Віріони мають діаметр 120–150 нм. Внутрішній компонент представлений ядром розміром 75 нм, що містить ДНК, намотану навколо циліндричної маси. Ядро знаходиться у білковому капсиді, розміром 100—110 нм. Капсид складається з 162 однакових, геометрично правильних білкових структур — капсомерів. Капсомери точно підібрані і припасовані одне до одного, формуючи ікосаедр. Капсомери на гранях представляють шестикутні призми, а на кожній з 12-ти вершин капсомери п'ятигранні. Капсид оточений аморфним білковим тегументом і все це заключено у глікопротеїнову оболонку з шипиками на поверхні. Між капсидом та ліпопротеїновою оболонкою розташований шар, розмір якого значно варіює у різних герпесвірусів. Усередині зрілого віріона міститься 35—45 різних білкових молекул.
Молекулярна маса віріонів 1 000*106, плавуча щільність віріонів у хлориді цезія 1,26 — 1,29 г/мл, плавуча щільність капсидів 1,3 — 1,31 г/мл.
Віруси термолабільні, чутливі до ефіру, детергентів, інактивуются при pH < 4,0.
Геном являє собою лінійну дволанцюгову ДНК з молекулярною масою 80-150*106. Геном складається з двох ковалентно зв'язаних фрагментів — довгого що містить 82% ДНК та короткого що містить 18% ДНК. Кожен фрагмент має специфічний нуклеотидний склад, для якого характерне багаторазове повторення кінцевих нуклеотидів.
Розмір геному 120–240 kb.
Реплікація: Цитоплазматична/ядерна
Віріони містять ДНК (6% від сухої масси), білки (70%), ліпіди (22%), вуглеводи (1,5 — 2%). Ліпіди знаходяться у складі ліпопротеїнової оболонки, вуглеводи — у складі глікопротеїнів, що формують шипики на ліпопротеїновій оболонці.
В складі герпесвірусів є приблизно 35—45 поліпептидів з молекулярною масою 12*103 — 140*103 в тому числі 5 глікопротеїнів, що позначаються gA, gB, gC, gD, gE. Глікопротеїни знаходяться на зовнішній поверхні ліпопротеїнової оболонки. Крім структурних білків в зараженій клітини синтезується до 20-ти неструктурних білків.
Віруси мають ряд антигенів, зв'язаних як з внутрішніми білками, так і з гліюкопротеїнами. Основними імуногенами є глікопротеїни gB, gC, gD. Ці білки індукують нейтралізуючі вірус антитіла та клітинниу імунну відповідь організму.
Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Герпесвірусні інфекції.
В клітинах уражених тканин утворюються внутрішньоядерні включення. Ранні включення (тільця Каудрі) містять ДНК і заповнюють все ядро, відтісняючи хроматин до краю ядра. Пізні включення не містять ДНК.
Для герпесвірусів характерна довічна персистенція у вигляді дволанцюгової кільцевої ДНК в нейронах чуттєвих гангліїв. Герпесвіруси патогенні для багатьох видів лабораторних тварин — мишей, пацюків, кролів, морських свинок, хом'яків, собак, мавп, у яких вони спричиняють гарячку і енцефаліт, а у кролів — ще й кератокон'юктивіт.