Назва походить від тюрк. тур. афал-афал — «ошалілий».
Довжина афаліни 2,3-3 м, рідко до 3,9 м[1]. Вага, як правило, — 150-300 кг, щонайбільше 400 кг. Самці на 10-20 см більше самиць[1]. Помірно розвинений "дзьоб" чітко обмежений від випуклої лобно-носової (жирової) подушки. Череп досягає 58 см у довжину. Піднебіння плоске, без бічних жолобів. Спинний плавець високий, на широкій підставі, ззаду напівмісячно вирізаний. Грудні плавці у підстави широкі, загострюються ближче до кінця, за переднім краєм опуклі, а за тонким заднім увігнуті. Забарвлення тіла темно-буре зверху і світле знизу (від сірого до білого); візерунок боків тіла непостійний, часто зовсім не виражений[1]. У чорноморських афалін виділяють 2 колірні групи. Перший тип характеризується більш-менш чіткою межею між темним забарвленням спини і білим забарвленням черева і тим, що у темному полі середньої частини тіла розташований світлий кут, який вершиною звернений до спинного плавця. У другого типу цих дельфінів пігментована верхня поверхня тіла не має чіткої межі з нижньою поверхнею; вона представлена більш-менш розмитою прямою, хвилястою або ламаною лінією, яка не має світлого кута біля спинного плавця.
Зуби міцні, конічно загострені, 6-10 мм завтовшки, 19-28 пар вгорі і на 1-3 пари менше знизу[1]. Розташовані так, що між ними є вільний простор. При змиканні зуби верхнього ряду потрапляють у проміжки між зубами нижнього ряду. У старих особин коронки зношуються і утворюється дірка[1].
У афалін виявлено три групи крові[2][3]. Кількість хромосом у диплоїдних клітинах — 44, як і в багатьох інших китоподібних[4][5].
Сучасний вид поширений в Атлантичному, Тихому, частково у Північному Льодовитому океанах і прилеглих морях. Тримаються афаліни групами з 6—8 особин.
У Чорному морі водиться популяція-підвид менших розмірів афаліна чорноморська (Tursiops tursio ponticus), яка мала промислове значення. Промисел існував ще до н. е., про що свідчать матеріали розкопок руїн давньогрецького поліса Ольвії на Очаківщині.
