nimet breadcrumb-navigoinnissa
Picea meyeri je druh jehličnatého stromu původem z Asie.
Jedná se o strom, který dorůstá až 30 m výšky a průměru kmene až 60 cm.[2][3] Borka je šedohnědá, nepravidelně rozpraskaná. Větvičky mají žlutohnědou barvu, nikoliv však narůžovělou nebo narezlou a nejsou nasivělé, mohou být pýřité i lysé.[2] Jehlice jsou na průřezu kosočtverečné, nejsou sivé, asi 1,3−3 cm dlouhé a asi 2 mm široké, na vrcholu tupé až tupě špičaté.[2][3] Samičí šišky jsou jako nezralé zelené, později žlutohnědé, podlouhle válcovité, za zralosti asi 6–9 cm dlouhé a asi 2,5–3,5 cm široké. Šupiny samičích šišek jsou za zralosti obvejčité, asi 16 mm dlouhé a asi 12 mm široké, horní okraj je zaokrouhlený až tupě trojúhelníkovitý. Semena jsou s křídly asi 10 mm dlouhými.[2][3]
Picea meyeri je přirozeně rozšířen v severní Číně, a to v provincii Šan-si (Wutai Shan), Che-pej, Šen-si, Vnitřní Mongolsko a možná i v jižním Kan-su.[3]
Jedná se o důležitou součást horských lesů, roste v nadmořských výškách 1600–2700 m n. m. V horských oblastech tvoří tyto smrčiny i hranici lesa, např. na hoře Wutai společně s břízou Betula albosinensis a modřínem Larix gmelinii var. principis-rupprechtii.[4]
Obrázky, zvuky či videa k tématu Picea meyeri ve Wikimedia Commons
Picea meyeri je druh jehličnatého stromu původem z Asie.
Picea meyeri ist eine Art aus der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist im nördlichen China heimisch.
Picea meyeri wächst als immergrüner Baum, der Wuchshöhen von bis zu 30 Metern und Brusthöhendurchmesser von bis zu 60 Zentimeter erreichen kann. Die Krone ist kegelförmig. Die graubraune Borke blättert in unregelmäßig geformten Platten ab. Die behaarte oder unbehaarte Rinde der Zweige ist gelbbraun gefärbt.[1][2]
Die leicht harzigen, braunen Winterknospen sind kegel- bis kegel-eiförmig. Die leicht gebogenen Nadeln sind bei einer Länge von 1,3 bis 3 Zentimeter und einer Breite von rund 0,2 Zentimeter linear-viereckig geformt. Ihre Spitze ist stumpf oder annähernd spitz zulaufend, aber nicht stechend. Man findet auf allen Nadelseiten Stomatalinien.[1][2]
Picea meyeri ist einhäusig-getrenntgeschlechtig (monözisch) und die Blütezeit liegt im April. Die Zapfen sind bei einer Länge von 6 bis 9 Zentimetern und einer Dicke von 2,5 bis 3,5 Zentimetern länglich-zylindrisch geformt. Sie sind anfangs grün und verfärben sich zur Reife von September bis Oktober hin gelbbraun. Die Samenschuppen sind verkehrt-eiförmig und werden etwa 1,6 Zentimeter lang sowie rund 1,2 Zentimeter breit. Die verkehrt-eiförmigen Samen werden etwa 3,5 Millimeter lang und haben einen Flügel, welcher etwa 10 Millimeter lang ist.[1][2]
Die Chromosomenzahl beträgt 2n = 24.[3]
Das natürliche Verbreitungsgebiet von Picea meyeri liegt im Norden Chinas. Es umfasst dort den in der Provinz Shanxi gelegenen Wutai Shan sowie die Provinzen Hebei, Shaanxi und die Innere Mongolei. Ob es auch Vorkommen im südlichen Gansu gibt ist fraglich.[1][2]
Picea meyeri gedeiht in Höhenlagen von 1600 bis 2700 Metern.[2]
Picea meyeri wird in der Roten Liste der IUCN als „nicht gefährdet“ eingestuft. Es wird jedoch darauf hingewiesen, dass eine erneute Überprüfung der Gefährdung notwendig ist.[4]
Das Holz von Picea meyeri wird als Konstruktionsholz, im Brücken- und Möbelbau sowie zur Herstellung von Masten und Zellstoff genutzt. Weiters wird die Art auch als Ziergehölz und für Wiederaufforstungen gepflanzt.[2]
Picea meyeri wird innerhalb der Gattung der Fichten (Picea) der Untergattung Picea, der Sektion Picea, der Untersektion Picea und der Serie Asperatae zugeordnet.
Die Erstbeschreibung als Picea meyeri erfolgte 1914 durch Alfred Rehder und Ernest Henry Wilson in Plantae Wilsonianae an enumeration of the woody plants collected in Western China for the Arnold Arboretum of Harvard University during the years 1907, 1908 and 1910 by E.H. Wilson edited by Charles Sprague Sargent ..., Band 2(1), Seiten 28–29.[3] Synonyme für Picea meyeri Rehder & E.H. Wilson sind Picea mongolica (H.Q. Wu) W.D. Xu[5] und Picea meyeri subsp. mongolica (H.Q.Wu) Silba.[6]
Picea meyeri ist eine Art aus der Familie der Kieferngewächse (Pinaceae). Sie ist im nördlichen China heimisch.
Picea meyeri (Meyer's spruce; Chinese: 白杄; pinyin: báiqiān) is a species of spruce native to Nei Mongol in the northeast to Gansu in the southwest and also inhabiting Shanxi, Hebei and Shaanxi.
It is a medium-sized evergreen tree growing to 30 m tall, and with a trunk diameter of up to 0.8 m. The shoots are yellowish-brown, glabrous or with scattered pubescence. The leaves are needle-like, 13–25 mm long, rhombic in cross-section, bluish-green with conspicuous stomatal lines. The cones are cylindric, 7–11 cm long and 3 cm broad, maturing pale brown 5–7 months after pollination, and have stiff, smoothly rounded scales.
It is closely related to the dragon spruce from western China.
It is occasionally planted as an ornamental tree; its popularity is increasing in the eastern United States, where it is being used to replace Blue Spruce, which is more disease-prone in the humid climate there. The wood is similar to that of other spruces, but the species is too rare to be of economic value.
Picea meyeri (Meyer's spruce; Chinese: 白杄; pinyin: báiqiān) is a species of spruce native to Nei Mongol in the northeast to Gansu in the southwest and also inhabiting Shanxi, Hebei and Shaanxi.
It is a medium-sized evergreen tree growing to 30 m tall, and with a trunk diameter of up to 0.8 m. The shoots are yellowish-brown, glabrous or with scattered pubescence. The leaves are needle-like, 13–25 mm long, rhombic in cross-section, bluish-green with conspicuous stomatal lines. The cones are cylindric, 7–11 cm long and 3 cm broad, maturing pale brown 5–7 months after pollination, and have stiff, smoothly rounded scales.
It is closely related to the dragon spruce from western China.
It is occasionally planted as an ornamental tree; its popularity is increasing in the eastern United States, where it is being used to replace Blue Spruce, which is more disease-prone in the humid climate there. The wood is similar to that of other spruces, but the species is too rare to be of economic value.
Épicéa de Meyer
Picea meyeri est un conifère de la famille des Pinacées[2]. Il est originaire du Centre et du Nord de la Chine.
Picea meyeri a un port conique, peut atteindre 30 mètres de hauteur et avoir un tronc d'un diamètre allant de 60 cm à 1 mètre[3].
L'écorce évolue avec l'âge. Elle est d'abord gris-brun et lisse puis, en prenant de l'âge, l'écorce devient rugueuse et écailleuse. Les rameaux sont brun clair, raides, glabres ou pubescents.
Les bourgeons sont coniques, légèrement poilus, résineux, bruns et mesurant de 6 mm à 1 cm.
Les aiguilles sont légèrement courbées, de couleur glauque, disposées en spirales très serrées autour des rameaux, rabattues sur la fin des rameaux. Le sommet des aiguilles est émoussé ou pointu mais elles ne sont pas piquantes. Elles ont une section losangique. Elles mesurent de 1,25 à 3 cm de longueur pour 2 mm de largeur.
Les cônes mâles sont rougeâtres, mesurant de 2 à 2,5 cm de longueur et libèrent leurs pollens en avril.
Les cônes femelles sont d'abord verts ou rougeâtres et puis, deviennent brun-jaunâtre à brun-rougeâtre et luisants. Ils mesurent de 6 à 11 cm de longueur et sont constitués de nombreuses écailles dures, raides, obovales, entières ou parfois denticulées. Les cônes femelles sont oblongs cylindriques, sessiles ou retenus par un court pédoncule.
Picea meyeri pousse naturellement dans le Centre et le Nord de la Chine (Hubei, Mongolie-Intérieure, Shaanxi et Shanxi) à une altitude allant de 1600 jusqu'à 2700 mètres. Il a été introduit sur plusieurs continents où il pousse très bien.
Picea meyeri est très tolérant donc il peut pousser sur toutes terres et en plus, il est résistant aux maladies. Il est aussi rustique puisqu'il supporte très bien une température allant jusqu'à -23 °C.
Picea meyeri est de plus en plus utilisé pour la reforestation ainsi que pour l'ornementation. Il est aussi utilisé dans le domaine de la construction[4].
Épicéa de Meyer
Picea meyeri est un conifère de la famille des Pinacées. Il est originaire du Centre et du Nord de la Chine.
Picea meyeri; (á kínversku 白杄 báiqiān) er tegund af greni ættuð frá Innri Mongólíu í norðaustri, Gansu í suðvestri og einnig í Shanxi, Hebei og Shaanxi. Þar sem það vex í 1600 til 2700 metra hæð.[2]
Picea meyeri; (á kínversku 白杄 báiqiān) er tegund af greni ættuð frá Innri Mongólíu í norðaustri, Gansu í suðvestri og einnig í Shanxi, Hebei og Shaanxi. Þar sem það vex í 1600 til 2700 metra hæð.
Il peccio di Meyer (Picea meyeri Rehder & E.H.Wilson, 1914) è una specie di peccio, appartenente alla famiglia delle Pinaceae, originaria dello Shaanxi, della Mongolia Interna, dello Hebei (Monti Yan e Monti Taihang) e dello Shanxi (Monte Wutai), in Cina.[1]
Il nome generico Picea, utilizzato già dai latini, potrebbe, secondo un'interpretazione etimologica, derivare da Pix picis = pece, in riferimento all'abbondante produzione di resina.[2] Il nome specifico meyeri fu assegnato in onore di Frank N. Meyer, collezionista botanico olandese, grande esploratore dell'Asia a cavallo tra diciannovesimo e ventesimo secolo.[3]
Albero alto fino a 30 m, con tronco monopodiale diritto che può raggiungere 60 cm di diametro e rami del primo ordine lunghi e slanciati, sviluppati orizzontalmente; quelli del secondo ordine sono numerosi, più rigidi e corti in prossimità della cima. I virgulti sono saldi, corti, di colore variabile dal giallo pallido al marrone chiaro , più o meno pubescenti fino al terzo anno poi glabri, con superficie solcata e ruvida; i pulvini sono ben sviluppati, 1,5-2 mm, eretti o lievemente ricurvi, di colore più scuro. La vasta chioma è conica, o colonnare.[3]
Le foglie sono aghiformi, lunghe 1,3-2,5 cm, lineari, dritte nei rami giovani, o ricurve, di sezione rombica, con punte acute; hanno stomi su entrambe le pagine, disposti su 2-5 linee in quelle superiori, in 4-5 linee su quelle inferiori. Gli aghi sono verdi-bluastri, con bande stomatiche grigie-bluastre. Le gemme sono ovoidali-coniche, più o meno acute, lunghe 6-10 mm, resinose; le perule sono triangolari, acute, di colore marrone chiaro, persistenti per parecchi anni.[3]
Gli strobili maschili sono ascellari, lunghi 2-2,5 cm, prima giallo-rossastri, poi giallo-arancioni.[3]
I coni femminili sono inizialmente eretti, poi pendenti, oblunghi-ovali poi cilindrici, sessili o con peduncolo corto, lunghi 7-10 cm e larghi 2,5-3,5 cm, rosso-purpurei da immaturi, poi marroni-rossastri o grigio-marroni, con punta ottusa. I macrosporofilli sono obovati o suborbicolari, lunghi 1,5-2 mm, con superficie finemente striata, lievemente convessa, glabra e con margine superiore intero, arrotondato e convesso. Le brattee sono ligulate-spatolate, lunghe 4-6 mm, interamente incluse. I semi, ovoidali-oblunghi, sono marroni o marroni-nerastri, appuntiti alla base, lunghi 3-4 mm, con parte alata obovata-oblunga, lunga 10-15 mm, di colore marrone-giallastro o marrone-rossastro.[3]
La corteccia, di colore grigio, rugosa e solcata, si sfoglia facilmente.[3]
Vegeta in alta montagna dai 1600 ai 2700 m di quota, prediligendo i versanti settentrionali dei pendii, su suoli preferibilmente podzolici e non calcarei; il clima dell'habitat è freddo, di tipo continentale in particolare a ovest, con precipitazioni annue moderate (comprese tra i 500 e gli 800 mm). Si rinviene in foreste pure o miste in associazione con altre conifere, come Larix gmelinii var. principis rupprechtii, Picea wilsonii e Abies nephrolepis..[1]
Il suo legno riveste importanza economica nel nord della Cina, dove viene utilizzato in edilizia e per la fabbricazione di ponti pedonali, pali, pancali; esistono anche piantagioni artificiali dalle quali si ricava legno utilizzato nell'industria cartaria. Il peccio di Meyer è molto utilizzato nelle riforestazioni in Cina, e come specie ornamentale in giardini privati e pubblici di Europa e Nordamerica.[1]
Lo sfruttamento del suo legno con conseguente deforestazione era e rimane parzialmente (dopo le leggi restrittive emanate nel 2002) il rischio maggiore per la specie, con una riduzione stimata del 25-30 % dell'areale primario in circa un secolo. Per questo motivo viene classificata come Specie prossima alla minaccia (near threatened in inglese) nella Lista rossa IUCN.[1]
Il peccio di Meyer (Picea meyeri Rehder & E.H.Wilson, 1914) è una specie di peccio, appartenente alla famiglia delle Pinaceae, originaria dello Shaanxi, della Mongolia Interna, dello Hebei (Monti Yan e Monti Taihang) e dello Shanxi (Monte Wutai), in Cina.
Mejerio eglė (lot. Picea meyeri, angl. Meyer's Spruce) – pušinių (Pinaceae) šeimos, eglių (Picea) genties visažalis spygliuotis medis. Paplitęs centrinėje Kinijoje, nuo Vidinės Mongolijos šiaurėje iki Gansu pietuose, taip pat auga Šaansi, Hebėjuje, Šansi.
Aukštis apie 30 m. Kamieno skersmuo 0,8 m ir daugiau. Spygliai 13-25 mm ilgio, melsvai žali. Kankorėžiai cilindriški, 7-11 cm ilgio, 3 cm pločio.
Mejerio eglė kaip dekoratyvinis augalas kartais auginama Šiaurės Amerikoje.
Країни проживання: Китай (Хебей, Внутрішня Монголія, Шеньсі, Шаньсі). Це субальпійський і високогірський вид, що зустрічаються на висотах від 1600 м і 2700 м над рівнем моря, часто обмежується північними схилами гір. Ґрунти частково гірські коричневі, як правило, опідзолені і не вапняні. Клімат холодний, континентальний, особливо в західній частині ареалу, з помірною річною кількістю опадів (від 500 до 800 мм). Росте в чистих насадженнях або в суміші з Picea wilsonii, Abies nephrolepis і Larix gmelinii, з останнім на висоті більше 2100 м над рівнем моря на Утайшань.
Це дерева до 30 м заввишки і 60 см діаметра на рівні грудей, з конічною кроною. Кора сіро-коричнева, з лущенням. Листя злегка зігнуте, не гостре, розміром 13-30 × 2 мм. Насіннєві шишки зелені, а коли зрілі — коричнево-жовті, довгасто-циліндричні, розміром 6-9 × 2,5-3,5 см. Насіння оберненояйцевидне, довжиною 3,5 мм з 10 мм крилами. Запилення відбувається в квітні, насіння дозріває у вересні-жовтні.
Ялина Меєра є важливим джерелом деревини в північній частині Китаю, вирубка відбувається як з природних насадженнях так і з плантацій. Деревина використовується для житлового будівництва та іншого будівництва, напр, пішохідних мостів, стовпів, меблів, а також, зокрема деревина з плантацій, для деревної маси, що використовується в промисловому виробництві. Цей вид використовується для залісення і як декоративне дерево в дендраріях, парках і великих садах в Китаї та (як садове дерево тільки) в Європі та Північній Америці.
Подальша втрата середовища існування, вирубка і знищення лісів задля сільського господарства, ймовірно, будуть найбільш серйозними загрозами. Зустрічається в кількох охоронних районах. Заборона на лісозаготівлю введена китайським урядом в 2002 році повинна сприяти скороченню майбутніх втрат чисельності виду.
Це незавершена стаття про родину Соснові.Picea meyeri là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Rehder & E.H.Wilson miêu tả khoa học đầu tiên năm 1914.[1]
Picea meyeri là một loài thực vật hạt trần trong họ Thông. Loài này được Rehder & E.H.Wilson miêu tả khoa học đầu tiên năm 1914.
Picea meyeri
Rehder et E.H.Wilson[1], 1914
Ель Мейера (лат. Picea meyeri) — вид хвойных растений из рода елей (Picea).
Произрастает в Северном Китае, в горных районах на высотах 1600—2700 метров над уровнем моря, встречается на территории Ганьсу, Хэбэй, Внутренняя Монголия, Шэньси, Шаньси[2].
Дерево с широкой колонновидной или конусообразной редкой кроной, вырастает до 33 м . Кора у молодых деревьев гладкая, у более поздних грубая, цвет коры серый или коричнево-серый. Молодые вегетативные побеги тонкие, светло-коричневые, немного опушенные по продольным бороздкам короткими рыжими волосками, в репродуктивный период толстые (до 6 мм толщиной), оранжево-коричневые. Почки 5—10 мм длиной, 4—8 мм шириной, конусовидные, иногда немного смолистые, цвет приближается к цвету побегов. Хвоинки 15—25 (-30) мм длиной, около 2 мм шириной, многогранные, расположенны радиально, с туповатым верхом, слегка изогнуты, с 5—6 (-8) устьичными линиями на каждой из граней, голубовато-зелёные, блестящие. Шишки яйцеобразно-цилиндрические, 7—10 (-12) см длиной, 2,3—3,6 (-4) см толщиной, коричневые, с выпуклыми, широкими, закругленными по краю чешуями. Семена 4—5 мм длины, коричневые; крыло семени превышает его по длине в 2—5 раз длиннее его. Цвет крыла — желтовато- или красновато-коричневый.
Древесина используется для строительства, опор, строительства мостов, мебели и для получения древесной массы. Этот вид также культивируется для посадок и в качестве декоративного растения.
Ель Мейера (лат. Picea meyeri) — вид хвойных растений из рода елей (Picea).
Произрастает в Северном Китае, в горных районах на высотах 1600—2700 метров над уровнем моря, встречается на территории Ганьсу, Хэбэй, Внутренняя Монголия, Шэньси, Шаньси.
白扦（学名：Picea meyeri）是松科云杉属的植物，为中国的特有植物。分布在中国大陆的山西：五台山、内蒙古、雾灵山、关帝山、河北：小五台山、管涔山等地，生长于海拔1,600米至2,700米的地区，常生于山坡云杉林中或阴坡，目前尚未由人工引种栽培。
红扦、白儿松、罗汉松（河北），钝叶杉（中国祼子植物志），红扦云杉（东北木本植物图志），刺儿松（经济植物手册），毛枝云杉（中国东北裸子植物研究资料）
这是一篇與植物相關的小作品。你可以通过编辑或修订扩充其内容。 白扦（学名：Picea meyeri）是松科云杉属的植物，为中国的特有植物。分布在中国大陆的山西：五台山、内蒙古、雾灵山、关帝山、河北：小五台山、管涔山等地，生长于海拔1,600米至2,700米的地区，常生于山坡云杉林中或阴坡，目前尚未由人工引种栽培。
