The flapnose houndshark (Scylliogaleus quecketti) is a houndshark of the family Triakidae, and the only member of the genus Scylliogaleus. It is found in the waters off subtropical South Africa, in the western Indian Ocean between latitudes 27 and 33°S. This shark is estimated to be 2 to 3 feet in length. They are gray with a white underside, and they have a blunt nose with large fused nasal flaps. They have small pebble like teeth and their first and second dorsal fin are the same size. They feed primarily on crustaceans such as crabs, shrimps, lobsters and some molluscs like squid. Flapnose houndsharks are viviparous and have low fecundity having just two to four pups in a litter. After gestating for nine to ten months, females give birth to pups that are about 34 cm long. [2] Newborn flapnose houndsharks have white coloured edges on their dorsal, anal and caudal fin. There have only been 30 recorded specimens. Not seen by biologists since 1902, one was captured in 2020 on the show Extinct or Alive. It was tagged with a pop-up tracking sensor and released.
The flapnose houndshark (Scylliogaleus quecketti) is a houndshark of the family Triakidae, and the only member of the genus Scylliogaleus. It is found in the waters off subtropical South Africa, in the western Indian Ocean between latitudes 27 and 33°S. This shark is estimated to be 2 to 3 feet in length. They are gray with a white underside, and they have a blunt nose with large fused nasal flaps. They have small pebble like teeth and their first and second dorsal fin are the same size. They feed primarily on crustaceans such as crabs, shrimps, lobsters and some molluscs like squid. Flapnose houndsharks are viviparous and have low fecundity having just two to four pups in a litter. After gestating for nine to ten months, females give birth to pups that are about 34 cm long. Newborn flapnose houndsharks have white coloured edges on their dorsal, anal and caudal fin. There have only been 30 recorded specimens. Not seen by biologists since 1902, one was captured in 2020 on the show Extinct or Alive. It was tagged with a pop-up tracking sensor and released.
El tollo dentiplano (Scylliogaleus quecketti) es un tiburón de la familia Triakidae, el único miembro del género Scylliogaleus, que habita en Sudáfrica subtropical, en el océano Índico occidental entre las latitudes 27° S y 33º S.[2]
El tollo dentiplano (Scylliogaleus quecketti) es un tiburón de la familia Triakidae, el único miembro del género Scylliogaleus, que habita en Sudáfrica subtropical, en el océano Índico occidental entre las latitudes 27° S y 33º S.
Scylliogaleus quecketti Scylliogaleus generoko animalia da. Arrainen barruko Triakidae familian sailkatzen da.
Scylliogaleus quecketti Scylliogaleus generoko animalia da. Arrainen barruko Triakidae familian sailkatzen da.
Scylliogaleus quecketti est une espèce de requins de la famille des Triakidae, la seule de son genre Scylliogaleus (monotypique).
Ce requin vit dans l'ouest de l'océan Indien, dans les eaux proches du sud-est de l'Afrique[1].
Scylliogaleus quecketti est une espèce de requins de la famille des Triakidae, la seule de son genre Scylliogaleus (monotypique).
De flapsnuitvaalhaai (Scylliogaleus quecketti) is een haai uit de familie van de gladde haaien.[2]
De flapsnuitvaalhaai komt slechts voor in een klein gebied voor de oostelijke Zuid-Afrikaanse kust[3] ten noordoosten van de Oost-Kaap en ten noorden van KwaZoeloe-Natal.[1][4]
Bronnen, noten en/of referentiesDe flapsnuitvaalhaai (Scylliogaleus quecketti) is een haai uit de familie van de gladde haaien.
Загальна довжина досягає 102 см. Самиці більші за самців. Голова коротка. Морда затуплена. Очі відносно великі, овальні, горизонтальної форми, з мигательною перетинкою. Під ніздрями розташовані надзвичайно великі та широкі носові клапани, які торкаються один одного і досягають рота. Губні борозни довгі та глибокі. Рот помірно короткий. зуби дрібні, з 1 притупленю верхівкою, розташовані у декілька рядків. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб стрункий, подовжений. Усі плавці розвинені, серпоподібні. Грудні плавці великі, витягнуті. Має 2 спинних плавця, з яких передній трохи більше за зданій. Передній спинний плавець розташовано між грудними і черевними плавцями. Черевні плавці середнього розміру. Задній спинний плавець починається перед анальним і починається навпроти нього. Анальний плавець маленький. Хвостовий плавець доволі короткий, гетероцеркальний.
Забарвлення спини сіре. Черево білуватого кольору.
Тримається у припливно-відпливній зоні, на прибережній мілині. Активна здебільшого вночі. Полює переважно біля дна. Живиться переважно ракоподібними (крабами, креветками, омарами, лангустами), а також кальмарами.
Це живородна акула. Самиця народжує 2-4 акуленят. Репродуктивний цикл щорічний.
Мешкає від північно-східної частини Східно-Капської провінції до Квазулу-Наталь (ПАР).
Scylliogaleus quecketti Boulenger, 1902
Ареал Охранный статусВислоносая акула[1] (лат. Scylliogaleus quecketti) — единственный вид хрящевых рыб рода вислоносых акул семейства куньих акул отряда кархаринообразных. Обитает в юго-западной части Индийского океана. Размножается плацентарным живорождением. Максимальная зафиксированная длина 102 см (самка). Опасности для человека не представляет. Коммерческого значения не имеет. Известно всего 30 экземпляров этих акул[2][3].
Впервые вид научно описан в 1902 году[4]. Название рода происходит от слов др.-греч. Σκύλλα — «акула» и греч. γαλεός — «кунья акула». Вид назван в честь Ф. Дж. Куикетта, куратора Дурбанского музея естествознания, обеспечившего материал для исследований[5].
Вислоносые акулы имеют очень ограниченный ареал. Они обитают в западной части Индийского океана у побережья Южной Африки (от северо-востока Восточно-Капской провинции до севера Квазулу-Наталь) недалеко от берега в зоне прибоя[6].
У вислоносых акул тупое, короткое рыло, закруглённое при взгляде сверху или снизу. Овальные крупные глаза вытянуты по горизонтали. Под глазами расположены выступы. Ноздри обрамлены треугольными складками кожи. Короткий рот широко изогнут в виде арки. По углам рта имеются губные борозды. Верхние борозды достигают уровня верхнего симфиза. Зубы тупые и плоские, без зубцов и латеральных зазубрин. Первый спинной плавник довольно крупный, имеет серповидную форму. Его основание находится между основаниями грудных и брюшных плавников. Второй спинной плавник почти равен первому. Вторая половина его основания расположена над основанием анального плавника. Анальный плавник меньше обоих спинных плавников. Нижняя лопасть хвостового плавника хорошо развита у молодых акул, у взрослых она короткая. У верхнего края хвостового плавника имеется вентральная выемка. Окраска дорсальной поверхности тела серого цвета, брюхо кремовое[6][7].
Вислоносые акулы размножаются плацентарным живорождением. В помёте от 2 до 4 детёнышей. Беременность длится 9—10 месяцев. Самцы и самки достигают половой зрелости при длине 70—89 см и 80—102 см. Длина новорождённых 34 см. Рацион состоит в основном из ракообразных и кальмаров[6][8][9].
Вид не представляет опасности для человека. В ареале ведётся интенсивный рыбный промысел. В качестве прилова попадает в коммерческие рыболовные сети. Эти акулы являются объектом любительского рыболовства. Мясо, вероятно, употребляют в пищу. Международный союз охраны природы присвоил этому виду статус «Уязвимый»[3].
Вислоносая акула (лат. Scylliogaleus quecketti) — единственный вид хрящевых рыб рода вислоносых акул семейства куньих акул отряда кархаринообразных. Обитает в юго-западной части Индийского океана. Размножается плацентарным живорождением. Максимальная зафиксированная длина 102 см (самка). Опасности для человека не представляет. Коммерческого значения не имеет. Известно всего 30 экземпляров этих акул.