Peziza badia is a species of apothecial fungus belonging to the family Pezizaceae. This is one of the more familiar of the cup fungi of Europe, appearing as irregular dark brown cups up to 8 cm in diameter, often in small groups, on soil in woodland. The species tends to be seen more frequently on sandy soils and favours bare ground, e.g. at the sides of paths. This is a frequently observed European species with scattered records from many other parts of the world. It is not edible.[1]
Peziza badia is a species of apothecial fungus belonging to the family Pezizaceae. This is one of the more familiar of the cup fungi of Europe, appearing as irregular dark brown cups up to 8 cm in diameter, often in small groups, on soil in woodland. The species tends to be seen more frequently on sandy soils and favours bare ground, e.g. at the sides of paths. This is a frequently observed European species with scattered records from many other parts of the world. It is not edible.
Pruun liudik (Peziza badia) on kottseente hulka kuuluv seeneliik.
Seent on leitud ka Eestist.[1]
Pruun liudik (Peziza badia) on kottseente hulka kuuluv seeneliik.
Seent on leitud ka Eestist.
Peziza badia
La Pézize baie (Peziza badia) est un champignon ascomycète de la famille des pézizacées.
Cette pézize a une hauteur de 1 à 3 cm. Son pied minuscule est caché par l'apothécie érigée de 2 à 8 cm de diamètre formant un réceptacle en forme de coupe qui s'étale avec l'âge et devient irrégulière, lobée. La face interne correspond à l'hyménium brun châtaigne virant au brun-olive, produisant une sporée blanche. La face externe vésiculeuse est brun ocre puis brun rougeâtre et foncée, d'où son nom vernaculaire de Pézize noirâtre[1]. La chair mince et brun rouge renferme un suc aqueux[2].
Cette pézize vient en fin d'été et en automne sur les bords de chemins, de fossés, dans des endroits très humides (bois de bouleaux ou de conifères, tourbières)[2].
Toxique à l'état cru, elle est un comestible agréable une fois cuite[2].
Sur sol sablonneux et terre nue.
Peziza badia
La Pézize baie (Peziza badia) est un champignon ascomycète de la famille des pézizacées.
Rudasis ausūnis (lot. Peziza badia) - ausūninių šeimos grybų rūšis.
Vaisiakūniai nedideli, 2-8 cm skersmens. Jauni yra apvalios, vėliau - dubenėlio, galiausiai - netaisyklingai briaunotos lėkštelės formos, kraštai aštrūs, dažnai sutrūkinėję, šviesiai rudos, kaštoninės, tamsiai rudos spalvos, apatinė pusė balsvai pilka, ruda, žalsvo atspalvio, grūdėta, lyg miltuota. Kotas labai trumpas, rudimentinis arba jo visai nėra.
Trama rusva, trapi, malonaus kvapo.
Sporos 15-21 x 8-11 μm.
Būdingi požymiai: dažniausiai auga smėlėtame dirvožemyje, tamsiai rudi vaisiakūniai.
Auga pavieniui, po kelis, o kartais net po keliasdešimt vaisiakūnių. Valgomas. Dažnas. Dažniausiai auga spygliuočių, mišriuose miškuose, kirtavietėse, pamiškėse.
Lietuvos grybų atlasas, Vincentas Urbonas, Kaunas, LUTUTĖ, 2007, ISBN 978-9955-692-59-1, p. 501
Rudasis ausūnis (lot. Peziza badia) - ausūninių šeimos grybų rūšis.
Vaisiakūniai nedideli, 2-8 cm skersmens. Jauni yra apvalios, vėliau - dubenėlio, galiausiai - netaisyklingai briaunotos lėkštelės formos, kraštai aštrūs, dažnai sutrūkinėję, šviesiai rudos, kaštoninės, tamsiai rudos spalvos, apatinė pusė balsvai pilka, ruda, žalsvo atspalvio, grūdėta, lyg miltuota. Kotas labai trumpas, rudimentinis arba jo visai nėra.
Trama rusva, trapi, malonaus kvapo.
Sporos 15-21 x 8-11 μm.
Būdingi požymiai: dažniausiai auga smėlėtame dirvožemyje, tamsiai rudi vaisiakūniai.
Auga pavieniui, po kelis, o kartais net po keliasdešimt vaisiakūnių. Valgomas. Dažnas. Dažniausiai auga spygliuočių, mišriuose miškuose, kirtavietėse, pamiškėse.
Fin a 8 cm. ëd diàmetr. Copa brun sombr con sfumadure oliva an mes an drinta, fòra brun-rossastr, un pòch povros al bòrd.
A chers an dzora a teren sabios e patanù.
A venta mai mangé un bolè trovà se un a l'é nen un bon conossidor dij bolè!
Sensa antëresse alimentar.
Fin a 8 cm. ëd diàmetr. Copa brun sombr con sfumadure oliva an mes an drinta, fòra brun-rossastr, un pòch povros al bòrd.
AmbientA chers an dzora a teren sabios e patanù.
Comestibilità A venta mai mangé un bolè trovà se un a l'é nen un bon conossidor dij bolè!
Sensa antëresse alimentar.
Multimedia w Wikimedia Commons Kustrzebka brunatna (Peziza badia Pers.) – gatunek grzybów z rodziny kustrzebkowatych (Pezizaceae)[1].
Pozycja w klasyfikacji według Index Fungorum: Peziza, Pezizaceae, Pezizales, Pezizomycetidae, Pezizomycetes, Pezizomycotina, Ascomycota, Fungi[1].
U młodych okazów kulisty, potem głębokomiskowaty, u starszych okazów rozpostarty i fałdziście powyginany. Średnica 2-8 cm. Wewnętrzna, płodna strona u młodych okazów ma kolor beżowy, potem ochrowobrązowy, na koniec ciemnobrązowy. Strona zewnętrzna jest bladobrązowa. Trzonu z reguły brak, dopiero u starszych okazów występuje w ziemi karłowaty trzon[3].
Jasnobrązowy (jaśniejszy od skórki), krucho-woskowaty, bez wyraźnego zapachu[4].
Bezbarwny. Zarodniki elipsowate, o powierzchni chropowatej i pokrytej brodawkami. Występuje na nich jedna lub dwie kropelki tłuszczu. Rozmiar: 17-20 × 9-12 μm[5].
Gatunek w Europie Środkowej pospolity, rzadki jest tylko na podłożu wapiennym[4].
Saprotrof. Pojawia się od lata do pierwszych jesiennych przymrozków[4]. Rośnie zazwyczaj gromadnie w lasach iglastych i liściastych, także na leśnych drogach, na gołych gliniastych stokach[3].
Podobna jest kustrzebka pęcherzykowata (Peziza vesiculosa) występująca na glebach żyznych[6].
.jpg)
Kustrzebka brunatna (Peziza badia Pers.) – gatunek grzybów z rodziny kustrzebkowatych (Pezizaceae).
Peziza badia (Christian Hendrik Persoon, 1800),[1] sin. Aleuria badia (Christian Hendrik Persoon ex Claude Casimir Gillet, 1879),[2] este o ciupercă comestibilă din încrengătura Ascomycota, în familia Pezizaceae și de genul Peziza. Buretele este denumit în popor urechiușă bârligată.[3] El este un saprofit, crescând în grupuri mici sau solitar. Se găsește în România, Basarabia și Bucovina de Nord, în mod predominant pe soluri nisipoase și argiloase, de-a lungul marginea drumurilor și a spațiilor deschise similare din păduri de conifere sau de stejar mixte precum prin câmpii. Timpul apariției este din (aprilie) mai până la sfârșitul lui noiembrie.[4][5][6]
P. badia, interior
P. badia, exterior
P. badia tineri
P. badia bătrână
Peziza badia poate fi confundată cu alte specii de aspect asemănător din încrengătura Ascomycota, cum ar fi: Caloscypha fulgens (fără valoare),[7] Discina ancilis sin. Discina perlata (comestibilă), Disciotis venosa (comestibilă),[8] Dumontinia tuberosa sin. Sclerotinia tuberosa (fără valoare),[6][9] Helvella acetabulum (comestibilitate limitată),[10] Helvella leucomelaena (comestibilitate limitată),[11] Otidea cochleata (comestibilă),[12] Otidea leporina (comestibilă),[13] Otidea onotica (comestibilă),[14] Peziza arveniensis (comestibilă),[15] Peziza cerea (fără valoare),[16] Peziza michelii (fără valoare),[17] Peziza varia (comestibilă),[18] Peziza vesiculosa (comestibilă)[19] sau Sarcosphaera coronaria sin. Sarcosphaera crassa, Sarcosphaera eximia (destul de otrăvitoare, conține giromitrină, corp cu tonuri mai albăstruie, miros de revent la maturitate).[20][21][22]
Caloscypha fulgens
Discina ancilis sin. Discina perlata
Disciotis venosa
Dumontinia tuberosa
Helvella acetabulum
Helvella leucomelaena
Otidea leporina
Otidea onotica
Peziza arvernensis
Peziza cerea
Peziza varia
Peziza vesiculosa
!!Sarcosphaera coronaria!!
Mai întâi trebuie menționat, că urechiușa bârligată nu poate fi mâncată crud, pentru că conține hidrazină care se dizolvă în timpul fierberii sau la uscat peste mai lung timp. De asemenea, consumat în porții mari, poate crea reacții neplăcute la persoane sensibile, pentru că buretele este cam greu de digerat.[23]
Valoarea culinară este redusă în comparație cu bureți de genul Morchella, în rest, ciupercile pot fi preparate ca zbârciogii. Mai departe sunt folosite în bucătăria asiatică.[24]
Materiale media legate de Urechiușă bârligată la Wikimedia Commons
Peziza badia (Christian Hendrik Persoon, 1800), sin. Aleuria badia (Christian Hendrik Persoon ex Claude Casimir Gillet, 1879), este o ciupercă comestibilă din încrengătura Ascomycota, în familia Pezizaceae și de genul Peziza. Buretele este denumit în popor urechiușă bârligată. El este un saprofit, crescând în grupuri mici sau solitar. Se găsește în România, Basarabia și Bucovina de Nord, în mod predominant pe soluri nisipoase și argiloase, de-a lungul marginea drumurilor și a spațiilor deschise similare din păduri de conifere sau de stejar mixte precum prin câmpii. Timpul apariției este din (aprilie) mai până la sfârșitul lui noiembrie.
Пецица каштанова(Peziza badia) - вид апотеціальних грибів, що належать до родини Pezizaceae. Це один з найбільш відомих чашкових грибів Європи, з'являються як нерегулярні темно-коричневі чашки до 8 см в діаметрі, часто невеликими групами, на ґрунті в лісі. Види, як правило, спостерігаються частіше на піщаних ґрунтах і часто вкривають голу землю. Цей європейський вид часто спостерігається у багатьох інших частинах світу.
Пецица каштанова(Peziza badia) - вид апотеціальних грибів, що належать до родини Pezizaceae. Це один з найбільш відомих чашкових грибів Європи, з'являються як нерегулярні темно-коричневі чашки до 8 см в діаметрі, часто невеликими групами, на ґрунті в лісі. Види, як правило, спостерігаються частіше на піщаних ґрунтах і часто вкривають голу землю. Цей європейський вид часто спостерігається у багатьох інших частинах світу.
Peziza badia là một loài nấm thuộc họ Pezizaceae. Đây là một trong những loài quen thuộc của nấm tách châu Âu, xuất hiện với tai nấm màu nâu sẫm không đều có đường kính lên đến 8 cm, thường là trong các nhóm nhỏ, trên đất trong rừng cây gỗ.
Peziza badia là một loài nấm thuộc họ Pezizaceae. Đây là một trong những loài quen thuộc của nấm tách châu Âu, xuất hiện với tai nấm màu nâu sẫm không đều có đường kính lên đến 8 cm, thường là trong các nhóm nhỏ, trên đất trong rừng cây gỗ.
Пеци́ца кори́чневая, коричнево-кашта́новая, тёмно-коричневая, или оли́вково-коричневая (лат. Peziza badia) — вид грибов, входящий в род Пецица (Peziza) семейства Пецицевые (Pezizaceae).
Средних размеров чашевидный дискомицет. Плодовое тело 2—10 см в диаметре, сначала чашевидное, затем раскрывающееся до почти блюдцевидного, с волнистым, редко разрывающимся краем. Внутренняя спороносная поверхность (гименофор) различной интенсивности (от тёмно- до светло-) оливково-коричневого цвета, гладкая. Внешняя стерильная поверхность красно-коричневая, мелкочешуйчатая. Ложная ножка не выражена.
Мякоть сравнительно крепкая, сероватая или буроватая, под лупой часто выделяются несколько слоёв, без особого вкуса и запаха.
Споры белые в массе, 15—22×8—11 мкм, эллиптической формы, часто с двумя каплями-гуттулами, покрытые тонкой неправильной сеточкой. Аски восьмиспоровые, 300—330×12—15 мкм, цилиндрические, с амилоидными концами. Парафизы септированные, цилиндрические, с булавовидными концами.
Пищевого значения гриб не имеет из-за отсутствия выраженного вкуса и тонкой мякоти.
Широко распространена в Европе и Северной Америке, встречается довольно часто. Произрастает группами, часто тесными, на земле или опилках, в основном под хвойными деревьями, в конце лета и осенью.
Пеци́ца кори́чневая, коричнево-кашта́новая, тёмно-коричневая, или оли́вково-коричневая (лат. Peziza badia) — вид грибов, входящий в род Пецица (Peziza) семейства Пецицевые (Pezizaceae).
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.JPG)
