Рід Oryctes належить до триби Oryctini, види якої відрізняються від близької триби Pentodonini [1] зубчастою або лопатеподібною верхівкою задньої гомілки.
Розміри жуків від середнього до великого. Тіло досить опукле, забарвлення від каштаново-брунатного до майже чорного. На лобі в самця розташований різного розміру ріг, у самиць натомість є невеликий горбок, у деяких видів - невеликий ріжок. Мандибули без зазубрин. Антени 10-членикові, 3 останні утворюють невелику булаву.[2]
На передньоспинці самця знаходяться горби чи вирости, під якими є вгин або ямка. У самиці повторюється подібна будова, але більш тонко, менш виразно. Надкрила гладенькі. Передні гомілки з трьома, рідше чотирма зубцями на зовнішньому краю. Задні гомілки з двома або трьома зубцями, іноді з лопатями. Кігтики прості та симетричні. Пропігідій зі стридуляційними борозенками.[2]
Рід вперше запропоновано німецьким ентомологом Йоганном Іллігером у його праці «Довідник жуків Пруссії» (нім. Verzeichniß der Käfer Preußens), яку було надруковано 1798 року. Цей рід було створено для європейського жука-носорога, якому Карл Лінней дав назву Scarabaeus nasicornis. Назву роду Іллігер запозичив з дав.-гр. όρύχτης, що значить «той, що копає».[1]
Типовим видом, таким чином є Oryctes nasicornis.[2]
Перші відомі зображення жука роду Oryctes — це 10-сантиметрові теракотові фігурки з Криту часів мінойської культури. Деталі фігурок вказують на те, що митець добре відрізняв жуків цього роду від інших однорогих жуків (наприклад від копрів).[3] Жука-носорога зобразив на одній зі своїй гравюр 1590 року фламандський живописець Йоріс Хуфнагель[en].[4]
Декілька видів є шкідниками сільського господарства. Найбільш небезпечним для культурних пальмових дерев у Південній Азії є Oryctes rhinoceros, а у Північній Африці та на Близькому Сході фінікові пальми пошкоджує Oryctes agamemnon.
