The dumb gulper shark (Centrophorus harrissoni) is a rare and endangered deepwater dogfish, known from only along the east coast of Australia and isolated spots north and west of New Zealand. It is also known as the dumb shark, Harrison's deep-sea dogfish, or Harrison's dogfish.[1]
The dumb gulper shark may grow to be 43 in (110 cm) long and has a long, robust head, a long, flattened snout, a large y mouth, and large, green eyes, which help it see at 820 to 1260 ft (250 to 385 m) under water.[2][3] The body is slender and of moderate size, and is grey to greyish-brown in colour, with a paler underside. Of the two dorsal fins, the first is larger than the second, and each has a short spine, a white rear margin, and a dark blotch towards the front, which is more distinct in juveniles.[2] The large caudal fin is asymmetrical, with a longer upper than lower lobe.[3]
The broad teeth of this species differ between the upper and lower jaws, with the lower teeth being much larger. The teeth also differ between the male and female, with the male having much more erect, upright upper teeth, and upward-curving tips on the lowers.[2] The dumb gulper shark is very similar in appearance to the closely related little gulper shark.
This shark is found off the coasts of eastern Australia and New Zealand.[4][5] Its habitat is in the demersal zone on the upper to middle continental slope.
These sharks eat mostly teleost fishes (particularly myctophids), cephalopods and crustaceans.[6] Females produce a maximum of one to two pups every one to two years. Evidence suggests that the left-side uterus is less functional than the right-side.[7] They can live up to 46 years on average.
The population size is unknown, but numbers have decreased as much as 99% in some areas since the 1970s. This species is harvested, by trawling or drop lining, for meat and liver oil (squalene). Upper-slope dogfish species are more vulnerable to capture than midslope species, because they are targeted throughout their vertical distribution and most of their local geographic distribution.[8] The low reproductive rate, late age of maturity, and long lifespan typical of these sharks means they are likely unable to recover quickly after depletion.
Action is being taken to preserve the dumb gulper, which includes being incorporated into the Environmental Protection and Biodiversity Conservation (EPBC) Act to create a plan to keep this species safe. In response to this species’ inherent low productivity and continuing reduced numbers, managers have introduced landing restrictions and area closures to enhance C. harrissoni stocks in southern Australian waters.[7]
The New Zealand Department of Conservation has classified the dumb gulper shark as "Data Deficient" with the qualifier "Threatened Overseas" under the New Zealand Threat Classification System.[9]
The dumb gulper shark (Centrophorus harrissoni) is a rare and endangered deepwater dogfish, known from only along the east coast of Australia and isolated spots north and west of New Zealand. It is also known as the dumb shark, Harrison's deep-sea dogfish, or Harrison's dogfish.
El quelvacho mudo (Centrophorus harrissoni), es una especie de tiburón de aguas profundas, conocido sólo en dos lugares, uno cerca del Taiwán y el otro a lo largo de la costa este de Australia. También es conocido como tiburón Harrison de aguas profundas. Puede crecer hasta 43 a 109 cm de largo y tiene ojos grandes y verdes que ayudan a ver hasta unos 250 a 385 metros de profundidad.
El quelvacho mudo se encuentra en la costa este de Australia, Nueva Gales del Sur, Victoria, Queensland y Tasmania, y también se ha registrado frente a Nueva Zelanda. Su hábitat se encuentra sobre la plataforma continental. Los quelvachos mudos viven en aguas profundas que es normalmente cerca de 290 a 790 metros. Son similares a otras especies de tiburones en el aspecto. Las hembras paren hasta 2 crías en un año o cada dos años. Su edad promedio en que pueden vivir hasta 46 años e incluso puede vivir hasta los mayores que eso. Estos tiburones se comen a los peces en su mayoría peces pequeños y crustáceos. El tamaño de la población es desconocida, pero en la década de 1970 ha habido por lo menos una reducción del 99% de la población en algunas zonas. Esta especie se captura para el aceite de hígado, pero la baja tasa reproductiva, la edad tardía de madurez y larga vida útil típica de estos tiburones significa que especies como el quelvacho mudo no son capaces de recuperarse rápidamente después de su agotamiento. Ellos llaman a esto la pesca de arrastre demersal. No se están adoptando medidas para preservar la cuota de quelvacho mudo que incluye su incorporación a la Protección Ambiental y Conservación de la Biodiversidad (EPBC), de lo que significa que tiene que haber un plan para mantener esta especie de seguridad.
Esta especie puede ser el mismo como el Centrophorus uyato.
El quelvacho mudo (Centrophorus harrissoni), es una especie de tiburón de aguas profundas, conocido sólo en dos lugares, uno cerca del Taiwán y el otro a lo largo de la costa este de Australia. También es conocido como tiburón Harrison de aguas profundas. Puede crecer hasta 43 a 109 cm de largo y tiene ojos grandes y verdes que ayudan a ver hasta unos 250 a 385 metros de profundidad.
El quelvacho mudo se encuentra en la costa este de Australia, Nueva Gales del Sur, Victoria, Queensland y Tasmania, y también se ha registrado frente a Nueva Zelanda. Su hábitat se encuentra sobre la plataforma continental. Los quelvachos mudos viven en aguas profundas que es normalmente cerca de 290 a 790 metros. Son similares a otras especies de tiburones en el aspecto. Las hembras paren hasta 2 crías en un año o cada dos años. Su edad promedio en que pueden vivir hasta 46 años e incluso puede vivir hasta los mayores que eso. Estos tiburones se comen a los peces en su mayoría peces pequeños y crustáceos. El tamaño de la población es desconocida, pero en la década de 1970 ha habido por lo menos una reducción del 99% de la población en algunas zonas. Esta especie se captura para el aceite de hígado, pero la baja tasa reproductiva, la edad tardía de madurez y larga vida útil típica de estos tiburones significa que especies como el quelvacho mudo no son capaces de recuperarse rápidamente después de su agotamiento. Ellos llaman a esto la pesca de arrastre demersal. No se están adoptando medidas para preservar la cuota de quelvacho mudo que incluye su incorporación a la Protección Ambiental y Conservación de la Biodiversidad (EPBC), de lo que significa que tiene que haber un plan para mantener esta especie de seguridad.
Esta especie puede ser el mismo como el Centrophorus uyato.
Centrophorus harrissoni Centrophorus generoko animalia da. Arrainen barruko Centrophoridae familian sailkatzen da.
Centrophorus harrissoni Centrophorus generoko animalia da. Arrainen barruko Centrophoridae familian sailkatzen da.
Il centroforo ottuso (Centrophorus harrissoni McCulloch, 1915) è un raro squalo della famiglia dei Centroforidi.
Il centroforo ottuso è una specie di acque profonde relativamente poco conosciuta, con testa allungata e robusta, muso lungo e appiattito, bocca grande e occhi enormi. Il corpo, che può raggiungere una lunghezza massima di 111 cm, è sottile e di dimensioni moderate, ed è di colore variabile tra il grigio e il bruno-grigiastro, con regioni inferiori più chiare. Possiede due pinne dorsali, la prima più grande della seconda: ognuna di esse è dotata di una breve spina, un margine posteriore bianco e una chiazza scura verso la parte anteriore, più evidente nei giovani. La grossa pinna caudale è asimmetrica, con lobo superiore più lungo di quello inferiore.
I denti del centroforo ottuso sono larghi e a forma di lama, e quelli situati sulla mascella inferiore sono molto più grandi di quelli della mascella superiore. È interessante notare che anche maschi e femmine hanno denti di forma differente: nei maschi i denti della mascella superiore sono molto più allungati e verticali e quelli della mascella inferiore hanno le punte ricurve all'insù. Il centroforo ottuso ha un aspetto simile a quello del centroforo boccanera (Centrophorus uyato), suo stretto parente, e potrebbe non essere una specie a parte, ma una semplice varietà di quest'ultimo[2].
Abbiamo solamente poche informazioni riguardo alla biologia del centroforo ottuso. Si nutre di pesci, in particolare dei piccoli pesci di acque profonde della famiglia Myctophidae (pesci lanterna), così come di crostacei e di cefalopodi. Probabilmente raggiunge la maturità sessuale ad età relativamente avanzata: il maschio maturo più piccolo di cui siamo a conoscenza raggiungeva una lunghezza di circa 82 cm; tuttavia potrebbe trattarsi di una specie longeva, in quanto forme ad esso strettamente imparentate possono vivere fino alla sorprendente età di 46 anni o più. Si ritiene che la femmina di centroforo ottuso partorisca piccoli vivi, e che potrebbe avere un basso tasso riproduttivo, dando alla luce soltanto uno o due piccoli ogni uno o due anni[2].
In passato si pensava che il centroforo ottuso fosse presente sia lungo le coste occidentali dell'Australia che lungo quelle orientali, ma attualmente si tende a considerare la forma occidentale una specie separata (Centrophorus westraliensis); esso sarebbe quindi presente unicamente nelle acque attorno a Nuovo Galles del Sud, Victoria e Tasmania. È stato segnalato anche al largo della Nuova Zelanda e, forse, della Nuova Caledonia; tuttavia, le segnalazioni che vorrebbero la specie presente nelle acque attorno a Taiwan, lungo le coste orientali del Sudafrica e nelle regioni occidentali del Nordatlantico sono piuttosto dubbie e necessitano di ulteriori indagini. È presente nei settori superiori e mediani della piattaforma continentale, dove vive in prossimità del fondale, generalmente a profondità comprese tra i 220 e i 790 m[2].
Il centroforo ottuso è soggetto alla pesca a strascico, e nel Nuovo Galles del Sud viene anche catturato con la tecnica del droplining (consistente nel posizionare verticalmente nell'acqua lunghe lenze munite di tutta una serie di ami). In alcune aree è stata riscontrata una drammatica diminuzione della popolazione, con declini di oltre il 99% tra il 1976-77 e il 1996-97, e oggi la specie potrebbe essere presente in numero considerevole solamente nelle aree dove non può essere catturata. Le specie del genere Centrophorus vengono catturate per la carne e per l'olio di fegato, ma il basso tasso riproduttivo, il tardo raggiungimento della maturità sessuale e la longevità di questi squali di acque profonde fanno sì che specie come il centroforo ottuso non riescano a riprendersi rapidamente dopo un intenso sfruttamento[1].
Nel 2003, cambiamenti nel regolamento della pratica della pesca a strascico da parte delle autorità australiane hanno introdotto nuovi limiti al numero di catture consentite di centrofori ottusi. Inoltre, non è più possibile trattenere i fegati delle specie di Centrophorus a meno che non vengano sbarcate anche le carcasse dai quali essi sono stati espiantati. In Australia sono state formulate raccomandazioni per inserire il centroforo ottuso tra le specie in pericolo di estinzione ai fini della legge sulla protezione ambientale e la conservazione della biodiversità (Environmental Protection and Biodiversity Conservation Act), un inserimento che prevederebbe l'istituzione di un piano di recupero per questo squalo di acque profonde così poco conosciuto[1].
Il centroforo ottuso (Centrophorus harrissoni McCulloch, 1915) è un raro squalo della famiglia dei Centroforidi.
De langsnuitzwelghaai (Centrophorus harrissoni) is een vis uit de familie van de zwelghaaien en snavelhaaien (Centrophoridae) en behoort derhalve tot de orde van doornhaaiachtigen (Squaliformes). De vis kan een lengte bereiken van 110 centimeter.
De langsnuitzwelghaai is een zoutwatervis. De vis prefereert diep water en leeft hoofdzakelijk in de Grote Oceaan ten oosten van Australië op dieptes tussen 250 en 790 meter.
De langsnuitzwelghaai is voor de visserij van geen belang. In de hengelsport wordt er weinig op de vis gejaagd.
De langsnuitzwelghaai (Centrophorus harrissoni) is een vis uit de familie van de zwelghaaien en snavelhaaien (Centrophoridae) en behoort derhalve tot de orde van doornhaaiachtigen (Squaliformes). De vis kan een lengte bereiken van 110 centimeter.
O Centrophorus harrissoni é uma espécie de tubarão pertencente à familia Centrophoridae.[2][3]
O Centrophorus harrissoni é uma espécie de tubarão pertencente à familia Centrophoridae.
Загальна довжина сягає 1,11 м, зазвичай 90 см при вазі 4-5 кг. Спостерігається статевий диморфізм: самці більші за самиць. Голова конічної форми. Морда трохи сплощена. Очі відносно великі, овальні з мигальною перетинкою. Позаду очей, трохи нижчі присутні невеликі бризкальца. Ніздрі розташовано неподалік кянчика морди. Рот на нижній стороні голови, має серпоподібну форму. Зуби з 1 верхівкою, у молодої акули-самця нахилені всередину рота, у дорослої — стоять вертикально. У самиць нахил зубів не спостерігається. На верхній щелепі є 37-39 зубів, на нижній — 30-31. Зуби нижньої щелепи більші, ніж верхньої. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб подовжений, циліндричний. Осевий скелет має 53-59 хребців. Грудні плавці великі, добре розвинені. Має 2 спинних плавця. Перший спинний плавець більше за другий, розташовано за грудними плавцями. Другий спинний плавець — за черевними плавцями. На передній частині спинних плавців є невелики шипики. Черевні плавці маленькі. У хвостового плавця погано розвинена нижня лопать В усіх плавців округла верхівка. Анальний плавець відсутній.
Забарвлення спини сіре або сіро-коричневе, черево світле. У молодих особин задня крайка плавців світла, іноді з темною плямою в основі плавців. Очі зеленого кольору.
Тримається на глибинах від 200 до 1050 м, зазвичай — 250—790 м на верхньому та середньому континентальному шельфі. Одинак. Здійснює добові міграції — вночі підіймається ближче до поверхні. Активна вночі. Живиться дрібною костистою рибою та крабами, молюсками, морськими черв'ями.
Це яйцеживородна акула. Стосовно процесу парування та розмноження відомо замало.
Переважно використовується для виробництва рибного борошна та отримання сквалена з печінки. Проте стала дуже рідкісною.
Тривалість життя становить 40-45 років.
Мешкає біля південного-сходу Австралії (Квінсленд, Вікторія, Новий Південний Вельс), о. Тасманія, Нової Зеландії, о. Нова Каледонія.
Centrophorus harrissoni McCulloch, A.R., 1915
Ареал
Австралийская короткошипая акула[1] (лат. Centrophorus harrissoni) — вид хрящевых рыб рода короткошипых акул одноимённого семейства отряда катранообразных. Эти акулы обитают у восточного побережья Австралии на глубине 220—790 м. Вероятно, размножаются яйцеживорождением. Основу рациона составляют костистые рыбы. Максимальная длина — 111 см[2].
Впервые вид описан в 1915 году[3]. Голотип представляет собой самку длиной 76 см, полученную на острове Габо[en], Виктория, Австралия, между 1909 и 1914 годами[4]. Этот вид очень близок к ржавой короткошипой акуле, и некоторые авторы рассматривают их как синонимы[5]. Родовое название происходит от слов греч. κεντρωτός — «утыканный шипами» и греч. φορούν — «носить»[6].
Австралийские короткошипые акулы встречаются только у восточного побережья Австралии (Новый Южный Уэльс, Виктория, Квинсленд), Тасмании и Новой Зеландии. Эти донные рыбы держатся верхней и средней части материкового склона на глубине от 220 до 790 м[7], а по некоторым данным — до 1050 м.[8].
У австралийских короткошипых акул удлинённое тело и рыло. Расстояние от кончика параболического рыла до основания второго спинного плавника составляет 61,9—63,2 %, а до первого спинного плавника — 30,4—32 % длины тела. Дистанция между равно спинными плавниками равна 18,2—20,6 от длины тела. Длина головы — 22,4—24,6 длины тела, в 2,7—3 раза больше ширины рта, а ширина равна 13,2—14 % длины тела. Расстояние от кончика рыла до рта составляет 11,4—12,4% длины тела, в 2—2,2 раза больше высоты головы и в 1,3—1,5 раза превосходит ширину рта, которая составляет 7,8—8,5 % длины тела. Грудные плавники довольно большие, длина по переднему краю равна 11,9—12,4 % длины тела и в 2,3—2,4 раза превосходит длину их основания. Хвостовой плавник большой, длина дорсально-каудального края составляет 19—19,5 % от длины тела. Высота довольно крупного и высокого спинного плавника равна 6,2—7 % длины тел. У молодых акул на передней поверхности спинных плавников имеется тёмное скошенное пятно, а в верхней части каудального края — белое пятно. У взрослых тёмное пятно менее заметно, а белое превращается в узкую белую окантовку, которой нет у крупных экземпляров. Анальный плавник отсутствует. Глаза крупные, удлинённые. Позади глаз имеются дыхальца. У фронтального основания спинных плавников расположены крупные шипы. Заострённые зубы имеют форму лезвий. Нижние зубы намного крупнее верхних. У самок и неполовозрелых самцов верхние зубы сильно скошены, одинаковой формы. У взрослых самцов они выпрямляются. Тело покрывают плакоидные ромбовидные высокие чешуи. По бокам чешуи не перекрывают друг друга, придавая коже акулы характерный «зернистый» вид (отсюда и видовое название)[2]. Каудальный свободный конец грудных плавников узкий и удлинённый, он длиннее основания[5].
Второй спинной плавник немного уступает по размерам первому. Хвостовой плавник асимметричен, нижняя лопасть намного короче верхней. Латеральные кили и прекаудальная выемка на хвостовом стебле отсутствуют. [5].
Максимальная зарегистрированная длина составляет 111 см.
Австралийские короткошипые акулы размножаются яйцеживорождением. Эмбрионы питаются исключительно желтком. В помёте 1 или 2 новорожденных. Очевидно, левый яичник менее функционален по сравнению с правым[9].
Рацион австралийских короткошипых акул состоит из костистых рыб, особенно миктофов, и головоногих и ракообразных.
Австралийские короткошипые акулы не представляют опасности для человека. Подобно прочим глубоководным акулам со схожим жизненным циклом они чувствительны к перелову. В качестве прилова они попадают в коммерческие донные ярусы, тралы и жаберные сети. Документально подтверждено, что в некоторых местах их численность с 1970-х годов снизилась на 99%[10][11]. Международный союз охраны природы присвоил этому виду статус «На грани исчезновения»[12].
Австралийская короткошипая акула (лат. Centrophorus harrissoni) — вид хрящевых рыб рода короткошипых акул одноимённого семейства отряда катранообразных. Эти акулы обитают у восточного побережья Австралии на глубине 220—790 м. Вероятно, размножаются яйцеживорождением. Основу рациона составляют костистые рыбы. Максимальная длина — 111 см.
哈氏刺鯊（學名Centrophorus harrissoni）是一種很罕有的鯊魚，現時只知在近台灣及南澳洲州曾發現其蹤影。牠們可以生長達1.09米，有很大及綠色的眼睛，一般生活在250-385米水深處。
有指哈氏刺鯊其實就是近親的同齒刺鯊。
哈氏刺鯊（學名Centrophorus harrissoni）是一種很罕有的鯊魚，現時只知在近台灣及南澳洲州曾發現其蹤影。牠們可以生長達1.09米，有很大及綠色的眼睛，一般生活在250-385米水深處。
有指哈氏刺鯊其實就是近親的同齒刺鯊。
