Lixus és un gènere de coleòpter polífag de la família dels curculiònids. Les espècies d'aquest gènere es caracteritzen per tenir un cos llarg i cilíndric amb un protòrax més llarg que ample i uns èlitres estrets i ben separats pel damunt. Les femelles posseeixen un rostre negre lluent i els mascles un rostre del mateix color que el cos.
Lixus és un gènere de coleòpter polífag de la família dels curculiònids. Les espècies d'aquest gènere es caracteritzen per tenir un cos llarg i cilíndric amb un protòrax més llarg que ample i uns èlitres estrets i ben separats pel damunt. Les femelles posseeixen un rostre negre lluent i els mascles un rostre del mateix color que el cos.
Lixus ist eine Gattung der Rüsselkäfer. Die Käfer werden als Stängelrüssler bezeichnet. Es gibt knapp 1000 Arten der Gattung Lixus weltweit,[1] von denen etwa 70 in Europa vorkommen.[2][3] In Nordamerika ist die Gattung mit etwa 30 Arten vertreten.[1] Die Gattung Lixus wurde 1801 durch Johann Christian Fabricius aufgestellt.[4] Der Name leitet sich aus dem Lateinischen ab und bedeutet in etwa „mit Lauge bedeckt“.
Die Käfer der Gattung Lixus besitzen gewöhnlich einen länglich-schlanken, zylinderförmigen Körper. Die Länge der Käfer variiert zwischen 5,5 und mehr als 20 mm.[1] Die Oberseite ist meist mit einem hellgelblichen bis rötlichen Sekret bedeckt. Die Flügeldecken sind mindestens doppelt so lang wie zusammen breit.[5] Nach hinten sind die Flügeldecken bei manchen Arten in eine mehr oder weniger lange stumpfe Spitze (Mucro) ausgezogen. Bei anderen Arten sind sie gemeinsam verrundet. Die stielrunden Rüssel der Käfer können gerade oder gebogen sein und sind in seltenen Fällen leicht abgeflacht und fein gekielt.[5] Die Fühlerfurchen reichen anders als bei den Cleonini nicht bis zur Rüsselspitze.[5]
Die Käfer findet man gewöhnlich an Offenland-Standorten.[1] Ihre Wirtspflanzen gehören hauptsächlich zu den Korbblütlern oder den Knöterichgewächsen.[1] Der Rüssel (Rostrum) der Weibchen ist üblicherweise länger als der der Männchen. Die Larven entwickeln sich fast ausschließlich in den Stängeln oder in anderen oberirdischen Pflanzenteilen ihrer Wirtspflanzen.[5] Die Imagines überwintern gewöhnlich im Boden und erscheinen im Frühjahr zur Eiablage.
Von den 18 aus Deutschland bekannten Arten sind fünf ungefährdet, eine auf der Vorwarnliste, drei gefährdet, vier stark gefährdet, eine vom Aussterben bedroht und drei austgestorben. Eine Art (Lixus scabricollis) ist nur von vorübergehenden Einschleppungen bekannt.[6] Die Gattung weist damit einen auffällig hohen Anteil an unterschiedlich stark gefährdeten Arten auf.
Die Gattung Lixus wird zur Zeit in 17 Untergattungen gegliedert. Manche Autoren sind der Meinung, dass die Gattung einer Revision bedarf.[1]
Im Folgenden die Untergattungen:
Füt Mitteleuropa werden etwa 22 Arten angegeben. Die folgenden Arten sind oder waren in Deutschland beheimatet:[2][7]
Lixus ist eine Gattung der Rüsselkäfer. Die Käfer werden als Stängelrüssler bezeichnet. Es gibt knapp 1000 Arten der Gattung Lixus weltweit, von denen etwa 70 in Europa vorkommen. In Nordamerika ist die Gattung mit etwa 30 Arten vertreten. Die Gattung Lixus wurde 1801 durch Johann Christian Fabricius aufgestellt. Der Name leitet sich aus dem Lateinischen ab und bedeutet in etwa „mit Lauge bedeckt“.
Lixus is a genus of true weevils in the beetle family Curculionidae. There are at least 950 described species in Lixus.[1][2][3][4]
Lixus concavus Lixus is a genus of true weevils in the beetle family Curculionidae. There are at least 950 described species in Lixus.
Lixus es un género de gorgojos, familia Curculionidae. Hay más de 1 000 especies descritas de Lixus en 17 subgéneros.[1][2][3][4]
Miden de 5.5 a 20 mm y más. Son alargados, cilíndricos, cubiertos de una excresión cerosa. Se alimentan de Asteraceae y Polygonaceae. Prefieren hábitats abiertos.
Lixus es un género de gorgojos, familia Curculionidae. Hay más de 1 000 especies descritas de Lixus en 17 subgéneros.
Miden de 5.5 a 20 mm y más. Son alargados, cilíndricos, cubiertos de una excresión cerosa. Se alimentan de Asteraceae y Polygonaceae. Prefieren hábitats abiertos.
Lixus est un genre d'insectes coléoptères de la famille des Curculionidae, de la sous-famille des Lixinae, de la tribu des Lixini.
Les espèces de ce genre sont caractérisées par un corps long et cylindrique avec un prothorax plus long que large et des élytres étroits et bien séparés sur le haut. Les femelles possèdent un rostre noir brillant et les mâles un rostre de même couleur que le corps.
Selon Catalogue of Life (30 août 2014)[2] :
Selon ITIS (30 août 2014)[3] :
Selon NCBI (30 août 2014)[4] :
Lixus est un genre d'insectes coléoptères de la famille des Curculionidae, de la sous-famille des Lixinae, de la tribu des Lixini.
Lixus is een geslacht van kevers uit de familie van de snuitkevers (Curculionidae). De wetenschappelijke naam van het geslacht is voor het eerst geldig gepubliceerd door Johann Christian Fabricius in 1801.[1]
Deze kevers hebben een langwerpig, cilindervormig lichaam. De wijfjes hebben een zwarte "snuit" (het verlengde uiteinde van de kop); bij de mannetjes heeft die dezelfde kleur als het lichaam.
Er zijn meer dan 170 soorten beschreven in dit geslacht. Ze komen voor in het Palearctisch gebied en overwegend in Europa. De larven ontwikkelen zich meestal in de stengels of wortels van planten. Sommige soorten worden beschouwd als plaaginsecten voor de landbouw; Lixus incanescens bijvoorbeeld was een pest voor suikerbieten in Roemenië.[2] Andere soorten kunnen dan weer gebruikt worden voor de biologische bestrijding van onkruid, zoals Lixus filiformis die leeft in en van de knikkende distel Carduus nutans L.[3]
Bronnen, noten en/of referentiesДо цього роду відносяться жуки малого, середнього та досить великого розміру, довжина їхнього тіла знаходиться у межах 3-22 мм. Основні ознаки[1]:
Фотографії видів цього роду див. на[2].
Життєвий цикл видів роду Lixus тісно пов'язаний із рослинами з родин Лободові, Селерові, Айстрові, Амарантові, Гвоздикові, Бобові, Капустяні та інші. У помірних широтах активні імаго з'являються у природі у першій половині весни. Вони живляться зеленими частинами рослин, паруються і відкладають яйця у стебла та черешки рослин-господарів[3]. Личинки живляться рослинними тканинами, вигризаючи собі тунель. При цьому на рослинах часом утворюються гали[4]. Завершаючи розвиток, личинка вигризає камеру, у якій заляльковується[5]. Жуки нового покоління з'являються у другій половині-наприкінці літа. Зимують вони інколи у ляльковій камері, але частіше — поза кормовими рослинами, під камінням, у підстилці, верхньому шарі ґрунту.
Докладніше про спосіб життя декількох видів української фауни див. також[6][7].
Види цього роду надзвичайно поширені, вони мешкають в усіх зоогеографічних областях суходолу (див. нижче). На підставі цього деякі фахівці вважають рід найдавнішим у підродині Lixinae[1].
Рід є найбільшим в підродині Lixinae. Описано понад 500 видів цього роду[1], з яких приблизно 160 видів є мешканцями Палеарктики, близько тридцяти з них представлені у фауні України[8]. Ймовірно, два види є ендеміками України (див. нижче).
Повного переліку видів Lixus у обсязі світової фауни не існує. Є лише більш або менш достовірні й завжди неповні списки, наприклад,[9] або[10]. Досить повне фауністичне зведення є лише для Палеарктики. У ньому усі відомі у регіоні види розподілено на 11 підродів[11]:
Щодо 19 палеарктичних видів Lixus таксономісти утруднюються віднести їх до якогось підроду. Наводимо перелік цих видів:
Серед цього роду є види, які при масовому розмноженні можуть завдавати шкоди культивованим лободовим (буряки), амарантам, капустяним (гірчиця) тощо. Декілька видів є гербіфагами, що можуть бути акліматизовані за межами свого природного ареалу для пригнічення популяцій інтродукованих бур'янів (лободи, полину та ін.). Один вид роду — ліксус катрановий занесений до Червоної книги України[12].
Líxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Єдиний палеарктичний вид цього підроду — Lixus paraplecticus — має довжину тіла 13-24 мм. Основні ознаки підроду[1]:
Типовий для роду Lixus. Життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родин Селерові навколо прісних водойм. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками, зимівля — поза кормовою рослиною[2].
Вказаний вид поширений майже по всій Європі, в тому числі й в Україні, Західному та Східному Сибіру, Далекому Сході, Ірані, Сирії, Туреччині, Алжирі. Включений до Червоної книги Фінляндії[3] та узятий під охорону у деяких інших країнах Європи.
У Палеарктиці мешкає один вид цього підроду — Lixus paraplecticus Linnaeus, 1758[4].
Líxus — підрід жуків роду Lixus родини Довгоносики (Curculionidae).
Lixus Fabricius, 1801
Подроды
Фрачники[1], или стеблееды[2] (Lixus) — род долгоносиков из подсемейства Lixinae.
Тело узкое и цилиндрическое, переднеспинка обычно длиннее своей ширины, надкрылья большей частью узкие, на вершинах часто заострены порознь[3].
К роду относятся:
Фрачники, или стеблееды (Lixus) — род долгоносиков из подсемейства Lixinae.
