Листопадний кущ заввишки до 40 см, хамефіт. Кореневище довге, дерев'янисте. Пагони тонкі, розгалужені, густо улиснені, вкриті слабкими короткими колючками. Кора на старих гілках коричнева, на молодих має сірий відтінок. Листки несправжньопальчасті, складаються з чотирьох тісно зближенних, дрібних (2-10 мм завдовжки та 1-3 мм завширшки), клиноподібних або оберненоланцетних, розсіяно-волоситсих листочків з маленькою колючкою на верхівці.
Квітки п'ятичленні, поодинокі, пазушні, великі (віночок до 26 мм завдовжки), жовтого кольору. Чашечка зрослолисна, гола, коричнево-червона, 8-9 мм завдовжки, біля основи має мішкоподібний виріст. Віночок метеликового типу, жовтий, до 2,5 см завдовжки, його вітрило наприкінці цвітіння червоніє.
Плід — сидячий, лінійний, голий, коричневий біб, завдовжки до 23 мм, завширшки 2-2,5 мм.
Рослина світлолюбна, посухостійка, віддає перевагу чорноземам, скелетним і каштановим ґрунтам, що містять кальцій і відносно велику кількість солей. Зростає на еродованих схилах, відшаруваннях кам'янистих порід, особливо вапняків, у різнотравно-злакових та дерниннозлакових степах.
Розмножується насінням та кореневищними пагонами, причому останній спосіб переважає. Зазвичай зарості карагани скіфської дуже щільні, оскільки формуються шляхом поширення повзучих кореневищ. Цвітіння відбувається у квітні-травні, запилюється комахами. Плодоносить у червні-серпні.
Ареал виду охоплює досить широкою смугою північні узбережжя Чорного й Азовського морів, а також прилеглі до них південні райони Східної Європи. Більшість популяцій зосереджена в Україні на теренах Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей, у передгір'ях та степах Північного Криму. Крім того, карагана скіфська знайдена у Молдові та пониззях Дону (Росія).
Загальна чисельність популяцій незначна і постійно скорочується внаслідок дії природних та антропогенних чинників. До перших відносяться вузька еколого-ценотична амплітуда, низька конкурентоспроможність виду, яка особливо добре помітна на абсолютно заповідних ділянках, що поступово заростають чагарниками. До антропогенних чинників слід віднести степові пожежі, надмірне випасання, оранку, забудову степових ділянок та видобуток копалин.
Карагана скіфська охороняється в заповідниках «Єланецький степ», «Асканія-Нова», Українському степовому (філії «Хомутовський степ» і «Кам'яні могили»), Азово-Сиваському національному природному парку, регіональних ландшафтних парках «Половецький степ» і «Меотида»; вирощується в Донецькому ботанічному саду. За межами України вид має охоронний статус лише в Росії, де занесений до Червоної книги Ростовської області.[2]
В культурі цей чагарник стійкий і створює густий покрив з квітучих пагонів, отже може розглядатися як декоративний. В природі значна щільність популяцій сприяє затримці часточок ґрунту навколо коріння, запобігає його розмиванню та розвіюванню, тому карагана скіфська має значення і як протиерозійний вид. В минулому, коли ця рослина не була такою рідкісною, її кущики використовували для заготівлі віників.
Карагана скіфська у Червоній книзі України. — Переглянуто 8 квітня 2015 р.
Caragana scythica là một loài thực vật có hoa trong họ Đậu. Loài này được (Kom.) Pojark. miêu tả khoa học đầu tiên.[1]
Bài viết liên quan đến tông đậu Hedysareae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Caragana scythica là một loài thực vật có hoa trong họ Đậu. Loài này được (Kom.) Pojark. miêu tả khoa học đầu tiên.
Caragana scythica (Kom.) Pojark.
Синонимы
Карага́на ски́фская (лат. Caragána scýthica) — вид цветковых растений рода Карагана (Caragana) семейства Бобовые (Fabaceae).
Хамефит. Невысокий (до 40 см высотой), относительно слабо колючий, разветвлённый, густо олиственный кустарник с коричневой корой, тонкими ветвями и длинными корнями.
Листья сложные, непарноперистые, с четырьмя мелкими (2—7 мм длиной), клиновидными или обратноланцетными листочками, чуть заострёнными сверху.
Цветки пазушные, одиночные, крупные (венчик до 2,6 см длиной), золотисто-жёлтого цвета. Чашечка голая, 8—9 мм длиной, коричнево-красная.
Плод — боб, линейный (23 × 2—2,5 мм), голый, коричневый. Цветёт в апреле — мае. Плодоносит в июне — августе. Размножается семенами и корневищными побегами[3].
В ареал вида входит Восточная Европа (Причерноморье, Молдова, Нижний Дон)[3].
Произрастает преимущественно на эродированных склонах и скелетных почвах на отслоениях каменистых пород (чаще известняков), нередко на обыкновенных чернозёмах и почвах с относительно высоким содержанием солей. Ксерофит, карбонатофил[3].
Вид занесён в Красную книгу Ростовской области, Украины, Донецкой области Украины[4].
Причинами невысокой численности караганы скифской считают узкую эколого-ценотическую амплитуду, слабую конкурентную способность, повреждения семян насекомыми, а также высокую чувствительность к антропогенным воздействиям[3].
Может иметь значение как декоративное и противоэрозионное растение[3].
Карага́на ски́фская (лат. Caragána scýthica) — вид цветковых растений рода Карагана (Caragana) семейства Бобовые (Fabaceae).
