Міксобактерії (Myxococcales) — порядок бактерій, які живуть переважно в ґрунті. Міксобактерії мають дуже великі геноми порівняно з іншими бактеріями, досягаючи 9 — 10 мільйонів пар нуклеотидів. Міксобактерія Polyangium cellulosum має найбільший відомий (на 2003 рік) бактеріальний геном, у 12,2 мільйони пар нуклеотидів. Міксобактерії відносіться до типу протеобактерій (Proteobacteria), великої групи грам-негативних бактерій. Найвідоміший член цієї групи — міксобактерія Myxococcus xanthus, так популярна у дослідників завдяки простоті вирощування в лабораторних умовах.
Міксобактерії активно рухаються за допомогою ковзання, яке включає в себе два незалежні механізми: A-рух (від англ. adventurous) та S-рух (від англ. social). A-рух дозволяє кожній бактерії пересуватися ізольовано від інших бактерій та потребує виділення слизу, хоча його точний механізм ще не відомий. S-рух ефективно використовується для пересування у великих групах та потребує використання ворсинок IV типу. При цьому методі руху ворсинки протягаються з одного полюса бактерії, зв'язуються з підкладкою чи іншою бактерією, та втягуються назад.
Міксобактерії живляться за рахунок полювання на інших бактерій. Вони звичайно подорожують у великих групах, складених із багатьох бактерій, що утримуються разом міжклітинними молекулярними сигналами та ворсинками. Така висока концентрація бактерій необхідна, щоб забезпечити високу концентрацію позаклітинних ферментів для того, щоб убивати та перетравлювати здобич. Міксобактерії виробляють та виділяють цілу низку хімічних речовин корисних для біомедичної промисловості, наприклад деякі антибіотики.
Коли їжі не вистачає, міксобактерії створюють плодові тіла, складені з сотень тисяч бактерій, де вони перетворюються на мікроспори, здатні витримувати періоди посухи та інших несприятливих умов. Цей процес контролюється багатьма хімічними сигналами, які вони виділяють. Ці плодові тіла можуть набувати різних форм і кольорів, залежно від різновиду міксобактерій. Коли умови стають сприятливішими, ці спори перетворюються назад на паличкоподібних бактерій, які з одного плодового тіла можуть уже сформувати велику групу, здатну для полювання. Подібні життєві цикли розвинуті серед певних амеб.
Міксобактерії (Myxococcales) — порядок бактерій, які живуть переважно в ґрунті. Міксобактерії мають дуже великі геноми порівняно з іншими бактеріями, досягаючи 9 — 10 мільйонів пар нуклеотидів. Міксобактерія Polyangium cellulosum має найбільший відомий (на 2003 рік) бактеріальний геном, у 12,2 мільйони пар нуклеотидів. Міксобактерії відносіться до типу протеобактерій (Proteobacteria), великої групи грам-негативних бактерій. Найвідоміший член цієї групи — міксобактерія Myxococcus xanthus, так популярна у дослідників завдяки простоті вирощування в лабораторних умовах.
Міксобактерії активно рухаються за допомогою ковзання, яке включає в себе два незалежні механізми: A-рух (від англ. adventurous) та S-рух (від англ. social). A-рух дозволяє кожній бактерії пересуватися ізольовано від інших бактерій та потребує виділення слизу, хоча його точний механізм ще не відомий. S-рух ефективно використовується для пересування у великих групах та потребує використання ворсинок IV типу. При цьому методі руху ворсинки протягаються з одного полюса бактерії, зв'язуються з підкладкою чи іншою бактерією, та втягуються назад.
Міксобактерії живляться за рахунок полювання на інших бактерій. Вони звичайно подорожують у великих групах, складених із багатьох бактерій, що утримуються разом міжклітинними молекулярними сигналами та ворсинками. Така висока концентрація бактерій необхідна, щоб забезпечити високу концентрацію позаклітинних ферментів для того, щоб убивати та перетравлювати здобич. Міксобактерії виробляють та виділяють цілу низку хімічних речовин корисних для біомедичної промисловості, наприклад деякі антибіотики.
