Veronica spicata (lat. Veronica spicata) - bağayarpağıkimilər fəsiləsinin bulaqotu cinsinə aid bitki növü.
İkiləpəlilər ilə əlaqədar bu məqalə qaralama halındadır. Məqaləni redaktə edərək Vikipediyanı zənginləşdirin.
Veronica spicata (lat. Veronica spicata) - bağayarpağıkimilər fəsiləsinin bulaqotu cinsinə aid bitki növü.
Planhigyn blodeuol yw Rhwyddlwyn pigfain sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Plantaginaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Veronica spicata a'r enw Saesneg yw Spiked speedwell.[1] Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Rhwyddlwyn Pigog.
Llwyn (neu brysgwydd) ydyw, fel eraill yn yr un teulu.
Planhigyn blodeuol yw Rhwyddlwyn pigfain sy'n enw gwrywaidd. Mae'n perthyn i'r teulu Plantaginaceae. Yr enw gwyddonol (Lladin) yw Veronica spicata a'r enw Saesneg yw Spiked speedwell. Ceir enwau Cymraeg eraill ar y planhigyn hwn gan gynnwys Rhwyddlwyn Pigog.
Llwyn (neu brysgwydd) ydyw, fel eraill yn yr un teulu.
Rozrazil klasnatý (Veronica spicata) je rostlina, vytrvalá bylina z čeledě jitrocelovité (Plantaginaceae). Kvete v červnu až září.[1] Rozrazil klasnatý je původním druhem v Evropě a Africe. Druh je pěstován jako okrasná rostlina v různě barevných kultivarech na zahradních záhonech nebo ve skalkách či suchých zídkách. Preferuje slunečné polohy a propustné půdy, je vhodný i pro místa bez zálivky. Množí se semeny, ale i dělením trsů.
Rozrazil je vysoký 20-70 cm. Listy jsou dlouze vejčité, v přízemní růžici, z níž vybíhají stonky s klasovitým květenstvím. Květ je fialový či růžový. Kalich čtyřcípý, chlupatý, téměř až k bázi dělený, květy kratičce stopkaté nebo přisedlé, koruna dvoupyská.[2] Plodem je tobolka.
Podle biolib.cz je pro rostlinu s označením Veronica spicata používáno více rozdílných názvů, například Hedystachys spicata, Pseudolysimachion porphyrianum, Veronica clusii, Veronica hybrida, Veronica longifolia a mnoho dalších.[3]
Podle biolib.cz je pro rostlinu s označením rozrazil klasnatý používáno více rozdílných názvů, například čestec klasnatý nebo úložník klasnatý.[3]
Obrázky, zvuky či videa k tématu rozrazil klasnatý ve Wikimedia Commons
Rozrazil klasnatý (Veronica spicata) je rostlina, vytrvalá bylina z čeledě jitrocelovité (Plantaginaceae). Kvete v červnu až září. Rozrazil klasnatý je původním druhem v Evropě a Africe. Druh je pěstován jako okrasná rostlina v různě barevných kultivarech na zahradních záhonech nebo ve skalkách či suchých zídkách. Preferuje slunečné polohy a propustné půdy, je vhodný i pro místa bez zálivky. Množí se semeny, ale i dělením trsů.
Aksærenpris (Veronica spicata), ofte skrevet aks-ærenpris, er en 10-40 cm høj urt, der i Danmark vokser på kalkrig bund på skrænter og overdrev.
Aksærenpris er en flerårig urt med en opret vækst. Stænglen er først lysegrøn og gråfiltet, men den bliver snart rødbrun. Den bærer modsatte, ovale til lancetformede blade med groft takket rand. Oversiden er mørkegrøn, mens undersiden er lyst grågrønne.
Blomstringen sker i juli-august, hvor man ser de blåviolette blomster sidde i tætte, endestillede aks. Frugterne er kuglerunde, kirtelhårede kapsler med talrige frø, som spirer villigt under egnede forhold i Danmark.
Rodnettet er dybtgående og kraftigt. Planten breder sig ved korte udløbere og kan blive tæppedannende.
Højde x bredde og årlig tilvækst: 0,30 x 0,15 m (30 x 5 cm/år).
Planten forekommer fra Skandinavien over Mellem- og Sydeuropa til Lilleasien og videre til Østasien. Den vokser på tør og kalkrig bund i skovbryn og på skrænter og overdrev.
I Danmark vokser den hist og her ved Limfjordens og Kattegats kyster samt på Bornholm. I resten af landet er den meget sjælden eller helt manglende.
På Ölands Alvar findes den sammen med bl.a. alm. brunelle, draphavre, hjertegræs, alm. mælkeurt, soløje, alvarpurløg, bakkejordbær, bakkenellike, bidende stenurt, djævelsbid, filtbladet kongelys, havemalurt, hvid stenurt, knoldet mjødurt, lammeøre, nikkende flitteraks, nikkende tidsel, rød rundbælg, smalbladet klokke, smalbladet timian, svalerod, sølvpotentil og voldtimian.
Aksærenpris (Veronica spicata), ofte skrevet aks-ærenpris, er en 10-40 cm høj urt, der i Danmark vokser på kalkrig bund på skrænter og overdrev.
See artikkel räägib taimeliigist; asumi kohta Tallinnas vaata artiklit Kassisaba (Tallinn); kirjamärgi kohta vaata artiklit @; perekonnanime kohta vaata Kassisaba (perekonnanimi). Kassisaba (Veronica spicata või Pseudolysimachion spicatum) on taimeliik mailaseliste sugukonnast, võrdlemisi liigirohkest mailase (Veronica) perekonnast.
Kassisaba kasvab kuivadel valgusrikastel niitudel. Eestis võrdlemisi sage.
Kassisaba (Veronica spicata või Pseudolysimachion spicatum) on taimeliik mailaseliste sugukonnast, võrdlemisi liigirohkest mailase (Veronica) perekonnast.
Kassisaba kasvab kuivadel valgusrikastel niitudel. Eestis võrdlemisi sage.
Tähkätädyke (Veronica spicata) on monivuotinen, sinikukkainen tädykkeisiin kuuluva ruohokasvi. Laji kuuluu ratamokasvien heimoon samoin kuin tädykkeiden suku[1], mutta aiemmin se on luokiteltu naamakukkaiskasveihin.
Tähkätädyke kasvaa 10–40 senttimetriä korkeaksi. Varsi on pysty, haaraton ja tiheään harmaakarvainen. Lehdet ovat vastakkaisessa asennossa, ne ovat karvaiset ja jonkin verran nyhä- tai sahalaitaiset. Kukinto on hyvin tiheä tähkä ja sen yksittäiset kukat ovat pienet ja väriltään tummansiniset. Hedelmänä on pieni pallomainen kota. Tähkätädyke muistuttaa rantatädykettä (Veronica longifolia).[2][3]
Tähkätädyke viihtyy kuivilla paikoilla, kuten erilaisilla kedoilla, nummilla ja kallioilla. Se on kalkinsuosija. Tähkätädyke on eteläinen laji ja Suomessa sitä esiintyy lähes yksistään Ahvenanmaalla, missä se on melko yleinen.
Tähkätädyke on täpläverkkoperhosen (Melitaea cinxia) toukkien toinen tärkeä ravintokasvi Ahvenanmaalla.[4]
Tähkätädyke (Veronica spicata) on monivuotinen, sinikukkainen tädykkeisiin kuuluva ruohokasvi. Laji kuuluu ratamokasvien heimoon samoin kuin tädykkeiden suku, mutta aiemmin se on luokiteltu naamakukkaiskasveihin.
Kłóskaty rozraz (Veronica spicata) je rostlina ze swójby putnikowych rostlinow (Plantaginaceae). Rostlina je po někotrych žórłach jako Pseudolysimachion spicatum mjenowana.
Po někotrych žórłach je swójbje trudownikowych rostlinow (Scrophulariaceae) přirjadowany.
Kłóskaty rozraz je trajne zelo, kotrež docpěwa wysokosć wot 15 hač 30 (60) cm a šěrokosć wot hač do 1 m. Rostlina je jara zmjerzkokruta.
Zrunane stołpiki su kosmate a rozhałuzowane.
Łopjena su přećiwostejne, nimale sedźace, jejkojte-dołhojte, zwjetša tupje zubate, prědku cyłokromne, srjedźnozelene.
Kćěje wot junija hač awgusta. Kćenja su krótko stołpikate a steja w dołhich, kłóskojtej kići na kóncu stołpika. Módra, likojta, słabje dwuhubkowa króna je štyridźělna a docpěwa šěrokosć wot 8 hač 12 mm. Keluch je štyridźělny a žałzokosmaty. Próškowe łopješka su čerwjenowioletne.
Rosće na skalnych hłójčkach, słónčnych suchich trawnikach a nawěwach.
Rostlina je w srjedźnej a južnej Europje, sewjernje hač do Jendźelskeje a Šwedskeje rozšěrjena.
Kłóskaty rozraz (Veronica spicata) je rostlina ze swójby putnikowych rostlinow (Plantaginaceae). Rostlina je po někotrych žórłach jako Pseudolysimachion spicatum mjenowana.
Po někotrych žórłach je swójbje trudownikowych rostlinow (Scrophulariaceae) přirjadowany.
Varpotoji veronika, arba šlaitinė veronika (lot. Veronica spicata, angl. Spiked speedwell, vok. Ähriger Ehrenpreis, Ähriger Blauweiderich, Ähren-Blauweiderich) – gyslotinių (Plantaginaceae) šeimos veronikos (Veronica) genties augalas. Natūraliai paplitęs Eurazijoje, auga Lietuvoje.
Auga sausose pievose, smėlynuose, kalvų ir pylimų šlaituose, pakelėse, beržynuose, pušynuose. Mėgsta saulėtas, sausas, skurdžias augimo vietas.
Žiedus lanko bitės, drugiai ir dvisparniai.
Tai daugiametis, 15-40 cm aukščio žolinis augalas su įžambiai pakrypusiu šakniastiebiu ir palaipomis. Stiebas status arba kylantis, dažniausiai nešakotas, apaugęs plaukeliais. Lapai priešiniai, arčiau stiebo viršūnės kartais pražanginiai, lancetiški, kraštai karbuoti, arčiau lapo pagrindo kartais lygūs. Stiebo apatinėje dalyje lapai kiaušiniški, su koteliais, aukščiau siauresni, bekočiai, kartais lygiakraščiai.
Žiedynai – viršūninės, nusmailėjusios, varpiškos kekės, atsiskyrusios nuo likusios stiebo dalies. Pažiedės lancetiškos arba yliškos, nepanašios į stiebo lapus. Taurelė iš keturių elipsiškų, plaukuotų skiltelių, kurios prie pagrindo suaugusios. Vainikėlis netaisyklingas, mėlynas, kartais žydras ar violetinis, plaukuotomis žiotimis, keturios jo skiltelės kiek pakilusios aukštyn, kitaip negu kitų veronikų, kurių vainikėlio atbraila plokščia. Kuokeliai du, prisitvirtinę prie vainikėlio vamzdelio pamato.
Žydinčių augalų galima rasti nuo birželio iki spalio pradžios. Vaisius – savotiškos formos dėžutė, apaugusi liaukiniais plaukeliais, smarkiai suplota statmenai pertvarai, su dviejais išsipūtusiais lizdais, ties pertvara įsmaugta, liemenėlis gerokai išsikiša iš įdubimo.
Žolės pašarinė vertė labai menka, galvijai ganykloje paprastai ją palieka, ėda avys ir ožkos. Auginamas kaip dekoratyvinis augalas.
Yra išskiriami devyni porūšiai ir vienas varietetas (Gali būti, kad tai sinonimai):
'Royal Candles Glory'
'Red Fox'
'Icicle'
'Rosea'
'Ulster Blue Dwarf'
Varpotoji veronika, arba šlaitinė veronika (lot. Veronica spicata, angl. Spiked speedwell, vok. Ähriger Ehrenpreis, Ähriger Blauweiderich, Ähren-Blauweiderich) – gyslotinių (Plantaginaceae) šeimos veronikos (Veronica) genties augalas. Natūraliai paplitęs Eurazijoje, auga Lietuvoje.
Aarereprijs (Veronica spicata) is een relatief zeldzame blijvende plant in de weegbreefamilie (Plantaginaceae).
Deze plant, die een hoogte kan bereiken van 20 tot 55 cm, ontspruit aan een wortelstok. De stengels zijn bedekt met klierhaartjes en de bladeren zijn gezaagd. Elke stengel mondt uit in een dichte aar met paarsblauwe bloempjes die bloeien van juni tot september.
Hij heeft een voorliefde voor zonnige hellingen en stenig grasland.
Aarereprijs (Veronica spicata) is een relatief zeldzame blijvende plant in de weegbreefamilie (Plantaginaceae).
Deze plant, die een hoogte kan bereiken van 20 tot 55 cm, ontspruit aan een wortelstok. De stengels zijn bedekt met klierhaartjes en de bladeren zijn gezaagd. Elke stengel mondt uit in een dichte aar met paarsblauwe bloempjes die bloeien van juni tot september.
Hij heeft een voorliefde voor zonnige hellingen en stenig grasland.
Aksveronika (Veronica spicata) er en flerårig urt i maskeblomstfamilien.
Den har blå blomster i akslignende klaser. Stilken er opprett og kan bli opptil en halvmeter. Bladene sitter motsatt, har fine hår, er lansettformet og er bredest på midten; de blir sjelden lengre enn 5 cm. Arten vokser i tørre gressbakker, skogkanter og steinete skråninger der jorda er kalkholdig eller basisk.
Aksveronika har et stort utbredelsesområde fra Spania til Vest-Sibir. Den finnes ikke ved Middelhavet eller Atlanterhavet, og er sjelden i Nord-Europa. Noen steder, spesielt ved Østersjøen, krysser den seg storveronika og danner en hybrid som igjen kan krysse seg med foreldreartene.
I Norge tilhører aksveronika en gruppe med planter som kun finnes i det sommervarme området rundt Oslofjorden. Planter med lignende utbredelse er blant annet kammarimjelle, kubjelle og smaltimotei. Aksveronika finnes fra søndre Østfold og nedre Telemark (muligens utgått) nord til Oslo og Ringerike. I Norsk rødliste for arter 2015 er aksveronika vurdert som sårbar på grunn av nedbygging og gjengroing. Arten er tryggest på øyene i indre Oslofjord, der det er store bestander på Bleikøya og Heggholmen.
Aksveronika brukes som hageplante og dyrkes som en staude i rabatter. Det finnes kultivarer med røde eller hvite blomster og krypende kultivarer til bruk i steinbed.
Aksveronika (Veronica spicata) er en flerårig urt i maskeblomstfamilien.
Den har blå blomster i akslignende klaser. Stilken er opprett og kan bli opptil en halvmeter. Bladene sitter motsatt, har fine hår, er lansettformet og er bredest på midten; de blir sjelden lengre enn 5 cm. Arten vokser i tørre gressbakker, skogkanter og steinete skråninger der jorda er kalkholdig eller basisk.
Aksveronika har et stort utbredelsesområde fra Spania til Vest-Sibir. Den finnes ikke ved Middelhavet eller Atlanterhavet, og er sjelden i Nord-Europa. Noen steder, spesielt ved Østersjøen, krysser den seg storveronika og danner en hybrid som igjen kan krysse seg med foreldreartene.
I Norge tilhører aksveronika en gruppe med planter som kun finnes i det sommervarme området rundt Oslofjorden. Planter med lignende utbredelse er blant annet kammarimjelle, kubjelle og smaltimotei. Aksveronika finnes fra søndre Østfold og nedre Telemark (muligens utgått) nord til Oslo og Ringerike. I Norsk rødliste for arter 2015 er aksveronika vurdert som sårbar på grunn av nedbygging og gjengroing. Arten er tryggest på øyene i indre Oslofjord, der det er store bestander på Bleikøya og Heggholmen.
Aksveronika brukes som hageplante og dyrkes som en staude i rabatter. Det finnes kultivarer med røde eller hvite blomster og krypende kultivarer til bruk i steinbed.
Multimedia w Wikimedia Commons Przetacznik kłosowy (Veronica spicata L.) – gatunek rośliny z rodziny babkowatych (Plantaginaceae)[1], w systemach XX-wiecznych klasyfikowany zwykle do trędownikowatych (Scrophulariaceae) lub przetacznikowatych (Veronicaceae). Zasięg jego występowania obejmuje niemal całą Europę oraz znaczną część terenów Azji o klimacie umiarkowanym[3]. W Polsce jest gatunkiem rodzimym, występuje pospolicie na całym niżu[4], w górach jest rzadki[5].
Bylina, chamefit. Rośnie w suchych murawach, na zboczach, obrzeżach lasów. Kwitnie od czerwca do sierpnia[4]. Gatunek charakterystyczny dla klasy (Cl) Festuco-Brometea[7].
Ze względu na ozdobne kwiatostany jest uprawiany jako roślina ozdobna. Jest łatwy w uprawie i jako gatunek krajowy jest całkowicie mrozoodporny (strefy mrozoodporności 3-9). Nie ma specjalnych wymagań glebowych. Rozmnaża się przez podział kępy wczesną wiosną lub jesienią, przez wysiew nasion wiosną, lub z sadzonek pędowych pobieranych latem. Ogrodnicy wyhodowali kultywary o kwiatach różnej barwy, np[8]:
W opracowaniach ogrodniczych czasami pod nazwą przetacznik kłosowy opisywany jest przetacznik kłosowy siwy, zwany też przetacznikiem siwym. Ma on większe walory ozdobne, gdyż ma srebrnoszare liście[8].
Przetacznik kłosowy (Veronica spicata L.) – gatunek rośliny z rodziny babkowatych (Plantaginaceae), w systemach XX-wiecznych klasyfikowany zwykle do trędownikowatych (Scrophulariaceae) lub przetacznikowatych (Veronicaceae). Zasięg jego występowania obejmuje niemal całą Europę oraz znaczną część terenów Azji o klimacie umiarkowanym. W Polsce jest gatunkiem rodzimym, występuje pospolicie na całym niżu, w górach jest rzadki.
Axveronika (Veronica spicata) är en växt med blå blommor som blommar från juli till augusti. Axveronika kan återfinnas i Sverige från Skåne till Uppland.
Den har parvis motsatta blad på en upp till 50 cm hög stjälk.
Svenska synonymer till axveronika är axärenpris och silververonika.
Wikimedia Commons har media som rör Axveronika.
Axveronika (Veronica spicata) är en växt med blå blommor som blommar från juli till augusti. Axveronika kan återfinnas i Sverige från Skåne till Uppland.
Den har parvis motsatta blad på en upp till 50 cm hög stjälk.
Svenska synonymer till axveronika är axärenpris och silververonika.
Кореневище тонке, горизонтальне.
Стебла висотою 15-50 (до 75) см, нечисленні або поодинокі, прямі або висхідні, міцні, прості, сіруваті від опушения або зелені.
Листки довжиною 1,5-8,5 см, шириною 0,3-3 см, супротивні, іноді верхні чергові, ланцетні до лінійних.
Суцвіття — верхівкова, одиночна, густа китиця довжиною 5-30 см, іноді в пазухах верхніх листків бувають бічні китиці; всі китиці звужені догори. Квітки на волохатих або залозистих квітконіжках; Чашечка війчата, з чотирьох, нерівних по довжині, довгастих, ланцетових часток; Віночок яскраво-блакитний або синій, іноді рожевий, фіолетовий або білий, довжиною 6-7 мм, розділений на чотири кілька відхилених в сторони, нерівних по ширині, ланцетних частини. Тичинки майже рівні або коротші від віночка, прямі; Пиляки яйцеподібні.
Плід — коробочка, оберненояйцеподібна або округла, дволопатева, на верхівці злегка виїмчаста, незначно опушена простими та залозистими волосками, з тупими на верхівці частками довжиною та шириною 2-4 мм. Насіння плоско-опукле, довжиною близько 0,75 мм та шириною близько 0,5 мм, широко яйцеподібне, тупе, гладке.
Вид поширений у Європі та Азії; в Україні у Прикарпатті, лісостепу, степу, росте на лісових галявинах, у степах та горах.
Veronica spicata là một loài thực vật có hoa trong họ Mã đề. Loài này được (L.) Opiz miêu tả khoa học đầu tiên năm 1852.[1]
Veronica spicata là một loài thực vật có hoa trong họ Mã đề. Loài này được (L.) Opiz miêu tả khoa học đầu tiên năm 1852.
Veronica spicata L.
Синонимы
Веро́ника колоси́стая (лат. Verónica spicáta) — многолетнее травянистое растение, вид рода Вероника (Veronica) семейства Подорожниковые (Plantaginaceae)[2]; ранее этот род включали в семейство Норичниковые (Scrophulariaceae) или в семейство Верониковые (Veronicaceae)[2].
Другие русские названия: вероничник колосистый, вероника колосковая[3].
Западная Европа: Испания (северо-восток), Франция, Италия (север), Германия, Бельгия, Нидерланды, Чехословакия, Швейцария, Австрия, Венгрия (в основном по Дунаю и на западе), Румыния, Болгария, страны бывшей Югославии, Албания, Польша, Дания, Швеция (юг), Финляндия (крайний юг), Великобритания (южная половина), Румыния (северо-восток);
Азия: Северо-Восточная Турция, Китай (западная и северная части Джунгарии: бассейн реки Текес, хребет Борохоро, озеро Сайрам, бассейн реки Джергалан, верховья Иртыша), Монголия (крайний северо-запад Монгольского Алтая).
Юго-западная граница ареала проходит несколько западнее Пиренеев.
На территории России и сопредельных стран встречается от западной границы до верховьев Енисея на восток (заходит на правобережье до района Минусинска), встречается на Памиро-Алае, в Тянь-Шане, Джунгарском Алатау, Тарбагатае, Сауре и на большей части Алтая.
Северная граница в европейской части проходит примерно по линии Финский залив — устье реки Вычегды — река Печора около 66° северной широты. В Сибири на севере ареал достигает по долине Иртыша 60° северной широты, на Оби 57°45', на левобережье Енисея — 56°.
На юге достигает низовьев Дона и Волги, нижнего течения Урала, верховьев Эмбы, Тобола, бассейна озера Тенгиз, Каркаралинских гор, окрестностей Семипалатинска и Бийска, встречается по всей части южной Украины, на Кавказе — в Краснодарском, Ставропольском краях, Кабардино-Балкарии, Северной Осетии, Дагестане, Грозненской области, а также в Грузии и северо-западной части Армении; встречается в Крыму, Молдавии.
В лесах (преимущественно в борах) и в степях, реже встречается в горах до субальпийского пояса, на щебнистых склонах, на лесных лужайках. Предпочитает сухую почву и хорошее освещение.
Корневище тонкое, горизонтальное.
Стебли высотой 15—50 (до 75) см, в незначительном числе или одиночные, прямые или восходящие, крепкие, простые, сероватые от опушения или зелёные.
Листья длиной 1,5—8,5 см, шириной 0,3—3 см, супротивные, иногда верхние очерёдные, ланцетные до линейных. Нижние листья продолговатые до яйцевидно-округлых, на черешках, с клиновидным, реже округлым основанием, на верхушке туповатые, по краю коротко зубчато-пильчатые или городчатые, на верхушке цельнокрайние и заострённые. Верхние — сидячие, туповато-зубчатые или цельнокрайние, на верхушке островатые. Прицветники линейно-шиловидные, почти равны чашечке, железистоволосистые.
Соцветие — верхушечная, одиночная, густая кисть длиной 5—30 см, иногда в пазухах верхних листьев бывают боковые кисти; все кисти суженные кверху. Цветки на мохнатых или железистомохнатых цветоножках, обычно короче чашечки или почти сидячие; чашечка ресничатая, из четырёх, неравных по длине, продолговатых, ланцетных долей; венчик ярко-голубой или синий, иногда розовый, фиолетовый или белый, длиной 6—7 мм, разделённый на четыре несколько отклоненных в стороны, неравных по ширине, ланцетных доли. Тычинки почти равны или короче венчика, прямые; пыльники яйцевидные.
Коробочка обратнояйцевидная или округлая, двулопастная, на верхушке слегка выемчатая, незначительно опушенная простыми и железистыми волосками, с тупыми на верхушке долями длиной и шириной 2—4 мм. Семена плоско-выпуклые, длиной около 0,75 мм и шириной около 0,5 мм, широко яйцевидные, тупые, гладкие.
На Южном Урале более обычна узколистная и остролистная форма, с коротким и узким соцветием.
В культуре с 1570 года.
Цветёт с середины июня. Продолжительность цветения более 35 дней.
Может давать самосев. Размножают делением куста, стеблевыми черенками и семенами, которые высевают осенью в грунт.
Красива в одиночной посадке и в миксбордере. Хорошо сочетается с камнеломками, очитками, гвоздиками, геранью далматской.
К почве не требовательна. Солнцелюбива. Засухоустойчива, но переувлажнение переносит.
В средней полосе России зимует без укрытия[4].
Вид Вероника колосистая входит в род Вероника (Veronica) семейства Подорожниковые (Plantaginaceae) порядка Ясноткоцветные (Lamiales).
Веро́ника колоси́стая (лат. Verónica spicáta) — многолетнее травянистое растение, вид рода Вероника (Veronica) семейства Подорожниковые (Plantaginaceae); ранее этот род включали в семейство Норичниковые (Scrophulariaceae) или в семейство Верониковые (Veronicaceae).
Другие русские названия: вероничник колосистый, вероника колосковая.
穗花婆婆纳（学名：Veronica spicata）为車前草科婆婆纳属下的一个种。
.jpg)
.jpg)
|access-date=中的日期值 (帮助)
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 