Kaulushaikara

Зовнішній вигляд

Маса тіла 1,0-2,0 кг, довжина тіла 70-80 см, розмах крил 125—135 см. Забарвлення є типово захисним. У дорослого птаха оперення вохристо-жовте, з численними чорно бурими рисками і смугами; тім'я чорно-буре; «вуса» темно-бурі; дзьоб жовтуватий; ноги зеленкуваті; райдужна оболонка ока жовтогаряча. Молодий птах світліший; верхня частина голови і «вуса» бурі.^[1] Для кращого маскування птах підіймає дзьоб до верху і таким чином його забарвлення зливається з фоном (осокою, високою травою).

Поширення та особливості біології

Поширений в Європі, Азії, Африці. В Україні гніздовий перелітний птах, окремі особини зимують.

До України прилітає в березні — квітні, відлітає в жовтні — листопаді; частина птахів зимує в пониззях Дунаю і Дністра. Інколи «бухкання» чути ще навіть коли на воді тримається лід.

Гніздяться бугаї в плавнях, на болотах, у заростях очерету, де весною і на початку літа чути своєрідне «бухкання» самців, схоже на рев бика. Бовкання утворюється при стисканні повітря у волі птаха. Це бухкання є шлюбним покликом для самки, а також територіальною ознакою.

Кладку з 3—5 яєць насиджують 21—23 дні.

Живляться жабами, пуголовками, дрібною рибою, комахами.

Галерея

• Бугай у польоті

• 
• Герб с. Велика Бугаївка (Київська область) із зображенням бугая

• яйце Botaurus stellaris - Тулузький музей

Див. також

• Бугайчик
• 8589 Стелларіс — астероїд, названий на честь цього виду птахів^[2].

Посилання та джерела

• Назаренко Л. Ф. Бугай // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 2. — С. 50.