noms dans le fil d’Ariane
Xanthoparmelia convoluta is a vagrant lichen in the family Parmeliaceae found in Australia. It lacks rhizenes that hold it to a substrate, so it lives its life moving about in the wind.[2]
First described as Parmelia conspersa f. convoluta in 1871 by Gottlob Ludwig Rabenhorst, it was elevated from form to species in 1880 by August von Krempelhuber and was subsequently one of 93 species transferred to the genus Xanthoparmelia by Mason Hale 1974.[3][1][4]
Growing abundantly at Whyalla Conservation Park, South Australia Xanthoparmelia convoluta is a vagrant lichen in the family Parmeliaceae found in Australia. It lacks rhizenes that hold it to a substrate, so it lives its life moving about in the wind.
Xanthoparmelia convoluta är en lavart[3] som först beskrevs av August von Krempelhuber och fick sitt nu gällande namn av Mason Ellsworth Hale.
Xanthoparmelia convoluta ingår i släktet Xanthoparmelia och familjen Parmeliaceae.[4][5] Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.[4]
Wikispecies har information om Xanthoparmelia convoluta.
Xanthoparmelia convoluta är en lavart som först beskrevs av August von Krempelhuber och fick sitt nu gällande namn av Mason Ellsworth Hale.
Xanthoparmelia convoluta ingår i släktet Xanthoparmelia och familjen Parmeliaceae. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
Напівкущисте жовтувато-сірувато-зеленувате тало 3–7 см завширшки не прикріплене до субстрату. Вузькі лопаті до 4 мм загортаються у вигляді циліндричних трубочок.
Кочівний лишайник. Розмножується вегетативно (фрагментами слані).
Hівнинні і гірські степи Південно-Східної Європи, Кавказу, Середньої Азії, Уралу, Західного і Східного Сибіру, Далекого Сходу, Монголії, Північної Америки. В Україні зустрічається у степовій зоні Кримського півострову. Є згадки, що Ксантопармелія знайдена зустрічається у Австралії. [6] Росте на міждернинних проміжках злакових, злаково-лучних і злаково-полинових степів, та на піщаних ділянках. Трапляється як поодинці так і досить великими групами.
Включений до третього видання Червоної книги України (2009 р.). Охороняється у заповіднику «Асканія-Нова».
