Багаторічні сильно пахучі трави або напівчагарник 50-60 см заввишки з лінійними або продовгуватими листками.
Стебла гіллясті, чотиригранні, порожнисті, коротко опушені біля основи.
Листки темно-зелені, майже сидячі, супротивні, ланцетні, довжиною 2-4 см, шириною 4-9 см. Мають приємний аромат та гіркувато-пряний смак.
Квітки неправильні (зигоморфні), здебільшого сині, у верхівковому колосовидному суцвітті. Дрібні, двогубі, лілові, темно-блакитні, рожеві або білі, розташовані по 3-7 штук у пазухах листків. Цвіте з червня до вересня.
Плід розпадається на чотири чотиригранно-яйцевидних темно-коричневих горішки.
Представники роду поширені у Середземномор'ї, Малій, Середній та Центральній Азії.[1][2]
Росте у степах, на сухих горбах, кам'янистих схилах. Посухостійкий.
У культурі віддає перевагу добре освітленим ділянкам з пухкими ґрунтами. Погано росте на заболочених ділянках з ґрунтовими водами. Легко дичавіє.
З листя гісопу отримують ефірну олію, яка застосовується у медицині, лікерному виробництві та парфумерії, як прянощі вживається у кулінарії. Листя заготовляють та сушать на початку бутонізації. Використовують гісоп у салатах, супах, м'ясних та овочевих стравах, при засолюванні огірків та томатів.
Гісоп згадується у Біблії (Вих 12:22) як рослина, яка використовувалася як кропило (його стебла, зв'язані у пучок, були зручні для кроплення предметів рідиною).
Раніше у складі роду налічували більше 50 видів, за сучасними уявленнями рід включає 7 видів[3]:
