Cervus is ’n genus van herte wat hoofsaaklik inheems aan Eurasië is, hoewel een spesie in Noord-Afrika voorkom en een in Noord-Amerika. Dit het voorheen verskeie ander spesies ook ingesluit wat sedertdien in ander genera geplaas is. Van hulle kan dalk weer geklassifiseer word as Cervus.
Tot in die 1970's het Cervus ook lede van die genera Axis, Dama, Elaphurus en Hyelaphus ingesluit, en tot in die laat 1980's lede van Przewalskium, Rucervus en Rusa.[1] Daar is bewyse dat die meeste van hulle werklik in Cervus tuishoort.[2][3]
In die derde uitgawe van Mammal Species of the World van 2005 word net die edelhert (C. elaphus) en sikahert (C. nippon) erken as spesies in die genus Cervus.[1] Genetiese en morfologiese getuienis wys egter daarop dat meer spesies erken moet word.[2][3] Die subspesie Cervus elaphus canadensis (Amerikaanse elk) word deur sommige beskou as ’n aparte spesie, Cervus canadensis.[4]
Wikimedia Commons het meer media in die kategorie Cervus.
Wikispecies het meer inligting verwant aan: Cervus
Hierdie artikel is vertaal uit die Engelse Wikipedia
Cervus is ’n genus van herte wat hoofsaaklik inheems aan Eurasië is, hoewel een spesie in Noord-Afrika voorkom en een in Noord-Amerika. Dit het voorheen verskeie ander spesies ook ingesluit wat sedertdien in ander genera geplaas is. Van hulle kan dalk weer geklassifiseer word as Cervus.
Cervus a zo ur genad e rummatadur ar bronneged, ennañ karveged.
Diouzh ar rummatadurioù ez eus etre 2 (Cervus elaphus ha Cervus nippon) hag 11 spesad ennañ:
Cervus és un gènere de cérvol de la família Cervidae. Dintre d'ell s'hi inclouen com a mínim deu espècies "d'autèntics" cérvols, els quals estan distribuïts per l'Hemisferi nord, especialment a l'Àsia, on s'originà probablement aquest gènere.[1]
En algunes ocasions, s'inclouen dins del gènere Cervus la daina europea com a Cervus damai a la daina persa com Cervus mesopotàmica. Tanmateix, les daines presenten les suficients diferències anatòmiques perquè la major part dels zoòlegs els adscriguin a un gènere propi, Dama.
Cervus és un gènere de cérvol de la família Cervidae. Dintre d'ell s'hi inclouen com a mínim deu espècies "d'autèntics" cérvols, els quals estan distribuïts per l'Hemisferi nord, especialment a l'Àsia, on s'originà probablement aquest gènere.
Jelen je české rodové jméno pro velkou spárkatou zvěř z čeledi jelenovití. Většina patří do rodu Cervus, společně se sambary a barasingou, výjimkou je jelen milu, který je jediným druhem rodu Elaphurus. Jelen lesní a jelen sika jsou významnou lovnou zvěří, proto byli introdukováni i na místa, kde se dříve nevyskytovali a často jsou chováni v oborách.
Samice jelena se nazývá laň, mládě pak kolouch (řidčeji kolouš).
Samcům přes léto narůstají parohy, laním (samicím) nikdy. Samci pak paroží na konci zimního období shazují, po skončení soubojů podzimní říje. S věkem samce se zvětšuje jeho hříva i velikost paroží.
V českých lesích se můžeme setkat s jelenem lesním (jelen evropský, Cervus elaphus) a s nepůvodní sikou (Cervus nippon).
Obrázky, zvuky či videa k tématu jelen ve Wikimedia Commons
Jelen je české rodové jméno pro velkou spárkatou zvěř z čeledi jelenovití. Většina patří do rodu Cervus, společně se sambary a barasingou, výjimkou je jelen milu, který je jediným druhem rodu Elaphurus. Jelen lesní a jelen sika jsou významnou lovnou zvěří, proto byli introdukováni i na místa, kde se dříve nevyskytovali a často jsou chováni v oborách.
Samice jelena se nazývá laň, mládě pak kolouch (řidčeji kolouš).
Samcům přes léto narůstají parohy, laním (samicím) nikdy. Samci pak paroží na konci zimního období shazují, po skončení soubojů podzimní říje. S věkem samce se zvětšuje jeho hříva i velikost paroží.
V českých lesích se můžeme setkat s jelenem lesním (jelen evropský, Cervus elaphus) a s nepůvodní sikou (Cervus nippon).
Aqueste genre compòrta mantuna espècia :
Aqueste genre compòrta mantuna espècia :
Cervus albirostris Cervus alfredi Cervus axis Cervus canadensis Cervus dama Cervus duvaucelii Cervus elaphus Cervus eldi Cervus nippon Cervus timorensis Cervus unicolor Odocoileus hemionus
செர்வஸ் என்பது ஒரு மான் பேரினம் ஆகும். இவை பொதுவாக யூரேசியாவில் காணப்படுகின்றன. எனினும் ஒரு இனம் வடக்கு ஆப்பிரிக்காவிலும், மற்றொரு இனம் வட அமெரிக்காவிலும் காணப்படுகிறது.
செர்வஸ் என்பது ஒரு மான் பேரினம் ஆகும். இவை பொதுவாக யூரேசியாவில் காணப்படுகின்றன. எனினும் ஒரு இனம் வடக்கு ஆப்பிரிக்காவிலும், மற்றொரு இனம் வட அமெரிக்காவிலும் காணப்படுகிறது.
ერემი (ლათ. Cervus) — ჭკობაჩორქოამი ჩხოლარეფიშ გვარი ერემიშობურეფიშ ფანიაშე. ირ ქას შილებე 10-შე უმოსი ჸა უღჷდასჷნ. კინჩხის კუნტა ფოფორი უღუ. კიკო (ერემიშ) ხალებამი რე, რდილი — ართფერი. კუდელიშ მუკი-მუკი უღუ შხვადოშხვა სიდიდაშ „სარკე“. გოფაჩილი რე ევროპაშ, აზიაშ (უთარაშო ობჟათე დო ობჟათე-ბჟაეიოლი ნორთის), ოორუე ამერიკაშ ტყალეფს. აკმაართიანენს 6 გიმენგვარიშ 13-14 გვარობას. საქორთუოს მუთმოფხვადჷნა ჯამუ ერემი. ოჯინუე დო ორეწუალე ჩხოლარი რე. გვერდო დოჭყანაფილი ერემეფიშ სასი ქალეფს — პანტეფს გჷმირინუანა პანტოკრინიშ ოკეთებელო. ჯინუა უმენტაშო ვარებული რე, აკლიმატიზაფილი რე ახალ ზელანდიას, ობჟათე ამერიკას დო შხვა.
ერემი (ლათ. Cervus) — ჭკობაჩორქოამი ჩხოლარეფიშ გვარი ერემიშობურეფიშ ფანიაშე. ირ ქას შილებე 10-შე უმოსი ჸა უღჷდასჷნ. კინჩხის კუნტა ფოფორი უღუ. კიკო (ერემიშ) ხალებამი რე, რდილი — ართფერი. კუდელიშ მუკი-მუკი უღუ შხვადოშხვა სიდიდაშ „სარკე“. გოფაჩილი რე ევროპაშ, აზიაშ (უთარაშო ობჟათე დო ობჟათე-ბჟაეიოლი ნორთის), ოორუე ამერიკაშ ტყალეფს. აკმაართიანენს 6 გიმენგვარიშ 13-14 გვარობას. საქორთუოს მუთმოფხვადჷნა ჯამუ ერემი. ოჯინუე დო ორეწუალე ჩხოლარი რე. გვერდო დოჭყანაფილი ერემეფიშ სასი ქალეფს — პანტეფს გჷმირინუანა პანტოკრინიშ ოკეთებელო. ჯინუა უმენტაშო ვარებული რე, აკლიმატიზაფილი რე ახალ ზელანდიას, ობჟათე ამერიკას დო შხვა.
Cervus is a genus of deer that primarily are native to Eurasia, although one species occurs in northern Africa and another in North America. In addition to the species presently placed in this genus, it has included a whole range of other species now commonly placed in other genera. Additionally, the species-level taxonomy is in a state of flux.
Until the 1970s, Cervus also included the members of the genera Axis, Dama, and Elaphurus, and until the late 1980s, it included members of Rucervus and Rusa.[1]
In the third edition of Mammal Species of the World from 2005, only the red deer (C. elaphus) and sika deer (C. nippon) were recognized as species in the genus Cervus.[1] Genetic and morphological evidence suggest more species should be recognized.[2][3] For example, the species Cervus canadensis (elk/wapiti) is considered a separate species.[4]
Within the red deer species group, some sources have recommended the Central Asian red deer (Cervus hanglu) should be treated as a species.[2][4][5] If the Central Asian red deer (from the Caspian Sea to western China) is recognized as a species, it includes the Yarkand deer and Bactrian deer (the two may be synonymous), but it could possibly also include the Kashmir stag, which has not been sampled in recent studies.[2][4] If it is included in the Central Asian red deer, the scientific name of that species is C. hanglu. If it is not included, the scientific name of that species is C. yarkandensis, and the Kashmir stag (C. hanglu) may represent a separate monotypic species.[2][4] The Central Asian red deer was considered its own species (including the Yarkand deer, Kashmir stag and Bactrian deer as subspecies) by the IUCN in 2017,[6] and by the American Society of Mammalogists in 2021.[7]
Others members of the red deer group, which may represent separate species, are C. corsicanus, C. wallichi and C. xanthopygus.[2][3] If so, C. corsicanus includes the subspecies C. c. barbarus (perhaps a synonym of corsicanus), and is restricted to Maghreb in North Africa, Corsica and Sardinia.[2][4] C. wallichi would probably include the subspecies C. w. kansuensis and C. w. macneilli (both are perhaps synonyms of C. w. wallichi), and would be found from Tibet to central China.[2][4][8] C. xanthopygus would probably include the subspecies C. x. alashanicus (perhaps a synonym of C. x. xanthopygus), and would be found from the Russian Far East to northeastern China.[2][4][8] This would restrict the "true" red deer (C. elaphus) to Europe, Anatolia, the Caucasus and northwestern Iran, and the elk/wapiti (C. canadensis) to North America and the Asian regions of the Tian Shan, Altai, and Great Khingan.[2] Alternatively, the barbarus group species are subspecies of the "true" red deer, while the C. wallichii and C. xanthopygus groups are subspecies of the elk/wapiti.[4]
It has been proposed that the sika deer should be split into four species based on genetics, morphology and voice,[3] although this may be premature based on the presently available evidence.[9] If split, the potential species are C. yesoensis from northern and central Japan (Hokkaido and northern and central Honshu), C. nippon of southern Japan (southern Honshu, Shikoku, Kyushu, Okinawa, Tsushima and other small islands), C. hortulorum of mainland Asia (the Russian Far East, Korea, central and eastern China and northern Vietnam), and C. taiouanus of Taiwan.[3]
A 2014 mitochondrial DNA study showed the internal phylogeny of Cervus to be as follows:[10]
Cervus West Eurasian cladeC. elaphus (European red deer)
C. hanglu (Central Asian red deer)
East Eurasian cladeC. albirostris (Thorold's deer)
The remains of Cervus are known from the early-mid Pliocene of China.[11]
Members of the genus Cervus have polygynous mating systems within harems.[12] These harems consist of several males, numerous females and their young offspring 1–3 years in age[13] Members of this genus have a yearly breeding season where they display sensory exploitation, intrasexual competition, and weaponry. Females will fight for optimal mating opportunities and sexually selection for males with larger antler size and/or greater roar quality.[14] The degree of polygyny and female aggregation is dependent on the level of food distribution. Females aggregating in areas with more food leading to larger harems[15] Female distribution influences the level of polygyny.
Female-female competition has been observed within harems in the red deer species (Cervus elaphus) prior to and during the mating season. Aggression is displayed through nose threats, kicking, and displacements. Elevated aggression has only been observed during the breeding season. Competition can be for access to mates or reproductive resources such as food, or nesting areas.[14] Female-female aggression in ungulates is often overlooked because it is not as extravagant as male antler combat. Female conflicts occur so the winner has first access to the harem male at the start of the mating season before he is exhausted or low on sperm storage.[14]
While an emphasis in observations of sexual selection is placed on combat using antlers, males with higher roaring rates are also being selected for. During the breeding season males will make calls to attract mates and compete with other males. Like antler size, mating call quality is an indicator of mate potential. Red deer can distinguish the calls of the males in their harem, others and their offspring.[16]
Females select for males with larger antlers which indirectly benefits them. Large antler size in males is a sign of health and strength. The visual display is a reliable indicator of mate quality, providing indirect benefits. The females are not directly affected by these characteristics, but they will produce more viable and fit offspring. Males with large antlers mate and sire more offspring than smaller, younger males. Large antler size is correlated with overall health, fitness and an increase in sperm production and quality.[12]
Cervus is a genus of deer that primarily are native to Eurasia, although one species occurs in northern Africa and another in North America. In addition to the species presently placed in this genus, it has included a whole range of other species now commonly placed in other genera. Additionally, the species-level taxonomy is in a state of flux.
Cervo (Cervus) estas genro de sovaĝaj remaĉantaj mamuloj de la familio cervedoj el la ordo de parhufuloj. Populare oni nomas cervojn ankaŭ la membroj de la proksime parenca genro Odocoileus.
En la genro estas la sekvaj specioj:
Cervo (Cervus) estas genro de sovaĝaj remaĉantaj mamuloj de la familio cervedoj el la ordo de parhufuloj. Populare oni nomas cervojn ankaŭ la membroj de la proksime parenca genro Odocoileus.
En la genro estas la sekvaj specioj:
Blanklipa cervo Cervus albirostris Cervus alfredi Filipina makulcervo Kanada cervo Cervus canadensis Cervus duvaucelii - Barasinga Ruĝa cervo Cervus elaphus Berbera cervo Cervus elaphus barbarus) Hajnana cervo Cervus eldii Cervus mariannus - Filipina bruna cervo aŭ Filipina sambaro Makula cervo Cervus nippon Cervus schomburgki - Ŝomburgka cervo (formortinta, 1938) Cervus timorensis - Sunda sambaro Cervus unicolor - SambaroCervus es un género de mamíferos rumiantes de la familia Cervidae que habitan en América del Norte, Europa y Asia.
El género fue descrito en 1758 por Carlos Linneo en su obra Systema naturæ siendo asignado como especie tipo a Cervus elaphus y anteriormente incluía al menos diez especies de cérvidos.[1] Posteriormente tras estudios genéticos la mayoría de especies se ubicaron en otros géneros o como subespecies, quedando solamente dos reconocidas. Sin embargo, estudios posteriores confirmaron que Cervus canadensis, considerado por un tiempo subespecie de Cervus elaphus, debía ser considerada una especie diferente.[2]
De esta forma las especies actualmente reconocidas son:
Cervus es un género de mamíferos rumiantes de la familia Cervidae que habitan en América del Norte, Europa y Asia.
See artikkel räägib imetajate perekonnast; perekonnanime kohta vaata artiklit Hirv (perekonnanimi) Hirv on imetajate perekonnast mäletseja loom, kes kuulub hirvlaste perekonda. Kõikidest liikidest ema- ja isahirv kasvatavad endale igal aastal uued sarved (välja arvatud Hiina vesihirv). Selle poolest erinevadki hirved antiloopidest, kes sarvi ei vaheta, nad kuuluvad teise perekonda (Bovidae), kuhu kuuluvad ka sõralised.
Muskushirve ja vesihirvikut, kes on pärit Aafrika ja Aasia metsadest, ei peeta tavaliselt päris hivedeks, vaid jaotatakse vastavalt perekondadesse Moschidae ja Tragulidae.
Esimesed maalingud hirvest on leitud Paleolithicumi koopast, nad on mänginud kogu ajaloo olulist rolli mütoloogias ning kirjanduses, neid kujutatakse palju ka vappidel. Majanduslikku tulu annab nende liha, pehme ja tugev nahk ja sarved, mida kasutatakse näiteks noa käepideme tegemisel. Põtrade küttimine on olnud üks populaarne tegevus keskajal ning jätkuvalt ka tänapäeval.
Karvastik on üldiselt varieeritud punase ja pruuni vahel[1], kuigi see võib olla nii tume, nagu šokolaadi-pruun[2] või hallikas nagu põdral.[3] Eri liikidest hirved võivad vastavalt karvkatte värvusele erineda hallist kuni punakaspruunini.[4] Mitmed liigid, näiteks aksishirv,[5] kabehirv ja tähnikhirv on välimuselt hoopis karvkattelt pruunid ja valgete laikudega. Hirv vahetab kaks korda aastas karva;[6][7] näiteks suvel on punahirvedel punane, õhuke karvkate, mis järk-järgult asendub talveks tiheda hallikas-pruuni mantliga, mis omakorda vahetub järgmiseks kevadeks suve karvkattega.[8]
Hirv on imetajate perekonnast mäletseja loom, kes kuulub hirvlaste perekonda. Kõikidest liikidest ema- ja isahirv kasvatavad endale igal aastal uued sarved (välja arvatud Hiina vesihirv). Selle poolest erinevadki hirved antiloopidest, kes sarvi ei vaheta, nad kuuluvad teise perekonda (Bovidae), kuhu kuuluvad ka sõralised.
Muskushirve ja vesihirvikut, kes on pärit Aafrika ja Aasia metsadest, ei peeta tavaliselt päris hivedeks, vaid jaotatakse vastavalt perekondadesse Moschidae ja Tragulidae.
Esimesed maalingud hirvest on leitud Paleolithicumi koopast, nad on mänginud kogu ajaloo olulist rolli mütoloogias ning kirjanduses, neid kujutatakse palju ka vappidel. Majanduslikku tulu annab nende liha, pehme ja tugev nahk ja sarved, mida kasutatakse näiteks noa käepideme tegemisel. Põtrade küttimine on olnud üks populaarne tegevus keskajal ning jätkuvalt ka tänapäeval.
Cervus est un genre de mammifères de la famille des Cervidés.
Il comporte plusieurs espèces :
Selon ITIS:
Selon MSW:
Le cladogramme suivant est basé sur l'étude Gilbert et al. 2006[1].
Cervidae Cervinae Muntiacini…
Les fossiles connus de la sous-famille Cervinae montrent qu'elle est dérivée des Pliocervinae du sud-est de l'Europe et de Chine[2]. Akhtar et al. mentionnent Bubenik (1990) qui voit la tribu Pliocervini comme un passage évolutionnaire important entre le Dicrocerini du Miocène moyen et les Cervini du Plio-Pléistocène[3].
Cervus est un genre de mammifères de la famille des Cervidés.
Cervus adalah sebuah genus rusa asli dari wilayah Eurasia, walaupun salah satu jenis/spesies berada di wilayah Afrika Utara dan satu lagi di wilayah Amerika Utara.
Cervus adalah sebuah genus rusa asli dari wilayah Eurasia, walaupun salah satu jenis/spesies berada di wilayah Afrika Utara dan satu lagi di wilayah Amerika Utara.
Cervus Linnaeus, 1758 è un genere di mammiferi artiodattili della famiglia Cervidae.
Il genere comprende le seguenti specie e sottospecie:[1]
Altre specie attribuite in passato al genere Cervus sono oggi attribuite a generi separati, in particolare Przewalskium, Rucervus e Rusa):
Tra le specie estinte in tempi remoti, menzioniamo per l'Italia il cervo nano di Capri, Cervus tyrrhenicus.
Lo stesso argomento in dettaglio: Cervo (mitologia). Il cervo ha anche una sua valenza come animale mitologico.
Tikrieji elniai (lot. Cervus) – elninių šeimos gentis. Gentį sudaro šios rūšys:
Tikrieji elniai (lot. Cervus) – elninių šeimos gentis. Gentį sudaro šios rūšys:
Baltasnukis elnias (Cervus albirostris) Elnias vapitis (Cervus canadensis) Barasinga (Cervus duvaucelii) Taurusis elnias (Cervus elaphus) Lyraragis elnias (Cervus eldii) Dėmėtasis elnias (Cervus nippon) Karčiuotasis zambaras (Cervus timorensis) Indinis zambaras (Cervus unicolor) Filipinų dėmėtasis elnias (Cervus alfredi) Filipinų elnias arba Filipinų zambaras (Cervus mariannus) Šomburko elnias (Cervus schomburgki) – (išnyko 1938 m.)Brieži (Cervus) ir pārnadžu kārtas (Artiodactyla) briežu dzimtas (Cervidae) ģints, kurā ietilpst 4 sugas.[1] Briežu ģints kopā ar vēl citām 7 ģintīm veido briežu apakšdzimtu (Cervinae).
Briežu ģints dzīvnieki sastopami visā ziemeļu puslodē: Eirāzijā un Ziemeļamerikā. Latvijā savvaļā dzīvo viena briežu ģints suga - staltbriedis (Cervus elaphus).[2] Lielākais briežu ģintī ir Kanādas briedis (Cervus canadensis).[1]
Vēl nesenā pagātnē briežu ģintī tika sistematizētas 12 sugas.[3] Tomēr pēc DNS pētījumu veikšanas tika secināts, ka tās nav tik tuvu radniecīgas viena otrai kā tas tika pieņemts pirms tam. Mūsdienās 8 briežu ģints ekssugas ir sistematizētas 3 jaunās ģintīs (Dienvidāzijas brieži (Rucervus), rusabrieži (Rusa) un baltpurna brieži (Przewalskium)).[1]
Brieži (Cervus) ir pārnadžu kārtas (Artiodactyla) briežu dzimtas (Cervidae) ģints, kurā ietilpst 4 sugas. Briežu ģints kopā ar vēl citām 7 ģintīm veido briežu apakšdzimtu (Cervinae).
Briežu ģints dzīvnieki sastopami visā ziemeļu puslodē: Eirāzijā un Ziemeļamerikā. Latvijā savvaļā dzīvo viena briežu ģints suga - staltbriedis (Cervus elaphus). Lielākais briežu ģintī ir Kanādas briedis (Cervus canadensis).
Cervus is een geslacht van evenhoevige zoogdieren uit de familie van de hertachtigen. De wetenschappelijke naam van het geslacht werd in 1758 gepubliceerd door Carl Linnaeus.[1]
Cervus is een geslacht van evenhoevige zoogdieren uit de familie van de hertachtigen. De wetenschappelijke naam van het geslacht werd in 1758 gepubliceerd door Carl Linnaeus.
Cervus er ei biologisk slekt innan hjortefamilien (Cervidae) som inneheld desse artane:
Slekten Cervus («ekte hjorter)» er en gruppe hjortedyr som omfatter de fleste dyrene det vil være naturlig å kalle «hjort» (Cervini). Sammen med muntjaker og duskhjorter (Muntiacini) utgjør underfamilien ekte hjortedyr (Cervinae). Alle artene er ganske store dyr, og er kjennetegnet med at hannen har greinete gevirer uten fjøl. Kalvene har hvitflekket pels som små, mens de voksne dyrene stort sett er ensfargede lysebrune, skjønt hvite flekker kan forekomme hos voksne sikahjort.
Flere av artene er omdiskuterte.
Sambarhjort regnes ofte som en del av Cervus, men gis av og til en egen slekt Rusa.
.jpg){kind=small}
Denne zoologirelaterte artikkelen er foreløpig kort eller mangelfull, og du kan hjelpe Wikipedia ved å utvide den. Slekten Cervus («ekte hjorter)» er en gruppe hjortedyr som omfatter de fleste dyrene det vil være naturlig å kalle «hjort» (Cervini). Sammen med muntjaker og duskhjorter (Muntiacini) utgjør underfamilien ekte hjortedyr (Cervinae). Alle artene er ganske store dyr, og er kjennetegnet med at hannen har greinete gevirer uten fjøl. Kalvene har hvitflekket pels som små, mens de voksne dyrene stort sett er ensfargede lysebrune, skjønt hvite flekker kan forekomme hos voksne sikahjort.
Multimedia w Wikimedia Commons 
Hasło w Wikisłowniku Jeleń[4] (Cervus) – rodzaj ssaka z rodziny jeleniowatych (Cervidae).
Rodzaj obejmuje gatunki występujące w Eurazji, północnej Afryce i Ameryce Północnej[5].
Nazwa rodzajowa pochodzi od łacińskiego słowa cervus – jeleń[6].
Cervus elaphus Linnaeus, 1758
Zaliczane do rodzaju Cervus jelenie i sambary były w tradycyjnej klasyfikacji dzielone na podrodzaje Rusa, Rucervus, Sika i Cervus, w nowszych klasyfikacjach zostały podniesione do rangi rodzajów[5]. Według tej klasyfikacji w rodzaju Cervus pozostały dwa gatunki: Cervus elaphus (jeleń szlachetny) i Cervus nippon (jeleń wschodni, sika). Dalsze badania wykazały wyraźne różnice występujące pomiędzy licznymi podgatunkami jelenia szlachetnego. Północnoamerykańskie i syberyjskie podgatunki określane jako wapiti zostały zgodnie uznane przez badaczy za odrębny gatunek Cervus canadensis. Analiza filogenezy przeprowadzona dla 50 populacji większości żyjących gatunków i podgatunków z rodzaju Cervus wykazała, że w Europie, zachodniej Azji i północnej Afryce (grupa zachodnia) występuje Cervus elaphus, natomiast we wschodniej i północnej Azji oraz Ameryce Północnej (grupa wschodnia) – Cervus canadensis. Nie zostały potwierdzone hipotezy o istnieniu jednego gatunku jelenia z licznymi, szeroko rozprzestrzenionymi podgatunkami. Do rodzaju należą następujące gatunki[4][5]:
Jeleń (Cervus) – rodzaj ssaka z rodziny jeleniowatych (Cervidae).
Cervus: é um gênero de cervídeos originalmente nativo da Eurásia, embora uma espécie ocorre no norte da África e outro na América do Norte. Além das espécies presentemente incluídas no gênero, já foram incluídas outras espécies atualmente classificadas em outros gêneros, mas algumas dessas espécies podem retornar ao gênero Cervus. A taxonomia das espécies do gênero ainda não está definida.
Até a década de 1970, Cervus incluía membros do gênero Axis, Dama, Elaphurus and Hyelaphus, e até a década de 1980, incluía os gêneros Przewalskium, Rucervus e Rusa.[1] Com exceção de Axis axis, Rucervus duvaucelii, R. schomburgki, e os membros do gênero Dama, evidências genéticas sugerem que as outras espécies devam ser incluídas em Cervus.[2][3]
Na terceira edição do Mammal Species of the World de 2005, somente C. elaphus e C. nippon foram reconhecidos como espécies do gênero Cervus.[1] Evidências genéticas e morfológicas sugerem que mais espécies deveriam ser reconhecidas.[2][3][4]
Neste complexe específico, alguns autores recomendam que o uapiti (C. canadensis) e Cervus wallichii sejam tratados como espécies separadas.[2][4][5] Se tal táxon for considerado uma espécie separada, ela também incluiria Cervus elaphus yarkandenis e Cervus elaphus bactrianus e possivelmente Cervus canadensis hanglu.[2][4]
Outros membros desse complexo que podem ser considerados espécies diferentes são C. corsicanus, C. wallichii e C. xanthopygus.[2][3] Sendo assim, C. corsicanus incluiria a subespécie C. c. barbarus (talvez sinônimo de corsicanus), e é restrita ao Magrebe no norte da África, Córsega e Sardenha.[2][4] C. wallichii provavelmente incluiria a subespécie C. w. kansuensis e C. w. macneilli (ambos possivelmente sinônimos de C. w. wallichii), e seria encontrado do Tibet ao centro da China.[2][4][6] C. xanthopygus provavelmente incluiria a subespécie C. x. alashanicus (talvez sinônimo de C. x. xanthopygus), e seria encontrado doExtremo Oriente Russo até o nordeste da China.[2][4][6] Sendo assim, C. elaphus seria restrito à Europa, Anatólia, Cáucaso e noroeste do Irã, e o uapiti (C. canadensis) à América do Norte e nas regiões asiáticas de Tian Shan, Montanhas Altai e Grande Khingan.[2] Alternativamente, o complexo barbarus são subespécies de C. elaphus, enquanto que C. wallichii e C. xanthopygus são subespécies de C. canadensis.[4]
Cervus nippon seria separado em quatro espécies baseando-se na genética, morfologia e vocalização,[3] embora isso possa ser considerado equivocado.[7] Se dividido, as potenciais espécies seriam C. yesoensis do norte e Japão central(Hokkaido, Honshu), C. nippon do sul do Japão (sul de Honshu, Shikoku, Kyushu, Okinawa, Tsushima e outras pequenas ilhas), C. hortulorum do continente asiático (Extremo Oriente Russo, Coreia, leste e centro da China, e norte do Vietnã), e C. taiouanus de Taiwan.[3]
Cervus: é um gênero de cervídeos originalmente nativo da Eurásia, embora uma espécie ocorre no norte da África e outro na América do Norte. Além das espécies presentemente incluídas no gênero, já foram incluídas outras espécies atualmente classificadas em outros gêneros, mas algumas dessas espécies podem retornar ao gênero Cervus. A taxonomia das espécies do gênero ainda não está definida.
О́лень[1] (Cervus) — рід ссавців родини оленевих (Cervidae), велика жуйна тварина (свійська та дика) із гілчастими рогами і коротким хвостом.
Cervus — латинська назва тварини[2]. Часто українську назву роду вимовляють як «оле́нь», але така вимова є неправильною. Назва олень походить із псл. *elenь, і, можливо, від іє. *el- — «рудий, коричневий»[3].
Олень благородний (східний) (Cervus elaphus) — один з наймінливіших видів ссавців. Під цим ім'ям прийнято об'єднувати багато підвидів і географічних рас, які раніше розцінювалися як самостійні види, що відрізняються один від одного розмірами, будовою рогів і деталями забарвлення. Проте, незважаючи на відмінності, всі ці олені, безумовно, належать до одного виду, який характеризується тим, що літнє хутро дорослих тварин не має плям; так зване «дзеркало» (світла пляма на задній частині тіла) велике і піднімається на круп вище за основу хвоста.
Розрізняють два сучасні види оленя [1]:
До цього роду також долучають біломордого оленя (Cervus albirostris, синонім Przewalskium albirostris).
Нерідко до цього ж роду відносять лань, проте це окремий рід родини оленевих — лань звичайна (Dama dama).
Назву «олень» часто поширюють на дуже різні види і роди з родини оленевих, зокрема:
та багато інших.
Роги дорослих самців мають не менше 5 відростків, і в багатьох на верхівці рогу утворюється крона. Розміри оленів, що відносяться до різних підвидів, різко різняться.
У марала та вапіті довжина тіла досягає 250—265 см, висота в загривку 135—155 см і маса 300—340 кг, тоді як у бухарського оленя довжина тіла лише 78—86 см, висота в загривку 56—60 см і маса 75—100 кг.
Так само різняться й роги. У європейських оленів число відростків буває велике за рахунок галуження кінця рогу, де утворюється так звана крона. Роги маралів не утворюють крону, але стовбур їх рогів дуже могутній, товстий і дає 6—7 відростків, з яких найкрупніший 4-й, і на місці основи 4-го відростку стовбур рогу згинається назад і вниз. У бухарського оленя та інших підвидів з Центральної Азії роги відносно прості, зазвичай з 5 відростками, і поставлені більш-менш прямо. Загальна кількість підвидів благородного оленя 15—18.
Ареал благородного оленя дуже великий. Він поширений по всій Західній Європі на північ до Південної Скандинавії, в Північній Африці (Алжир, Туніс, Марокко), Ірані, Афганістані, Монголії та Південно-східному Китаї, Тибеті, Кашмірі, Сіккімі, Бутані. У Північній Америці населяє велику частину континенту, до Великого Невільничого озера на північ і на південь майже до Каліфорнії та Мексики.
Олень — це сприятливий символ, що асоціюється з Сонцем, сходом, світлом, чистотою, оновленням, відродженням, творенням і духовністю. Завдяки схожості оленячих рогів з гілками образ оленя пов'язаний з Древом Життя. Крім того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий олень-самець — сонячна емблема достатку.
Подібно до орла і лева, олень — одвічний ворог змії; символічно він пов'язаний з небом і світлом, тоді як змія асоціюється з ніччю і життям під землею. Олень в сутичці із змією символізує конфлікт позитивного і негативного, світла і тьми.
Як орел і кінь, олень є посередником між небом і землею, посланником богів. На оленях пересувалися хеттські, шумерсько-семітські і синтоїстські божества, олені запряжені у вози Часу і Різдва.
Найхарактерніші ознаки оленя — стрімкість, грація і краса; можливо, тому оленя пов'язують з поезією і музикою. У середньовічному мистецтві на Заході олень символізував самоту і непорочність, а в японській поезії — самота і любовне томління. У китайців означає щастя і довголіття, білий олень-самець символізує Шоу-синя, бога довголіття. Крім того, олень асоціюється з багатством і успіхом, слово «олень» в Китаї співзвучно слову «достаток».
Стародавні майя називали себе Ах-майя, «люди Оленя». Це тварина вважалася головним племінним прапредком і тому священною твариною. Сузір'я Оленя (Козеріг) у майя зв'язувалося з новим роком, черговим етапом в житті. Цього місяця рекомендувалося орієнтуватися тільки на земні турботи. Вважали, що як вдасться прожити місяць активного Оленя, таким буде весь рік. Вважалося, що ті, що народилися цього місяця відрізняються, з одного боку, зв'язком з традиціями, а з іншої — прагненням до нового, до вдосконалення того, що існує. У цей місяць стародавні майя зверталися до жерців за прогнозами або самі займалися пророцтвами.
У кельтів олень — символ Сонця, родючості і життєвих сил, гідності, мужності, швидкості, посередник між світом богів і світом людей. Кельти вірили, що олень — головна тварина в чарівних стадах богів. Роги оленя вважалися символічним відображенням гілок дерева. Відгалуження рогів, як суччя і листя, на деревах вважалися символами відродження і розмноження. Кельтський бог Цернунн, пов'язаний з циклами вмирання і відродження природи, зображався з гіллястими оленячими рогами або з оленем і биком, що стоять у його ніг. У легендах фігурує білий олень, який був для кельтів містичною твариною, що з'явилася на землю з Потойбічного світу і володіючим даром мудрості і всезнання.
У германо-скандинавській міфології чотири оленя щипають листя світового древа Іґґдрасілль. Крім того, олень Ейктюрмір («з дубовими кінчиками рогів») і коза Гейдрун їдять його листя, стоячи на даху Вальгалли.
У греко-римській традиції олень — атрибут Артеміди (Діани). Розгніваною Артемідою на оленя був перетворений мисливець Актеон за те, що побачив її купаючуюся.
У християнському символізмі олень втілює релігійне натхнення і завзяття, оскільки новонавернені жадали знання «…як олень жадає досягти прохолодного струмка, щоб напитися». Саме у цьому значенні оленя зображають на хрестильних купелях, а також в релігійному живописі — пьючим біля підніжжя хреста. У християнській іконографії олень, топчучий змію, — емблема християнина боротьби із злом. Деякі святі зображаються з оленем, як їх атрибутом, наприклад олень з розп'яттям між рогами — емблема святого Губерта.
У алхімії олень разом з єдинорогом означають подвійну природу Меркурія, філософську ртуть. Алхіміки бачать в античному міфі про мисливця Актеоне, перетвореному богинею Артемідою в оленя, доказ можливості перетворення металів.
У слов'ян олень вважався уособленням предків. За повір'ями, він умів творити різні дива, говорити людським голосом. У стародавніх колядках олені, як і коні переносять душі померлих в потойбічний світ. Оленя відносили до царствених тварин: він править всіма рогатими тваринами.
Олень використовується у геральдиці як гербова фігура.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олень
О́лень (Cervus) — рід ссавців родини оленевих (Cervidae), велика жуйна тварина (свійська та дика) із гілчастими рогами і коротким хвостом.
Cervus là một chi động vật có vú trong họ Hươu nai, bộ Guốc chẵn. Chi này được Linnaeus miêu tả năm 1758.[1] Loài điển hình của chi này là Cervus elaphus Linnaeus, 1758.
Danh pháp đồng nghĩa của chi Vervus gồm:
Chi này gồm các loài:
Theo ITIS:
Theo MSW:
.png){kind=small}
Bài viết về chủ đề Bộ Guốc chẵn này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Cervus là một chi động vật có vú trong họ Hươu nai, bộ Guốc chẵn. Chi này được Linnaeus miêu tả năm 1758. Loài điển hình của chi này là Cervus elaphus Linnaeus, 1758.
(Настоящие) олени (лат. Cervus) — род парнокопытных животных из семейства оленевых.
Существует несколько вариантов классификации рода Cervus.
Раньше считалось, что род состоит из 10 видов:
По классификации Bucknell University, основанной на генетических исследованиях разных видов оленей, в этом роде только два вида:
при этом выделяют 18 подвидов первого и 16 второго[1]. Остальные виды выделяют в отдельные близкородственные роды[2].
(Настоящие) олени (лат. Cervus) — род парнокопытных животных из семейства оленевых.
Существует несколько вариантов классификации рода Cervus.
Раньше считалось, что род состоит из 10 видов:
Cervus albirostris — Беломордый олень Cervus alfredi — Филиппинский пятнистый олень Cervus duvaucelii — Барасинга Cervus elaphus — Благородный олень — 3 подвида Cervus elaphus elaphus Cervus elaphus barbarus Cervus elaphus hanglu Cervus eldii — Олень-лира Cervus mariannus — Филиппинский замбар Cervus nippon — Пятнистый олень Cervus schomburgki — Олень Шомбурга † — вымер в 1938 году. Cervus timorensis — Гривистый замбар Cervus unicolor — Индийский замбарПо классификации Bucknell University, основанной на генетических исследованиях разных видов оленей, в этом роде только два вида:
Благородный олень (Cervus elaphus) и Пятнистый олень (Cervus nippon),при этом выделяют 18 подвидов первого и 16 второго. Остальные виды выделяют в отдельные близкородственные роды.
参见正文
鹿属（學名：Cervus）是鹿科中的一个属，主要包括以下各种：
这是一篇與哺乳动物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 鹿属（學名：Cervus）是鹿科中的一个属，主要包括以下各种：
欧洲马鹿（赤鹿） Cervus elaphus 加拿大馬鹿（白臀鹿） Cervus canadensis 梅花鹿 （森林麋鹿）Cervus nippon 白唇鹿 Cervus albirostris 坡鹿 Cervus eldii
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 哺乳綱 Mammalia 目 : 鯨偶蹄目 Cetartiodactyla 科 : シカ科 Cervidae 亜科 : シカ亜科 Cervinae 属 : シカ属 Cervus 学名 Cervus Linnaeus, 1758 シカ属（Cervus）は、シカ科の1属である。以下の種が現生である。
日本にはニホンジカが広く生息する。
遺伝的にシカ属は、東ユーラシア・北アメリカclade（ワピチ・ニホンジカ・クチジロジカ）と西ユーラシアclade（アカシカ）に分けられることがわかっている [1]。
シカ属（Cervus）は、シカ科の1属である。以下の種が現生である。
Cervus albirostris - クチジロジカ Cervus canadensis - アメリカアカシカ（ワピチ、エルク） Cervus nippon - ニホンジカ Cervus elaphus - アカシカ日本にはニホンジカが広く生息する。
遺伝的にシカ属は、東ユーラシア・北アメリカclade（ワピチ・ニホンジカ・クチジロジカ）と西ユーラシアclade（アカシカ）に分けられることがわかっている 。
사슴속(Cervus)은 사슴과 사슴아과에 속하는 분류군의 하나이다. 주로 유라시아 대륙에서 서식하지만, 1종은 북아메리카에 서식하며 1종은 북아프리카에서도 발견된다. 한때는 3~4종을 포함했지만, 이전에 루사사슴속(Rusa)으로 분류했던 종까지 포함하여 8종으로 이루어져 있다.
다음은 2012년 핫사닌(Hassanin) 등의 연구에 기초한 계통 분류이다.[1]
사슴과 노루아과 말코손바닥사슴족 노루족 흰꼬리사슴족 사슴아과 문착족 사슴족
.jpg)
_Cervidae_tails.png)
_Michie%27s_tufted_deer_white_background.png){kind=small}
_Swamp_deer_white_background.png){kind=small}
_Chital_white_background.png){kind=small}
_(Dama_dama).jpg){kind=small}
_Siamese_thameng_white_background.png){kind=small}
_Indian_sambar_white_background.png){kind=small}
_Thorold%27s_deer_white_background.png)
_Hangul_white_background.png)
_Manchurian_sika_white_background.png){kind=small}
