nimet breadcrumb-navigoinnissa
Tribolodon brandtii és una espècie de peix de la família dels ciprínids i de l'ordre dels cipriniformes.
Els mascles poden assolir els 50 cm de longitud total.[3][4]
Es troba a Corea, Japó i l'illa de Sakhalín.[3]
Tribolodon brandtii és una espècie de peix de la família dels ciprínids i de l'ordre dels cipriniformes.
The Pacific redfin (Tribolodon brandtii) is a species of fish in the family Cyprinidae. It is found from the Siberian Pacific Coast through coastal Japan.
The Pacific redfin (Tribolodon brandtii) is a species of fish in the family Cyprinidae. It is found from the Siberian Pacific Coast through coastal Japan.
Tribolodon brandtii es una especie de peces de la familia Cyprinidae en el orden de los Cypriniformes.
Los machos pueden llegar alcanzar los 50 cm de longitud total.[1][2]
Es un pez de agua dulce.
Se encuentra en Corea, Japón y la isla de Sajalín.
Tribolodon brandtii es una especie de peces de la familia Cyprinidae en el orden de los Cypriniformes.
Tribolodon brandtii Tribolodon generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Cyprinidae familian.
Tribolodon brandtii Tribolodon generoko animalia da. Arrainen barruko Actinopterygii klasean sailkatzen da, Cyprinidae familian.
Tribolodon brandtii is een straalvinnige vissensoort uit de familie van karpers (Cyprinidae).[1] De wetenschappelijke naam van de soort is voor het eerst geldig gepubliceerd in 1872 door Dybowski.
Bronnen, noten en/of referenties
Вперше угай тихоокеанський був описаний Бенедиктом Дибовським у 1872 році як Telestes brandti. Російські , а потім і радянські іхтіологи аж до початку 1960-х років визнавали існування лише одного роду Leuciscus brandti, до якого належали Leuciscus brandti, Leuciscus hakonensis, Leuciscus sachalinensis. Здатність цих трьох видів нагулюватись протягом тривалого часу в воді океанічної солоності, область розповсюдження (Далекий Схід), а також особливості нерестового забарвлення свідчать про те, що ця група близько споріднених видів далеко відхилилася від попередника, що належав до роду Leuciscus[4]. На основі генетичних досліджень (швидкість еволюції гена, що кодує синтез цитохрома b) було доведено, що дивергенція далекосхідних краснопірок від спільного попередника Leuciscinae відбулася 10-15 мільйонів років тому[5]. У зв'язку з цим їх було виділено як окремий рід Tribolodon (по первинному написанню Sauvage, 1883).
Максимальна зареєстрована довжина тіла — 50 см, вага — до 1.5 кг, максимальна тривалість життя — 10 років[6]. Тіло витягнуте, з дрібною лускою. Головною видовою ознакою є кількість лусок в боковій лінії (80-95 для даного виду). Верхня щелепа трохи видається вперед (рот нижній). Спина чорна, боки та черевце світлі. Спинний та хвостовий плавці в темних дрібних плямах. Однією з діагностичних ознак виду є плавальний міхур із загостреним заднім кінцем[7]. Як у всіх карпових,в цього виду шлунок відсутній.
Найбільш чітко міжвидові розбіжності виявляються протягом нересту, коли риби набувають шлюбного забарвлення. У тихоокеанського угая з'являється одна червона смуга нижче бокової лінії та червона пляма на кінці жаберної кришки, яке заходить на початок бокової лінії[8]. У обох статей з'являється перлисте висипання у вигляді слабо помітних білих плям на голові, а в самців — ще на спині та на грудних плавцях. Черево та губи, анальний, грудні та черевні плавці набувають червоного кольору. Луска вростає в шкіру. З'являється слиз на нижній частині тіла[9].
Ареал охоплює північно-західну Пацифіку від Шантарських островів до Кореї, на південь до 34°N, у річках Сахаліну й Японії, також на островах Ітуруп і Кунашир. У радянські часи його було занесено до Азовського моря, а саме до дельти річки Кубані[10], помічено й вздовж азовських берегів України[11].
Нерестовий хід в південних районах ареалу продовжується з травня по червень-липень, в північних районах може затримуватись до серпня-вересня. Дорослі особини проти течії, наче горбуша проти течії заходять до прісних річок, де відкладають від 2 до 42 тисяч ікринок діаметром від 1.8 до 2.3 мм. Забарвлення ікринок від безкольорового до зеленуватого. Ікра клейка, міцно кріпиться до каменів та гальки[9]. Деякі автори спостерігали закопування цим видом риб ікри до прибережного річкового ґрунту[8]. Після нересту дорослі риби повертаються до моря.
У відносно великих річках молодь затримується в прісній воді на рік, але з малих (коротких) річок личинки майже відразу мігрують до моря або лагунних озер[8]. Описана деякими дослідниками[12] затримка молоді на нагул в пониззях річок часто пояснюється тим, що статево незрілі та дорослі краснопірки можуть неодноразово протягом року заходити з моря до гирла річок, а на зимування підійматись до річок та лагунних озер[8].
Відмічено існування гібридів між даним видом та двома іншими видами роду: краснопірками великолусковою та сахалінською[13].
Молодь живиться личинками комарів, дрібними молюсками та ракоподібними. Дорослі риби в прісноводний період життя є всеїдними: споживають нитчасті водорості, вищі водні рослини, насіння суходольних рослин, які потрапили до води, личинок комах, молюсків, ікру та молодь риб. Зі збільшенням розмірів спостерігається зсув до хижого типу харчування[14]. Активно виїдають молодь лососевих, яку випускають з риборозплідних заводів. У морі дорослі особини живляться, переважно, зоопланктоном. У період нерестового ходу живлення не припиняється, хоча його інтенсивність знижується.
Промисел здійснюється неводами різних типів, переважно, в період нерестового ходу. В середині 1970-х років улови складали кілька тисяч тон, в 1990-ті роки знизились до 300–500 тон[8]. Риба продається в свіжому або свіжомороженому вигляді. Є популярним об'єктом аматорського риболовства. На Сахаліні вилов рибаками-аматорами перевищує промисловий[8]. М'ясо смачне, хоча, як у більшості коропових, містить велику кількість дрібних міжм'язових кісток.
Tribolodon brandtii (Dybowski, 1872)
Синонимы
Мелкочешуйная краснопёрка-угай[2] (лат. Tribolodon brandtii) — анадромный вид рыб из семейства карповых. Нагуливаются в прибрежных районах с морской водой различной солености, на нерест заходят в реки[3].
Три вида краснопёрок из рода Tribolodon (мелкочешуйная, крупночешуйная и сахалинская) являются единственными представителями семейства карповых, способных нагуливаться в течение длительного времени в воде с океанической солёностью.
В научной и научно-популярной литературе вид встречается также под названиями: дальневосточная краснопёрка[4][5], угай[4], мелкочешуйный угай[6], мелкочешуйная краснопёрка[7].
Впервые мелкочешуйная краснопёрка была описана Бенедиктом Ивановичем Дыбовским в 1872 году под именем Telestes brandti. Российские и советские ихтиологи вплоть до начала 1960-х годов признавали существование только одного вида Leuciscus brandti, в который включались Leuciscus brandti, Leuciscus hakonensis, Leuciscus sachalinensis и др. (выделяемые другими авторами в отдельные виды). Три указанных вида краснопёрок являются единственными представителями семейства карповых, способных нагуливаться в течение длительного времени в воде с океанической солёностью. Эта их отличительная особенность, область распространения (Дальний Восток), а также особенности нерестовой окраски говорят о том, что эта группа близкородственных видов далеко отклонилась от предковой формы, принадлежавшей к роду Leuciscus[8]. На основе генетических исследований (скорость эволюции гена, кодирующего синтез цитохрома b было доказано, что дивергенция дальневосточных краснопёрок от общего предка Leuciscinae произошла 10—15 миллионов лет назад[9]. В связи с этим выделены в отдельный род, которому присвоено наименование Tribolodon (по первоописанию Sauvage, 1883).
Максимальная зарегистрированная длина тела — 50 см, масса тела до 1,5 кг[10]. Максимальная продолжительность жизни — десять лет[10].
Тело вытянутое, с мелкой чешуёй. Отличительным видовым признаком является количество чешуй в боковой линии (80—95 чешуй). Верхняя челюсть немного выдаётся вперёд (рот нижний). Спина чёрная, бока и брюхо светлые. Спинной и хвостовой плавники с тёмными краями. Одним из диагностических признаков мелкочешуйной краснопёрки является плавательный пузырь с заострённым задним концом[11]. Желудок отсутствует, как и у всех карповых.
Наиболее чётко межвидовые различия проявляются в нерестовый период, когда рыбы приобретают брачную окраску. У мелкочешуйной краснопёрки появляются одна красная полоса ниже боковой линии и красное пятно на конце жаберной крышки, заходящее на начало боковой линии[12]. У рыб обоих полов жемчужная сыпь в виде слабо различимых белых пятен встречается на голове, а у самцов слабо выражена еще на спине и грудных плавниках. Брюхо и губы, анальный, грудные и брюшные плавники становятся красными. Чешуя врастает в кожу. Появляется слизь на нижней части тела[13].
Эндемик северо — западной части Тихого океана. Широко распространён по тихоокеанскому побережью от Шантарских островов до Кореи и севера Китая, заходит в реки Сахалина, Японии, а также островов Итуруп и Кунашир, отсутствует на северных Курильских островах.
Нерестовый ход в южных районах ареала продолжается с мая по июнь-июль, в северных районах может задерживаться до августа-сентября. Откладывают от 2 до 42 тыс. икринок диаметром от 1,8 до 2,3 мм; окраска икринок от бесцветной до зеленоватой. Икра клейкая, плотно прикрепляется к камням и гальке[13]. Некоторые авторы наблюдали закапывание икры в грунт[12]. После нереста производители откочёвывают в море.
В относительно крупных реках молодь может задерживаться в пресной воде на год, однако, из коротких рек личинки почти сразу скатываются в море или в лагунные озера[12]. Описанная некоторыми исследователями[3] задержка молоди на нагул в низовьях рек зачастую объясняется тем фактом, что неполовозрелые особи и производители краснопёрок могут неоднократно в течение года заходить из моря в устья рек, а на зимовку подниматься в реки и лагунные озера[12].
Отмечено существование гибридов между мелкочешуйной и другими видами краснопёрок: крупночешуйной и сахалинской[14].
Молодь питается личинками хирономид, мелкими моллюсками и ракообразными. Взрослые особи в пресноводный период жизни являются всеядными: в рацион входят нитчатые водоросли, высшие водные растения, семена наземных растений, личинки насекомых, моллюски, икра и молодь рыб. С увеличением размеров наблюдается сдвиг к хищничеству[7]. Активно выедают молодь лососёвых, выпускаемую с рыбоводных заводов. В море взрослые особи питаются преимущественно зоопланктоном. В период нерестового хода питание не прекращается, хотя его интенсивность снижается.
Промысел осуществляется неводами различных типов в период нерестового хода. В середине 1970-х годов уловы составляли несколько тысяч тонн, в 1990-е годы снизились до 300—500 т[12]. Улов реализуется в свежем и свежемороженом виде. Популярный объект любительского рыболовства. На Сахалине вылов рыбаками-любителями превышает промышленный[12].Мясо довольно вкусное, но, как и у большинства карповых, содержит большое количество межмышечных костей.
Мелкочешуйная краснопёрка-угай (лат. Tribolodon brandtii) — анадромный вид рыб из семейства карповых. Нагуливаются в прибрежных районах с морской водой различной солености, на нерест заходят в реки.
Три вида краснопёрок из рода Tribolodon (мелкочешуйная, крупночешуйная и сахалинская) являются единственными представителями семейства карповых, способных нагуливаться в течение длительного времени в воде с океанической солёностью.
В научной и научно-популярной литературе вид встречается также под названиями: дальневосточная краснопёрка, угай, мелкочешуйный угай, мелкочешуйная краснопёрка.
雜食三齒雅羅魚（学名：Tribolodon brandti），俗名灘頭魚，為輻鰭魚綱鯉形目鯉科的其中一個種。
本魚分布於西北太平洋，包括俄羅斯國後島、擇捉島、庫頁島、日本富山縣以北的沿海及河川、韓國、中國黑龍江、圖們江、綏芬河等水系。
本魚體呈紡錘形。頭長，為吻長的2.7至3.6倍。吻尖，近圓錐形。吻皮突出於上頜前。口亞下位，弧形。背鰭居體中部，與腹鰭相對，背鰭與腹鰭各具3硬棘。幼魚背部為淺褐色，兩側銀白。產卵個體具鮮明的婚姻色，體側有兩條橘紅色帶紋，腹部為白色。體長可達50公分。
本魚是唯一生活海中的鯉科魚類，僅在沿海水深5公尺，和淡鹹水交界處生活，常生活水的中、底層。如遇驚嚇則躍出水面。產卵時進行溯河回由，溯河最遠不超過250公里。產卵時的最適水溫10至17℃。在中國綏芬河每年4月中旬，河流解凍不久，第一批魚即溯河而上，這批魚群體數量多，但個體較小，體色鮮紅，稱之為「金灘頭」，第二批5月初溯河而上，個體稍大，但群體數量極少，體色較淺，謂之「銀灘頭」，第三批5月下旬溯河而上，數量多，個體大，是本於的主要產卵群體，體色較暗，稱之為「黑灘頭」。仔魚在河灣肥育，到秋末降河入海。成於魚產卵後隨即返回海中。 雜食三齒雅羅魚在海中生活時以底棲無脊椎動物為食。在河流下游的食性非常複雜，包括無脊椎動物、蟹蝦、田螺、搖蚊幼蟲和蜉蝣、輪蟲、枝角類和橈足類以及藻類等為食。
本魚是鯉科魚類中唯一在海裡生長進行溯河產卵的魚類，在學術上有一定研究價值。數量豐，具商業性價值。
分類 界 : 動物界 Animalia 門 : 脊索動物門 Chordata 亜門 : 脊椎動物亜門 Vertebrata 綱 : 条鰭綱 Actinopterygii 目 : コイ目 Cypriniformes 科 : コイ科 Cyprinidae 亜科 : ウグイ亜科 Leuciscinae 属 : ウグイ属 Tribolodon 種 : マルタ T. brandtii 学名 Tribolodon brandtiiマルタ Tribolodon brandtii は、ウグイ亜科に分類される魚。マルタウグイ（丸太石斑魚）と呼ばれることが多い。青森県十三湖に生息するジュウサンウグイは同種の亜種または地域個体群と考えられる。
サハリン、ロシア沿海地方、朝鮮半島東岸部[1]、日本（神奈川以北の太平洋側、富山以北の日本海側）に生息する。
最大で50 cm、1500 g程度になる[1]。最大では近縁種のウグイより大型になる。ウグイとの違いは、オスの婚姻色（赤色縦条）がウグイは2本であるのに対し、マルタは1本しかないことである。自然の状態でウグイとは容易に交雑するかは不明である。
主に沿岸部から河川河口部の汽水域に生息し、春の産卵期には川を遡上する遡河回遊魚である。幼魚は1年ほど河口付近で過ごし、7-9 cmほどに成長して海に降る[1]。寿命は10年ほどと比較的長命である。動物食性で、貝類やゴカイ類、エビなどの甲殻類といった小動物を捕食する。
ルアーフィッシングの対象魚であるスズキの外道としてよく釣れる。食用になるが、小骨が多いのでよく煮るか甘露煮などにするのが適している。
この項目は、魚類に関連した書きかけの項目です。この項目を加筆・訂正などしてくださる協力者を求めています（Portal:生き物と自然/プロジェクト:生物）。 マルタ Tribolodon brandtii は、ウグイ亜科に分類される魚。マルタウグイ（丸太石斑魚）と呼ばれることが多い。青森県十三湖に生息するジュウサンウグイは同種の亜種または地域個体群と考えられる。
