Motolice thajská (Opisthorchis viverrini, Stiles et Hassal, 1896; anglicky Southeast Asian liver fluke) je parazit ze třídy motolic, který se lokalizuje v játrech a žlučových cestách člověka, psa a kočky, případně dalších rybožravých savců. Parazit se vyskytuje v Thajsku, Laosu a Kambodži. Vývojový cyklus motolice je složitý a zahrnuje 2 mezihostitele. Prvním mezihostitelem jsou plži rodu Bithynia, druhým jsou ryby z čeledi kaprovitých.
V roce 1911 Leips našel při pitvě dvou vězňů v severním Thajsku motolice, které identifikoval jako O. viverrini. O šest let později však Kerr (1916) uvádí, že 17% vězňů ze stejné lokality je infikováno druhem O. felineus. Teprve Sadun (1955) v padesátých létech porovnával všechny nálezy motolic z jater lidí ze severních oblastí Thajska a potvrdil, že se jedná o motolici thajskou. Dnes se již ví, že O. viverrini je hlavním původcem jaterní motoličnatosti u lidí nejen v Thajsku, ale i Laosu a Kambodži.
Motolice thajská (Opisthorchis viverrini, Stiles et Hassal, 1896; anglicky Southeast Asian liver fluke) je parazit ze třídy motolic, který se lokalizuje v játrech a žlučových cestách člověka, psa a kočky, případně dalších rybožravých savců. Parazit se vyskytuje v Thajsku, Laosu a Kambodži. Vývojový cyklus motolice je složitý a zahrnuje 2 mezihostitele. Prvním mezihostitelem jsou plži rodu Bithynia, druhým jsou ryby z čeledi kaprovitých.
Opisthorchis viverrini est une espèce de trématodes de la famille des Opisthorchiidae qui peut parasiter les voies biliaires humaines. L'infection se fait par ingestion de poissons crus ou insuffisamment cuits[2]. Il provoque une maladie appelée opistorchiase[3]. Sa présence prédispose les personnes infectées à un cholangiocarcinome, un cancer de la vésicule et/ou des voies biliaires[4].
Opisthorchis viverrini (avec Clonorchis sinensis et Opisthorchis felineus) est l'une des trois espèces les plus importantes -d'un point de vue médical- de la famille des Opisthorchiidae[3].
Il se rencontre dans toute la Thaïlande, le Laos, le Vietnam et le Cambodge[5]. Il est très répandu dans le Nord de la Thaïlande, avec une prévalence élevée chez les humains, tandis que dans le centre, il a un faible taux de prévalence[6], environ 6 millions de personnes sont infectées par Opisthorchis viverrini[2],[7]. L'opistorchiase ne se rencontre pas dans le sud de la Thaïlande[6].
Actuellement, on connait seulement environ 5 000[2] marqueurs de séquences exprimées d’Opisthorchis viverrini, un ensemble de données beaucoup trop faible pour donner un aperçu suffisant en transcriptomes dans le cadre de la recherche génomique et moléculaire[5].
On sait qu'il a six paires de chromosomes, soit 2n = 12[2].
Opisthorchis viverrini est une espèce de trématodes de la famille des Opisthorchiidae qui peut parasiter les voies biliaires humaines. L'infection se fait par ingestion de poissons crus ou insuffisamment cuits. Il provoque une maladie appelée opistorchiase. Sa présence prédispose les personnes infectées à un cholangiocarcinome, un cancer de la vésicule et/ou des voies biliaires.
Opisthorchis viverrini (avec Clonorchis sinensis et Opisthorchis felineus) est l'une des trois espèces les plus importantes -d'un point de vue médical- de la famille des Opisthorchiidae.
Il se rencontre dans toute la Thaïlande, le Laos, le Vietnam et le Cambodge. Il est très répandu dans le Nord de la Thaïlande, avec une prévalence élevée chez les humains, tandis que dans le centre, il a un faible taux de prévalence, environ 6 millions de personnes sont infectées par Opisthorchis viverrini,. L'opistorchiase ne se rencontre pas dans le sud de la Thaïlande.
Objawy infestacji O. viverrini i O. felineus są podobne do objawów klonorchozy. Większość zarażeń jest asymptomatyczna. W łagodnych przypadkach choroba objawia się dyspepsją, bólem brzucha, biegunkami i zaparciami. Przy dłużej trwającej infestacji objawy mogą być bardziej nasilone: mogą być obecne hepatomegalia i niedożywienie. W rzadkich przypadkach rozwija się zapalenie dróg żółciowych, zapalenie pęcherzyka żółciowego i rak dróg żółciowych. Infekcje O. felineus mogą objawiać się w ostrej fazie podobnie jak gorączka Katayamy (schistosomatoza): wysoką temperaturą, obrzękiem twarzy, limfadenopatią, artralgiami, wysypką i eozynofilią.
O. felineus jest przywrą rozpowszechnioną w Europie (poza Wyspami Brytyjskimi i Skandynawią), na Syberii oraz na Dalekim Wschodzie. Według WHO na świecie zarażonych jest ok. 2 mln ludzi. W Polsce opisano kilka przypadków zarażenia przywrą kocią.
Rozpoznanie stawiane jest na podstawie mikroskopowego potwierdzenia obecności jaj pasożytów w kale (badanie koproskopowe). Niezbędna jest diagnostyka różnicowa jaj Clonorchis sinensis i Opisthorchis, bardzo zbliżonych morfologią i niekiedy nierozróżnialnych.
Lekiem z wyboru w leczeniu infestacji Opisthorchis viverrini jest prazykwantel w dawce 25 mg/kg masy ciała p.o. 3 x dziennie przez 1 dzień[3].
Opisthorchis viverrini jest gatunkiem pasożytniczym. Jego dorosła postać ma wydłużone i spłaszczone grzbieto-brzusznie ciało, przyjmujące 8-12 mm długości. Cykl życiowy jest bardzo złożony i trwa ok. 20 lat[4].
Dojrzały płciowo osobnik uwalnia z kałem żywiciela w pełni rozwinięte bańkowate jaja (o wymiarach 27μm x 15μm) z wieczkiem i opatrzone w guziczek (ang. knob)[4].
Po zjedzeniu jaja przez odpowiedniego ślimaka z rodzaju Bithynia (pierwszy żywiciel pośredni), zaczyna się ono przekształcać początkowo w orzęsione miracydium, następnie w sporocystę, redię i inwazyjną cerkarię[4].
Wydalona, zdolna do pływania cerkaria atakuje ciało słodkowodnej ryby z rodziny Cyprinidae (drugi żywiciel pośredni), gdzie w mięśniach otorbia się tworząc metacerkarie. Następnym etapem w życiu Opisthorchis viverrini jest znalezienie żywiciela ostatecznego, jakim jest ssak (tj., pies, kot, człowiek). Zarażenie następuję przez spożycie niedogotowanej ryby zawierającej metacerkarie. Zjedzona larwa dostaje się do dwunastnicy, gdzie za pomocą brodawki Vatera wędruje do dróg żółciowych, gdzie osiąga dojrzałość płciową. Nowe jaja składane są po ok. 3-4 tygodniach przez dorosłe osobniki zakotwiczone w błonie śluzowej dróg żółciowych lub trzustkowych[5].
Objawy infestacji O. viverrini i O. felineus są podobne do objawów klonorchozy. Większość zarażeń jest asymptomatyczna. W łagodnych przypadkach choroba objawia się dyspepsją, bólem brzucha, biegunkami i zaparciami. Przy dłużej trwającej infestacji objawy mogą być bardziej nasilone: mogą być obecne hepatomegalia i niedożywienie. W rzadkich przypadkach rozwija się zapalenie dróg żółciowych, zapalenie pęcherzyka żółciowego i rak dróg żółciowych. Infekcje O. felineus mogą objawiać się w ostrej fazie podobnie jak gorączka Katayamy (schistosomatoza): wysoką temperaturą, obrzękiem twarzy, limfadenopatią, artralgiami, wysypką i eozynofilią.
EpidemiologiaO. felineus jest przywrą rozpowszechnioną w Europie (poza Wyspami Brytyjskimi i Skandynawią), na Syberii oraz na Dalekim Wschodzie. Według WHO na świecie zarażonych jest ok. 2 mln ludzi. W Polsce opisano kilka przypadków zarażenia przywrą kocią.
RozpoznanieRozpoznanie stawiane jest na podstawie mikroskopowego potwierdzenia obecności jaj pasożytów w kale (badanie koproskopowe). Niezbędna jest diagnostyka różnicowa jaj Clonorchis sinensis i Opisthorchis, bardzo zbliżonych morfologią i niekiedy nierozróżnialnych.
LeczenieLekiem z wyboru w leczeniu infestacji Opisthorchis viverrini jest prazykwantel w dawce 25 mg/kg masy ciała p.o. 3 x dziennie przez 1 dzień.
Opisthorchis viverrini має розміри тіла 5,4-10,2 Х 0,8-1,9 мм. Стравохід цього паразита в 3 рази довше за його глотку. Яєчник багатопорожнинний. Остаточні господарі — людина, кішка, собака, вівера. Проміжні господарі — вид молюсків Bithynia siamensis; додаткові господарі — коропові риби.
Розвиток Opisthorchis viverrini відбувається зі зміною трьох господарів:
З кишечника остаточних хазяїв у довкілля виділяються цілком зрілі яйця. Потрапивши у водойму, яйця можуть зберігати життєздатність протягом 5-6 місяців. У воді яйця заковтують молюски виду Bithynia siamensis. У молюску з яйця виходить мірацидій, що перетворюється потім, у спороцисту. У ній розвиваються редії, які проникають у печінку молюска, де вони відроджують церкаріїв. Усі личинкові стадії розвиваються із зародкових клітин без запліднення. При переході від однієї стадії до подальшої чисельність паразитів збільшується.
Час розвитку паразитів в молюску залежно від температури води може складати від 2 до 10-12 місяців.
Після досягнення інвазивної стадії церкарії виходять з молюска у воду і за допомогою спеціального секрету прикріпляються до шкіри риб родини коропових.[3] Потім вони активно вкорінюються в підшкірну клітковину і мускулатуру риб, втрачають хвіст і через добу інцистуються, перетворюючись на метацеркаріїв, розміри яких складають 0,23-0,37 Х 0,18-0,28 мм. Через 6 тижнів вони стають інвазивними, і риба, що містить їх, може служити джерелом зараження остаточних хазяїв.
Види, що є переносчиками Opisthorchis viverrini:
У кишечнику остаточного хазяїна під дією дуоденального соку личинки звільняються від оболонок цист і по загальній жовчній протоці мігрують в печінку. Іноді вони можуть потрапляти також в підшлункову залозу. Через 3-4 тижні після зараження остаточних хазяїв паразити досягають статевої зрілості, і після запліднення починають виділяти яйця. Тривалість життя може досягати 20-25 років.
Це незавершена стаття з паразитології.Opisthorchis viverrini, tên thông thường Sán lá gan Đông Nam Á, là một loài sán lá ký sinh trùng từ họ Opisthorchiidae tấn công vào khu vực ống dẫn mật. Lây nhiễm xảy ra khi ăn cá sống hoặc nấu chưa chín. Nó gây ra bệnh opisthorchiasis (còn gọi là clonorchiasis).[2] Niễm trùng Opisthorchis viverrini cũng dẫn đến ung thư đường mật, một bệnh ung thư túi mật và / hoặc ống dẫn của nó.
Opisthorchis viverrini (cùng với Clonorchis sinensis và Opisthorchis felineus) là một trong ba loài quan trọng nhất trong họ Opisthorchiidae.[2] Trong thực tế O. viverrini và C. sinensis có khả năng gây ung thư ở người, và được phân loại theo Cơ quan Nghiên cứu Quốc tế về Ung thư là một nhóm sinh học gây ung thư vào năm 2009.[3][4][5] O. viverrini là loài đặc hữu trên khắp Thái Lan, Cộng hòa Dân chủ Nhân dân Lào, Việt Nam và Campuchia. Trong miền Bắc Thái Lan, nó được phân bố rộng rãi, với tỷ lệ cao ở người, trong khi ở miền Trung Thái Lan có tỷ lệ thấp về tỷ lệ nhiễmΊ.[6] Bệnh opisthorchiasis (do Opisthorchis viverrini) không xảy ra ở miền nam Thái Lan.[6]
Tinh hoàn của con trưởng thành có dạng thuỳ[1] so của tinh hoàn hình cây của Clonorchis sinensis.[1]
Trứng của Opisthorchis viverrini có kích thước là 30 × 12 mm[1] và hẹp hơn một chút và có hình trứng hơn của Clonorchis sinensis.[1] Ấu trùng của Opisthorchis viverrini màu nâu, hình elip với hai giác hút kích thước ngang nhau: giác hút miệng và giác hát bụng.[7] Chúng có kích thước 0.19–0.25 × 0.15–0.22 mm.[7]
Jump the queue or expand by hand
Jump the queue or expand by hand
Jump the queue or expand by hand
Opisthorchis viverrini, tên thông thường Sán lá gan Đông Nam Á, là một loài sán lá ký sinh trùng từ họ Opisthorchiidae tấn công vào khu vực ống dẫn mật. Lây nhiễm xảy ra khi ăn cá sống hoặc nấu chưa chín. Nó gây ra bệnh opisthorchiasis (còn gọi là clonorchiasis). Niễm trùng Opisthorchis viverrini cũng dẫn đến ung thư đường mật, một bệnh ung thư túi mật và / hoặc ống dẫn của nó.
Opisthorchis viverrini (cùng với Clonorchis sinensis và Opisthorchis felineus) là một trong ba loài quan trọng nhất trong họ Opisthorchiidae. Trong thực tế O. viverrini và C. sinensis có khả năng gây ung thư ở người, và được phân loại theo Cơ quan Nghiên cứu Quốc tế về Ung thư là một nhóm sinh học gây ung thư vào năm 2009. O. viverrini là loài đặc hữu trên khắp Thái Lan, Cộng hòa Dân chủ Nhân dân Lào, Việt Nam và Campuchia. Trong miền Bắc Thái Lan, nó được phân bố rộng rãi, với tỷ lệ cao ở người, trong khi ở miền Trung Thái Lan có tỷ lệ thấp về tỷ lệ nhiễmΊ. Bệnh opisthorchiasis (do Opisthorchis viverrini) không xảy ra ở miền nam Thái Lan.
泰國肝吸蟲（學名：Opisthorchis viverrini），又稱“香貓肝吸蟲”[1]，是一種可寄生在肉食性動物膽管的吸蟲，其生活史與中華肝吸蟲極為相似，以膽汁為食，可造成肝、膽病變，主要分布在泰北、寮國一帶，當地約有八、九成鄉村人口以及一半的城市人口受到感染，估計約有九百萬人受到影響。
成蟲尺寸介於長5至10毫米、寬1至2毫米的範圍，體型狹長而扁平，蟲體一端具有口吸盤，其腸管自此延蟲體兩側分叉延伸至尾端，在前端約五分之一界線處，另有一個與口吸盤約略等大的腹吸盤。此外泰國肝吸蟲雌雄同體，一對睪丸呈現圓形花瓣狀是此寄生蟲的特色，分布在口吸盤的另一端，並佔蟲體後端三分之一的區域，卵巢則位於中後段三分之一線上，子宮則在中段盤繞，佔全長約三分之一，兩旁可見網點狀的卵黃腺。
泰國肝吸蟲的生活史與中華肝吸蟲相似，蟲卵必須在淡水螺中孵化，經過四個發育階段後離開螺體，並尋找鯉科的淡水魚作為第二中間宿主，在魚鱗、皮膚、肌肉組織發育後，透過其他動物生吃、未完全熟食這些魚，幼蟲可在食用者體內脫去外囊，經過四週發育成蟲，可在宿主體內活上40年之久，每日約產下1000至2500顆卵，可隨膽汁一同進入消化道，最後隨糞便排出，是診斷的重要依據。
多數感染者不產生症狀，或是僅有如消化不良（dyspepsia）、腹痛、腹瀉、或便秘的症狀輕微；但長期下來，會發展成較為劇烈的感染症，像是肝腫大（hepatomegaly）或出現膽管炎（cholangitis）、肉芽腫性膽囊炎（cholecystitis）、甚至引發膽囊上皮細胞癌（chlolangiocarcinoma），嚴重時甚可致命。
診斷時主要依據光學顯微鏡對排泄物中的蟲卵鑑定，但是泰國肝吸蟲蟲卵亦與中華肝吸蟲相似，因此顯微鏡下不易區分，因此可透過問診比對盛行區域，或進一步使用PCR、ELISA等技術做進一步分析，由於病理機制相似，使用的藥物也是Praziquantel，因此無法確認物種時，仍可以相同的方式治療。
泰國肝吸蟲（學名：Opisthorchis viverrini），又稱“香貓肝吸蟲”，是一種可寄生在肉食性動物膽管的吸蟲，其生活史與中華肝吸蟲極為相似，以膽汁為食，可造成肝、膽病變，主要分布在泰北、寮國一帶，當地約有八、九成鄉村人口以及一半的城市人口受到感染，估計約有九百萬人受到影響。
