Вид із моменту реєстрації називають Norwalk virus за місцевістю Норуолк (штат Огайо), де у листопаді 1968 року був зареєстрований спалах гострого гастроентериту серед учнів однієї із початкових шкіл. У 1972 році при проведенні імунноелектронної мікроскопії заморожених тоді проб фекалій було виявлено вірус, який отримав назву Норуолк. Із того часу були зареєстровані численні випадки захворювання із подібними симптомами. Клонування і секвенування генома вірусів Норуолк показало, що вони мають таку ж геномну організацію, як і у вірусів родини Caliciviridae[14]. Назву роду Norovirus було затверджено Міжнародним комітетом із таксономії вірусів у 2002 році[15].
Захворювання, яке спричинюють віруси Норуолк, відносять до вірусних гастроентеритів. Переважають вони в осінньо-зимовий період[16]. Вірусні гастроентерити відомі в народі під хибною назвою «шлунковий грип».
Для позначення вірусу використовували інші назви: SRSVs (дрібні круглі віруси), вірус типу Саппоро (Sapporo) і типу Снігових гір (Snow Mountain)[17].
Інкубаційний період триває від 10 до 72 годин, у більшості випадках прояви з'являються через 1-2 доби від зараження. Це, як правило самовиліковне захворювання, ознаками якого є нудота [18], блювання, діарея, а також біль у черевній порожнині, у деяких випадках втрата смакових відчуттів. У дітей у клінічному перебігу домінує блювання, у дорослих — діарея. Може спостерігатися сонливість, в'ялість, міалгії і невисока гарячка. Нездужання може тривати кілька днів і, якщо ігнорувати і не боротися із наслідком хвороби — зневодненням організму, то це може призвести до смерті. До груп ризику належать діти, люди похилого віку і пацієнти, що мають ослаблену імунну систему. Норовірус, потрапивши до організму людини, реплікується у тонкому кишківнику.
Зазвичай норовірус діагностують за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі, що дає результат уже через кілька годин. Дані аналізів достатньо чутливі й можуть визначати концентрацію до 10 вірусних часток[19].
Такі тести як імуноферментний аналіз (ІФА) із використанням антитіл проти різних штамів норовіруса доступні на комерційній основі, але вони мають недостатню точність і чутливість[20].
Наразі в діагностичному арсеналі є експрес-тест на основі імуногістохімічного методу, що дає можливість підтвердити наявність норуолк-вірусної хвооби вже за 10-15 хвилин.
Миття рук залишається одним із найбільш ефективних засобів із метою попередження поширення норовіруса. Він може потрапити у повітря під час блювання хворим. Усі поверхні у місцях, де може бути норовірус, бажано продезинфікувати[21].
Із метою профілактики хвороби, яка може виникнути, у медичних закладах проводять ряд заходів, у тому числі, й щоденне вологе прибирання. Там, де розпилення хлоровмісних сполук негативно впливає на медичну техніку, застосовують NAV-CO2 системи[22].
Компанія Ligocyte займалася розробкою вакцини, але перша фаза клінічних випробувань закінчилася невдало[23].
Віруси Норуолк передаються при прямому контакті з хворим або опосередковано через забруднені воду та їжу. У доповіді Центру контролю захворювань у США (CDC), об'єктами дослідження якого стали 11 спалахів у штаті Нью-Йорк, було зазначено, що у 7 спалахах спосіб передачі був від людини до людини, у 2 спалахах — харчового походження, 1 спалах — передача йшла через воду і причина ще одного невідома. Інфікована вода потрапляє в організм людини кількома шляхами — це може бути водопровідна вода, вода з колодязя, відкритих водойм, басейнів та вода з автоматів із кубиками льоду[24].
Морепродукти та інгредієнти салатів — їжа, яка найчастіше спричинює спалахи норуолк-вірусної хвороби. Уживання сирих або погано термічно оброблених молюсків та устриць також є великим ризиком інфікування цим вірусом. Інші продукти харчування можуть бути заражені від хворого під час приготування ним страв[25].
У США за кількістю зареєстрованих звернень вірусний гастроентерит поступається тільки застуді. Хоча причиною даного захворювання можуть бути дуже багато різних вірусів, проте вважається, що близько 1/3 випадків збудником захворювання у немовлят від 6 до 24 місяців були віруси Норуолк. У розвинених країнах відсоток дітей, у яких є антитіла проти вірусу в ранньому віці, дуже високий. У США відсоток із часом поступово збільшується і досягає відмітки 50 % серед населення від 18 років. Але постінфекційний імунітет короткий і не запобігає повторному зараженню[26][27].
Вірус Норуолк спричинює гострий гастроентерит. Інкубаційний період триває від 24 до 48 годин частіше 33-36 годин. Захворювання триває 24-60 годин. Ускладнення спостерігають рідко. . За оцінками спеціалістів щороку в США близько 300 дітей помирають внаслідок цієї хвороби.
Стандартні дослідження щодо виявлення вірусу Норуолк у їстівних молюсках та устрицях за результатами полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) зі зворотною транскриптазою проводяться державними лабораторіями такими як FDA (комісія із контролю за ліками) у США. [28].
Вірус Норуолк — немає зовнішньої оболонки, належить до родини Caliciviridae, геном яких представлений одноланцюговим РНК. Розрізняють кілька генетичних груп[29]. За таксономією вірусів рід норовірусів має один різновид — вірус Норуолк (Norwalk virus), скорочено «NV». Серотипи, штами та ізоляти включають:
Норовіруси вкрай вірулентні та патогенні, вже 10 вірусних часток здатні спричинити хворобу.
Норовіруси розділяють на кілька геногруп (GI, GII, GIII, GIV і GV): геногрупа I (GI) включає вірус Норуолк, вірус Пустелі Шилд і вірус Саут-хемптон, геногрупа II (GII) — вірус Брістоль, вірус Лордсдейл, вірус Торонто, вірус Мексико, вірус Гавайї та вірус Снігових гір.
Геногрупи I, II та IV спричинюють хвороби у людини, а геногрупа ІІІ інфікує велику рогату худобу. Геногрупа V недавно була виявлена у мишей[30].
Норовіруси геногрупи II, генотип 4 ( GII4) є причиною більшості спалахів гастроентериту у дорослих . Недавні зразки містять US95/96-US-штам, який має відношення до глобальних спалахів середини і кінця 1990-х, вірус Фармінгтон Хіллс (Farmington Hills) асоціюється із спалахами у Європі та США у 2002 році, а вірус Хантер (Hunter virus) — зі спалахами у Європі, Японії, Австралії та Азії у 2004 році. У 2006 році спостерігалася чергова глобальна хвиля норовірусної інфекції[31]. У грудні 2007 року був зареєстрований спалах у заміському клубі на півночі Каліфорнії, де були інфіковані близько 80-100 осіб. Два нових варіанти GII.4 стали причиною близько 80 % цих асоційованих з вірусом Норуолк спалахів, які спричинили 2006a та 2006b. У звітах наголошується про зв'язок між групою крові та норовірусною інфекцією[32][33][34].
Науковці медичного факультету університету Вашингтона в Сент-Луїсі висловили думку про те, що білок MDA-5 може бути первинним імунним сенсором, який виявляє наявність вірусів Норуолк в організмі[35]. Деякі люди мають спільні варіації MDA-5-гена, що робить їх більш сприйнятливими до норовірусної інфекції[36].
Геном вірусу Норуолк — це одноланцюгова (+)РНК розміром приблизно 7,5 тис. нуклеотидів, які містять 3 відкриті рамки зчитування, кодуючі неструктурний поліпептид, який зазнає автопротеолізу з утворенням 5 активних білків, головний структурний білок (VP1) у межах 58~60 кДа і мінорний капсидний білок (VP2)[37]. При перегляді в електронному мікроскопі вірусні частки демонструють аморфну будову поверхні. Розмір вірусних часток — між 27—38 нм[38].
