Der Goldfell-Schüppling (Pholiota aurivella, syn. Ph. cerifera) ist eine Pilzart aus der Familie der Träuschlingsverwandten. Bisweilen wird der Name auch fälschlicherweise für den Hochthronenden Schüppling (Ph. limonella) gebraucht.[1]:524
Das Epitheton des wissenschaftlichen Artnamens besteht aus den beiden Wortelementen „aur-“ von lat. „aurum“ (Gold) sowie lat. „vellus“ (Vlies, Fell) und nimmt auf die rostgelbe, schuppige Hutoberfläche Bezug.[2]:88 [3]:105
Das wohl auffälligste Merkmal des Goldfell-Schüpplings ist sein gold- bis dunkel- oder rostgelber Hut. Seine Oberfläche ist mit Schuppen besetzt, die dunkler als der Hut sind. Im Anfangsstadium ist der kugelförmige Hut geschlossen und teilweise – auch am Rand – mit Resten des Velums bedeckt, später breitet er sich aus und nimmt eine gewölbte Form an. Daraus resultierend kann der dickfleischige Hut 5–12(–16) cm breit werden. Vor allem bei feuchter Witterung ist der Hut schmierig oder etwas schleimig. Die Lamellen sind zunächst gelb getönt. Später färben sie sich oliv-rostbraun. Die Schneide ist oft bewimpert. Das Sporenpulver ist ebenfalls rostbraun. Der gekrümmte Stiel ist im Durchschnitt 5–8 cm lang bei einer Dicke von etwa einem bis zwei Zentimetern. Er ist nur wenig heller als der Hut gefärbt. Die Oberfläche ist faserig-flockig bis schwach faserig-schuppig und nicht schleimig. Das weiß-gelbe Fleisch ist fest und zäh. Jedoch weist das hyphennahe Fleisch im Stiel (also an der Stielbasis) eine rostbraune Färbung auf. Der Geruch wird als rettichartig beschrieben, der Geschmack ist mild.
Die Sporen sind elliptisch geformt und besitzen einen feinen Keimporus. Sie messen 7–10 × 4,5–6 Mikrometer. Die Cheilozystiden sind schlank flaschenförmig. Die Chrysozystiden sind etwas länger und zugespitzt.[4]:252
Es gibt einige weitere Schüpplinge mit gelbem Hut und dunkleren Schuppen. Der Schleimige Schüppling (Ph. adiposa) besitzt einen schleimigen Stiel; die Sporen messen 5,5–6,5 × 3–4 µm.[4]:252 Der Fettige Schüppling (Ph. lucifera) wächst an im Boden vergrabenem Holz. Ebenso ist der Pinsel-Schüppling (Ph. jahnii) häufig scheinbar am Boden zu finden. Er besitzt abstehende Schuppen. Auch der kleinere Hochthronende Schüppling (Ph. limonella) ist matt gelb bis fast weißlich oder braungelb gefärbt. Seine Sporen messen 6,5–8 × 4–5 µm. Die drei letztgenannten Arten sind in der Regel kleiner als der Goldfell-Schüppling, wobei die Hüte maximal einen Durchmesser von 8 cm aufweisen.
Der Goldfell-Schüppling ist in Buchen-, Tannen-Buchen- und Tannen-Wäldern zu finden. Er lebt parasitisch oder als Saprobiont an lebenden und frisch gefällten Stämmen. Besiedelt werden vor allem Laubbäume, in erster Linie Rotbuchen, seltener auch Nadelholz.
Die Fruchtkörper erscheinen im Herbst, vor allem von September bis November, selten auch während der Wintermonate und im Frühjahr. Sie wachsen büschelig und können von der Region der Basis des Baumes bis zur Baumkrone in Erscheinung treten. Die Fruchtkörper bevorzugen zum Hervortreten Wunden und Spalten in der Rinde.
Der Goldfell-Schüppling ist in der Holarktis verbreitet. So ist er in Europa, Nordasien, Nordafrika und Nordamerika, dort besonders in Kanada anzutreffen. In Europa reicht das Gebiet von Großbritannien und Frankreich im Westen bis Estland und Weißrussland im Osten sowie nordwärts bis Fennoskandinavien und in den Süden bis Italien, Griechenland und Rumänien. In Deutschland ist der Pilz vom Flachland bis ins untere Bergland verstreut anzutreffen. Generell ist die Art im Flachland weiter verbreitet als im Gebirge.[4]:252
Es wurde eine var. cerifera beschrieben, die sich durch einen trockneren Hut, keulige Cheilozystiden und eine relativ ausgeprägte Bindung an Weiden (Salix) auszeichnet. Allerdings sind diese Merkmale nicht konstant.[5]:374
Der Goldfell-Schüppling ist essbar, jedoch nicht sehr schmackhaft. Junge Fruchtkörper können im Mischpilz-Gericht verwendet werden.[6]:68
Der Goldfell-Schüppling (Pholiota aurivella, syn. Ph. cerifera) ist eine Pilzart aus der Familie der Träuschlingsverwandten. Bisweilen wird der Name auch fälschlicherweise für den Hochthronenden Schüppling (Ph. limonella) gebraucht.:524
Das Epitheton des wissenschaftlichen Artnamens besteht aus den beiden Wortelementen „aur-“ von lat. „aurum“ (Gold) sowie lat. „vellus“ (Vlies, Fell) und nimmt auf die rostgelbe, schuppige Hutoberfläche Bezug.:88 :105
Pholiota aurivella is a species of fungus in the family Strophariaceae that is found in native forest of New Zealand,[3] southern Canada, and in the United States. It is frequently found in the American West and Southwest, especially in late summer and fall. Most field guides list it as inedible,[4][5][6] with one reporting that it contains toxins which cause gastric upset.[7] According to David Arora, the taste resembles "marshmallows without the sugar."[2] It is sticky or slimy when moist and grows in clusters on live or dead trees.[6][4]
The cap colour is bright to golden yellow, viscid when young with relatively dark scales. The stem is pale, and scaly closer to the bottom.[2]
Pholiota limonella and its subspecies are very similar, seeming to differ only in the spores.[2]
Pholiota aurivella is a species of fungus in the family Strophariaceae that is found in native forest of New Zealand, southern Canada, and in the United States. It is frequently found in the American West and Southwest, especially in late summer and fall. Most field guides list it as inedible, with one reporting that it contains toxins which cause gastric upset. According to David Arora, the taste resembles "marshmallows without the sugar." It is sticky or slimy when moist and grows in clusters on live or dead trees.
The cap colour is bright to golden yellow, viscid when young with relatively dark scales. The stem is pale, and scaly closer to the bottom.
Pholiota limonella and its subspecies are very similar, seeming to differ only in the spores.
Kultahelokka (Pholiota aurivella) on puolipallomainen, kupera tai laakeneva ruskeankeltainen helokkalaji. Sen heltat ovat aluksi kellertävät ja muuttuvat vanhemmiten oliivinsävyisiksi. Jalka on kellertävä ja siinä on rengasmainen vanhemmista sienistä puuttuva vyö. Helokka on ruokasienenä mitätön, mauton ja hajuton sieni. Se kasvaa usein korkealla puissa, pääasiassa koivulla ja haavalla. Sieni kasvaa melko harvinaisena Etelä-Suomessa.[2]
Kultahelokka (Pholiota aurivella) on puolipallomainen, kupera tai laakeneva ruskeankeltainen helokkalaji. Sen heltat ovat aluksi kellertävät ja muuttuvat vanhemmiten oliivinsävyisiksi. Jalka on kellertävä ja siinä on rengasmainen vanhemmista sienistä puuttuva vyö. Helokka on ruokasienenä mitätön, mauton ja hajuton sieni. Se kasvaa usein korkealla puissa, pääasiassa koivulla ja haavalla. Sieni kasvaa melko harvinaisena Etelä-Suomessa.
Auksaviršė skujagalvė (lot. Pholiota aurivella) – skujagalvių (Pholiota) genties grybų rūšis.
Vaisiakūniai vidutinio dydžio, retai dideli. Kepurėlė 5-10(13) cm skersmens, retai didesnė, mėsinga, geltona, rusvai geltona, lipni, apšepusi rusvais, prigludusiais žvyneliais. Lakšteliai kreminiai, vėliau - gelsvai rudi. Kotas 4-8(10)x0,5-2(3) cm, kietas, sumedėjęs, lygus arba pašiurpęs, su voratinkliška apvalkalo žieviška liekana. Sporos 8-10x5-6 μm.
Būdingi požymiai: geltoname fone rudai žvynuota, gliti kepurėlė, trama nekarti, gelsva.
Auga grupelėmis, parkuose, miškuose, pakelėse, skveruose ant lapuočių, net soduose ant obelų pažeistose medžių vietose. Valgoma, menkavertė. Dažna.
Lietuvos grybų atlasas, Vincentas Urbonas, Kaunas, LUTUTĖ, 2007, ISBN 978-9955-692-59-1, p. 244
Auksaviršė skujagalvė (lot. Pholiota aurivella) – skujagalvių (Pholiota) genties grybų rūšis.
Vaisiakūniai vidutinio dydžio, retai dideli. Kepurėlė 5-10(13) cm skersmens, retai didesnė, mėsinga, geltona, rusvai geltona, lipni, apšepusi rusvais, prigludusiais žvyneliais. Lakšteliai kreminiai, vėliau - gelsvai rudi. Kotas 4-8(10)x0,5-2(3) cm, kietas, sumedėjęs, lygus arba pašiurpęs, su voratinkliška apvalkalo žieviška liekana. Sporos 8-10x5-6 μm.
Būdingi požymiai: geltoname fone rudai žvynuota, gliti kepurėlė, trama nekarti, gelsva.
Auga grupelėmis, parkuose, miškuose, pakelėse, skveruose ant lapuočių, net soduose ant obelų pažeistose medžių vietose. Valgoma, menkavertė. Dažna.
De goudvliesbundelzwam (Pholiota aurivella, synoniem Pholiota adiposa) is een paddenstoel die zich vestigt op levend hout en na het gedood te hebben er op verder leeft als saprofyt. Men noemt dit type zwammen ook wel necrotrofe parasiet.
De tot 12 cm grote hoed van de goudvliesbundelzwam is in de jeugd bol, zeer slijmerig en bekleed met bruine schubjes. Oudere exemplaren hebben een vlakke hoed, die steeds meer indroogt. De kleur van de hoed varieert van lichtgeel tot goudgeel. De lamellen zijn lichtgeel, later roestbruin. De steel is gelig en kan schubjes hebben. De sporen zijn bruin.
De goudvliesbundelzwam komt meestal in bundels voor op loofbomen, vaak beuk, in bossen en parken van september tot november. De soort is in Nederland vrij algemeen.
Deze zwam is eetbaar, maar niet smakelijk.
Mediabestanden die bij dit onderwerp horen, zijn te vinden op de pagina Pholiota aurivella op Wikimedia Commons. De goudvliesbundelzwam (Pholiota aurivella, synoniem Pholiota adiposa) is een paddenstoel die zich vestigt op levend hout en na het gedood te hebben er op verder leeft als saprofyt. Men noemt dit type zwammen ook wel necrotrofe parasiet.
Łuskwiak złotawy (Pholiota aurivella (Batsch) P. Kumm) – gatunek grzybów należący do rodziny pierścieniakowatych[1].
Pozycja w klasyfikacji: Pholiota, Strophariaceae, Agaricales, Agaricomycetidae, Agaricomycetes, Agaricomycotina, Basidiomycota, Fungi[1].
Po raz pierwszy takson ten zdiagnozował w roku 1786 Batsch nadając mu nazwę Agaricus aurivellus. Obecną, uznaną przez Index Fungorum nazwę nadał mu w roku 1871 P. Kumm., przenosząc go do rodzaju Pholiota[1]. Niektóre synonimy naukowe[2]:
Nazwę polską nadał Franciszek Błoński w 1890. W polskim piśmiennictwie mykologicznym gatunek ten ma też nazwy łuszczak złotawy i łuszczak złotorunny[3].
Średnica 5–12 cm. U młodych osobników jest stożkowy, później półkulisty, a w końcu płaski. Ma kolor złotożółty lub rdzawożółty z ciemniejszymi, przylegającymi łatkami. Na młodych grzybach na brzegu kapeluszu istnieją resztki częściowej osłony owocnika, dość szybko jednak bywają zmywane przez deszcz. Podczas wilgotnej pogody oraz u młodych okazów powierzchnia kapelusza jest lepka, a nawet śliska[4][5].
W młodości białe, potem oliwkowe i rdzawobrunatne o piłkowanym ostrzu, przylegające do trzonu lub nieco wykrojone ząbkiem[4].
Wysokość 10–12 cm, grubość do 1 cm. Jest włóknisty i ma tę samą barwę, co kapelusz, lub jest nieco jaśniejszy. Jego pierścień składa się z brunatnego koloru nitek tworzących wełnistą obrączkę, która później częściowo zanika. Pod pierścieniem pokryty jest brunatnymi kosmkami, powyżej jest żółtawo omszony[4][5].
W kapeluszu żółtawy, w trzonie nieco ciemniejszy, bez zapachu i niezmieniający koloru po uszkodzeniu. Ma łagodny smak[4].
Rdzawobrunatny. Zarodniki o rozmiarach 8 × 9-5-6 μm, elipsoidalne, gładkie[4].
Opisano występowanie tego gatunku w Ameryce Północnej, Europie, Korei, Japonii, Maroku oraz na Nowej Zelandii[6]. W Polsce jest pospolity na terenie całego kraju, zarówno na niżu, jak i w górach[4].
Rośnie na martwych i żywych drzewach liściastych, stwierdzono występowanie na następujących gatunkach i rodzajach tych drzew: klon jawor, kasztanowiec zwyczajny, olsza, brzoza brodawkowata, grab, buk, orzech włoski, topola, akacja, wierzba biała, wiąz i tylko wyjątkowo na jodle. Owocniki wytwarza od kwietnia do października[3].
Saprotrof i pasożyt[3], grzyb niejadalny.
.JPG)
.JPG)
Łuskwiak złotawy (Pholiota aurivella (Batsch) P. Kumm) – gatunek grzybów należący do rodziny pierścieniakowatych.
Pholiota aurivella je grzib[10], co go nojprzōd ôpisoł August Johann Georg Karl Batsch, a terŏźnõ nazwã doł mu Paul Kummer 1871. Pholiota aurivella nŏleży do zorty 'Pholiota' i familije Strophariaceae.[11][12] Żŏdne podgatōnki niy sōm wymianowane we Catalogue of Life.[11]
Pholiota aurivella je grzib, co go nojprzōd ôpisoł August Johann Georg Karl Batsch, a terŏźnõ nazwã doł mu Paul Kummer 1871. Pholiota aurivella nŏleży do zorty 'Pholiota' i familije Strophariaceae. Żŏdne podgatōnki niy sōm wymianowane we Catalogue of Life.
Вікісховище: Pholiota aurivella 
EOL: 188197 
NCBI: 13206 MB: 223664 IF: 223664 Лускатка золотиста, Опеньок золоторунний (Pholiota aurivella) — вид грибів роду Фоліота (Pholiota).
Цей гриб має брудно–золотисту або навіть іржаво-жовті шапки з розкиданими по всій поверхні червонуватими, досить великими лусками. Діаметр шапки до 18 см. У молодих грибочків форма у вигляді широкого дзвоника або напівсферична, у зрілих грибів вона випукло–розпростерта з оригінально підігнутим краєм. Поверхня шапки здається клейкою, її край із залишками покривала. Перевернувши шапку, видно широкі пластинки, які ніби приросли до ніжки зубцем. Розрізавши зріле плодове тіло, видно жовтувату м'якоть, яка біля основи здається коричневою.
Цей гриб росте численними групами плодових тіл на стовбурах листяних дерев, особливо верби та тополі, частенько навіть довкола них.
Лускатка золотиста — маловідомий їстівний шапковий гриб, який вживають свіжим і маринованим. Ознак, подібних із отруйними грибами, лускатка золотиста не має.
Лускатка золотиста, Опеньок золоторунний (Pholiota aurivella) — вид грибів роду Фоліота (Pholiota).
Pholiota aurivella là một loài nấm của chi Pholiota, trong họ Strophariaceae, thuộc bộ Agaricales. Loài này được tìm thấy trong các cánh rừng ở New Zealand[2] và ở Hoa Kỳ. Nấm xuất hiện ở khu vực phía tây và tây nam nước Mỹ, trong khoảng thời gian mùa hè và mùa thu. Một vài tài liệu liệt kê đây là nấm ăn được,[3] tuy nhiên nhà khoa học David Arora đánh giá nấm này "nên tránh dùng."[4] Nấm aurivella thường nhầy dính và mọc thành cụm trên các cây còn sống hoặc đã mục.[3][4]
Pholiota aurivella là một loài nấm của chi Pholiota, trong họ Strophariaceae, thuộc bộ Agaricales. Loài này được tìm thấy trong các cánh rừng ở New Zealand và ở Hoa Kỳ. Nấm xuất hiện ở khu vực phía tây và tây nam nước Mỹ, trong khoảng thời gian mùa hè và mùa thu. Một vài tài liệu liệt kê đây là nấm ăn được, tuy nhiên nhà khoa học David Arora đánh giá nấm này "nên tránh dùng." Nấm aurivella thường nhầy dính và mọc thành cụm trên các cây còn sống hoặc đã mục.
_P._Kumm_378165.jpg)
