Die Japanische Zacken-Erdschildkröte (Geoemyda japonica) gehört zu den Zacken-Erdschildkröten (Geoemyda).
Der Kopf und Hals dieser Schildkröte ist durch ein kräftiges Dunkelblau gefärbt und mit roten Streifen durchzogen. Diese Färbung wird mit zunehmendem Alter intensiver. Auch der Plastron (Bauchpanzer) und die Extremitäten der meisten Japanischen Zacken-Erdschildkröten sind dunkelblau gefärbt. Der Carapax (Rückenpanzer) kann in verschiedenen Brauntönen oder gelblich gefärbt sein. Der hintere Rand des Carapax ist gezackt, dies verleiht der Japanischen Zacken-Erdschildkröte ihren Namen. Aufgrund ihrer Färbung und der Zacken ähnelt diese Schildkröte einem Laubblatt und ist somit sehr gut in ihrer Umgebung getarnt.
Die Japanische Zacken-Erdschildkröte kommt auf den Ryūkyū-Inseln vor und ist dort unter dem Namen Ryūkyū-yamagame (jap. 琉球山亀) bekannt. Sie lebt dort endemisch nur noch auf den drei Inseln Okinawa, Tokashiki-jima und Kume-jima. Die Populationen dieser terrestrisch lebenden Schildkröten kommen in den Waldgebieten dieser Inseln vor. Auf den Inseln herrscht tropisches Regenklima ohne kühle Jahreszeit.
Die Japanische Zacken-Erdschildkröte ernährt sich unter anderem von Insekten, Würmern und Schnecken. Auch pflanzliche Kost gehört zum Nahrungsspektrum.
Durch die zunehmende Habitatzerstörung (landwirtschaftliche Nutzung, Waldeinschlag) ist diese Art gefährdet. Haltung und Handel der Schildkröten sind in Japan stark reglementiert. Weiterhin wurden diese Tiere am 26. Juni 1975 zum "Nationalen Naturdenkmal" erklärt,[1] man trifft nun Schutzmaßnahmen um die natürlichen Biotope dieser Schildkröten zu erhalten.
Die Japanische Zacken-Erdschildkröte (Geoemyda japonica) gehört zu den Zacken-Erdschildkröten (Geoemyda).
The Ryukyu black-breasted leaf turtle or Ryukyu leaf turtle (Geoemyda japonica) is a species of turtles in the family Geoemydidae (formerly Bataguridae) endemic to the Ryukyu Islands in Japan. In 1975, the species was designated a National Natural Monument of Japan.[3] It grows to about 5–6 inches long. In captivity, it feeds on worms, snails, insects, and fruit. Due to its rarity and very attractive appearance, this species is highly coveted by turtle collectors worldwide.
At first it was considered a subspecies of Geoemyda spengleri, and named Geoemyda spengleri japonica. It was redescribed as a separate species and given its current binomial name in 1992.[3]
Hybrids between different genera of Geoemydidae are rather commonplace. This species is known to hybridize with Cuora flavomarginata males in captivity and in the wild.[4]
The Ryukyu black-breasted leaf turtle or Ryukyu leaf turtle (Geoemyda japonica) is a species of turtles in the family Geoemydidae (formerly Bataguridae) endemic to the Ryukyu Islands in Japan. In 1975, the species was designated a National Natural Monument of Japan. It grows to about 5–6 inches long. In captivity, it feeds on worms, snails, insects, and fruit. Due to its rarity and very attractive appearance, this species is highly coveted by turtle collectors worldwide.
At first it was considered a subspecies of Geoemyda spengleri, and named Geoemyda spengleri japonica. It was redescribed as a separate species and given its current binomial name in 1992.
Hybrids between different genera of Geoemydidae are rather commonplace. This species is known to hybridize with Cuora flavomarginata males in captivity and in the wild.
Geoemyda japonica Geoemyda generoko animalia da. Narrastien barruko Geoemydidae familian sailkatuta dago.
Geoemyda japonica Geoemyda generoko animalia da. Narrastien barruko Geoemydidae familian sailkatuta dago.
Geoemyda japonica est une espèce de tortues de la famille des Geoemydidae[1].
Dans le monde francophone Geoemyda japonica est aussi appelée « Tortue-feuille à poitrine noire des Ryūkyū »[2].
Cette espèce est endémique de l'archipel Nansei au Japon[1].
Geoemyda japonica est une espèce de tortues de la famille des Geoemydidae.
La tartaruga foglia di Ryukyu (Geoemyda japonica Fan, 1931) è una rara specie di tartaruga della famiglia dei Geoemididi[2].
È una testuggine di piccole dimensioni e gli adulti misurano fino a 160 mm di lunghezza. Il carapace, normalmente brunastro e ornato con macchie irregolari o raggi più scuri, è leggermente convesso, di forma allungata e con il margine posteriore seghettato; tre carene decorrono longitudinalmente sul carapace, evidenziate da un pattern di bande o cunei nerastri. Il piastrone, largo e allungato, è intaccato sia anteriormente (scuti gulari) che posteriormente (scuti anali) ed è di colore marrone scuro-nero uniforme, con i margini bordati di giallo in modo irregolare. La colorazione di testa e collo varia tra il giallo-arancio e il bruno-rossastro, con macchie di diversa forma, venature e linee tendenzialmente rossastre-giallastre. Non c'è dimorfismo sessuale per quanto riguarda la taglia, ma i maschi hanno il piastrone concavo e la coda relativamente più lunga e spessa delle femmine. La dieta comprende piccoli invertebrati terrestri e, secondariamente, frutta e vegetali[3].
G. japonica è endemica di Okinawajima, Kumejima e Tokashikijima (Arcipelago Ryukyu). È una specie prevalentemente terrestre che predilige l'umido sottobosco delle foreste primarie e di quelle secondarie ben sviluppate[3].
Questa specie è considerata uno dei Monumenti Naturali Nazionali per il Giappone, pertanto il commercio e l'allevamento in cattività sono rigorosamente regolamentati. La principale minaccia deriva tuttavia dalla deforestazione che sta riducendo e frammentando l'habitat all'interno del già ristretto areale di questa testuggine[3].
La tartaruga foglia di Ryukyu (Geoemyda japonica Fan, 1931) è una rara specie di tartaruga della famiglia dei Geoemididi.
De Japanse aardschildpad (Geoemyda japonica) is een schildpad uit de familie Geoemydidae. De soort werd lange tijd als ondersoort van Spenglers aardschildpad (Geoemyda spengleri) beschouwd.[1] De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Tsang How Fan in 1931. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Geoemyda spengleri japonica gebruikt.
Het rugschild wordt ongeveer 16 centimeter lang en heeft drie kielen in de lengte va het schild. Hiervan is de kiel op het midden het grootst en valt duidelijk op. Het rugschild is wat langwerpig en plat van vorm en oranjerood tot donkerbruin van kleur. Het schild heeft uit-stekende hoornplaten aan de achterzijde die het schild doen denken aan een blad. Het buikschild is zeer donkerbruin tot zwart van kleur met lichtere randen. De kop en nek zijn geel tot roodbruin van kleur met onregelmatige strepen op vlekjes. De dijen hebben kleine uitsteekseltjes bij de staart.
De Japanse aardschildpad is endemisch in Japan, meer specifiek de Okinawa-eilanden, die deel uitmaken van de Riukiu-eilanden. De habitat bestaat uit de bodem van secundaire bossen, vaak bij kleine stroompjes. De schildpad is omnivoor, op het menu staan planten ongewervelden als regenwormen, insecten en slakken.
De Japanse aardschildpad (Geoemyda japonica) is een schildpad uit de familie Geoemydidae. De soort werd lange tijd als ondersoort van Spenglers aardschildpad (Geoemyda spengleri) beschouwd. De soort werd voor het eerst wetenschappelijk beschreven door Tsang How Fan in 1931. Oorspronkelijk werd de wetenschappelijke naam Geoemyda spengleri japonica gebruikt.
Japansk bladsköldpadda (Geoemyda japonica)[2] är en sköldpaddsart som beskrevs av Tsang-How Fan 1931. Japansk bladsköldpadda ingår i släktet Geoemyda, och familjen Geoemydidae.[3][4] IUCN kategoriserar arten globalt som starkt hotad.[1] Inga underarter finns listade.[3]
Japansk bladsköldpadda är endemisk för Ryukyuöarna som hör till Japan. Den förekommer på öarna Okinawa, Kumejima och Tokashikijima. Populationen bedöms vara minskande på Okinawa. På Kumejima finns två små men från varandra isolerade populationer. För populationen på Tokashikijima saknas data och dess status är därför dåligt känd.
Japansk bladsköldpadda är en ganska liten sköldpadda och mäter inte mer än omkring 15 centimeter som fullvuxen. Arten är huvudsakligen landlevande och förekommer i skogsområden på öarna. Den föredrar fuktiga omgivningar, som omkring bergsbäckar.
Japansk bladsköldpadda beskrevs först som en underart till Spenglers bladsköldpadda (Geoemyda spengleri). Men 1992 gavs den status och beskrevs som en egen art.[5]
Wikimedia Commons har media som rör japansk bladsköldpadda.
Wikispecies har information om japansk bladsköldpadda.
Denna artikel om sköldpaddor saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att tillföra sådan.
Japansk bladsköldpadda (Geoemyda japonica) är en sköldpaddsart som beskrevs av Tsang-How Fan 1931. Japansk bladsköldpadda ingår i släktet Geoemyda, och familjen Geoemydidae. IUCN kategoriserar arten globalt som starkt hotad. Inga underarter finns listade.
Japansk bladsköldpadda är endemisk för Ryukyuöarna som hör till Japan. Den förekommer på öarna Okinawa, Kumejima och Tokashikijima. Populationen bedöms vara minskande på Okinawa. På Kumejima finns två små men från varandra isolerade populationer. För populationen på Tokashikijima saknas data och dess status är därför dåligt känd.
Japansk bladsköldpadda är en ganska liten sköldpadda och mäter inte mer än omkring 15 centimeter som fullvuxen. Arten är huvudsakligen landlevande och förekommer i skogsområden på öarna. Den föredrar fuktiga omgivningar, som omkring bergsbäckar.
Загальна довжина карапаксу 15,6—16,3 см. Голова коротка, морда округла, очі великі. Шия помірного розміру. Карапакс довгастий, на якому присутні 3 кілі, середній з яких найбільший. Пластрон великий та подовжений. На стегнах, ближче до хвоста розташовані невеликі горбки.
Голова та шия забарвлені від жовтого до помаранчево-жовтого або червонувато-коричневого кольору з різноманітними червоними чи жовтими лініями або плямами з боків. Колір карапаксу коливається від помаранчевого або жовтого до червоно-помаранчевого чи темно-коричневого. На панцирі можуть бути темні смуги й плями, а також темні лінії або лінії уздовж кілів. Пластрон чорного або темно-коричневого кольору з світлою облямівкою.
Полюбляє ліса біля гірських струмків. Споживає рослини, дощові хробаки, равлики й комахи.
Самиця у період з квітня до серпня відкладає 4—6 яєць розміром 45—46,3x23,2—29,2 мм. Довжина карапаксу новонароджених черепашат 35 мм.
Мешкає на островах Рюкю (Японія): Окінавадзіма, Кумедзіма, Токасікідзіма.
Geoemyda japonica là một loài rùa trong họ Emydidae. Loài này được Fan mô tả khoa học đầu tiên năm 1931.[2]
Geoemyda japonica là một loài rùa trong họ Emydidae. Loài này được Fan mô tả khoa học đầu tiên năm 1931.
日本地龜（學名：Geoemyda japonica、英语：Ryukyu leaf turtle）又名琉球葉龜、琉球長尾山龜、琉球黑胸葉龜，為龜鱉目地龜科地龜屬下的一種。
背甲最長可生長至約17厘米，底甲有色彩鮮豔的花紋。背甲板邊緣呈鋸齒狀，背甲呈紅褐色，有顏色暗淡的斑紋，背甲和腹甲之間有鉸鏈位；腹甲呈黑色或黑褐色，腹甲邊緣的顏色是黃色的。
上齶前端的呈尖鉤，令牠們可以快速方便地捕獲獵物和用力咀嚼食物。頭部、頸部及四肢也有紅棕色的虛線。
幼龜孵化後，背甲長度可達3.5-3.6厘米。
原先被認為地龜的亞種，1992年後被分裂為獨立的物種[3]。
日本地龜棲息於原始林和次生林組成的低山常綠闊葉樹林，沿樹林的潮濕的山澗也會找到牠們的蹤跡。主要在陸地活動，夏天則多在水中活動。
雜食性動物，會吃昆蟲、陸生蝸牛、蚯蚓、植物的葉、芽、花蕾、果實等。
卵生形式繁殖，在人工飼養下每年6-8月可下蛋4-6個蛋，曾有案例顯示蛋會在7月孵化。
日本地龜數量已大幅減少，由於其棲息地的破壞，同時被被馬路上的汽車輾死和跌進路邊的溝裡而死。而人為因素則為引入的流浪狗、紅頰獴的入侵、及被人偷獵為寵物龜亦令其數量大幅下趺。同時，部分日本地龜會與黃緣盒龜雜交，令其基因變得不純正[4]。於1975年，日本把日本地龜納入天然紀念物之列。
ワシントン条約附属書II 分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 爬虫綱 Reptilia 目 : カメ目 Testudines 亜目 : 潜頸亜目 Cryptodira 上科 : リクガメ上科 Testudinoidea 科 : イシガメ科 Geoemydidae 属 : ヤマガメ属 Geoemyda 種 : リュウキュウヤマガメ G. japonica 学名 Geoemyda japonica Fan, 1931 シノニム Geoemyda spengleri japonica Fan, 1931
和名 リュウキュウヤマガメ 英名 Okinawa black-breasted leaf turtleリュウキュウヤマガメ（Geoemyda japonica）は、爬虫綱カメ目イシガメ科ヤマガメ属に分類されるカメ。
日本（沖縄島北部、久米島、渡嘉敷島）固有種[1][2][3][4][5]。伊江島と慶留間島でも発見例があるが、人為的に移入された個体だと考えられている[5]。
種小名japonicaは「日本の」の意[5]。
最大甲長15.6センチメートル[5]。背甲は上から見るとやや角張った俵形[5]。第4肋甲板は、第1-3肋甲板と比べてやや小型[5]。後部縁甲板が弱く鋸状に尖るが[1][2][3][4]、老齢個体では不明瞭になる[5]。背甲の色彩は橙色や黄褐色、褐色、暗褐色[2][3][5]。 背甲と腹甲の継ぎ目（橋）に腋下甲板がある[2][5]。左右の股甲板の継ぎ目（シーム）の長さ（間股甲板長）は、左右の肛甲板のシームの長さ（間肛甲板長）よりも短い[5]。腹甲の色彩は黒や黒褐色で、腹甲の外縁は黄色[2][3][5]。腹甲の暗色部が俵形や楕円形になる個体が多い[5]。
頭部はやや小型から中型[5]。顎の咬合面は狭い[5]。頭部の色彩は橙色、暗黄色、黄褐色、褐色などで、不規則に赤や橙、黄色の斑紋や筋模様が入る[5]。後肢や尾の基部に棘状の大型鱗がある[5]。頸部や四肢、尾の色彩は灰褐色や暗黄色、褐色などで、四肢に橙や黄色の斑点が入る個体もいる[5]。
孵化直後の幼体は甲長3.5-3.6センチメートル[2][5]。
1891年にスペングラーヤマガメとして学会に報告され、1892年には標本が採取されヨーロッパに持ち込まれたことでスペングラーヤマガメが沖縄地方にも分布すると考えられるようになった[5]。1907年には本種の標本からスペングラーヤマガメとは形態的に異なることが示唆されたものの、スペングラーヤマガメの実物の標本を基に比較されることはなかった[5]。1931年にスペングラーヤマガメの実物の標本と、1907年の文献との比較によりスペングラーヤマガメの亜種として初めて記載された[5]。 1990年から両者の実物の標本を実見した比較（1935年にも両者の実物の標本を実見した比較が行われ別種であることが示唆されたが、標本数が少なかったため亜種として扱いを保留した）が行われ、1992年に独立種として分割された[5][6]。
低山地にある原生林や二次林に生息する[5]。陸棲[5]。夏季には渓流の周辺で見られることが多い[2][5]。冬季になると完全な冬眠はしないものの、洞窟や岩の割れ目、岩や倒木の下などに留まったりその周辺でのみ活動することもある[5]。
食性は雑食で、昆虫、多足類、陸棲の巻貝、ミミズ、植物の葉、芽、果実などを食べる[2][4][5]。捕食者としてはリュウキュウイノシシ、ハシブトガラス、アカマタなどが挙げられ、イヌやネコ、フイリマングースも本種を捕食している可能性がある[5]。
繁殖形態は卵生。野生下では6-8月に4-6個の卵を産むとされることがあるが、実際の目撃情報や観察例などといった根拠は不明[5]。飼育下での例や小型種であること、卵が大型であることから複数個体あるいは複数回の産卵を誤認した可能性が高いとされる[5]。飼育下では1回に主に1-2個（まれに3個）の卵を産んだ例がある[5]。卵は7月に孵化した例がある[2][4]。
方言名としてヤンバルガーミーなどがある[4][5]。オキナワガメやヤンバルガメといった別名があると紹介されることもあるが、過去に用いられたことはあるものの現在では用いられることはほぼない[5]。
開発による生息地の破壊、殺虫剤や除草剤による獲物の減少および本種自体の中毒、道路での車による轢死、道路脇の側溝への落下死などにより生息数は激減している[1][2][4][5]。人為的に移入された野犬やノネコ、フイリマングースの侵入、ペット用の密猟、クサガメやセマルハコガメ、ミナミイシガメと本種との間にできた属間雑種が発見されており遺伝子汚染などによる生息数の減少も懸念されている[1][2][5]。2013年にワシントン条約附属書IIに掲載され、日本からの商業目的での生体の輸出割当は0とされている[5]。日本では1972年に沖縄県の、1975年に国の天然記念物に指定された[2]。
この項目は、動物に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然／プロジェクト:生物）。 
