Discoelius zonalis ist eine Art aus der Ordnung der Hautflügler (Hymenoptera) innerhalb der Solitären Faltenwespen (Eumeninae).
Die Wespen erreichen eine Körperlänge von 13 bis 15 Millimetern (Weibchen) bzw. 9 bis 15 Millimetern (Männchen). Die Wespen besitzen eine schwarze Grundfarbe. Über den Hinterleib verläuft eine deutliche gelbe Querbinde. Die Vorderflügel sind verdunkelt. Die Ecken des Pronotums sind schwarz, was Discoelius zonalis von der ähnlichen Art Discoelius dufourii unterscheidet, welche gelbe Ecken aufweist.
Die Art kommt von Frankreich bis in den Süden Skandinaviens und östlich bis in den Fernen Osten vor. Sie besiedelt lichte Wälder, Waldränder und Gebüsche. Die Tiere fliegen zum Teil auch in zwei Generationen von Anfang Mai bis Anfang September. Sie sind in Mitteleuropa selten.
Discoelius zonalis legt ihre Nester hauptsächlich in verlassenen Bohrgängen von Käfern in Totholz, aber auch in Schilf an. Die Zellzwischenwände werden aus zerkautem Blattmaterial angefertigt, das mit Speichel vermischt wird. Gelegentlich werden auch die übrigen Wände der Zelle mit dieser nach dem Aushärten braunen Masse ausgekleidet. Die Brut wird mit Raupen kleinerer Schmetterlinge versorgt. Die Art wird von der Goldwespe Chrysis brevitarsis parasitiert.
Discoelius zonalis ist eine Art aus der Ordnung der Hautflügler (Hymenoptera) innerhalb der Solitären Faltenwespen (Eumeninae).
De behangerswesp (Discoelius zonalis) is een vliesvleugelig insect uit de familie van de plooivleugelwespen (Vespidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1801 door Georg Wolfgang Franz Panzer.
Bronnen, noten en/of referenties
Струнка чорна оса. Жовтий колір розвинутий у обох статей тільки на наличнику та вузьких перев'язках на першому і другому сегментах черевця. Від близьких видів відрізняється мандибулами, які розширюються до гори. Довжина тіла — 9-16 мм.режим збереження популяцій та заходи з охорони Необхідно зберігати біотопи, сприятливі для існування виду, скоротити вирубку старих дерев.
Транспалеарктичний вид. В Україні зустрічається скрізь, але в степовій зоні переважно в байрачних та заплавних лісах.
Дендробіонт. На рік дає 2 генерації. Літає протягом усього теплого періоду року. Самиці гніздяться в порожнинах ходів личинок комах-ксилофагів. Гнізда розділяються на комірки перегородками із частково пережованих вирізок листків. Для личинок заготовляє гусінь ямкочервоних молей або личинок пильщиків. Імаго — антофіли. Зимує в гнізді на стадії передлялечки.
Загрози: санітарні вирубки лісу і застосування пестицидів для знищення шкідників лісу і садів.
Вид заселює штучні гніздові конструкції типу вуликів Фабру.
Поиск изображений
на Викискладе
Discoelius zonalis (лат.) — вид одиночных ос семейства Vespidae. Включен в Красную книгу Украины[1].
Палеарктика: от Западной Европы до Дальнего Востока (Курильские острова, Приморский край). Алтай, Сибирь, Читинская область, Кавказ, Иран, Казахстан, Корея, Китай, Малая Азия[2].
Тело чёрного цвета с жёлтой первязкой на брюшке и на стебельке. Мандибулы самцов с 4 зубцами. Длина 11—16 мм (самки), 10—14 мм (самцы). Гнезда в полостях, главным образом в старых ходах насекомых-ксилофагов. Охотятся на мелких гусениц бабочек (Tortricidae, Gelechiidae и другие), реже на ложногусениц пилильщиков[2].
Среди синонимов вида:[2]
Discoelius zonalis (лат.) — вид одиночных ос семейства Vespidae. Включен в Красную книгу Украины.
