Chio̍h-kiàm, ha̍k-miâ:Pyrrosia lingua (Thunb.) Farw., Acrostichum lingua Thunb., Cyclophorus lingua (Thunb.) Desv.
Pyrrosia lingua is a species of epiphytic fern in the family Polypodiaceae. It occurs through China, Southeast Asia and into Japan and Taiwan, China.[1] Pyrrosia lingua is grown as a cultivated plant, and multiple named cultivars have been developed.[2]
Pyrrosia lingua Pyrrosia lingua is a species of epiphytic fern in the family Polypodiaceae. It occurs through China, Southeast Asia and into Japan and Taiwan, China. Pyrrosia lingua is grown as a cultivated plant, and multiple named cultivars have been developed.
La pyrrosie lingulaire - Pyrrosia lingua - est une fougère de la famille des Polypodiacées, originaire d'Asie du sud-est.
Nom chinois : 石韦 (shí wéi)
Nom japonais : ヒトツバ (hitotsuba)
Nom viétnamien : thạch vi
Les pyrrosies lingulaires sont des fougères pérennes, au feuillage persistant, au rhizome long et traçant.
Les frondes sont simples, lancéolées et très légèrement dimorphiques. Les frondes mesurent de 5 à 25 centimètres de long pour de un à trois centimètres de large. Elles sont coriaces et couvertes de poils en étoile sur la partie inférieure alors que la partie supérieure est glabre. Cette partie inférieure est grise à rougeâtre. Les frondes fertiles sont plus épaisses que les stériles.
Les sores, circulaires à oblongues atteignant cinq mm de diamètre, sans indusie, sont disposés assez régulièrement de part et d'autre de la nervure centrale, souvent dans la partie supérieure de la fronde fertile.
Les sporanges sont jaunes à brunes à maturité.
L'activité photosynthétique des frondes stériles est plus élevée que celle des frondes fertiles avantageant les colonies dont la proportion en frondes stériles est importante[2].
Le décompte de chromosomes est vraisemblablement de : 2 n = 72 chromosomes, établi par Masahiro Takei en 1969[3] puis en 1983[4], et confirmé en 2011 par Ren-Xiang Wang, Wen Shao, Shu-Gang Lu, Shan-Yi Zhou et Shi-Chu Liang[5]. Mais l'index Tropicos signale un décompte à 2 n = 74 chromosomes[6].
La pyrrosie lingulaire est une fougère épiphyte ou épipetrique. Son aire naturelle est l'Asie du sud-est : Chine centrale et du Sud principalement, mais aussi Bhoutan, Cambodge, Corée, Est de l'Inde, Japon, Laos, Myanmar, Népal, Thaïlande et Vietnam.
Son usage ornemental l'a répandu dans beaucoup de régions à climat tempéré.
Cette fougère commence à être diffusée en plante ornementale, pour sa bonne rusticité et sa facilité d'implantation en conditions peu lumineuses. Elle compte de nombreuses des variétés horticoles :
La pharmacopée chinoise en utilise les feuilles séchées pour des affections des bronches et urinaires (site de médecine chinoise).
En 1712, Engelbert Kaempfer décrit une espèce de fougère croissant autour de Nagasaki du nom japonais de Seki Ii (et en nom commun Iwanokawo ou Ftotsba)[7]
Carl Peter Thunberg, en 1784, nomme l'espèce décrite par Engelbert Kaempfer Acrostichum lingua Thunb. en raison de la forme de sa fronde[8].
Olof Peter Swartz la renomme, en 1806, Polypodium lingua (Thunb.) Sw.[9].
En 1811, Nicaise Auguste Desvaux crée le genre Cyclophorus et y place six espèces mais cite Polypodium lingua (Thunb.) Sw. comme devant y faire partie[10].
En 1827, Kurt Sprengel la place dans le genre Niphobolus : Niphobolus lingua (Thunb.) Spreng.[11]
Karel Bořivoj Presl la décrit en 1849 un nouveau genre Polycampium où il la renomme Polycampium lingua (Thunb.) C.Presl[12]. Il relève un habitat plus étendu que le Japon : Canton et le sud de la Chine.
En 1863, William Jackson Hooker place toutes les espèces des genres Cyclophorus et Niphobolus dans le sous-genre Niphobolus (Kaulf.) Hook. du genre Polypodium[13].
En 1931, Oliver Atkins Farwell la place dans le genre Pyrrosia[14].
En 1935, Ren Chang Ching confirme ce classement dans sa révision entière du genre[15]
En 1983, Kung Hsia Shing, avec Ren Chang Ching, publie une refonte complète du genre (en référence)en en clarifiant les subdivisions : ils font de Pyrrosia lingua (Sw.) Ching l'espèce type de la série Pyrrosia de la section Pyrrosia du sous-genre Pyrrosia.
En 1984 (publication entière en 1986), Peter Hans Hovenkam réalise une nouvelle synthèse du genre, la dernière à ce jour. Il y développe particulièrement la description de Pyrrosia lingua[16].
Elle compte de nombreux synonymes :
Elle compte aussi une variété elle-même synonyme d'une autre espèce :
Exemplaire au jardin botanique de Buffalo et Erie
Exemplaire
Exemplaire du jardin botanique de Kishikawa
La pyrrosie lingulaire - Pyrrosia lingua - est une fougère de la famille des Polypodiacées, originaire d'Asie du sud-est.
Nom chinois : 石韦 (shí wéi)
Nom japonais : ヒトツバ (hitotsuba)
Nom viétnamien : thạch vi
Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище довге, тонке, повзуче, вкрите торочкуватими, біля основи чорно-бурими лінійно-ланцетними плівками, 5-8 м довжини. Черешок до 15 см завдовжки. Пластинка зимою зелена, цільна, ланцетна, з сітчастим жилкуванням, в молодому віці густо покрита зірчастими волосками коричневого кольору, пізніше — верхня поверхня пластинки гола, до 20 см завдовжки, 5 см завширшки. Соруси округлі, по 4-6 зібрані в петлях, утворених мережею жилок, покривають майже всю нижню поверхню пластинки. Спороношення з червня по вересень.
Вид поширений на Далекому Сході Росії в Приморському та Хабаровському краях, у Японії, Китаї та Індокитаї.
Росте на виходах скель (вапнякових, базальтових, гранітних), в тріщинах, зрідка на деревах. Уникає конкуренції як з квітковими рослинами, так і з іншими папоротями. Місця зростання відрізняються чергуванням вологих і сухих сезонів, високих і низьких температур, сильною інсоляцією.
Вид є досить поширений у Східній Азії. На території Росії знаходиться північна межа ареалу виду. Тут він зустрічається спорадично і тому віднесений до Червоної книги Росії.
Thạch vi[1] hay còn gọi cỏ lưỡi mèo, ráng hỏa mạc lưỡi, kim tinh thảo (danh pháp khoa học: Pyrrosia lingua) là một loài thực vật có mạch trong họ Polypodiaceae. Loài này được Carl Peter Thunberg miêu tả khoa học đầu tiên năm 1784 dưới danh pháp Acrostichum lingua. Năm 1931 Oliver Atkins Farwell chuyển loài này sang chi Pyrrosia.[2]
Thạch vi hay còn gọi cỏ lưỡi mèo, ráng hỏa mạc lưỡi, kim tinh thảo (danh pháp khoa học: Pyrrosia lingua) là một loài thực vật có mạch trong họ Polypodiaceae. Loài này được Carl Peter Thunberg miêu tả khoa học đầu tiên năm 1784 dưới danh pháp Acrostichum lingua. Năm 1931 Oliver Atkins Farwell chuyển loài này sang chi Pyrrosia.
Pyrrosia lingua (Thunb.) Farw. (1931)
Пирро́зия язы́чная (лат. Pyrrosia lingua) — вид эпифитных папоротников из рода Пиррозия (Pyrrosia) семейства Многоножковые (Polypodiaceae).
Многолетнее растение. Корневище длинное, тонкое, ползучее, длиной 5—8 м, покрыто бахромчатыми линейно-ланцетными плёнками чёрного-бурого цвета.
Черешок длиной 15 см. Листья цельные, зелёные, ланцетной формы. Молодые листья покрыты звёздчатыми коричневыми волосками. Длина листа до 20 см, ширина 5 см. Жилкование сетчатое.
Сорусы округлые, расположены в петлях по четыре-шесть штук. Спороношение длится с июня по сентябрь.
В растении найдены сахароза, тритерпеноиды, стероиды, хлорогеновая кислота и её производные, флавоноиды (в том числе кемпферол, кверцетин, изокверцитрин), ксантоны[1].
Пиррозия язычная распространена в Китае, Японии, Индии, Лаосе, Вьетнаме, Таиланде, Мьянме и на острове Тайвань[2].
В России встречается на Дальнем Востоке (Приморский край, Амурская область)[1].
Произрастает в смешанных горных лесах, на скалах, в трещинах, иногда на деревьях. Не переносит соседства с цветковыми растениями или другими видами папоротников.
Редкий вид, занесённый в Красную книгу России. Главной угрозой является потеря мест обитания вследствие хозяйственного освоения земель[3].
Корневища и листья используют при заболеваниях лимфатической системы, скрофулёзе, карбункулёзе, как аналгезирующее при ревматизме. Листья применяют как отхаркивающее и диуретическое[1].
По данным The Plant List на 2013 год, в синонимику вида входят[4]:
Пирро́зия язы́чная (лат. Pyrrosia lingua) — вид эпифитных папоротников из рода Пиррозия (Pyrrosia) семейства Многоножковые (Polypodiaceae).
本條目介紹的是石韦属下的一種物種。關於同名分類階層，請見“石韦属”。石韦（学名：Pyrrosia lingua）为水龙骨科石韦属下的一个种。
_(20913955335).jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助)
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
ヒトツバ (Pyrrosia lingua (Thunb.) Farw.) は、単葉の葉をもつシダ植物で、岩の上などに着生して見られる。
ヒトツバは、シダ植物門ウラボシ科ヒトツバ属に属するシダの一種である。また、ヒトツバ属及びそれに似た姿のシダ類の総称としても使われる。
比較的乾燥した場所に生える着生植物で、岩や樹皮上に生えるが、地上を覆うこともよくある。匍匐茎は針金状で硬くて長く伸び、あちこちから根を出す。表面には盾状の鱗片がつく。匍匐茎からはまばらに葉が出て、葉は立ち上がり気味で、高さ30-40cmになる。葉ははっきりした柄を持った楕円形の単葉。葉は厚手で、やや硬い革質で、表面は一面に細かい星状毛で覆われ、毛羽だって見える。基部には長い葉柄がある。
葉は厚みがあって硬く革質、表面には星状毛を密生しているので毛羽立って見え、黄緑色。新芽は毛がはっきりしていて白く見える。形は楕円形から卵状楕円形。
胞子のう群はすべての葉につく訳ではない。胞子葉が特にはっきり分化してはいないが、胞子のつく葉の方がやや背が高くなり、葉の幅が狭くなる傾向はある。胞子のう群はほぼ半球状で、互いに寄り合って、葉の裏面に一面につく。
日本では関東以西の本州から琉球列島に分布する。やや乾燥した森林内に多く、岩の上や樹木の幹に着生する。特にウバメガシ林では林床に密生することがある。国外では朝鮮半島南部、中国（揚子江以南）、台湾からインドシナに分布する。
着生植物として栽培鑑賞するにはやや大柄すぎるのか、あまり利用されない。また、人家の庭などに出現することも多くない。
しかし、葉の変わりものは山野草のひとつとして栽培されてきた。葉の基部側から側面に多数の突出部を持つものはハゴロモヒトツバ (f. monstrifera Tagawa)、あるいは葉の先端部が細かく分枝を繰り返してかたまり状になるものをシシヒトツバ (f. cristata (Makino) H. Ito)といい、いずれも古くから栽培されている。
また、近縁のモミジヒトツバ (P. polydactylis (Hance) Ching) は、葉が掌状に大きく割れるもので、台湾原産だが、よく栽培される。
ウラボシ科ヒトツバ属にはアジアの熱帯域を中心に約100種が知られる。ただし、その分類は確定しておらず、実際の種数はその半分近く、との説もある。日本では約6種が知られる。いずれも単葉の葉に星状毛を密生するが、全体の姿は必ずしもヒトツバに似てはいない。ヒトツバ以外はいずれもあまり普通に見られるものではない。代表的なもののみを挙げる。
