Rhizoprionodon lalandii és una espècie de peix de la família dels carcarínids i de l'ordre dels carcariniformes.
Les femelles poden assolir els 77 cm de longitud total.[3]
Es troba des de Panamà fins al sud de Brasil i l'Uruguai.[4][3]
Rhizoprionodon lalandii és una espècie de peix de la família dels carcarínids i de l'ordre dels carcariniformes.
Der Brasilianische Scharfnasenhai (Rhizoprionodon lalandii) ist eine Art der Scharfnasenhaie (Rhizoprionodon) innerhalb der Requiemhaie (Carcharhinidae). Die Art ist in den tropischen Gewässern der südamerikanischen Küste von Panama bis Brasilien verbreitet.
Der Brasilianische Scharfnasenhai ist ein mittelgroßer Hai mit einer durchschnittlichen Körperlänge von etwa 50 bis 70 cm und einer Maximallänge von etwa 77 Zentimetern. Er hat eine dunkelgraue bis grau-braune Körperfarbe und eine hellere Bauchregion ohne Musterung. Die Unterseite der Brustflossen ist ebenfalls hell, die Rückenflossen grau. Die Schnauze ist lang und das Maul von unten betrachtet breit parabolisch, die Augen sind groß und befinden sich relativ weit oben am Kopf. Die Nasenlöcher sind schmal und langgezogen, gegenüber anderen Arten im gleichen Verbreitungsgebiet wie dem Karibischen Scharfnasenhai (R. porosus) und dem Atlantischen Scharfnasenhai (R. terranovae) mit langen Labialfalten.
Er besitzt eine Afterflosse und zwei Rückenflossen. Dabei ist die erste Rückenflosse deutlich größer als die zweite und liegt leicht vor oder über den freien Enden der Brustflossen, während die zweite erst hinter der Analflosse entspringt. Die Analflosse ist etwas größer als die sehr kleine zweite Rückenflosse. Die Schwanzflosse besitzt einen verhältnismäßig kurzen unteren und langen oberen Lobus mit deutlichem Endlappen. Wie alle Arten der Gattung besitzen die Tiere fünf Kiemenspalten und haben kein Spritzloch, die 4. und 5. Kiemenspalte befinden sich oberhalb des Brustflossenansatzes.
Der Brasilianische Scharfnasenhai ist eine Flachwasserart und ernährt sich räuberisch vor allem von verschiedenen Fischen der Uferzonen, außerdem jagt er Krebstiere, Schnecken und Tintenfische. Die Haie sind lebendgebärend und bilden eine Dottersack-Plazenta aus (plazental vivipar). Die Weibchen bekommen in einem Wurf zwischen einem und vier Jungtieren mit einer Länge von etwa 33 cm. Mit einer Körperlänge von etwa 45 bis 50 cm sind die Männchen, ab etwa 54 cm die Weibchen geschlechtsreif.
Der Brasilianische Scharfnasenhai ist im westlichen Atlantik in den tropischen Gewässern der südamerikanischen Küste von Panama bis Brasilien zu finden. Sein Lebensraum befindet sich im Bereich des Kontinentalschelfs in Wassertiefen bis zum Grund in 0 bis 70 Metern Tiefe. Er bevorzugt sandigen bis schlammigen Untergrund, in Lagunen und Ästuaren ist er nur selten anzutreffen.
Der Brasilianische Scharfnasenhai (Rhizoprionodon lalandii) ist eine Art der Scharfnasenhaie (Rhizoprionodon) innerhalb der Requiemhaie (Carcharhinidae). Die Art ist in den tropischen Gewässern der südamerikanischen Küste von Panama bis Brasilien verbreitet.
The Brazilian sharpnose shark (Rhizoprionodon lalandii) is a requiem shark of the family Carcharhinidae. It is found in the tropical waters of the western Atlantic Ocean between latitudes 13° N and 33° S, at depths between 3 and 70 m; it has been recorded in the following countries Aruba, Brazil, Colombia, French Guiana, Guyana, Panama, Suriname, Trinidad and Tobago and Venezuela. It can reach a length of 77 cm. It is considered Vulnerable in Brazil due to intensive fishing although it may actually classify at a higher level. The flesh is eaten for food but the fins are not used as they are too small. Other threats include water pollution from plastic litter and three specimens have been found with plastic collars on their head or gills. The shark feeds on teleostei and squid. Research showed the shark may be an important predator of demersal and pelagic prey.[2]
Head
Head
Jaws
Upper teeth
Lower teeth
The Brazilian sharpnose shark (Rhizoprionodon lalandii) is a requiem shark of the family Carcharhinidae. It is found in the tropical waters of the western Atlantic Ocean between latitudes 13° N and 33° S, at depths between 3 and 70 m; it has been recorded in the following countries Aruba, Brazil, Colombia, French Guiana, Guyana, Panama, Suriname, Trinidad and Tobago and Venezuela. It can reach a length of 77 cm. It is considered Vulnerable in Brazil due to intensive fishing although it may actually classify at a higher level. The flesh is eaten for food but the fins are not used as they are too small. Other threats include water pollution from plastic litter and three specimens have been found with plastic collars on their head or gills. The shark feeds on teleostei and squid. Research showed the shark may be an important predator of demersal and pelagic prey.
Head
Head
Jaws
Upper teeth
Lower teeth
El cazón picudo brasileño (Rhizoprionodon lalandii) es un carcarriniforme de la familia Carcharhinidae que habita en las aguas tropicales del océano Atlántico occidental entre las latitudes 13º N y 33º S, a profundidades de entre 3 y 70 m. Su longitud máxima es de 77 cm.
El cazón picudo brasileño (Rhizoprionodon lalandii) es un carcarriniforme de la familia Carcharhinidae que habita en las aguas tropicales del océano Atlántico occidental entre las latitudes 13º N y 33º S, a profundidades de entre 3 y 70 m. Su longitud máxima es de 77 cm.
Rhizoprionodon lalandii Rhizoprionodon generoko animalia da. Arrainen barruko Carcharhinidae familian sailkatzen da.
Rhizoprionodon lalandii Rhizoprionodon generoko animalia da. Arrainen barruko Carcharhinidae familian sailkatzen da.
De Braziliaanse scherpsnuithaai (Rhizoprionodon lalandii) is een vis uit de familie van roofhaaien (Carcharhinidae), orde grondhaaien (Carcharhiniformes),[2][3] die voorkomt in het westen en het zuidwesten van de Atlantische Oceaan.
De Braziliaanse scherpsnuithaai kan een maximale lengte bereiken van 77 centimeter.
De Braziliaanse scherpsnuithaai is een zoutwatervis die voorkomt in tropische kustwateren op een diepte van 3 tot 70 meter. Het dieet van de vis bestaat hoofdzakelijk uit macrofauna en vis.
De Braziliaanse scherpsnuithaai is voor de visserij van aanzienlijk commercieel belang.
De Braziliaanse scherpsnuithaai (Rhizoprionodon lalandii) is een vis uit de familie van roofhaaien (Carcharhinidae), orde grondhaaien (Carcharhiniformes), die voorkomt in het westen en het zuidwesten van de Atlantische Oceaan.
O tubarão-bico-fino-brasileiro (Rhizoprionodon lalandii), é uma pequena espécie de tubarão do gênero Rhizoprionodon, da família Carcharhinidae. É encontrado em águas costeiras tropicais do Oceano Atlântico ocidental, de profundidades de 3 a 70 metros. Chega a medir aproximadamente 80 cm.[1]
O tubarão-bico-fino-brasileiro foi descrito originalmente pelos biólogos alemães Johannes Peter Müller e Friedrich Gustav Jakob Henle em 1839 no livro "1839-1841 Systematische Beschreibung von Plagiostomen" (Descrição sistemática dos plagiostomas) como "Carcharias (scoliodon) lalandii", mas logo depois fizeram sinônimo com o mesmo para "Rhizoprionodon lalandei" e finalmente para "Rhizoprionodon lalandii". E ainda, também existem muitos outros sinônimos do tubarão-bico-fino-brasileiro de autores não identificados na literatura científica inicial como "Rhizoprionodon (protozygaena) lalandei", "Scoliodon intermedius", "Scoliodon lalandei", "Scoliodon lalandii", e "Squalus (scoliodon) lalandii". Embora antes tenham sidos classificados no gênero Scoliodon e Squalus, atualmente os membros desses gêneros são os dois tubarões-nariz-de-pá e os vários tubarões-cão-marinho (um representante conhecido deles é o Squalus acanthias), tubarões que pela aparência são bem diferentes um do outro.
A coloração da área dorsal dos tubarões-bico-fino-brasileiro varia entre cinza ou marrom, com um tom escuro, e sua barriga é branca. Seu focinho é longo e pontudo, eis o seu nome. Eles são bem pequenos, um espécime macho adulto mede cerca de 50 cm. Já um espécime femêa mede cerca de 80 cm, ambos pesando até 2 kg.
Cabeça de lado
Cabeça de baixo
Arcarda dentária
Dentes superiores
Dentes inferiores
Os tubarões-bico-fino-brasileiro vivem em águas costeiras de climas tropicais no Oceano Atlântico ocidental, no norte e nordeste da América do Sul e uma pequena parte da América Central, desde de Panamá até o sul do Brasil e Uruguai. São encontrado em profundidades de 3 até 70 metros.
O tubarão-bico-fino-brasileiro é víviparo, nascendo de 1 a 4 filhotes. Quando os filhotes nascem podem ter um comprimento de 33 para 34 cm.
Os tubarões-bico-fino-brasileiro foram incluídos na lista vermelha da União Internacional para a Conservação da Natureza (IUCN) como espécie deficiente de dados desde 2004, mas no Brasil é considerada como espécie vulnerável de extinção. Resultado disso: são vítimas de exploração irracional dos humano. Suas carnes são muito apreciadas e comercializadas com sal seco, e por isso hoje, a espécie se encontra em um estado de vulnerabilidade de extinção.
O tubarão-bico-fino-brasileiro (Rhizoprionodon lalandii), é uma pequena espécie de tubarão do gênero Rhizoprionodon, da família Carcharhinidae. É encontrado em águas costeiras tropicais do Oceano Atlântico ocidental, de profundidades de 3 a 70 metros. Chega a medir aproximadamente 80 cm.
Загальна довжина досягає 78-80 см. Голова подовжена. Морда стиснута з боків, загострена, досягає 4,4-5,4% довжини тіла. Очі великі. Бризкальца відсутні. Губні борозни довгі та добре виражені, що присутні на верхній та нижній губах. Рот дугоподібний. На кожній щелепі розташовано по 24-25 робочих зубів. Зуби дрібні, вузькі. У дорослих особин на відміну від молодих відсутні зазубрин з боків зубів. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб стрункий, подовжений. Грудні плавці широкі, невеликі, трикутної форми. Має 2 спинних плавців, між якими відсутнє хребтове узвішшя. Перший спинний плавець має трикутну форму, з довгим вільним краєм в основі задньої крайки. Його розташовано відразу за грудними плавцями. Він значно більше за задній. Задній плавець розташовано навпроти анального. Анальний більше за задній спинний плавець. Хвостовий плавець гетероцеркальний, верхня лопать сильно розвинена.
Забарвлення спини темно-сіре або коричнево-сіре. Черево має світло-попелястий колір.
Тримається на глибинах від 3 до 70 м. Воліє до мілини та прибережних вод, ділянок з піщаним, мілистим та піщано-мулистим ґрунтом. Доволі активна й швидка акула. Живиться анчоусами, оселедцевими, бичками, сардинами, креветками, кальмарами. Молоді акули переважно полюють на молюсків, ракоподібних, морських черв'яків, личинок.
Статева зрілість у самців настає при розмірах 45-50 см, самиць — 54 см. Самиця народжує від 2 до 5 акуленят. завдовжки 33-34 см.
Ця акула є об'єктом аматорської риболовлі. М'ясо дуже цінується за смакові якості. Продається в свіжому, сушеному, соленому вигляді.
Для людини небезпеки не становить.
Мешкає від узбережжя Панами до південної Бразилії. Особливо часто зустрічається біля Венесуели та північної Бразилії.
У бразильских длиннорылых акул тонкое туловище с длинной заострённой мордой, большие, круглые глаза с мигательной мембраной. Расстояние от кончика рыла до ноздрей составляет 4,4—5,1 % от общей длины. По углам рта на верхней и нижней челюстях имеются борозды. Длина верхней губной борозды 1,4—2,1 % от общей длины. Под краями нижней челюсти, как правило, имеются 6—14 расширенных пор с каждой стороны. Количество зубных рядов составляет 24—25 на каждой челюсти. Края зубов гладкие. У взрослых самцов зубы длиннее и ́уже[7].
Широкие, треугольные грудные плавники начинаются под третьей или четвёртой жаберной щелью. Основание первого спинного плавника начинается позади свободных кончиков грудных плавников. Основание анального плавника примерно в два раза длиннее основания второго спинного плавника. Второй спинной плавник существенно меньше первого и расположен над последней третью анального плавника. Передний край грудных плавников обычно короче длины первого спинного плавника от начала основания до свободного кончика. Гребень между спинными плавниками отсутствует. Нижняя лопасть хвостового плавника хорошо развита, на верхней лопасти вблизи кончика имеется вентральная выемка. Окраска ровная серая или серо-коричневая. Края грудных плавников светлее основного фона[7]. Максимальная зарегистрированная длина 80 см[3].
Ранее считалось, что самцы бразильских длиннорылых акул достигают половой зрелости при длине 45—50 см, однако у берегов Бразилии этот показатель варьируется от 52 (самцы) и 56 (самки) на севере, до 58—60 (самцы)[8], 63—65 (самки ) на юге[9].
Подобно прочим представителям семейства серых акул, бразильские длиннорылые акулы являются живородящими; развивающиеся эмбрионы получают питание посредством плацентарной связи с матерью, образованной опустевшим желточным мешком. В помёте от 1 до 5 новорождённых[10][8][11] длиной 33—34 см[7]. Максимальная зарегистрированная длина 78,5 см (самец) и 80 см (самка)[12].
Рацион бразильских длиннорылых акул в основном состоит из костистых рыб, кальмаров и креветок[7][12]. На этих акулах паразитируют цестоды Poecilancistrium caryophyllum[13].
Мясо бразильских длиннорылых акул употребляют в пищу, но плавники из-за маленького размера не используют. Опасности для человека этот вид не представляет. Данных для оценки Международным союзом охраны природы охранный статус вида недостаточно[3].
