nimet breadcrumb-navigoinnissa
Die Gattung Lymnaea ist die namengebende Gattung der Familie der Schlammschnecken (Lymnaeidae), der Überfamilie Lymnaeoidea und der Unterfamilie Lymnaeinae, die zur Unterordnung Wasserlungenschnecken (Basommatophora) innerhalb der Lungenschnecken (Pulmonata) gerechnet werden. Zur Gattung Lymnaea gehört auch die größte heimische Süßwasserschnecke, die Spitzschlammschnecke (Lymnaea stagnalis).
Der systematische Umfang der Gattung ist immer noch sehr umstritten. Es gibt drei Ansätze, eine "Großgattung" Lymnaea ohne Untergattungen: alle Arten werden unter der Gattung Lymnaea geführt (Hubendick2), eine „Großgattung“ Lymnaea mit Untergattungen (Kruglov & Starobogatov3) und eine „Klein-Gattung“ Lymnaea mit einigen nahe verwandten aber selbständigen Gattungen (= die Untergattungen im intermediären Ansatz) (u. a. Glöer1). Auch die Anzahl der gültigen Arten ist umstritten. Die Zahl reicht von weit über 100 Arten in einer „Großgattung“ Lymnaea bis zu einem Minimum von weniger als einem Dutzend Arten („Kleingattung“ Lymnaea). Neue DNA-Untersuchungen und Kreuzungsversuche haben ergeben, dass Populationen, die früher als Lymnaea stagnalis bestimmt worden sind, in Wirklichkeit eigenständige Arten sind. Dies dürfte die Zahl von nur etwa einem Dutzend für die „Kleingattung“ Lymnaea doch sehr in Frage stellen. Entsprechend der Unsicherheit im Umfang der Gattung ist deshalb auch eine Charakterisierung der Gattung nur sehr schwer möglich.
Die Gattung Lymnaea ist die namengebende Gattung der Familie der Schlammschnecken (Lymnaeidae), der Überfamilie Lymnaeoidea und der Unterfamilie Lymnaeinae, die zur Unterordnung Wasserlungenschnecken (Basommatophora) innerhalb der Lungenschnecken (Pulmonata) gerechnet werden. Zur Gattung Lymnaea gehört auch die größte heimische Süßwasserschnecke, die Spitzschlammschnecke (Lymnaea stagnalis).
Swòrka (Lymnaea) - to je szlach smôrzczów z rodzëznë swòrkòwatëch (Lymnaeidae). Z nich np. ôrt stôwkòwô swòrka (Lymnaea stagnalis) żëje m. jin. na Kaszëbach.
Swòrka (Lymnaea) - to je szlach smôrzczów z rodzëznë swòrkòwatëch (Lymnaeidae). Z nich np. ôrt stôwkòwô swòrka (Lymnaea stagnalis) żëje m. jin. na Kaszëbach.
Vatnakúvingar (frøðiheiti - Lymnaea), er ein bólkur av, sum oftast smáum, lungnasniglum sum liva í ferskvatni og í vátlendi á landi. Teir hoyra til familjuna Lymnaeidae.
Í Føroyum eru skrásett fýra sløg:[1]
Vatnakúvingar (frøðiheiti - Lymnaea), er ein bólkur av, sum oftast smáum, lungnasniglum sum liva í ferskvatni og í vátlendi á landi. Teir hoyra til familjuna Lymnaeidae.
Í Føroyum eru skrásett fýra sløg:
Lymnaea stagnalis (Linnaeus, 1758) Lymnaea palustris (O. F. Müller, 1774): samheiti fyri Stagnicola palustris (O. F. Müller, 1774) Lymnaea peregra (O. F. Müller, 1774): samheiti fyri Radix peregra (O. F. Müller, 1774) - vatnakúvingur Lymnaea truncatula (O. F. Müller, 1774): samheiti fyri Galba truncatula (O. F. Müller, 1774) - iglasnigil
Lymnaea is a genus of small to large-sized air-breathing freshwater snails, aquatic pulmonate gastropod mollusks in the subfamily Lymnaeinae ( of the family Lymnaeidae, the pond snails.[2]
Some species are used in aquaculture under the name Melantho snails.[3]
Numerous Lymnaea species serve as intermediate hosts for trematodes. [4][5][6]
Lymnaea is the type genus of the family Lymnaeidae.[7]
Species within the genus Lymnaea include:
Lymnaea is a genus of small to large-sized air-breathing freshwater snails, aquatic pulmonate gastropod mollusks in the subfamily Lymnaeinae ( of the family Lymnaeidae, the pond snails.
Some species are used in aquaculture under the name Melantho snails.
Numerous Lymnaea species serve as intermediate hosts for trematodes.
Lymnaea is the type genus of the family Lymnaeidae.
Les limnées ou lymnées (Lymnaea) sont un genre de mollusques, des gastéropodes d'eau douce de la famille des Lymnaeidae.
Les limnées mangent surtout les algues microscopiques et les bactéries qui prolifèrent sur les plantes aquatiques et en aquarium sur les parois. Elles consomment également les algues ou les biofilms qui se forment en surface des eaux eutrophes stagnantes. Elles consomment des déchets organiques voire des plantes aquatiques quand elles n'ont pas d'autres nourriture à disposition, ce qui est évité en aquarium, en leur donnant des comprimés pour poissons phytophages ou de la salade bouillie.
Pour s'accoupler, les limnées se superposent et chacune féconde celle qui est placée immédiatement en dessous d'elle. Chaque limnée pond sur une plante ou une paroi une cinquantaine d'œufs adhésifs, visqueux, transparents, groupés en boudins de 3 à 5 cm de long. Cette ponte peut se reproduire tous les deux jours en été.
Quelque dix jours après la ponte, les jeunes limnées brisent la membrane qui les tient encore prisonnières. Elles se dispersent et grandissent assez rapidement si le milieu leur est favorable. Chaque mois leur coquille s'agrandit d'une spire jusqu'à la taille adulte qui est de sept spires.
Comme les escargots terrestres, les limnées sont dotées d'un poumon, mais ne disposent d'aucun organe permettant une respiration dans l'eau. Leur mode de vie étant principalement aquatique, elles doivent remonter régulièrement à la surface pour respirer. La limnée se rapproche de la surface, fixée à un végétal aquatique. Sur son flanc, un siphon (sorte de tube) s'ouvre et permet ainsi le renouvellement de l'air dans son poumon.
Comme d'autres mollusques aquatiques, la limnée abrite des parasites. Elle véhicule notamment un des stades de développement de la grande douve du foie, de la distomatose hépatique, des parasites du genre Trichobilharzia, apparentés aux vers plats, dont l’hôte final est le canard, mais dont les larves (cercaires) peuvent toucher les baigneurs (dermatite du baigneur : démangeaison de la peau et infections aux points de pénétration).
D'après ITIS et l'article homologue anglais de Wikipédia :
Les limnées sont faciles à élever et sont pour cette raison parfois utilisées par les enseignants ou comme animal de laboratoire. En général elles préfèrent les eaux lentes, fraîches et abondamment plantées. La petite limnée (Galba truncatula) peut être élevée comme nourriture d'appoint pour grands cichlidés (par exemple les tilapias) et les tortues aquatiques.
La limnée ovale ou commune (Radix balthica), dont l'élevage est aisé en aquarium, se rend utile en supprimant les algues collées sur les vitres.
L'accouplement n'est pas réciproque, une seule limnée assume le rôle de mâle. Protégé par une membrane relativement solide, la capacité d'extension et de torsion de cet escargot atteste de son évolution. Seul point faible, la limnée ne possède pas d'opercule pour se protéger quand elle se rétracte dans sa coquille.
Les limnées ou lymnées (Lymnaea) sont un genre de mollusques, des gastéropodes d'eau douce de la famille des Lymnaeidae.
Lymnaea Lamarck, 1799 è un genere di molluschi gasteropodi d'acqua dolce appartenente alla famiglia Lymnaeidae.[1]
Al genere appartengono le seguenti specie[1]:
Lymnaea Lamarck, 1799 è un genere di molluschi gasteropodi d'acqua dolce appartenente alla famiglia Lymnaeidae.
Lymnaea is een geslacht van weekdieren uit de familie van de Lymnaeidae.
Lymnaea is een geslacht van weekdieren uit de familie van de Lymnaeidae.
У ставках, озерах і тихих затонах річок на водяних рослинах завжди можна побачити чималого молюска ставковика звичайного. Його тіло вкрите спірально закрученою (на 4—5 обертів) черепашкою з гострим верхом і широким отвором — устям. Черепашка складається з вапняку і покрита зверху шаром зеленкувато-коричневої рогоподібної речовини. Вона захищає м’яке тіло ставковика.
У тілі ставковика виділяють три основні частини: тулуб, голову і ногу, але вони різко не розмежовані. Крізь устя черепашки може висуватися тільки голова, нога і передня частина тулуба. Нога в ставковика м’язиста і займає всю черевну частину тіла. Молюски, що мають такі ноги, як у ставковика, називаються черевоногими. Ковзаючи підошвою ноги по підводних предметах або підвісившись знизу до поверхневої плівки води, ставковик плавно рухається вперед.
Тулуб має таку саму форму, як і черепашка. Він щільно прилягає до неї. У передній частині тулуб покритий особливою складкою — мантією. Простір між тілом і мантією називають мантійною порожниною. Спереду тулуб переходить у голову. На нижній її частині міститься рот, а з боків — двоє чутливих щупалець. Якщо доторкнутися до них, молюск швидко втягує голову й ногу в черепашку. Біля основи обох щупалець є по одному оку.
Рот веде до глотки. У ній є м’язистий язик, покритий зубчиками. Це так звана тертка. Нею ставковик зіскрібає наліт з різних мікроорганізмів, що утворився на підводних предметах, або м’які частини рослин. Із глотки їжа надходить у шлунок, потім у кишечник. Перетравленню її сприяє особлива травна залоза — печінка. Кишечник відкривається анальним отвором у мантійну порожнину.
Хоча ставковик живе у воді, він дихає атмосферним повітрям. Щоб дихати, ставковик підіймається до поверхні води й відкриває біля краю черепашки круглий дихальний отвір, який веде до особливої кишені мантії — легені. Стінки легені густо обплетені кровоносними судинами. Тут кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ.
Серце виштовхує кров у судини. Великі судини переходять у маленькі, з яких кров потрапляє в проміжки між органами. Таку кровоносну систему називають незамкнутою. Кров обмиває всі органи, потім збирається знову в судинах, які йдуть до легені, а звідти повертається в серце. Забезпечити рух крові в такій системі важче, ніж у замкнутій, бо в проміжках між органами кров рухається повільніше. Тому в молюсків і з’явилося серце, яке проштовхує кров між органами.
Виділення здійснюється ниркою. Будова нирки в основному нагадує будову органів виділення дощового черв’яка, але вона набагато складніша.
Нервова система ставковика має навкологлоткове скупчення нервових вузлів. Від них відходять нерви до всіх органів молюска.
Ставковики — гермафродити, але запліднення в них перехресне. Вони відкладають яйця у прозорі слизисті шнури, що прикріплюються до підводних рослин. З яєць вилуплюються маленькі ставковики, вкриті тонкою черепашкою.
Це незавершена стаття з малакології.
Lymnaea — род небольших и крупных лёгочных пресноводных улиток семейства прудовики[2]. Некоторые виды используются в аквакультуре[3].
Lymnaea является типовым родом семейства прудовики[4].
Род включает следующие виды:
Lymnaea — род небольших и крупных лёгочных пресноводных улиток семейства прудовики. Некоторые виды используются в аквакультуре.
Lymnaea является типовым родом семейства прудовики.
椎實螺屬（學名：Lymnaea）是一個小型到中型的會呼吸空氣的淡水螺的屬，皆為水生有肺類腹足綱軟體動物，屬於椎實螺科[2]。在北美洲，本屬的部分物種在水產業會以「墨兰托螺」的名義發售[3]。本屬亦是椎實螺科的模式屬[4]。
以下為部分椎實螺屬的物種：
椎實螺屬（學名：Lymnaea）是一個小型到中型的會呼吸空氣的淡水螺的屬，皆為水生有肺類腹足綱軟體動物，屬於椎實螺科。在北美洲，本屬的部分物種在水產業會以「墨兰托螺」的名義發售。本屬亦是椎實螺科的模式屬。
.jpg)
