nimet breadcrumb-navigoinnissa
Çoxbudaqlı yulğun (lat. Tamarix ramosissima)
Balkanda, Kiçik Asiyada, İranda, Mоnqоlustanda, Yapоniyada, Çində, Оrta Asiyada, Qafqazda təbii halda bitir.
Hündürlüyü 8 m-ə çatan, qırmızımtıl-pas rəngli və ya sarımtıl qabıqlı ağac və ya kоldur. Birillik zоğları bоzumtul-yaşıl rənglidir. Çiçəkləri 5 üzvlü, ləçəkləri çəhrayı, ağ və ya çəhrayı-bənövşəyi rənglidir. Sütuncuğu 3-dür. Hər qutucuqda çохlu tохum оlur. May-iyun aylarında çiçəkləyir. Mеyvəsi iyulda yеtişir.
Çayların kənarlarında, şoranlıqlarda, qumluqlarda dəniz səviyyəsindən 600 m-dək hündürlüklərdə bitir. Torpağa tələbkar deyil, kölgəlikdə yaxşı bitmir. Soyuğa, duza davamlı, işıqsevən bitkidir.
Samur - Dəvəçi, Kür - Araz, Alazan - Əyriçay, Lənkəran düzənliklərində, Tuqay mеşələrində, çay vadilərində, dəniz kənarı qumluqlarda, Abşеrоnda rast gəlinir.
Yaşıllaşdırmada, dekorativ bağsalmada istifadə оlunur.
Çoxbudaqlı yulğun (lat. Tamarix ramosissima)
Tamarix ramosissima, commonly known as saltcedar[1] salt cedar, or tamarisk, is a deciduous arching shrub with reddish stems, feathery, pale green foliage, and characteristic small pink flowers.
The cultivar 'Pink Cascade' (dark pink flowered) has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.[2][3]
Tamarix ramosissima is a hardy shrub or small tree native to Europe and Asia. It is a vigorous, deciduous shrub grown for its ornamental reddish stems, its showy plumes of flowers, and its unusual feathery leaves. Its hardiness and tolerance for poor soil make it a popular, easy to grow shrub. It can grow up to 8 m in height and up to 5 m in width. It can be used as a screen, windbreak, informal hedge or specimen shrub.[4]
It produces upright racemes of small, pink, five-petaled flowers from late summer to early autumn which cover the new wood of the plant. It is tolerant of many soil types, but prefers a well-drained, light or sandy soil in full sun. This plant is considered an invasive species in warmer climates.[4]
Tamarix ramosissima is a major invasive plant species in the Southwestern United States and Desert Region of California, consuming large amounts of groundwater in riparian and oases habitats.[4] The balance and strength of the native flora and fauna are being helped by various restoration projects, by removing tamarisk groves as if they were noxious weeds.[5] Recent scientific investigations have generally concluded that the primary human-caused impact to desert riparian ecosystems within the Colorado River Basin is the alteration of the flood regime by dams; Tamarix ramosissima is relatively tolerant of this hydrologic alteration compared to flood-dependent native woody riparian species such as willow, cottonwood, and box elder.[6]
Research on competition between tamarisk seedlings and co-occurring native trees has found that Tamarix seedlings are not competitive over a range of environments,[7][8][9] but stands of mature trees effectively prevent native species' establishment in the understory, due to low light, elevated salinity, and possibly changes to the soil biota.[10][11] Box elder (Acer negundo, a native riparian tree) seedlings survive and grow under higher-shade conditions than Tamarix seedlings, and mature Tamarix specimens die after 1–2 years of 98% shade, indicating a pathway for successional replacement of Tamarix by box elder.[12] Anthropogenic activities that preferentially favor tamarisk (such as changes to flooding regimens) are associated with infestation.[13][14][15] To date, Tamarix has taken over large sections of riparian ecosystems in the western United States that were once home to native cottonwoods and willows,[16][17][18][19] and are projected by some to spread well beyond the current range.[20]
The plant's common name refers to its ability to tolerate salt water[21] by excreting salt into its leaves through specialized salt glands — thereby producing salt deposits which kill other species;[22] these salt deposits can also weaken interatomic binding in soil clays, leading to increased erosion.[21] However, a study involving more than a thousand soil samples across gradients of both flood frequency and Tamarix density concluded that "flooding may be the most important factor for assessing floodplain salinity" and "soils under Tamarix canopies had lower surface soil salinity than open areas deprived of flooding suggesting that surface evaporation may contribute more to surface soil salinity than Tamarix".[23]
Tamarix ramosissima, commonly known as saltcedar salt cedar, or tamarisk, is a deciduous arching shrub with reddish stems, feathery, pale green foliage, and characteristic small pink flowers.
The cultivar 'Pink Cascade' (dark pink flowered) has gained the Royal Horticultural Society's Award of Garden Merit.
Tamarix ramosissima es una especie de arbusto caducifolio perteneciente a la familia de las tamaricáceas.
Tamarix ramosissima es un arbusto robusto o árbol pequeño nativo de Europa y Asia. Es un arbusto vigoroso, cultivado por sus hojas caducas con tallos ornamentales de color rojizo, sus flores vistosas y sus hojas plumosas son inusuales. Su rusticidad y tolerancia a suelos pobres la hacen de una fácil popularidad, creciendo como arbustos. Puede crecer hasta los 8 m de altura y de hasta 5 m de ancho. Se puede utilizar como un arbusto pantalla, para la protección contra el viento, como cobertura informal.[1]
Tamarix ramosissima produce racimos verticales de pequeñas flores, de color rosa, con cinco pétalos, desde finales del verano hasta principios de otoño, que cubren la madera nueva de la planta. Es tolerante a muchos tipos de suelos, pero prefiere un buen drenaje, suelos ligeros y arenosos, a pleno sol. Esta planta se considera una especie invasora en los climas más cálidos.
Tamarix ramosissima es una las principales especies de plantas invasoras en el suroeste de Estados Unidos y los desiertos de California, donde consumen grandes cantidades de agua subterránea en la ribera y los oasis de los hábitats.[1] El equilibrio y la fuerza de la flora y fauna nativa está siendo ayudadas por varios proyectos de restauración, mediante la eliminación, al igual que las malas hierbas nocivas, de los bosques de Tamarix.[2]
Tamarix ramosissima fue descrita por Karl Friedrich von Ledebour y publicado en Flora Altaica 1: 424–426. 1829.[3]
El nombre de este género conserva el que le daban los romanos y se cree derivado del río Tamaris de la Tarraconense -al parecer el actual río Tambre- en cuyas orillas crecían con profusión estos arbustos.
ramosissima, epíteto que hace referencia a que está muy ramificada.
Tamarix ramosissima es una especie de arbusto caducifolio perteneciente a la familia de las tamaricáceas.
Tamarix ramosissima, communément appelé Tamaris très ramifié[1], est une espèce d'arbustes de la famille des Tamaricaceae. C'est un arbuste à feuilles caduques avec des tiges rougeâtres, un feuillage vert pâle et plumeux et de petites fleurs roses caractéristiques.
Le cultivar 'Pink Cascade' (fleurs rose foncé) a remporté le prix du mérite du jardin de la Royal Horticultural Society.
L'espèce Tamarix ramosissima a été décrite en 1829 par le botaniste allemand Karl Friedrich von Ledebour (1785-1851)[1],[2].
Tamarix ramosissima est un arbuste rustique originaire d'Europe et d'Asie. C'est une espèce vigoureuses à feuilles caduques cultivée pour ses tiges ornementales rougeâtres, ses panaches de fleurs voyantes et ses feuilles plumeuses inhabituelles. Sa rusticité et sa tolérance aux sols pauvres en font un arbuste apprécié et facile à cultiver. Il peut atteindre 8 m de haut et 5 m de large. Il peut être utilisé comme écran, brise-vent, haie informelle ou arbuste spécimen.
De la fin de l'été au début de l'automne, il produit des grappes dressées de petites fleurs roses à cinq pétales qui recouvrent le nouveau bois de la plante. Il tolère de nombreux types de sols, mais préfère un sol bien drainé, léger ou sablonneux en plein soleil. Cette plante est considérée comme une espèce envahissante dans les climats plus chauds.
Tamarix ramosissima est une espèce végétale envahissante majeure dans le Sud-Ouest des États-Unis, notamment dans la région désertique de Californie, consommant de grandes quantités d'eau souterraine dans les habitats riverains et oasiens. L'équilibre et la force de la flore et de la faune indigènes sont aidés par divers projets de restauration, en supprimant les bosquets de tamaris comme s'il s'agissait de mauvaises herbes nuisibles.
Ce taxon porte en français les noms vernaculaires ou normalisés suivants : Tamaris très ramifié[1],[3], Tamarix très ramifié[1], Tamaris à cinq étamines[4], Tamaris très rameux[4].
Tamarix ramosissima a pour synonymes[1] :
Tamarix ramosissima, communément appelé Tamaris très ramifié, est une espèce d'arbustes de la famille des Tamaricaceae. C'est un arbuste à feuilles caduques avec des tiges rougeâtres, un feuillage vert pâle et plumeux et de petites fleurs roses caractéristiques.
Le cultivar 'Pink Cascade' (fleurs rose foncé) a remporté le prix du mérite du jardin de la Royal Horticultural Society.
Tamaryszek rozgałęziony, t. pięciopręcikowy (Tamarix ramosissima Bunge) – gatunek rośliny należący do rodziny tamaryszkowatych. Pochodzi z południowo-wschodniej Europy oraz Azji, naturalizował się również w Afryce Południowej i w USA[3].
Roślina ozdobna. Jest dość często uprawiany w parkach, ogrodach botanicznych i ogródkach przydomowych. Najładniej wygląda podczas kwitnienia, ale dzięki delikatnym i kolorowym pędom jest atrakcyjny również po opadnięciu liści.
Tamaryszek rozgałęziony, t. pięciopręcikowy (Tamarix ramosissima Bunge) – gatunek rośliny należący do rodziny tamaryszkowatych. Pochodzi z południowo-wschodniej Europy oraz Azji, naturalizował się również w Afryce Południowej i w USA.
Тамарикс галузистий (лат. Tamarix ramosissima) — вид рослин, представник роду Тамариксів (Tamarix) з родини Тамариксових (Tamaricaceae).
Тамарикс галузистий — кущ або невелике дерево заввишки 1-5 м, кора червонувата або червонувато-коричнева. Листки яйцеподібні, овальні або дельтоподібні, на однорічних гілках ланцетні, завдовжки 2-5 мм, шириною 1-2 мм.
Квітки п'ятичленні, зібрані у верхівкові волоті; квітконіжки 0,5-0,7 мм завдовжки. Приквітки ланцетні, яйцевидно-ланцетні або яйцевидно-довгасті. Чашечка 0,7-1 мм завдовжки, частки яйцеподібні або овально-яйцевидні, без кіля, 0,5-0,7 мм завдовжки, 0,3-0,5 мм шириною. Віночок зімкнутий, рюмковідний, залишається при плодах; пелюстки еліптичні або оберненояйцевидні, рожеві, червоні, фіолетові або білі, 1-1,5 мм завдовжки, 0,7-1 мм завширшки. Диск п'ятилопастний. Тичинок п'ять, прикріплені між парами лопастей. Плід — тригранна пірамідальна коробочка, 3-5 мм завдовжки, 0,7-1 мм завширшки.
Цвітіння від травня до вересня.
Зустрічається на північному сході Балканського півострова, півдні Молдови, України та Росії, на Кавказі, в Середній Азії, Казахстані, Монголії, Китаї, Афганістані, Пакистані, Ірані, Туреччині.
Тамарикс галузистий є інвазійним видом, він значно поширився в багатьох частинах світу, зокрема в Новому Світі і в США. Найбільшу проблему цей вид створив в прибережних районах Каліфорнії, де істотно потіснив місцеві види.
Тамарикс галузистий (лат. Tamarix ramosissima) — вид рослин, представник роду Тамариксів (Tamarix) з родини Тамариксових (Tamaricaceae).
Tamarix ramosissima Ledeb. (1829)
Охранный статус
Гребенщик ветвистый, или Гребенщик многоветвистый (лат. Tamarix ramosissima) — вид деревянистых растений рода Гребенщик (Tamarix) семейства Гребенщиковые (Tamaricaceae).
Кустарник или дерево, 1—3(6) м высотой. Кора тёмно-серая, на годовалых ветвях красноватая или оранжево-красноватая. Листья яйцевидные, овальные или дельтовидно-сердцевидные, на годовалых ветвях ланцетные, полустеблеобъемлющие, слабо низбегающие, 2—5 мм длиной, 1—2 мм шириной.
Цветки пятимерные, собраны в верхушечные метелки; цветоножки 0,5—0,7 мм длиной. Прицветники ланцетные, яйцевидно-ланцетные или яйцевидно-продолговатые. Чашечка 0,7—1 мм длиной, доли яйцевидные или овально-яйцевидные, без киля, 0,5—0,7 мм длиной, 0,3—0,5 мм шириной. Венчик сомкнутый, рюмковидный, остаётся при плодах; лепестки эллиптические или обратнояйцевидные, не килеватые, розовые, алые, фиолетовые или белые, 1—1,5 мм длиной, 0,7—1 мм шириной. Подпестичный диск пятилопастный, из-за выемчатых лопастей кажется почти десятилопастным. Тычинок 5, прикреплены между парами лопастей, нити нитевидные, пыльники туповатые, косые, палевые. Пестик с тремя булавовидными, сходящимися столбиками. Плод — трёхгранная пирамидальная коробочка, 3—5 мм длиной, 0,7—1 мм шириной, содержит в среднем 17 семян.
Цветение от мая до сентября.
Встречается на северо-востоке Балканского полуострова, юге Молдавии, Украины и России; Кавказе; в Средней Азии, Казахстане; Монголии, Китае, Афганистане; Иране; Малой Азии.
Гребенщик ветвистый, или Гребенщик многоветвистый (лат. Tamarix ramosissima) — вид деревянистых растений рода Гребенщик (Tamarix) семейства Гребенщиковые (Tamaricaceae).
多枝柽柳（学名：Tamarix ramosissima），又名红柳，为柽柳科柽柳属下的一个种，温带及亚热带树种，为常见灌木。通常可生长到1-5米高，根系发达，最深可达10余米。枝条细瘦，红棕色；叶披针形，长2-5厘米，总状花序密生在当年生枝上，组成顶生大圆锥花序；果实为蒴果，三角状圆锥形。原产于中国西北、东北、华北，蒙古国，中亚，西伯利亚，伊朗和阿富汗等地。[1]
多枝柽柳喜光、耐旱、耐寒、耐盐碱，亦较耐水湿，极耐修剪、刈割，能抗风沙，被流沙埋住后，枝条能从沙包中伸出来继续生长，因此是中国防风固沙最常用的树种，与胡杨、梭梭共称“中国三大荒漠林树种”。同时，红柳也可成为药用寄生植物管花肉苁蓉的宿主，在中国，通过肉苁蓉人工接种和红柳、梭梭轮作的模式，已形成一定的产业规模。[1]
國際自然保護聯盟物種存續委員會的入侵物種專家小組（ISSG）列為世界百大外來入侵種。
|access-date=中的日期值 (帮助)
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。
多枝柽柳（学名：Tamarix ramosissima），又名红柳，为柽柳科柽柳属下的一个种，温带及亚热带树种，为常见灌木。通常可生长到1-5米高，根系发达，最深可达10余米。枝条细瘦，红棕色；叶披针形，长2-5厘米，总状花序密生在当年生枝上，组成顶生大圆锥花序；果实为蒴果，三角状圆锥形。原产于中国西北、东北、华北，蒙古国，中亚，西伯利亚，伊朗和阿富汗等地。
多枝柽柳喜光、耐旱、耐寒、耐盐碱，亦较耐水湿，极耐修剪、刈割，能抗风沙，被流沙埋住后，枝条能从沙包中伸出来继续生长，因此是中国防风固沙最常用的树种，与胡杨、梭梭共称“中国三大荒漠林树种”。同时，红柳也可成为药用寄生植物管花肉苁蓉的宿主，在中国，通过肉苁蓉人工接种和红柳、梭梭轮作的模式，已形成一定的产业规模。
