Die Nikau-Palme (Rhopalostylis sapida) ist eine auf Neuseeland verbreitete Pflanzenart der Familie der Palmengewächse (Arecaceae). Keine andere Palmenart wächst in noch südlicheren Breiten in freier Natur.
Diese Palmen-Art erreicht Wuchshöhen von bis zu 15 Metern. Ihr Stamm hat eine klar erkennbare Ringstruktur und endet oben in einer Verdickung von bis zu einem Meter Länge mit glatter Rinde. Die Blätter erreichen eine Länge von bis zu 2,5 Metern. Jedes Blatt besteht aus zahllosen schmalen Teilblättern, die bis zu 1 Meter lang werden können.
Blütezeit ist im Sommer von November bis April, und Früchte trägt die Nikau-Palme von Februar bis November. Diese brauchen also fast ein Jahr, um zu reifen. Diese Früchte sind die bevorzugte Nahrung der Kererū, der Maori-Fruchttaube.
Die Māori, das indigene Volk Neuseelands, verwendeten früher die Palmwedel der Nikau-Palme zum Decken ihrer Häuser.
Die Nikau-Palme ist die einzige Palmenart, die indigen in Neuseeland vorkommt. Ihr natürliches Verbreitungsgebiet ist die Küstenregion und tiefer gelegene Waldgebiete der Nordinsel, und auf der Südinsel nördlich einer Linie von Okarito im Westen und der Banks Peninsula im Osten. Sie kommt zudem auf den Chatham-Inseln südöstlich Neuseelands vor, insbesondere auf der Pitt Island, wo sie auf 44°S die südlichste Palmenart weltweit ist.
Der Name „Nīkau“ stammt aus der Sprache der Māori; in anderen polynesischen Sprachen ist nīkau ein Name für die Blätter der Kokospalme.
Eine andere Namensdeutung ist „ohne Nüsse“, in Anspielung auf das Fehlen der Kokosnuss-Samen.[1]
Blütenstände und Früchte der Nikau-Palme
Die Nikau-Palme (Rhopalostylis sapida) ist eine auf Neuseeland verbreitete Pflanzenart der Familie der Palmengewächse (Arecaceae). Keine andere Palmenart wächst in noch südlicheren Breiten in freier Natur.
Ko te Nīkau he rākau whakauru, he rākau taketake o Aotearoa. Ka whakamahia ngā rau hei rauwhare. Ki ētahi, he ingoa reo Māori anō mō te mea pakeke rawa, arā he Kaihuia. Ka kohia te rito o te nīkau, hei kai. Kei ngā moutere mahana o te Moana-nui-a-Kiwa, ko nīkau he ingoa mō ngā rau o te niu, arā o te kokonati. Ko te ingoa pūtaiao he Rhopalostylis sapida, ko te ingoa reo Pākehā he Nīkau palm.
Ko te Nīkau he rākau whakauru, he rākau taketake o Aotearoa. Ka whakamahia ngā rau hei rauwhare. Ki ētahi, he ingoa reo Māori anō mō te mea pakeke rawa, arā he Kaihuia. Ka kohia te rito o te nīkau, hei kai. Kei ngā moutere mahana o te Moana-nui-a-Kiwa, ko nīkau he ingoa mō ngā rau o te niu, arā o te kokonati. Ko te ingoa pūtaiao he Rhopalostylis sapida, ko te ingoa reo Pākehā he Nīkau palm.
Никау (науч. Rhopalostylis sapida) е вид палма ендемска на Нов Зеланд. Ова е единствената новозеландска палма, и вирее на умерена клима, по низините на Нов Зеланд. Природно расте јужно сè до Четемските Oстрови, полуостровот Бенкс и Хокитика на Западниот Брег. Со тоа ова е најјужната палма на светот (44° ЈГШ).
Никау е лесно препознатлив симбол на Нов Зеланд, иако ретко се среќава по градини заради бавниот раст и тешкотијата при транспорт.
Расте до околу 10 м височина, со листови со должина до 2,5 м.
Никау (науч. Rhopalostylis sapida) е вид палма ендемска на Нов Зеланд. Ова е единствената новозеландска палма, и вирее на умерена клима, по низините на Нов Зеланд. Природно расте јужно сè до Четемските Oстрови, полуостровот Бенкс и Хокитика на Западниот Брег. Со тоа ова е најјужната палма на светот (44° ЈГШ).
Никау е лесно препознатлив симбол на Нов Зеланд, иако ретко се среќава по градини заради бавниот раст и тешкотијата при транспорт.
Расте до околу 10 м височина, со листови со должина до 2,5 м.
Rhopalostylis sapida, commonly known as nīkau (Māori: nīkau), is a palm tree endemic to New Zealand, and the only palm native to mainland New Zealand.
Nīkau is a Māori word; in the closely related Eastern Polynesian languages of the tropical Pacific, it refers to the fronds or the midrib of the coconut palm (niu).[1][2]
The nīkau palm is the only palm species endemic to mainland New Zealand. Its natural range is coastal and lowland forest on the North Island, and on the South Island as far south as Okarito (43°20′S) in the west and Banks Peninsula (43°5′S) in the east. It also occurs on Chatham Island and Pitt Island/Rangiauria to the south-east of New Zealand, where it is the world's southernmost palm at 44° 18'S latitude.[3]
Nīkau grow up to 15 m tall, with a stout, green trunk which bears grey-green leaf scars. The trunk is topped by a smooth, bulging crownshaft up to 1 m long. The fronds are up to 3 m long, and the closely set, sometimes overlapping leaflets are up to 1m long. The inflorescence is multibranched and from 20 to 40 cm long. The tightly packed flowers are unisexual and coloured lilac to pink. Male flowers are borne in pairs, and have six stamens. The female flowers are solitary. The fruit is elliptic or oblong, and generally measures about 10 by 7 mm, and is red when ripe. Nīkau produce flowers between November and April, and fruit ripens from February to November, taking almost a year to fully ripen. These are a preferred food of the kererū (native pigeon).
Nīkau make an excellent potted plant, and are quite hardy. They tend to be slow-growing. They grow readily from seed if the fruit is soaked in water for a few days and then gently scrubbed to remove the flesh. The seed will then germinate readily if placed in sealed plastic bags in partial shade, after which they can be planted in deep pots. The pots should be tall and narrow to provide room for the taproot and to lessen the likelihood of root damage when transplanting.
Transplanting juveniles is generally successful if the main root is left intact. Nīkau do not have a true tap root. Once the main root has been established to a fairly shallow depth of about 400 mm, roots take on form consistent with other palms. Successful transplanting is possible, but nīkau are very fickle if any trunk is present. It is best done in summer, but a substantial root ball should be preserved, and shade should be provided at the new location – at the very least by tying the outer fronds closer to the centre. Ground watering is recommended because crown watering can induce terminal rot at the very slow-growing new spike. Delays should be avoided in getting nīkau into new ground, and substantial die-back of all but the central spike can be expected.
Nīkau thrive on cool temperatures, but are not commonly subject to freezing weather in their natural habitat. They can survive a few degrees of frost, but are damaged even more severely by sudden large drops in temperature even above freezing. Nīkau grow well in areas with a mild Mediterranean climate.
The nīkau palm shows considerable variation in the wild. Plants from the South Island and the offshore islands of the North Island have larger, more-gracefully-arching fronds and are popular in cultivation. The Chatham Islands form is particularly different, having a distinct juvenile form and larger fruits, and a thicker covering of fine hairs on the fronds. More research is needed into its precise relationship with the mainland form. The New Zealand nīkau palm is very similar to Rhopalostylis baueri of the Kermadecs and Norfolk Island, which can be distinguished by its more rounded or oval fruits, and by its leaflets which are broader than those found in most populations of R. sapida.
Māori found many uses for nīkau. The bases of the inner leaves and the young flower clusters were eaten raw or cooked. Food was wrapped in the leaves for cooking, and the old fibrous leaves were used for kete, floor mats, and waterproof thatch for buildings.[3] Nīkau were a versatile material to use in weaving, as the fibres could be used raw without any need for processing.[4]
Rhopalostylis sapida, commonly known as nīkau (Māori: nīkau), is a palm tree endemic to New Zealand, and the only palm native to mainland New Zealand.
Rhopalostylis sapida, nikau, es una especie de árbol palma de la familia de las Arecaceae; endémica de Nueva Zelanda.
El Nikau es la única palma nativa de tierra firme de Nueva Zelanda. Su rango natural es los bosques costeros y de tierras bajas de la Isla del Norte y de la Isla del Sur tan al sur como Okarito (43°20′S) en el oeste y Península de Banks (43°5′S) en el este. Se presenta también en la Isla Chatham e Isla Pitt al sudeste Nueva Zelanda, donde es la palma más austral a los 44° de latitud sur. 'Nīkau' es una palabra maorí; relacionado con las lenguas polinesias del Pacífico tropical, donde se refiere a las frondas o la vena central de la palma cocotera.
El Nikau crece hasta 15 m de alto, con un robusto tronco verde que tiene cicatrices de color verde-gris de las hojas que han caído. El tronco está cubierto en su parte superior por una lisa y protuberante corona de hasta un metro de largo. Las frondas son de hasta 3 m de largo y dispuestas en forma cerrada, a veces los foliolos traslapados son de hasta 1 m de largo. La inflorescencia es multiramificada y de 2 a 4 dm de longitud. Las flores empaquetadas de forma muy cerrada son unisexuales y de color lila a rosa. Las flores masculinas son unisexuales y de color lila a rosa, y tienen 6 estambres. Las flores femeninas son solitarias. La fruta es elíptica u oblonga, y generalmente mide de 10 por 7 mm, y es roja cuando está madura. El nikau produce flores entre noviembre y abril, y las frutos maduran entre febrero y noviembre, tardando casi un año en madurar completamente. Estas son la comida favorita del Kereru, la paloma de bosque nativa.
El nikau es fácil de cultivar desde la semilla se sumerge en agua por pocos días y se frota con cuidado para remover la carne. La semilla germina rápidamente si es sellada en bolsas de plástico en semi-sombra, después se pueden plantar en macetas profundas. Las macetas deben ser altas y estrechas y proveer resguardo para aminorar la probabilidad de daño a las raíces al hacer el trasplante. El trasplante es exitoso si la raíz no es afectada.
El nikau es una excelente planta de maceta, y tiene buena resistencia al frío. Tiende a ser de crecimiento lento.
Las palmas nikau muestran una considerable variación en la naturaleza. Plantas de la Isla del Sur e islas exteriores de la Isla del Norte tienen frondas más grandes y con arcos más elegantes y son más populares en cultivo. La forma de las Islas Chatham es particularmente diferente, teniendo un aspecto juvenil distintito y frutos más grandes, y una cobertura más amplia de finos vellos en las frondas. Se necesita más investigación para saber su relación precisa con la forma de tierra firme. La palma Nikau de Nueva Zelanda es muy similar a la Rhopalostylis baueri de las Islas Kermadec e Isla Norfolk, las cuales pueden ser distinguidas por sus más ovaladas y redondeadas frutas, y por sus foliolos que son más anchos que aquellos que son encontrados en la mayoría de las poblaciones de R. sapida.
Rhopalostylis sapida fue descrita por H.Wendl. & Drude y publicado en Les Palmiers 255.[1]
Rhopalostylis: nombre genérico que deriva de las palabras griegas: rhopalon = "club" y stylis = "estilo", en referencia a la forma de pistilada de la flor estaminada.[2]
sapida: epíteto
Rhopalostylis sapida, nikau, es una especie de árbol palma de la familia de las Arecaceae; endémica de Nueva Zelanda.
Rhopalostylis sapida, appelé communément en français palmier-blaireau, palmier Nikau ou palmier de Nikau et en anglais Nikau, est une espèce de la famille des arécacées originaire de la Nouvelle-Zélande. C'est le palmier le plus austral.
Nīkau est un mot de Māori ; dans les langues polynésiennes orientales du Pacifique tropical, il fait référence aux frondes ou à la nervure centrale du cocotier[2].
Le palmier nikau est la seule espèce de palmier endémique de la Nouvelle-Zélande. Son aire de répartition naturelle est la forêt côtière et de plaine sur l'île du Nord, et sur l'île du Sud jusqu'à Okarito au sud, (43°20′S) à l'ouest et la péninsule Banks (43°5′S) à l'est. Il est également présent sur l'île de Chatham et sur l'île de Pitt/Rangiauria au sud-est de la Nouvelle-Zélande, où il est le palmier poussant le plus austral du monde à 44° 18' de latitude[3].
Le nikau pousse jusqu'à 15 m de haut, avec un tronc robuste et vert qui porte des cicatrices feuillues gris-vert. Le tronc est surmonté d'une couronne lisse et bombée d'une longueur pouvant atteindre 1m. Les frondes mesurent jusqu'à 3 m de long et les folioles serrées, parfois chevauchantes, jusqu'à 1 m de long.
L'inflorescence fait 200 à 400 mm de long. Les fleurs serrées sont unisexuelles et de couleur lilas à rose. Les fleurs mâles sont portées par paires et possèdent six étamines. Les fleurs femelles sont solitaires. Le fruit est elliptique ou oblong, et mesure généralement environ 10 par 7 mm, et est rouge à maturité. Le nikau produit des fleurs entre novembre et avril, et les fruits mûrissent de février à novembre, prenant presque un an pour atteindre leur pleine maturité. Ce sont les aliments préférés du kerereru, le pigeon ramier indigène [4].
le nikau fait une excellente plante en pot, et est assez rustique. Elle a tendance à grandir lentement. Il pousse facilement à partir de graines si le fruit est trempé dans l'eau pendant quelques jours, puis délicatement frotté pour en retirer la chair. La graine germera alors facilement si elle est placée dans des sacs de plastique scellés à l'ombre partielle, après quoi elle pourra être plantée dans des pots profonds. Les pots doivent être hauts et étroits pour laisser de la place à la racine pivotante et pour réduire les risques de dommages aux racines lors du repiquage.
La transplantation de juvéniles est généralement réussie si la racine principale est laissée intacte. Le nikau n'a pas de véritable racine pivotante. Une fois que la racine principale a été établie à une profondeur assez faible d'environ 400 mm, ses racines prennent une forme semblable à celle des autres palmiers. Une transplantation réussie est possible, mais nikau est très capricieuse s'il y a déjà un stip. Il est préférable de le faire en été, mais il faut préserver une motte de racines importante et fournir de l'ombre au nouvel emplacement - au moins en attachant les frondes extérieures plus près du centre. L'arrosage au pied est recommandé alors que l'arrosage de la couronne de palmes peut induire la pourriture terminale.
Le nikau pousse à des températures fraîches, mais il n'est pas sujet au gel dans son habitat naturel. Il peut survivre à un léger gel, mais il sera gravement endommagé par de fortes baisses soudaines de température, même si celle ce ne descend pas en dessous de zéro. Il peut s'acclimater dans les régions au climat méditerranéen doux.
Le palmier nikau présente des variations considérables à l'état sauvage. Les plantes de l'île du Sud et des îles au large de l'île du Nord ont des frondes plus grandes et plus gracieuses et sont populaires en culture. La forme des îles Chatham est particulièrement différente, avec une forme juvénile distincte et des fruits plus gros, et une couverture plus épaisse de poils fins sur les frondes. Des recherches plus approfondies sont nécessaires sur sa relation précise avec la forme continentale. Le nikau de Nouvelle-Zélande est très semblable au Rhopalostylis baueri des Kermadecs et de l'île de Norfolk, qui se distingue par ses fruits plus arrondis ou ovales et par ses folioles plus larges que celles de la plupart des populations de R. sapida.
Les Maoris ont trouvé de nombreuses utilisations pour le palmier nikau. La base des feuilles intérieures et les jeunes grappes de fleurs étaient consommées crues ou cuites. La nourriture était enveloppée dans les feuilles pour la cuisson, et les vieilles feuilles fibreuses étaient utilisées pour les paniers, les tapis de sol et le chaume imperméable des bâtiments[3].
Rhopalostylis sapida, appelé communément en français palmier-blaireau, palmier Nikau ou palmier de Nikau et en anglais Nikau, est une espèce de la famille des arécacées originaire de la Nouvelle-Zélande. C'est le palmier le plus austral.
Rhopalostylis sapida (Sol. ex G.Forst.) H.Wendl. & Drude, 1878 è una palma della tribù Areceae (sottofamiglia Arecoideae), endemica della Nuova Zelanda.[1]
Rhopalostylis sapida (Sol. ex G.Forst.) H.Wendl. & Drude, 1878 è una palma della tribù Areceae (sottofamiglia Arecoideae), endemica della Nuova Zelanda.
Rhopalostylis sapida is een palmensoort, en van alle palmen is dit de soort die het meest zuidelijk groeit, in Nieuw-Zeeland.
Ze groeien op het noordelijke eiland, waar ze vooral in de kustregio's en langs de oevers van de waterlopen voorkomen. Op het zuidelijke eiland is deze soort beperkt aanwezig. De palmen komen vooral voor in goed beboste en vochtige gebieden, in een zacht zeeklimaat.
De 8-10 m hoge stammen hebben een kroon van lange vederbladeren. De bloeiwijzen komen onder de bladstelen en kunnen 1 m lang worden. De bloeiwijzen hebben zowel mannelijke als vrouwelijke bloemen. De kleine vruchten zijn rood of levendig oranje.
Deze palm kan groeien op uitgezochte plaatsjes langs de Azurenkust en zelfs in Bretagne, op voorwaarde dat hij in de winter zorgvuldig beschermd wordt. Hij verdraagt niet meer vorst dan -6 °C. Hij heeft nood aan schaduw en een rijke grond, vooral als jonge plant.
Rhopalostylis sapida is een palmensoort, en van alle palmen is dit de soort die het meest zuidelijk groeit, in Nieuw-Zeeland.
Ze groeien op het noordelijke eiland, waar ze vooral in de kustregio's en langs de oevers van de waterlopen voorkomen. Op het zuidelijke eiland is deze soort beperkt aanwezig. De palmen komen vooral voor in goed beboste en vochtige gebieden, in een zacht zeeklimaat.
De 8-10 m hoge stammen hebben een kroon van lange vederbladeren. De bloeiwijzen komen onder de bladstelen en kunnen 1 m lang worden. De bloeiwijzen hebben zowel mannelijke als vrouwelijke bloemen. De kleine vruchten zijn rood of levendig oranje.
Deze palm kan groeien op uitgezochte plaatsjes langs de Azurenkust en zelfs in Bretagne, op voorwaarde dat hij in de winter zorgvuldig beschermd wordt. Hij verdraagt niet meer vorst dan -6 °C. Hij heeft nood aan schaduw en een rijke grond, vooral als jonge plant.
Назву «нікау» взято з мови маорі. У близько споріднених з цією мовою східних полінезійських мовах тропічних широт Тихого океану це слово означає стебло або центральну жилку листя кокосової пальми[3].
Пальма нікау — єдина пальма, ендемічна для основних островів Нової Зеландії. Її природне середовище поширення — берегова зона та долинні ліси Північний острів та Південний острів, вона сягає на південь (переважно у місцях з високою вологістю) аж до лагуни Окаріто (43°20′S) на заході та півострову Бенкс (43°5′S) на сході. Нікау також зустрічається на островах архіпелагу Чатем Чатем та Пітт на південний схід від Нової Зеландії, де вона є найпівденнішою пальмою у світі на широті 44°18'S.[4]
Нікау виростає до 15 метрів у висоту, з міцним зеленим стовбуром, покритим сіро-зеленими основами старого листя. Згори стовбур закінчується більш товстою та гладенькою підставою довжиною до одного метра. Листя зі стеблом сягає до трьох метрів, а листя на стеблі має до одного метра у довжину, щільно розташоване і деколи навіть перехрещується. Суцвіття має багато квіток та від 20 до 40 см довжини. Щільно розташовані квітки є одностатевими та забарвлені у колір від бузкового до рожевого. Чоловічі квітки завжди у парі та мають шість тичинок, жіночу — одиночні. Плід овальний або видовжений, як правило розміром 10 на 7 м, та червоного кольору коли достиг. Нікау квітне між листопадом та квітнем, а плоди дозрівають майже рік, з лютого по листопад. Ці плоди дуже полюбляє кереру, новозеландський лісовий голуб.
Нікау дуже підходить до вирощування у діжках та досить витривале. Зростає досить повільно. Досить добре розмножується з насіння, якщо плід декілька днів вимочити у воді, а потім ніжно зіскребти пульпу. Потім насіння слід помістити для пророщування у закритий пластиковий пакет у напівзатінок, після чого перемістити до глибоких горщиків. Горщики повинні бути високі та вузькі, щоб у пальми було місце для стержневого кореня та для зменшення ризику їх пошкодження при пересадці.
Пересадка молодих рослин як правило успішна, якщо основний корінь не пошкоджено. Нікау не має справжнього стержневого кореня. Після того, як основний корінь виріс і заглибився на досить незначну глибину в 40 см, далі його коріння схоже не коріння інших пальм. Пересадку найкраще робити влітку, однак слід зберегти значний клубок коріння та після пересадки затінити, щонайменше зв'язавши листя до купи. Полив слід здійснювати під корінь, оскільки при потраплянні води на верхівку може бути загнивання нового листя, яке дуже повільно росте.
Нікау полюбляє прохолодну температуру, але з температурами нижче нуля у природному середовищі не стикається. Незначний заморозок вона переживе, але найбільше їй шкодить різкий перепад температур, навіть якщо вони нижче нуля не опускаються. Пальма добре себе почуває на територіях з м'яким середземноморським кліматом.
Нікау у дикому середовищі має багато варіацій. Пальми з Південного острову та островів біля берегів Північного острова мають довше листя, яке виглядає більш елегантно, і вони більш популярні для вирощування. Особливо вирізняється форма з архіпелагу Чатем, що має виразну форма паростка та більші плоди, та товстіше покриття листя ворсинками. ЇЇ рідство з пальмою нікау з основних островів потребує додаткового вивчення. Нікау дуже схожа на Rhopalostylis baueri з островів Кермадек та острову Норфолк, які відрізняються від більшості варіацій нікау більш округлими плодами та більш широкими листочками.
Маорі знайшли для пальми нікау багато застосувань. Основа внутрішнього листя та молоді суцвіття їли сирими або приготованими. В листя цієї пальми загортали для приготування їжу, а старі волокнисті листя використовували для плетіння кошиків, рогожок та водонепроникних дахів для будинків[4].
Rhopalostylis sapida là loài thực vật có hoa thuộc họ Arecaceae. Loài này được (Sol. ex G.Forst.) H.Wendl. & Drude miêu tả khoa học đầu tiên năm 1878.[1]
Rhopalostylis sapida là loài thực vật có hoa thuộc họ Arecaceae. Loài này được (Sol. ex G.Forst.) H.Wendl. & Drude miêu tả khoa học đầu tiên năm 1878.
Ропалостилис вкусный (лат. Rhopalostylis sapida; маорийское название — никау (маори nikau) — вид из рода Ропалостилис (Rhopalostylidinae) семейства Пальмовые (Arecaceae). Эндемик Новой Зеландии.
Встречается на территории почти всей Новой Зеландии: на острове Северный, Южный (от Марлборо-Саундс и Нельсона до Окарито на западе и полуострова Банкс на востоке), островах Чатем и Питт. Ропалостилис вкусный, произрастающий на островах Чатем, несколько отличается от растений, произрастающих на остальной территории: у него более крупные листья, плоды, стебли покрыты более толстым слоем волокна[1]. Растение произрастает преимущественно в прибрежных и низменных лесах[2].
Ропалостилис вкусный — дерево высотой 15 м. Ствол покрыт серо-зелёными листовыми рубцами. Диаметр — около 25 см[3]. Листья длиной до 3 м, листочки — до 1 м. Обёртка — ок.300×150 мм, варьирует от розового до жёлтого цвета, рано опадает.
Соцветие с множеством веток, длиной 200-400 мм. Цветки сидячие, однополые, лиловые или розовые. Мужские цветки в парах, с 6 тычинками. Женские цветки одиночные, с мелкими стаминодиями. Цветение длится с ноября по апрель. Плоды размером 10×7 мм, овально-продолговатые, мякоть красная. Плодоношение с февраля по ноябрь.[2][3].
Древесина этого дерева широко использовалась в прошлом представителями новозеландского народа маори в строительстве. Кроме того, сок растения использовался в качестве напитка беременными женщинами для облегчения родов[4].
Ропалостилис вкусный (лат. Rhopalostylis sapida; маорийское название — никау (маори nikau) — вид из рода Ропалостилис (Rhopalostylidinae) семейства Пальмовые (Arecaceae). Эндемик Новой Зеландии.