processed and mixed with spices, seeds, and roots to make various forms of incense.[19] Both species are native to parts of Northeast Africa (Somalia, frankincense; Somalia and Ethiopia, myrrh) and Arabia (Oman and Yemen, frankincense), but their distribution and use have been extended beyond these regions to India and China.[19] The best frankincense is grown in Oman and the incense is widely used in worship in India.[19] The ancient Egyptians prized frankincense for the resin they used to make the characteristic dark eyeliner and myrrh as an embalming agent for deceased pharaohs.[19][20] At that time, myrrh was worth more than gold. In modern times resins from these trees are used in Chinese herbal medicine and Indian Ayurvedic medicine to treat several ailments. Pills containing small doses of frankincense and other ingredients are valued in oriental medicine for promoting blood flow and the movement of the qi (‘life force’ or ‘spiritual energy’).[19] and myrrh is similarly claimed to promote blood flow, stimulate the stomach and digestion, and to be useful in treating diabetes, menopause, uterine tumors, amenorrhoea, and dysmenorrhea.[19] Both frankincense (containing triterpene acids) [21] and myrrh are used to relieve pain and inflammation as in arthritis and asthma.[19][22]
The Burseraceae are a moderate-sized family of 17-19 genera and about 540 species of woody flowering plants. The actual numbers given in taxonomic sources differ according to taxonomic revision at the time of writing. The Burseraceae are also known as the torchwood family, the frankincense and myrrh family, or simply the incense tree family. The family includes both trees and shrubs; its species are native to tropical regions of Africa, Asia, Australasia, and the Americas.
Because of taxonomic revision, as the family size (in terms of genera and species) differs according to the time period of study; so, too, does the family's higher-level relationships, including order. Burseraceae is a genetically-supported monophyletic group since APG III and is frequently cited within the Sapindales. It is recognized as a sister group to the Anacardiaceae.
The Burseraceae are characterized by the generally non-allergenic resin they produce in virtually all plant tissue and their distinctive smooth, yet flaking, aromatic bark. The origins of the family can be traced to the Paleocene (about 65 Mya) when Beiselia mexicana first diverged in Mexico. The subsequent divergences in the family lineage and migration of species in the Eocene (53 Mya) out of North America have led to the current distribution of the species being primarily associated with the tropics. Though the family likely originated in North America, the greatest genetic diversity presently is found in the Southern Hemisphere. Tabonuco (Dacryodes excelsa) and gumbo limbo (Bursera simaruba) represent the economic, ethnobotanical, and ecological significance of the Burseraceae in the Western Hemisphere, while frankincense (Boswellia sacra) and myrrh (Commiphora myrrha) represent the same in the Eastern Hemisphere.
La burseracoj (Burseraceae) estas tropikaj rezinhavaj aŭ aromacaj arboj kaj arbedoj kun alternantaj, pinate kunmetitaj folioj, malgrandaj verdecaj floroj. La frukto estas drupo.
La burseracoj (Burseraceae) estas tropikaj rezinhavaj aŭ aromacaj arboj kaj arbedoj kun alternantaj, pinate kunmetitaj folioj, malgrandaj verdecaj floroj. La frukto estas drupo.
Boswellia olibanarbo (Boswellia carteri) estas nordafrika, hinda arbo kun pinataj folioj kaj kvinpetalaj, blankaj floroj. El ties trunkoŝelo estas elgajnita gumrezino nomata olibano, uzata kiel incenso kaj farmacie. Ĝi eligas spicajn odorojn dum ardigo. Bursera, aŭ bursero Commiphora, aŭ komiforo vera mirho (Commiphora abyssinica)Burseraceae es una familia de plantas del orden Sapindales. Las burseráceas tienen hojas compuestas, alternas, inparipinnadas y, con pocas excepciones, un látex oloroso. Este látex se encuentra en las ramas, las hojas y en el fuste. Cuando está presente usualmente es de un color claro y pegajoso que seca en un polvo blanco, o es un látex blanco, como leche.
Son árboles o arbustos, con conductos laticíferos presentes en la corteza interior, aromáticos; plantas generalmente dioicas. Hojas alternas, generalmente imparipinnadas, a veces bipinnadas, trifoliadas o reducidas a un folíolo, deciduas o persistentes; folíolos laterales opuestos; estípulas generalmente ausentes.
Inflorescencias panículas cimosas, a menudo racemiformes, a veces pseudoespigadas, o las flores en fascículos o solitarias, axilares o terminales, flores pequeñas, regulares, hipóginas, 3-5 (6)-meras, por lo general funcionalmente unisexuales; sépalos 3-5 (6), connados al menos en la base, valvados; pétalos 3-5 (6), libres o raramente connados en un tubo, induplicados o valvados; estambres (3-) 6-10, en 1 o 2 verticilos, generalmente estériles en las flores pistiladas, filamentos generalmente libres e insertos abajo del disco nectarífero o raramente arriba (androceo obdiplostemono o haplostémono). Ovario súpero, 2-5-locular, generalmente rudimentario en las flores estaminadas, óvulos 2 por lóculo, anátropos, placentación axial, estilo 1 y generalmente corto, estigma 2-5-lobado.
Frutos más o menos drupáceos, pericarpios coriáceos a carnosos, indehiscentes o finalmente dehiscentes por 2-5 valvas; pirenos 1-5, a menudo con un pseudoarilo o cubierta carnosa, cada uno generalmente con 1 semilla, o rara vez los pirenos multiloculares y cada lóculo con 1 semilla; endosperma ausente, embrión generalmente recto, cotiledones contortuplicados o planos y generalmente lobados, radícula súpera.[1]
Burseraceae fue descrita por Carl Sigismund Kunth y publicado en Annales des Sciences Naturelles (Paris) 2: 346. 1824.[1] El género tipo es: Bursera Jacq. ex L.
Burseraceae es una familia de plantas del orden Sapindales. Las burseráceas tienen hojas compuestas, alternas, inparipinnadas y, con pocas excepciones, un látex oloroso. Este látex se encuentra en las ramas, las hojas y en el fuste. Cuando está presente usualmente es de un color claro y pegajoso que seca en un polvo blanco, o es un látex blanco, como leche.
Mürripuulised (Burseraceae) on umbes 15–18 perekonnast koosnev seebipuulaadsete seltsi kuuluv taimede sugukond.
Mürripuulised (Burseraceae) on umbes 15–18 perekonnast koosnev seebipuulaadsete seltsi kuuluv taimede sugukond.
Tohtorinpuukasvit (Burseraceae) on trooppinen kasviheimo koppisiemenisten Sapindales-lahkossa. Heimoon kuuluvat mm. gabonpuut (Acoumea), hartsistaan kuulut olibaanit (Boswellia), tohtorinpuut (Bursera), elemit (Canarium) ja mirhapuut (Commiphora).[1]
Tohtorinpuukasvit ovat puita tai pensaita, joiden kaarna on usein hilseilevä ja vaaleanharmaa. Kasvit sisältävät väritöntä tai valkoista, tuoksuvaa ja hartsimaista nestettä, ja aineenvaihdunta tuottaa ellagiinihappoa. Varressa on kivisoluja, sklereidejä, ja karvoitus on hyvin vaihtelevaa. Lehtien päällysketossa on limasoluja. Lehdet ovat pääteparisia, ja lehdykät ovat usein hammaslaitaisia ja niissä on joskus kuultavia pilkkuja. Sekä lehdyköiden että lehtien ruodeissa on usein paksuuntumat eli pulvinukset. [2]
Kaksikotisuus on tohtorinpuukasveilla yleistä. Kukan verhiö on vaihtelevissa määrin yhdislehtinen, kolmi- tai neliliuskainen. Vartalo on tavallisesti lyhyt. Kussakin emilehdessä on kaksi siemenaihetta. Hedelmä on kulmikas luumarja ja väliseinistään murtuva, siinä on keskipylväs. Siemenen ravintovarasto on hemiselluloosainen. [3]
Tohtorinpuukasvit ovat trooppisen vyöhykkeen kasveja. [4]
Tohtorinpuukasvisukuja on 19 ja lajeja 755. Ne jaetaan neljään tribukseen. Lähin sukulaisheimo on sumakkikasvit (Anacardiaceae).[5]
Beiselieae käsittää vain yhden lajin, Beiselia mexicana, joka kasvaa Meksikon Michoacánissa. Se on kaksikotinen. Lehtikannat ovat hyvin turvonneita ja jäävät jäljelle lehden karistua ja kuihtuvat piikeiksi. Sikiäin on 9–12 yhteen kasvaneen emilehden muodostama ja enemmän tai vähemmän vartaloton. [6]
Tribuksessa Garugeae on 11 sukua ja 275 lajia tropiikissa, erityisesti Vanhan maailman puolella. Kasvit ovat kaksikotisia tai kukat ovat kaksineuvoisia. Usein ne ovat kolmilukuisia ja joskus pohjus muodostaa tyveltään yhteenkasvaneiden kehälehtien kanssa maljamaisen hypantion. Hedelmä ei useinkaan ole avautuva. Suurimmat suvut ovat elemit (Canarium, 120 lajia) ja Dacryodes (70 lajia). [7]
Bursereae-tribus sisältää kolme sukua ja 286 lajia kaikkialla tropiikissa. Ne ovat tavallisesti kausivihantia. Yksineuvoiset kukat sijaitsevat kaksikotisesti, mutta sekaneuvoisuuttakin esiintyy. Runsaiten on lajeja mirhapuiden ja tohtorinpuiden suvuissa, edellisessä 185, joista 150 Afrikassa, ja jälkimmäisessä 110 lajia. [8]
Protieae on kolme sukua ja 140 lajia käsittävä tribus. Lajit kasvavat enimmäkseen trooppisessa Amerikassa, mutta myös joitakin Madagaskarissa ja Malaijien saaristossa. Suurin suku on 130-lajinen Protium. [9]
Seuraavat suvut kuuluvat tohtorinpuukasveihin:[10]
Temppeliolibaani (Boswellia sacra)
Canarium asperum -elemi
Commiphora africana -mirhapuu
Dacryodes edulis, hedelmiä
Kukkiva Garuga floribunda
Protium heptaphyllum
Tohtorinpuukasvit (Burseraceae) on trooppinen kasviheimo koppisiemenisten Sapindales-lahkossa. Heimoon kuuluvat mm. gabonpuut (Acoumea), hartsistaan kuulut olibaanit (Boswellia), tohtorinpuut (Bursera), elemit (Canarium) ja mirhapuut (Commiphora).
La famille des Burséracées regroupe des plantes dicotylédones. Selon Watson & Dallwitz elle comprend 500 espèces réparties en 17 genres.
Ce sont des arbres ou des arbustes résineux des régions subtropicales à tropicales.
Le nom vient du genre type Bursera, nommé en hommage au médecin et botaniste germano-danois Joachim Burser (en) (1583-1639), qui en 1625 fut professeur à l’Académie de Soro (Danemark). Ses collections botaniques, qui furent utilisées par le botaniste suédois Carl von Linné, sont conservées au Musée du Jardin Botanique d’Uppsala[3].
Selon Angiosperm Phylogeny Website (11 décembre 2016)[4] :
Selon NCBI (11 décembre 2016)[5] :
Selon DELTA Angio (11 décembre 2016)[6] :
Selon ITIS (11 décembre 2016)[7] :
Selon NCBI (22 juin 2010)[8] :
La famille des Burséracées regroupe des plantes dicotylédones. Selon Watson & Dallwitz elle comprend 500 espèces réparties en 17 genres.
Ce sont des arbres ou des arbustes résineux des régions subtropicales à tropicales.
Brezuljevke (lat. Burseraceae), biljna porodica iz reda sapindolike kojoj pripada 19 rodova sa preko 680 vrsta.[1].
Porodica je dobila ime po rodu Bursera, a raširena je po tropskim područjima Afrike, Amerike i Azije.
Brezuljevke (lat. Burseraceae), biljna porodica iz reda sapindolike kojoj pripada 19 rodova sa preko 680 vrsta..
Porodica je dobila ime po rodu Bursera, a raširena je po tropskim područjima Afrike, Amerike i Azije.
Balsamowc je štom ze swójby balsamowych rostlinow (łaćonsce: Bursera gummifera, Burseraceae).
Balsamowc je štom ze swójby balsamowych rostlinow (łaćonsce: Bursera gummifera, Burseraceae).
Burseraceae adalah salah satu suku anggota tumbuhan berbunga. Menurut Sistem klasifikasi APG II suku ini dimasukkan ke dalam bangsa Sapindales, klad euRosidae II.
Burseraceae adalah salah satu suku anggota tumbuhan berbunga. Menurut Sistem klasifikasi APG II suku ini dimasukkan ke dalam bangsa Sapindales, klad euRosidae II.
Le Burseracee (Burseraceae Kunth, 1824) sono una famiglia di piante angiosperme dicotiledoni appartenenti all'ordine Sapindales.
La famiglia comprende i seguenti generi:[1]
Le Burseracee (Burseraceae Kunth, 1824) sono una famiglia di piante angiosperme dicotiledoni appartenenti all'ordine Sapindales.
Burseraceae is een botanische naam, voor een familie van bedektzadigen. Een familie onder deze naam wordt universeel erkend door systemen van plantentaxonomie, en zo ook door het APG II-systeem (2003). Ook de omschrijving is stabiel. De familie telt circa vijfhonderd soorten, van meest bomen maar ook struiken. Deze komen voor in de tropen en subtropen.
De familie is het meest bekend als leverancier van reukstoffen, zoals mirre, olibanum en wierook. Het hout van Aucoumea klaineana, okoumé, is echter ook zeer algemeen aanwezig in Nederlandse gebouwen.
Burseraceae is een botanische naam, voor een familie van bedektzadigen. Een familie onder deze naam wordt universeel erkend door systemen van plantentaxonomie, en zo ook door het APG II-systeem (2003). Ook de omschrijving is stabiel. De familie telt circa vijfhonderd soorten, van meest bomen maar ook struiken. Deze komen voor in de tropen en subtropen.
De familie is het meest bekend als leverancier van reukstoffen, zoals mirre, olibanum en wierook. Het hout van Aucoumea klaineana, okoumé, is echter ook zeer algemeen aanwezig in Nederlandse gebouwen.
Een lijst met genera (volgens Watson & Dallwitz) Aucoumea, Beiselia, Boswellia, Bursera, Canarium, Commiphora, Crepidospermum, Dacryodes, Garuga, Haplolobus, Pachylobus, Protium, Santiria, Scutinanthe, Tetragastris, Trattinnickia, TriommaBalsamfamilien (Burseraceae) er en plantefamilie i ordenen Sapindales. Den tilhører kladen Eurosidae II.
Denne botanikkrelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Balsamfamilien (Burseraceae) er en plantefamilie i ordenen Sapindales. Den tilhører kladen Eurosidae II.
Osoczynowate (Burseraceae Kunth) – rodzina roślin należąca do rzędu mydleńcowców (w systemach klasyfikacyjnych preferujących podział na drobne rodziny i rzędy zaliczana do rzędu Burserales). Do rodziny należy 19 rodzajów z 755 gatunkami występującymi w strefie tropikalnej. Przedstawiciele rodziny występują na obu kontynentach amerykańskich od południowo-zachodniej części Stanów Zjednoczonych po południową Brazylię, w Afryce subsaharyjskiej, w południowej Azji, północnej Australii i na wyspach Oceanii[2]. Należące tu rośliny wyróżniają się obecnością kanałów żywicznych wypełnionych bezbarwnymi lub białymi żywicami, zwykle silnie aromatycznymi. Znacznie użytkowe mają dostarczające jadalnych owoców różne gatunki z rodzaju kanarecznik Canarium, lokalnie spożywane są także owoce Dacryodes edulis. Drzewa z rodzaju kadzidla Boswellia dostarczają żywicy olibanum, a z rodzaju balsamowiec Commiphora – mirry. Żywice o różnych zastosowaniach pozyskuje się także z Bursera simaruba i Dacryodes excelsa. Drzewa wielu rodzajów z tej rodziny stanowią źródło wartościowego drewna[2].
Rodzina siostrzana dla nanerczowatych Anacardiaceae, umieszczana w rzędzie mydleńcowców Sapindales reprezentującym klad różowych w obrębie okrytonasiennych[1].
mydleńcowcełużnikowate Nitrariaceae
osoczynowate Burseraceae
nanerczowate Anacardiaceae
mydleńcowate Sapindaceae
biegunecznikowate Simaroubaceae
meliowate Meliaceae
rutowate Rutaceae
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa różowe (Rosidae Takht.), nadrząd Rutanae Takht., rząd Burserales Baskerville, rodzina osoczynowate (Burseraceae Kunth)[4].
Osoczynowate (Burseraceae Kunth) – rodzina roślin należąca do rzędu mydleńcowców (w systemach klasyfikacyjnych preferujących podział na drobne rodziny i rzędy zaliczana do rzędu Burserales). Do rodziny należy 19 rodzajów z 755 gatunkami występującymi w strefie tropikalnej. Przedstawiciele rodziny występują na obu kontynentach amerykańskich od południowo-zachodniej części Stanów Zjednoczonych po południową Brazylię, w Afryce subsaharyjskiej, w południowej Azji, północnej Australii i na wyspach Oceanii. Należące tu rośliny wyróżniają się obecnością kanałów żywicznych wypełnionych bezbarwnymi lub białymi żywicami, zwykle silnie aromatycznymi. Znacznie użytkowe mają dostarczające jadalnych owoców różne gatunki z rodzaju kanarecznik Canarium, lokalnie spożywane są także owoce Dacryodes edulis. Drzewa z rodzaju kadzidla Boswellia dostarczają żywicy olibanum, a z rodzaju balsamowiec Commiphora – mirry. Żywice o różnych zastosowaniach pozyskuje się także z Bursera simaruba i Dacryodes excelsa. Drzewa wielu rodzajów z tej rodziny stanowią źródło wartościowego drewna.
Burseraceae é uma família de plantas angiospérmicas (plantas com flor - divisão Magnoliophyta), pertencente à ordem Sapindales.
O grupo inclui 18 géneros e 550 espécies que incluem a mirra e o incenso. Seu nome se deve à uma homenagem feita ao médico e botânico Joachim Burser. Amplamente distribuída no Brasil, alguns gêneros movimentam o mercado aromático e cosmético, como a Boswella carteri que é usada na fabricação de incensos.
A família tem a sua origem no gênero Bursera, que por sua ver é uma homenagem ao médico e botânico alemão Joachim Burser (1583-1649).
São em sua maioria árvores, em alguns casos arbustos.
Alternas e espiraladas, e pinado-compostas, podendo ser, no entanto, trifolioladas ou unifolioladas; venação peninérvia, presença incompleta de estípulas.
Com inflorescência determinada e axilar, a maioria das flores são unissexuais, radiais e pequenas. Apresentam de 4 a 5 sétalas, que são ligeiramente conatas, imbricadas e decíduas. Também de 4 a 5 pétalas, livres e pouco conatas. Seus estames variam de 1 a 2 verticilos, e podem ter o mesmo ou duas vezes o número de pétalas. Apresentam 3 a 5 carpelos conatos; de ovário súpero; placentação axial; 1 filete, 1 estigma e 2 óvulos por lóculo.
Frutos em drupa que variam de 1 a 5 caroços, com embrião reto ou curvo, endosperma ligeiramente presente.
Distribuição geral: Principalmente patropical, possui bastante diversidade na América tropical e na África.
Distribuição brasileira:
Seus biomas são Amazônia, Caatinga, Cerrado, Mata Atlântica.
Uma das adaptações mais notáveis é a variedade química geral da Burseraceae. Algumas espécies possuem esguichos tóxicos para defesa, quando seus tecidos são perfurados, que ejetam exsudato em até 2 metros de distancia. É sugeria que o desenvolvimento químico seja uma possível resposta coadaptativa a interação com besouros crisomelídeos. A Família Burseraceae é monofilética com base em análises cladísticas. Sua casca lisa é uma característica sinapomórfica. As flores diminutas nectaríferas são polinizadas por insetos, e os frutos tem dispersão realizada por aves.
A reprodução se dá como em qualquer outra Angiosperma. Com a polinização, os grãos de pólen se prendem aos estigmas e são estimulados a se desenvolver. Formam-se, então, os tubos polínicos em direção aos óvulos. O tubo polínico penetra no óvulo através da micrópila. Um dos núcleos espermáticos se junta a oosfera, dando origem ao zigoto. O outro se junta aos dois núcleos polares, originando uma célula triploide. Com várias mitoses, o zigoto forma o embrião e a célula triploide forma o endosperma. Os tecidos do óvulo também se desenvolvem em estruturas que envolvem o endosperma e o embrião, constituindo a semente. Os tecidos do ovário também se desenvolvem, originando o fruto, que além de proteger as sementes, facilita a dispersão.
Pela sua característica de exalar um forte aroma de suas folhas e casca, algumas espécies são de interesse econômico como a Protium e Tetragastris pois elas produzem um exsudato que é utilizado na fabricação de cosméticos e remédios. A Boswella carteri é usada para fabricação de incenso.
As espécies Bursera simaruba, Trattinnickia ferrugínea, Trattinnickia mensais, estão na Lista Oficial das Espécies da Flora Brasileira Ameaçadas de Extinção de 2008. A primeira encontrada na Amazônia, e as ultimas encontradas na Mata Atlântica.
A Bursera simaruba é plantada como ornamental na Flórida, onde é nativa, por causa de sua casca de cor atraente.
Burseraceae é uma família de plantas angiospérmicas (plantas com flor - divisão Magnoliophyta), pertencente à ordem Sapindales.
O grupo inclui 18 géneros e 550 espécies que incluem a mirra e o incenso. Seu nome se deve à uma homenagem feita ao médico e botânico Joachim Burser. Amplamente distribuída no Brasil, alguns gêneros movimentam o mercado aromático e cosmético, como a Boswella carteri que é usada na fabricação de incensos.
Burseraceae,[2] rökelseträdsväxter är en familj av tvåhjärtbladiga växter. Burseraceae ingår i ordningen kinesträdordningen, klassen tvåhjärtbladiga blomväxter, divisionen fanerogamer, och riket växter.[2]
Familjens träd och buskar förekommer inom det tropiska området. På grund av växternas rikedom på eteriska oljor och harts har många av arterna kommit till medicinsk och teknisk användning.[3]
Kladogram enligt Catalogue of Life[2]:
kinesträdordningen Burseraceae
Wikimedia Commons har media som rör Burseraceae.
Wikispecies har information om Burseraceae.
Рослини цієї родини поширені в тропічних і субтропічних країнах обох півкуль. Особливо вони характерні для Америки і Південно-Східної Африки.
Листопадні дерева або чагарники. Листки переважно перистоскладні, чергові або супротивні, іноді зредуковані до одного листочка. Квітки правильні, дрібні, одностатеві, рідше двостатеві, 4 — 5 членні, зібрані в суцвіття: волоть, китицю, колос. Зав'язь верхня. Плід — 1-5-насіннева ягода («кістянка»), іноді коробочка, що повільно розкривається.
Деякі види з родів Bursera і Commiphora — сукуленти.
Родина налічує до 20 родів і близько 600 видів.
У родині бурзерові розрізняють 3 триби:
У представників триби протієві плід з 2-5 вільними або зближеними, але не зрощеними кісточками; екзокарпій зрідка розтріскується стулками. Сюди відносяться 6 родів: найвідоміші з них протіум (Protium, близько 90 видів, з них більше 60 в лісах тропічної Америки, переважно на півночі Бразилії, в басейні річки Амазонки), тетрагастріс (Tetragastris, близько 10 видів в тропічній Америці, від Бразилії до Вест-Індії), гаруга (Garuga, 7 видів від Індії і Бірми до Філіппінських островів і Північної Австралії).
У триби бурзерові плід із зрощеними кісточками; екзокарпій завжди розтріскується стулками. 5 родів: окумея (Aucoumea, 1 вид у тропічній Західній Африці), босвелія (Boswellia, більше 20 видів в Північно-Східній Африці, на півдні Аравійського півострова, в Індії), бурзера (Bursera, майже 100 видів у тропічній Америці, переважно в Мексиці), коміфора, або миррове, або Бальзамове дерево (Commiphora, syn. Balsamodendron, більше 100 видів від Маскаренських островів, Мадагаскару і півдня Африки до Ефіопії та Судану, Аравійського півострова і Індії).
У триби канарієві плід з цільним ендокарпієм. 6 родів, найвідоміший — канаріум (Canarium, близько 150 видів в тропіках Старого Світу, головним чином у тропічній Азії, значно менше в Африці, 1 вид у Вест-Індії), сантир (Santiria, близько 50 видів, від Малайзії до Філіппінських островів і Нової Гвінеї).
Особливістю рослин цієї родини є наявність чисельних секреторних каналів у флоемі, де нагромаджуються смоли і бальзами, які використовують у парфумерії, народній медицині, для бальзамування, з технічною метою. Мирру, яку одержували з африканських та аравійських дерев родини бурзерових, що приємно пахне та має гостропряний смак, здавна як ароматичну речовину спалювали під час богослужінь та використовували для лікування інфекцій ротової порожнини (при ангінах, цинзі тощо). Ладан — висушений сік, смола, (камедь) багатьох рослин роду Boswellia здавна застосовували при релігійних обрядах. Також використовується в парфумерії і аромотерапії (в основному у вигляді ефірної олії). Мирра і ладан в Біблії описані, як дарунки волхвів Ісусу .
Деякі види мають плоди з їстівними ядрами (наприклад рослини роду Канаріум). Канаріум індійський (Canarium indicum) є одними з найважливіших горіхоплідних дерев у східній Індонезії і південно-західній частині Тихого океану.
Серед бурзерових чимало дерев, що мають красиву деревину. Це види роду канаріум, окумея, або «габонське червоне дерево» (Aucoumea klaineana), стовбури якої досягають у висоту 40 м і в поперечнику 2 м, і низка інших.
Họ Trám[1] hay còn gọi là họ Rẫm [2] (danh pháp khoa học: Burseraceae, đồng nghĩa: Balsameaceae, Neomangenotioideae) là một họ của 19 chi với khoảng 750-860 loài thực vật có hoa. Họ này chứa các loài cây gỗ hay cây bụi, bản địa của khu vực nhiệt đới châu Phi, châu Á và châu Mỹ.
Một vài loài trong họ này sản sinh ra nhựa có hương thơm, được sử dụng để làm hương hay nước hoa, đáng chú ý nhất là nhũ hương (Boswellia spp.) và một dược (Commiphora myrrha, đồng nghĩa: Commiphora momol). Nó cũng bao gồm các loài cây ăn quả, như Dacryodes edulis.
Sự phân chia của hai chi Bursera và Commiphora được một số tác giả coi là có từ khoảng 120 triệu năm trước (Ma), với sự đa dạng hóa trong chi đầu tiên đã bắt đầu vào khoảng 70 Ma (Becarra 2005); nhưng dường như các con số này là quá cao. Weeks và Simpson (2007) cho rằng sự phân nhánh của chi Commiphora từ nhánh mà hiện nay đại diện của nó là B. tonkinensis (râm) diễn ra vào khoảng 53-41,6 Ma (thế Eocen), mặc dù Commiphora tự nó đã không đa dạng hóa cho tới tận 32,3-23,2 Ma. Sự khô cằn hóa trong thế Neogen ở châu Phi diễn ra cũng xấp xỉ vào khoảng thời gian này (Weeks và ctv. 2005, Weeks & Simpson 2007).
Hiện tại, theo ước tính của APG thì các chi có nhiều loài nhất là: Commiphora (~ 190 loài, trong đó tới 150 loài chỉ có ở châu Phi), Protium (~85 loài), Canarium (~75 loài), Bursera (~ 50 loài). Chi Beiselia với 1 loài duy nhất (B. mexicana ở Mexico) có quan hệ họ hàng chị-em (nghĩa là rẽ nhánh sớm nhất ra khỏi phần còn lại) với toàn bộ nhóm còn lại của họ này trong một số nghiên cứu ở mức phân tử.
Họ Trám hay còn gọi là họ Rẫm (danh pháp khoa học: Burseraceae, đồng nghĩa: Balsameaceae, Neomangenotioideae) là một họ của 19 chi với khoảng 750-860 loài thực vật có hoa. Họ này chứa các loài cây gỗ hay cây bụi, bản địa của khu vực nhiệt đới châu Phi, châu Á và châu Mỹ.
Một vài loài trong họ này sản sinh ra nhựa có hương thơm, được sử dụng để làm hương hay nước hoa, đáng chú ý nhất là nhũ hương (Boswellia spp.) và một dược (Commiphora myrrha, đồng nghĩa: Commiphora momol). Nó cũng bao gồm các loài cây ăn quả, như Dacryodes edulis.
Sự phân chia của hai chi Bursera và Commiphora được một số tác giả coi là có từ khoảng 120 triệu năm trước (Ma), với sự đa dạng hóa trong chi đầu tiên đã bắt đầu vào khoảng 70 Ma (Becarra 2005); nhưng dường như các con số này là quá cao. Weeks và Simpson (2007) cho rằng sự phân nhánh của chi Commiphora từ nhánh mà hiện nay đại diện của nó là B. tonkinensis (râm) diễn ra vào khoảng 53-41,6 Ma (thế Eocen), mặc dù Commiphora tự nó đã không đa dạng hóa cho tới tận 32,3-23,2 Ma. Sự khô cằn hóa trong thế Neogen ở châu Phi diễn ra cũng xấp xỉ vào khoảng thời gian này (Weeks và ctv. 2005, Weeks & Simpson 2007).
Hiện tại, theo ước tính của APG thì các chi có nhiều loài nhất là: Commiphora (~ 190 loài, trong đó tới 150 loài chỉ có ở châu Phi), Protium (~85 loài), Canarium (~75 loài), Bursera (~ 50 loài). Chi Beiselia với 1 loài duy nhất (B. mexicana ở Mexico) có quan hệ họ hàng chị-em (nghĩa là rẽ nhánh sớm nhất ra khỏi phần còn lại) với toàn bộ nhóm còn lại của họ này trong một số nghiên cứu ở mức phân tử.
Burseraceae Kunth
Бурзеровые (лат. Burseraceae) — семейство двудольных цветковых растений, входящее в порядок Сапиндоцветные, состоящее из 18[2] родов и около 650[2] видов. Виды семейства произрастают в тропических областях Азии, Африки и Америки. Среди представителей семейства встречаются как деревья, так и кустарники.
Члены семейства характеризуются осыпающейся ароматической корой и выделяемыми ими неаллергенными смолами (ладан, мирра и др[3].)
Бурзеровые (лат. Burseraceae) — семейство двудольных цветковых растений, входящее в порядок Сапиндоцветные, состоящее из 18 родов и около 650 видов. Виды семейства произрастают в тропических областях Азии, Африки и Америки. Среди представителей семейства встречаются как деревья, так и кустарники.
Члены семейства характеризуются осыпающейся ароматической корой и выделяемыми ими неаллергенными смолами (ладан, мирра и др.)
橄榄科（学名：Burseraceae）是真双子叶植物无患子目的一科，具有17-18个属约540个物种。橄榄科既有乔木，也有灌木，原产于非洲、亚洲和美洲的热带地区。
橄榄科的一些植物分泌芳香的树脂，可以作为香，最著名的是乳香树分泌的乳香。
橄榄科橄榄属的一些种的果实可以作为水果食用，如橄榄、乌榄等。
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
カンラン科（カンランか、橄欖科、学名: Burseraceae）は、被子植物門の科のひとつである。APG植物分類体系ではムクロジ目に属すが、その他の分類体系ではミカン目に属していた。
花は普通小さく、花弁と蕚片は4か5。雄蘂はその2倍か3倍数あり、雌蕊は3 - 5ある。
アジア、アフリカと南北アメリカの亜熱帯から熱帯にかけて、17から18属540種が分布する。
カンラン（橄欖、Canarium album）はインドシナの原産で、江戸時代に日本に渡来し、種子島などで栽培され、果実を生食に、また、タネも食用にしたり油を搾ったりする。それらの利用法がオリーブに似ているため、オリーブのことを漢字で「橄欖」と当てることがあるが、全く別科の植物である。これは幕末に同じものだと間違って認識され、誤訳が定着してしまったものである[1]。新約聖書「マタイによる福音書」の有名な「橄欖山の垂訓」は、オリーブのほうである。また、美しいものは宝石として扱われる鉱物・橄欖石の名前もオリーブ由来である。
カンランの同属のピリナッツ（C. ovatum）はフィリピンで栽培されており、種子をナッツとして食用にする。
ミルラ（Commiphora abyssinica）の樹脂である没薬は、古代エジプトで、貴人のミイラを作るのに使われ、日本語のミイラ（木乃伊）は、ミルラが語源といわれる。
また、乳香は、Boswellia carterii の樹脂で、香料・薬用などに使われている。
カンランの果実
没薬
乳香
この項目は、植物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（プロジェクト:植物／Portal:植物）。
감람나무과(橄欖--科, 학명: Burseraceae 부르세라케아이[*])는 무환자나무목의 과이다.[1] APG와 APG II 분류 체계에서는 무환자나무목에 속하지만, 이전의 분류 체계에서는 운향목(Rutales)으로 분류되었다. 아시아와 아프리카 그리고 남북아메리카의 아열대 기후 지역부터 열대 기후 지역에 걸쳐 17~18개 속에 540종이 분포한다.
감람나무과(橄欖--科, 학명: Burseraceae 부르세라케아이[*])는 무환자나무목의 과이다. APG와 APG II 분류 체계에서는 무환자나무목에 속하지만, 이전의 분류 체계에서는 운향목(Rutales)으로 분류되었다. 아시아와 아프리카 그리고 남북아메리카의 아열대 기후 지역부터 열대 기후 지역에 걸쳐 17~18개 속에 540종이 분포한다.
_(8182074089).jpg)
.jpg)
.jpg)
_in_Kinnarsani_WS,_AP_W2_IMG_5733.jpg)
