Гвінейський перець, західноафриканський перець, перець ашанті, бенінський перець, перець Леклю́за.
Батьківщина африканського перцю — Ліберія (Перцевий берег), де він не тільки культивується, але і зростає в дикому вигляді досі. У XV ст. місцеве населення обробляло його в Анголі та Беніні[1]. Тепер у великій кількості цей перець вирощують також у країнах Африки, особливо в Гвінеї, Гвінеї-Бісау та Гані.
У готовому вигляді ця класична пряність являє собою висушені зернятка еліптичної форми, що мають сірий колір. Аромат африканського перцю дуже сильний, а за смаком він схожий на перець кубеба, тільки менш пекучий. В Європі відомий з XV ст. і певний часслужив популярної заміною чорного перцю, але застосовувався порівняно мало, в основному в Португалії й Англії. Тепер застосовується лише в африканській кухні[2]. У Нігерії як приправу використовують листя цього перцю.
Після збору зрілих плодів їх висушують на сонці. Потім, коли вони набувають зморшкувату поверхню у вигляді сіточки, з них витягають насіння, які піддаються додатковому просушуванню. Зберігати цю пряність необхідно таким же чином, як і перець кубеба.
