Other Physical Features: endothermic ; bilateral symmetry
Perception Channels: tactile ; chemical
Key Reproductive Features: gonochoric/gonochoristic/dioecious (sexes separate); sexual
Els pedètids (Pedetidae) són una família de mamífers de l'ordre dels rosegadors.[3][4][5] Les dues espècies vivents de la família, les rates llebre, es troben al sud d'Àfrica i també cap a Kenya, Tanzània i Uganda.[6] Pel nord, se n'han trobat fòssils a Turquia.[7] Conjuntament amb els anomalúrids, Petidae forma el subordre dels anomaluromorfs (Anomaluromorpha). El gènere fòssil Parapedetes, abans classificat en la seva pròpia família,[7] ha estat reassignat al grup dels pedètids.
La família inclou un gènere vivent i quatre d'extints. Antigament s'havia inclòs el fòssil asiàtic Diatomys,[7] però actualment es classifica a la família Diatomyidae amb la rata de roca laosiana.
Els pedètids (Pedetidae) són una família de mamífers de l'ordre dels rosegadors. Les dues espècies vivents de la família, les rates llebre, es troben al sud d'Àfrica i també cap a Kenya, Tanzània i Uganda. Pel nord, se n'han trobat fòssils a Turquia. Conjuntament amb els anomalúrids, Petidae forma el subordre dels anomaluromorfs (Anomaluromorpha). El gènere fòssil Parapedetes, abans classificat en la seva pròpia família, ha estat reassignat al grup dels pedètids.
Noháčovití (Pedetidae) je čeleď hlodavců z podřádu Anomaluromorpha, kam patří i šupinatky.[1] Zahrnuje jediný rod noháč (Pedetes) s dvěma druhy žijícími v jižní a východní Africe.
Noháči jsou větší hlodavci s výrazně prodlouženýma zadníma nohama a dlouhým osrstěným ocasem. Jsou to noční zvířata, která si vyhrabávají systémy nor, kde přečkávají den. Žijí v pouštních a polopouštních oblastech. Obvykle se pohybují po všech čtyřech končetinách jako králíci, ale především v nebezpečí skáčou po zadních nohách jako klokani.
Potrava se skládá především z cibulek nebo silných kořínků, někdy i semen a stonků. Občas konzumují i hmyz (hlavně sarančata).
Noháči žijí v jižní a východní Africe od Keni přes Tanzanii, Angolu, Zambii, Zimbabwe, Namibii, Botswanu a Mozambik po Jihoafrickou republiku. Obývají suché písčité půdy v pouštních nebo polopouštních oblastech.[2]
Systematické zařazení čeledi noháčovitých v rámci hlodavců je nejasné.[2]
Známý je jen jeden rod s dvěma druhy:[3]
rod Pedetes – noháč
Někteří autoři neuznávají existenci rodu Pedetes surdaster a zařazují jej jako poddruh k druhu Pedetes capensis.[2]
Noháči jsou statní hlodavci. Jejich tělo měří 350–430 mm, ocas 370–470 mm.[2] Váží 3–4 kg. Jsou zbarveni skořicově hnědě až žlutohnědě. Spodní část těla je béžová až bělavá. Ocas je bohatě ochlupený; jeho konec je černý nebo tmavě hnědý.
Pro noháče jsou charakteristické prodloužené zadní nohy; přední nohy mají krátké. Hlava je krátká a tupě zakončená. Mají velké oči a celkem 20 zubů: jejich zubní vzorec je
Noháči jsou noční zvířata. Vyhrabávají si systémy nor, kde přečkávají den, a do nichž se schovávají před predátory. Žijí jednotlivě, i když při shánění potravy se někdy sdružují do skupinek o 8 až 9 jedincích. V jedné noře však kromě období výchovy mláďat žije vždy jen jeden jedinec.
Při pomalé chůzi se pohybují po všech čtyřech končetinách, v nebezpečí skáčou jen po zadních nohách podobně jako klokani.[2] Jednotlivé skoky měří i přes 2 metry. Za jednu noc nachodí obvykle několik kilometrů.
Potrava se skládá především z cibulek nebo silných kořínků, ale někdy jí i nadzemních částí rostlin nebo jejich semen. Nepohrdnou však ani hmyzem – především sarančaty nebo různými brouky.
Noháči se rozmnožují prakticky po celý rok. Rodí jen jedno mládě vážící 250–300 g, které kojí průměrně 48 dní.[2] Mláďata poté opouštějí hnízdo a dospívají ve třetím roce. Maximální zaznamenaný věk noháče v zajetí byl 19 let.
Noháči jsou v červeném seznamu druhů vyhodnoceni jako málo dotčený druh – nejsou tedy podle současných poznatků ohroženi vyhynutím.[4]
Noháčovití (Pedetidae) je čeleď hlodavců z podřádu Anomaluromorpha, kam patří i šupinatky. Zahrnuje jediný rod noháč (Pedetes) s dvěma druhy žijícími v jižní a východní Africe.
Noháči jsou větší hlodavci s výrazně prodlouženýma zadníma nohama a dlouhým osrstěným ocasem. Jsou to noční zvířata, která si vyhrabávají systémy nor, kde přečkávají den. Žijí v pouštních a polopouštních oblastech. Obvykle se pohybují po všech čtyřech končetinách jako králíci, ale především v nebezpečí skáčou po zadních nohách jako klokani.
Potrava se skládá především z cibulek nebo silných kořínků, někdy i semen a stonků. Občas konzumují i hmyz (hlavně sarančata).
Узун аяктуулар (лат. Pedetidae) — кемиргич айбандардын бир тукуму, буларга Каффр узун аягы (лат. Pedetes caffer) кирет.
The Pedetidae are a family of mammals from the rodent order.[4][5][6][7][8][9] The two living species, the springhares, are distributed throughout much of southern Africa and also around Kenya, Tanzania, and Uganda.[10] Fossils have been found as far north as Turkey.[11] Together with the anomalures and zenkerella, Pedetidae forms the suborder Anomaluromorpha. The fossil genus Parapedetes is also related.[11]
The family includes one living genus and four extinct genera. The Asian fossil Diatomys was previously included,[11] but is now classified in the family Diatomyidae with the Laotian rock rat.
The Pedetidae are a family of mammals from the rodent order. The two living species, the springhares, are distributed throughout much of southern Africa and also around Kenya, Tanzania, and Uganda. Fossils have been found as far north as Turkey. Together with the anomalures and zenkerella, Pedetidae forms the suborder Anomaluromorpha. The fossil genus Parapedetes is also related.
Los pedétidos (Pedetidae) son una familia de roedores del suborden Anomaluromorpha. En la actualidad sólo sobreviven dos especies en el África subsahariana, pero se han encontrado fósiles en el resto de África y en Oriente Próximo.
Se reconocen los siguientes:
Los pedétidos (Pedetidae) son una familia de roedores del suborden Anomaluromorpha. En la actualidad sólo sobreviven dos especies en el África subsahariana, pero se han encontrado fósiles en el resto de África y en Oriente Próximo.
Lièvres sauteurs, Pédétidés
Les Pédétidés (Pedetidae)[1] sont une famille de rongeurs comprenant cinq genres, dont quatre éteints. Le seul genre encore existant est Pedetes, qui rassemble les lièvres sauteurs actuels, dont le plus connu est le Lièvre sauteur d'Afrique du Sud. Cette famille a été créée en 1825 par le zoologiste britannique John Edward Gray (1800-1875).
Selon Mammal Species of the World (version 3, 2005) (11 oct. 2012)[2] et ITIS (11 oct. 2012)[3] le seul genre actuel est :
Selon Paleobiology Database (11 oct. 2012)[4], deux genres fossiles existent en plus :
Auxquels s'ajoutent depuis 2011 :
Lièvres sauteurs, Pédétidés
Les Pédétidés (Pedetidae) sont une famille de rongeurs comprenant cinq genres, dont quatre éteints. Le seul genre encore existant est Pedetes, qui rassemble les lièvres sauteurs actuels, dont le plus connu est le Lièvre sauteur d'Afrique du Sud. Cette famille a été créée en 1825 par le zoologiste britannique John Edward Gray (1800-1875).
Slaidkāju dzimta (Pedetidae) ir viena no grauzēju kārtas (Rodentia) dzimtām, kas apvieno divas mūsdienās dzīvojošas un vairākas aizvēsturiskās sugas.[1][2] Abas mūsdienās dzīvojošās sugas pieder slaidkāju ģintij (Pedetes).[1] Tās galvenokārt izplatītas Dienvidu Āfrikā, bet sastopamas arī Kenijā, Tanzānijā un Ugandā.[3][4] Aizvēsturiskās sugas, kā liecina atrastās slaidkāju fosilijas, bijušas izplatītas daudz plašākā reģionā, un ziemeļu virzienā areāls sasniedza Turciju un Grieķiju.[5][6]
Mūsdienās dzīvojošie slaidkāji ir liela auguma, īpatnēja izskata grauzēji, kas atgādina gan trusi, gan ķenguru.[4] Tiem ir ļoti garas un spēcīgas pakaļkājas, gara, pūkaina aste un garas ausis. Priekškājas īsas ar asiem nagiem, kas piemēroti zemes rakšanai. Vibrisi jeb taustes mati un skropstas garas. Kažoka matojums ļoti mīksts, krāsa mugurpusē sārti brūna vai pelēka, apakšpusē brūngani balta, kuplā aste ar melnu galu.[4][7]
Abas sugas apmēram vienādi lielas. Ķermeņa garums (bez astes) 27—42 cm, astes garums 30—47 cm, svars līdz 4 kg.[7]
Senākās zināmās slaidkāju fosilijas no miocēna sākuma (apmēram 16 milj. gadus vecas) atrastas Namībijā. Šie aizvēsturiskie grauzēji bija apmēram par vienu trešdaļu mazāki nekā mūsdienās dzīvojošie slaidkāji. Lielāka auguma, mūsdienu slaidkājiem līdzīgāki dzīvnieki attīstījās vēlāk — miocēna beigās (Austrumāfrikā). Fosilijas ir atrastas arī Kāpzemē (pliocēna sākums) un Zimbabvē (pleistocēns).[5][7][8]
Slaidkāju dzimta (Pedetidae) ir viena no grauzēju kārtas (Rodentia) dzimtām, kas apvieno divas mūsdienās dzīvojošas un vairākas aizvēsturiskās sugas. Abas mūsdienās dzīvojošās sugas pieder slaidkāju ģintij (Pedetes). Tās galvenokārt izplatītas Dienvidu Āfrikā, bet sastopamas arī Kenijā, Tanzānijā un Ugandā. Aizvēsturiskās sugas, kā liecina atrastās slaidkāju fosilijas, bijušas izplatītas daudz plašākā reģionā, un ziemeļu virzienā areāls sasniedza Turciju un Grieķiju.
Springhazen (Pedetidae) zijn een familie van knaagdieren die voorkomt in Afrika. De familie omvat de levende springhaas (Pedetes capensis) en enkele uitgestorven geslachten.
De positie die de springhazen innemen in het taxonomische systeem was lange tijd omstreden. Vroeger werden de dieren dikwijls als grote, afwijkende soorten jerboa's (Dipodidae) gezien, maar later werd dit idee verworpen. Tegenwoordig worden springhazen, dankzij genetische studies, als aparte familie gezien, Pedetidae, en hetzij tot de onderorde Sciurognathi en de infraorde Anomaluromorpha gerekend (Sciurognathi-Hystricognathi-systeem), hetzij tot de onderorde Anumaluromorpha (McKenna & Bell). In ieder geval zijn ze waarschijnlijk het nauwste verwant aan het uitgestorven geslacht Parapedetes en aan de stekelstaarteekhoorns (Anomaluridae). Hoewel ze een aantal kenmerken delen met de Hystricognathi, is dat waarschijnlijk een voorbeeld van convergente evolutie.
De eerste springhazen ontwikkelden zich in het Mioceen. Met name uit Namibië en Kenia zijn verschillende soorten van fossiel bekend. Namibië kende in het Mioceen een grote diversiteit aan springhazen, behorend tot vier geslachten. De oudst bekende Namibische springhazen zijn Parapedetes en Propedetes uit de 21 miljoen jaar oude afzettingen van Elisabethfeld. Eveneens uit het Mioceen zijn Megapedetes en Oldrichpedetes. In Plioceen verscheen Pedetes gracilis, een verwant van de moderne springhaas. Megapedetes kwam ook buiten Afrika voor met de soorten M. aegaeus uit Griekenland en Turkije en M. pentadactylus uit Saudi-Arabië.[1]
Bronnen, noten en/of referentiesSpringhazen (Pedetidae) zijn een familie van knaagdieren die voorkomt in Afrika. De familie omvat de levende springhaas (Pedetes capensis) en enkele uitgestorven geslachten.
Springharefamilien er en familie av gnagere som i dag bare omfatter en eller to arter av springharer.
De utdødde dyrene som tilhører slekten Megapedetes regnes med til familien. Man har funnet fossiler av dem så langt nord som i Tyrkia.
Springharefamilien er en familie av gnagere som i dag bare omfatter en eller to arter av springharer.
De utdødde dyrene som tilhører slekten Megapedetes regnes med til familien. Man har funnet fossiler av dem så langt nord som i Tyrkia.
Postrzałkowate[2], dawniej także: postrzałki[3] (Pedetidae) – monotypowa rodzina ssaków z rzędu gryzoni zamieszkujących tereny południowej Afryki[4] obejmująca rodzaj postrzałka (Pedetes) Illiger, 1811[2].
Rodzaj postrzałka (Pedetes) obejmuje dwa gatunki[4][2]:
Postrzałkowate, dawniej także: postrzałki (Pedetidae) – monotypowa rodzina ssaków z rzędu gryzoni zamieszkujących tereny południowej Afryki obejmująca rodzaj postrzałka (Pedetes) Illiger, 1811.
Rodzaj postrzałka (Pedetes) obejmuje dwa gatunki:
postrzałka kafryjska (Pedetes capensis) postrzałka masajska (Pedetes surdaster)Довгоногові — дрібного розміру гризуни. Довжина тіла 35–45 см. Довжина хвоста 37–48 см. Вага 3–4 кг, деякі тварини досягають ваги 4 кг. Зовнішнім виглядом нагадують невеликих кенгуру або гігантських тушканчиків. Задні кінцівки сильно збільшені в розмірах, передні сильно зменшені. Кігті сплощені, трохи нагадують копитця. Перший палець на задніх кінцівках скорочений. П'ятий палець дуже короткий, але добре розвинений. Хвіст довгий, густо вкритий волоссям, особливо на кінці. Голова укорочена, тупа спереду. Шия товста і мускулиста. Очі великі. Вуха довгі і вузькі, у висоту досягають 8 см. Вони слабо покриті шерстю у верхній половині і голі всередині, з невеликим козелком. Передні кінцівки п'ятипалі, з гострими кігтями, які використовуються при копанні землі. Волосяний покрив високий, м'який і густий. Спинна сторона тіла має бруднувато-жовтий, бурий або рудо-бурий колір або піщаний з окремими чорними або білими волосками, черевна сторона брудно-жовто-біла або біла. Сосків одна пара — в області грудей.
Череп масивний. Носові кістки широкі, лобові — надзвичайно широкі. Підочний канал сильно збільшений в розмірах. Лицьовий відділ укорочений, широкий. Виличні кістки широкі. Заочноямкові відростки сильно зменшені в розмірах або їх немає зовсім. Сагітальний і потиличний гребені відсутні. Кісткове небо широке і відносно коротке. Нижня щелепа з коротким кутовим відростком та сильно зменшеним вінцевим відростком. Різці потовщені. Щічні зуби не мають коренів. Кожен зуб підрозділяється на дві лопаті. Мала гомілкова кістка редукована і у дорослих тварин повністю зростається з великою гомілковою.
Поширення охоплює територію Центральної та Південної Африки від Кенії та Анголи до мису Доброї Надії. Населяють пустельні і напівпустельні рівнини з рідкісною рослинністю, іноді окультурені площі в посушливих районах.
Ведуть нічний спосіб життя. День проводять в норах, які викопують самі. У норі живе один звір або одна сім'я, іноді кілька сімей разом. Як правило, кілька звірків поселяються недалеко один від одного. Зазвичай довгоноги вистрибують з нори відразу великим стрімким стрибком, мабуть, щоб уникнути небезпеки нападу хижака, що підстерігає. У спокійному стані довгоніг пересувається не поспішаючи на всіх чотирьох кінцівках. У разі потреби роблять величезні стрибки тільки на задніх лапах. Довжина стрибків може досягати 2-3 м у довжину, а за деякими даними 6-9 м. Харчуються надземними і соковитими підземними частинами рослин. Можуть завдавати деякої шкоди сільськогосподарським культурам. Комахи також, ймовірно, вживаються ними як корм. Мабуть, дають всього один послід протягом року в літній період. У посліді 1, рідко 2 дитинча. Новонароджені важать близько 250 г, сліпі (прозрівають через 2 дні).
Родина містить один сучасний та три викопні роди:
Pedetidae là họ động vật có vú trong bộ Gặm nhấm.[3][4][5][6][7][8] Hai loài còn sinh tồn, phân bố tại miền nam châu Phi cũng như quanh Kenya, Tanzania và Uganda.[9] Hóa thạch của họ này được tìm thấy xa về phía bắc tới tận Thổ Nhĩ Kỳ.[10] Pedetidae và Anomaluridae tạo nên phân bộ Anomaluromorpha. Chi hóa thạch Parapedetes cũng có họ hàng với Pedetidae.[10]
Pedetidae là họ động vật có vú trong bộ Gặm nhấm. Hai loài còn sinh tồn, phân bố tại miền nam châu Phi cũng như quanh Kenya, Tanzania và Uganda. Hóa thạch của họ này được tìm thấy xa về phía bắc tới tận Thổ Nhĩ Kỳ. Pedetidae và Anomaluridae tạo nên phân bộ Anomaluromorpha. Chi hóa thạch Parapedetes cũng có họ hàng với Pedetidae.
Долгоно́говые (лат. Pedetidae) — семейство млекопитающих отряда грызунов.
Два вида долгоногов распространены всюду по большой части южной Африки, а также в Кении, Танзании и Уганде[1]. Окаменелости были найдены на севере Турции[2]. Вместе с семейством Anomaluridae долгоноговые образуют подотряд Anomaluromorpha.
Долгоно́говые (лат. Pedetidae) — семейство млекопитающих отряда грызунов.
Два вида долгоногов распространены всюду по большой части южной Африки, а также в Кении, Танзании и Уганде. Окаменелости были найдены на севере Турции. Вместе с семейством Anomaluridae долгоноговые образуют подотряд Anomaluromorpha.
뜀토끼과 또는 뛰는토끼과(Pedetidae)는 설치류 과의 하나이다.[3][4][5][6][7][8] 현존하는 뜀토끼 2종은 아프리카 남부 지역과 케냐, 탄자니아, 우간다 지역에 분포한다.[9] 날쥐과로도 불린다.
뜀토끼과는 현존하는 1개 속과 멸종한 3개 속으로 이루어져 있다.