Типова родина підряду — оленеві (Cervidae), від неї походить і назва підряду: оленевиді (Cervimorpha).
Назва «жуйні» — описова (лат. Ruminantia; від лат. rūma — рубець, перший відділ шлунку жуйних).
Цей підряд оленеподібних ссавців включає шість родин.
Жуйні різняться від інших складною системою травлення. Однією з їхніх особливостей є те, що вони ремиґають. Це пов'язано з їхнім живленням: споживаючи рослинну їжу, вони «розводять» (живлять) у своєму складному шлунку різні групи одноклітинних тварин (зокрема, інфузорій). Ці симбіонтні організми перетравлюють рослинну клітковину, і ссавці врешті живляться цими одноклітинними тваринами.
Шлунок жуйних багатокамерний. Три перших його відділи — рубець, сітка і книжка — це передшлунки, позбавлені травних залоз. Четвертий відділ — сичуг — це справжній залозистий шлунок, подібний до однокамерного шлунка собаки. У великої рогатої худоби, овець та кіз шлунок чотирикамерний, а у верблюдів — трикамерний (у них відсутня книжка). Рубець — найбільша камера шлунка жуйних. Його місткість у корів становить 100–300 л, у овець і кіз — 13-23 л. Слизова оболонка рубця вистелена плоским ороговілим багатошаровим епітелієм, і формує велику кількість сосочків завдовжки до 1 см. Сітка має форму скрученого мішка. Її слизова оболонка виступає в середину сітки у вигляді пластинчастих складок заввишки до 12 мм, які формують сітку. Сітка з'єднується (отвором з рубцем, книжкою, сичугом та стравоходом через; стравохідний жолоб. Стравохідний жолоб — це напівзамкнута трубка, що йде від стравоходу на дні сітки до входу в книжку. Книжка має овальну форму. Вона продовжує сітку, і переходить в сичуг. Слизова оболонка книжки утворює складки різної довжини, що називаються листочками, або пластинками.
Ремиґання — особливість так званих «чистих тварин» за Старим Заповітом:[1][2]
