Guidance for identification (German text)
Der Büschelige Rasling oder Braune Rasling (Lyophyllum decastes, syn. Lyophyllum aggregatum) ist ein Pilz aus der Familie der Raslingsverwandten.
Der Hut des Büscheligen Raslings ist 3 bis 15 Zentimeter breit. Die Hutfarbe variiert von braun über graubraun bis hin zu grau. Die Oberfläche kann einfarbig sein oder gefleckt bis gestreift erscheinen. Das Fleisch hat eine feste, elastische Konsistenz und riecht leicht mehlartig. Die weißlichen Lamellen sind ausgebuchtet am Stiel angewachsen. Der Stiel ist schmutzig-weißlich, von der Basis her nachdunkelnd gefärbt und besitzt zähes, faseriges Fleisch. Die Fruchtkörper stehen einzeln oder sind zu mehreren Exemplaren büschelig verwachsen.
Die Sporen ohne Keimporus sind glatt, rundlich und messen 5–6,5 Mikrometer. Das weiße Sporenpulver ist inamyloid. Die Basidien sind siderophil. Zystiden sind nicht vorhanden.
Der Büschelige Rasling kann leicht mit anderen büschelig wachsenden Raslingen wie dem Gepanzerten Rasling (L. loricatum) und dem Frost-Rasling (L. fumosum) verwechselt werden, die ebenfalls essbar sind. Der giftige Riesen-Rötling (Entoloma sinuatum) besitzt hellere Hutfarben, und seine Lamellen sind zumindest bei älteren Exemplaren rosa bis rötlich gefärbt.
Der Pilz kommt als bodenbewohnender Saprobiont häufig in Laub- und Mischwäldern sowie auf Wiesen vor und bevorzugt lockere, humose Böden. Die Fruchtkörper erscheinen im Frühjahr von April bis Mai sowie im Herbst von September bis November.
Der Büschelige Rasling ist ein guter, sehr ergiebiger Speisepilz. Verwendet werden sollten nur die Hüte, da die Stiele zähfleischig sind.
Der Büschelige Rasling oder Braune Rasling (Lyophyllum decastes, syn. Lyophyllum aggregatum) ist ein Pilz aus der Familie der Raslingsverwandten.
Lyophyllum decastes, commonly known as the fried chicken mushroom,[1] or chicken of the gravel, is an edible (when cooked) species of fungus in the family Lyophyllaceae that grows in clusters on disturbed ground, often near man-made roads in gravel, with a faintly radish-like taste.[2]
The caps are smooth, varied in color,[3] and range from 4–12 cm (1+5⁄8–4+3⁄4 in) wide. The whitish-grayish[3] stalks are 5–10 cm (2–3+7⁄8 in) long and 1–3 cm (3⁄8–1+1⁄8 in) wide. The spores are white.[4]
Gills are white but may yellow slightly with age. The firm flesh remains white on exposure.[2]
Growing in dense, even huge clusters on the ground, L. decastes is usually found where the ground has been disturbed such as roadbeds, gravel, paths, landscaping areas, and sometimes in woods.[2]
Prolific in summer and fall until spring on the U.S. West Coast, it is widely distributed in North America and Europe.[2][5]
This species is considered edible and good, but should be tried with caution due to some reports of gastric upset,[1] as well as the possibility of confusing it with poisonous Entoloma species or Clitocybe dilatata.[6] The similar species Lyophyllum loricatum is also edible.[5]
Lyophyllum decastes is similar in appearance to the toxic species Leucocybe connata, Clitocybe dilatata, and those of the Entoloma genus.[7] Lyophyllum semitale and Pluteus petasatus are also similar in appearance.[4]
L. fumosum is also similar; it and L. loricatum are sometimes grouped with L. decastes owing to a lack of distinct features.[3]
{{cite book}}: CS1 maint: location (link) Lyophyllum decastes, commonly known as the fried chicken mushroom, or chicken of the gravel, is an edible (when cooked) species of fungus in the family Lyophyllaceae that grows in clusters on disturbed ground, often near man-made roads in gravel, with a faintly radish-like taste.
Tuhkatupaskynsikäs (Lyophyllum decastes) on leveä tai kupera laakealakkinen harmaa tai harmaanruskea sienilaji. Lakki saattaa olla jopa ruskeanmusta. Heltat ovat hermaanvalkoiset tai kermanväriset. Jalka on valkoinen tai harmaanvaalea. Sieni kasvaa suurina kimppuina tai yksitellen lehti- ja havumetsissä ja muodostaa suuria kasvustoja. Se on syötävä. [2]
Tuhkatupaskynsikäs (Lyophyllum decastes) on leveä tai kupera laakealakkinen harmaa tai harmaanruskea sienilaji. Lakki saattaa olla jopa ruskeanmusta. Heltat ovat hermaanvalkoiset tai kermanväriset. Jalka on valkoinen tai harmaanvaalea. Sieni kasvaa suurina kimppuina tai yksitellen lehti- ja havumetsissä ja muodostaa suuria kasvustoja. Se on syötävä.
Le Tricholome agrégé ou Lyophylle en touffe (Lyophyllum decastes, autrefois L. aggregatum, de son nom latin) est une espèce de champignons basidiomycètes comestibles du genre Lyophyllum dans la famille des Lyophyllaceae. Il est considéré comme un bon comestible en Europe et un des trois meilleurs comestibles dans la gastronomie japonaise, sous le nom traditionnel de shimeji, à présent « Hataké-shimédji » (ハタケシメジ : « Shimeji des champs ».
Lyophyllum decastes (Fr.) Singer, (1951) [1949]
Agaricus aggregatus Schaeffer (1774), Fungorum qui in Bavaria et Palatinatu circa Ratisbonam, 4, p. 72, tab. 305-306
Agaricus decastes Fries (1818), Observationes mycologicae praecipue ad illustrandam floram suecicam, 2, p. 105 (Basionyme) Sanctionnement : Fries (1821)
Agaricus plicatus Persoon (1828), Mycologia europaea, seu complet omnium fungorum in variis europaeae regionibus detectorum enumeratio, 3, p. 78 (nom. illegit.)
Clitocybe decastes (Fries) P. Kummer (1871), Der fürher in die pilzkunde, p. 124
Agaricus aggregatus var. parvus Fries (1874), Hymenomycetes europaei sive epicriseos systematis mycologici, p. 90
Clitocybe aggregata (Schaeffer) Gillet (1874), Les hyménomycètes, ou description de tous les champignons (fungi) qui croissent en France, p. 161
Clitocybe aggregata var. parva (Fries) P. Karsten (1879), Bidrag till kännedom af Finlands natur och folk, 32, p. 69
Gyrophila aggregata (Schaeffer) Quélet (1886), Enchiridion fungorum in Europa media et praesertim in Gallia vigentium, p. 19
Gyrophila decastes (Fries) Quélet (1888), Flore mycologique de la France et des pays limitrophes, p. 275
Tricholoma aggregatum var. decastes(Fries) Costantin & L.M. Dufour (1891), Nouvelle flore des champignons, Edn 1, p. 16
Agaricus subdecastes Cooke & Massee (1891), Illustrations of british fungi, 8, n° 1131, tab. 958
Clitocybe subdecastes (Cooke & Massee) Massee (1893), British fungus flora, 2, p. 418
Agaricus turmarius Britzelmayr (1893), Botanisches centralblatt, 54, p. 36, tab. 97, fig. 506
Clitocybe turmaria (Britzelmayr) Saccardo (1895), Sylloge fungorum omnium hucusque cognitorum, 11, p. 16
Tricholoma aggregatum (Schaeffer) Ricken (1914), Die Blätterpilze, p. 360, pl. 97, fig. 1
Clitocybe elephantina Murrill (1916), North American flora, 9(6), p. 405
Tricholoma decastes (Fries) Sartory & L. Maire (1918), Synopsis du Genre Tricholoma, p. 73
Tricholoma parvum (Fries) Sartory & L. Maire (1918), Synopsis du Genre Tricholoma, p. 60
Lyophyllum aggregatum (Schaeffer) Kühner (1938), Bulletin mensuel de la Société linnéenne de Lyon, 7, p. 211
Lyophyllum decastes (Fries) Singer (1951) [1949], Lilloa, 22, p. 165 (nom actuel)
de 6 à 15 cm, parfois jusqu'à 20 cm, hémisphérique s'étalant de manière irrégulière, à marge enroulée et ondulée
de couleur fauve à brun clair, parfois grisâtre ou gris jaunâtre
adnées, minces et serrées, de couleur blanchâtre à crème
blanc et trapu, sur lequel viennent se souder d'autres individus pour former des touffes. Anneau absent
Exhalaison agréablement farineuse à fongique ou légèrement acidulée, de haricots verts, parfois nulle.
Récolte depuis la fin de l'été à l'automne ; lisières, clairières et bords de chemins de feuillus, surtout de peupliers, mais aussi sous les conifères.
Peu probable, surtout lorsque les gros spécimens abritent les petits sous leur chapeau.
Le Tricholome agrégé ou Lyophylle en touffe (Lyophyllum decastes, autrefois L. aggregatum, de son nom latin) est une espèce de champignons basidiomycètes comestibles du genre Lyophyllum dans la famille des Lyophyllaceae. Il est considéré comme un bon comestible en Europe et un des trois meilleurs comestibles dans la gastronomie japonaise, sous le nom traditionnel de shimeji, à présent « Hataké-shimédji » (ハタケシメジ : « Shimeji des champs ».
Rudeninė kupstabudė (lot. Lyophyllum decastes) – kupstabudinių (Lyophyllaceae) šeimos, kupstabudžių (Lyophyllum) genties grybų rūšis.
Krūmai, brūzgynai, pagrioviai, žolėtos pakelės, reti miškai.
Ruduo, auga ir po šalnų.
Kepurėlė gelsvai, rudai ruda, auga atvirose žolėtose vietose.
Vaisiakūniai vidutinio dydžio. Kepurėlė užauga iki 10 cm skersmens, tačiau kartais pasitaiko net 15 cm skersmens, plonamėsė, matinė, pilkai violetinė, ruda, geltonai ruda, netaisyklingai paplokščia. Lakšteliai belti, vėliau šviesiai kreminiai. Kotas kepurėlės spalvos, 5–7 cm ar net 9–12 cm ilgio ir 1–2 (3) cm storio. Trama plona, tampri, rusva, silpno miltų kvapo, nekarti. Sporos 5,5–6,5×4–5 μm.
Būdingi požymiai: auga didelėmis kolonijomis, po keliasdešimt ar net šimtais vaisiakūnių.
Auga tarp žolių, drėgnuose juodgiriuose, raistuose, kartais išilgai melioracinių griovių.
Valgoma, neypatingo skonio, dažna.
Lietuvos grybų atlasas, Vincentas Urbonas, Kaunas, Lututė, 2007, ISBN 978-9955-692-59-1, 161 psl.
Rudeninė kupstabudė (lot. Lyophyllum decastes) – kupstabudinių (Lyophyllaceae) šeimos, kupstabudžių (Lyophyllum) genties grybų rūšis.
Augimo vietaKrūmai, brūzgynai, pagrioviai, žolėtos pakelės, reti miškai.
Augimo laikasRuduo, auga ir po šalnų.
Pagrindiniai požymiaiKepurėlė gelsvai, rudai ruda, auga atvirose žolėtose vietose.
Vaisiakūniai vidutinio dydžio. Kepurėlė užauga iki 10 cm skersmens, tačiau kartais pasitaiko net 15 cm skersmens, plonamėsė, matinė, pilkai violetinė, ruda, geltonai ruda, netaisyklingai paplokščia. Lakšteliai belti, vėliau šviesiai kreminiai. Kotas kepurėlės spalvos, 5–7 cm ar net 9–12 cm ilgio ir 1–2 (3) cm storio. Trama plona, tampri, rusva, silpno miltų kvapo, nekarti. Sporos 5,5–6,5×4–5 μm.
Būdingi požymiai: auga didelėmis kolonijomis, po keliasdešimt ar net šimtais vaisiakūnių.
Auga tarp žolių, drėgnuose juodgiriuose, raistuose, kartais išilgai melioracinių griovių.
Valgoma, neypatingo skonio, dažna.
Capel fin a 15 cm, bombà peui piat o a pupa, da bes òcra a brunastr, da seuli a smajà radialment. Lamele motobin s-ciasse, fin-e, da biancastre a crema. Gamba àuta fin a 12 cm e larga fin a 2 cm, dle vire dës-centrà, del midem color o pì ciàira. Carn elàstica, biancastra. Pòch odor acìdul o gnente.
A chërs për tèra, dzora a bòst anterà, pra, bordure.
A venta mai mangé un bolè trovà se un a l'é nen un bon conossidor dij bolè!
Comestìbil.
Capel fin a 15 cm, bombà peui piat o a pupa, da bes òcra a brunastr, da seuli a smajà radialment. Lamele motobin s-ciasse, fin-e, da biancastre a crema. Gamba àuta fin a 12 cm e larga fin a 2 cm, dle vire dës-centrà, del midem color o pì ciàira. Carn elàstica, biancastra. Pòch odor acìdul o gnente.
AmbientA chërs për tèra, dzora a bòst anterà, pra, bordure.
Comestibilità A venta mai mangé un bolè trovà se un a l'é nen un bon conossidor dij bolè!
Comestìbil.
Kępkowiec jasnobrązowy Lyophyllum decastes (Fr.) Singer) – gatunek grzybów należący do rodziny kępkowcowatych (Lyophyllaceae)[1].
Pozycja w klasyfikacji według Index Fungorum: Lyophyllum, Lyophyllaceae, Agaricales, Agaricomycetidae, Agaricomycetes, Agaricomycotina, Basidiomycota, Fungi[1].
Po raz pierwszy takson ten zdiagnozował w 1818 r. Elias Fries nadając mu nazwę Agaricus decastes. Obecną, uznaną przez Index Fungorum nazwę nadał mu w 1951 r. Rolf Singer, przenosząc go do rodzaju Lyophyllum[1].
Niektóre synonimy naukowe[2]:
Nazwę polską podał Władysław Wojewoda w 2003 r. W polskim piśmiennictwie mykologicznym gatunek ten opisywany był też jako podblaszek gromadny[3].
Owocniki rzadko wyrastają pojedynczo, zazwyczaj wyrastają w wiązkach. a ich trzony są zrośnięte u podstawy. Czasami wyrastają w szeregach lub tworzą tzw. czarcie kręgi[4].
O średnicy 5-10 cm. Młody jest półkuliście wypukły z nieco podwiniętymi brzegami, dojrzały płaski z ostrymi brzegami i nieco pofalowany. Ma kolor siwy, siwobrązowy do oliwkowobrązowoczarniawego, jest jedwabiście błyszczący i promieniście delikatnie włóknisty[5].
Najpierw białe, potem szarawokremowe, średnio gęste, przy trzonie wycięte z ząbkiem. Są nierównej długości i nieco zbiegające[6].
Długość 7-13 cm, grubość 1-2 cm. Jest nieregularnie cylindryczny, pełny i zazwyczaj zakrzywiony. Czasami jest ekscentryczny. Powierzchnia biaława, jedwabiście błyszcząca (z czasem staje się dołem brązowa), naga lub delikatnie włóknista[5].
Biały, nie zmieniający zabarwienia po przekrojeniu, jędrny, elastyczny. Smak nieznaczny, zapach niewyraźny[6].
Biały. Zarodniki o średnicy 5-7 µm, kuliste, gładkie, bezbarwne[7].
Podano występowanie tego gatunku w Ameryce Północnej, Europie i Japonii[8]. W Polsce jest niezbyt częsty[4].
Rośnie od września do początku grudnia wielkimi kępami na łąkach, w ogrodach, w lasach liściastych, na rumowiskach[6].
Saprotrof[3]. Grzyb jadalny, nadaje się do zup i marynowania. Spożywa się tylko kapelusze[6].
.JPG)
Kępkowiec jasnobrązowy Lyophyllum decastes (Fr.) Singer) – gatunek grzybów należący do rodziny kępkowcowatych (Lyophyllaceae).
Lyophyllum decastes (Elias Magnus Fries, 1818 ex Rolf Singer, 1951),[1] numit în popor tufănițe[2] sau ciuperci mănunchiate,[3] este o specie saprofită de ciuperci comestibile din încrengătura Basidiomycota în familia Lyophyllaceae și de genul Lyophyllum. Bureții se pot găsi în România, Basarabia și Bucovina de Nord, crescând în tufe foarte numeroase pe soluri humoase și afânate în păduri de foioase și mixte, luminișuri și câmpii, de obicei în jurul de lemn în descompunere. Acest burete apare de doua ori pe an: mai întâi în aprilie și mai, apoi, încă odată, din septembrie până noiembrie (decembrie).[4][5][6]
L. decastes, lamele și picior
L. decastes tinere
L. decastes bătrâne
L. decastes gri
Ciupercile pot fi confundate cu soiuri aceluiași gen sau al unuia foarte apropiat, de exemplu cu: Lyophyllum caerulescens sin. Collybia crassifolia (necomestibil),[8] Lyophyllum deliberatum sin. Tricholoma deliberatum, (comestibil),[9] Lyophyllum loricatum (comestibil),[10] Lyophyllum paelochroum (comestibil),[11] Lyophyllum semitale sin. Collybia semitalis (necomestibil),[12] respectiv Clitocybe brumalis (necomestibil),[13] Clitocybe quercina (necomestibil),[14] Clitocybe squamulosa (comestibil),[15] Gymnopus fusipes sin. Collybia fusipes,[16] începători chiar și cu foarte otrăvitoarea Entoloma sinuatum.[17]
! Clitocybe brumalis !
Clitocybe squamulosa
! Clitocybe quercina !
Gymnopus fusipes sin. Collybia fusipes
!! Entoloma sinuatum !!
! Lyophyllum caerulescens !
Lyophyllum deliberatum
Lyophyllum loricatum
Lyophyllum paelochroum
! Lyophyllum semitale !
Tufănițele sunt ciuperci gustoase. Ele pot fi folosite în bucătărie ca Calocybe gambosa (buretele de mai), dar piciorul trebuie îndepărtat, fiind prea dur și elastic.
Materiale media legate de Tufănițe la Wikimedia Commons
Lyophyllum decastes (Elias Magnus Fries, 1818 ex Rolf Singer, 1951), numit în popor tufănițe sau ciuperci mănunchiate, este o specie saprofită de ciuperci comestibile din încrengătura Basidiomycota în familia Lyophyllaceae și de genul Lyophyllum. Bureții se pot găsi în România, Basarabia și Bucovina de Nord, crescând în tufe foarte numeroase pe soluri humoase și afânate în păduri de foioase și mixte, luminișuri și câmpii, de obicei în jurul de lemn în descompunere. Acest burete apare de doua ori pe an: mai întâi în aprilie și mai, apoi, încă odată, din septembrie până noiembrie (decembrie).
Ліофіл скупчений, рядовка скупчена (Lyophyllum decastes (Fr. ex Fr.) Sing., Tricholoma aggregatum (Schaeff. ex. Seer.) Cost et Duf.) — їстівний гриб з родини трихоломових — Tricholomataceae.
Шапка 3-10(15) см у діаметрі, напівсферична, згодом опуклорозпростерта, коричнево-сіра, вохряно- або червонуватосіро-коричнювата, темно-сірувато-бура, гола. Пластинки білуваті, згодом коричневіють, іноді вицвітають до жовтуватих, тонкі, густі. Спорова маса біла. Спори 5-7 Х 4-6,5 мкм, гладенькі. Ніжка 4-10(13) Х 1-2(3) см, щільна, білувата, при достиганні коричневіє, волокнисто. М'якуш білий, з приємним смаком і запахом.
Зустрічається по всій Україні. Росте в листяних лісах (здебільшого на галявинах), поза лісом на відкритих місцях, великими тісними групами; у вересні — листопаді. Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим.
Ліофіл скупчений, рядовка скупчена (Lyophyllum decastes (Fr. ex Fr.) Sing., Tricholoma aggregatum (Schaeff. ex. Seer.) Cost et Duf.) — їстівний гриб з родини трихоломових — Tricholomataceae.
Lyophyllum decastes (Fr.) Singer, 1951
Рядо́вка ску́ченная (лат. Lyophyllum decastes) — гриб рода Лиофиллум семейства Lyophyllaceae. Один из нескольких видов рода Lyophyllum, чьи мясистые плодовые тела срастаются так, что их трудно разделить.
Синонимы:
Плодовое тело крупное.
Шляпка диаметром 4—10 (12) см, мясистая, ломкая, у зрелых грибов — неровная, с волнистым или лопастным краем; часто выглядит продольно-полосатой. У молодых грибов шляпка полушаровидная с завёрнутым краем, позднее — выпукло-распростёртая с загнутым или даже приподнятым краем, реже — распростёртая или немного вогнутая. В одном сростке могут встречаться шляпки разных размеров и форм. Кожица на шляпке гладкая (изредка — с мелкими плоскими тёмными чешуйками в центре), в сырую погоду влажная и немного клейкая. Цвет шляпки грязно-белый, серый или серо-коричневый, более светлый по краям; с возрастом светлеет; при надавливании не меняется.
Мякоть шляпки плотная, упругая, волокнистая, светлая или серовато-коричневая, со слабым мучным («рядовочным») запахом и слабым, но приятным вкусом.
Пластинки относительно частые, толстые, 0,5 см шириной, с ровными краями, слегка низбегающие или приросшие зубцом, в зрелости иногда отстают от ножки; грязно-белые или желтоватые (темнеют при надавливании).
Ножка 3—8 (10) см длиной и 0,5—2,5 см диаметром, плотная, сплошная, цилиндрическая или немного вздутая, нередко клубневидно-утолщенная книзу; у пластинок белая, к основанию серовато-бурая. Поверхность ножки гладкая, вверху хлопьевидно-мучнистая; мякоть продольно-волокнистая. По отношению шляпке ножка иногда бывает эксцентрической. Часто ножки группы лиофиллумов срастаются основаниями.
Споровый порошок белый. Споры 5—7 × 5—6 мкм, гладкие, широкоэллипсоидные, бесцветные, не амилоидные.
Сапрофит. Растёт на почве в лиственных и смешанных лесах, предпочитая специфические участки вроде обочин лесных дорог и тропинок, редколесья, прореженных опушек; иногда попадается в садах и парках, на лугах, в живых изгородях, в разнотравье. Как правило, плодоносит большими группами, иногда срастаясь основаниями и боками ножек; очень редко — одиночно. С определёнными деревьями не связан. Широко распространен и обычен в умеренной зоне Северного полушария.
Сезон сентябрь—октябрь (массовое плодоношение — в первой половине сентября); возможны находки в конце августа и ноябре.
Также гриб можно спутать с некоторыми съедобными и несъедобными видами пластинчатых грибов, растущими сростками. В их числе упоминаются такие виды семейства рядовковых, как Collybia acervata (более мелкий гриб с красноватым оттенком шляпки и ножки), и Hypsizygus tessulatus, вызывающий бурую гниль древесины, а также некоторые виды опят из рода Armillariella и опёнок луговой (Marasmius oreades)[2].
Съедобный гриб, считается вкусным, иногда посредственным. Употребляется в пищу свежим (после 20 минут отваривания), солёным, маринованным.
Английское название гриба, Fried Chicken Mushroom, связано с тем, что его вкус в приготовленном виде несколько напоминает вкус курятины[2].
Рядо́вка ску́ченная (лат. Lyophyllum decastes) — гриб рода Лиофиллум семейства Lyophyllaceae. Один из нескольких видов рода Lyophyllum, чьи мясистые плодовые тела срастаются так, что их трудно разделить.
Синонимы:
Русские: лиофиллум скученный, рядовка групповая Латинские: Agaricus decastes Fr. basionym Clitocybe decastes (Fr.) P.Kumm. Clitocybe aggregata (Schaeff.) Gillet Lyophyllum aggregatum (Schaeff.) Kühner Tricholoma aggregatum (Schaeff.) Costantin & L.M.Dufour и др..
分類 界 : 菌界 Fungi 門 : 担子菌門 Basidiomycota 綱 : 真正担子菌綱 Eubasidiomycetes 目 : ハラタケ目 Agaricales 科 : シメジ科 Lyophyllaceae 属 : シメジ属 Lyophyllum 種 : ハタケシメジ Lyophyllum decastesハタケシメジ（畑占地/畑湿地）はシメジ科シメジ属の食用キノコ。
かさは径4～9cm、まんじゅう形からほぼ平らに開き、幼時は暗灰褐色で僅かに粉状をなすが、老成時にはやや淡灰色あるいはくすんだクリーム色となる。肉はやや厚く、もろいがしまった肉質で、傷つけても変色することはなく、味もにおいも温和である。ひだは密で柄に直生ないし上生し、ほぼ白色であるが、古くなると多少クリーム色を帯びることがある。柄は長さ5～8cm、太さ7～10㎜程度、ほぼ上下同大あるいは基部に向かってやや膨らみ、ほとんど白色、中実である。胞子紋は白色、胞子は類球形で無色・平滑、大きさ5.5～7.5×5～7μm、しばしば一個の大きな油滴を含む。
通常、数本ないし多数が柄の基部で合着して株状をなし、路傍や公園地などに発生する。しばしば、畑地や人家の庭先にも生じ、あるいは農家の納屋の床下に発生した例がある[1]。 形態的に酷似するホンシメジと異なり、外生菌根を形成せず腐生的に生育する。地中に長く伸びた柄の基部をていねいに掘り下げると、その末端に、埋もれた木材の破片・腐朽した落ち葉の堆積層などが見出されることが多い[2]。
北半球の温帯に広く分布する。日本でも、ほぼ全域で見出される。
多少の粉臭があるが歯切れがよく、さまざまな料理にあう。特に和風料理に賞用される。
菌床栽培が行われる。培地基材としてはバーク堆肥がしばしば用いられるが、木粉も使用できる（スギなどの鋸屑を使用する場合には、ときどき散水しつつ一定期間放置し、抗菌性物質を揮散させてから用いる）。培地添加物は、フスマやトウモロコシかすなどのほか、米ヌカあるいはビール粕も利用される。人工栽培法が確立している他の食用きのこと比べ、植菌後の培地への菌糸の蔓延に時間がかかり、植菌直後から充分に菌糸が生育するまでの期間における管理が重要となる[3]。 「ビン栽培」や「箱栽培」あるいは「袋栽培」も可能であるが、自然環境下では地中に埋もれた材片その他の有機物を栄養源としているため、 箱や袋などを用い、ブロック状の培地にじゅうぶんに菌糸を蔓延させた後、これを清潔な土中に埋め込むことにより、自然発生したものと同等の子実体を収穫する方法が普及しつつある。
育成および発生環境は、菌株の種類によって若干異なる。
菌床栽培品
ハタケシメジの大株（2010.10.17）
この項目は、菌類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（P:生き物と自然／PJ生物）。 
_Kummer_231435.jpg)
.JPG)
_Kreisel_122893.jpg)
.jpg)
