Pelecyphora ist eine Pflanzengattung in der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Ihr botanischer Name (von griechisch: Beilträger) bezieht sich auf die beilförmigen Warzen der ursprünglich bekannten Art Pelecyphora aselliformis.
Pelecyphoren sind kugelige bis keulenförmige Stammsukkulenten von bis 6 cm Durchmesser und grau-grüner Farbe. Sie verzweigen nur spärlich und erst in höherem Alter. Die auf den längs oder quer abgeflachten Warzen stehenden Areolen tragen Dornen in pectinater (kammförmiger) Anordnung. Mit fortschreitendem Alter fallen die Dornen, dann die Areolen und schließlich die Warzen ab. Zwischen den Warzen sind die Pflanzenkörper anfangs dicht und kurz bewollt, so dass die Scheitel verborgen sind.
Die Blüten entspringen einzeln kurzen Furchen auf den Oberseiten der jüngsten Areolen. Sie sind leuchtend purpurfarben und etwa 3 cm lang. Die nach Befruchtung der Blüten entstehenden grünlichen Früchte trocknen bei Reife aus und entlassen die schwarzen Samen in die Scheitelwolle, aus der sie (in Natur) erst nach längerer Zeit ausgewaschen werden.
Die Typusart der Gattung ist Pelecyphora aselliformis.
Die Gattung besteht aus zwei in Mexiko heimischen Arten:
Ein Synonym der Gattung ist Encephalocarpus A.Berger.
Die Gattung umfasst folgenden Arten:[1]
In der Vergangenheit wurden zwei weitere Arten zu Pelecyphora gezählt, die eine große Ähnlichkeit aufweisen, ebenfalls pectinat bedornt sind und/oder abgeflachte Warzen haben: Turbinicarpus pseudopectinatus (Backeb.) Glass & R.A.Foster (Syn. Pelecyphora pseudopectinata Backeb.) und Turbinicarpus valdezianus (H.Moeller) Glass & R.A.Foster (Syn. Pelecyphora valdeziana H.Moeller). Diese weisen jedoch nicht die für Pelecyphora typischen Furchen auf den Oberseiten der Warzen auf, aus denen die Blüten entspringen.
Pelecyphora ist eine Pflanzengattung in der Familie der Kakteengewächse (Cactaceae). Ihr botanischer Name (von griechisch: Beilträger) bezieht sich auf die beilförmigen Warzen der ursprünglich bekannten Art Pelecyphora aselliformis.
Pelecyphora is a genus of cacti, comprising 2 species. They originate from Mexico.
Pelecyphora is known for its medicinal properties and may have been utilized as a psychoactive in the same way as Lophophora williamsii. It is known as "Peyotillo".
The two accepted species are:
At genus level
At species level
The following are synonyms of species now placed outside of Pelecyphora:
Both P. aselliformis and P. strobiliformis are classified as being of Least Concern on the IUCN Red List, however both species are contained in Appendix 1 of CITES species (Convention on International Trade in Endangered Species) as at June 2013.
Pelecyphora is a genus of cacti, comprising 2 species. They originate from Mexico.
Pelecyphora is known for its medicinal properties and may have been utilized as a psychoactive in the same way as Lophophora williamsii. It is known as "Peyotillo".
Pelecyphora es un género de cactus, nativo de México.Comprende 4 especies descritas y de estas, solo 2 aceptadas.[1]
Las plantas de este género crecen bajas en el suelo en su hábitat de Centroamérica y México. Ninguna de las dos especies de este género son cultivadas en grandes superficies, pero son muy codiciadas por los amantes del cactus. Las especies son tubérculos, pero pueden distinguirse fácilmente una de otra, así como de otros cactus. Los tubérculos son o forma de triángulo u óvalos cubiertos con espinas fuertemente pectiniformes. Las espinas son pocas en P. strobiliformis, mientras numerosas en P. aselliformis, aunque, son apenas reconocibles como espinas en la tarde. Las flores son de color rosa oscuro y aparecen en la parte superior de la planta, apuntando hacia arriba con las anteras y el estigma de color amarillo. Las frutas son pequeñas bayas sin espinas y no dehiscentes.
El género fue descrito por Christian Gottfried Ehrenberg y publicado en Botanische Zeitung (Berlin) 1: 737. 1843.[2] La especie tipo es: Pelecyphora aselliformis
Pelecyphora: nombre genérico que deriva de las palabras griegas: pelekys que significa "hacha" y phoros que significa "tallo" y refleja el aspecto de la planta como de cabezas de hacha.
A continuación se brinda un listado de las especies del género Pelecyphora aceptadas hasta abril de 2015, ordenadas alfabéticamente. Para cada una se indica el nombre binomial seguido del autor, abreviado según las convenciones y usos.
Pelecyphora es un género de cactus, nativo de México.Comprende 4 especies descritas y de estas, solo 2 aceptadas.
Hilakaktukset (Pelecyphora) on meksikolainen kaktuskasvisuku. Tieteellinen nimi perustuu kreikankielisiin sanoihin, jotka tarkoittavat kirveen kantajaa, mikä viittaa varren kyhmyjen muotoon.[1]
Hilakaktusten pallomainen tai hieman päältä litistynyt ja vihertävä tai kellanvihertävä varsi nousee tuskin maanpinnan yläpuolelle, se on 1-4 cm korkea. Joskus ne ovat monivartisia. Niiden juuret ovat sukkulamaiset. Varren kyhmyt ovat järjestyneet kierteisesti ja niissä on dimorfiset areolit. Se osa, jossa piikit ovat, on kyhmyn uloimmassa osassa, ja se osa, johon kukat kehittyvät on tyviosassa. Piikkejä on 7-60 ja ne muodostavat enemmän tai vähemmän kampamaisen kuvion. Kasvit kukkivat päivällä, ja kukat ovat kellomaisia tai suppilomaisia, magentanpunaisia, leveydeltään 13-30 mm. Kukkapohjus on paljas, vailla karvoja tai muitakaan ulokkeita. Hedelmä on pallomainen, vihertävän ruskea, kypsänä kuiva, avautumaton ja pinnaltaan paljas. Se sisältää munuaismaisia, punertavan ruskeita siemeniä, joiden kuoressa on verkkomainen kuviointi.[2]
Hilakaktukset ovat kotoisin Meksikon Nuevo León, Tamaulipas ja San Luis Potosí -nimisten osavaltioiden alueelta.[3]
Hilakaktusten suvussa on kaksi lajia: Pelecyphora aselliformis ja Pelecyphora strobiliformis.[4]
Hilakaktukset (Pelecyphora) on meksikolainen kaktuskasvisuku. Tieteellinen nimi perustuu kreikankielisiin sanoihin, jotka tarkoittavat kirveen kantajaa, mikä viittaa varren kyhmyjen muotoon.
Pelecyphora est un genre de cactus à fleurs, de la famille des (Cactaceae), qui regroupe des « plantes grasses » originaires du Mexique et dont l'aspect général évoque une pomme de pin fermée.
Selon BioLib (3 juillet 2017)[2], Catalogue of Life (3 juillet 2017)[3], GRIN (3 juillet 2017)[4], ITIS (3 juillet 2017)[5], The Plant List (3 juillet 2017)[6] :
Selon Tropicos (3 juillet 2017)[1] (Attention liste brute contenant possiblement des synonymes) :
Pelecyphora est un genre de cactus à fleurs, de la famille des (Cactaceae), qui regroupe des « plantes grasses » originaires du Mexique et dont l'aspect général évoque une pomme de pin fermée.
Pelecyphora C.Ehrenb. è un genere di piante appartenenti alla famiglia delle Cactaceae[1]. Il suo nome deriva dal greco "Pélekys" (accetta) e "Porhéo" (porto). Originaria del Messico, comprende due specie con fusto globulare e piccole spine crestate.
Comprende le seguenti specie[1]:
La coltivazione delle Pelecyphora va fatta con terriccio molto drenante composto da terra concimata e una quarta parte di sabbia grossolana e ghiaia. La posizione deve essere assolata e le annaffiature vanno eseguite da marzo a settembre solo quando la terra si presenta asciutta. Nel periodo invernale la loro esposizione dovrà essere sempre molto luminosa e la temperatura non dovrà scendere sotto i 7 °C, mentre le annaffiature andranno sospese.
La moltiplicazione delle Pelecyphora avviene per seme in terriccio sabbioso e fine che va mantenuto umido e in posizione ombreggiata ad una temperatura di 21 °C. La lunga germinazione produrrà delle piantine che andranno tenute in posizione ombreggiata per tutto il primo anno. Anche se la pianta produce molti polloni, essi faticano a radicare; anche la crescita del seme è molto lenta: per questo tale pianta è molto difficile da rintracciare in commercio.
Pelecyphora C.Ehrenb. è un genere di piante appartenenti alla famiglia delle Cactaceae. Il suo nome deriva dal greco "Pélekys" (accetta) e "Porhéo" (porto). Originaria del Messico, comprende due specie con fusto globulare e piccole spine crestate.
Ropenis (Pelecyphora) – kaktusinių (Cactaceae) šeimos augalų gentis, kuriai priklauso rutulišką formą turintys kaktusai, augantys Meksikoje.
Gentyje yra dvi rūšys:
Pelecyphora C.Ehrenb. – rodzaj sukulentów z rodziny kaktusowatych. Rodzaj liczy 2 gatunki pochodzące z Meksyku (Nuevo León, San Luis Potosí, Tamaulipas). Obydwa gatunki są rzadkie a ich głównym zagrożeniem jest pozyskiwanie roślin z naturalnych stanowisk w celach handlowych oraz niszczenie siedlisk (kopalnie, szosy, urbanizacja).
Encephalocarpus A.Berger[2]
Należy do rodziny kaktusowatych (Cactaceae) Juss., która jest jednym z kladów w obrębie rzędu goździkowców (Caryophyllales) i klasy roślin okrytonasiennych[1]. W obrębie kaktusowatych należy do plemienia Cereae, podrodziny Cactoideae[3].
Gromada okrytonasienne (Magnoliophyta Cronquist), podgromada Magnoliophytina Frohne & U. Jensen ex Reveal, klasa Rosopsida Batsch, podklasa goździkowe (Caryophyllidae Takht.), nadrząd Caryophyllanae Takht., rząd goździkowce (Caryophyllales Perleb), podrząd Cactineae Bessey in C.K. Adams, rodzina kaktusowate (Cactaceae Juss.), rodzaj Pelecyphora C.Ehrenb[4].
Dwa kolejne gatunki zostały przeniesione do rodzaju Turbinicarpus: Turbinicarpus pseudopectinatus (Backeb.) Glass & R. C. Foster (syn. Pelecyphora pseudopectinata Backeb.), Turbinicarpus valdezianus (H. Möller) Glass & R. C. Foster (syn. Pelecyphora valdeziana H. Möller)[6].
Pelecyphora C.Ehrenb. – rodzaj sukulentów z rodziny kaktusowatych. Rodzaj liczy 2 gatunki pochodzące z Meksyku (Nuevo León, San Luis Potosí, Tamaulipas). Obydwa gatunki są rzadkie a ich głównym zagrożeniem jest pozyskiwanie roślin z naturalnych stanowisk w celach handlowych oraz niszczenie siedlisk (kopalnie, szosy, urbanizacja).
Pelecyphora é um gênero botânico da família cactaceae.[1]
Gråsuggekaktussläktet[2] (Pelecyphora) är ett suckulent växtsläkte inom familjen kaktusväxter. Släktet består endast av två mycket långsamväxande arter som har rosalila blommor. Båda arterna växer i Mexiko. Släktet beskrevs av Christian Gottfried Ehrenberg i en monografi publicerad 1843.
Gråsuggekaktussläktet (Pelecyphora) är ett suckulent växtsläkte inom familjen kaktusväxter. Släktet består endast av två mycket långsamväxande arter som har rosalila blommor. Båda arterna växer i Mexiko. Släktet beskrevs av Christian Gottfried Ehrenberg i en monografi publicerad 1843.
Назва походить від (дав.-гр. πελεκσς (pelecis) — тесати, обтісувати та дав.-гр. φερω (phero) — нести і пов'язана c незвичайною для кактусів будовою горбків стебла основного виду роду Pelecyphora aselliformis, ніби обтесаних за формою, подібних з торцевою стороною томагавка.
Рід належить до рідкісних у природі кактусів, що в невеликій кількості збереглися в високогірних напівпустельних районах мексиканських штатів Сан-Луїс-Потосі (San Luis Potosi), Тамауліпас (Tamaulipas) і Нуево-Леон (Nuevo Leon). Стебла пелецифор мають розвинений корінь і здерев'янілу нижню частину. Під час посух рослини майже по саму верхівку втягуються в землю, де частина їх так і залишається назавжди.
Єдиний представник роду Pelecyphora aselliformis був описаний в 1843 році Крістіаном Ернбергом, який за чотири роки до того отримав цей незвичайний кактус з Мексики. До 1935 р. рід лишався монотипним, коли чеським натуралістом Альберто Фрічем і інспектором Тюбінгенського ботанічного саду Ернстом Шеєле до пелецифор був віднесений вид Encephalocarpus strobiliformis із теж монотипного роду Encephalocarpus, описаний Альвіном Бергером в 1929 році. Назва цього роду складається з грец. En — в, грец. cephali — голова і грец. carpos — плід, що відповідає тривалому перебуванню вже доспілих плодів у глибині стебла між сосочками. За зовнішнім виглядом енцефалокарпуси не схожі на пелецифори, але культура їх однакова.
Культивування пелецифор представляє певні труднощі. У період вегетації вони вимагають максимального сонячного місця, розташування з постійним припливом свіжого повітря. М'ясисті корені не виносять перезволоження, тому поливання суворо обмежені, а в зимовий період і зовсім припиняються. Це має свою негативну сторону, тому що при тривалому сухому утриманні ареоли в нижній частині стебла дерев'яніють. Щоб частково уникнути цього, потрібно з певним ступенем ризику, але все ж зволожувати рослини хоча б раз на місяць.
Кореневласні екземпляри добре себе почувають у субстраті, що наполовину складається з піщанисто-дернової землі з добавкою комкової глини, до 30 % гравійної крихти, решта — наповнювачі. Температура зимівлі в межах 6-10 °C. Основний спосіб розмноження — вегетативний, щепленням пагонів, що знімаються з маточних рослин або їх «пеньків». При посівах насіння проростає важко і відсоток схожості їх низький. Сіянці розвиваються дуже повільно і чутливі до будь-якої зміни середовища. Тому їх намагаються якомога раніше прищеплювати, що значно прискорює розвиток і сприяє полегшенню подальшого вирощування.
Peleciphora aselliphormis, яка містить незначну кількість мескаліну, анхалідіну, горденіну, N-метилмескаліну, пеллотіну та ін. використовується з терапевтичною метою.
Також пелицифори мають високу цінність для колекціонерів, через що раніше протягом десятиліть піддавались грабіжницьким зборам. Однак по мірі покращення охорони та припинення розграбування популяцій вони знову самостійно відновлюються.
Pelecyphora C.Ehrenb.
Пелецифора (лат. Pelecyphora) — род кактусов (Cactaceae). В настоящее время к пелецифорам относят два вида мексиканского происхождения.
Род Пелецифора описал в 1843 году Карл Август Эренберг (нем. Carl August Ehrenberg) по экземпляру, доставленному из Мексики в 1839 году. Данное им название связано с особенностями строения растений описанного им вида: сосочки Pelecyphora aselliformis по форме напоминают вытянутые зёрна кофе или обоюдоострые топорики (др.-греч. pelecys — «топорик» и др.-греч. phore — «нести»).
Род рассматривали как монотипный до 1935 года, когда два специалиста по кактусам, чех Альберто Войтег Фрич (англ.) и немец Эрнст Шелле (англ.), отнесли к Пелецифорам ещё один вид — Pelecyphora strobiliformis, описанный в 1927 году Эрихом Вердерманном (нем.) в роде Ariocarpus.
Пелецифора (лат. Pelecyphora) — род кактусов (Cactaceae). В настоящее время к пелецифорам относят два вида мексиканского происхождения.