Eleocharis acicularis often forms large rooted mats or floating masses, which when submerged, are often non-flowering. Submerged, usually nonflowering plants are abundant throughout much of the range of the species (H. K. Svenson 1929; P. E. Rothrock and R. H. Wagner 1975). They have been called E. acicularis forma fluitans (Doellinger) Svenson; E. acicularis forma inundata Svenson; E. acicularis forma longicaulis (Desmazières) Hegi; E. acicularis forma submersa (Nilsson) Norman; and E. acicularis var. submersa (Nilsson) Svenson. The culms of the submerged plants are terete, smooth, soft to flaccid, translucent, and the partitions of the air cavities within are clearly visible. Submerged plants may closely resemble aquatic forms of some other species, especially Eleocharis parvula, E. robbinsii, and Schoenoplectus subterminalis (Torrey) Sojak (N. C. Fassett 1957; E. G. Voss 1967, 1972–1996, vol. 3).
Although E. acicularis is very variable, recognition of varieties is premature pending a worldwide taxonomic revision of subg. Scirpidium. Much of the variation is apparently due to phenotypic plasticity in response to environmental factors, especially water depth (P. E. Rothrock and R. H. Wagner 1975). The named varieties intergrade extensively, and achenes, which are important in defining the varieties, are often absent. H. K. Svenson (1929) recognized four varieties and two forms for North America, but later (1957) did not recognize infraspecific taxa.
Most plants from the Arctic to cool-temperate North America, including higher elevations in the Southwest, are very similar to plants from northern Europe and presumably belong to typical E. acicularis, which was described from Europe. Those plants have culms cylindric or three- to four-angled; leaf sheaths mostly obscure and closely sheathing; and achenes about two times longer than wide.
Eleocharis acicularis var. gracilescens Svenson, type from St. Louis, Missouri, applies to plants with flowering culms unusually long (to 60 cm), smooth or sometimes with five to twelve fine ridges, their bases not cormlike; spikelets often linear-lanceoloid, often unusually long (to 8 mm); floral scales often unusually long (to 3.5 mm), often stramineous; and achenes much less than two times longer than wide. Plants of E. acicularis var. gracilescens are probably usually emergent in shallow water; they are known from scattered collections from Alabama, Florida, Kansas, Missouri, North Dakota, Oklahoma, South Carolina, Tennessee, and Texas. Robust plants of E. acicularis var. gracilescens are sometimes misidentified as E. wolfii. H. K. Svenson (1957) stated that var. gracilescens may be distinct from E. acicularis. Some specimens from California and Oregon that resemble E. acicularis var. gracilescens may be ecologic forms of E. acicularis var. occidentalis.
Eleocharis acicularis var. occidentalis Svenson, type from Santa Barbara, California (illustrated in H. L. Mason 1957; H. K. Svenson 1939, plate 539), applies to plants with culms only 2–6 cm, smooth or usually some prominently four-angled or finely to ca. eight-ridged, their bases often persistent, swollen, and cormlike (illustrated herein); distal leaf sheath summits mostly evident, often markedly inflated; achenes much less than two times longer than wide. This variety often grows in vernal pools. As here defined, it is known only from Arizona, California, and Nevada. Most of the specimens H. K. Svenson (1929) cited in the protologue and identified on herbarium specimens as E. acicularis var. occidentalis are probably referable to typical E. acicularis.
Eleocharis acicularis var. porcata S. G. Smith (S. G. Smith 2001), type from Texas, applies to plants that are similar to E. acicularis var. occidentalis except that their culms (cross section illustrated herein) reach 22 cm × 0.5 mm, some or all are prominently six- to twelve-ridged and mostly distinctly compressed, and their bases are not cormlike. This variety grows in mud and shallow water of marshes, ponds, and stream margins; it is known from Alberta, Arizona, Colorado, Illinois, Kansas, Louisiana, Nebraska, New Mexico, North Dakota, and Texas. Because of their compressed, prominently-ridged culms, robust plants of E. acicularis var. porcata, including a paratype of E. wolfii, are sometimes misidentified as E. wolfii (S. G. Smith 2001).
Monocotyledon a phlanhigyn blodeuol yw Ysbigfrwynen fain sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Cyperaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Eleocharis acicularis a'r enw Saesneg yw Needle spike-rush.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Sbigfrwynen Leiaf, Clwpfrwynen Leiaf.
Mae'r planhigyn hwn yn tarddu o Asia a throfannau De America. O ran ffurf, mae'n eithaf tebyg i wair, glaswellt neu frwyn, ond y prif nodwedd sy'n eu gwahaniaethu yw bonyn y planhigyn. Mae gan y bonion hyn - o'u croes-dorri - siap triongl ac mae'r dail yn sbeiralu mewn tair rheng - dwy sydd gan wair.[2][3]
Monocotyledon a phlanhigyn blodeuol yw Ysbigfrwynen fain sy'n enw benywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Cyperaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Eleocharis acicularis a'r enw Saesneg yw Needle spike-rush. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Sbigfrwynen Leiaf, Clwpfrwynen Leiaf.
Mae'r planhigyn hwn yn tarddu o Asia a throfannau De America. O ran ffurf, mae'n eithaf tebyg i wair, glaswellt neu frwyn, ond y prif nodwedd sy'n eu gwahaniaethu yw bonyn y planhigyn. Mae gan y bonion hyn - o'u croes-dorri - siap triongl ac mae'r dail yn sbeiralu mewn tair rheng - dwy sydd gan wair.
Nålesumpstrå (Eleocharis acicularis), også skrevet Nåle-Sumpstrå, er et 2-15 cm højt halvgræs, der danner tætte bestande i oftest rene, næringsfattige søer. Den findes i to former – en sumpform og en vandform. Nålesumpstrå ligner lav kogleaks, men akset har helt op til 12 blomster (højst 6 blomster hos lav kogleaks, der desuden normalt kun er op til 6 cm høj).
Stænglerne er furet-kantede, 3-10 cm lange og mindre end 0,5 mm tykke med 1-2 mm lange aks. Planten, der som regel er 3-10 cm høj, sjældnere op til 15 cm, har trådfine udløbere. I randen af de sædvanligvis tætte bevoksninger ses ofte talrige skud i række.
Tæt men spinkelt rodnet. Udløbere typisk i eller lige under jordoverfladen.
Arten findes på periodisk oversvømmede søbredder eller strandenge (sumpformen) eller neddykket til ca. 2 m's dybde i rene, næringsfattige søer, såvel sure som svagt alkaliske (vandformen).
Nåle-sumpstrå er kendt fra især Vest- og Midtjylland samt Bornholm. Den er forsvundet fra mange vande på grund af eutrofiering, og er i dag temmelig sjælden.
Nålesumpstrå (Eleocharis acicularis), også skrevet Nåle-Sumpstrå, er et 2-15 cm højt halvgræs, der danner tætte bestande i oftest rene, næringsfattige søer. Den findes i to former – en sumpform og en vandform. Nålesumpstrå ligner lav kogleaks, men akset har helt op til 12 blomster (højst 6 blomster hos lav kogleaks, der desuden normalt kun er op til 6 cm høj).
Die Nadel-Sumpfbinse (Eleocharis acicularis),[1] benannt nach ihren nadelspitzigen (lateinisch acicularis) Blättern, auch Nadel-Sumpfsimse oder Nadelsimse genannt, ist eine Pflanzenart in der Gattung Sumpfbinsen (Eleocharis) innerhalb der Familie der Sauergrasgewächse (Cyperaceae). Sie ist in Eurasien und in der Neuen Welt weitverbreitet. Diese Sumpfpflanze wird auch in der Aquaristik verwendet.
Die Nadel-Sumpfbinse ist eine überwinternd grüne, ausdauernde krautige Pflanze, die Wuchshöhen von 2 bis 15, selten bis zu 20 Zentimetern erreicht.[1] Sie wächst mit einem kriechenden Rhizom, das verzweigt sein kann und an den Enden nicht verdickt ist, oder mit Ausläufern[1], rasenförmig. Die fadendünnen glatten, hellgrünen Stängel sind vierkantig und gefurcht.[1] Es existiert keine Blattspreite, die Blattscheiden sind an der Basis purpurfarben.
Die Blütezeit reicht von Juni bis Oktober. 3 bis 8, selten bis zu 15 Blüten stehen in einem 2 bis 4, selten bis zu 7 Millimeter langen, 1 bis 2 Millimeter breiten und spitzen Ährchen zusammen.[1] Die Tragblätter sind braun und haben einen weißen Rand. Die unterste Spelze ist stängelumfassend und nicht anders gestaltet als die übrigen. Es sind entweder keine oder bis zu vier sehr hinfällige Perigonborsten vorhanden, die bis zu etwa halb so lang wie die Nüsschen sind.[1] Der Griffel endet in drei Narben.[1] Die Nussfrucht ist längs gerippt.
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 20.[2]
Bei der Nadel-Sumpfsimse handelt es sich um einen helomorphen, hydromorphen Hydrophyten sowie Hemikryptophyten.[1]
Die Bestäubung erfolgt durch den Wind (Anemophilie).[1] Die weiblichen Blütenorgane reifen vor den männlichen (Proterogynie).
Es erfolgt Windausbreitung oder Klettausbreitung.[1]
Die Nadel-Sumpfbinse ist in Eurasien und in der Neuen Welt weitverbreitet. In Mitteleuropa ist sie selten, und sie fehlt dort auch gebietsweise, aber sie bildet an ihren Standorten meist kleinere Bestände, die sich zwischen Frühling und Frühsommer rasch flächig entwickeln.[3] In Australien ist sie wahrscheinlich ein Neophyt.
Die Nadel-Sumpfbinse gedeiht am besten auf zumindest zeitweise überschwemmten, mäßig nährstoffreichen, basen- und oft auch kalkreichen, aber meist kalkarmen Sand-, Kies-, Ton-, Schlamm- oder Geröllböden.[3]
Die Nadel-Sumpfbinse wächst vorzugsweise an flachen Ufern von Seen, wechseltrockenen Teichen sowie Altwässern, in Gräben und auf feuchten Wiesen.[3] Sie kommt in Mitteleuropa in der collinen bis montanen Höhenstufe in Höhenlagen bis zu 1000 Metern vor.[3] Sie bevorzugt Standorte, die vom Herbst bis zum Frühjahr überwiegend trocken liegen und sommerliche Wärme.[3]
In Deutschland liegen die Hauptvorkommen in kurzlebigen Schlammboden-Pionierfluren. Eleocharis acicularis ist Kennart Assoziation Eleocharitetum acicularis aus dem Verband Eleocharition acicularis. Sie kommt oft im Kontakt mit Gesellschaften des Verbands Nanocyperion vor.[2] Sie wird auch als Aquarienpflanze verwendet.[4]
Die Nadel-Sumpfsimse wurde 1996 in der Roten Liste der gefährdeten Pflanzenarten Deutschlands als gefährdet bewertet.[1]
Man kann die folgenden Varietäten unterscheiden[5]:
Die Nadel-Sumpfbinse (Eleocharis acicularis), benannt nach ihren nadelspitzigen (lateinisch acicularis) Blättern, auch Nadel-Sumpfsimse oder Nadelsimse genannt, ist eine Pflanzenart in der Gattung Sumpfbinsen (Eleocharis) innerhalb der Familie der Sauergrasgewächse (Cyperaceae). Sie ist in Eurasien und in der Neuen Welt weitverbreitet. Diese Sumpfpflanze wird auch in der Aquaristik verwendet.
Eleocharis acicularis is a species of spikesedge known by the common names needle spikerush[2] and least spikerush. It is widespread across Europe, central and southeastern Asia, North America and northeastern South America as far south as Ecuador.[3] It is also found in Australia, where it is probably an introduced species.[4]
Eleocharis acicularis is an annual or perennial spikesedge with long, grasslike stems to about 15 centimeters (6 inches) in height, shorter in bog conditions, from a creeping rhizome. In shallow water it will form short spikes of tiny flowers amongst flat overlapping bracts. The tiny flowers are less than five millimeters in diameter and are borne at the tip of each stem in single, sharply pointed, lanceoloid spikelets up to about six millimeters long. This is a plant of marshes, vernal pools, and bogs.[4]
Eleocharis acicularis is sold commercially as an aquascape plant suitable for inclusion in artificial aquatic environments. It thrives with plenty of light and a high concentration of carbon dioxide.[5][6]
The specific epithet, acicularis, is derived from Latin and means "needle-shaped".[7]
Two varieties are recognized:[3]
Eleocharis acicularis is a species of spikesedge known by the common names needle spikerush and least spikerush. It is widespread across Europe, central and southeastern Asia, North America and northeastern South America as far south as Ecuador. It is also found in Australia, where it is probably an introduced species.
Eleocharis acicularis is an annual or perennial spikesedge with long, grasslike stems to about 15 centimeters (6 inches) in height, shorter in bog conditions, from a creeping rhizome. In shallow water it will form short spikes of tiny flowers amongst flat overlapping bracts. The tiny flowers are less than five millimeters in diameter and are borne at the tip of each stem in single, sharply pointed, lanceoloid spikelets up to about six millimeters long. This is a plant of marshes, vernal pools, and bogs.
Eleocharis acicularis is sold commercially as an aquascape plant suitable for inclusion in artificial aquatic environments. It thrives with plenty of light and a high concentration of carbon dioxide.
The specific epithet, acicularis, is derived from Latin and means "needle-shaped".
Eleocharis acicularis es una especie de plantas herbáceas perteneciente a la familia de las ciperáceas. Es originaria de Eurasia, América y África.
Es una planta perenne; con rizoma de entrenudos ± largos, delgado, hasta de 0,7 mm de diámetro; raíces capilares. Tallos generalmente capilares, de (1)4-11(22) cm × 0,2- 0,7(1,5) mm, rectos o ligeramente arqueados, raramente muy curvos, angulosos, estriados cuando secos. Vainas manifiestamente escariosas, blanquecinas, a veces teñidas de rojo purpúreo hacia la base, en ocasiones deshilachadas; la superior de los tallos maduros, con la parte terminal inflada de ordinario, profundamente incisa, truncada oblicua u horizontalmente, con el ápice redondeado u obtuso. Espiguilla (1,5)3-5(6) mm, de contorno ovado a ovado-lanceolado, con (2)5-9(14) flores. Glumas (1)1,5-2(2,5) mm, en disposición helicoidal o subdísticas, ovadas, de ápice obtuso a redondeado, de color verde en el centro y pardo-rojizo obscuro en los lados, con conspicuos márgenes escariosos; la inferior rodea la espiguilla en su base, es fértil y de tamaño y coloración similar a las demás, aunque en ocasiones la banda central verde está mucho más desarrollada que las laterales —pardo-rojizas— y se observan varios nervios. Estambres 3; anteras 0,7-1,5 mm, amarillentas, apiculadas, a veces con el mucrón teñido de rojo. Estilo (1)1,5-3 mm, con 3 estigmas, de rojizo a anaranjado, prontamente caedizo. Aquenios 0,7-1,2(1,5) × 0,5 mm, de contorno estrechamente obovado, inflado-biconvexos —aparentemente de sección circular—, surcados por numerosas costillas longitudinales paralelas entre sí y estrías transversales, de color blanquecino, pajizo o verdoso, a veces oliváceo cuando secos, frecuentemente con brillo iridiscente, en ocasiones translúcidos; estilopodio habitualmente hasta 0,25 mm de anchura, excepcionalmente hasta de 0,5 mm, de forma variable, desde un cono a una corona, estrangulado en la base, de blanquecino a verde obscuro, siempre más intensamente coloreado que el aquenio; cerdas 0 o 3, generalmente de menor longitud que el aquenio, retrorso-escábridas, blancas.[1]
Se encuentra en turberas, bordes de lagunas y zonas encharcadas de poca profundidad; a una altitud de 120-2125 m s. n. m. (metros sobre el nivel del mar). Desde el círculo polar ártico hasta las montañas del Mar Mediterráneo, Cáucaso, Himalaya y Corea, en América hasta Ecuador, también en el Norte de África (Atlas). Dispersa por la mitad N de la península ibérica y Menorca.
Eleocharis acicularis fue descrita por (L.) Roem. & Schult. y publicado en Systema Vegetabilium 2: 154. 1817.[2]
Número de cromosomas de Eleocharis acicularis (familia Cyperaceae) y taxones infraespecíficos: 2n=20[3]
Eleocharis: nombre genérico compuesto que deriva del griego antiguo: heleios = ‘que habita en un pantano’, y charis = ‘la gracia’.[4]
acicularis: epíteto latino que significa ‘como agujas’.[5]
Eleocharis acicularis es una especie de plantas herbáceas perteneciente a la familia de las ciperáceas. Es originaria de Eurasia, América y África.
Nõelalss (Eleocharis acicularis) on lõikheinaliste sugukonda kuuluv taimeliik.
Taim kasvab veekogude kallastel, mererannas madalas vees. Eestis leidub teda hajusalt.[1]
Nõelalss (Eleocharis acicularis) on lõikheinaliste sugukonda kuuluv taimeliik.
Taim kasvab veekogude kallastel, mererannas madalas vees. Eestis leidub teda hajusalt.
Hapsiluikka (Eleocharis acicularis) on sarakasvien heimoon, luikkien sukuun kuuluva monivuotinen vesikasvi.
Hapsiluikka kasvaa 2–10 cm korkeaksi, ja sen 2–5 mm pitkät tähkäkukinnot kasvavat hentojen versojen päihin. Kasvi leviää rönsyjen ja maavarsien avulla usein laajaksi mattomaiseksi kasvustoksi. [2] Suvullinen lisääntyminen käy tuulipölytyksen avulla. Hapsiluikkaa voidaan kasvattaa myös akvaariossa uposkasvina.[3]
Hapsiluikka kasvaa sisä- ja murtovesien rannoilla savisella, silttisellä tai heikkaisella alustalla. Se voi kasvaa jopa kahden metrin syvyydessä. [2] Hapsiluikkaa tavataan Keski- ja Pohjois-Euroopassa.[4] Suomessa hapsiluikkaa kasvaa ympäri maata sekä merenrannikolla että sisämaassa, harvinaisempana kuitenkin Lapissa sekä Suomenselän alueella.[5]
Hapsiluikka (Eleocharis acicularis) on sarakasvien heimoon, luikkien sukuun kuuluva monivuotinen vesikasvi.
Hapsiluikka kasvaa 2–10 cm korkeaksi, ja sen 2–5 mm pitkät tähkäkukinnot kasvavat hentojen versojen päihin. Kasvi leviää rönsyjen ja maavarsien avulla usein laajaksi mattomaiseksi kasvustoksi. Suvullinen lisääntyminen käy tuulipölytyksen avulla. Hapsiluikkaa voidaan kasvattaa myös akvaariossa uposkasvina.
Hapsiluikka kasvaa sisä- ja murtovesien rannoilla savisella, silttisellä tai heikkaisella alustalla. Se voi kasvaa jopa kahden metrin syvyydessä. Hapsiluikkaa tavataan Keski- ja Pohjois-Euroopassa. Suomessa hapsiluikkaa kasvaa ympäri maata sekä merenrannikolla että sisämaassa, harvinaisempana kuitenkin Lapissa sekä Suomenselän alueella.
Eleocharis acicularis, de noms vernaculaires Scirpe épingle[1] ou Héléocharis épingle, est une espèce de plantes herbacées du genre Eleocharis, de la famille des Cyperaceae. C'est une plante vivace en culture immergée, mais une plante annuelle en culture émergée.
La plante est stolonifère, à tiges très grêles (0,2-0,4 mm), tétragones, sillonnées, nues, souvent stériles, très gazonnantes, atteignant 50 cm si elles sont submergées et non florifères, 10 cm si elles sont fertiles et sur la vase. La gaine supérieure est mince, brunâtre, tronquée, un peu renflée[2].
L'épillet fusiforme, solitaire, terminal, est long de 2-4 mm, généralement à 3-11 fleurs, brun foncé ; la glume inférieure habituellement stérile, est obtuse, inférieure à l'épillet et l'entourant, les suivantes ovales. Les soies du périgone sont généralement nulles. Il y a trois stigmates. Le fruit est un akène fusiforme, de 1 mm, blanchâtre ou brun clair, avec côtes longitudinales fines ; le stylopode est petit et subconique ; il y a parfois une soie, inférieure ou égale à l'akène. La floraison se déroule de juin à septembre[2].
C'est une espèce poussant souvent en populations denses. Elle habite les mares peu profondes temporaires, les sables humides et vases exondées des berges d'étangs, de lacs ou de boires mésotrophes, parfois au bord des sablières en eau ; on la trouve aussi dans les canaux, les fossés aquatiques, sur substrats siliceux ou argilo-limoneux[2].
Cosmopolite, le scirpe aiguille est très répandu en Europe, dans le centre et le sud-est de l'Asie, en Amérique du Nord et dans le nord de l'Amérique du Sud vers le sud jusqu'à l'Équateur. Eleocharis acicularis se trouve également en Australie, où la plante est probablement une espèce introduite[3].
La plante est couramment plantée dans les aquariums[3],[4].
Bien qu'elle soit considéré par l'UICN comme en « préoccupation mineure » (LC)[5], l'espèce est en régression dans une grande partie de la France. Elle est menacée par la dégradation des berges d'étangs[2].
Eleocharis acicularis, de noms vernaculaires Scirpe épingle ou Héléocharis épingle, est une espèce de plantes herbacées du genre Eleocharis, de la famille des Cyperaceae. C'est une plante vivace en culture immergée, mais une plante annuelle en culture émergée.
Jehlinojta syćawka (Eleocharis acicularis) je rostlina ze swójby cachorowowych rostlinow (Cyperaceae).
Jehlinojta syćawka je trawnik wutworjaca rostlina, kotraž docpěwa wysokosć wot 2 hač 10 cm.
Stołpik je třihranity hač štyrihranity a docpěwa šěrokosć wot mjeńše hač 0,5 mm..
Kćěje wot junija hač oktobra. Kłóski su nakónčne, docpěwaja dołhosć wot 2 hač 4 mm a wobsteja z 3 hač 7 kćenjow. Pluwizny su brune, běłokromne. Pěsty su tři.
Rosće na nachwilnje sušacych hatnych pódach.
Rostlina je w Europje rozšěrjena.
Jehlinojta syćawka (Eleocharis acicularis) je rostlina ze swójby cachorowowych rostlinow (Cyperaceae).
De naaldwaterbies (Eleocharis acicularis) is een wintergroene, vaste plant, die behoort tot de cypergrassenfamilie (Cyperaceae). De plant komt van nature voor in de gematigde en koudere streken op het noordelijk halfrond, maar ook in Mexico, Zuidoost-Azië en Australië. Nederland ligt geheel binnen het Europese deel van het verspreidingsgebied. De soort staat op de Nederlandse Rode lijst van planten als algemeen voorkomend en stabiel of toegenomen. De soort is vrij algemeen in het noordoosten, Noord-Brabant en Noord-Limburg, zeldzaam in het midden en oosten en ontbreekt vrijwel in het Noordelijke zeeklei- en rivierengebied, in Flevoland en Zuid-Limburg. De soort is goed herkenbaar aan haar dunne, vierkante stengels (ondergedoken en vrijwel nooit bloeiende exemplaren hebben ronde stengels!)[1] Het aantal chromosomen 2n = 20.[2]
De zodevormende plant wordt 2 - 15 (20) cm hoog en de niet ondergedoken, licht tot middelgroene stengels zijn dun en vierkantig. De naaldwaterbies heeft kruipende, zeer dunne en sterk vertakte wortelstokken. De onderste, vliezige bladscheden zijn vaak paarsrood. De schutbladen zijn bruin met een witte rand.
De naaldwaterbies bloeit van juni tot in de herfst met een sigaarvormige, 2-5 mm lange en 2 mm brede aar. De aar bestaat meestal uit 3 - 6 bloemen. De spitse aar is 2 -4 mm lang en 1 - 2 mm breed. Het onderste kafje is stengelomvattend. Er zijn geen of tot vier zeer nietige borstels aanwezig, die ongeveer half zo lang zijn als de nootjes. De stijl heeft drie stempels.
De vrucht is een 1 mm lang, lichtbruin nootje. De kleine, lichtbruine en spoelvormige zaden hebben 12 lengteribben en zijn fijn dwars gerimpeld.
De naaldwaterbies wordt gebruikt als aquariumplant.
De naaldwaterbies staat in open en zonnige, zelden licht beschaduwd, ondiep, soms wat dieper, voedselarm tot matig voedselrijk, basen- en min of meer stikstofarm, meestal zwak zuur water met een weinig organische bodem van zand, leem, veen, rivier- en zure klei. Ze groeit in moerassen, aan waterkanten en in stromende of stilstaande wateren, vooral op plaatsen waar voedselrijk water in contact komt met voedselarm water (of bij situaties waar het juist andersom is).[1]
1d met borstels
Bloeiende planten
Bloeiwijze
Als aquariumplant
Zie de categorie Eleocharis acicularis van Wikimedia Commons voor mediabestanden over dit onderwerp. De naaldwaterbies (Eleocharis acicularis) is een wintergroene, vaste plant, die behoort tot de cypergrassenfamilie (Cyperaceae). De plant komt van nature voor in de gematigde en koudere streken op het noordelijk halfrond, maar ook in Mexico, Zuidoost-Azië en Australië. Nederland ligt geheel binnen het Europese deel van het verspreidingsgebied. De soort staat op de Nederlandse Rode lijst van planten als algemeen voorkomend en stabiel of toegenomen. De soort is vrij algemeen in het noordoosten, Noord-Brabant en Noord-Limburg, zeldzaam in het midden en oosten en ontbreekt vrijwel in het Noordelijke zeeklei- en rivierengebied, in Flevoland en Zuid-Limburg. De soort is goed herkenbaar aan haar dunne, vierkante stengels (ondergedoken en vrijwel nooit bloeiende exemplaren hebben ronde stengels!) Het aantal chromosomen 2n = 20.
De zodevormende plant wordt 2 - 15 (20) cm hoog en de niet ondergedoken, licht tot middelgroene stengels zijn dun en vierkantig. De naaldwaterbies heeft kruipende, zeer dunne en sterk vertakte wortelstokken. De onderste, vliezige bladscheden zijn vaak paarsrood. De schutbladen zijn bruin met een witte rand.
De naaldwaterbies bloeit van juni tot in de herfst met een sigaarvormige, 2-5 mm lange en 2 mm brede aar. De aar bestaat meestal uit 3 - 6 bloemen. De spitse aar is 2 -4 mm lang en 1 - 2 mm breed. Het onderste kafje is stengelomvattend. Er zijn geen of tot vier zeer nietige borstels aanwezig, die ongeveer half zo lang zijn als de nootjes. De stijl heeft drie stempels.
De vrucht is een 1 mm lang, lichtbruin nootje. De kleine, lichtbruine en spoelvormige zaden hebben 12 lengteribben en zijn fijn dwars gerimpeld.
De naaldwaterbies wordt gebruikt als aquariumplant.
Multimedia w Wikimedia Commons Ponikło igłowate (Eleocharis acicularis) – gatunek kosmopolitycznej rośliny z rodziny ciborowatych. Występuje w wodach stojących Australii, Azji, Europy i Ameryki. W Polsce rozpowszechniony na niżu[2].
Gatunek uprawiany w akwariach. Gęsty porost tej rośliny dla ryb wycierających się w toni wodnej, pozwala ikrze mieć swoje schronienie. Z płożącego się kłącza wyrastają odrosty tworzące "trawnik", który może rozrosnąć się na całe podłoże.
Zalecane warunki w akwarium Zbiornik od małego po duży Temperatura wody temperatura pokojowa: 15-25°C pH 6-7,5 Oświetlenie wymaga jasnego oświetlenia Hodowla bez specjalnych wymagań, nie lubi cienia Rozmnażanie poprzez rozłogi, jak również przez podział kłączyPonikło igłowate (Eleocharis acicularis) – gatunek kosmopolitycznej rośliny z rodziny ciborowatych. Występuje w wodach stojących Australii, Azji, Europy i Ameryki. W Polsce rozpowszechniony na niżu.
Eleocharis acicularis é uma espécie de planta com flor pertencente à família Cyperaceae.
A autoridade científica da espécie é (L.) Roem. & Schult., tendo sido publicada em Systema Vegetabilium 2: 154. 1817.[1]
Trata-se de uma espécie presente no território português, nomeadamente em Portugal Continental.
Em termos de naturalidade é natural da região atrás referida.
Não se encontra protegida por legislação portuguesa ou da Comunidade Europeia.
Eleocharis acicularis é uma espécie de planta com flor pertencente à família Cyperaceae.
A autoridade científica da espécie é (L.) Roem. & Schult., tendo sido publicada em Systema Vegetabilium 2: 154. 1817.
Nålsäv (Eleocharis acicularis) är en växtart i familjen halvgräs.
Wikimedia Commons har media som rör Nålsäv.
Nålsäv (Eleocharis acicularis) är en växtart i familjen halvgräs.
Кореневище повзуче, товщиною 0,25–0,5 мм, може бути розгалуженим і потовщеним на кінцях. Стебла гладкі або ребристі, яскраво-зелені, до 10 см (або більше, якщо під водою). Листки 2–3 см завдовжки і шириною 0,2 мм. Від 3 до 8, рідше до 15 квіток знаходяться в 2–4, рідко довжиною до 7 мм, від 1 до 2 міліметрів в ширину колосках. Приймочок 3. Приквітники коричневі. Горіхи поздовжньо ребристі.
Поширений у більшій частині Європи на південь до Північної Африки (Марокко) і на схід через Кавказ, північ Середнього Сходу, Казахстан і Монголію, до Далекого Сходу Росії, Корейського півострова, Китаю і Японії на південь через В'єтнам до Філіпін і Суматри. Також зростає по всій Північній (вкл. Гренландію), Центральній і західній частині Південної Америки. Вид, мабуть був введений в Австралію, на острови Гілберта і Каролінські острови. Росте на краях озер, ставків, водосховищ, річок, вологих лук і рисових полів у місцях, схильних до затоплення взимку, і повністю водний у мілких, стоячих або повільно рухомих середньо або сильно насичені поживними речовинами води. Укорінюється в пісок, гравій, бруд або мул, часто утворюючи великі газони, але квітне тільки при падінні рівня води. E. acicularis широко продається для садових ставків.
Вид знаходиться у червоному списку Дніпропетровської області[3]. Зростає в Поліссі доволі часто, у лісостепі — рідко[4].
Загальний вигляд
1. Eleocharis acicularis
Це незавершена стаття про Осокові.Eleocharis acicularis là loài thực vật có hoa trong họ Cói. Loài này được (L.) Roem. & Schult. mô tả khoa học đầu tiên năm 1817.[1]
Bài viết liên quan đến phân họ cói Cyperoideae này vẫn còn sơ khai. Bạn có thể giúp Wikipedia bằng cách mở rộng nội dung để bài được hoàn chỉnh hơn. Eleocharis acicularis là loài thực vật có hoa trong họ Cói. Loài này được (L.) Roem. & Schult. mô tả khoa học đầu tiên năm 1817.
Eleocharis acicularis
(L.) Roem. & Schult. (1817)
Болотница игольчатая (лат. Eleocharis acicularis) — вид травянистых растений рода Болотница (Eleocharis) семейства Осоковые (Cyperaceae).
Стебли многочисленные, скученные, прямые и тонкие, бороздчатые, почти 4-гранные, 3—12 см высотой и ¼—⅓ мм толщиной, при основании с буроватыми или красноватыми влагалищами. Корневище стелющееся, нитевидное, около ⅓ мм толщиной.
Цветочный колосок продоговато-яйцевидный, 2—4 мм длиной и 1—1,5 мм шириной. Прицветные чешуйки тёмно- или светло-бурые, на спинке с зеленой полоской, яйцевидвные, коротко-заострённые или туповатые, около 2 мм длиной и 1—1,5 мм шириной; самый нижний из них охватывает основание колоска. Околоцветные щетинки в числе 3—4, легко отпадающие. Рылец 3; орешки обратно-яйцевидные, туповато 3-гранные, 1 мм длиной и 0,5 мм шириной, со слабо выдающимися рёбрышками на плоскостях и с тончайшими поперечными полосками. Придаток очень короткий, во много раз короче орешка.
Болотница игольчатая (лат. Eleocharis acicularis) — вид травянистых растений рода Болотница (Eleocharis) семейства Осоковые (Cyperaceae).
牛毛毡（学名：Eleocharis acicularis）为莎草科荸薺屬下的一个种。
多年生草本，高2－12厘米；根状茎纤细匍匐；秆纤细像毛发状；密丛生如牛毛毡，所以得名；鳞片状叶子，有微红色的膜质管状叶鞘。
分布在越南、日本、缅甸、朝鲜、印度、远东地区以及中国大陆各地等，生长于海拔3,000米以下的地区，多生在池塘边、水田中及湿粘土中，目前尚未由人工引种栽培。
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助) 
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 
マツバイは、ごく小型のカヤツリグサ科の植物である。水田によく生え、芝生のような群落を作る。
マツバイ(Eleocharis acicularis (L.) Roem. et Schult. var. Longiseta Svenson)は、単子葉植物カヤツリグサ科ハリイ属の植物である。背丈は短く、せいぜい10cm、普通は3cm位。
細い糸状の匍匐枝を伸ばし、やや間を置いて花茎を出す。花茎は束になって生じ、全体としては密集した群落を作る。花茎は細くて糸状で柔らかく、濃緑色。葉は基部に膜状の葉鞘としてのみ残る。
小穂は花茎の先端に単独で生じ、狭卵形で長さ2-4mm、少数の花を含む。鱗片の一部は赤っぽく色づく。果実は長さ1mm、狭卵形で三陵形。果実の回りに刺針が2-4本あり、果実より長い。
名前は松葉藺で、細く尖った姿を松葉に見立てたもの。
湿地や池の周辺、川岸など湿った地面に生育する。ごく背が低いので、開けた場所に生える。半ば水に浸かっていることもよくある。特に水田にはよく出現し、場合によっては一面に生えて芝生のようになる。
生えている様子
一面に地表を覆う様
北海道から琉球列島まで分布し、国外では朝鮮、中国、シベリア東部に分布する。基本変種のチシママツバイ var. acicularisは北半球の温帯から暖帯に広く分布し、日本でもまれに見つかる。
アクアリウム方面では、ヘアーグラスの名で、水草として栽培される。小柄なので、水槽の前面近くに植えて、底面に広がるように育てる。やや細かい砂の方が生育がよいとのこと。CO2添加をするとより育つ。
基本変種のチシママツバイは針刺が果実より短いか、あるいは存在しない点で区別される。
それ以外の同属のほとんどのものははるかに大きい。同じような環境に出るものとしてはハリイ(E. congesta D. Don)がやや近いが、それでも倍くらいになる。小穂はやや多数花。また、匍匐枝を出さず、まばらに生える。
最もよく似ているのはチャボイ(E. parvula (Roem. et Schult.) Link)である。生育環境は全く異なり、海水の入る塩田などに生える。四国、九州に稀に産する。
쇠털골(Eleocharis acicularis)은 북반구에 널리 분포하는 한해살이풀이다. 논밭이나 습지에서 자란다. 높이 3-10cm 정도로서 땅속줄기가 옆으로 뻗는데 마디에서 실같이 가는 꽃줄기가 뭉쳐난다. 잎은 퇴화하여 없고 잎집만 있다. 잎집은 길이 3-10mm이며 홍갈색이 돌고 막질이다. 꽃은 6-10월에 피며 꽃줄기 끝에서 작은이삭이 1개씩 달리는데, 꽃이삭은 길이 2-4mm의 타원형이고 양성화가 몇 개 들어 있다. 화피열편은 3-4개로서 비늘 모양이며 수과보다 길고 암술대는 밑부분이 압축되어 있다. 열매는 도란형인 수과이고 겉에 바둑판 같은 무늬가 있다. 기본 종은 원산 쇠털골인데 화피열편이 1-3개로서 수과보다 짧거나 퇴화한 것이 특징이다.
위키미디어 공용에 관련 미디어 분류가 있습니다.
쇠털골(Eleocharis acicularis)은 북반구에 널리 분포하는 한해살이풀이다. 논밭이나 습지에서 자란다. 높이 3-10cm 정도로서 땅속줄기가 옆으로 뻗는데 마디에서 실같이 가는 꽃줄기가 뭉쳐난다. 잎은 퇴화하여 없고 잎집만 있다. 잎집은 길이 3-10mm이며 홍갈색이 돌고 막질이다. 꽃은 6-10월에 피며 꽃줄기 끝에서 작은이삭이 1개씩 달리는데, 꽃이삭은 길이 2-4mm의 타원형이고 양성화가 몇 개 들어 있다. 화피열편은 3-4개로서 비늘 모양이며 수과보다 길고 암술대는 밑부분이 압축되어 있다. 열매는 도란형인 수과이고 겉에 바둑판 같은 무늬가 있다. 기본 종은 원산 쇠털골인데 화피열편이 1-3개로서 수과보다 짧거나 퇴화한 것이 특징이다.
